Реферат: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Біологія

ПРОГРАМА


для загальноосвітніх навчальних закладів


Біологія


10–12 класи


Профільний рівень


Пояснювальна записка

Вступ. Програма призначена для вивчення біології на профільному рівні (природничо-математичний напрям) у класах біолого-хімічного, біолого-фізичного(медичного), біолого-географчного, біолого-технологічного та інших профілів.

Курс біології спрямований на формування в учнів системи наукових знань про закономірності живої природи та умінь, які забезпечують використання знань у практичній діяльності та повсякденному житті для збереження власного здоров’я, охорони навколишнього середовища, а також є необхідними й достатніми для продовження біологічної освіти у вищому навчальному закладі.

Метою навчання біології у 10-12 класах профільного рівня є забезпечення загальноосвітньої профільної підготовки учнів з біології на поглибленому рівні, створення умов для самореалізації особистості і розвиток її інтелектуальних здібностей, розвиток пізнавального інтересу, формування в учнів навичок науково-практичної та дослідницько-пошукової діяльності, умінь застосувати біологічні знання на практиці.

Реалізація мети досягається виконанням завдань:

засвоєння учнями системи біологічних знань, що становлять основу сучасної наукової картини природи;

ознайомлення з методами пізнання природи та взаємозв’язком між розвитком методів і теоретичних узагальнень біологічної науки;

розвиток у старшокласників пізнавальних інтересів, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом проведення експерименту, розв’язування біологічних задач, моделювання біологічних процесів;

оволодіння вміннями самостійного пошуку та аналізу біологічної інформації;

набуття компетентності у збереженні власного здоров’я та раціональному природокористуванні на основі використання біологічних знань і умінь у повсякденному житті;

підготовка до діяльності в галузях медицини, біотехнології, охорони природи тощо.

^ Характеристика структури навчальної програми. Навчальна програма складається з 6 розділів, 17 тем і узагальнення курсу. У програмі реалізовано інтегрований підхід до формування змісту курсу, який розподіляється за роками навчання таким чином:

10 клас

Розділ І Загальна характеристика живої природи

^ Тема 1. Біологія – наука про життя

Тема 2. Системна організація живої природи

Розділ ІІ Молекулярний рівень організації живої природи

^ Тема 3. Елементний склад біосистем

Тема 4. Неорганічні речовини живих організмів

Тема 5. Біомолекулярний склад живого

Розділ ІІІ Клітинний рівень організації живої природи

Тема 6. Структура клітинного рівня: біомолекули та органели клітини

Тема 7. Основні процеси клітинного рівня

Тема 8. Самовідтворення клітини. Віруси

11 клас

Розділ ІV Організмений рівень організації живої природи.

Тема 9. Різноманітність організменого рівня організації живої природи.

Структура та саморегуляція організмів

Тема 10. Властивості організмів: розмноження та індивідуальний

розвиток, спадковість і мінливість організмів

Тема 11. Організм і середовище його існування

12 клас

Розділ V Різноманітність органічного світу та його історичний розвиток

Тема 12. Система органічного світу

Тема 13. Розвиток органічного світу

Тема 14. Біорізноманітність як інтегральна концепція сучасних природничих наук

Розділ VІ Надорганізмені рівні організації живої природи

Тема 15. Популяційно-видовий рівень організації живої природи

Тема 16. Екосистемний рівень організації живої природи

Тема 17. Біосферний рівень організації живої природи

Узагальнення курсу

У програмі відображено напрями сучасної біологічної науки: молекулярно-цитологічний, еволюційний, екологічний. Програма включає відомості про загальні біологічні закономірності, що проявляються на різних рівнях організації живої природи; методи наукового пізнання.

Основними ідеями, навколо яких генерується навчальний матеріал курсу, є принципи організації живого, загальні закономірності функціонування і розвитку живих систем, механізми взаємодії організмів з навколишнім середовищем.

Зміст курсу «Біологія» для 10-12 класів розкривається за розділами й темами, що характеризують властивості живої природи на різних рівнях організації життя. Відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти вивчаються рівні життя: молекулярний, клітинний, організмений, надоорганізмені рівні. Багатоманітність і закономірності функціонування живої природи розглядаються з позицій різних структурних рівнів організації живої матерії відповідно до концепції поліцентризму.

У 10 класі вивчення курсу розпочинається із розділу «Загальні властивості живої природи», в якому розглядається комплексний характер сучасної біологічної науки, її теоретичне та практичне значення, методи біологічних досліджень, внесок вчених у розвиток біології. Зміст розділу містить огляд організації природи як ієрархії біосистем різних рівнів організації життя.

У процесі вивчення другого розділу «Молекулярний рівень організації живої природи» планується формування знань про хімічний склад біосистем. Програмою передбачено засвоєння учнями знань статичної біохімії - уявлень про субстрат життя, а також дослідження зв’язку між будовою, властивостями та біологічними функціями органічних речовин.

Знання про основні сполуки живих систем набувають подальшого розвитку з позиції їх функціональної ролі в клітині. На цій основі у третьому розділі «Клітинний рівень організації живої природи» вивчається будови та функцій основних компонентів клітини – ядра, цитоплазми, органел. Розглядаються функціональні зв’язки органел, завдяки яким досягається цілісність клітини. Знання хімічної організації клітини, будови та функцій основних її компонентів виступають підґрунтям для вивчення клітинного метаболізму. Вивчення процесів матричного синтезу дає учням можливість зрозуміти взаємозв’язок матерії, енергії та генетичної інформації у біосистемах. Послідовність тем розділу покликана забезпечити формування знань про клітину як структурно-функціональну одиницю живої природи і біологічну систему.

Четвертий розділ «Організмений рівень життя» вивчається у 11 класі упродовж навчального року. Пояснюється це інформаційною насиченістю змісту розділу, оскільки відбувається формування знань старшокласників про різноманітність організмів, організм як біологічну систему і самостійний рівень організації життя. Послідовність вивчення тем у межах розділу відповідає сучасному системному підходу до характеристики життя, згідно з яким вивчається склад та структура живої системи будь-якого рівня, її основні властивості та їх матеріальні основи, а також внутрішні та зовнішні зв’язки системи. Ці аспекти стосовно організму розглядаються в окремих темах розділу, що підводить учнів до висновку: організм є самостійною біологічною системою, що перебуває у взаємозв’язках із умовами середовища та біосистемами різних рівнів.

Навчальний матеріал про основні закономірності успадкування ознак розкривається відповідно до історії розвитку генетики: закономірності спадковості, встановлені Г. Менделем, хромосомна теорія спадковості, молекулярна теорія гена. З метою висвітлення сучасного етапу розвитку генетики до змісту включено матеріал про програму «Геном людини», методи генної інженерії, клонування.

Вивчення надорганізмених систем припадає на 12 клас. Розкриття ознак життя на популяційно-видовому, екосистемному та біосферному рівнях покликане сформувати в учнів цілісний образ живої природи. Цій меті підпорядковано включення до розділу «Різноманітність органічного світу та його історичний розвиток» основ систематики та еволюційних закономірностей. Увагу приділено питанню біорізноманітності як сучасній інтегральній концепції, знання якої необхідні для забезпечення сталого розвитку біосфери і людської цивілізації.

Практичне значення біологічних знань і перспективи розвитку біологічної науки представлено в «Узагальненні курсу».

^ Особливості організації навчання. На профільному рівні збільшується обсяг понятійного апарату і глибина засвоєння понять, зростає перелік вмінь та їх складність, а також здійснюється формування необхідної для майбутнього біолога культури оформлення і проведення біологічних досліджень. Освітні потреби учнів, які обрали біологічний профіль навчання, зумовлюють необхідність забезпечення їх підготовки до наступної професійної освіти чи професійної діяльності.

Посилено увагу до організації самостійної пізнавальної діяльності під час проведення лабораторних і практичних робіт, дослідницьких завдань. Наведено перелік демонстрацій, які можуть проводитися з використанням різних засобів навчання з урахуванням матеріальної бази навчального закладу. Демонстрації покликані сформувати образні уявлення про об’єкти вивчення. Наочною демонстрацією матеріалу, що вивчається, виступають екскурсії, тематика яких також представлена у темах програми.

Особливістю курсу є посилення міжпредметних зв’язків з хімією, що реалізуються під час розкриття змісту суміжних понять біології та хімії, визначна роль відводиться експериментальній роботі учнів. Передбачений програмою хімічний експеримент служить ефективним засобом взаємного розвитку таких понять: органічні речовини, хімічна реакція та хімічний зв’язок, типи реакцій, біополімери тощо. Відібрані досліди стосуються визначення якісного складу біологічних об’єктів, з’ясування властивостей хімічних складових біосистем тощо.

Практичну частину програми становлять лабораторні і практичні роботи, які характеризуються фронтальним характером: всі учні класу виконують однотипний експеримент і використовують однакове обладнання. Ступінь матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу з біології визначає форму організації навчальної діяльності учнів на практичних заняттях – фронтальну, індивідуальну чи групову.

З метою посилення діяльнісного та практико-орієнтованого підходів до навчання біології у профільних класах програмою передбачено проведення біологічних досліджень, перелік яких вміщено до «Лабораторного практикуму» та «Польового практикуму». Цільовим призначення практикумів є повторення, поглиблення, розширення і узагальнення знань, отриманих учнями в процесі вивчення теми чи розділу, розвиток і вдосконалення умінь та навичок у процесі самостійного вирішення учнями задач, пов’язаних з експериментом.

Тематика досліджень практикумів є орієнтовною, тож вчитель на власний розсуд з урахуванням матеріально-технічних можливостей визначає теми занять. Для їх проведення можуть бути використані резервні години. Виконання завдань практикумів базується на здійсненні учнями певних видів практичної та інтелектуальної діяльності (проведення реального та уявного експерименту, порівняння, розпізнавання, визначення належності, моделювання, проведення спостережень, виконання дослідів тощо) і підлягає оцінюванню.

Проведення польових практикумів у часі узгоджене з сезонними змінами в регіонах нашої держави, тому цілком можливим є здійснення передбачених практикумами фенологічних спостережень, екологічних досліджень тощо.

У програмі до кожної теми визначено тему узагальнюючого заняття, яка може бути змінена чи доповнена на розсуд вчителя.

Методично вивчення курсу підпорядковано принципу вибору учнем індивідуальної освітньої траєкторії. А тому при проведенні занять перевага надається різним видам самостійної роботи учнів: проведенню короткотривалих практичних досліджень та уявного експерименту, обговоренню їх результатів у ході дискусії в групах, презентації завдань, виконаних індивідуально чи в малих групах.

При оцінюванні результатів навчальної діяльності учнів з біології враховується рівень засвоєння теоретичних знань, рівень сформованості практичних умінь і досвід творчої діяльності.

^ 10 КЛАС (140 годин)

(140 годин, 4 години на тиждень, з них 16 годин – резервний час)

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

^ РОЗДІЛ І Загальна характеристика живої природи (22 години)

Тема 1. Біологія – наука про

життя (10 годин)

Біологія як наука: об’єкт вивчення, завдання, історія становлення і розвитку, наукові поняття (науковий факт, гіпотеза, закономірність, закон, теорія). Основні методи біологічних досліджень. Експериментальні методи хімії у біологічних дослідженнях.

Система і класифікація біологічних наук. Зв'язок біології з іншими науками.

Видатні вчені-біологи України та світу, та їх внесок у розвиток біологічної науки.

Історичний нарис розвитку біології.

Напрями сучасних біологічних досліджень.

Ресурсна, пізнавальна та естетична цінність живої природи

Біологія як засіб вивчення живої природи і впливу на неї.


Узагальнення.

Значення біології для формування сучасної природничонаукової картини світу


Учень (учениця):

^ Називає:

- об’єкт і завдання біології;

- наукові поняття;

- видатних вчених-біологів.

Наводить приклади:

- біологічних наук та їх досягнень;

- взаємодії методів досліджень в біології та хімії;

- використання результатів біологічних досліджень у медицині, сільському господарстві, різних галузях промисловості.

^ Описує:

- методи біологічних досліджень: порівняльно-описовий, історичний, експериментальний, моделювання, моніторинг.

Характеризує:

- основні етапи розвитку біології;

- тенденції і напрями розвитку сучасної біологічної науки;

- різні аспекти цінності живої природи.

Аналізує:

- можливості різних методів біологічних досліджень у природних умовах;

- можливості різних методів біологічних досліджень у лабораторних умовах.

Обґрунтовує:

- біологія – теоретична основа галузей науки і виробництва.

^ Оцінює:

- соціальне і пізнавальне значення біології в сучасному суспільстві.

Застосовує знання для використання методів біологічних досліджень і доказу пізнаванності живої природи.

Демонстрації Прилади та пристрої, що використовуються у біологічних дослідженнях; портрети вчених.

Екскурсія до наукової лабораторії для ознайомлення з приладами, що використовуються у біологічних дослідженнях.

Практична робота № 1. Планування біологічних досліджень.

Практична робота № 2. Використання порівняльно-описового методу у вивченні різноманітності інфузорій та їх руху.

^ Тема 2. Системна організація живої природи (12 годин)

Жива природа як багаторівнева система.

Рівні організації живої природи, їх розміри, час існування, складові частини та зв’язки між ними.

Поняття життя та структурно-функціональний підхід до сучасного розкриття його сутності.

Ознаки життя: самооновлення, самовідтворення, саморегуляція.

Біологічна система. Основні властивості біосистем: ієрархічність структурної організації, цілісність, відкритість, здатність до саморегуляції, розвитку, адаптації і самовідтворення.

Основні біосистеми: клітина, організм, популяція, вид, екосистема, біогеоценоз, біосфера.


Узагальнення. Різноманітність і особливості біосистем.

Учень (учениця):

^ Називає:

- властивості біосистем;

- рівні організації живої природи.

Наводить приклади:

біосистем;

- проявів ознак життя на різних рівнях організації живої природи.

Формулює:

- означення понять система, біосистема, рівень організації живої природи.

^ Спостерігає та описує:

- окремі властивості біосистем.

Характеризує:

- загальні ознаки живих систем;

- ознаки життя;

- рівні організації живої природи;

- структурно-функціональний підхід до розкриття сутності життя;

- властивості та функції біосистем різних рівнів життя.

Порівнює:

- біосистеми різних рівнів організації життя.

Обґрунтовує:

- особливість біологічних об’єктів як ієрархічних систем.

^ Робить висновок, що біосистема кожного рівня організації живого – структурна одиниця живої природи.

Демонстрації таблиць, слайдів, відеоматеріалів, які ілюструють рівнів організації живої природи і різноманітність біосистем.

Практична робота № 3. Вивчення біосистем різного рівня організації (за таблицями, схемами, фотографіями, CD).

Практична робота № 4. Моделювання окремих ознак біосистем (ріст, рух, відтворення).

Практична робота № 5. Складання схем структурної організації біосистем різного рівня.

^ РОДЗДІЛ ІІ Молекулярний рівень організації живої природи (44 години)

Тема 3. Елементний склад біологічних систем (8 годин)

Методи вивчення життя на молекулярному рівні. Основні напрями біохімічних досліджень. Роль молекулярної біології у пізнанні життя на молекулярному рівні.

^ Елементний склад біологічних систем. Поняття біогенні елементи. Закономірності розташування елементів у періодичній системі Д.І.Мендєлєєва та їх поширення у живій природі. Елементи-органогени. Макро-, мікро- та ультрамікроелементи.

Потреби біосистем у хімічних елементах. Концентрування елементів. Ендемічні захворювання.


Узагальнення. Єдність елементного складу різних біосистем.

Учень (учениця):

Називає:

- основні неорганічні йони живих систем;

- методи вивчення життя на молекулярному рівні.

^ Наводить приклади:

- біогенних елементів;

-макро-, мікро- та ультрамікроелементів;

- ендемічних захворювань та їх причин.

Описує:

- особливості концентрування елементів у біосистемах;

Пояснює:

- значення різних хімічних елементів для біосистем.

Встановлює:

- залежність між біологічним значенням елементів та їх положенням у періодичній системі хімічних елементів.

Обґрунтовує: єдність живої і неживої природи на основі аналізу їх елементного складу.

^ Робить висновок про єдність елементного складу різних біосистем.

Демонстрації моделей будови атомів мікроелементів, зразків рослин з ознаками калійного голодування, таблиці «Ознаки фосфорного голодування рослин», відеоматеріалів про концентрування хімічних елементів біосистемами.

^ Лабораторна робота № 1. Виявлення катіонів Са2+ і Мg2+ у кістковій тканині.

Тема 4. Неорганічні речовини живих організмів (16 годин)

Різноманітність неорганічних сполук у складі живої природи: основні класи неорганічних сполук та їх представники. Значення кисню, озону, вуглекислого газу, гідроген пероксиду, сірководню, амоніаку для живих організмів.

Біологічні функції оксидів, основ, кислот. Поняття про гідрофільні, гідрофобні та амфіфільні сполуки. Електроліти живих систем та їх біологічне значення.

Значення води і неорганічних солей для живих систем.

Фізико-хімічна характеристика води як універсального розчинника в біосистемах. Структурна обумовленість біологічних функцій води. Розчини у живих системах: розчини електролітів, буферні розчини, їх властивості та біологічне значення. Водний баланс в живому організмі. Неорганічні йони та явище йонної асиметрії живого.

Баланс неорганічних речовин у біосистемах.


Учень (учениця):

^ Наводить приклади:

- представників класів неорганічних сполук, що входять до складу біосистем;

-гідрофільних, гідрофобних, амфіфільних сполук живих систем;

- електролітів в організмі людини. Описує:

значення води для біосистем різного рівня організації життя;

біологічні функції окремих представників класів неорганічних сполук;

явище йонної асиметрії живого.

Характеризує:

- біологічні функції речовин, що належать до різних класів неорганічних сполук;

- електролітний склад крові;

- значення балансу неорганічних речовин у біосистемах.

Обґрунтовує:

- залежність біологічних функцій води від структури молекул та фізико-хімічних властивостей.

Демонстрація таблиць і відеоматеріалів «Симптоми нітратно-нітритних отруєнь», «Способи зниження вмісту нітратів у продуктах харчування»

Лабораторна робота № 2. Виявлення сірководню у протухлому яйці.

Лабораторна робота № 3. Якісні реакції на нітрати і нітрити.

^ Лабораторна робота № 4. Визначення карбонат-йону СО32- у шкаралупі яйця.

Лабораторна робота № 5. Визначення якості води методами хімічного 5аналізу.

^ Лабораторна робота № 6. Визначення вмісту нітратів у продуктах харчування експрес-методом.

Тема 5. Біомолекулярний склад живого (20 годин)

Біомолекули: елементний склад, причини різноманітності, характеристика властивих хімічних зв’язків. Просторова структура біополімерів. Молекулярні ансамблі.

Білки – структурна основа біосистем.

Види хімічних зв’язків у білках. Роботи А.Я. Данилевського, Е. Фішера, Ф. Сенгера, Л. Полінга.

Амінокислотний склад білків. Будова та хімічні властивості амінокислот. Класифікація амінокислот.

Рівні структурної організації білкової молекули. Чинники підтримання та зміни конформації білка. Фізико-хімічні властивості білків.

Пептиди: механізм утворення та фізіологічне значення. Штучний синтез пептидів.

Класифікація білків. Загальна характеристика функцій білків у живих системах.

Інтерферон і антитіла як ендогенні захисні білки організму людини.

Ферменти. Класифікація ферментів та її принципи. Структурно-функціональна організація ферментів. Властивості ферментів. Механізм дії ферментів. Інгібітори ферментів.

Використання ферментів.

Досягнення у вивченні та синтезі білків.

Вуглеводи. Загальна характеристика та класифікація вуглеводів.

Моносахариди: номенклатура, оптична ізомерія, фізичні та хімічні властивості. Представники моносахаридів та їх біологічні функції.

Дисахариди. Значення у живих системах.

Полісахариди. Структура молекул, властивості, найважливіші представники. Гідроліз і біологічні функції полісахаридів.

Ліпіди. Загальна характеристика ліпідів: склад та структура молекул, фізичні та хімічні властивості. Різноманітність ліпідів: жири, воски, стероїди, фосфоліпіди, гліколіпіди та особливості будови їх молекул. Тверді жири та олії. Методи вивчення складу жирів.

Біологічні функції холестерину.

Нуклеїнові кислоти.

Історія і методи вивчення нуклеїнових кислот.

Нуклеотидний склад ДНК та РНК.

Функції ДНК та РНК.

Структурні особливості молекули АТФ. Поняття про макроергічні хімічні зв’язки.

Біологічно активні речовини, їх вміст у живих організмах і значення для життєдіяльності. Алкалоїди, коферменти, їх біологічне значення. Основні групи вітамінів, їх представники, біологічне значення.

Біокоординаційні сполуки: хлорофіл, гемоглобін, вітамін В12.

Штучний синтез біополімерів: проблеми та значення. Основні напрями біохімічних досліджень в Україні. Основні напрями розвитку молекулярної біології.


Узагальнення Подібність біомолекулярного складу живих систем як доказ спорідненості живого

Учень (учениця):

Називає:

- методи дослідження структури та властивостей біомолекул; незамінні амінокислоти; типи хімічних зв’язків у структурі білкової молекули; методи вивчення нуклеїнових кислот: рентгеноструктурний аналіз, електронна мікроскопія; основні напрями біохімічних досліджень в Україні; основні напрями розвитку молекулярної біології.

^ Наводить приклади:

- представників різних груп ліпідів, вуглеводів, білків;

- замінних і незамінних амінокислот;

- використання ферментів;

- травних і дихальних ферментів;

- алкалоїдів, коферментів, вітамінів.

Спостерігає:

- хімічні властивості біомолекул; денатурацію білків; дію ферментів.

Розпізнає:

- класи біологічно важливих органічних сполук за структурними формулами окремих представників.

Описує:

- досягнення у вивченні та синтезі білків;

- утворення комплексів біомолекул;

- галузі використання ферментів;

- різноманітність ліпідів;

значення низькомолекулярних сполук живих систем.

Характеризує:

- структурні особливості біополімерів;

- функціональне значення біомолекул;

- рівні організації білкової молекули;

- макроергічні зв’язки в АТФ;

- вітаміни як компоненти ферментів;

- склад і структуру хлорофілу, гемоглобіну, вітаміну В12 як біокоординаційних сполук.

Пояснює:

- причини розчинності представників органічних речовин у воді;

- утворення пептидного зв’язку;

- причини багатоманітності біомолекул;

- залежність харчової цінності білка від його амінокислотного складу;

- механізм ферментативного каталізу;

- зв’язок між функціями ферментів і наявністю вітамінів;

- механізм утворення біополімерів;

- причини складності і різноманітності біомолекулярного складу живого;

- значення холестерину для організму людини;

- принципи акумуляції енергії в АТФ;

- дозрівання білків, нуклеїнових кислот.

Порівнює:

амінокислотний склад білків;

функціональні можливості білків за різної просторової структури;

біополімери, що належать до різних класів органічних речовин;

склад нуклеїнових кислот.

Класифікує:

- представників різних класів органічних речовин за біологічними функціями.

Аналізує:

- обумовленість функціонального значення біомолекул їх просторовою структурою;

- будову молекули ДНК як носія спадкової інформації;

- значення біологічно активних речовин.

Встановлює:

- належність сполук до групи біомолекул за структурною формулою.

Обґрунтовує:

- зв’язок структурних особливостей біополімерів з фізико-хімічними властивостями й біологічними функціями;

- роль нуклеїнових кислот у живих системах;

- значення штучного синтезу біомолекул і проблеми його здійснення

^ Робить висновок :

- про залежність функцій біомолекул від їх будови та фізико-хімічних властивостей;

- про біомолекулярну універсальність живого;

- значення природних і штучних біополімерів у живій природі.

^ Застосовує знання для розв’язання задач з молекулярної біології.

Дотримується правил: під час виконання роботи в кабінеті (лабораторії).




Демонстрації Моделі конформацій білкової молекули та молекул нуклеїнових кислот. Хімічні властивості амінокислот (дія розчинів амінокислот на індикатори, взаємодія аміноетанової кислоти з формальдегідом і нітратною кислотою, утворення солей).

Екскурсія до біохімічної лабораторії та лабораторії сертифікації якості харчових продуктів, у Інститут біохімії; Інститут молекулярної біології

Лабораторна робота № 7. Дія солей важких металів на білки.

Лабораторна робота № 8. Роль ферментів у біохімічних реакціях.

Лабораторна робота № 9. Аналітичне визначення і дослідження білків, ліпідів, вуглеводів.

Лабораторна робота № 10. Реакції осадження білків: осадження білків при нагріванні, концентрованими неорганічними кислотами, органічними розчинниками, алкалоїдними речовинами.

Практична робота № 6 . Моделювання просторової структури біомолекул.

Практична робота № 7. Вивчення білкової природи ферментів. Властивості ферментів (вплив температури, рН, активаторів та інгібіторів на активність амілази слини).

Практична робота № 8. Розв’язування задач і вправ з молекулярної біології

^ ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ № 1

Якісні реакції об’єктів живої природи та біологічних рідин на вміст макро- і мікроелементів.

Оцінка біоактивності хімічних елементів (за довідниками).

Виявлення симптомів дефіциту абу надлишку хімічних елементів у рослинних організмах.

Розрахунки приблизного вмісту макроелементів у власному організмі.

Написання рівнянь дисоціації електролітів живих систем.

Кислотний гідроліз білків і кольорові реакції амінокислот, пептидів, білків (біуретова, ксантопротеїнова, Фоля).

Виділення лецитину з яєчного жовтка та його гідроліз.

Якісні реакції на вітамін С.

Вивчення властивостей ліпідів.

Розділ ІІІ Клітинний рівень організації живої природи (58 годин)

Тема 6. Структура клітинного рівня: біомолекули та органели клітини (20 годин).

Нарис історії вивчення клітини.

Клітинна теорія: засновники, основні положення.

Значення клітинної теорії для розвитку біології

Методи вивчення життя на клітинному рівні. Основні етапи з історії світлової мікроскопії та електронно–мікроскопічних досліджень.

Науки, що вивчають життя на клітинному рівні.

Загальний план будови клітин живих організмів. Структурні компоненти клітини: цитоплазма, ядро, поверхневий апарат. Клітини прокаріот та еукаріот: особливості й відмінності їх будови. Рослинна і тваринна клітини: порівняльна характеристика будови.

Цитоплазма та її компоненти: цитозоль, органели, включення. Цитозоль: хімічний склад та функції.

Мембранні органели.

Система одномембранних органел.

Особливості будови одномембранних органел: ендоплазматичної сітки, апарату Гольджі, лізосом.

Двомембранні органели. Будова і функції мітохондрій. Основні групи пластид, їх склад і функції. Автономність двомембранних органел.

Немембранні органели: характеристика складу і структури. Рибосоми. Цитоскелет. Клітинний центр.

Спеціальні органели: міофібрили, тонофібрили, війки і джгутики (загальна характеристика). Включення, їх хімічний склад і значення для клітини.

Ядро: склад та будова. Біомолекулярний склад каріоплазми, хроматину. Генетична і метаболічна функції ядра.

Хромосоми: склад, будова, форма, кількість. Аутосоми та статеві хромосоми.

Диплоїдний та гаплоїдний набір хромосом. Гомологічні та негомологічні хромосоми.

Поверхневий апарат клітини, його структура і функції.

Молекулярний склад і структура мембран. Роль мембрани у клітині. Проникність мембран. Дифузія, осмос. Транспорт речовин крізь мембрани. Молекули-переносники.

Клітинна стінка рослин: особливості хімічного складу, лігніфікація.

Узагальнення. Клітина як дискретна система.

Учень (учениця):

Називає:

- науки, що вивчають клітинний рівень організації життя;

- методи цитологічних досліджень;

- основні речовини у складі цитозолю;

- компоненти ядра клітини.

Формулює:

- основні положення клітинної теорії. Описує:

- історію вивчення та способи виявлення органел;

- клітини рослин і тварин (під мікроскопом);

- транспорт речовин крізь мембрани;

- мембранну систему клітини;

- будову одномембранних органел,

- структуру двомембранних органел;

- немембранні органели.

- хімічний склад включень у рослинній та тваринній клітині;

- склад і структуру мембран рослинної і тваринної клітини.

Характеризує:

- внесок учених у вивчення клітини;

- можливості методів мікроскопії, центрифугування і культури клітин і тканин у дослідженні клітини;

- роль біомолекул в утворенні клітинних структур;

- хімічний склад та функціональне значення цитозолю та цитоскелету;

- будову та функції частин клітини і органел;

- функції ядра;

- хромосоми як носії спадкової інформації;

- роль АТФ у транспорті йонів через мембрану;

- молекули-переносники, пасивний і активний транспорт.

Розпізнає:

- клітини прокаріот та еукаріот на схемах, мікропрепаратах;

- органели на електронно-мікроскопічних фотографіях;

- віруси та бактеріофаги на малюнках і схемах.

Пояснює:

- значення клітинної теорії;

-особливості структури одномембранних органел;

-особливості структури двомембранних органел;

- роль немембранних органел в утворенні цитоскелету;

- вибіркову проникність мембрани;

- просторову структуру молекул-переносників.

Порівнює:

- пасивний і активний транспорт речовин через мембрану;

-структурно-функціональну організацію рослинної та тваринної клітини;

- прокаріотичну та еукаріотичну клітини;

- аутосоми

^ 11 клас

біолого-хімічний профіль

(140 годин, 4 години на тиждень, з них – 10 годин – резервний час)


^ РОЗДІЛ ІV Організмений рівень організації живої природи (130 годин)

Тема 9. Різноманітність організменого рівня організації живої природи. Структура та саморегуляція організмів (40 годин)

Клітинні організми: загальна характеристика і класифікація.

Прокаріоти: біологічні особливості, роль у природі та господарській діяльності людини. Різноманітність прокаріотів: аеробні та анаеробні бактерії. Участь в амоніфікації білків.

Еукаріоти. Одноклітинні організми. Особливості організації та функціонування одноклітинних організмів.

Багатоклітинні організми. Різноманітність багатоклітинних організмів: автотрофи (хемо- і фототрофи), гетеротрофи, сапротрофи, паразити.

Спеціалізація клітин у зв’язку з виконуваною функцією. Стовбурові клітин та їх властивості. Взаємодія клітин. Основні типи тканин багатоклітинних тваринних організмів і квіткових рослин. Особливості хімічного складу тканин різних типів. Тканинна несумісність. Гістотехнології.

Органи, системи органів та їх функціональне призначенням. Спеціалізація органів. Органи рослин: вегетативні і генеративні.

Фізіологічні та функціональні системи органів та їхнє значення для забезпечення нормальної життєдіяльності організмів.

Забезпечення організмів рослин і тварин поживними речовинами.

Внутрішнє середовище організму.

Біохімічна сталість внутрішнього середовища організму. Механізми підтримання гомеостазу. Чинники підтримання та порушення гомеостазу.

Саморегуляція процесів життєдіяльності в організмі.

Типи регуляції функцій: гормональна, нервова, імунна.

Гуморальна регуляція. Буферна система крові людини. Регуляція у рослин і тварин. Особливості хімічної природи гормонів та механізм їх дії.

Імунна регуляція у тварин і людини. Хімічні основи імунітету та імунна система людини.

Алелопатія у рослин. Фітогормони.

Стимулятори росту рослин: гербіциди, антибіотики, фітонциди та їх регуляторна роль.

Нервова регуляція функцій тваринного організму.


Узагальнення.

Організм – відкрита, саморегульована біологічна система

Учень (учениця):

Називає:

- види міжклітинної взаємодії;

- типи тканин квіткових рослин і багатоклітинних тварин;

- органи і системи органів багатоклітинного тваринного організму ;

- вегетативні органи рослин;

- генеративні органи рослин;

- органічні речовини регуляторних систем;

- гормони людини;

- зовнішні та внутрішні чинники, що пригнічують імунну систему.

^ Наводить приклади:

- одноклітинних і колоніальних організмів;

- фізіологічних та функціональних систем органів;

- інфекційних хвороб, спричинених бактеріями.

Розпізнає:

- клітини, тканини рослинних і тваринних організмів на мікропрепаратах.

Описує:

- автотрофні мікроорганізми, здатні до хемосинтезу;

- напрямки та перспективи розвитку гістотехнологій;

- речовини регуляторних систем одноклітинних і багатоклітинних організмів;

- молекулярні основи тканинної несумісно