Реферат: Загальна характеристика роботи актуальність теми

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах економічної глобалізації валютний курс стає одним з основних комплексних макроекономічних показників, який впливає не лише на зовнішньоекономічну діяльність країн, а й в цілому на соціально-економічний розвиток. Однією з визначальних особливостей процесу курсоутворення є його вплив на формування значних господарських і майнових інтересів та реальної вартості національної економіки. Вагомого значення категорія валютного курсу набуває завдяки тому, що залежно від функціонування ефективної моделі курсоутворення національної грошової одиниці збалансовується взаємодія господарської системи держави зі світовою економікою.

Генезис створення та функціонування національної валюти, валютного ринку та валютно-курсового регулювання в Україні перебуває у процесі постійних професійних і наукових дискусій щодо реальної, номінальної, ефективної вартості грошової одиниці, механізмів формування та регулювання валютного курсу, а також стосовно функцій, які він повинен виконувати у національній економіці. Саме тому теоретико-методологічна аргументація оптимальної взаємодії курсоутворення та темпів зростання ВВП, споживчих цін, сукупного попиту, процентних ставок, інфляційних очікувань, що обумовлює як динаміку зовнішньої торгівлі, руху іноземних інвестицій та міжнародної міграції робочої сили, так і в цілому визначає детермінанти глобального економічного розвитку на рубежі тисячоліть, постає вкрай актуальним завданням наукового пошуку.

Додатковим поштовхом для дослідження процесів курсоутворення української валюти виступає статус вітчизняної грошової одиниці. Адже переважна більшість наявних теоретичних розробок стосується твердих або фіксованих валют, а практичний досвід валютного регулювання в Україні свідчить про неповну адекват-ність цих концепцій для перехідних економік, а також про необхідність опрацювання нових підходів щодо формування та регулювання валютного курсу. Відсутність комплексних науково-практичних підходів щодо статусу валюти загрожує гальмуванням темпів господарського розвитку у період ринкових трансформацій, а також може призвести до втрати конкурентних позицій на міжнародних ринках капіталу, товарів і послуг.

Вагомий внесок у дослідження наукової проблематики валютного курсоутворення зробили такі відомі зарубіжні вчені, як М. де Ацпілкуета Наварро, Дж.Бікердайк, Е.Бірнбаум, А.Браун, Ф.Грехем, Б.Ейхенгрін, Дж.Інгрем, Г.Кассель, Дж.М.Кейнс, П.Кеннен, Г.Кнапп, П.Кругман, Л.Лернер, А.Ліндек, Дж.Локк, Ф.Махлуп, Р.Манделл, М.Обстфельд, Дж.Робінсон, Дж.Сакс, П.Самуельсон, І.Фішер, Дж.Флемінг, М.Фрідмен, А.Хансен та ін.

Якісні зміни, що відбуваються в процесі розвитку та вдосконалення системи курсоутворення на валютному ринку, потребують наукового осмислення та практичного вирішення засобами економічної політики. Теоретичні концепції методологічних та інституційних аспектів розвитку валютного курсоутворення в Україні досліджені у роботах таких вітчизняних науковців, як М.Безнощенка, О.Береславської, Ю.Василенка, П.Дзюби, О.Кузнєцова, Ю.Курзи, Ю.Лисенкова, С.Лисюка, Ю.Лукашина, В.Мазуренка, А.Мороза, М.Рубцової, М.Савлука, О.Сльозко, І.Співак, В.Стельмаха, С.Цокола, Е.Четиркіна, О.Чугаєва, В.Шевчука, В.Шевченка, Т.Шемет, В.Ющенка, С.Яременка та ін.

Фундаментальні проблеми функціонування міжнародних механізмів регулювання світогосподарських зв’язків, впливу фінансової глобалізації на економічні відносини, взаємодії валютного ринку України зі світовим фінансовим середовищем знайшли своє відображення у працях українських вчених-економістів: Л.Антонюк, В.Будкіна, В.Вергуна, А.Гальчинського, М.Дудченка, О.Єременка, Л.Кістерського, А.Кредісова, П.Леоненка, Д.Лук’яненка, З.Луцишин, О.Олексієнка, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, О.Рогача, А.Рум’янцева, В.Сіденка, В.Сікори, В.Федосова, А.Філіпенка, С.Циганова, О.Шниркова, С.Якубовського, І.Якушика та ін.

Суттєвий внесок у розробку даної проблематики зробили представники наукової школи економіки країн СНД, зокрема Росії. Серед них слід відзначити праці С.Алєксашенка, А.Анікіна, С.Андрєєва, Е.Балацького, М.Єршова, С.Ігнатьєва, А.Ілларіонова, М.Задорнова А.Кірєєва, Л.Красавіної, С.Моісєєва, Н.Носкової, І.Платонової, В.Попова, О.Улюкаєва та багатьох ін.

Однак переважна більшість наукових робіт, присвячених розкриттю різних аспектів функціонування світової валютно-кредитної системи, зорієнтована на дослідження загальних тенденцій розвитку та діяльності її суб'єктів. Менше уваги приділяється аналізу проблем процесу курсоутворення на валютному ринку в умовах ринкових трансформацій. Крім того, в сучасній економічній літературі ще не повною мірою досліджувались структурні складові, механізм та інструментарій системи валютного курсоутворення як дієвого засобу стимулювання господарського розвитку.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертація виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин згідно з планом науково-дослідних робіт за темами “Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації” (ДР №01БФО48-01), та ”Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір” (ДР №06БФО48-06), які є складовою наукових досліджень Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка у рамках Комплексних наукових програм Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (2001 – 2005 рр.) і “Наукові проблеми сталого державного розвитку України” (2006 – 2010 рр.).

^ Мета і завдання дослідження. З огляду на науково-практичну актуальність теми і, враховуючи результати дослідження окремих її аспектів у економічній літературі, метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування специфічних механізмів процесів курсоутворення в умовах фінансової глобалізації, а також виявлення особливостей валютного регулювання в перехідних економічних системах.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети дисертаційної роботи зумовив необхідність розв'язання в ній наступних важливих завдань дослідження:

розкрити макроекономічні та інституційні особливості процесів курсоутворення на валютному ринку України;

з’ясувати основні напрями розвитку концепцій формування валютного курсу, приділивши особливу увагу особливостям їх застосування в умовах фінансової нестабільності;

здійснити аналіз основних елементів валютного регулювання та чинників, що впливають на курсоутворення національної грошової одиниці;

провести комплексний аналіз інструментів девізної політики центрального банку, враховуючи їх системотворче значення для розвитку інфраструктури валютного ринку;

визначити функціональні основи, методи та інституційну структуру механізму формування курсу національної грошової одиниці;

дослідити критерії оптимальної взаємодії конкурентного валютного курсу на основі принципу заміщення неконкурентних товарних кошиків для м’яких валют (ПЕІ(м)) та платіжного балансу;

обґрунтувати цілі, завдання та методи девізної та грошово-кредитної політики центрального банку в умовах таргетування інфляції з урахуванням необхідності підвищення ефективності функціонування валютного ринку України;

розробити науково-практичні пропозиції щодо вдосконалення механізму курсоутворення в Україні з огляду на необхідність поглиблення валютно-фінансової взаємодії з Європейським Союзом та міжнародними економічними організаціями.

^ Об'єкт дослідження – процес курсоутворення на валютному ринку України в умовах фінансової глобалізації.

Предметом дослідження є економічний механізм формування курсу національної грошової одиниці, сучасні методи, засоби та інструменти валютного регулювання в період ринкової трансформації.

^ Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання світової фінансової думки, концептуальні положення су­часної економічної теорії, монографічна та наукова література, роботи відомих віт­чизняних і зарубіжних вчених з питань валютно-фінансової системи, кредитно-фінансових інституцій та міжнародних валютно-кредитних відносин. Фактологічною базою дослідження є статистичні дані міжнародних фінансових установ, національні статистичні довідники, фактологічні дані монографічної та періодичної літератури, звітні дані Національного та комерційних банків України, Державного комітету статистки України. Методологічний апарат дослідження становлять: загальнонаукові методи дослідження (діалектичний метод пізнання, наукова індукція та де­дукція, системний метод, метод порівняння і синтезу (підрозділи 1.1. та 1.2); визначення прямих та зворотних зв’язків між економічними явищами та процесами (підрозділи 2.2 і 2.3), абстракція (зокрема, при розкритті особливостей формування курсу національної грошової одиниці (підрозділ 2.1). Крім того, у роботі використані й інші методи теоретичного та емпіричного дослідження, окремі різновиди як загальноприйнятих наукових принципів, так і спеціальних принципів науково-економічного пізнання: творчо-критичний та описово-аналітичний (наприклад, у підрозділі 3.1.), метод мікро- і макроекономічного аналізу (підрозділи 2.2 і 2.3), метод історизму (наприклад, при визначенні передумов та етапів формування валютного ринку України (підрозділ 2.1 і 3.1), статистичний метод (підрозділи 2.1, 2.2), метод економічного моделювання (підрозділи 2.2, 2.3 та 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розкритті теоретичних засад і практичних аспектів курсоутворення на валютному ринку України в умовах економічної глобалізації та фінансової нестабільності.

У процесі дослідження автором були одержані такі найбільш суттєві наукові результати, що розкривають його особистий внесок у розробку проблеми, яка досліджується, та конкретизують новизну роботи:

вперше:

аргументовано пріоритетність запровадження конкурентного валютного курсу на основі принципу заміщення неконкурентних товарних кошиків для м’яких валют (ПЕІ(м)), розкрито особливості його застосування, а також виявлено закономірності валютного регулювання на основі планового заниження курсу національного грошової одиниці як чинника прискорення темпів господарського розвитку в країнах з перехідною економікою;

запропоновано динамічну модель взаємодії валютного курсу, сформованого на основі заміщення неконкурентних товарних кошиків для м’яких валют (ПЕІ(м)), та фінансового сальдо платіжного балансу. Виявлено стійкий взаємозв’язок між валютно-фінансовими кризами у слаборозвинених економіках і неконкурентним валютним курсом, що вимагає контрольованого заниження валютного курсу відносно ПЕІ(м) з метою підвищення торговельної позиції країни та мобілізації внутрішніх і залучення зовнішніх фінансових ресурсів під час системної трансформації;

обґрунтовано, що сучасні єдині підходи МВФ до курсової оцінки м’яких і твердих валют, орієнтовані на рівновагу торговельного балансу, не повною мірою враховують особливості курсоутворення м’яких валют. З метою поліпшення структури платіжного балансу та запобігання валютним кризам аргументовано механізм оптимізації управління золотовалютними резервами НБУ на основі стандартів та вимог МВФ. Зокрема запропоновано їх застосування у зовнішньоторговельному обороті шляхом здійснення товарних інтервенцій на внутрішньому ринку, надання національним банком кредитів уряду;

удосконалено:

методологічні засади інституційно-правового забезпечення валютно-курсової політики України. Виявлено, що модифікація сучасної системи валютного регулювання повинна базуватись на основі: 1) розширення функцій НБУ в системі макрофінансового регулювання господарського розвитку держави; 2) зміщення акцентів у співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями, пріоритетними напрямами якої мають бути реструктуризація економіки та диверсифікація експортного потенціалу. Аргументовано, що для країн, які не мають власної сучасної науково-технічної бази, прямі інвестиції ТНК, як світових технологічних лідерів у різних галузях суспільного відтворення, можуть забезпечити динамічний розвиток їх економіки. Завданням таких країн є створення вигідних валютно-курсових умов для залучення іноземних інвестицій;

позиціювання чинників валютного курсоутворення, які класифіковано на такі групи, як: 1) фундаментальні; 2) зовнішні; 3) рефлексивні; 4) внутрішньополітичні; 5) економічної політики. Виявлено, що саме такі фундаментальні чинники, як паритет купівельної спроможності, паритет експорту та імпорту, фінансове сальдо платіжного балансу, формують економічну основу курсоутворення. Інші групи чинників мають суб’єктивний та корегуючий характер;

визначення пріоритетних цілей девізної та грошово-кредитної політики центрального банку в умовах ринкових трансформацій. Встановлено, що таргетування інфляції в України та валютна політика планово заниженого номінального курсу скеровані на структурно-інвестиційні пріоритети (надходження прямих інвестицій ТНК, структурну диверсифікацію економіки, набуття нових конкурентних переваг, покращення умов торгівлі, поступове перетворення гривні на тверду валюту) та соціальні цілі (розширення конкурентного внутрішнього ринку і сукупного попиту);

дістали подальшого розвитку:

систематизація передатних механізмів між режимами валютного курсу та господарським поступом країн з перехідною економікою. Зокрема встановлено, що глобальна фінансова нестабільність та значні коливання світової економічної кон’юнктури, нестійка динаміка цін і валютних курсів зумовлюють необхідність формування стійких механізмів збалансування валютно-курсової політики, їх конкурентної та структурної адап­тації;

розкриття сутності асинхронності динаміки курсоутворення м’яких валют та їхню поляризацію навколо кількох твердих грошових одиниць шляхом фіксацій і прив’язок, а також сформульовано наукову категорію ”валютних грон”, у межах яких суб’єкти валютного ринку та окремі країни взаємодіють, конкуруючи з іншими гронами. Аргументовано, що метою грошово-кредитної політики країн у період ринкової трансформації, є оптимальний вибір грона та цільових пріоритетів валютно-курсового регулювання.

^ Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що положення та висновки даного дослідження можуть бути використані у діяльності органів виконавчої та законодавчої влади при розробці механізму та інструментів валютного регулювання в Україні та формування засад валютно-курсової політики Національного банку України з метою пришвидшення процесу гармонізації регулюючих положень у сфері фінансово-кредитних відносин України з нормами Європейського Союзу, рекомендаціями СОТ, вимогами та стандартами МВФ.

Матеріали дослідження можуть становити практичний інтерес для кредитно-фінансових установ, які здійснюють валютні операції. Крім того, матеріали роботи можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсів, спецкурсів та підготовці навчально-методичної літератури з питань функціонування валютного ринку, регулювання руху фінансових потоків, забезпеченні виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними угодами. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в процесі формування концепції валютного регулювання та використання валютних резервів Національного банку України (довідка № 38–013/1602 від 10.04.2008 р.). Сформульовані в дисертаційному дослідженні практичні рекомендації були використані в практичній діяльності ВАТ ”Дельта банк” під час здійснення валютних операцій (довідка №248 від 19.04.2008 р.). Окремі положення дисертації застосовуються у навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні та при розробці методичного забезпечення навчальних дисциплін ”Теорія грошей і грошового обігу”, ”Розрахунки та платежі в зовнішній торгівлі Європейського Союзу”, ”Методологія економічної науки” (довідка №328-34 від 09.04.2008 р.).

^ Особистий внесок автора. Дисертація є самостійно виконаною роботою; викладені в ній теоретико-методологічні напрацювання та практичні результати дослідження належать особисто авторові. З наукових праць, опублікованих у співавторстві у дисертації використані ті ідеї і положення, що належать автору зокрема.

^ Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження обговорено і схвалено на міжнародних науково-теоретичних та науково-методичних конференціях в Україні, зокрема на Х міжнародній науково-теоретичній конференції ”Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” (м. Київ, ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 21 листопада 2002 р.); на міжнародній науково-теоретичній конференції ”Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин” (м. Київ, ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 18-19 листопада 2004 р.); на Всеукраїнській науково-методичній конференції "Современные аспекты финансового управления экономическими процессами" (м. Севастополь, Севастопольський національний технічний університет, 9-12 вересня 2005 р.), на XIV міжнародній науково-практичній конференції ”Євроінтеграційна стратегія України: реалії та перспективи” (м. Київ, ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 19-20 жовтня 2006 р.) та на ХV міжнародній науково-практичній конференції ”Економіка України в системі глобального поділу праці” (м. Київ, ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 15-16 листопада 2007 р.).

Публікації. Основні наукові та прикладні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 8 наукових працях (загальний обсяг 2,5 друк. арк.), з них 6 статей в провідних фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, у тому числі 5 одноосібних, 2 – у матеріалах та тезах конференцій.

^ Структура та обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена метою і завданням дослідження, складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів (7 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та 6 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінок, включаючи 4 таблиці та 19 рисунків. Список використаних джерел містить 226 позицій на 26 сторінках.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь розробки теми, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

^ У першому розділі ”Теоретичні основи дослідження курсоутворення на валютному ринку” розглянуто теоретичні основи курсоутворення, механізм функціонування валютного ринку та взаємодія його структурних елементів в умовах глобалізації кредитно-фінансових відносин. Здійснено теоретичне осмислення ролі валютно-курсового регулювання в національно-господарських системах різного ступеня економічної зрілості.

Аналіз сучасних теорій валютного курсоутворення виявив, що основним підґрунтям номінального курсу грошової одиниці є реальний валютний курс, що формується на основі теорії паритету купівельної спроможності (ПКС). При цьому було виявлені протиріччя теорії ПКС, що виражаються у різній достовірності ПКС для валют країн з різним ступнем економічної зрілості.

На основі систематизації наявних підходів окреслюється загальне розуміння протиріч ПКС, а саме – при його визначенні порівнюються співставні за якісним змістом товарні кошики країн, а значить, методологія застосування ПКС зорієнтована на відносно однорідні економіки, що можуть між собою конкурувати. До таких економік на сучасному етапі належать розвинені країни з диверсифікованими національно-господарськими системами і твердими валютами, які відзначаються внутрішньою курсовою стабільністю (відсутністю значних оперативних коливань), багатоукладністю господарства, розвинутою ринковою інфраструктурою та інтенсивністю здійснення міжнародних платежів. Найголовнішою ж ознакою м’яких валют є їх нестабільність, і навіть оперативна гіперреактивність.

Враховуючи певну обмеженість застосування класичної теорії ПКС (при порівнянні однорідних, співставних економік) для порівняння споживчого кошику розвиненої країни, що має тверду валюту, зі споживчим кошиком слаборозвиненої країни з м’якою валютою, у дисертації наводиться альтернативний підхід формування валютного курсоутворення, що відбувається не на основі порівняння кошиків, а на основі їх заміщення, тобто курсоутворення відбиває процес заміщення імпортом дефіциту кошика внутрішнього виробництва в країні. При цьому попит на валюту для заміщення дефіциту внутрішнього кошика врівноважується пропозицією валюти від продажу на експорт товарів, послуг внутрішнього виробництва відповідно до цінових умов на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Особливий акцент у дослідженні зроблено на неокейнсіанських концепціях курсоутворення, де курс національної грошової одиниці визначається як співвідношення можливостей експорту (співвідношення попиту на національні гроші після експорту та пропозиції валюти) з потребами імпорту (співвідношення попиту на валюту для імпорту та пропозиції національних грошей), тобто на основі паритету експорту та імпорту (ПЕІ).

У роботі обґрунтовуються відмінності механізмів курсоутворення на основі ПЕІ для твердих та м’яких валют. ПЕІ для твердих валют (ПЕІ(т)) відображає паритет конкурентоспроможності співставних, порівнювальних товарів, послуг (аналогів, кошиків) на ринках двох однорідних, розвинених економік. При цьому ПЕІ(т) формується на конкурентному співвідношенні національного ВВП та імпорту як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках через порівняння кошиків та інфляцією (як чинником масштабу цін). Імпорт має конкурентне значення і конкурентно впливає на національний ВВП та експорт, а ПЕІ(т) формується на конкурентній основі між експортом і імпортом.

ПЕІ для м’яких валют (ПЕІ(м)) відображає лише конкурентоспроможність експорту слаборозвиненої економіки на зовнішніх ринках, оскільки ВВП країни не конкурує (або майже не конкурує) з імпортом на внутрішньому ринку через заміщення кошиків. При цьому ПЕІ(м) формується на основі надходжень від експорту, потреб країни в імпорті та інфляції. Імпорт конкурентного значення не має і на національний ВВП та експорт суттєво не впливає, а обумовлюється внутрішніми потребами і експортними надходженнями. Курсоутворююча основа між експортом і імпортом відбиває лише їх неконкуруючі обсяги.

Абстрагуючись від впливу фінансового сальдо, можна стверджувати, що ПЕІ(т) ґрунтується на конкуруючих експорті та імпорті, а ПЕІ(м) ґрунтується на неконкуруючих експорті та імпорті. Критичним курсом твердих валют (ПЕІ(т)) є нульове торгове сальдо (Gі = Ve), за якого конкурентоспроможність експорту і імпорту врівноважуються, а критичним курсом м’яких валют (ПЕІ(м)) є курс стабільного експорту: Ve = const., за якого конкурентоспроможність експорту і його обсяги є незмінними (врівноважується). Відповідно, зменшення експорту відбувається через зниження його конкурентоспроможності від завищеного номінального курсу м’якої національної валюти відносно ПЕІ(м), а зростання експорту відбувається через зростання його конкурентоспроможності від заниженого курсу м’якої національної валюти відносно ПЕІ(м), стабільність ж експорту означає дію критичного (нейтрального) поточного номінального валютного курсу на рівні ПЕІ(м). Отже, якщо наявність торгового сальдо є критерієм завищеного/заниженого курсу твердої валюти відносно ПЕІ(т), то динаміка експорту є критерієм завищеного/заниженого курсу м’якої валюти відносно ПЕІ(м).

С
пираючись на наукові погляди Р.Манделла, Дж.Флемінга, П.Кругмана та М.Обстфельда, автором наводиться спроба позиціювання та структурування концепцій реального валютного курсу (ПКС, ПЕІ(м), ПЕІ(т)) в системі теорій процентних ставок та грошового обігу (рис. 1).

Зокрема наголошується, що номінальний валютний курс відповідно до теорії загальної рівноваги формується загальним платіжним балансом. Номінальний курс формується торговим оборотом (балансом) на основі реального валютного курсу, який базується на теоріях ПКС та ПЕІ, та фінансовим оборотом (балансом), що пояснюється теорією процентних ставок. Грошова теорія валютного курсу пояснює утворення номінального курсу через дію інфляції/дефляції на номінальний курс. Співвідношення між реальним та номінальним курсом є принциповим у розумінні природи валютних курсів – теоретичною основою реального валютного курсу можна визнати ПКС або ПЕІ, а на номінальний курс впливають рух фінансів між країнами, а також об’єктивні та ситуативні або штучні коливання на валютному ринку.

Проведений аналіз функціонування валютних ринків у національно-господарських системах різного ступеня зрілості (зокрема у таких, як Південна Корея, Тайвань, Індонезія, Угорщина, Ірландія, Китай, Індія, Росія) дозволив виявити залежність складу та пропорцій застосування порівняльного та заміщувального валютних кошиків від темпів їх економічного і технологічного розвитку. Якщо стрімкий розвиток розвинених країн збільшує технологічний і економічний розрив між ними та слаборозвиненими країнами, знижує ступінь порівняльності і підвищує ступінь заміщування їх кошиків, то явища глобалізації, пов’язані з індустріалізацією слаборозвинених країн та набуттям ними нових конкурентних переваг, урізноманітненням їх товарних кошиків, навпаки, знижують ступінь заміщування та збільшують ступінь порівняльності їх кошиків.

^ У другому розділі ”Фінансовий механізм процесу курсоутворення на валютному ринку України” проаналізовані історичні та економічні передумови становлення і розвитку вітчизняного валютного ринку, проведено комплексне дослідження формування сучасного господарського інструментарію курсоутворення національної валюти як ефективного засобу макрофінансового регулювання економічного розвитку, а також розкрито взаємозв’язок курсоутворення та структури платіжного балансу України.

Проведене автором дослідження формування валютних ринків країн з перехідною економікою в умовах фінансової глобалізації дало змогу виявити стійкий та обопільний взаємозв’язок між конкурентоспроможністю та режимом курсоутворення, а саме – курс впливає на конкурентоспроможність національно-господарських систем, а конкурентоспроможність підвищує волатильність валютних курсів. Слаборозвинені (периферійні) економіки, що прив’язують, фіксують свої валютні курси до долара США або євро, утворюючи так звані доларові та єврові грона, підпорядковуються тим самим проциклічності та асинхронності розвитку провідних економік.

Дисертант критично аналізує методику формування цільових орієнтирів валютно-курсової політики України у період становлення вітчизняного фінансового ринку, наголошуючи на тому, що вона не мала випереджального характеру. Виділяючи чотири основні етапи становлення валютного ринку України (перший етап – початковий, з листопада 1992 р. до жовтня 1994 р.; другий – тимчасова стабілізація, з жовтня 1994 р. по 1997 р.; третій етап – кризовий, з 1998 р. по 1999 р.; четвертий – стабілізаційний, з 2000 р. по 2006 р.), автор вказує на надзвичайну необхідність поступової трансформації макроекономічної, грошово-кредитної і валютної політики держави на сучасному етапі нестабільності світової фінансової системи 2007 – 2008 рр.

Доцільно продовжити роботу в напрямі вдосконалення валютних режимів, а застосування інструментарію реального курсоутворення має стати основною метою валютної (девізної) політики національного банку. Стабільність економічного зростання, рівень зайнятості, регулювання платіжного балансу, які є основними складовими державної економічної політики, у свою чергу, повинні доповнювати основні цілі девізної та грошово-кредитної політики.

На основі аналізу становлення та розвитку валютного ринку в Україні визначено групу чинників, що впливають на курсоутворення і пов’язані з певним етапом валютно-курсової політики, часовим проміжком оцінювання, а також взаємодією ендогенних та екзогенних факторів. За допомогою багатокритеріального аналізу автор пропонує систематизувати їх як фундаментальні, зовнішні, рефлексивні та чинники валютного регулювання. Крім них, опосередковано на курс гривні впливають внутрішньополітичні чинники та чинники економічної політики. Наголошується на тому, що саме такі фундаментальні чинники, як ПКС і ПЕІ, складають економічну основу курсоутворення національної валюти. Інші чинники, хоч здатні на тривалий проміжок часу спотворювати економічну основу курсоутворення, мають тимчасовий або коригуючий вплив.



Враховуючи одне з принципових положень автора про те, що торговельний баланс України, як країни з заміщувальним, неконкурентним кошиком, і, на відміну від індустріально розвинутих країн з порівняльними конкурентними кошиками, формується не на основі рівноваги Манделла-Флемінга та умов Маршалла-Лернера, а на основі надходжень від конкурентоспроможного експорту та фінансовому сальдо, стверджується, що базисом для курсоутворення є не ПЕІ(т), а ПЕІ(м). Відповідно, курс гривні, як м’якої валюти, прямо не залежить від зростання експорту, яке одразу ж врівноважується зростанням імпорту, на відміну від твердих валют, де протилежний рух експорту та імпорту призводить до прямої зміни курсу. Коливання ж курсу гривні, як м’якої валюти, одразу змінює обсяги й конкурентоспроможність експорту і, як наслідок, обсяги імпорту (табл. 1.).

На основі емпіричного аналізу встановлено, що експорт зростав і давав поштовх для збільшення обсягів неконкурентного імпорту, збільшуючи його на обсяги додатного фінансового сальдо і утворюючи від’ємне торгове сальдо (з поправкою на валютні інтервенції) у періоди 1994-1997 рр. та 2000-2007 рр., коли офіційний курс був занижений відносно ПЕІ(м). І навпаки, у період 1998-1999 рр., коли офіційний курс став завищеним щодо ПЕІ(м), обсяги експорту та імпорту зменшуються з урахуванням фінансового сальдо та валютних інтервенцій.

Наведено докази того, що саме ПЕІ(м) найоб’єктивніше відбиває і пояснює курсову ситуацію на валютному ринку, що має принципове значення для оцінки ролі різних курсів м’якої валюти для України, як країни з відкритою економікою, розвиток (зростання ВВП) якої залежить від експорту. Отже, на сучасному етапі розвитку саме плаваючий курс і ПЕІ(м), як показники, що відбивають критичні макроекономічні тенденції, і є об’єктивними для оцінки ролі валютно-курсової політики у процесах економічної динаміки (рис. 2.).

Однією з головних науково-практичних проблем валютно-курсового регулювання протягом 2006 -2008 рр. є необхідність знайти рівновагу між динамікою експортного ВВП, загального ВВП, інфляцією, коливаннями світової економічної кон’юнктури, вимогами МВФ та СОТ щодо валютних режимів, конституційною нормою стабільності курсу та рівнем закупівельних валютних інтервенцій в нових умовах нестабільності світової фінансової системи.



^ Рис. 2. Співвідношення валютних курсів і торговельного

балансу України, 1994 – 2007 рр.

 - складено автором за даними www.bank.gov.ua; www.ukrstat.gov.ua.


Незважаючи те, що пожвавлення економічної ситуації на початку 2000 рр. в Україні мало експортну основу, якісні, технологічні зміни у структурі експорту відбуваються повільними темпами, внутрішнє споживання розвивається якісніше ніж експорт. Саме тому, автор наголошує на тому, що екстенсивне нарощування обсягів виробництва і торгівлі не дає підстав стверджувати про відчутну диверсифікацію товарного кошика.

Основними чинниками посилення ПЕІ(м), що зумовлюють напрями структурних зрушень в економіці України у роботі розглядаються: 1) зменшення потреби в імпорті через імпортозаміщення; 2) реструктуризація та диверсифікація економіки; 3) збільшення конкурентоспроможності національного експорту. Відповідно, саме ефективна взаємодія процесів курсоутворення та структури платіжного балансу України дозволить формувати ПКС і ПЕІ гривні, наближаючи склад товарного кошика до сучасного максимуму, а національна валюта стане гнучкішою і стабільнішою через диверсифікацію торгових ризиків.

Результати аналізу структури та динаміки платіжного балансу України свідчать, що ревальвація 2005 р., від’ємне торгове сальдо протягом 2006-2008 рр. врівноважуються додатним фінансовим сальдо, а зростання обсягів іноземних інвестицій (за вказаний період майже на 200%) виступає донором для додаткового імпорту. Виходячи з того, що кризові явища на міжнародних фінансових ринках мають тенденцію до поглиблення, автор наголошує на збільшенні ризиків для валютного ринку України як залежного від позитивної динаміки руху капіталів.

З огляду на зазначені тенденції дисертантом подана авторська динамічна модель розвитку валютного ринку, взаємодії плаваючого курсу, ПЕІ(м) та фінансового сальдо платіжного балансу країни. Для доведення наукових тверджень автором використовуються концепції Дж.Кейнса, Г.Кнаппа, а також певні положення моделей Манделла-Флемінга та Маршалла-Лернера.



^ Рис. 3. Взаємодія плаваючого валютного курсу, ПЕІ(м) та фінансового

сальдо платіжного балансу країни.

 – складено автором.


Основним твердженням моделі, яка обґрунтовується у роботі, є характер взаємодії чинників курсоутворення, вплив яких відбивається на платіжному балансі. Причинами валютних криз в Україні на сучасному етапі виступають різкі зменшення надходжень від експорту через завищення офіційного курсу, неврахування ПЕІ(м) для оцінки курсової ситуації, що має своє відображення у таких сценаріях:

зростання плаваючого курсу внаслідок збільшення фінансового сальдо призводить до наближення його до ПЕІ(м), з подальшим спадом рентабельності національної економіки, відтоку кредитних та портфельних інвестицій і стабілізації співвідношення плаваючого курсу і ПЕІ(м). За цього сценарію кризові явища на валютному ринку не мають відчутного впливу на економічну ситуацію;

у разі посилення плаваючого курсу внаслідок збільшення фінансового сальдо та подальшого нарощування обсягів іноземних інвестицій відбувається ревальвація плаваючого курсу, перетинання з плаваючим курсом ПЕІ(м), падіння експортного ВВП, інфляційний виток і, як наслідок, валютна криза та девальвація всіх валютних курсів (рис. 3).