Реферат: Розповідь Тимофія Компанійця, ад’ютанта от

Травень 1921 р.


Розповідь Тимофія Компанійця, ад’ютанта от.Завгороднього,

про бій у Черкаському борі.


Разом із загоном Миколи Бондарука заїхали в Черкаський Ліс. Нас почав переслідувати кавалерійський полк.

Перший бій був під лісом. Атаку червоних відбили. Поїхали лісом до Вовчої гаті, щоб заховатися в надійне місце. Почали швидко переходити місце, де було невигідно приймати бій. Але не встигли - в наші ряди врізався кавполк, зарубав трьох поранених козаків, кулеметчика та трьох коней у тачанці. Ми відступили і нарешті дійшли місця, де можна було приймати бій.

Через якийсь час ми перейшли в контратаку і вбили командира ескадрону. Червоноармійці розгубились, зіскочили з коней та кинулись в болото. Нам лишили 8 коней. Інші - на конях - кинулись врозтіч. Але на поміч їм підійшла піхота. Ми відступили вглиб лісу, залишивши їм дві тачанки. Загубили й командира Хмару, про якого не можу сказати вбитий він чи ні. Бачив лише, що кінь під ним вбитий, а Хмара зіскочив і побіг в болото.

Врешті вибралися з Лісу, заїхали в с.Дубівку. Дістали там провіант для себе і коней. Повернулись до Лісу. Переночували. Попасли коней. Повели поїти їх до лісного колодязя. Тут на нас знову наскочили червоні. Але кулеметник першою ж чергою зрізав кілька атакуючих. Інші втікли. Не бажаючи потрапити в оточення, ми розділилися на дві групи і розійшлися. Сутички продовжувались до вечора.

Як стемніло, розбились ще на менші групи і вирушили різними дорогами на Холодний Яр. Але оскільки у багатьох козаків коні були страшенно потомлені, їх прийшлося залишити. Козаки вже пішки добиралися до Холодного Яру, а хтось - й до Чорного Лісу.

15 чоловік на чолі з Бондаруком поїхали в Холодний Яр через с.Стефанівку, я - з ними. Вбрід перейшли Тясмин. Зупинились в маленькому ліску погодувати тих коней, що лишилися. Не встигли як слід погодувати, побачили, що оточені червоною піхотою. Скочили на коней.

Пробитися пощастило без втрат.

Дійшли до Графського Лісу, де на нас знову почали наступати. Але ми зайняли вигідні позиції і рушничним та кулеметним вогнем відбили цей наступ.

Дочекались вечора і благополучно дійшли до Холодного Яру. Відпочивали два дні.

Потім поїхали в Чуту, де зустрілися зі своєю піхотою, якою командував Терещенко. Між Терещенком, який був начальником штабу, і Миколою Бондаруком відбулася сварка. Бондарук вбив Терещенка.

Побачив я таке, і з деякими козаками залишив Бондарука.


^ ДА СБУ, архів 1136, сл. спр. 446/7971, т.1, арк.163-164.

Документ знайшов Р.Коваль.


Довідка.

Компанієць Тимофій Архипович, псевдо «Тиміш».

Народився 10 червня (липня?) 1897 року в с.Єлисаветградці Єлисаветградської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Закінчив однокласну земську школу. Хлібороб. Безпартійний. Призваний до армії 1915 року. Служив в м.Фервернері в 34 арт. бригаді. На фронті до 1918 р. Воював в Румунії. Після демобілізації воював у загонах отаманів Шепеля, Хмари, Кібця, Гупала, Завгороднього, а також в Степовій дивізії Костя Блакитного. Учасник Знам’янського повстання. Р.К.


«Объявленіе


Іюня 1-го числа сего года при обыскъ въ квартире Трохима Іоновіча Клюева и Григорія Фоковича Голика было найдено шесть винтовокъ военнаго образца, существованіе которыхъ при допросъ вышеупомянутые лица отрицали.

Трохим Іоновіч Клюевъ и Григорій Фоковичъ Голикъ приговорены Германским военно-полевым судом къ растрелу.

Поэтому сегодня утром былъ приведен въ исполнение смертный приговоръ.

Смела 3-го іюня 1918 года.

Германская уъздная комендатура

КНААК капитанъ».


ДА СБУ, спр. 444/7971, спр.3/89/231, арк.19, З особистої справи отамана Голика-Залізняка.


^ «НАРОДЄ УКРАЇНСЬКИЙ!


Волею Українського Трудового народа, повставшого боронити свою волю, обраний Окружний Повстанський Комітет, якому належить вся влада на звільнення від ворога території. Од нині совітська грабіжницька влада касується. Бажаючи зратувати Край від безконечної руйнації, Комітет закликає всіх чесних громадян, кому дорога воля Українського народу, негайно приступити до утворення виконавчих органів влади на місцях. Недопускати самочинних вчинків з боку несвідомих громадян, організувати селянські самоохорони для боротьби з бандітізмом і для наведення ладу і спокію в селах і містах. Повітові Земські Установи і волосні народні управи закликаємо приступити до виконання своїх обов’язків. Волосним Земельним Управам взяти в свої руки керування і приняти безпосередню участь в розпреділенні вільних земель між малоземельними і безземельними селянами. За всякими справками, вказівками та діректівами звертатися до Окружного Повстанського Комітету, члени якого з цією метою роз’їжаються по селах і на місцях допомагають селянам в організації влади і дають всі належні вказівки і дірективи.


Голова Комітету Діхтяр-Хоменко.


Заступник Голови Юх. Ільченко.


Члени: С. Чучупака, Гриценко, Кваша, Залізняк, Шевченко, Деркач, Отамананенко.

м. Чигирин,

8 вересня 1920 р.

Секретарь Тороп».


Додаток 1. 8.11.1998.


Яків Орел-Гальчевський


Ліси Орла-Гальчевського: Морозівський, Іванківський, Бруслинівський, Лушковецький, Залядовський, Божиківський, Фрампільський...


Станом на 10 жовтня - 10 листопада 1921 р. відділ Гальчевського нараховував 50 багнетів та 20 кінних при одному кулеметі.

Інше більшовицьке джерело зазначало, що станом на 1 листопада у Гальчевського - 50 шабель.

Більшовикам майже відразу стали відомі прізвища бойовиків, що в липні 1923 р. перейшли Збруч з Гальчевським, Хмарою та Галюком: Барановський, Бортащук, Ковальський, Ковбасюк, Коробчевський, Коростовський, Кохан, Матвієнко, Мотрук, Огородник, Олійник, Почарук, Реймович, сотник Рибалко, Сендзяк, Шмалій і Печелат. Останній і зрадив побратимів, з'явившись 17 липня з покаянною в ЧК і давши інформацію про своїх товаришів.


«Оточує село Шпичинці, обеззброює 60 червоноармійців і розстрілює комполка Святогора». ^ М.Чеботарів, «Лицар без реклами». «Неділя», Український незалежний часопис у Німеччині. Спеціальне видання, ч.13 (211), 1951.


Вже 5 листопада 1923 р. на місці нальоту партизанів більшовики знаходять записку «Український козацький отаман Орел». Зауважили вони й групу в числі 15 чоловік на чолі з Орликом, Чорною Хмарою, Підковою, начальником штабу Конопленком, яка 18 листопада перейшла до України з Польщі.


Гальчевська Марія Оксентіївна.

Дружина отамана Орла-Гальчевського. Нар. 6.10.1897. В 1914 р. закінчила двокласне училище в містечку Лиса Гора Херсонської губернії, а також 3 класи учительської семінарії в Добровеличківці в 1917 р. Вчителька. Залишилась в окупованій росіянами Україні. Працювала вчителем в 9-й Вінницькій труд. школі.


Родина отамана Мефодія Голика-Залізняка


Батько - Голик Фока Дементійович - народився 1865 р. в с.Михайлівці, що коло залізничної станції Цибулеве. Виходець із кріпаків. Його дружина Мотрона Данилівна - з козацької родини.

Фока Дементійович вже життя працював на залізниці. Протягом 25 років (до 1921 р.) був бригадиром колії на роз’їзді Соснівка, коло ст.Фундукліївки. 1921 року, очевидно, щоб зберегти родину від голоду і репресій, переїхав зі своєю сім’єю до Хмельника, що біля Кам’янця-Подільського. Працював на вузькоколійці.

Наприкінці 1922 р. його викликали на допит до Києва, у Лук’янівську в’язницю, де в той час перебував син Мефодій.

Невдовзі повернувся до рідного краю, побудував у с.Кучерівці та с.Михайлівці дві хати. До 1935 р. працював дорожним майстром на ст.Сахарній. Помер у Михайлівці 1949 року.

Мав 11 дітей.

Найстарший Петро. Народився до 1900 року. Жив в Цибулевому. Інвалід (без руки). Працював переважно на транспорті. Доживав віку у Знам’янці, де й помер 1970 року.

Мефодій. З його біографією можна ознайомитися з книги «Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії».

Григор. Народився до 1900 року. Брав участь у підготовці до повстання проти гетьмана. Розстріляний німцями 3 червня 1918 року за зберігання зброї.* Похований на Юр’євій горі під Смілою. Був двічі перепохований. Його останки, очевидно, знаходяться у братській могилі, що в Смілій.

Іван. Народився до 1900 року. Працював залізничником у м.Вознесенську. В часи Другої Світової війни учасник оборони Ленінграду. Після війни працював на військовому будівництві в Кіровограді. Згодом - інструктор Кіровоградського обкому КПСС/КПУ з питань будівництва. Помер в Кіровограді 1966 року, залишивши по собі сина Бориса.

Григорій. Народився до 1900 року. Працював на ст.Миронівка машиністом. Потім жив у Воронежі та Караганді. 1937 року арештований і розстріляний. Залишив по собі сина Юрія та дочок Зінаїду й Тетяну.

Василь. Народився до 1900 року. Вчився на вчителя. 1920 року пішов отримувати диплом. Знайдений зарубаним за селом.

Павло. Народився 1905 року. Зараз живе в Москві. Має двох синів - Володимира та Вадима.

Костянтин. Народився 1907 року. Все життя працював бригадиром колії на ст.Цибулевій, у Знам’янці, Хирівці (с.Богданівка), роз’їзді Водяне. До Другої Світової війни був переслідуваний НКВД як брат отамана Голика-Залізняка. Під час Другої Світової війни воював проти Японії. Костянтин зберіг для нащадків фотографії свого брата-отамана, зашивши їх у підкладку старого кожуха, який вимазав у кизяки та повісив у сараї. Мав дітей: Миколу, Людмилу й Анатолія. Помер 1989 року.

Олексій. Дати народження і смерті невідомі. Після 1907 р. працював на роз’їзді ст.Соснівка. В 1930-ті виїхав до Алма-Ати, де працював машиністом. У війну, їдучи додому, віз на тендері паротяга купленого родині барана. Хтось доніс на нього начальству. За цей «злочин» його відправлено на фронт у штрафну роту. З фронту не повернувся.

Олександра. Народилася 1909 року. Жила на ст.Березняки під ст.Бобринською. Одружена. Чоловік - бригадир колії. Прийняла його прізвище - Максименко. Мала двох синів та дочку.

Зінаїда. Дати народження і смерті невідомі. Одружена. Чоловік - начальник ст.Ново-Українка гр.Цьома. Діти - Анатолій, Борис та Олена.


Зі слів Миколи Костянтиновича Голика

підготував краєзнавець Вячеслав Шкода.


*У «кримінальній справі» отамана Голика-Залізняка є й така листівка-оголошення.


«Объявленіе


Іюня 1-го числа сего года при обыскъ въ квартире Трохима Іоновіча Клюева и Григорія Фоковича Голика было найдено шесть винтовокъ военнаго образца, существованіе которыхъ при допросъ вышеупомянутые лица отрицали.

Трохим Іоновіч Клюевъ и Григорій Фоковичъ Голикъ приговорены Германским военно-полевым судом къ растрелу.

Поэтому сегодня утром былъ приведен въ исполнение смертный приговоръ.

Смела 3-го іюня 1918 года.

Германская уъздная комендатура

КНААК капитанъ».


ДА СБУ, спр. 444/7971, спр.3/89/231, арк.19. З особистої справи отамана Голика-Залізняка. Знайшов Р.Коваль.


^ Архив НКВД УССР

Киевский Губернский отдел Государственного политического управления по борьбе с контрреволюцией, шпионажем, бандитизмом и прочими преступлениями при губисполкоме.


Регистрационного статистическая группа


Дело № 446/7971

по обвинению гр. Загородняго Илариона Захаровича.


Обвинение: бандитизм и Петлюровщина.

Начато 29 сентября 1922 г.

Окончено: (не зазначено).

На 63 и 1а листах.


^ Наступна обкладинка.

К делу №7


№88/229 (далі неясних кілька літер)


Дело Завгороднего Илариона Захаровича - Атамана банды.

Начато - сентября 29 дня 1922 г.

Окончено: (не вказано).


Новий лист.

Загородний Иларион

Атаман Банды.

К делу №7

начато 29.09.1922.


Перечень

активных выступлений против Соввласти атамана Завгородняго.


ноябрь 1920 г. Бой с Красными войсками под с.Тилиткой.

-.-.-.-.-.-.- с.Хайковкой.

-.-.-.-.-.-.- с.Пастырским.

март 1921 г. -.-.-.-.-.-.- с.Бовтишкой.

-.-.-.-.-.-.- с.Разумовкой.

Налет на с.Матвеевку, взято 35 лошадей.

Бой с красными войсками под Лебединским Монастырем.

Апрель 1921 г. -.-.-.-.-.-.- с.Цветной (ранен).

Сентябрь 1921 г. -.-.- с кавполком с.Веселым Кутом.

Ноябрь 1921 г. -.-.-.-.-.- с.Стремищевым.

Март 1922 г. Бой с милицией в д.Букварька.

Апрель 1922 г. Между ст.Цыбулево и Фундуклеевка по приказу

Нестеренка-Орла. Остановлен поезд, взяты продукты.

Май 1922 г. Сделано тоже самое.

Июнь 1922 г. Между ст.ст.Хировка и Треповка остановлен поезд.., были жертвы.

Июль 1922 г. - налет на с.Федвар, взяты лошади и продукты.

Август 1922 - остановлен пасажирский поезд Ростов-Киев, взято обмундирование.


Пом. уполн. 3-го отд. соц. Пом. Предс. ГПУ на Правобережье Украины. (підпис).

31.Х.1922».


Дані з Анкети №2016:

Народився 16 березня 1897 р. в с.Кошарки Златопільської волості, Чигиринського повіту, Київської губернії.

Українець, «грамотный», закінчив сельскую школу, «хлебопашец», безпартійний. «Недвижимым имуществом не владел».

Сестра Понамаренко (?) 28 років.

На фронті до 1917 року. Служив у 32 Сквирському стр. полку підпрапорщиком.

Демобілізований за здоров’ям, вдома з 1917 р.

«В партизанстві» з 1919 р.

Арештований - 30.09.1922 р.

«Место жительства перед арестом - партизанив».

Підпис арештованого: «Загородній».

Під час арешту відібрано: револьвер системи «Кольт» №70217, австрійський карабін №7181 з патронами, срібний годинник «призовой» з срібним ланцюжком, обручальне золоте кільце, польова сумка з документами, картами та паперами.


Протокол №1. Якого числа?

Показання Завгороднього.

Батьки землі не мали і орали 8-10 десятин в оренду.

На військовій службі з 1915 року. 1915 року відправлений в Пензу в 241 запасний стр. полк, з яким і виїхав на фронт. З 241 полку перевівся в 32 стр. полк, де був в кінній розвідці. Прослужив до січня 1917 р. Приїхав у Москву, де пробув до «жовтневого перевороту».

До приходу Денікіна жив вдома. Оскільки прийшов наказ мобілізуватися до Добровольчеської армії, пішов «на партизанщину».

Перший його загін становив 25 шабель. Діяв в районі Златополя.

З 1920 р. в Олександрійській дивізії «Штелевого», очевидно, в полку Степової (Олександрійської) дивізії, яким керував Штиль. Був значковим при штабі. Потім «після її розвалу» перейшов в загін Хмари (восени 1920 р.), котрий оперував на Чигиринщині. В загоні Хмари був чотовим. З Хмарою був до його «убийства», в тому ж бою (під Черкасами у травні 1921 р.? - це я по пам’яті. Р.К.), «одночасно з котрим я був поранений». І лікувався з квітня 1921 р. до вересня того ж року (неточно: до серпня).

Після того, як підлікувався прийняв командування «залишками загону Хмари». Доформував його в новий загін (80 шабель, 100 штиків), 2 кулемети «Максим», 3 куулемети «Люйс»).

Оперував в районі Знам’янського, Нерубаївського і Чутянського лісів.

В серпні (очевидно, 1922 р.) Завгородній довідався, що в с.Капітанівка (коло с.Федвар) місцевий осередок КПУ озброїв комнезамівців для боробьти з повстанцями. Завгородній роззброїв їх, п’ятьох, що пручилися, знищено.

«В останній час мій загін складався з 15 шабель і 35 штиків при 1 куулеметі ’’Люйс’’».


Протокол №2 від 9 жовтня 1922 року.

«После ликвидации Деникина, я подвергся преследованию со стороны бывших деникинцев, поступивших в Златопольський карательный отряд — Кваши и Лисенко. Преследование длилось месяца 3 и наконец вблизи с.Кошарки они меня настигли одного, так как отряд мой был после ухода Деникина распущен... У меня был забран пулемет Максим и семь лент к нему. Меня они арестовали, подержали в Златополе 10 суток и освободили.

После этого я до мая 1920 г. был дома. В мае Лысенко, командир Златопольского карательного отряда, предложил поступить к нему на службу, но я отказался. После вторичного моего отказа они меня решили арестовать, но я скрылся.

Скрывался до Знаменского восстания, во время которого примкнул з отряду Кваши в 35 шабель, который оперировал в районе Нерубаевского леса. У Кваши я был месяца 2-3 до прихода 1-й Александрийской Дивизии, которой тогда командовал Блакитный. В Дивизии я был значковым месяца 3 до ухода ее в район Александрии, после которого я с Квашей остался в Нерубаевском лесу.

Вскоре с Квашей разделились. Кваша з 35 саблями ушел в Разумеевский лес, а я с 211 (чи 21?) саблями остался в Нерубаевском лесу. Это было в ноябре 1920 г. Оперировал в районе Нерубай-Златополь, не принимая боев. Так, мы продержались до января 1921 г., когда ко мне прислал ’’зв’язкових’’ с пакетом Хмара, в том пакете он меня просил прибыть в Цветню, так (как) к нему прибыл представитель Петлюри Бондарчук. Я со своим отрядом отправился в Цветню. Там состояллся с’езд Атаманов, на котором Бондарчук был признан (?) представителем УНР, он об’единил под своим командованием все отряды и со своей стороны назначил меня начальником кавалерии, Терещенка - начальником штаба... Хмаре было приказано формировать 2-й конный полк...

После с’езда Терещенко ушел на Матроновские дачи, а я с Бондарчуком оперировали, не принимая боев, в районе Златополя.

В марте месяце я соединился с Терещенко и пошли на с.Матвеевку, где стояли два полка сов. кавалерии. Совершив налет ночью, мы отбили у них 35 коней и ушли в Цветню».

В цей час загін Завгороднього складався з 95 шабель та 100 штиків.

Після того був прийнятий бій з 222 полком, під час якого був поранений Бондарчук і два козаки. Через 2 дні - бій в с.Бовтишка із загоном Єлисаветградської ЧК, внаслідок чого чекісти змушені були відступити в напрямку повітового міста.

«Во время боя Хмара, Зализняк и еще 2 казака спешились, лошади их ушли за отступающими и они остались без коней». Після бою, в районі с.Капітанівка, Хмара самовільно, підговоривши з 20 козаків, від’єднався від об’єднаного загону. «Нагнали их в Чутянском лесу и Бондарук хотел Хмару убить, но он с Зализняком убежали.

На второй день после этого мы наступали на Цветню, где стоял 222 полк. В этом бою було вбито три козаки і четверо поранено, серед поранених був і Завгородній.

Лікувався в Чутянському лісі під охороною десяти козаків.

Бондарчук розділив загін Завгороднього на дві частини: команду над однією взяв Хмара, над другою - Хвиля.

Піхота під командою Терещенка залишилась на Мотронинські дачі, а кавалерія під керівницвом Бондарчука пішла в район Черкаси-Холодний Яр. Під час бою була розбита Лотишською дивізією.

Пораненого Завгороднього перевезли в більш безпечне місце - в Чорний ліс, де поруч з ним були Гупало і Компанієць та 2-3 козаки.

Лікувався до серпня 1921 р. Потім із звгоном в 18 шабель виїхав в район Веселого Кута, де відбувся бій з двома ескадронами 25 кавполку (Чапаєва?!). Під тиском червоних відійшли в ліс Нерубай.

В жовтні 1921 р. Завгородній об’єднав під своїм керівництвом загони Залізняка і Бондаренка.

Пішли в район Лебедина. Біля Василівки вступили в бій з червоною частиною. «Ввиду усиленного преследования мы разошлись»: Завгородній з 15 кінними в ліс Нерубай, Бондаренко - в район Красного Кута, Залізняк - на Мотронинську дачу.

Незабаром в с.Гутницьке загін Бандарука був обеззброєний 222 полком, самого Бондаренка поранено.

До кінця 1921 р. Завгородній разом з Залізняком оперував в районі лісу Нерубай. На зиму козаки були розпущені.

Завгородній перезимував з трьома козаками в районі с.Защита.

В березні 1922 року в Нерубаївському лісі Завгородній звязався з Залізняком, який мав загін в 25 шабель і 15 штиків. Спільно зупинили товариний потяг в районі Цибулева-Фундукліївки.

В Чорному лісі зустрілись з Денисом Гупало, а незабаром в Нерубаївському лісі - загін в 25 шабель Чорного Ворона зі Шполи.

Об’єднаними силами здійснили наскок на залогу с.Федвар, захопили у червоних коней, 1 кулемент «Максим», червоний прапор.

В Чорному лісі об’єдналися із загоном Гупала. Тим часом від’їхав зі своїм загоном Чорний Ворон, а за ним слідом - в гості - в Товмачівськмий ліс вирушили й Завгородній, Залізняк та Гупало.

На нещастя були оточені котовцями. В бою загинув один козак. Оточення було прорване і отамани вернулись до Чорного лісу. В районі Трепівки пустили під укіс товарний потяг, охорону якого знищили.


Протокол допиту № від 19 жовтня.

Називає ім’я Бондарчука - Микола Іванович.

І уточнює, що Бондарчук призначив його командиром 1-го Холодноярського кінного полку.

Під час лікування його загоном керував Хмара («до своей смерти»), затим Хвиля і Архип Бондаренко.


Від мене. В той час був створений фіктивний «повстанський загін» під проводом «Завірюхи» - для виловлювання розсіяних повстанців.

14 серпня 1922 р. відбулася зустріч з «отаманом»-чекістом Завірюхою, який представив документи на начальника штабу т.зв.Чорноморської повстанчої групи. «Связь со штабом группы нас обрадовала, т.к. это дало нас возможность объединить наши силы и получить информацию о положении вещей в повстанческом мире».

Ще один «отаман»-чекіст Гамалія «призначив» (яка гірка насмішка!) Завгороднього командиром 1-ї Холодноярської кінної дивізії, командиром 1-го полку - Залізняка, командиром 2-го полку - Чорного Ворона, командиром 3-го полку Гупало, 4-го Вороного (з Полтавщини, з яким Холодноярці мали зв’язок у серпні 1922 року.

«В начале сентября 1922 г. я просил разрешения у Гамалия (ось так!) остановить поезд, т.к казаки были раздеты и раззуты»

«Гамалия разрешил и мы остановили пассажирский поезд Ростов-Киев, между ст.стФундуклеевкой и Цибулево. Всего в остановке поезда учавствовало человек 45, из них 15 кавалеристов». - 9 стор.

«При остановке поезда забирали только обмундирование и оружие, по гражданским вагонам не ходили... В последних числах сентября с.г. в Чорний лес приехал Заверуха. Заверуха сказал, что будет Высшая Атаманская Рада, которая решит вопрос о всеобщем восстании»... - 10 стор.


Арк. 1-71.


«Затверджую»

Зам. прокурора Київської області

Державний радник юстиції

2 класу В.С. Калюжний

4 октября 1994 р.


Висновок

по архівній кримінальній справі №1136

відносно Завгороднього І.З. та інших.


... За вироком суду всі засуджені визнані винними та засуджені за те, що вони злочинно діяли проти Робітничо-Селянської Держави в інтересах поновлення влади буржуазії на Україні...

Вина засуджених Загороднього І.З., Голика-Залізняка М.Ф., Гупало Д.М., Компанієць Т.А., Добровольського О.Т., Ткаченко В.Ф., Дроботковського Ю.В., Яковенко Г.Ф., Здобудь-Воля, Ляшенко І.Я. повністю доведена в процесі попереднього та судового слідства...

Кваліфікація злочинних діянь Завгороднього І.З., Голика-Залізняка М.Ф., Гупало Д.М., Компанійця Т.А., Добровольського О.Т., Ткаченка В.Ф., Дроботковського Ю.В., Здобудь-Воля В.Я., Яковенко Г.Ф., Ляшенко І.Я., дана вірно, засудження їх являється обгрунтованим.

На підставі наведеного, у відповідності до ст.2 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року, п.13 Постанови Верховної Ради України від 24 грудня 1993 р. «Про Тлумачення Закону України ’’Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні’’» вважати Завгороднього (Загородній) Іларіона Захаровича, Голика-Залізняка Мефодія Фокича, Гупало Деонісія Моісеївича, Компанійця Тимофія Архиповича, Добровольського Олексія Трохимовича, Ткаченко Василя Федотовича, Дроботковського Юрія Володимировича, Здобут (Здобудь)-Воля Костянтина Яковича, Яковенко Григорія Федотовича, Ляшенко Івана Яковича обгрунтовано засудженими по цій справі і не підлягаючими реабілітації.


Начальник відділу прокуратури

Київської області

старший радник юстиції

І.Ф.Ленчевський (підпис).


Виконавець І.І. Целуйко (підпис).


22.09.1994 р.


^ Довідка. Повідомлення про прийняття рішення нікому не надсилалось за відсутністю зацікавлених осіб.


ВІДОЗВА


Браты-Украины, ридні по духу и крові... Идите навстречу нам, Вашим же братам, котрі борються за освобождєніє от насілія проклятой жидовской Великоросской авантюры... Не верьте, браты, кровопийцам, котрі под маркой советов пришли грабить нашу великую родную Украину. Пролитая кровь нами невинная кровь требует полной победы... Пора скинуть ярмо кацапщины...

Долой насильников с Украины. Да вздравствует Украинская Народная Республика... Да вздравствует украинская национальная армия...

Всі честні козаки, котрим дорога наша Родина, до зброї...

Да поможет нам господь сделать нам великое наше дело. Слава! Слава!

Слава! Слава! Слава! Слава! Слава Украине. Слава козакам».1)


ДА СБУ, арх.№1136, сл. спр. 446/7971, арк.17-18 зв.


1) Написано синім олівцем. Коми розставлені мною Р.К.


Записка повстанського штабу


«Кируючому Цибулівською групою.


Повідомляю, що коли буде чути гарматну стрілянину з боку Михайлівки, то не бійтесь, то будуть стріляти наші в голові з отаманом нашого полку.

Гармат буде дві, котрі привизли Штиль і Блакитний.

Як буде потреба в руських набоях, то сообщіть, вишлим, мається ідин ящик, котрий тілько, що одержаний нами від отамана нашого полку.


Нач. штабу (підпис, який починається на «Смут...», осавул (підпис).


30 серпня 1920 р.».


^ Державний архів СБУ, слідча справа 446/7971, архів 1136, т.2 (особиста справа Мефодія Голика-Залізняка), арк.16. Документ знайшов Р.Коваль.


ОБ’ЯВЛЕНИЕ


Совет Народных Комиссаров постановил:

Об’явить всем рядовым участникам банд при условии их добровольной явки ПРОЩЕНИЕ.

Это постановление есть акт большой важности, так как дает возможность рядовым бандитам возвратиться к гражданским обязанностям.

Всем кто по тем или иным причинам попал в ряды бандитов предлагаю явиться в Штаб тыла, памятуя что кто вернется из черных банд, Рабоче-крестьянское правительство их поступки ПРАЩАЕТ.

Кто после настоящаго об’явления останется в бандах, тот враг Рабочего и Крестьянина, тому пощады нет и не будет. Его могила исправит.

^ Не раскаетесь - уничтожим.

Рабоче-Крестьянское правительство карает бандита, но вдвое более карает укрывателя.

Незаможные и трудовые селяне! уничтожайте бандитов; они хуже блохи. Бейте, давите, стирайте их с лица земли.

Бандит пьет кровь Вашу, не дает вам заняться мирным трудом, так как часто из-за нескольких бандитов, находящихся в селе, страдаете чуть ли не все.

Уничтожайте укрывателей: они хуже гадов, нет им места среди нас.

Смерть бандиту-паразиту!

Смерть и укрывателю!

Светлая, честная жизнь РАСКАЯВШЕМУСЯ.

Иди в Штаб тыла Александрийского уезда. Тебя простит Рабочий и Крестьянин.

Настоящее об’явление вывесить на видных местах и прочитать на сходках и митингах.


Уездный комитет К. П. (Б.) Украины


Исполнительный комитет Александрийсокго уезда.


Штаб Уездучастка-тыла.

№618-200».


Зверху рукою дописано: 12.03.21.


СЄЛЯНЄ!


В той мент, коли РОБІТНИЧЕ-СЕЛЯНСЬКА ВЛАДА веде тяжку боротьбу з руіною та голодом, коли вона ціною неймовірних силкувань добула з за кордону та инших міст зерно, для обсіву Ваших степів і коли наслідки ціі праці добуті, політічній бандітізм починає піднімать голову - руйнуючи ссипні пункти та грабуючи посівні матеріали у селян, чим хтят попсувать работу Радянської Влади в боротьбі з голодом та разрухою.

- Хто ж відважується в сучасний надзвичайно-тяжкій мент учинять таке посудство?

- Кому потрібно грабувать посівний матеріал і лишать селянську ниву незасіяною?

- Кому потрібні вбивства Радянських Співробітників та червоноармійців — ^ Ваших же синив?

- Кому потрібно збільшувати голодну смерть селянства?

- Кому потрібні ці жертвы та разруха?

БАНДІТАМ!!!

Це паскудне діло роблять бандітські ватаги найняті за гроші через ПЕТЛЮРУ, закордонною буржуазіею, яка до сього часу продовжуе мріять про смашний для неі кусочек - про захват богатоі УКРАІНИ.

Бачучи що при Радянськоі Владі сього зробить не можливо, закордонна та російська буржуазія пробують зробить це з допомогою ПЕТЛЮРИ та його бандітських ватаг шляхом псування работи Радянськоі Влади.

Похабні бандітські ватаги заберают у селянина останню конячку, корівку і останки зерна, знущаются над дітьми та над дідами-пастухами худоби за те тілько, що ті не дають своего добра, як це робилось в Федварськім районі.

Селянин, час очуматься від сна та пасивності, помятай що бандітські ватаги топчуть твоі ниви руйнують твое господарство.

Селянин, відкрій очи, подивись на життя здорово і ти зрозуміешь що тілько — РАДЯНСЬКА ВЛАДА захищала твоі інтереси, та захищає іх і теперь на Генуезські конференції.

Селянине до тебе звертається Повитовий Виконавчий Комітет з проханням допомоги йому в боротьбі з усіма пришійхвостами поміщиків та генералів таким чином:

^ Оповіщай місцеву владу про місто стоянок та пересування бандитських ватаг.

Донось про всіх особ, які переховують бандітів.

Сповісті, хто зараз в бандах, хто пішов і хоче йти в банду.

Сповішай про всіх особ, які допомагають бандам харчами та зброєю.

Наслідки свідомих подій селян, бачимо в Федварськім районі, де на всякий вчинок бандітів селяне відповідают визнанням своего долгу перед Робітничо-Селянськой Владою на всякіе іх злочинство беспощадною з ними боротьбою.

^ Федварскій район об’явіл війну бандітам!

Селяне Елисаветського повіту зробіть теж!

Жиніть іх з сіл та деревень!

Спроваджуйте їх до рук Влади!

Геть бандітізм!

Геть наймитів поміщиків та генералів!

Хай живе з’еднанне робітників та селян!


Елисаветській Повітовий Виконком.


Листівка з мого архіву. Стилістика збережена. Орієнтовна дата листівки - квітень-травень 1922 р. Стилістика та характерні орфографічні помилки видають її російське авторство. Р.К.


^ З інформаційного зведення Кременчуцьої губЧК.

4 грудня 1920 р.


«...Черкасский уезд. 2 ноября. Банда Хмары, ввиду ухода соединеной банды Грызло и Яблоньки в район Броварки1) с последней не соединилась и, собрав значительную пехотную банду, угрожает району Сердяковка-Капитановка. Эскадрон 2 кавполка выяснил, что банда Хмары все-таки соединилась с бандой Грызло. При соединенной банде находится Маруся, имеющая большое влияние на бандитов. Банда Загороднего в 50 конных и 150 пехоты соединилась с Хмарой в районе Оситняжки. В районе Ротмистровка-Пастырское бродят неизвестные банды до 100 человек пехоты при 30 саблях и 1 пулемете. После 4-часовой перестрелки банда скрылась в лесу, что северо-западнее Пастырского. В районе Мотронинского монастыря разбита банда Деркача...


Верно: пом.упол. по информации М.Мурова».


^ ДАПО, ф.р-2289, оп.1, спр.6, арк.85. Документ надав В.Коротенко.

Публікується вперше.


1) Можливо мається на увазі с.Броварки, нині Золотоніського р-ну Черкаської області. В.К.


З інформаційного зведення Кременчуцької губЧК.

5 грудня 1920 р.


«...Александрийский уезд. В Цыбулевской и Красносельской волостях бандитизм развит в большем размере, чем в остальных, так как бывшая банда Кипчика, получив энергичный удар, частью скрылась в лес, частью рассыпалась по селам и деревням указанных волостей. Бандиты скрываются под видом обывателей, проявляя себя из-за куста...


Губинформатор Анатольев

С подлинным верно: пом. упол. по информации М.Мурова».


^ ДАПО, ф.р - 2289, оп.1, арк.38. Документ надав В.Коротенко.

Публікується вперше.


З інформаційного зведення Кременчуцької губЧК.

6 грудня 1920 р.


«...Черкасский уезд. В районе села Пастырское банды Хмары, Яблоньки (именует себя Терещенко), Загороднего решили ненадежных бандитов отправить в Красную Армию, а с основными сторонниками двинуться на присоединение к Петлюре. По мнению бандитов, Петлюра находится где-то очень близко, но где-именно главари банд не знают. Эта банда в 250 чел. двинулась на Лыпянку, 15 верст северо-западнее Новомиргорода. По сведениям, помощник Загороднего - Кибец - при налете на с.Пастырское убит.


Губинформатор Анатольев

С подлинным верно:

пом.упол. по информации М.Мурова».


^ ДАПО, ф.р-2289, оп.1, спр.6, арк.108. Документ надав В.Коротенко.

Публікується вперше.


З інформаційного зведення Кременчуцької губЧК.

27 грудня 1920 р.


«...Черкасский уезд. Захвачен шпион-бандит из банды Грызло, по словам которого, данная банда петлюровской окраски, состав - 100 пех., 200 саб. и 5 пулеметов «Максима»... Двигается банда без определенного намерения в южном направлении. В районе Ротмистровки поймано 8 бандитов и отобрано 1000 патронов и 3 пулемета системы «Шоша». Ожидается явка банды из Мотронинского леса, в данное время пассивная, расспылившаяся и раскрытая начдивом...

Чигиринский уезд. В ночь на 14 декабря неизвестной бандой был произведен налет на село Высшие Верещаки, ограблена канцелярия селисполкома. В селе Цветково совотрядами был дан бой окруженной банде Хмары, в результате взято в плен 30 бандитов (один вскочил в колодец), 3 пулемета, 12 ящиков патронов и другие трофеи. В селе Полудневка Суботовской волости появившаяся банда Ильченко заявила семьям мобилизованных, что если они не вернут своих сыновей, то атаман расправится со всеми очень жестоко. В Капитановском лесу... была настигнута и почти ликвидирована банда Кваши...


Губинформатор Анатольев

С подлинным верно:

пом. упол. по информации М.Мурова».


^ ДАПО, ф.р-2289, оп.1, спр.6, арк.109. Документ знайшов В.Коротенко.

Публікується вперше.


З відозви Холодноярських повстанців до червоноармійців.

8 квітня 1921 року.


«Товарищи красноармейцы!


Пора уже проснуться и сбросить ярмо коммунизма.

Неужели же вечно можно будет грабить бедного чесного труженника, и без того еще царской войной ограбленного. Подумайте, товарищи, хто из ваших семейств еще не ограбленным остался? Грабят всех, говорят, это для проведения идеи коммунизма. Коммунисты кричат, что они грабят куркулей, помещиков, а какие же из нас куркули, если у нас ни кусочка земли и во дворе хоть шаром покати.

За наши национальные чувства, за честный труд называют нас бандитами.

Когда грабят, то кричат, что раздадут бедным, на самом деле все разбирают коммунисты по карманам...

Мы, гайдамаки Холодноярского округа, борющиеся за освобождение украинского народа, а также пресекающие в корне бандитизм профессиональный, предлагаем вам бросать оружие и идти домой, или переходить в наши ряды и общими силами сбросить ярмо коммунизма.

Долой жуликов-диктаторов!

При добровольном переходе в наши ряды за службу в рядах коммунистов не наказываем и не убиваем, а принимаем как расскаявшихся своих братьев.

Да здравствует поднявший оружие прот