Реферат: Дослідження потреб українських трудових мігрантів

Центр «Соціальні індикатори»

центр соціологіч­них досліджень і розробок для сприяння відкритості, демократичності і гу­манності суспільства

Волоська, 8/5, Київ, Україна 04070 Телефон / Факс +38044 5373376

e-mail: social.indicators@gmail.com




ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТРЕБ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

підготовлено для


Міжнародного Благодійного Фонду

“Open Ukraine”


Аналітичний звіт



Київ 2008 ЗМІСТ

ЗМІСТ 3

Вступ 4

І. Категорії трудових мігрантів 5

ІІ. Рушійні фактори для прийняття рішення щодо виїзду на заробітки 7

Причини, що спонукають прийняти рішення про трудову міграцію 7

Чим приваблює і чим відлякує робота за кордоном 9

IІІ. Основні потреби українських трудових мігрантів за кордоном 10

1. Потреба у правовому захисті. 10

2. Потреба у вивченні мови країни перебування. 12

3. Потреба в отриманні інформації щодо особливостей трудового і міграційного законодавства країни перебування. 14

4. Потреба у безпечному переведенні коштів з-закордону в Україну 16

5. Потреба в програмах психологічної підтримки та адаптації 17

6. Потреба в охороні здоров’я 20

7. Потреба в програмах підтримки дітей та літніх батьків, що залишилися в Україні 21

IV. Основні потреби, що виникають у мігрантів при поверненні в Україну. Оцінка досвіду повернення. 22

Причини повернення в Україну 22

Основні проблеми, що виникають після повернення 22

V. Причини планування/не планування повторної міграції закордон 25

Причини планування повторної міграції 25

Причини не планування повторної міграції 26

VІ. Основні перешкоди реалізації потреб в Україні, що спонукають до повторної міграції 30

VII. Умови, за яких мігранти готові відмовилися від виїзду за кордон 32

Висновки 34

Додаток 1. Методологія дослідження. Обмеження дослідження 36
Вступ

В період з 1 по 28 листопада 2008 р. Центром «Соціальні Індикатори» (ЦСІ) на замовлення та за підтримки Фонду «Open Ukraine» було проведено дослідження потреб українських трудових мігрантів. Дослідження проводилося методом фокусованих групових дискусій (ФГД) в трьох обласних центрах, містах: Харків, Ужгород, Тернопіль.


Дослідження були спрямовано на наступні цільові групи:

Потенційні трудові мігранти (особи, які збираються виїхати закордон на заробітки протягом найближчих 1-2 місяців)

Трудові мігранти, що повернулися в Україну (особи, які повернулись в Україну не менш, ніж 3 місяці тому, та не більш, ніж рік тому, і пробули закордоном не менш, ніж 6 місяців).


В кожному з вищеназваних міст було проведено по дві ФГД, по одній з представниками кожної цільової аудиторії. Всього було проведено 6 ФГД, в який взяли участь 50 респондентів у віці від 18 до 63 років. Польовий етап дослідження відбувався з 1 по 8 листопада 2008 р


Наступні завдання були поставлені для дослідження групи потенційних трудових мігрантів:

З’ясувати, що стало рушійним фактором для прийняття рішення щодо виїзду на заробітки, як і на основі чого приймалося це рішення, чим найбільше приваблює перспектива трудової міграції, а чим відлякує;

З’ясувати плани респондентів щодо трудової міграції: які основні потреби вони планують задовольнити шляхом трудової міграції та яким чином; чи планують повертатись в Україну і чому; як збираються використати досвід і ресурси, отримані закордоном у разі повернення;

З’ясувати, які перепони задоволенню своїх потреб респонденти бачать в Україні, за яких умов вони могли б відмовитись від виїзду.


Для дослідження групи трудових мігрантів, що повернулися в Україну потенційних трудових мігрантів:

З’ясувати основні потреби українських трудових мігрантів за кордоном:

у правовому та іншому захисті, що може бути наданий трудовим мігрантам українськими консульськими установами та неурядовими організаціями;

у вивченні мови країни перебування;

в отриманні інформації щодо особливостей трудового і міграційного законодавства країни перебування, убезпечення переведення коштів з-закордону в Україну тощо;

у програмах психологічної підтримки та адаптації;

у програмах підтримки дітей та літніх батьків, що залишилися в Україні тощо.

З’ясувати основні причини повернення мігрантів в Україну;

З’ясувати основні потреби, що виникають у мігрантів при поверненні в Україну, як вони оцінюють досвід повернення;

З’ясувати причини планування/не планування повторної міграції закордон; основні перешкоди реалізації потреб в Україні, що спонукають до повторної міграції; за яких умов мігранти відмовилися від виїзду за кордон.
^ І. Категорії трудових мігрантів
До трудової міграції змушені вдаватися люди з різними спеціальностями, різною освітою, приймаючи остаточне рішення з різних причин. Найпопулярнішими країнами для трудової міграції виявилися для Тернополя – Італія, Португалія, Польща; для Ужгорода – Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Росія, Італія. У Харкові найчастіше згадувалися Росія, Польща, США (переважно для літнього студентського стажування).



За результатами дослідження, трудових мігрантів та потенційни`х трудових мігрантів умовно можна розділити на три групи:

1. Мігранти, що їдуть на заробітки, бо не можуть задовольнити фінансових потреб своєї сім’ї, працюючи в Україні (часто – навіть базових потреб). Це службовці державного сектора (педагоги, лікарі) або некваліфіковані працівники („на базарі”), що мають дуже низьку зарплату, і тому мають намір підзаробити за кордоном. Потенційні мігранти цієї групи часто не мають постійної роботи, „підробляють”. Значною мірою планується нелегальна трудова міграція. Багато трудових мігрантів такого типу мають вищу освіту, але за кордон їдуть за будь-якою роботою, і найчастіше бувають зайняті у найменш престижних, найважчих та найменш оплачуваних галузях, особливо жінки. Розповсюдженими видами роботами для українських трудових мігрантів є цілодобовий догляд за хворими, робота офіціантки, посудомийки, прибиральниці, санітарки, різноробочого, робота на заводі біля конвеєра, сезонні сільськогосподарські роботи.

Трохи більше можуть заробляти мігранти, що володіють затребуваними будівельними професіями, водії. Окремі респонденти згадують про практику попереднього оволодіння другою, зокрема, будівельною спеціальністю з метою застосування цих вмінь на заробітках.

2. Молодь, найчастіше студентство, які виїздять за кордон на підробітки (рідше – не стажування за спеціальністю), часто на час канікул. Зазвичай вони зайняті у сфері обслуговування – обслуговуючий персонал на курортах, офіціанти тощо. Окремі студенти виїздять за кордон на стажування за спеціальністю за домовленістю їхнього навчального закладу із іноземними фірмами. Для молоді трудова діяльність за кордоном є способом побачити світ, покращити знання іноземної мови, отримати новий досвід, маючи при цьому можливість також і трохи заробити. Не всі респонденти з цієї групи мають намір займатися трудовою міграцією в майбутньому, проте багато хто з них протягом таких підробітків „придивляється” до життя за кордоном та власних можливостей там, і зважує, де краще будувати своє подальше життя.

Я особисто не працював артистом, я цього разу тільки допомагав артистам, там дещо виносити, забирати, продавати ... За освітою я взагалі юрист ... я був там дев’ять місяців. Повернувся буквально в вересні місяці. Напевне що, якщо все буде добре, напевне що поїду ще раз на деякий час. (Руслан, Тернопіль, трудовий мігрант)



^ Мир посмотреть, заработать деньги, выучить английский язык, познакомится с новыми людьми. (Андрій, студент, Харків, трудовий мігрант)



Деякі респонденти в результаті роблять вибір на користь еміграції, і висловлюють бажання за можливості залишитися жити за кордоном – нинішній трудовий досвід та здобуті ділові контакти за кордоном в такому випадку можуть стати стартовим майданчиком для майбутньої кар’єри.

Для молоді не становить проблеми працевлаштуватися у сфері обслуговування, особливо під час курортного сезону, проте отримати постійну, а головне – кваліфіковану роботу, за оцінками респондентів, майже неможливо.

Плюс ещё этот труд считается унизительным, сфера обслуживания, поэтому нет никакой сложности. Намного сложнее найти постоянную работу, не в сезон пик, а вот на постоянную работу, с возможностью карьерного роста, вот там всегда сложно найти работу. Но найти её невозможно. Вот если ты ищешь это абсолютно нереально. (Дмитро, 19 років, Харків, трудовий мігрант)


3.^ Фахівці достатньо молодого вік^ ІІ. Рушійні фактори для прийняття рішення щодо виїзду на заробітки


Причини, що спонукають прийняти рішення про трудову міграцію

Практично всі респонденти з числа тих, хто наважився на трудову міграцію на довгий термін, відзначають виключну тяжкість прийняття такого рішення. Трудовий мігрант мусить кидати роботу, сім’ю, виїздити на чужину. Мігранти з Тернополя і Ужгорода часто розповідають, що протягом багатьох років були змушені їздити на заробітки, причому подружжя може виїздити до різних країн. Проте більшість респондентів оцінюють ситуацію, в якій вони опинились, як ситуацію „без вибору” – вони змушені були прийняти таке рішення.

^ Тяжко з України виїжджали, бо то своє рідне, але що люди зроблять, мусять. (Володимир, 50 років, Тернопіль, трудовий мігрант)


Как отпустила [семья]… Муж сам в свое время по заработкам. Время такое дурацкое получилось. Работа есть, но работы нет. Потому что, за свой счет. Базар – это не мое. Я пробовала. Я смотрю, люди начали выезжать. (Галина, 51 рік, Ужгород, трудовий мігрант)



Нестача, син вчився в університеті, треба оплатити, нехватка, грошей нам не давали, а світло, газ то все треба було виплачувати, якось треба було виживати. Місяцями не платили, по півроку і більше. Так людей і заставляли працювати, як кажуть по-простому, своя країна занепадала, а другі країни мусили підносити своїми руками, інакше виходу не було. (Володимир, 50 років, Тернопіль, трудовий мігрант)



В моей ситуации это только был выход заработать денег. Если бы у меня была возможность точно такая здесь, я бы там не работала и, естественно, мужа б моего туда тоже не отправила. Хорошо, когда семья находится вместе. (Маргарита, Харків, трудовий мігрант)


Зараз треба, бо невістка сидить в декреті. Маю помогти. Донька вчиться на третьому курсі, треба платити за навчання. Потрібно помогти дітям, щоб вони окріпли, стали на ноги. (Жінка, Ужгород, потенційний мігрант)


Так, рушійними факторами, що підштовхнули трудових мігрантів до прийняття рішення про міграцію та конкретних кроків щодо виїзду на заробітки, називають:

Низька і нестабільно виплачувана зарплатня, як результат – значні борги за квартиру, неможливість забезпечити навіть базові потреби;

Наявність конкретних матеріальних задач, які неможливо розв’язати на отримувані в Україні доходи – дати освіту і можливість „стати на ноги” дітям, збудувати власний будинок, купити автомобіль;

нестабільну ситуацію в країні, невпевненість у завтрашньому дні;

відсутність перспектив для розвитку, можливості працювати за спеціальністю, відчуття „стелі” у реалізації власних можливостей;

наявність родичів, які вже працюють за кордоном тривалий час і облаштувалися там (у тому числі щоб побачити рідних, а заодно „подивитися”, чи підійде такий спосіб існування та заробітку);

Успішний приклад знайомих трудових мігрантів, розповсюдженість практики трудової міграції у більшості досліджених регіонів (Тернопіль, Ужгород).




...все закарпатцы, по-моему, всегда ездили родственными семьями. Еще с советских времен. Знают заранее, кто-то договорился, поехали. И по работе всех хвалят. Так работают строители (Дмитро, Ужгород, трудовий мігрант)


Додатковим рушійним моментом можуть також стати особисті обставини – розрив сімейних стосунків, або навпаки, можливість об’єднати сім’ю за кордоном.

...часто сімейні обставини, так і в мене склалось, розлучення з чоловіком і я виїхала за кордон. Поїхала через те, що він мене переслідував, він мені не давав нормального життя.(Ольга, 25 років, Тернопіль, мігрант)


Когда у меня был маленький ребёнок, я вынуждена была дома с ним сидеть. Мой муж поехал работать в Москву ... ему там условия очень понравились, это была официальная, не как бы подпольная система. Он договорился с руководителями, чтобы какую-либо работу мне нашли, ну где-то полтора года я приезжала, уезжала, в общей сложности проработала там вместе с ним полтора года. (Маргарита, Харків, трудовий мігрант)


Об’єднати, так. Бо тому що кажу, поїхали звідси, тут щось загубилося, там не здобулося і от таке життя, що десь одне з двох. Якщо виїдемо туди, тільки всі, звичайно, а от всі не получається. І дітей важко. (Надія, Тернопіль, потенційний мігрант)


Потенційні мігранти:

Основні рушійні фактори потенційних мігрантів є приблизно такими самими, що і у заробітчан із досвідом.

Зараз треба, бо невістка сидить в декреті. Маю помогти. Донька вчиться на третьому курсі, треба платити за навчання. Потрібно помогти дітям, щоб вони окріпли, стали на ноги. (Жінка, 54 роки, Ужгород, потенційний мігрант)



Просто мене здається перспектива для дітей. Не так як для мене, для мене вже можна і тут якусь на роботі 1000 отримувати і на хліб з маслом буде. А для дітей перспективи такої я… Не буде в батьків грошей, не буде у дітей майбутнього. ... Ні, я не хочу їхати, кажу, я тільки заради того, що можливо якесь майбутні дітям можна дати. (Надія, Тернопіль, потенційний мігрант)



Перш за все це фінансове становище. Діти дорослі, як такої роботи, фактично 600 гривень зараз для мене заробітна плата це нічого. Але в мене там чоловік зараз і потім разом. (Людмила, 38 років, Ужгород, потенційний мігрант)



Водночас, вони частіше серед рушійних факторів називають приклад та пропозиції друзів або родичів, що вже облаштувалися за кордоном, іноді навіть розказують про пропозицію конкретної роботи. Утім, є імовірність, що різницю в оцінці попередньої підготовки до майбутньої трудової міграції обумовлює ретроспективний погляд трудових мігрантів на свій досвід.



Чим приваблює і чим відлякує робота за кордоном


Списки „плюсів” та „мінусів” у трудових мігрантів та потенційних трудових мігрантів практично однакові.


Переваги роботи за кордоном:

вища зарплата, іноді – більша прозорість власних доходів;

вищий загальний рівень життя, культури спілкування, сервісу;

можливість побачити світ, набути новий досвід, вивчити іноземну мову (особливо для молоді);

більші можливостей для розвитку, самореалізації;

більша соціальна захищеність.



Недоліки роботи за кордоном:

психологічне навантаження через розлуку з сім’єю, домівкою;

немає підтримки родичів, друзів;

незахищеність нелегальних мігрантів – відсутність будь-яких гарантій, коли приїздиш без налагоджених контактів;

часто – безправність, немає кому поскаржитись у разі несправедливої оплати праці, інших утисків або проблем;

часто - дуже тяжка, некваліфікована робота.

часто - ставлення до українців як до другого сорту;

тяжкість адаптації, вливання в чужу культуру.



^ IІІ. Основні потреби українських трудових мігрантів за кордоном


І я хочу сказати одне, нехай вони перше доможуть нам тут, ніж мають допомагати там. Як вони можуть допомогти там, якщо вони нам тут мінімум не дають.

(Ольга, Тернопіль)


^ О нас должен думать Киев. Я так думаю. Потому что, в Украину порядка 4-5 миллиардов долларов приходит сюда, в казну...

(Степан, Ужгород)



1. Потреба у правовому захисті.

Потреба у правовому захисті на сьогодні є дуже гострою для українських трудових мігрантів.

Основною причиною незахищеності українських трудових мігрантів за кордоном є нелегальний статус більшості з них. Залучені до системи тіньового працевлаштування, мігранти часто стають жертвами шахрайства, торгівлі людьми.

А це наша така Стефа тут в Тернополі, аферистка, вона тут відкрила банк була, і десь набрала гроші, дуже багато грошей, потім ті гроші вона крала і поїхала в Італію. І от там вона создала таку ночлежку в селі одному ... і там вона продавала дівчат наших, отаких молодих. Там було три кімнати, там були молоді дівчата, такі як я була, і були хлопці. І всі тернопільці, до речі. І от таких молодих дівчат вона продавала італійцям в любовники як би. Значить вони теж працювали в барах. В барах, це страшна там робота. (Наталя, 50 років, Тернопіль, трудовий мігрант)



Також нелегальні мігранти мають проблеми із місцевими правоохоронними органами, хоча ставлення до нелегалів не в усіх країнах однаково жорстке.

[про Угорщину]В деньгах не было проблем. Были проблемы, что мы были не официально. Нас ловили там. Полиция гоняла нас там, штрафовали. Потом я не выдержал и уехал оттуда. (Степан, 63 роки, Ужгород, трудовий мігрант)

Як зазначають респонденти, легальна робота за контрактом означає певні гарантії для мігранта. Оптимальним, за відгуками респондентів, є влаштуватися безпосередньо до закордонної фірми, яка і готуватиме документи, візи тощо.

^ Самое главное – это легализация. Особенно, молодые люди. Сел в Интернет, нашел, подал запрос и поехал работать. (Дмитро, Ужгород, трудовий мігрант)


Вони роблять робочі візи, так що ви йдете в країну, де маєте на руках робочу візу. (Юрій, Ужгород, трудовий мігрант)



Однак навіть легальне працевлаштування за кордоном не гарантує відсутності проблем із місцевою владою.

...один раз приехала к нам милиция, собрали...а на объекте свыше ста человек... Потому что, как вы знаете, иммиграционный лист в РФ на три месяца. Мы чуть-чуть больше были там. У начальства какие-то проблемы были или что...Не успели продлить. Нас так собрали, отвезли. Поразговаривали, поразговаривали, отпустили. (Павло, 26 років, Ужгород, трудовий мігрант)



За свідченням переважної більшості респондентів, нелегальні мігранти є на сьогодні зовсім не захищеними законодавчо, тому людина має розраховувати тільки на власні сили. Тому головними інструментами виживання для них стають

знання мови країни перебування;

вміння швидко адаптуватися до нового середовища;

особисті, найкраще – родинні зв’язки.



Трудові мігранти із досвідом звикли до такого становища, і вважають ситуацію природною і нормальною – за наявності перерахованих рис людина може відносно непогано влаштуватися.

А кожен сам, сам собі хазяїн, сам собі вибирає. Це вже рідкість що ти десь попадаєш так, що тебе там закрили, чи ти десь попала на таку компанію, тебе продали. Якщо роблять, то це роблять наші. (Ольга, 25 років, Тернопіль, трудовий мігрант)


Разом із тим, справжніх гарантій трудовий мігрант не має, багато залежить просто від „удачі”. Деякі респонденти розповідають і про негативний, і про позитивний досвід заробітків – один раз робітників можуть обдурити і не заплатити за роботу, на іншому місці пощастить більше.

В Чехии не было ни одной проблемы, ни с финансами, ни с полицией. В Венгрии было плохо. Большие стройки они заплатили… там были только помесячно. Месяц – и выезжаешь в Закарпатье. Так наши посредники, как они заплатили… Условия очень хорошие, гостиница хорошая, но с финансами - они не заплатили. В России хуже всего было в первый год. Милиция, вокзал не пройдешь. В центре Москвы, на Сенном бульваре подъезды белили – только авансы. Бросил. Подольск. Отлично все доработал, хорошо заработал. (Дмитро, Ужгород, трудовий мігрант)


Більшість респондентів наголошують, що за кордоном людина може розраховувати тільки на себе (і, можливо, родичів). Якщо пощастить, їй можуть допомогти інші „добрі люди” – знайти роботу, житло, надати інформацію або іншу допомогу з правових питань. Разом із тим, в популярних серед українських мігрантів країнах (Португалія, Італія) людина, як правило, потрапляє до замкненої „діаспори” з українців, де такі послуги складають основу дуже прибуткового бізнесу. Залучення до участі у власній долі таких посередників часто призводить до того, що трудовий мігрант стає жертвою шахрайства, торгівлі людьми. Таку ситуацію зображає значна частина респондентів, і вона сприймаються як належне.

От і я віддала тих останніх своїх 200 доларів що мала, вона забрала і тут дві італійки, одна з дитиною на руках і до мене. Значить починаю говорити, я добре італійську знала, відповідаю їй, все. Я говорю, що я медсестра. Я дійсно маю диплом медсестри, що я можу уколи робити. Вони постояли і кажуть, добре, ми тобі зателефонуємо завтра. Значить, це означає, що вони ніколи тебе не візьмуть. Якщо вона каже зателефонує, все, це вже считай. Але ж я того не знала, от. Два дні я чекаю, а гроші то в мене забрали, гроші забрали а роботу не дали. (Наталя, 50 років, Тернопіль, трудовий мігрант)


Одна з респонденток розповіла про велику кількість трудових мігрантів, що „опустилися” і ведуть антисоціальний спосіб життя, ночуючи „у вагонах”, і в результаті гинучи.

А от ті люди, що люблять випити, вони там на вагонах ночують, тому що вони не мають грошей. І там нап’ються і починають битися між собою, і ріжуться, і там дуже часто смерті. (Наталя, 50 років, Тернопіль, трудовий мігрант)


В результаті, практично всі респонденти не розглядають можливість отримання якоїсь допомоги від офіційних установ, не знають про свої права на захист з боку українських консульських установ. Як правило, їхні побажання щодо допомоги від української сторони зводяться до того, щоб їм не чинили перепон при отриманні закордонних паспортів, та сприяли отриманню віз.



Кілька респондентів також відзначили, що для трудових мігрантів важливим є укладення Україною міжнародних угод з іншими державами щодо трудового співробітництва. При цьому окремі респонденти зазначають, що їхня праця така затребувана в європейських країнах саме через вигідність використання дешевої нелегальної робочої сили.

Первое, что Украина с Испанией и Португалией договор заключила о трудоустройстве. Это уже лучше. Там была половина Закарпатья. И все ходили на улицах там. (Дмитро, Ужгород, трудовий мігрант)


^ И стаж идет. Я отработал 15 лет. На пенсию вышел, а у меня 620 гривен пенсия. У меня 28 лет всего-навсего стажа. (Степан, 63 роки, Ужгород, трудовий мігрант)


Так. Я вам так скажу, що італійці, наприклад, не хочуть легалів, вони хочуть нелегалів, тому що вони тоді контрибуцію не платять державі, розумієте. (Наталя, 50 років, Тернопіль, трудовий мігрант)



Проте обмеження, що вводяться щодо перебування та роботи українців зарубіжними державами, болюче позначаються на становищі мігрантів. Зокрема, нововведена система „коридорів”, запроваджена для трудових мігрантів у Польщі (мігрант має повертатися до України на строк, що дорівнює строку його попереднього перебування в Польщі), стала значною проблемою для українських заробітчан – для них стало проблематичним постійне працевлаштування як у Польщі, так і в Україні.

...взагалі-то дуже добре зараз, єдине що погано що тут придумали коридорі різні ці. (Марія, Тернопіль, трудовий мігрант)



Водночас, на думку респондентів, тієї допомоги, яку має надавати українське консульство, може бути достатньо. Проблема полягає в тому, що наразі українські посольства, консульства не працюють у цій сфері так, як належить. На сьогодні мігранти відзначають такі проблеми у роботі консульств із мігрантами:

перевантаженість консульських установ, великі черги;

небажання співробітників консульств „іти назустріч” проблемам людей, створення бюрократичних перепон;

часті зміни правил для трудових мігрантів, набору необхідних документів.

Результатом цього є невиконання консульськими установами функції захисту українських трудових мігрантів за кордоном.




2. Потреба у вивченні мови країни перебування.

Знання мови країни перебування на сьогодні є життєво важливим інструментом, і вирішальним фактором успіху чи неуспіху трудового мігранта. Щодо цього погоджуються всі респонденти. Без цього знання людина за кордоном виявляється зовсім незахищеною; володіючи мовою, вона може сама впливати на свою долю.


Людина, що не знає мови країни перебування:

виявляється замкненою у громаді співвітчизників або вихідців з країн Східної Європи;

Не має можливості дізнатися про свої права в організаціях/установах країни перебування;

не знає своїх прав і не може захистити себе у разі їх порушення (зловживання, шахрайство, торгівлі людьми);

не може активно впливати на свою долю, на своє працевлаштування;

може претендувати тільки на найменш кваліфіковану роботу;

почувається невпевнено, не орієнтується у навколишній ситуації;

відчуває труднощі у вирішенні навіть побутових проблем.




Так, тому що якщо не знаєте мови, то ви стаєте залежні, роблять з вами як їм хочеться не як ви хочете ... все тільки з мови починається, бо на роботі щось обманюють, не можеш доказати. Наприклад, прораб не виплачує зарплату чи заставляє робити якусь паралельну домову чи зовсім не ту роботу, чим типа свого колеги, і людина не може доказати, що вона, все на мові базується. Люба проблема, люба, чи побутова, все на мові. (Ігор, 43 роки, Тернопіль, трудовий мігрант)


В моїй ситуації треба було принаймні вивчати дома мову, щоб домовлятися з хазяїном хоча би, які в мене умови праці. Я навіть це не могла ... Вони не правильно оцінювали нашу роботу. Завжди нас на суботу та неділю визивали – мали оплатити цю роботу… Конечно, оцінялася уполовину та робота. Мадярам більше давали, нам менше. ... Я ж общатися зразу тоже не вміла. То я вже впродовж тих років навчилася. А тоді, то дуже тяжко було об’яснити. Ніяке об’ясненіе. За кожну дрібницю. Тоже, вчасно зарплата не видавалася. І нічого не доб’єшся, бо ми робили в одному місті, а начальство було в другому (Надія, Ужгород, трудовий мігрант)


Коли миєш посуду, от ви кажете, коли твоя робота мити посуду, а вони тобі починають, подай щось з холодильника, подай там тарілку чи ще щось. Ти не знаєш що їм подати, то ти подаси все, крім тарілки (Ольга, 25 років, Тернопіль, трудовий мігрант)


Взагалі нічого не знала ... Я попала в ресторан працювати, 15 годин на добу. Так, що не могла витримати. Я в одному ресторані не витримала. І харчування було страшне. Дивлячись на те, як в Італії їдять, то дуже було там жахливо. Я там дуже мучилася. В одному ресторані тиждень. В іншому два дні тільки витримала. Теж умови були страшні. Дуже важка праця і їжі ніякої. Навіть мінеральну воду не давали. Відкрили кран і кажуть: вода тут. Не хочеш – іди. Я пішла. Потім був готель. Я пропрацювала тиждень, мені не заплатили. Тоже така була праця страшна. (Реґіна, 51 рік, Ужгород, трудовий мігрант)



Знання мови є надзвичайно важливим не тільки для нелегальних мігрантів. Респонденти під час дискусій кілька разів відзначали, що наявність контракту не гарантує дотримання інтересів і прав робітника, якщо він нездатен ознайомитись із його змістом, і не може протестувати у разі невиконання умов трудової угоди.

Але незважаючи на це, прийшла поліція перевіряти, і ми тікали через вікно. І чекали майже дві години на станції, там де поїзд. І лиш після того нам передзвонили...видно за нас не платили. Ми дві години сиділи в тапочках. Добре, що то було літо, а не зима. Ти не знаєш мови, якою документ пишуть. Ти не знаєш все дослівно. Переводчика немає.(Надія, 47 років, Ужгород, трудовий мігрант)



Переважна більшість респондентів відзначає, що знання іноземної мови одразу робить трудового мігранта більш мобільним, і позбавляє більшості проблем, з якими він стикається на заробітках.


Якщо мігрант володіє мовою країни перебування, він може:

бути незалежним від посередників на тіньовому ринку праці, проявляти активність щодо власного працевлаштування, шукати і знаходити роботу, яка задовольняє;

претендувати на більш кваліфіковану, краще оплачувану роботу;

отримувати різного роду важливу інформацію - щодо трудового законодавства країни перебування, щодо власних прав, можливостей працевлаштування, центрів надання допомоги трудовим мігрантам тощо;

орієнтуватися в законодавстві країни перебування, дізнаватися про свої права та реалізувати їх.

...я працювала півтора року з біжутерією. Тоді мені вже було досить непогано, тому що я знала італійський язик, потім заробляла досить непогано, єдине, що зір дуже садила. (Ольга, 25 років, Тернопіль, мігрант)


...я приїхав, оцінив за кілька днів ситуацію, поки туди-сюди, десь тиждень. Потім ноги в руки, з хлопцями розрахувався, знайшов собі сам роботу, і з тих пір я українців не бачив. (Ігор, 43 роки, Тернопіль, трудовий мігрант)


За оцінками респондентів, щоб вивчити іноземну мову методом „занурення” у середовище, їм знадобилося приблизно півроку-рік. Окремі респонденти розповідають, що вивчили мову заздалегідь.

^ Практично за півроку я могла вже сама собі давати раду, скажемо, я оволоділа досить непогано і скоро мовою. (Ольга, 25 років, Тернопіль, трудовий мігрант)


Ну знаєте я мову знала і щоб таких труднощів страшних було, я не стикнулася ... я готувалася, і знала на що я їду. Я знала, що буде важко, і я на це настроїлась і знала (Наталя, 50 років, Тернопіль, трудовий мігрант)


На сьогодні, якщо трудовий мігрант не знає мови країни перебування, він є повністю незахищеним. Практично всі респонденти, які вперше потрапили за кордон, не знаючи мови країни перебування, одразу ж ставали жертвами шахрайства, різного роду зловживань, торгівлі людьми.


3. Потреба в отриманні інформації щодо особливостей трудового і міграційного законодавства країни перебування.

У ході фокус-групових дискусій з’ясувалося, що трудові мігранти, як правило, недостатньо обізнані з особливостями трудового та міграційного законодавства країни перебування, і нарікають на брак доступної інформації такого роду.

^ МАРГАРИТА: Информированность недостаточная.

ЕВГЕНИЙ: Да, информации мало. Тут же живёшь как-то да, на Украине, ты в это среде живёшь и даже если что-то случиться, куча вариантов куда обращаться. А там же. (Харків, трудові мігранти)



Разом із тим, респонденти часто відзначають потребу в такій інформації, усвідомлюють переваги такої поінформованості.

Так, коли ти знаєш мову, коли ти знаєш закони, тоді ти можеш сам себе захистити (Ольга, 25 років, Тернопіль, трудовий мігрант)

^ Вот вливание в культуру включает в себя как бы знание правовых норм. (Дмитро, 19 років, Харків, трудовий мігрант)


При цьому більшість із них зазначає, що вперше трудовий мігрант часто їде за кордон „як сліпий”, не знаючи нічого про країну, її законодавство, мову, культуру, і усвідомлює таке знання як потребу вже „заднім числом”.

^ А що може людина. Людина їде як сліпа. Людина їде не знаючи нічого про країну. (Реґіна, Ужгород, трудовий мігрант)


Імовірною причиною цього є розповсюджена форма міграції, коли якесь агентство організує поїздку, обіцяючи взяти на себе вирішення всіх питань із працевлаштування трудового мігранта, забезпечення його житлом тощо. За відгуками респондентів, часто ці організатори виявляються шахраями – люди не отримують роботи та житла, або ж стають жертвами торгівлі людьми, працюючи без оплати та живучи у незадовільних умовах. Таким чином, більшість людей стикається із необхідністю самостійно орієнтуватися у законодавстві країни перебування, уже опинившись там та зіткнувшись із проблемами.

Загальною практикою є обіцянки роботи, про яку „уже домовлено” на місці призначення, які по приїзді та отриманні грошової винагороди виявляються обманом – мігранти не отримують роботи, або ж працюють, отримуючи зарплатню не в повному об’ємі (чи не отримуючи її зовсім).

Просто тут так кажуть на вас чекає робота, все на вас чекає, це тут так кажуть при відправці ... Потім приїжджають, гроші беруть і до побачення. (Ігор, Тернопіль, трудовий мігрант)



Схоже, що на сьогодні джерелом інформації щодо особливостей трудового і міграційного законодавства (як і майже будь-якої іншої) для багатьох трудових мігрантів є їхні співвітчизники за кордоном. Необхідні для виживання знання передаються „із вуст у вуста” серед мігрантів. З України ж заробітчани переважно виїздять, не маючи інформації про особливості трудового і міграційного законодавства країни перебування.

Потенційні мігранти:

Респонденти цієї групи високо оцінюють важливість володіння інформацією щодо іноземної країни та особливостей її законодавства, і висловлюють низку побажань щодо форми, в якій її могли б надавати майбутнім трудовим мігрантам.

... треба, щоб людина мала телефон. Допустимо, в неї сталась проблема, так щоб вона могла подзвонити в консульство, щоб ці телефони людина мала. ... Треба, щоб були пам’ятки. Я вже бувала за кордоном, виїжджала. В нас клієнт одразу забрав паспорти. Без паспорта я вже безправна, я ні виїхати з країни не можу, нічого (Жінка, 54 роки, Ужгород, потенційний мігрант)

Консультації. З тими, хто там вже був. На офіційному рівні соціальна реклама ще більш лякає людину. Людина зациклена їде. (Женя, 23 роки, Ужгород, потенційний мігрант)



Утім, за відгуками респондентів, приватні агентства, що організують поїздки трудових мігрантів за кордон, можуть надавати консультації такого роду. Проте не всі агентства надають достовірну інформацію, і не всі виконують обіцянки – необхідно „перевірити” таку фірму, можливо, скористатися рекомендаціями знайомих при її виборі.

Не нужно доверять той информации. Тем более там, где нужно заплатить деньги, чтоб выехать. Тем более такое, типа 600 евро, в Испанию. Это вообще неизвестно, выедешь ли вообще, вернутся ли деньги. (Женя, 23 роки, Ужгород, потенційний мігрант)



4. Потреба у безпечному переведенні коштів з-закордону в Україну

Більшість учасників дослідження у Тернополі вважає, що переведення коштів не становить проблеми і є достатньо безпечним. Були озвучені три основні способи доставки коштів в Україну: перевезення готівки додому особисто мігрантом, переведення коштів через банк та передача за допомогою водіїв автобусів, як правило, теж українських трудових мігрантів (про таку практику розповіли респонденти, що працювали в Італії). При цьому часто трудові мігранти надають перевагу саме останньому способу – значно дешевший, ніж переведення коштів через банк, він оцінюється респондентами як достатньо надійний.

^ М: А це надійно водієм переправляти?

ОЛЬГА: А чому і ні?

НАТАЛЯ: Дуже надійно.

М: А якщо візьме гроші і...?

ОЛЬГА: Такого не існує.

НАТАЛЯ: Нема, вони наші українці, вони так само працюють так тяжко для своєї сім’ї. В них же свій бізнес, що вони їздять, і тяжкий. Іноді пропадали посилки.

^ МАРІЯ: На цьому вони заробляють теж гроші ... Крім того він бере дешевше, щоб через банк не переправляти, то ще й легше. (Тернопіль, трудові мігранти)


Разом із тим, робота таких водіїв є дуже небезпечною – залучені до такого нелегального бізнесу, вони мають „ділитися” з прикордонниками, кримінальними структурами; ризикують тим, що у разі якихось проблем їхній автобус можуть розбити, а їх самих убити.

До речі, сусід на моїй площадці ... також був перевізником. Дуже багато років їздив, три-чотири, і успішний бізнес, вони квартиру трикімнатну тут купили, в нього дружина, троє дітей, ще малі вони були. Потім він значить, їздив, їздив, і купив новий бус і на раз пропав. І от до сих пір. Вже скільки років, не знають де він. Вже діти повиростали, вже в інституті, вже поженилися, одна вже внучку має, а тата нема, пропав безвісті. Значить з новим бусом, і він. І вони і в Інтерпол, і в міліцію. Так до сих пір ніхто і не знає, де він. Це біда чорна. (Наталя, 50 років, Тернопіль, трудовий мігрант)


М: А як же вони че