Реферат: Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ





Програми та рекомендації

до розподілу програмного матеріалу

загальноосвітніх навчальних закладів

для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату


Природознавство


Біологія


Географія


Фізика


Хімія


Інформатика


Трудове навчання


Київ

2009


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист Міністерства освіти і науки України №1/11-7409 від 08.09.2009)


Відповідальний за випуск:


^ Програми підготували: Л.О. Ханзерук, Л. С. Торба,
Н. П. Годованюк, Т. М. Убийконь та ін.


Трудове навчання - Ковпак О.О.


© Міністерство освіти

і науки України, 2009


Вступ


Згідно з Типовим положенням про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 15.09.2008 № 852, спеціальна школа (школа-інтернат) для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату I-III ступенів створюється для навчання і виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату (з церебральними паралічами; наслідками поліомієліту у відновному і резидуальному станах; артрогрипозом, хондродистрофією, міопатією, наслідками інфекційних поліартритів; іншими вродженими та набутими деформаціями опорно-рухового апарату) для здобуття певного освітнього рівня загальної середньої освіти шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу в комплексі з корекційно-розвивальною роботою та медичною реабілітацією.

На другій ступені освіти закладається фундамент загальноосвітньої та трудової підготовки, продовжується корекційно-відновлювальна робота з розвитку рухових, мисленнєвих, мовленнєвих навичок та умінь, які забезпечують соціально-трудову адаптацію вихованців.

Оскільки мета освіти дітей з порушеннями опорно-рухового апарату полягає у максимальному розвитку особистісного потенціалу зі спрямованістю на соціальну адаптацію та інтеграцію в суспільство, її можна досягнути шляхом специфічної реалізації освітніх програм.

Загальноосвітня підготовка учнів спеціальної школи для дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату може бути досягнута за умови дотримання особливої змістової та методичної спрямованості навчального процесу, в основу якого закладений корекційно-розвивальний принцип. Згідно з цим принципом, діти з тяжкими руховими порушеннями можуть оволодіти базовим компонентом програми тільки в умовах максимальної індивідуалізації навчання. Спеціальних умов навчання і виховання потребують учні з дитячими церебральними паралічами - найчисельніша категорія – з огляду на поєднання недоліків рухової та пізнавальної діяльності. Потребують спеціальних організаційних форм та умов навчання учні з іншими руховими порушеннями (з наслідками поліомієліту, з міопатією, з вродженими і набутими вадами опорно-рухового апарату), у яких недоліки пізнавальної діяльності виражені меншою мірою.

У спеціальному загальноосвітньому навчальному закладі (II ступінь) для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату тривалість навчання збільшується на один рік, що пов’язане зі сповільненим темпом психічного розвитку учнів, труднощами оволодіння окремими вміннями та навичками, внаслідок мовленнєвих і рухових порушень, а також необхідністю введення в навчальний план корекційно-розвиткових занять. У зв’язку зі збільшенням терміну навчання передбачається інший розподіл навчального матеріалу за роками навчання у порівнянні із загальноосвітньою школою.

Корекційно-розвитковий характер навчання спрямований на подолання відхилень у фізичному розвитку, пізнавальній та мовленнєвій діяльності. Організація навчального процесу у спеціальному загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату передбачає використання спеціальних методів та прийомів навчання і виховання. Для успішної організації навчального процесу школярів з порушеннями опорно-рухового апарату учителю необхідно розуміти особливості їх психофізичного розвитку, а також найбільш характерні труднощі, що виникають у них під час оволодіння навчальним матеріалом і зумовлені захворюванням. Педагогу важливо знати причини та час виникнення труднощів у навчанні, а також їх вплив на засвоєння програмного матеріалу. Під час визначення характеру навчального навантаження вчитель орієнтується на появу стомлення як ознаку зміни уваги, яка має вагоме значення для продуктивності розумової праці школярів.

Визначення змісту навчання у закладі II ступеню для дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату вимагає урахування як загальних завдань освіти та виховання учнів, так і спеціальних завдань.

До спільних рис, які визначають зміст навчання в загальноосвітній школі та школі для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, належать:

- цензовий характер навчання школярів, що забезпечує освіту в обсязі відповідних ступенів загальноосвітньої школи;

- реалізація принципу послідовності вивчення предметів у навчальних планах і програмах;

- побудова змісту навчання у відповідності з принципом єдності системи освіти;

- відповідність програм основним дидактичним принципам.

Спеціальні корекційні завдання визначають зміст навчання учнів цієї категорії та передбачають обов’язкове врахування особливостей розвитку пізнавальної сфери учнів з порушеннями опорно-рухового апарату, а саме:

- порушень активної довільної уваги, які зумовлюють специфіку всіх стадій пізнавального процесу (від зосередження і довільного вибору під час прийому та переробки інформації до запам’ятовування, осмислення і т.д.), що суттєво ускладнює навчання;

- підвищеної виснажливості психічних процесів, яка супроводжується низькою інтелектуальною працездатністю, емоційною лабільністю, порушеннями пам’яті;

- сповільненості та інертності всіх психічних процесів, які викликають труднощі перемикання з одного виду діяльності на інший, патологічне застрягання на окремих фрагментах навчального матеріалу, «в’язкість» мислення.

Названі особливості належать до функціонально-динамічних порушень і разом з порушеннями вищих кортикальних функцій (недостатністю просторових та часових уявлень, гностичних відхилень) та мисленнєвими порушеннями визначають специфіку інтелектуальної діяльності учнів зазначеної категорії. З огляду на це, навчання учнів з порушеннями опорно-рухового апарату потребує від учителя поінформованості щодо нейропсихологічного діагнозу (латералізації та внутрішньопівкулевої локалізації ділянок мозку) школярів з органічним ураженням головного мозку, а також, пов’язаних з ним, знань методів та прийомів ефективного навчання таких учнів, які пропонуються нейропедагогікою.

В залежності від форми дитячого церебрального паралічу простежуються специфічні особливості пізнавальної діяльності школярів. Так, при спастичній диплегії спостерігається задовільний розвиток словесно-логічного мислення при вираженій недостатності просторового гнозису та праксису. Учні задовільно виконують завдання, що вимагають участі словесно-логічного мислення. Суттєві труднощі школярів мають місце під час виконання завдань на просторове орієнтування, копіювання форми предмета, зображення асиметричних фігур, засвоєння схеми тіла та напрямку. Вчителю доводиться враховувати труднощі глобального сприймання кількості учнями цієї категорії, порівняння цілого та його частин, засвоєння складу та розрядної будови числа тощо.

В учнів з правостороннім геміпарезом нерідко діагностується оптико-просторова дисграфія. Оптико-просторові порушення супроводжують процеси читання і письма: читання утруднене та сповільнене, письмо характеризується елементами дзеркальності тощо.

Своєрідністю вирізняється пізнавальна діяльність учнів з гіперкінетичної формою дитячого церебрального паралічу. Провідне місце у структурі порушень посідає недостатність слухового сприймання та мовленнєві порушення (гіперкінетична дизартрія). Труднощі школярів простежуються під час виконання завдань, які потребують мовленнєвого оформлення, однак, задовільно виконують візуальні інструкції. Навчальна діяльність школярів цієї групи визначається також задовільним розвитком праксису та просторового гнозису.

Таким чином, головними особливостями пізнавальної діяльності школярів з порушеннями опорно-рухового апарату слід розглядати виражену диспропорційність та нерівномірно порушений темп розвитку. В таких умовах, навчання як форма розвитку має на меті «вирівнювання» його порушень.

Обсяг змісту навчальних дисциплін усіх освітніх галузей відповідає загальноосвітній школі. Проте, особливості рухових і мовленнєвих порушень в учнів зумовлюють специфіку процесу навчання особливо з таких предметів як українська мова, фізичне виховання, трудове навчання, математика тощо.

У даному збірнику розміщено програми освітніх галузей «Природознавство», «Естетична культура», «Математика», «Технології».

Рекомендації щодо викладання предметів даних циклів містяться у пояснювальних записках до програм загальноосвітніх навчальних закладів.

^ Освітня галузь «Природознавство» у школі ІІ ступеня реалізується через навчальні предмети «Природознавство», «Біологія», «Географія», «Фізика», «Хімія».

Передбачене предметами названої освітньої галузі формування в учнів з порушеннями опорно-рухового апарату цілісного уявлення про сучасну природничонаукову картину світу, роль і місце людини в природі, значно ускладнюється порушеннями предметно-практичної діяльності, зумовленими раннім ураженням рухової системи, що значною мірою визначає специфічність їх психічного розвитку.

Вивчення шкільного предмета «Біологія» учнями цієї категорії пов’язане з необхідністю спостерігати і відкривати об’єкти і процеси природи, досліджувати їх структуру, властивості та взаємозв’язки. Особливе місце дослідів та спостережень у навчальному процесі під час вивчення біології зумовлює цілий ряд труднощів для учнів, які стосуються насамперед проведення шкільних екскурсій, фенологічних спостережень, виконання лабораторних і практичних робіт. Учитель повинен враховувати, що зазначені труднощі великою мірою пов’язані з порушеннями сприймання, які зумовлюються вадами аналізаторних систем (зору, слуху, кінестетичного сприймання),

Пропедевтичний курс «Природознавство» закладає основу для подальшого вивчення систематичних курсів географії. Оскільки важливе завдання шкільної географії полягає у формуванні в учнів просторового уявлення про земну поверхню, вчитель повинен керуватись пріоритетним корекційним завданням – формуванням просторових уявлень учнів з дитячими церебральними паралічами (особливо у випадках спастичної диплегії та геміпаретичної форми) на програмовому матеріалі з географії. Названі уроки мають важливе значення для розвитку в учнів цієї категорії орієнтування у часі (спостереження за сезонними змінами погоди, режимом водойм, рослинності і тваринного світу). Специфічні труднощі вивчення географії учнями з порушеннями опорно-рухового апарату пов’язані також з виконанням практичних робіт, що передбачає оволодіння прийомами, які в сукупності складають уміння читати різні види карт та працювати з ними.

^ Освітня галузь «Технології» у школі ІІ ступеня реалізується через навчальні предмети «Трудове навчання», «Інформатика».

У спеціальному загальноосвітньому навчальному закладі (II ступінь) трудове навчання і допрофесійна підготовка мають на меті розв’язання лікувальних завдань (розвиток та корекція дрібної моторики рук), а також завдань соціальної адаптації (підготовка до майбутньої професійної діяльності). На цьому етапі вдосконалюються навички, отримані на попередньому етапі (початкова школа), уточнюється професійна спрямованість трудової діяльності, а також здійснюється корекція неадекватних професійних намірів.

Для занять з праці учні діляться на дві групи, які комплектуються за участю лікарів (ортопеда, психоневролога і лікаря ЛФК) з урахуванням рухових і пізнавальних можливостей, а також особистих інтересів.

У майстернях використовується обладнання та інструменти зі спеціальними пристосуваннями, які попереджають травматизм.

Оволодіння визначеним програмою комплексом трудових навичок здійснюється шляхом використання у процесі навчання оптимальних методів та прийомів, серед яких важливе місце посідає метод тренування, який реалізується шляхом багаторазового повторення однотипових вправ. У процесі формування основних трудових навичок необхідне ретельне дотримання визначеної поетапності пред’явлення завдання. Починати необхідно з показу дії учителем з наступним переходом на поєднане і відображене виконання дії, а завершувати підсумковим порівнянням результатів початкової та завершальної стадії навчання. Вироблення трудових навичок необхідно будувати на основі елементарних, достатньо автоматизованих рухових навичок. Необхідно враховувати індивідуальні особливості рухових порушень у кожного конкретного учня. За таких обставин вчитель діє у відповідності з принципом «покрокового» навчання, яке передбачає тривале відпрацювання кожного найдрібнішого компоненту трудового процесу.

Важливість трудового навчання школярів з порушеннями опорно-рухового апарату, поряд з розв’язанням корекційно - відновлювальних завдань, пов’язана також з необхідністю визначення найбільш доступного кола професій для кожного учня, а також з необхідністю створення найсприятливіших умов для професійної підготовки.

У контексті трудового навчання особливого значення набуває проблема особистісного розвитку школярів з порушеннями опорно-рухового апарату. Враховуючи це, вирішення специфічних програмових завдань потребує від учителя врахування наступних умов: забезпечення відповідного емоційного фону (відсутність негативних оцінок, порівняння результатів роботи учня тільки з його особистими досягненнями, дотримання індивідуального ритму роботи, максимальне врахування інтересів учнів тощо), а також формування в учнів упевненості у власних можливостях (уникнення нагадувань про хворобу, надання учням дозованої допомоги під час виконання завдань, навчання їх доступним прийомам роботи, систематичне включення школяра у процес самооцінки як чинника самовиховання).

Досягнення рівня функціональної грамотності школярів в умовах з спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату передбачає комп’ютерну та технічну грамотність. З одного боку, своєчасне опанування комп’ютера зумовлює інтуїтивне, внутрішнє прийняття інформаційних технологій як невід’ємної складової життя, слугує ампліфікації (збагаченню) розвитку школяра. З іншого боку, технологічні особливості комп’ютера, до певної міри, дозволяють використовувати його як альтернативу традиційним методам і формам навчання учнів з вираженими руховими порушеннями рук. Унікальні технологічні можливості комп’ютерних програм (динамічний характер представлення навчального змісту тощо) дозволяють коригувати сповільненість психічних процесів, інші особливості пізнавальної діяльності школярів.

Незважаючи на протиріччя у підходах фахівців до медичних та психологічних аспектів спілкування дитини з комп’ютером (надмірний розвиток візуального сприймання на противагу дотиковому і звуковому, з одного боку, та розвиток координації рухів, з другого боку), інформатика, а також використання комп’ютера на інших уроках мають непересічне значення у навчанні школярів з тяжкими порушеннями рухової сфери.

Оскільки в основі всіх рівнів роботи нервової системи (від безумовних рефлексів до вищої нервової діяльності) лежить динамічне навантаження, шкільною гігієною сформульовані конкретні рекомендації, які дозволяють попередити зорові порушення, а також специфічні порушення опорно-рухового апарату школярів під час роботи з комп’ютером. До особливостей роботи за комп’ютером, на відміну від роботи з підручником, належать: жорстка фіксація положення тіла перед монітором; невідповідність ергономічним вимогам сидіння за комп’ютером; світляне зображення на екрані монітора. Зазначені особливості потребують ретельного врахування під час виконання завдань на комп’ютері школярами з органічними порушеннями опорно-рухового апарату.


Природознавство


5-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 5 год — резервні)


К-ть г-н

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

2

ВСТУП
Поняття про природу. Місце людини в природі, довкіллі.
Вивчення природи людиною. Значення знань про природу в житті та діяльності людини.

Учень:
називає:
— місце людини в природі;
— прилади, за допомогою яких вивчають природу;
— методи дослідження природи (спостереження, вимiрювання, експеримент);
наводить приклади:
— використання приладів для вивчення природи;
пояснює:
— цінність знань з природознавства для людини;
дотримується правил:
— поведінки у природі.

Спостереження.
Організація спостережень за природою.
Демонстрування:
приладів, що використовують у дослідженнях явищ та об’єктів природи.

^ Розділ І. Людина та середовище її життя

7

Тема 1. Тіла і речовини, що оточують людину
Тіла. Характеристики тіла: довжина, маса, об’єм, густина. Їх вимірювання.
Речовини. Атоми і хімічні елементи. Молекули. Рух молекул. Дифузія.
Твердий, рідкий, газоподібний стан речовин. Прості та складні речовини.

Учень:
називає:
— характеристики тіла;
— фізичні властивості речовин;
— агрегатні стани води;
— органічні й неорганічні речовини;
— прості й складні речовини, чисті речовини і сумiші;
— прилади та інструменти для визначення характеристик тіла;
наводить приклади:
— тіл і речовин;
— практичного застосування розчинів;




Чисті речовини і суміші. Способи роздiлення сумішей. Повітря — природна суміш.
Вода — найпоширеніша речовина на Землі. Здатність води розчиняти інші речовини. Розчини у природі та побуті, приготування розчинів.
Поняття про неорганічні та органічні речовини

— найпоширеніших хімічних елементів;
пояснює:
— відмінність між твердим, рідким, газоподібним станом речовин;
— відмінності простих речовин від складних, чистих речовин від сумішей;
спостерігає та описує:
— вимірювання маси та розмiрів фізичних тіл;
— зміну агрегатного стану речовин (плавлення льоду, випаровування води тощо);
— способи розділення сумiшей;
— явище дифузії;
дотримується правил:
— безпеки при виконанні практичних робіт;
— користування приладами (терези, термометр, нагрiвальні прилади, фільтри) та хiмічним посудом (хімічний стакан, мірний циліндр);
робить висновок:
— про цінність знань про речовини для людини.

Спостереження.
За плавленням льоду, випаровуванням води.
Демонстрування:
зразків речовин, сумішей, природних тіл; моделей молекул; способів розділення сумішей.
Практичні роботи:
1. Визначення маси та розмірів різних тіл.
2. Вивчення розчинності речовин.
3. Розділення сумішей (відстоювання, випаровування, фільтрування). Очищення забрудненої кухонної солі.

6

Тема 2. Світ явищ, у якому живе людина
Явища природи: механічні, теплові, електричні, магнітні, хімічні, звукові, світлові.
Значення світлових явищ для організмів. Поширення світла. Джерела світла. Сприйняття світла людиною.
Теплові явища в природі (випадання дощу, снігу, утворення та плавлення льоду). Повторюваність явищ.
Поширення звуку.

Учень:
називає:
— явища природи: світлові, теплові, механічні, звукові, електричні, магнітні, хімічні;
— природні та штучні джерела світла, тепла та звуку;
наводить приклади:
— рухів у живій природі;
— хімічних явищ у природі;
— практичного застосування знань про механічні, звукові, теплові, електричні, світлові, хімічні явища у житті людини;
пояснює:
— повторюваність явищ у середовищі життя;
— значення світла, тепла, звуків, хімічних явищ у житті тварин і людини;
спостерігає та описує:
— вплив світла на рослинні організми;
дотримується правил:
— безпеки при виконанні практичних робіт;
— фіксації результатів спостережень;
робить висновок:
— про повторюваність процесів у природі.

Спостереження.
За явищами, що відбуваються у повсякденному житті людини; впливу діяльності людини на середовище життя.
Демонстрування:
механічних, теплових, електричних, хімічних, звукових та світлових явищ.
Практичні роботи:
1. Вивчення впливу світла на рослини.

^ Розділ ІІ. Всесвіт як середовище життя людини

6

Тема 1. Небесні тіла
Уявлення про Всесвіт. Всесвіт і життя людини. Дослідження Всесвіту людиною.
Зоряні світи — галактики. Зорі, сузір’я.
Сонце. Сонячна система. Рух планет навколо Сонця. Сонце — джерело світла і тепла на Землі.
Місяць. Обертання Місяця навколо Землі. Фази Мiсяця. Сонячні та мiсячні затемнення.
Земля — планета Сонячної системи. Форма та розміри Землі. Обертання Землі навколо своєї осі.

Учень:
називає:
— види небесних тіл (зорі, планети, астероїди, комети, метеорити);
— окремі сузір’я;
— планети Сонячної системи;
— місце Землі у Сонячній системі;
— дослідників космосу (Ю. Гагарін — перший космонавт Землі, Л. Каденюк — перший космонавт незалежної України тощо);
— форму та розміри Землі, Мiсяця;
— дні сонцестоянь, весняного й осіннього рівнодень;
— основні фази Мiсяця;
наводить приклади:
— приладів для вивчення Всесвіту;
— застосування людиною знань про планету Земля та її супутника Місяця;
— впливу космічних чинників на середовище життя;
спостерігає та описує:
— окремі сузір’я на зоряному небі;
— повертання листків та квіток у рослин до Сонця;
— зміни фаз Місяця;
— добовий рух Сонця по небосхилу;
пояснює:
— зміни освітленості півкуль Землі впродовж року;

— тривалість доби та року на Землі;
— зміну пір року на Землі;
— причини сонячних та місячних затемнень;
— значення вивчення Всесвіту для людини;
дотримується правил:
— визначення сторін горизонту за допомогою небесних світил;
робить висновки:
— про значення Сонця для життя на Землі;
— про значення знань про планету Земля у повсякденному житті;
— про місце і роль людини у Всесвіті, значення знань про Всесвіт.

Спостереження.
За повертанням листків та квіток рослин до Сонця; нагріванням тіл променями Сонця.
Демонстрування:
карт та атласів зоряного неба; таблиць, малюнків із зображенням небесних тіл, приладів для вивчення Всесвіту; моделі Сонячної системи; поширення світла; залежності освітленості поверхні від кута падіння світлових променів; дослідів, що ілюструють зміну освітленості півкуль Землі протягом року; фотографій Місяця, Землі з орбітальних станцій і космічних апаратів.
Практичні роботи:
1. Визначення сторін горизонту за допомогою Сонця.

8

^ Тема 2. Умови життя на планеті Земля
Чинники, що забезпечують існування життя на Землі.
Роль води у природі, колообіг води.

Учень:
називає:
— чинники життя на Землі;
— водні об’єкти своєї місцевості;
— склад та властивості повітря;
— метеорологічні прилади;
— форми земної поверхні;




Повітряна оболонка Землі. Температура та атмосферний тиск. Рух повітря. Вітер.
Погода і спостереження за нею.
Рельєф. Чинники, що впливають на формування рельєфу.
Мінерали, гірські породи та їх властивості. Корисні копалини.
Пристосування організмів до умов існування.

— явища, що призводять до зміни рельєфу: вивітрювання, переміщення і нагромадження гірських порід, відслонення;
наводить приклади:
— прикмет, що віщують погоду;
— основних форм рельєфу своєї місцевості;
— порід і мінералів;
— корисних копалин свого регіону;
— впливу температури на розвиток живих організмів;
пояснює:
— роль і колообіг води у природі; причини зміни погоди; значення корисних копалин для людини;
порівнює:
— форми земної поверхні;
спостерігає та описує: — властивості повітря;
— зміну погоди, температури повітря протягом доби, місяця, року;
— зразки порід і мінералів;
дотримується правил:
— користування приладами (нiвеліром, опадоміром, флюгером, мірним посудом, термометром, барометром тощо);
— позначення на контурних картах основних форм рельєфу; — безпеки при виконанні дослідів;
— фіксування результатів спостереження;
робить висновки:
— про значення повітря та води для життя на Землі;







— про необхідність охорони вод та повітря;
— необхідність раціонального використання корисних копалин.

Спостереження.
За змінами температури повітря та атмосферного тиску протягом певного проміжку часу.
Демонстрування:
роботи з нівеліром, колекцій порід і мінералів, корисних копалин; пароутворення, кипіння, конденсації, тверднення, теплового розширення води; розчинності речовин у воді; моделі флюгера (визначення напрямку вітру на моделі флюгера); теплопровідності повітря; наявності кисню, води у повітрі.
Практичні роботи:
1. Позначення на контурних картах основних форм рельєфу України.
2. Властивості води.
3. Позначення на контурних картах водних об’єктів України.

1

Узагальнення Людина як частина природи. Вплив умов існування на живі організми. Взаємозв’язок природи і людини. Охорона природи.

Учень:
називає:
— умови, необхідні для життя людини;
наводить приклади:
— впливу середовища життя на людину;
— залежності здоров’я людини від стану навколишнього середовища;
пояснює:
— вислів “Людина — частина природи”;
— залежність людини від умов існування;
робить висновки:
— про необхідність охорони природи;
— про взаємозв’язок людини з середовищем життя;
— про необхідність охорони середовища життя людини.


6-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 5 год — резервні)


К-ть г-н

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

^ Розділ ІІІ. ПРИРОДНІ ТА ШТУЧНІ СИСТЕМИ В СЕРЕДОВИЩІ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

2

ВСТУП
Поняття системи. Природні та штучні системи.
Будова, внутрішні й зовнішні зв’язки систем.

Учень:
називає:
— екосистеми (ліс, водойма, степ, поле, сад);
— штучні системи (машини, механізми, електромережі, Інтернет тощо);
наводить приклади:
— внутрішніх і зовнішніх зв’язків систем;
робить висновок:
— про різноманітність природних та штучних систем у середовищі життя.

Демонстрування:
моделі географічної оболонки та її складових; моделі Сонячної системи; карт зоряного неба; моделі штучних систем (годинника тощо), моделі живих систем (клітини, екосистеми).

7

^ Тема 1. Організм як жива система
Органи рослин, тварин.
Властивості організмів. Ріст та розвиток.
Живлення, його типи.
Дихання рослин і тварин. Значення дихання для організмів.
Обмін речовин і енергії.
Види розмноження рослин і тварин.

Учень:
називає:
— особливості будови рослин і тварин;
— основні властивості організмів (подразливість, дихання, живлення, обмін речовин, розмноження, ріст, розвиток);
— умови, необхідні для росту і розвитку організмів;
— типи живлення;
— речовини, необхідні для живлення організмів;
наводить приклади:
— представників різних організмів;




Значення пристосування організмів до умов існування. Поведінка рослин і тварин.

— органів тварин та рослин;
— залежності будови організмів від середовища існування;
порівнює:
— процеси життєдіяльності рослин і тварин;
спостерігає та описує:
— розмноження кімнатних рослин;
— пророщування насіння;
— поведінку тварин;
— пристосування організмів до умов існування;
дотримується правил:
— виконання дослідів;
— поведінки у природі;
робить висновки:
— про організм як форму існування живого;
— про значення розмноження у природі.

Спостереження.
За поведінкою рослин, тварин у куточку живої природи, акваріумі; ростом і розвитком рослин; пристосуваннями рослин до умов недостатнього зволоження; залежністю росту та розвитку рослин від освітлення; диханням, проростанням насіння; пристосуваннями рослин до різних умов існування; пристосуваннями комах до середовища існування.
Демонстрування:
дослідів, що доводять процес дихання рослин і тварин; колекцій та вологих препаратів розвитку тварин; доказів процесу фотосинтезу у рослин.
Практичні роботи:
1. Ознайомлення з будовою рослин.
2. Способи розмноження рослин.

8

Тема 2. Природні та штучні екосистеми
Екосистема. Харчові ланцюги.

Учень:
називає:
— природні екосистеми;
— сорти культурних рослин, породи тварин;




Екосистеми своєї місцевості: ліс, степ та прісна водойма.
Використання людиною природних екосистем. Охорона екосистем.
Штучні екосистеми.
Ґрунт. Склад ґрунту. Різноманітність ґрунтів. Родючість ґрунту та способи її підвищення. Поняття про добрива.
Поле. Рослини та тварини поля. Сад. Догляд за садом. Зелена архітектура. Значення штучних екосистем у житті людини.

— складові частини ґрунту;
— найпоширеніші ґрунти своєї місцевості;
наводить приклади:
— екосистем своєї місцевості;
— зв’язків між видами в екосистемі;
— харчових ланцюгів;
— різних типів ґрунтів, добрив;
— природних та штучних екосистем;
— поширених шкідників саду та городу;
пояснює:
— роль організмів у ґрунтоутворенні;
— переваги біологічних методів боротьби зі шкідниками над хімічними;
— вплив добрив на врожайність культурних рослин;
— необхідність догляду за штучними екосистемами;
спостерігає та описує:
— пристосування організмів до середовища життя;
— щеплення дерев;
дотримується правил:
— підготовки насіння до посіву;
— догляду за культурними рослинами та тваринами;
робить висновки:
— про значення ґрунту для живих організмів;
— про значення штучних екосистем і необхідність догляду за ними;
— про необхідність охорони природних екосистем.

Спостереження.
За зв’язками в екосистемах, змінами в них.
Демонстрування:
таблиць, слайдів, відеоматеріалів із зображенням різних екосистем; вегетативного розмноження культурних рослин; зразків ґрунту; колекцій мінеральних добрив; колекцій шкідників сільського господарства.
Практичні роботи:
1. Складання харчового ланцюга в екосистемі акваріума.
2. Підготовка насіння до посіву.
3. Дослідження складу та властивостей ґрунту.

6

Тема 3. Рукотворні системи
Машини та механізми, їх роль у житті людини. Речовини та матеріали, з яких їх виготовляють.
Сила. Види сил. Сили в живій природі.
Робота та енергія. Прості механізми.
Перетворення енергії. Енергозбереження.

Учень:
називає:
— види енергії (механічна, електрична, атомна);
— сили в живій природі (тяжіння, тертя, пружності тощо);
наводить приклади:
— машин, механізмів, що використовує людина;
— речовин та матеріалів, що використовуються у машинобудуванні;
— перетворення енергії та речовин у механізмах і машинах;
пояснює:
— значення енергії;
— принципи роботи окремих механізмів;
— значення енергозбереження;
спостерігає та описує:
— принципи роботи простих механізмів;
дотримується правил:
— роботи з механізмами;
робить висновок:
— про значення механізмів у житті людини.

Спостереження.
За роботою машин та механізмів.
Демонстрування:
принципів роботи найпростіших машин та механізмів; складання електричного кола ліхтарика.
Практичні роботи:
1. Вимірювання сили.

5

Тема 4. Біосфера — найбільша жива система
Склад та межі біосфери.
Людина і біосфера. Охорона біосфери. Червона книга.

Учень:
називає:
— склад біосфери;
— межі біосфери;
— умови збереження біосфери;
— природоохоронні об’єкти і території свого регіону;
наводить приклади:
— рослин та тварин своєї місцевості, що занесені до Червоної книги України;
— взаємодії людини з біосферою;
— зміни середовища внаслідок діяльності людини;
пояснює:
— необхідність охорони біосфери;
— вплив людини на біосферу;
— значення Червоної книги;
спостерігає та описує:
— різноманітність живих організмів у біосфері;
дотримується правил:
— охорони природи;
робить висновки:
— про взаємозв’язок людини та біосфери;
— про цілісність біосфери.

Демонстрування:
гербарних зразків рослин; представників рослин та тварин планети, рідкісних рослин та тварин своєї місцевості, що занесені до Червоної книги України.

Спостереження.
Природоохоронна діяльність людини в своїй місцевості.

2

Узагальнення
Цілісність природи. Роль природничих знань у формуванні наукової картини світу. Науки, що вивчають природу.

Учень:
називає:
— компоненти природи;
— взаємозв’язки у природі;
— науки, що вивчають природу (астрономію, біологію, географію, екологію, фізику, хімію);
робить висновок:
— про природу як єдине ціле.



Орієнтовна тематика екскурсій
для учнів 5—6 класів


1. Вивчення сезонних явищ у природі.

2. Ознайомлення з природними та штучними екосистемами.

3. Спостереження за роботою машин та механізмів.

4. Вивчення рослин та тварин штучних екосистем своєї місцевості.


Біологія


7-й клас

(70 год, 2 год. на тиждень, із них 10 год. – резервні)


К-сть

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

2


12


10


5


6


4


7


4


1


3


6



ВСТУП

Біологія — наука про живу природу.

Різноманітність живих організмів, середовища їх існування, класифікація. Рослинний світ – складова частина природи.


^ Розділ І. РОСЛИНИ


Тема 1. Будова і життєдіяльність рослин.

Основні процеси життєдіяльності рослини.

Клітина, тканини, органи рослини, їх функції та взаємозв’язок. Середовища існування рослин.

Зв’язки рослин із іншими компонентами екосистем. Відповідь рослин на подразнення.


Демонстрування живих об’єктів, гербарних зразків вищих рослин та окремих органів (коренів, пагонів)

Лабораторні роботи

№1. Будова клітин рослини.

№2. Корінь і кореневі системи. Видозміни кореня.


№3. Пагін і його будова. Різноманітність пагонів.

№4. Видозміни пагона.

№5. Будова і різноманітність листків.


Тема 2. Розмноження і розвиток рослин

Нестатеве розмноження, його види. Вегетативне розмноження. Регенерація у рослин. Статеве розмноження. Будова і різноманітність квіток. Суцвіття. Запилення, запліднення.

Насінина, плід, їх будова.

Вплив умов середовища на проростання насінини. Ріст і розвиток рослин. Сезонні явища у житті рослин.


Демонстрування дослідів, що дозволяють виявити умови проростання насінин; живих об’єктів, гербарних зразків рослин.

Лабораторні роботи

№6. Будова і різноманітність квіток.

№7. Будова і різноманітність плодів.


Практична робота

№1. Вегетативне розмноження рослин. (робиться в домашніх умовах).


Розділ ІІ. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН.


Тема 1. Водорості.

Загальна характеристика водоростей.

Середовища існування. Пристосувальні риси будови й життєдіяльність водоростей. Рі