Реферат: Текст роботи: інститут аграрної економіки української академії аграрних наук сук петро леонідович

Сук Петро Леонідович. Облік витрат на виробництво продукції рослинництва: Дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Інститут аграрної економіки УААН. - К., 2001. - 186арк. - Бібліогр.: арк.:169-186.


Анотація до роботи:

Досліджено теоретичні та методичні проблеми обліку витрат на виробництво продукції рослинництва у нових організаційно-правових формах господарювання, створених у результаті реформування аграрного сектора економіки на засадах приватної власності на землю. Для одержання оперативної інформації з управління запропоновано до прямих витрат у рослинництві щомісяця додавати непрямі за встановленим процентом без записів за рахунками бухгалтерського обліку. Уточнено склад витрат для визначення собівартості продукції, зокрема: до собівартості потрібно відносити плату за землю та переважну більшість загальногосподарських витрат, а операції з купівлі та продажу землі не доцільно пов'язувати з витратами виробництва. Розглянуто процес формування об'єктів обліку витрат, що відносяться до виробництва продукції урожаю поточного та майбутніх років, обгрунтовано методику побудови аналітичних рахунків для ув'язки записів із синтетичним обліком, надано пропозиції щодо скорочення кількості форм первинних документів та перебудови плану рахунків у частині обліку виробництва. Запропоновано облік загальновиробничих витрат здійснювати на рахунках класу 2 "Запаси" замість класу 9 "Витрати діяльності", виключити рахунок "Продукція сільськогосподарського виробництва", а продукцію від урожаю вносити на рахунок "Готова продукція". Наведену форму журналу реєстрації операцій, призначеного для обліку в селянських господарствах різних розмірів. Запропоновано у аналітичних рахунках витрати відображати згідно з кореспондуючими рахунками і не групувати їх окремо за статтями.


Текст роботи:


^ ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ


УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК


СУК ПЕТРО ЛЕОНІДОВИЧ


УДК 631.162:631.5


Облік витрат на виробництво продукції


рослинництва


Спеціальність 08.06.04 – Бухгалтерський облік, аналіз та аудит


Автореферат


дисертації на здобуття наукового ступеня


кандидата економічних наук


Київ - 2001


Дисертацією є рукопис


Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української


академії аграрних наук


Науковий керівник: доктор економічних наук, професор


Кірейцев Григорій Герасимович


Інститут аграрної економіки УААН,


головний науковий співробітник


відділу фінансів, обліку та аудиту


Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор


Герасимович Анатолій Михайлович


Київський національний економічний


університет, професор кафедри


банківської справи


кандидат економічних наук


Щирський Василь Антонович


ЗАТ “Національна академія управління”,


професор кафедри обліку і аудиту


Провідна установа: Житомирський інженерно-технологічний


інститут Міністерства освіти і науки України, кафедра обліку і аудиту, м. Житомир


Захист відбудеться 23 травня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.350.02. в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03127, Київ, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03127, Київ, вул. Героїв оборони, 10.


Автореферат розісланий 20 квітня 2001 р.


Вчений секретар


спеціалізованої вченої ради


кандидат економічних наук Пулім В.А.


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Реформування аграрного сектора економіки на засадах приватної власності на землю обумовило створення нових організаційно-правових форм господарювання. Економічні перетворення нерозривно пов’язані з пошуком ефективних методів управління виробництвом на основі широкого використання облікової інформації, що диктує необхідність відповідної побудови системи бухгалтерського обліку виробництва з максимальним наближенням її до міжнародн их стандартів.

Прийняття закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, плану рахунків та інструкції про його застосування є основою для перебудови в Україні всієї системи бухгалтерського обліку, що здійснюється в рамках програми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. №1706.

Рослинництво, як основна галузь сільськогосподарського виробництва, має специфічні організаційні і технологічні особливості: сезонний характер, участь у процесі виробництва землі, залежність від природних факторів тощо. Вони суттєво впливають на методологію обліку.

Реформування бухгалтерського обліку у часі співпало із проведенням кардинальних змін в сільському господарстві України. Такі умови диктують необхідність створити систему бухгалтерського обліку, яка б повністю відповідала економічній ситуації в державі.

Значний внесок у теорію і практику ведення бухгалтерського обліку внесли вітчизняні і зарубіжні вчені Х. Андерсон, М.Т. Білуха, О.С.Бородкін, Ф.Ф.Бутинець, А.Велш Глен, П.І.Гайдуцький, А.М.Герасимович, С.В.Голов, М.Я.Дем’яненко, К.Друрі, В.І.Єфіменко, В.П.Завгородній, Г.Г.Кірейцев, Д.Колдуелл, М.Ф.Кропивко, М.В.Кужельний, В.Г.Линник, Ю.Я.Литвин, Б.Нідлз, П.П.Німчинов, М.Ф.Огійчук, В.М.Пархоменко, М.З.Пізенгольц, П.Т.Саблук, В.К.Савчук, В.В.Сопко, М.Г.Чумаченко, В.Г.Швець, Г.Шорт Деніел та інші. Проте розробку даної проблеми не можна вважати закінченою, бо змінюються економічні взаємовідносини, а у поглядах вчених і практиків залишаються суттєві розбіжності з багатьох питань.

Отже, процес зміни в цілому системи бухгалтерського обліку в Україні, а також створення та функціонування нових суб’єктів господарювання в сільському господарстві вимагають додаткового дослідження і подальшого вирішення питань обліку витрат на виробництво продукції рослинництва, що обумовило вибір теми дисертаційної роботи.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з програмою науково-дослідних робіт відділення фінансів і фінансової інфраструктури, відділу фінансів, обліку та аудиту Інституту аграрної економіки УААН, зокрема з науково-технічною програмою на 1996-2000 роки “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови” (номер державної реєстрації 0707-МВ/06-96) та завданням “Розробка пропозицій щодо організації обліку в сільськогосподарських підприємствах різних організаційних форм”.

^ Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є уточнення і доповнення теоретичних основ і розробка напрямів удосконалення практики обліку виробництва продукції рослинництва з урахуванням міжнародного досвіду і розвитку ринкових відносин в Україні.

^ Для досягнення поставленої мети визначені такі задачі:

дослідити дію функцій бухгалтерського обліку та використання його методів в нових організаційно-правових формуваннях при виробництві продукції рослинництва;

уточнити склад і методику обліку витрат, що відносяться на виробництво продукції рослинництва;

з’ясувати необхідність ведення обліку витрат за статтями та порядок відображення їх у бухгалтерських регістрах;

критично оцінити доцільність використання первинних документів для списання матеріальних цінностей і обліку затрат праці та її оплати;

обгрунтувати порядок використання синтетичних рахунків при обліку виробництва;

проаналізувати побудову форм облікових регістрів для аналітичного обліку виробництва.

^ Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є методологія бухгалтерського обліку виробництва продукції рослинництва в період переходу економіки сільського господарства до ринкових відносин.

^ Об’єктом дослідження є комплекс теоретичних і практичних питань бухгалтерського обліку сільськогосподарських підприємств Київської області.

Методологія і методика дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний підхід до вивчення стану бухгалтерського обліку виробництва та його оцінки. Дисертація підготовлена на основі вивчення праць провідних вчених-економістів України та зарубіжних країн, законодавчих і нормативних актів, даних звітності, синтетичного і аналітичного обліку витрат у рослинництві по конкретних підприємствах. Використовувалися прийоми наукового дослідження: порівняння, індивідуальні спостереження, відносні величини, анкетне обстеження тощо.

^ Наукова новизна одержаних результатів проведеного дослідження полягає в обгрунтуванні складу витрат та розробці рекомендацій щодо побудови системи бухгалтерського обліку виробництва продукції рослинництва в різних структурах господарювання, створених в результаті реформування аграрного сектора економіки на засадах приватної власності на землю. Основні результати роботи, що визначають суть наукової новизни дослідження, полягають у наступному:

виявлено особливості дії функцій бухгалтерського обліку та використання його методів в нових організаційно-правових формуваннях при виробництві продукції рослинництва: найважливішими стають управлінська і контрольна функції; в управлінському обліку до прямих витрат по рослинництву щомісяця потрібно додавати непрямі витрати по встановленому проценту без записів по рахунках;

уточнено визначення поняття економічної категорії “витрати”, які слід розглядати як вартість використаної живої та уречевленої праці і сил природи для досягнення певної мети;

обгрунтовано склад витрат, які включаються в собівартість виробництва продукції рослинництва, зокрема: на собівартість потрібно відносити плату за землю, а також переважну більшість загальногосподарських витрат, операції з купівлі і продажу землі не доцільно пов'язувати з витратами виробництва;

доведено доцільність здійснювати групування витрат шляхом використання кореспондуючих рахунків і субрахунків в системі бухгалтерського обліку і відмовитися від паралельного їх підрахунку за статтями;

запропоновано зменшити кількість форм первинних документів для обліку витрат матеріалів, праці та її оплати в рослинництві;

обгрунтовано необхідність внесення змін в план рахунків бухгалтерського обліку в частині обліку виробництва, а саме: облік загальновиробничих витрат здійснювати на рахунках класу 2 "Запаси" замість класу 9 "Витрати діяльності", виключити рахунок "Продукція сільськогосподарського виробництва", а продукцію від урожаю оприбутковувати на рахунок "Готова продукція";

визначено порядок побудови регістрів для аналітичного обліку виробництва в різних суб’єктах господарювання: у дрібному селянському господарстві витрати і доходи обліковувати в книзі без використання рахунків, в середніх підприємствах – вести журнал реєстрації господарських операцій з використанням рахунків бухгалтерського обліку, у великих підприємствах - відкривати аналітичні рахунки по об'єктах обліку рослинництва..

^ Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані рекомендації по удосконаленню бухгалтерського обліку витрат на виробництво продукції рослинництва дозволяють раціонально організувати облік в нових господарських формуваннях. Основні положення, викладені в дисертації, використовуються при веденні бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах Рокитнянського району Київської області (довідка № 12 від 24 вересня 2000 р.), Канівського району Черкаської області (довідка № 184 від 12 жовтня 2000 р.). Результати проведеного дослідження публікувалися у Всеукраїнському щомісячному науково-виробничому журналі “Бухгалтерія в сільському господарстві”, а тому стали доступними для впровадження у всіх підприємствах України.

Підсумки наукового дослідження знайшли відтворення у трьох методичних розробках, які впроваджені у навчальний процес та використовуються на практичних та семінарських заняттях у Національному аграрному університеті (довідка № 386 від 1 грудня 2000 р.) та інших вузах України.

^ Особистий внесок здобувача. Одержані результати дослідження є особистими розробками автора. Їх використання в практиці роботи сільськогосподарських підприємств сприятиме підвищенню ефективності виробництва продукції.


^ Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження апробовані на практиці в сільськогосподарських підприємствах Київської та Черкаської областей і виявилися цілком реальними та ефективними, опубліковані в наукових працях і журнальних статтях, доповідалися на міжнародній науковій конференції “Розвиток науки про бухгалтерський облік” (м.Житомир, 2000 р.), науково-практичній конференції в Національному аграрному університеті (м.Київ, 2000 р.), оприлюднені на науково-практичному семінарі з питань реформування бухгалтерського обліку на основі міжнародних стандартів (м.Канів Черкаської області, 2000 р.).

Публікації. По темі дисертаційної роботи опубліковано 20 наукових праць загальним обсягом 17,3 д.а., з них 7 – в наукових фахових виданнях – 2,7 д.а.

^ Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 186 сторінках комп’ютерного тексту, включає 16 таблиць і 20 рисунків, складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел, який налічує 204 найменування.


Структура роботи.


Вступ.

Розділ 1. Методологічні положення формування системи обліку витрат виробництва продукції рослинництва в нових господарських структурах. 1.1. Функціонування нових форм господарювання в сільському господарстві та реформування бухгалтерського обліку. 1.2. Завдання і функції обліку в нових господарських структурах. 1.3. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. 1.4. Особливості ведення обліку в рослинництві в нових формах господарювання.

Розділ 2. Економічний зміст і облік витрат на виробництво продукції рослинництва. 2.1. Склад витрат. 2.2. Класифікація витрат і методика їх обліку. 2.3. Групування витрат за статтями. 2.4. Облік матеріальних витрат. 2.5. Облік витрат на оплату праці.

Розділ 3. Система бухгалтерського обліку витрат виробництва продукції рослинництва. 3.1. Об’єкти обліку в рослинництві. 3.2. Облік виробництва продукції рослинництва в системі бухгалтерських рахунків. 3.3. Аналітичний облік виробництва продукції рослинництва. 3.4. Облік у селянському господарстві.

Висновки.

Список використаних джерел.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


Розділ 1. Методологічні положення формування системи обліку виробництва продукції рослинництва в нових господарських структурах. В результаті реформування аграрних відносин на засадах приватної власності на землю на базі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств створено 13266 нових господарських формувань, в тому числі товариства з обмеженою відповідальністю (46,5%), приватні підприємства (21,1%), сільськогосподарські кооперативи (25,4%), селянські (фермерські) господарства (7,0%). Частина громадян ведуть приватне господарство без створення юридичної особи, передали земельні ділянки в оренду, подарували, продали тощо. Таким чином, виробництво продукції рослинництва здійснюється в нових господарсько-організаційних структурах, що вимагає розробки обгрунтованої системи бухгалтерського обліку, забезпечення його необхідним методичним інструментом і рекомендаціями щодо проведення облікового процесу.

Розширення зарубіжних зв’язків і перехід на ринкові умови господарювання зумовили необхідність реорганізації бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних правил економічних взаємовідносин. Кожна держава має свій порядок ведення обліку. Проте методологічні відмінності обумовлені не особливостями бухгалтерської системи самої по собі. Вона у всіх випадках залишається однаковою і бере початок від праць Пачолі Л. Відмінності пов’язані, перш за все, з різною правовою основою, що діє в кожній країні, традиціями, багаторічним досвідом і менталітетом облікових працівників. В Україні національні особливості полягають в тому, що тут привикли мати єдину уніфіковану систему обліку.

В сучасних умовах облікова інформація широко використовується для обгрунтування управлінських рішень. Тому найважливішими стають управлінська і контрольна функції бухгалтерського обліку та визначення собівартості виробу.

Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. №996-ХІV визначено внутрішньосподарський (управлінський) облік як систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. До цього часу між вченими-економістами України проходять дискусії щодо змісту та місця управлінського обліку в нашій державі. Однозначного вирішення цього питання немає.

Проведені нами дослідження показують, що фінансовий, управлінський та податковий облік між собою тісно пов’язані, грунтуються на одних і тих же документах, дають відповідну інформацію для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Тому згадані три види обліку мають місце в будь-яких організаційно-правових формах господарювання. Але в малих селянських (фермерських) та інших господарствах чітке розмежування обліку на три види практично не проводиться. В такому випадку діє єдина інтегрована система бухгалтерського обліку, яка об’єднує фінансовий, управлінський і податковий облік.

У зв’язку з переходом на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку з’вилися публікації відомих вчених-економістів, які ставлять взагалі під сумнів потребу вираховувати собівартість продукції. Ми притримуємося тієї позиції, що собівартість має обчислюватися в системі бухгалтерського обліку, що характерно для України і зарубіжних держав.

В сільському господарстві мають місце різні методи обліку, але ступінь їх використання обумовлюється специфікою технологій галузей і структурою господарських формувань. При позамовному методі в рослинництві окремими замовленнями можна вважати виробництво зерна, цукрових буряків, овочів тощо.

Через те, що в рослинництві використовується частина власної готової продукції для наступного виробництва, то проявляються елементи напівфабрикатного варіанту обліку. Проте прямої тотожності з промисловістю тут немає. Продукція власного виробництва (зерно на посів, картопля на посадку) використовується для одержання нової продукції в наступному році, що обумовлює розмежування витрат по різних звітних періодах і дозволяє показувати їх у вигляді звичайних матеріальних витрат. Окремі економісти важають, що в даному випадку готову продукцію рослинництва потрібно оцінювати за цінами реалізації. Таку точку зору ми не поділяємо, бо при використанні зерна на посів не відбувається ніякої реалізації, а просто продовжується технологічний процес виробництва, на стадії якого формується собівартість продукції. Для реалізації з визначенням фінансових результатів повинен бути факт передачі товару іншому власнику.

У світовій практиці діють дві системи калькуляції: а) з повним розподілом витрат; б) по змінних витратах. Відповідно функціонують дві системи обліку: стандарт-кост і директ-костінг. Поділ загальновиробничих витрат на постійні та змінні в сільському господарстві України до цього часу практично не здійснювався. Даний напрямок потребує подальшого вивчення. Тому для обліку виробництва продукції рослинництва є можливість застосувати метод “стандарт-кост”, при якому прямі витрати нагромаджуються безпосередньо на рахунку 23 “Виробництво”, а непрямі (розподіляємі) – на окремих рахунках. До них відносять загальновиробничі витрати, витрати по амортизації і ремонтах основних засобів, зрошенню, оренді тощо.

Сезонний характер виробництва обумовлює те, що співвідношення між розміром прямих і непрямих (розподіляємих) витрат рослинництва по місяцях різко змінюється. Так, в сільськогосподарському підприємстві “Нове життя” Фастівського району за 2000 р. загальновиробничі витрати по рослинництву становили 11,0 відсотків від прямих, в той же час у січні 53,1, у лютому 28,7, у березні 37,7, у жовтні 6,0 відсотків. Окремі господарства у січні-лютому мали тільки непрямі витрати рослинництва. Така ситуація свідчить про те, що фактині суми загальновиробничих витрат рослинництва не можна щомісяця відносити на об’єкти обліку, бо відсутня навіть база для їх розподілу. Тому по планових розрахунках на рік на підприємстві доцільно встановити нормативну ставку розподіляємих витрат у відсотках до прямих витрат. По ній без записів на бухгалтерських рахунках в управлінському обліку потрібно враховувати непрямі витрати. Така методика обліку дозволить постійно мати інформацію про розмір витрат по об’єктах обліку і орієнтовний рівень собівартості продукції рослинництва в період її оприбуткування від урожаю, а не в кінці року, що необхідно для прийняття обгрунтованих управлінських рішень.

Приклад. З початку року по вересень прямі витрати на вирощування картоплі становили 200 тис. грн. Нормативна ставка розподіляємих витрат 30 відсотків. Зібрано урожаю 10000 ц. Звідси, очікувана собівартість 1 ц картоплі – 26 грн. [(200000 х 0,30 + 200000) : 10000 = 26]. Вона буде відома у жовтні, тобто відразу після збирання урожаю.


Розділ 2. Економічний зміст і облік витрат на виробництво продукції рослинництва. Дискусійним залишається визначення терміну “Витрати”. В рослинництві діяльність неможлива без використання землі, сонця, води та інших чинників природного середовища. Вважаємо, що під витратами слід розуміти вартість використаної живої та уречевленої праці і сил природи для досягнення певних цілей.

У зв’язку з перспективою законодавчого встановлення порядку купівлі-продажу землі продовжується дискусія про порядок відображення вартості землі при виробництві продукції рослинництва. Проведені дослідження показали, що при купівлі землі не відбувається вибуття активів у покупця. Вони лише “перетікають” із грошової форми у земельну, яка має невизначений строк використання. Проходить процес обміну одних активів на інші. Отже, кошти, понесені на придбання землі не є витратами. В процесі виробництва земля не зношується, а тому на неї не потрібно нараховувати амортизацію і її не можна одноразово включити у витрати. Аналогічно виручка від продажу землі не є доходом від рослинництва.

Таким чином, купівля-продаж землі не обумовлює витрати на виробництво у покупця і доходи від виробництва у продавця. Ці процедури не коректно враховувати у собівартість продукції рослинництва. Різниця між ціною купівлі і продажу землі, викликана кон’юнктурою ринку, має відображатися у складі результатів від фінансової, а не операційної діяльності.

Суб’єкт, який купив землю, використавши для цього грошовий капітал, при прийнятті управлінських рішень має враховувати не тільки реальні, а й уявні (можливі) витрати, що сталися внаслідок вкладення капіталу для купівлі землі. Господар повинен мати середній дохід на вкладений капітал для купівлі землі, а інакше він купувати землю не буде.

Земельний податок і орендна плата це платежі за особливий вид засобів. Їх не доцільно об’єднувати з іншими платежами, наприклад, включати у склад фіксованого сільськогосподарського податку, бо тоді губиться весь смисл плати за землю. Ця плата має відноситися у собівартість продукції рослинництва.

Сплата відсотків за кредит і одержання доходів від зберігання коштів на депозиті є фінансовими операціями і вони не повинні впливати на розмір витрат виробництва продукції рослинництва. Сплату відсотків за кредит при прийнятті управлінських рішень господар має враховувати окремо від процесу виробництва.

Принципова відмінність нової системи бухгалтерського обліку від раніше діючої в тому, що тепер до складу собівартості продукції не включають адміністративні (бувші загальногосподарські) витрати. Аналіз складу загальногосподарських витрат сільськогосподарських підприємств свідчить, що переважна їх сума необхідна для здійснення процесу основного виробництва. Відрізняються вони часто від загальновиробничих лише тим, що останні пов’язані з конкретною однією галуззю, а перші з обома основними галузями виробництва – рослинництвом і тваринництвом. Отже, перші й другі витрати є виробничими. Собівартість продукції можна вираховувати за двома варіантами: лише по прямих витратах, або включати прямі і непрямі витрати. В першому випадку вона буде не повною, а в другому – більш реальною. Проте зовсім не логічно користуватися таким способом, при якому одна частина виробничих витрат відноситься на собівартість продукції, а інша – ні.

Значна кількість сільськогосподарських товаровиробників займаються виробництвом лише продукції рослинництва. В них взагалі не може йти мова про наявність окремої групи витрат, які називаються адміністративними. Якщо функціонують дві взаємопов’язані галузі, а саме: рослинництво і тваринництво, то непрямі виробничі витрати безпосередньо обумовлені ними. Тому в сільському господарстві переважна більшість загальногосподарських витрат має включатися у собівартість продукції шляхом розподілу по об’єктах обліку. Лише крупні багатогалузеві сільськогосподарські підприємства, які мають переробні промислові підрозділи, можуть виділяти адміністративні витрати, що згідно стандартів бухгалтерського обліку не включаються у собівартість продукції. Це обгрунтовується тим, що собівартість має бути реальною, включати прямі і непрямі витрати, що забезпечують виробництво. Інакше вона не може ефективно використовуватися при прийнятті управлінських рішень, що негативно впливає на економіку підприємства.

Вивчення складу статей витрат рослинництва показало, що в різних підприємствах він не однаковий, і не співпадає з переліком, що міститься в типовому положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Дослідження підтверджують, що недоцільно централізовано встановлювати назви статей, по яких ведеться облік. Підприємству має надаватися право самостійно вирішувати питання про обгрунтування складу статей витрат.

В бухгалтерському обліку витрати нагромаджують з кредиту рахунків активів і зобов’язань. Кожний з них призначений для обліку конкретних видів засобів або зобов’язань. При обліку процесу виробництва витрати доцільно відображати з кредита конкретних кореспондуючих рахунків, а не систематизувати їх по статтях. З діючих двох напрямків підрахунку витрат (по рахунках і по статтях) рекомендуємо залишити один, а саме – по рахунках. Групування витрат за їх видами має визначатися самою системою бухгалтерського обліку. Якщо воно виявиться недостатнім для прийняття обгрунтованих управлінських рішень, то потрібно удосконалювати перелік рахунків, а не займатися розширенням паралельного безсистемного відображення витрат. Отже, при побудові облікових регістрів потрібно враховувати, що в них будуть вказуватися шифри кореспондуючих рахунків, а не статті витрат. Деталізація витрат здійснюється за потребою самого підприємства шляхом використання шифрів кореспондуючих рахунків і субрахунків. Якщо, наприклад, господарю не достатньо мати інформацію про загальну суму витрат на об’єкт обліку із рахунка 65 “Розрахунки за страхування”, то він може проставити в обліковому регістрі кореспондуючі субрахунки: 651 “За пенсійним забезпеченням”, 652 “За соціальним страхуванням”, 653 “За страхуванням на випадок безробіття”, 654 “За індивідуальним страхуванням”, 655 “За страхуванням майна”. Аналогічно можна деталізувати матеріальні витрати, роботи і послуги тощо. Такий порядок спрощує контроль записів шляхом взаємної звірки підсумків по кореспондуючих рахунках, і забезпечує групування витрат для використання їх власником з метою прийняття обгрунтованих управлінських рішень.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” передбачає, що при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється одним із шести наведених методів. Їх аналіз показує, що для обліку витрат на виробництво продукції рослинництва найбільш прийнятним є оцінка використаних запасів за середньозваженою їх собівартістю. Оригінальні запаси, наприклад, куплене сортове насіння для посіву, доцільно обліковувати індивідуально і списувати за ідентифікованою собівартістю одиниці запасів.

Висівання насіння та внесення добрив під сільськогосподарські культури списують по накладних. Анкетне обстеження показує, що складання паралельно ще й спеціальних актів проводиться нерегулярно і носить чисто формальний характер. Воно не потрібне власникам, технологам, менеджерам і бухгалтерам. З метою скорочення обсягу облікових робіт пропонуємо відмовитися від використання спеціальних актів для підтвердження фактів висіву насіння та внесення добрив під сільськогосподарські культури.

Для обліку кінно-ручних робіт затверджено чотири форми первинних документів. Аналіз показує, що в них не міститься суттєвих відмінностей, а 82 відсотки показників просто повторюються. Тому на кінно-ручні роботи достатньо мати одну форму облікового листа праці та виконаних робіт замість діючих у даний час чотирьох форм. Облік механізованих робіт краще вести в одній формі документа замість передбачених двох форм.


Розділ 3. Система бухгалтерського обліку витрат виробництва продукції рослинництва. Вибір об’єктів обліку в рослинництві потрібно пов’язувати з прийнятою технологією виробництва та системою внутрішньогосподарських відносин на підприємстві. В самостійні об’єкти виділяють культури (групи культур), виконані роботи, витрати, які підлягають розподілу. З метою забезпечення ринкових відносин між господарськими підрозділами по кожному з них обліковують витрати і доходи, деталізуючи інформацію по культурах (групах культур).

В рослинництві значна частина витрат переходить з минулого року як незавершене виробництво. Роботи під урожай майбутнього року не проводяться “взагалі”, а конкретно, тобто уже восени має бути відомо, яка культура висіватиметься весною на якій площі. Якщо в господарстві дотримується така система землеробства, то практично всі витрати під урожай наступного року можна обліковувати за конкретними культурами, а не по виконаних роботах. Це сприяє покращенню контролю якості, способів і строків проведення агротехнічних заходів по виробництву конкретної продукції рослинництва.

Облік витрат на виробництво ведуть на рахунках класу 2 “Запаси”. Проте, загальновиробничі витрати, які теж включаються у виробничу собівартість продукції, передбачено обліковувати на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” в класі 9 “Витрати діяльності”. Рахунок 91 має зовсім інше призначення ніж решта рахунків класу 9. Тому загальновиробничі витрати мають обліковуватися на рахунках класу 2, тобто там, де ведеться облік витрат, які включаються у виробничу собівартість продукції.

Розподіл загальновиробничих витрат по рослинництву в системі рахунків бухгалтерського обліку здійснюють не щомісяця, а в кінці року. Протягом року сума цих витрат зростає і вони відображаються як дебетовий залишок. Рахунки класу 9 кожного місяця закриваються шляхом списання або розподілу витрат. Отже, ведення обліку загальновиробничих витрат по рослинництву на рахунку 91 прямо суперечить чинній методології обліку.

Для обліку продукції, одержаної від власних рослинницьких і тваринницьких галузей, передбачено рахунок 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”. Одночасно для обліку готової продукції власного виробництва призначений рахунок 26 “Готова продукція”. На нашу думку, виділення окремого синтетичного рахунку для обліку виходу готової продукції сільського господарства є необгрунтованим. Галузевий підхід тут не потрібний. З метою уніфікації обліку готову продукцію у всіх галузях потрібно обліковувати на одному рахунку 26. До нього можна передбачити субрахунки, які відображатимуть галузевий вид продукції.

В плані рахунків бухгалтерського обліку пропонуємо назвати рахунок 27 “Загальновиробничі витрати”, а продукцію сільськогосподарського виробництва обліковувати на рахунку 26. По рахунку 27 потрібно вести облік загальновиробничих та інших непрямих витрат, які включаються у виробничу собівартість продукції. З урахуванням таких змін буде більш логічною система відображення операцій на бухгалтерських рахунках (рис.1).

Рахунки класу 8 “Витрати за елементами” призначені для відображення витрат за елементами з метою складання фінансової звітності. Якщо зазначені рахунки не використовуються, то інформацію про витрати за елементами можна одержати безпосередньо з кредита рахунків активів і зобов’язань. Можуть також не використовуватися рахунки класу 9 “Витрати діяльності”.

Отже, залежно від обсягу виробництва приймається відповідний варіант обліку:

З використанням рахунків усіх класів;

Без використання рахунків класу 8 “Витрати за елементами”;

Без використання рахунків класу 9 “Витрати діяльності”;

Без використання рахунків класів 8 і 9.

Аналітичний облік виробництва продукції рослинництва пропонуємо вести в окремій книзі. В ній по графах замість статей витрат вказують шифри кореспондуючих рахунків або субрахунків, що залежать від потреби деталізації видів витрат.

При використанні комп’ютерів схема обліку витрат залишається аналогічною, тобто їх нагромаджують згідно кореспондуючих рахунків. Ступінь деталізації витрат забезпечується використанням кодів кореспондуючих синтетичних і аналітичних рахунків і визначається підприємством самостійно.

У дрібному селянському господарстві пропонуємо обліковувати витрати і доходи в окремій книзі без використання бухгалтерських рахунків. При цьому, на відміну від затвердженої форми книги, потрібно спочатку дати графу “Витрати”, а потім “Доходи”, бо витрати завжди здійснюють раніше ніж одержують доходи. Підрахунок прямих витрат по вирощуванню конкретних сільськогосподарських культур, при потребі, проводиться згідно тексту записів у книзі.

Середні та великі селянські господарства ведуть облік за подвійною системою по спрощеній формі (рис.2) в журналі реєстрації господарських операцій, який нами розроблений. В ньому записується дата, номер операції, зміст операції, загальна сума, яка


Рах. активів і


Д-т зобов’язань К-т Д-т Рах. 80-84 К-т Д-т Рах. 23,27, 92 К-т Д-т Рах. 26, К-т Д-т Рах. 90 К-т Д-т Рах. 79 К-т Д-т Рах. 70-75 К-т


1. Віднесено на еле- 2. Віднесено вит- 5. Оприбутковано із 6. Списано на ре- 7. Списано витра- 10. Віднесено на


менти витрат запа- рати на