Реферат: Про звернення Тернопільської міської ради до начальника умвсу в Тернопільській області Бортняка Ф. В. щодо подій, які відбулись 09. 05. 2011 р в м

6/8/1

Про звернення Тернопільської міської ради до начальника УМВСУ в Тернопільській області Бортняка Ф.В. щодо подій, які відбулись 09.05.2011 р. в м. Тернополі

Міська рада ВИРІШИЛА:

1.Затвердити звернення Тернопільської міської ради до начальника УМВСУ в Тернопільській області Бортняка Ф.В. щодо подій, які відбулись 09.05.2011 р. в м. Тернополі (текст звернення додається).

2.Направити звернення до начальника УМВСУ в Тернопільській області Бортняка Ф.В.


Начальнику УМВСУ в Тернопільській

області

Бортняку Ф.В


9 травня 2011 року у м.Тернополі відбулись події, які за повного
сприяння працівників правоохоронних органів, грубо і зухвало порушують Конституцію, Закони України, рішення органів місцевого самоврядування, принижують національну гідність українців та паплюжать пам`ять багатомільйонних жертв комуністичного терору.

Нагадаємо, що  8 квітня 2011 року сесією Тернопільської міської ради
прийняте рішення № 6/7/138 «Про заборону розміщення радянської
символіки на державних установах та комунальних підприємствах», яким
передбачено заборону використання радянських прапорів та символіки під час масових заходів.

9 травня 2011 року, після завершення офіційних заходів, приурочених до "Дня перемоги", група осіб, очолювана мешканцем Хмельницької області
Поразінським В.А., порушуючи   пункт 2  згаданого рішення, на території "Старого парку" м. Тернополя провела несанкціонований, без відповідних звернень до Тернопільської міської ради, мітинг з використанням радянської символіки - червоних прапорів. При цьому керівництво Тернопільського міського відділу УМВС України в Тернопільській області не вжило жодних заходів щодо припинення несанкціонованого мітингу, самовільних хуліганських дій мітингуючих та порушення громадського порядку.

Працівники правоохоронних органів активно сприяли проведенню вказаного несанкціонованого заходу під червоними прапорами і не вчиняли жодних дій на виконання рішення Тернопільської міської ради № 6/7/138, не дивлячись на звернення до них депутатів місцевих рад та громадян міста.

Працівники правоохоронних органів у грубій фізичній формі розштовхували депутатів Тернопільської міської ради та жителів міста, які наполягали на незаконності та аморальності проведення вказаного заходу.

На підставі викладеного вимагаємо дати правову оцінку викладеним
фактам і неправомірним діям учасників мітингу та правоохоронців, які
допустили порушення рішення Тернопільської міської ради та
перешкоджали діям депутатів місцевих рад, які наполягали на припиненні несанкціонованого мітингу. Вимагаємо вжити заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Звернення прийнято на восьмій сесії Тернопільської міської ради 6 скликання 19 травня 2011 р.


Секретар ради І.В.Турський


6/8/2

Про звернення Тернопільської міської ради до прокурора Тернопільської області Мельничука І.І. щодо подій, які відбулись 09.05.2011 р. в м. Тернополі

Міська рада ВИРІШИЛА:

1.Затвердити звернення Тернопільської міської ради до прокурора Тернопільської області Мельничука І.І. щодо подій, які відбулись 09.05.2011 р. в м. Тернополі (текст звернення додається).

2.Направити звернення до прокурора Тернопільської області Мельничука І.І.


Прокурору Тернопільської області

Мельничуку І.І.


9 травня 2011 року у м.Тернополі відбулись події, які за повного
сприяння працівників правоохоронних органів, грубо і зухвало порушують Конституцію, Закони України, рішення органів місцевого самоврядування, принижують національну гідність українців та паплюжать пам`ять багатомільйонних жертв комуністичного терору.

Нагадаємо, що  8 квітня 2011 року сесією Тернопільської міської ради
прийняте рішення № 6/7/138 «Про заборону розміщення радянської
символіки на державних установах та комунальних підприємствах», яким
передбачено заборону використання радянських прапорів та символіки під час масових заходів.

9 травня 2011 року, після завершення офіційних заходів, приурочених до "Дня перемоги", група осіб, очолювана мешканцем Хмельницької області
Поразінським В.А., порушуючи   пункт 2  згаданого рішення, на території "Старого парку" м. Тернополя провела несанкціонований, без відповідних звернень до Тернопільської міської ради, мітинг з використанням радянської символіки - червоних прапорів. При цьому керівництво Тернопільського міського відділу УМВС України в Тернопільській області не вжило жодних заходів щодо припинення несанкціонованого мітингу, самовільних хуліганських дій мітингуючих та порушення громадського порядку.

Працівники правоохоронних органів активно сприяли проведенню вказаного несанкціонованого заходу під червоними прапорами і не вчиняли жодних дій на виконання рішення Тернопільської міської ради № 6/7/138, не дивлячись на звернення до них депутатів місцевих рад та громадян міста.

Працівники правоохоронних органів у грубій фізичній формі розштовхували депутатів Тернопільської міської ради та жителів міста, які наполягали на незаконності та аморальності проведення вказаного заходу.

На підставі викладеного вимагаємо дати правову оцінку викладеним
фактам і неправомірним діям учасників мітингу та правоохоронців, які
допустили порушення рішення Тернопільської міської ради та
перешкоджали діям депутатів місцевих рад, які наполягали на припиненні несанкціонованого мітингу. Вимагаємо вжити заходів прокурорського реагування щодо притягнення винних осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Звернення прийнято на восьмій сесії Тернопільської міської ради 6 скликання 19 травня 2011 р.


Секретар ради І.В.Турський


6/8/3

Про звернення Тернопільської міської ради щодо засудження злочинів комуністичного режиму та заборону комуністичної ідеології як людиноненависницької, що завдала невиправної шкоди українському народові

Міська рада ВИРІШИЛА:

1.Затвердити звернення Тернопільської міської ради щодо засудження злочинів комуністичного режиму та заборону комуністичної ідеології як людиноненависницької, що завдала невиправної шкоди українському народові (текст звернення додається).

2.Направити звернення до Президента України Януковича В.Ф. та Верховної Ради України.


^ Президенту України

Януковичу В.Ф.


Верховна Рада України


Україна є однією з держав, яка найбільше постраждала від комуністичного терору. Загибель понад двадцяти мільйонів українців - ось жахливий підсумок комуністичного панування в Україні.

Серед злочинів комуністичного режиму, здійснених проти України з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру: війна, розв'язана проти Української Народної Республіки, та військово-політична окупація 1918-1921 рр., що супроводжувалася кривавим терором та пограбуванням мирного населення; штучні голодомори 1921-го, 1932-1933-х, 1947-го років; розкуркулення та насильницька колективізація; кілька хвиль нищення української інтелігенції, вбивства національних провідників С.Петлюри, Є.Коновальця, Р.Шухевича, С.Бандери; мордування жителів Західної України, окупованої у 1939 р. в результаті злочинної змови комуністичного СРСР та націонал-соціалістичної Німеччини; нищення української мови та культури; насильницька ліквідація Української Автокефальної Православної Церкви та Української Греко-Католицької Церкви; пограбування народного господарства, історичних і культурних цінностей та заощаджень громадян; затоплення мільйонів гектарів найродючіших у світі чорноземів.

Цивілізована Європа вже давно засудила комуністичний режим. Так, у Чехії 1993 року був прийнятий Закон про протиправність комуністичного режиму і опору проти нього, в якому зокрема комуністичний режим був названий «злочинним, нелегітимним і неприйнятним». Подібний закон 1996 року прийняв і Словацький парламент. Конституція Польщі від 1997 року містить статтю, що забороняє існування організацій, що проповідують «тоталітарні методи і практики діяльності нацизму, фашизму і комунізму», а комуністичні злочини фігурують як законодавчий термін. 12 травня 2005 року Сейм Латвії прийняв "Декларацію про осуд тоталітарного комуністичного окупаційного режиму Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що здійснювався в Латвії. Того ж року сейм Латвії прийняв спеціальний закон, що забороняв публічне використання радянської та фашистської символіки Латвія заборонила “серп і молот”. Подібні закони були прийняті у січні 2007 року в Естонії, та у червні 2008 в Литві. У 2006 році Парламентська Асамблея Ради Європи засудила Голодомор 1932-1933 років в Україні як злочин комуністичного режиму.

У 2009 році Парламентська Асамблея Організації з Безпеки і Співробітництва у Європі у своїй резолюції «Возз’єднання розділеної Європи: сприяння правам людини і громадянським свободам у регіоні ОБСЄ у XXI столітті» засудила злочини сталінізму, прирівнявши їх до злочинів нацизму, та серед іншого закликала держави учасниці: повністю позбавитися від моделей поведінки спрямованих на прикрашення тоталітарного минулого. ПА ОБСЄ також висловила стурбованість з приводу вихваляння тоталітарних режимів, зокрема публічне проведення демонстрацій в рамках святкування подій пов’язаних із сталінським минулим і закликала відкрити усі політичні та історичні архіви пов’язані із тоталітарним минулим.

Натомість в Україні продовжується наруга над пам’яттю жертв комунізму, відкрито зневажається історична справедливість. Під комуністичними гаслами поширюються ідеї, які ставлять під сумнів державність та національний суверенітет українського народу, становлять загрозу територіальній цілісності та національній безпеці України.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що Україна має стати в авангарді подолання наслідків комунізму і вимагаємо:

прийняти офіційне рішення про засудження злочинів комунізму, скоєних комуністичною партією проти Українського нації;

ініціювати проведення міжнародного судового процесу над комунізмом;

провести повну ліквідацію комуністичних символів та пам`яток і недопустити їх встановлення чи відновлення у майбутньому;

заборонити комуністичну ідеологію у всіх її проявах як людиноненависницьку, що завдала невиправної шкоди українському народові.

Звернення прийнято на восьмій сесії Тернопільської міської ради 6 скликання 19.05.2011р.


Секретар ради І.В.Турський


6/8/4

Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,3753гага для завершення будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками за адресою вул.Львівська,1 споживчому кооперативу (житлово-будівельний кооператив) «Львівська-1»

Розглянувши звернення споживчому кооперативу (житлово-будівельний кооператив) «Львівська-1», керуючись ст.12,123,124 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі» враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі та з питань містобудування, міська рада ВИРІШИЛА:

Дати дозвіл споживчому кооперативу (житлово-будівельний кооператив) «Львівська-1» (ід. код ____) на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,3753гага для завершення будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими стоянками за адресою вул.Львівська,1 з наданням в оренду терміном на п’ять років


6/8/5

Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,4680га для завершення будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку із закритими стоянками для автомобілів за адресою вул.Довженка,8а обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Довженка,8а»

Розглянувши звернення обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Довженка,8а», керуючись ст.12,123,124 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі», враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі, з питань містобудування, міська рада ВИРІШИЛА:

Дати дозвіл обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Довженка,8а» (ід.код ______) на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,4680га для завершення будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку із закритими стоянками для автомобілів за адресою вул.Довженка,8а з наданням в оренду терміном на п’ять років.


6/8/6

Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,5га для завершення будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку із закритими стоянками для автомобілів за адресою вул.Довженка,8а, блок "Б" споживчому кооперативу «Олімпія Б"

Розглянувши звернення споживчому кооперативу «Олімпія Б", керуючись ст.12,123,124 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі», враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі, з питань містобудування, міська рада ВИРІШИЛА:

Дати дозвіл споживчому кооперативу «Олімпія Б" (ід.код ______) на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,5га для завершення будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку із закритими стоянками для автомобілів за адресою вул.Довженка,8а, блок "Б" з наданням в оренду терміном на п’ять років.


6/8/7

Про звернення Тернопільської міської ради до Кабінету Міністрів України щодо відключення індивідуальних споживачів від систем централізованого теплопостачання Міська рада ВИРІШИЛА:

1.Затвердити звернення до Кабінету Міністрів України щодо відключення індивідуальних споживачів від систем централізованого теплопостачання (текст звернення додається).

2.Направити звернення до Кабінету Міністрів України.


^ Кабінет Міністрів України


Тарифи на послугу з централізованого теплопостачання населення у зв’язку з невпинним ростом ціни на газ збільшуються в геометричній прогресії, при цьому реальним механізмом економії коштів громадян залишається індивідуальне опалення. Однак сьогодні існує заборона на відключення індивідуальних споживачів від систем централізованого теплопостачання. З цього приводу, за численними зверненнями громадян нашого міста, Тернопільська міська рада звертається до Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. №1268 „Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” та Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. №169 „Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005р. №4», якими заборонено відключення окремих споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, і запроваджена процедура відключення споживачів від мереж централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання виключно по будинках в цілому.

Прийняття даних нормативних актів викликало соціальну напругу громадськості міста та значне зростання кількості звернень споживачів стосовно надання дозволів на встановлення автономного опалення в окремих квартирах багатоповерхових житлових будинків, які підключені до централізованої системи теплопостачання.

Стаття 24 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України передбачає, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води, одночасно стаття 25 передбачає, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Впровадження індивідуального опалення стане альтернативою для постійних ремонтів тепломереж, які вимагають колосальних капіталовкладень.

Переваги індивідуального опалення є очевидними порівняно зі старою системою теплопостачання:

- у старих теплотрасах втрачається близько 40 % тепла, за яке доводиться платити людям, які його не споживали, а при індивідуальному опаленні такі втрати відсутні;

- при існуючій системі опалення є ризик ситуації, коли хтось з мешканців багатоквартирного будинку платить, а хтось ні, але страждають від цього усі. При індивідуальному опаленні кожен відповідає за себе, не завдає клопоту іншим, і немає проблеми із боргами перед газовими підприємствами та щорічним вибиванням лімітів газу;

- при централізованому опаленні звичайною є практика, коли температура в квартирах нижча норми. При цьому часто, трапляються випадки, коли температура батарей є надвисока. Натомість власники індивідуальних котлів самі встановлюють температурний режим і можуть економити;

- у вартість централізованого теплопостачання включаються витрати на утримання апарату адміністративного персоналу котелень, а при індивідуальному опаленні людина платить виключно за енергоносії, що споживає. Саме тому у тих споживачів, хто перейшов на індивідуальне опалення, витрати в декілька разів менші, ніж у власників квартир, які опалюються від централізованих котелень.

Зазначені аргументи є суттєвими для споживачів житлово-комунальних послуг нашого міста.

Враховуючи суперечність вимог вказаних статей Постанови Кабінету міністрів та існуючу тенденцію підвищення вартості природного газу для підприємств теплокомуненергетики, вважаємо за доцільне ініціювати внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. №1268 „Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” та Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. №169 „Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005р. №4», передбачивши надання споживачу альтернативу вибору джерел опалення житлових приміщень та відповідну можливість встановлення індивідуальних систем теплопостачання.

Прийнято на восьмій сесії міської ради 19 травня 2011 року.


Секретар ради І.В.Турський

6/8/8

Про внесення змін до рішень міської ради від 30.11.2010 р. №6/1/8 та від 04.12.2010 р. №6/1/17

Керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про службу в органах місцевого самоврядування», враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, регламенту та депутатської діяльності, з питань житлово-комунального господарства, екології та надзвичайних ситуацій, міська рада ВИРІШИЛА:

1.Внести зміни до рішення міської ради від 30.11.2010р. №6/1/8 «Про затвердження персонального складу виконавчого комітету міської ради та заступників міського голови» та додатку 1 до рішення міської ради від 04.12.2010р. №6/1/17 «Про виконавчі органи та структуру міської ради», перейменувавши посади заступників міського голови: «перший заступник міського голови», «заступник міського голови з питань містобудування», «заступник міського голови з гуманітарних питань», «заступник міського голови з питань економіки», «заступник міського голови з фінансових питань» на посади - «заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради».

2.Затвердити на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - Стемковського Владислава Володимировича.

3.Внести зміни до п.9 рішення міської ради від 30.11.2010р. №6/1/8 «Про затвердження персонального складу виконавчого комітету міської ради та заступників міського голови», виклавши його в наступній редакції: «9. Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради – Стемковський Владислав Володимирович».

4.Внести зміни в додаток 1 до рішення міської ради від 04.12.2010р. №6/1/17 «Про виконавчі органи та структуру міської ради»: виключити зі складу заступників міського голови Ландяка Петра Дмитровича та включити Стемковського Владислава Володимировича.

5.Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, регламенту та депутатської діяльності.


6/8/9

Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків

З метою реалізації громадянами права на приватизацію житла у гуртожитках комунальної власності, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, регламенту та депутатської діяльності, з питань житлово-комунального господарства, екології та надзвичайних ситуацій, міська рада ВИРІШИЛА:

1.Визнати за можливе розгляд міською комісією із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків та виконавчим комітетом Тернопільської міської ради питань щодо передачі жилих приміщень гуртожитків у власність наймачам та членам його сім’ї, за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій кімнаті, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з врахуванням дітей, які фактично тривалий час проживають з батьками у гуртожитку, однак термін реєстрації, яких за певних об’єктивних причин, становить менше терміну визначеного ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

2.Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, регламенту та депутатської діяльності.


6/8/10

Про затвердження Статуту територіальної громади міста Тернополя

З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших можливостей у здійсненні місцевого самоврядування на території м. Тернополя, керуючись ст.19, п.48 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, враховуючи висновок постійної комісії з питань з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, регламенту та депутатської діяльності, міська рада ВИРІШИЛА:

1.Затвердити Статут територіальної громади м. Тернополя згідно з додатком (додається).

2.Доручити секретарю ради Турському І.В. провести державну реєстрацію Статуту територіальної громади м. Тернополя в органах Міністерства юстиції України.

3.Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, регламенту та депутатської діяльності.

Додаток

до рішення міської ради

від 19.05.2011 р. № 6/8/10


^ ТЕРНОПІЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА





СТАТУТ

ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ МІСТА ТЕРНОПОЛЯ


Тернопіль – 2011 рік

Тернопільська міська рада, як представницький орган місцевого самоврядування,

виражаючи волю та інтереси територіальної громади міста Тернополя,

усвідомлюючи свою відповідальність за забезпечення збалансованого соціального, економічного, культурного та екологічного розвитку, реалізацію конкурентних переваг міста,

прагнучи створити гідні та комфортні умови життя в місті, забезпечити дотримання прав і свобод, поваги до честі та гідності тернополян,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди у місті та забезпечення згуртованості територіальної громади,

керуючись положеннями Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Європейської Хартії місцевого самоврядування та іншими нормативно-правовими актами в сфері місцевого самоврядування,

враховуючи давні історичні, національно-культурні та соціально-економічні традиції місцевого самоврядування у місті Тернополі,

приймає Статут територіальної громади міста Тернополя (в подальшому – Статут).


^ РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1.1. Правова природа Статуту

1. Статут територіальної громади міста Тернополя є основним нормативно-правовим актом територіальної громади, визначає правові, організаційні та фінансово-економічні засади здійснення місцевого самоврядування в місті Тернополі, а також статус територіальної громади міста та її членів, особливості територіального устрою міста, принципи участі членів територіальної громади у здійсненні місцевого самоврядування.

2. Статут є актом прямої дії та має вищу юридичну силу стосовно інших актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування в місті Тернополі повинні видаватись на основі положень цього Статуту та не суперечити їм.


Стаття 1.2. Загальна характеристика міста. Адміністративні, географічні, історичні особливості

1. Місто Тернопіль знаходиться у західній частині України.

До 1944 року воно мало назву Тарнополь.

2. Місто Тернопіль є обласним центром Тернопільської області, має статус міста обласного значення і згідно з адміністративно-територіальним поділом України належить до Тернопільської області.

3. Географічні координати міста: 49°33′12″ пн. ш. 25°35′41″ сх. д.

Місто Тернопіль займає площу 5852 га.

Найвища точка міста – 374 м – масив «Східний» (проспект Степана Бандери, 80). Найнижча точка – 298 м – береги річки Серет, що біля Об’їзної дороги в районі Петриківського перехрестя (вул. Білогірська). Середня висота міста над рівнем моря – 320 м.

Місто розташоване на Тернопільському плато Подільської височини Східно-Європейської рівнини. Належить до помірного поясу зони широколистих лісів.

Через місто протікає річка Серет. Найбільшою водоймою міста є Тернопільський став, розташований на річці Серет. Раніше через Тернопіль протікала річка Рудка, яка майже повністю висохла впродовж другої половини XX століття.

Клімат Тернополя помірно-континентальний, із теплим вологим літом і м’якою зимою. Середня температура повітря – від – 5 °C в січні до +19 °C у липні. Середньорічна кількість опадів – 520–600 мм. Найвища температура у Тернополі спостерігалась 18 липня 2007 р. – до +38 °C. Найнижча зафіксована температура у Тернополі становила −34 °С.

У історико-географічному плані місто належить до Галичини. Етнографічні межі Волині та Поділля – за 25–30 кілометрів від Тернополя.

Місто Тернопіль – важливий залізничний та автомобільний вузол України.

Чисельність населення міста становить – 217 600 осіб (станом на 1 січня 2010 року).

4. Перша писемна згадка про м. Тернопіль датована 15 квітня 1540 року, коли король Сигізмунд І у Кракові надав локаційний привілей великому коронному гетьману Польського королівства Іоанну Амору з Тарнова (Янові Тарновському) на заснування містечка-фортеці Тарнополє в спустошеній місцевості Сопільче. Тоді розпочалося будівництво замку, який після кількох перебудов, у зміненому вигляді зберігся до наших днів. 16 травня 1548 року Ян Тарновський домігся від короля дозволу на утворення ставу між берегами річки Серет, на місці, де він розташований і нині.

До 1569 р. місто належало до Теребовлянського повіту Руського воєводства Польського королівства. 20 січня 1548 р. польський король Зиґмунт І Старий надав містечку німецьке право і певні привілеї, зокрема звільнення від податків та сплати мита.

У 1550 р. граф Ян Амор із Тарнова надав місту Маґдебурзьке право. Тут почало діяти міське самоврядування у формі маґістрату, який складався з двох колегій: ради і лави (судового органу). Очолював місто іменований власником війт із широкою виконавчою владою.

Після смерті Іоанна Тарновського у 1561 р. місто успадкував його син Ян Кшиштоф і володів ним до смерті у 1567 р., значно укріпивши і розбудувавши місто. Після нього містом володіла донька Іоанна з Тарнова Зофія – дружина князя Костянтина Острозького. У 1570 р. власником міста на кілька десятиліть став князь Костянтин Костянтинович Острозький. Він надав міщанам низку грамот, дбав про церкви міста. Князь заснував у Тернополі в 1570 р. при церкві Різдва Христового «Шпитальну фундацію» як притулок для убогих і немічних міщан, яка невдовзі вона стала основою для церковного братства. У 1593 р. при братстві було засновано школу. Власником Тарнополя з 1603 року був князь Олександр Костянтинович Острозький, а згодом його вдова Анна зі Штемберка Острозька. Тоді була зведена мурована церква Різдва Христового (1602–1608).

Назва «Тарнополь» вперше письмово зафіксована староукраїнською мовою у 1575 р. Починаючи з ХІХ ст., вона поступово в усному мовленні «українізувалася» як «Тарнопіль» і «Тернопіль».

Динамічному розвитку міста заважали набіги татар. Протягом ХVI ст. відбувалися напади у 1549, 1575 і 1589 роках і, хоч місто жодного разу не було взяте, міщани зазнавали економічних збитків, населення потрапляло у ясир. У 1605 р., в бою під Тарнополем, напад татар був зупинений. В 1618 р. татари зруйнували укріплення міста. Спроби пограбування міста були також у 1621 та 1626 рр.

У 1620 р. Тернопіль перейшов у власність Томи Замойського, після одруження із Катериною Острозькою. Тома і Катерина Замойські дали дозвіл на будівництво дзвіниці церкви Воздвиження Чесного Хреста і ренесансної синагоги. Вони у 1636 р. затвердили статут цеху шевців. В 1638 р. власником міста, після смерті батька, став син Томи – Ян Замойський. Згодом Тернополем володіли родини Конєцпольських, знову Замойських, Собеських та інших (на правах оренди).

Тернопіль був одним із ключових міст у боротьбі за Галичину часів Козацької революції XVII ст. Тернопіль був зруйнований у 1648, 1649, 1651 і 1655 роках козацько-селянським військом Б. Хмельницького і татарською ордою. Під час турецького нашестя під командуванням Ібрагіма Шишмана-паші у 1675 р. турки захопили місто, спалили замок, костел, водяні млини, спустили воду зі ставу і кілька тижнів грабували місто.

У 1690 р. у Конєцпольських місто відсудила вдова Яна Замойського, дружина Яна ІІІ Собеського королева Марія Казимира Луїза де Ля Ґранж д’Арк’єн. Вона розпочала відбудову замку.

У XVIII столітті Тернопіль був двічі зайнятий російськими військами, під час Барської конфедерації місто поперемінно займали конфедерати, коронне і російське війська. Це тривало кілька років поспіль, від чого місто значно постраждало. Однак місто відновило своє значення центру міжнародної торгівлі.

У 1737 р. місто перейшло у власність Йосифа Потоцького, який придбав Тернопіль у королевича Якуба Собеського. Йосиф Потоцький у 1749 р. став фундатором домініканського костелу.

У 1772–1809 (з 1783 – центр «Тарнопольського циркулу») і 1815–1867 рр. місто перебувло у складі Королівства Галичини і Володимирії Австрійської імперії.

Після Й. Потоцького Тернопіль отримав його син Станіслав, а згодом внук Йосиф. Після Потоцьких, у 1806-1808 рр., містом володів Станіслав Понятовский, а згодом Франциск Коритовський. Ф. Коритовський зніс давні укріплення, перебудував старий замок і спорудив біля нього палац – Новий замок. Місто набуло модерного вигляду. До Тернополя приєднали передмістя, і місто зросло втричі. У 1808 р., за переписом населення, у місті налічувалося 7093 мешканці. У 1809 р. збудували двоповерхову будівлю маґістрату.

У травні–червні 1809 р. Тернополем три тижні володіли наполеонівські війська Варшавського князівства на чолі з майором П. Стжижевським. У 1809–1815 рр. місто було центром «Тарнопольського краю» на землях, які Австрія передала Російській імперії. Розпорядженням царя Олександра І цивільну владу у краї очолював таємний радник Ігнатій Тельс. У 1813 р. в Тернополі єврейський просвітитель Йосиф Перль (уродженець міста) відкрив приватну напівсвітську школу – першу такого типу в Галичині.

Від 1815 р. Тернопіль знову належав до Австрійської імперії. У 1816–1826 рр. бурмістром Тернополя був М. Князьолуцький. 20 листопада 1820 р. у Тернополі відкрили гімназію монахи єзуїти у приміщенні монастиря домініканців. У 1849 р., на основі гімназії єзуїтів, утворено державну гімназію.

У 1827–1844 рр. бурмістром Тернополя був Я. Марцінкевич. У ХІХ ст. місто стрімко розвивалося економічно. Домінувала торгівля. У 1836 р. місто отримало право влаштовувати 12 ярмарків на рік.

15 лютого 1843 р. останній власник Тернополя Тадеуш рицар фон Туркулл уклав із маґістратом контракт і за грошову компенсацію відмовився від своїх прав на місто. 12 грудня 1844 р. австрійський цісар Фердинанд І надав Тернополю герб і статус та титул вільного королівського міста (використовувався офіційно до 1939 р.).

У 1844–1849 рр. бурмістром Тернополя був А. Дзямський, у 1850–1853 рр. – С. Джемалик. У 1854 р. в Тернополі урядував комісар, у 1855–1868 рр. – бурмістр Володимир Мандль (ініціатор закладення міського парку в 1861 р., сучасний Старий парк).

У 1850 р. в місті проживало 13000 мешканців у 1350 будинках.

Перші вибори у міську раду за новим крайовим статутом про міське самоврядування відбулися 11 березня 1867 р., обрано 36 радних. 8 квітня 1868 р. обрано нового бурмістра – крайового адвоката Р. Шмідта (до 1872 р.). Маґістрат став виконавчим органом міської ради.

У 1866 р. в Тернополі було 1700 будинків і 16167 мешканців. Розвитку Тернополя у другій половині ХІХ ст. сприяла розбудова шляхів сполучення. До міста пролягло шість шосейних доріг, а у грудні 1870 р. – залізниця, одна з перших у Галичині. За даними перепису 1880 р. у місті проживало вже 25819 осіб.

З 1860-х рр. у Тернополі місцеві русини-українці переживали національне пробудження. У 1876 р. заходами професора учительської семінарії Олександра Барвінського в Тернополі було відкрито повітову філію товариства «Просвіта». У 1887 р. Тернопіль відвідав спадкоємець австрійського престолу ерцгерцоґ Рудольф. До його візиту у Новому городі (тепер – Старий парк) було влаштовано другу Крайову етнографічну виставку. У 1898 р., заходами посла (депутата) до парламенту у Відні О. Барвінського, було отримано дозвіл на відкриття в Тернополі окремої української державної гімназії.

У 1872–1886 рр. бурмістром був Л. Козьмінський, 1886–1894 рр. урядував комісар, 1894–1896 рр. – бурмістр Ф. Погорецький, 1896–1903 рр. – доктор Володимир Лучаковський, якого вважають першим українцем, обраним бурмістром. За керівництва В. Лучаковського у місті прокладено електричне освітлення, телефон, водогін, каналізацію, закладено «Парк Здоров’я» у Великих Гаях (у той час входили до складу Тернополя), здійснювалася забудова Тернополя за європейським зразком, зокрема в стилі архітектури модерну (сецесії). У 1903–1909 рр. бурмістром був Л. Пунчерт.

На початку ХХ століття місто очолювали такі бурмістри (посадники): у 1909–1910 рр. – С. Мандль, у 1910–1913 рр. – урядував комісар, 1913–1915 рр. – Е. Міхаловський, 1917–1918 рр. – С. Мандль, у період ЗУНР міську владу в Тернополі очолював комісар С. Сидоряк, у 1920–1929 рр. урядував комісар, 1930–1934 рр. – В. Ленкевич, 1934–1939 рр. – С. Відацький. Під час німецької окупації у 1941–1944 рр. посадником Тернополя був О. Гринкевич.

З 1914 р. до липня 1917 р. Тернопіль перебував під російською окупацією в ході Першої світової війни. Відступаючі російські частини підпалили центральну частину міста. У 1915 р. в місті засновано перший професійний стаціонарний театр «Тарнопольські театральні вечори» (режисери Лесь Курбас і Микола Бенцаль).

У ніч на 1 листопада 1918 р. учні української гімназії на чолі з учителями С. Сидоряком і А. Музичкою зайняли австрійські державні установи, а 13 листопада в Галичині було проголошено Західно-Українську Народну Республіку. У Тернополі з 22 листопада до кінця грудня 1918 р. перебували державні установи ЗУНР, зокрема уряд – Державний Секретаріат (очолив тернопільський адвокат Ісидор Голубович).

Під час польсько-української війни у місті сформувалися добровольчі військові частини. Із 16 по 31 травня 1919 р. в Тернополі перебували Директорія та уряд УНР на чолі з С. Петлюрою. У червні 1919 р. у