Реферат: Розділ Правовий статус товарної біржі

Розділ 2. Правовий статус товарної біржі

1. Поняття й види товарних бірж

Поняття «біржа» досить давно є предметом дослідження філологів, економістів, юристів. Відповідно до однієї з версій, його джерела лежать у латинському слові «bursa», (нім. «borse) — шкіряний гаманець. Подібність однокореневих слів простежується у французькій й італійській мовах. Існує також версія, пов'язана з ім'ям бельгійського купця Van der Burse, що жив у місті Брюгге й мав на фасаді свого будинку зображення трьох гаманців. Місце знаходження його будинку було зруч­ним місцем для зборів торговців. Тут у Брюгге затвердився тип біржових зборів, і вперше встановилися деякі види біржо­вих угод.

У тлумачному словнику В. Даля щодо біржі є такі пояс­нення: будова, або місце, де в певний час збираються купці з торгівельних питань; самі збори; місце збори купців.

О. Штиллих відзначав той факт, що істотні ознаки особ­ливого роду виду ринку, називаного «біржею», на жаль ще не досить установлені наукою. Жодне з визначень, запропонова­них дотепер економістами, не виявилося цілком переконли­вим. Найчастіше дослідники розглядають біржу як постійно діючий організований оптовий ринок, на якому здійснюється торгівля біржовими товарами (сировиною, продуктами харчу­вання, промисловими товарами, цінними паперами й т.д.). Всі теоретики згодні між собою лише в тому, що всяка біржова торгівля представляє торгівлю замінними цінностями й, що в біржовому залі немає ні товарів, ні грошей. При цьому автор підкреслює, що «біржа — це організація, що має за мету не тільки торгівлю замінними цінностями, але також і встанов­лення цін. Установлення цін на біржі відбувається регулярно й під загальним контролем, тобто покривається авторитетом усіх зборів або його правління. Де такого офіційного котиру­вання цін нема, там немає й біржі. Утворення цін, це велика функція торгівлі, служить центральним завданням біржі. З вищевикладеного видно, що біржа є організований ринок для замінних цінностей, на якому процес утворення цін протікає під суспільним контролем. У цих пунктах: ринок для замінних цінностей, організація й офіційне котирування цін — полягає вся сутність біржі» [1, с 20].

Відомий юрист Г. Ф. Шершеневич указував, що зі сло­вом «біржа» поєднуються три різних подання. Під цим ім'ям розуміються: 1) сукупність торгуючих людей, які збираються постійно в певному місці для взаємних зносин - таке ви­значення «багатолюдна біржа»; 2) саме місце зборів, напри­клад, у вислові «московська біржа на Ільїнці»; 3) сукупність угод, укладених у цьому місці, наприклад у виразі «вчорашня біржа пройшла тихо» [2, с 469].

Такий підхід одержав певний розвиток й у сучасних умовах ринкових відносин. Так, В. С Щербина вказує, що терміном «біржа» визначаються: сукупність осіб, які в певно­му місці здійснюють торгівельні операції; місце їхніх зборів; сукупність угод, які укладаються в цьому місці [3, с 328]. Є.Н. Сохацька, розглядаючи питання економічної природи біржі, робить висновок, що біржа — це постійно діючий ринок масо­вих замінних цінностей, що функціонує за певними правила­ми, у конкретному місці, і в призначений час [4, с 17]. В.В. Хахулін визначає біржу як постійно діючий організований опто­вий ринок, на якому здійснюється торгівля біржовими товара­ми (сировиною, продуктами харчування, промисловими това­рами, цінними паперами й т.д.) [5, с 338].

Розкриваючи зміст поняття «біржа», варто враховувати, що та або інша позиція дослідників багато в чому ґрунтується на певних історичних традиціях, що склалася в праві. Так, у російському законодавстві XIX століття (Торгівельний Устав 1857 p.), було закріплено наступне поняття: біржа — це місце зустрічі, засноване за необхідності по торгівельних звичаях, для одержання інформації про ціни на товари, про прибуття й від'їзд суден, а також для встановлення вексельного курсу, прейскурантів й аксекурацій. Устави бірж того часу трохи роз­ширюють це визначення, додаючи, наприклад, вказівка на те, що біржа — це також місце одержання необхідних для торгівлі й промисловості відомостей, і що вона має на меті впорядку­вання місцевої торгівлі й ін.

Тому можна констатувати, що законодавство того часу поєднує два поняття, коли визначає, що суть біржі соборні місця або збори належних до торгівельного класу осіб, для взаємних по торгівлі зносин й угод.

У цей час товарна біржа розглядається як самостійний суб'єкт господарювання, що виконує певні функції в економіці. Так в офіційній доповіді 1993 року (A Survey of Commodity Risk Management Instilments. Report by the UNCTAD secretari­at. UNCTAD. 15 March 1993, p.6) експерти ЮНКТАД сформу­лювали наступне визначення, що «сучасна товарна біржа — це фінансовий ринок, на якому різні групи його учасників (хеджери й спекулянти) торгують контрактами, прив'язними до цін на сировину або на так називані «нетоварні цінності», з метою зняття із себе цінового ризику й передачі його іншим учасни­кам ринку, або, навпаки, з метою прийняття цього ризику на се­бе в розрахунку дістати прибуток». Така точка зору багато в чо­му відображає економічну природу товарної біржі, що вимагає відповідного законодавчого закріплення. Тому варто звернути увагу на положення ГК України й Закону.

Так, ст. 279 ГК України визначає товарну біржу як особ­ливий суб'єкт господарювання, що надає послуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту та пропозицій на товари, то­варних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'яза­них з ним торгівельних операцій. Товарна біржа як госпо­дарська організація є юридичною особою, має відособлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний й інший рахунки в банках, печатка зі своїм найменуванням.

У свою чергу, законодавство багатьох країн СНД містить трохи інше визначення товарної біржі. Так, ст. 2 Зако­ну Російської Федерації «Про біржу й біржову торгівлю» пе­редбачає, що під товарною біржею розуміється організація із правами юридичної особи, що формує оптовий ринок шляхом організації й регулювання біржової торгівлі, здійснюваної у формі голосних публічних торгів, проведених у заздалегідь певному місці й у певний час за встановленими нею правила­ми. Закон Республіки Молдова визначає товарну біржу як підприємство з організації біржової торгівлі за стандартами або зразкам товарів, проведеної в заздалегідь певному місці (біржовому залі) і в певний час за встановленим на біржі пра­вилам (ст. 2).

Запропоновані визначення мають як схожі риси, так і деякі відмінності. Тому, з огляду на різні підходи сформовані в законодавстві й науковій літературі досить важливе значен­ня має висновок який робить B.C. Щербина: біржа є госпо­дарською організацією, що виконує певні, а саме регулятивні (організаційної й економічні) функції в економіці завдяки ви­явленню курсу товарних цін, попиту та пропозиції. Основна її ціль — сприяння зібранню в одному місці (на біржі) попиту та пропозиції на певні товари, обслуговування їхнього обороту [З, с 328].

^ Види товарних бірж. Розподіл товарних бірж на певні види можна провести за декількома критеріями: вид біржово­го товару, принцип організації, правовий статусу, рівень спеціалізації, місце й роль світовій торгівлі, форми участі відвідувачів у біржових торгах й ін.

Залежно від характеру асортиментів товарів товарні біржі діляться на вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є тільки один вид товару); спеціалізовані (пред­метом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи то­варів); універсальні (предметом торгівлі є різноманітні асор­тименти різноманітних товарів). Так, наприклад, у Донецькій області за станом на 1 жовтня 2004 р. торгово-біржову діяльність здійснювали 31 біржа, у т.ч. 22 товарні, 6 універ­сальних, 1 спеціалізована, 1 фондова, 1 нерухомості. Показни­ком загального співвідношення різних видів товарних бірж в Україні може служити наступна таблиця:

Залежно від організації розрізняють публічно-правові (відкриті) біржі й приватноправові (закриті). Публічно-пра­вові біржі функціонують у Європі (Франції, Бельгії, Нідер­ландах). Приватноправові біржі (закритого типу) діють у Ве­ликобританії, США й інших країнах. У той же час варто підкреслити, що в умовах посилення публічного початку в економіці розвинених країн приймається відповідне законо­давство, що передбачає посилення державного контролю за діяльністю товарних бірж. Е.Н. Сохацька підкреслює, що сьо­годні майже не залишилося приватних бірж, які працюють на принципах самоврядування. У діяльність приватноправових бірж втручається держава шляхом прийняття відповідного за­конодавства й створення спеціальних органів для контролю за їхньою діяльністю. Тому можна говорити, про виникнення змішаного типу організації біржової торгівлі [4, с 22]. В Ук­раїні товарні біржі належать до приватноправових тому що ступінь державного регулювання торгово-біржової діяльності вкрай незначний й самі біржі носять закритий характер.

В залежності від характеру діяльності розрізняють біржі прибуткові (комерційні) і неприбуткові (некомерційні).

Товарні біржі в Україні є некомерційними ор­ганізаціями. Це означає, що кошти, отримані за рахунок дже­рел дозволених законодавством (оплата послуг біржі, плата за реєстрацію контрактів, вступні й періодичні внески й т.д.), на­правляються на компенсацію витрат, пов'язаних з функціону­ванням біржі, на відновлення оснащення й технологічного процесу, стимулювання працівників біржі й т.п.

Такий підхід є характерним для більшості країн, зокре­ма, і країн СНД. У літературі таку форму часто називають своєрідним "клубом посередників", які в обмін на відмову від одержання доходів у вигляді належної частини прибутку біржі одержують право доступу до використання інфраструктури, а також право брати участь (наприклад, через членство в коміте­тах біржі) у вирішенні яких-небудь важливих питань її діяль­ності. Це повинне запобігати потенційним конфліктам інте­ресів між біржею і її членами, сприяти вдосконаленню інфра­структури ринку й зниженню вартості особистої участі в опе­раціях на ринку.

Прибуткові товарні біржі здійснюють діяльність у формі закритого або відкритого акціонерного товариства. Рішення про утворення біржі у формі акціонерного товариства прий­мається самостійно засновниками (Великобританія, Канада й деякі інші країни).

Залежно від місця й ролі у світовій біржовій торгівлі розрізняють міжнародні й національні товарні біржі. Міжна­родні біржі обслуговують конкретні товарні ринки. У їхній ро­боті можуть брати участь представники ділових кіл різних країн. Ці біржі можуть надати право укладати спекулятивні (арбітражні) угоди, які дають можливість діставати прибуток від різниці в котирувальних цінах на біржах різних країн. Країни, у яких функціонують міжнародні біржі, беруть на себе зобов'язання чітко дотримуватися відповідного валютного, торгівельного й податкового режимів, які забезпечують їхню діяльність.

Міжнародні товарні біржі функціонують у країнах з роз­винутою ринковою економікою й надійною кредитно-фінансо­вою системою. Такі біржі функціонують у США, Франції й Ки­таї (Гонконгу) і деяких інших країнах. На території СНД міжнародними називають Московську міжнародну фондову біржу, Міжнародну продовольчу біржу, Кузбаську міжнародну товар­но-сировинну біржу, Українську міжбанківську валютну біржу. Однак такі біржі вважати міжнародними в повному розумінні цього слова не можна, оскільки ні валютний, ні торгівельний, ні податковий режими, які діють у Росії й Україні, не забезпечу­ють у достатньому ступені вільного переміщення прибутку, от­риманого в процесі біржової діяльності.

Національні біржі діють у межах однієї країни. Вони враховують особливості розвитку виробництва, обігу й спо­живання матеріальних ресурсів, що властивій даній країні. При цьому валютний, податковий і торгівельний режими за­бороняють проведення арбітражних угод й участь у біржових торгах фірм й осіб — нерезидентів країни місцезнаходження біржі.

Залежно від сфери діяльності біржі розділяють на цен­тральні, міжрегіональні й регіональні (локальні). Як показує практика торгово-біржової діяльності в багатьох країнах, те­риторіальне розташування бірж може збігатися із центрами торгівельних зв'язків і транспортних шляхів. Наприклад, Гам­бурзька біржа кави й Міжнародна Нью-Иоркська біржа кави, цукру й какао перебувають не в місцях виробництва, а в цент­рах міжнародної торгівлі. Міжрегіональні біржі, як правило, поєднують райони виробництва й споживання товарів.

В Україні до таких бірж можна віднести — Товарну біржу АПК центральних областей України (м. Черкаси), Кримську універсальну біржу, Українську універсальну то­варну біржу й ін. Регіональні біржі — це здебільшого обласні біржі, які охоплюють своєю діяльністю території, що збіга­ються з адміністративно-територіальним поділом. В Україні — це Донецька товарна біржа, Харківська товарна біржа, Одеська товарна біржа, Полтавська регіональна агропро­мислова біржа, Західно-Українська регіональна агропро­мислова біржа, Чернігівська обласна агропромислова біржа «Сівера» й ін.

За основними видами угод, що укладають у ході біржо­вої торгівлі виділяє наступні види бірж: біржі реального това­ру, ф'ючерсні біржі, опціонні біржі, змішані.

У цей час, домінуюче положення в практиці світової біржової торгівлі займають ф'ючерсні біржі. Фактично інфра­структура світового ф'ючерсного ринку являє собою су­купність всіх існуючих товарних бірж (за винятком бірж ре­ального товару, що збереглися в деяких країнах, що розвива­ються). Серед найбільших світових лідерів міжнародних ф'ючерсних бірж можна назвати такі: Чиказька торгівельна біржа (Chicago Board of Trade), Чиказька товарна біржа (Chicago Mercantile Exchange), Лондонська міжнародна фінансова ф'ючерсна біржа (London International Financial Futures Exchange), Чиказька біржа опціонів (Chicago Board Options Exchange), Бразильська товарна й ф'ючерсна біржа (Brasil Mercantile Futures Exchange), німецька електронна біржа ДТБ (Deutsche Terminborse), французька біржа МА-ТИФ (Marche a Terme International de Franse), Нью-Йоркська товарна біржа «Наймекс» (New York Mercantile Exchange), Лондонська біржа металів (London Metal Exchange).

Слід зазначити той факт, що в Україні в 2003 р. була створена Українська ф'ючерсна біржа для здійснення ф'ючерсної торгівлі торгівельною продукцією. Однак дотепер частка ф'ючерсних контрактів, укладених на товарних біржах України становить приблизно від 1 до 2 відсотків від всіх ук­ладених біржових угод. Так, у Донецькій області за 9 місяців 2004 р. ф'ючерсних угод укладене всього 0,4% від загальної кількості укладених біржових угод. Тому товарні біржі в Ук­раїні варто розглядати як біржі реального товару.

2. Організаційно-правова форма товарної біржі

Організаційно-правова форма — це передбачена або санкціонована правом організаційна структура, у якій діє суб'єкт господарського права [3, с 54]. Організаційно-право­ва форма діяльності юридичної особи є істотною ознакою у визначенні характеру його діяльності як комерційної або не-комерційної організації. Розглядаючи торгово-біржову діяльність як вид некомерційної господарської діяльності, варто враховувати загальні вимоги ст. 53 ГК України, яка визначає, що некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в ор­ганізаційних формах, обумовлених власником або відповідним органом управління або органом місцевого са­моврядування з урахуванням вимог, передбачених дійсним кодексом й іншими законами.

Конкретна організаційно-правова форма визначається законом і залежить від виду некомерційного господарювання, цілей діяльності, правовий режим майна суб'єкта господарю­вання. Аналіз основних положень ГК України свідчить, що щодо товарної біржі одночасно використовуються такі терміни як «спеціально утворена господарська організація» (ст. 278) і «особливий суб'єкт господарювання» (ст. 279). З урахуванням цього визначальне значення щодо організаційної форми товарної біржі має положення ст. 1 Закону що встанов­лює, що товарна біржа є організацією.

У той же час й у теорії, і на практиці існують різні підхо­ди до визначення організаційної форми товарної біржі. Так, є практика, коли товарна біржа реєструється як акціонерне то­вариство, товариство з обмеженою відповідальністю або навіть приватним підприємством. При цьому слова «товарна біржа» розглядається як найменування підприємства. Такий підхід є помилковим, оскільки суперечить основним вимогам законодавства. Мова йде про те, що товарна біржа є неко­мерційного організацією. У той же час відповідно до Закону України «Про господарчі товариства» й акціонерне товарист­во й товариство з обмеженою відповідальністю мають на меті своєї діяльності одержання прибутку







З метою усунення цього протиріччя в науковій літера­турі пропонується використовувати при створенні товарної біржі організаційну форму кооперативу. На думку дослідників, створення товарної біржі у вигляді кооперативу відповідає цілям і принципам створення біржі: принцип доб­ровільності й відкритого членства, принцип демократичного управління, принцип економічної участі, вигоди об'єднання й т.п. Підкреслюється, що обрання кооперативної форми ство­рення товарної біржі значно спростить процедуру вступу до складу учасників біржі нових членів [4, с 340].

З урахуванням вищевикладеного, проявляється інтерес до закордонного досвіду. Так, А.Г. Грязнова відзначає той факт, що починаючи з 1990 р. у Російській федерації, створю­вані біржі в основному реєструвалися як акціонерні товарист­ва або товариства з обмеженою відповідальністю. Особливо на периферії біржі засновувались як товариства з обмеженою відповідальністю (Воркутинська товарна біржа, Алтайськая товарная біржа, Приволжськая товарно-сировинна біржа, Кузбаська міжнародна товарно-сировинна біржа т.д.), що можна було пояснити рівнем ділової й економічної культури, традицій, а також відсутністю жорсткої правової основи, яка б регламентувала їх створення та функціонування. Це надало засновникам біржі велику свободу при підготовці необхідних документів, дозволило закласти такий механізм управління й розподілу прибутку, який у найбільшій степені задовольняв би їх. Засновників приваблювало й те, що біржа у формі това­риства могла бути зареєстрована в місцевих органах влади. Окремі біржі реєструвалися як приватні індивідуальні підприємства (наприклад, біржа "Аліса"). В зв'язку з тим, що держава повинна надавати допомогу біржам, орієнтованих на некомерційний характер діяльності, з 1993 р. біржі починають преутворюватись в некомерційні асоціації. Як відзначає автор, організаційно-правова форма у вигляді асоціації відповідає Закону РФ "Про товарні біржі і біржової торгівлі" й сприяє більш ефективній структурі її управління [6, с 176].

Відсутність чіткої визначеності з організаційно-право­вою формою як в Україні, так й в інших країнах вимагає уточ­нення підходів законодавства у визначенні організаційної форми товарної біржі.

Відповідно до законодавства України, товарна біржа є некомерційною організацією, що має статус юридичної особи. З погляду на, що товарна біржа є суб'єктом господарської діяльності, треба, насамперед, звернутися до положень ГК Ук­раїни. Ст. 55 ГК України вводить загальне поняття госпо­дарської організації, під якою розуміються юридичні особи, створені відповідно до ГК України, державні, комунальні й інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і за­реєстровані у встановленому законом порядку.

Таким чином, товарна біржа як господарська ор­ганізація, що має статус юридичної особи, створюється відповідно до положень ГК України. Згідно ст. 80 ГК Ук­раїни будь-яка юридична особа є організацією, створеною й зареєстрованою у встановленому порядку. У свою чергу ст. 83 ГК України передбачає, що юридичні особи можуть ство­рюватися у формі товариств, установ й в інших формах, ус­тановлених законом. При цьому кодекс не містить вичерп­ного переліку організаційно-правових форм юридичних осіб. Так, товариством є організація створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Товариства діляться на підприємницькі й непідприємницькі. Зокрема, згідно ст. 85 ГК України непідприємницьким товариством є товариства, які не ма­ють на меті одержання прибутку для наступного розподілу між учасниками.

З огляду на основні вимоги Закону, а також положення ГК України й ГК України щодо організаційно-правової фор­ми товарної біржі, можна зробити наступні висновки:

По-перше, біржа — це некомерційна організація, що ут­ворюється засновниками й членами для полегшення проведення комерційних операцій (для обслуговування потреб засновників і членів у купівлі-продажу).

По-друге, товарна біржа як некомерційна господарська організація, повинна створюватися у формі непідприємницького Товариства (ст.85 ГК України).

Така організаційно-правова форма товарної біржі вима­гає відповідних змін на рівні спеціального законодавства — Закону, що дозволяють усунути наявні в законодавстві про­тиріччя й недоліки, а також привести норми Закону у відповідність із вимогами ГК України й ГК України.

3. Порядок створення й реєстрації товарної біржі

Згідно ст. 279 ГК України товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання зацікавлених суб'єктів госпо­дарювання. Створення товарної біржі здійснюється шляхом укладання засновниками угоди, що визначає порядок її ство­рення, склад засновників, їхнього обов'язку, розмір і строки сплати пайових вступних і періодичних внесків. Аналогічні положення містить ст.5 Закону. Таким чином, укладання уго­ди засновниками товарної біржі має на меті створення товар­ної біржі. Вона служить, насамперед, для визначення порядку й умов погодженої діяльності засновників зі створення біржі.

Згідно ГК і Закону України товарна біржа діє на підставі уставу, затверджуваного засновниками. При цьому законодавство встановлює певні вимоги, що пропонуються до уставу товарної біржі. Так, устав товарної біржі повинен містити такі положення як склад засновників, предмет і цілі діяльності біржі, види фондів, органи управління біржею, ор­ганізаційна структура біржі, права й обов'язки членів біржі й інших питань. З урахуванням цього варто звернути увагу та­кож на загальні положення ч. З ст. 57 ГК України, що встанов­лює загальні вимоги щодо установчих документів суб'єктів господарювання.

У цьому контексті необхідно вказати кілька особливос­тей створення товарної біржі як суб'єкта господарювання. Зо­крема ГК України передбачає, що товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання зацікавлених суб'єктів господарювання. У свою чергу стаття 1 Закону передбачає, що товарна біржа є організацією, що поєднує юридичних і фізич­них осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність.

Таким чином, при визначенні кола суб'єктів, що мають право створення товарної біржі, варто керуватися вимогами ст.55 ГК України, що визначає загальне поняття суб'єкта гос­подарювання. Так, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарсь­ку діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (су­купність господарських прав й обов'язків), мають відособлене майно, несуть відповідальність за своїми обов'язками в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Відповідно суб'єктами господарювання є господарські ор­ганізації, громадяни України, іноземці й особи без громадян­ства, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці, філії, представництва й інші відособлені підрозділи господарських організацій (струк­турні одиниці), створені ними для здійснення господарської діяльності. Таким чином, засновниками й членами товарної біржі можуть бути тільки особи, що мають статус суб'єкта гос­подарювання.

У той же час ГК України й Закон обмежують коло суб'єктів, які можуть виступати як засновники і члени товар­ної біржі. До суб'єктів, що не мають права виступати в ролі за­сновників товарної біржі, належать органи державної влади й органи місцевого самоврядування, а також державного й ко­мунального підприємства, установи й організації, які повністю або частково втримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

Чинне законодавство щодо товарної біржі одночасно ви­користовує поняття «створення» й «реєстрація». Якщо створення розуміти в широкому змісті, то в цей процес входять і такі етапи як укладання угоди про створення біржі, затверд­ження уставу й державна реєстрація біржі.

Згідно ст. 7 Закону державна реєстрація товарної біржі здійснюється в порядку, передбаченому для підприємств. На порядок реєстрації бірж указує й ч. б ст. 279 ГК України, що, у свою чергу, носить відсильний характер і передбачає, що дер­жавна реєстрація товарної біржі здійснюється згідно ст. 58 ГК України. Крім цього, варто взяти до уваги вимоги Закону Ук­раїни «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців», щодо порядку державної реєстрації юри­дичних осіб..

Зазначені нормативно-правові акти передбачають за­гальні положення щодо всіх суб'єктів господарювання, тому в цей час для державної реєстрації товарної біржі діє загальний правовий режим державної реєстрації, установлений для всіх суб'єктів господарювання — юридичних осіб.

Порядок проведення державної реєстрації визначається ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців». З урахуванням основних положень цього нормативно-правового акту при державній реєстрації товарної біржі державному реєстраторові надають­ся наступні документи:

заповнена реєстраційна картка на проведення держав­ної реєстрації;

копія угоди засновників про створення товарної біржі;

два екземпляри уставу товарної біржі;

документ, що підтверджує сплату реєстраційного збо­ру за проведення державної реєстрації.

Державному реєстраторові забороняється вимагати до­даткові документи для проведення державної реєстрації то­варної біржі. Строк державної реєстрації товарної біржі, як юридичної особи, не повинен перевищувати трьох робочих днів від дня надходження документів для проведення держав­ної реєстрації. Датою державної реєстрації товарної біржі є дата внесення в Єдиний державний реєстр запису про державну реєстрацію. Свідоцтво про державну реєстрацію товарної біржі повинне бути оформлене й видано засновникам не пізніше наступного робочого дня після державної реєстрації.

Варто підкреслити, що на відміну від державної реєстрації фондової біржі для реєстрації товарної біржі перед­бачений більш спрощений порядок тому що не потрібне рішення якого-небудь державного органа, а також не встанов­лений мінімальний розмір статутного фонду. Так, сукупний статутний фонд бірж Донецької області в 2004 р. склав 1283,6 тис. грн. (це на 24% більше, ніж в 2003 р. за рахунок створення нових бірж) [7]. Однак, з огляду на, те що товарна біржа є публічним інститутом досить обґрунтованим можна визнати пропозицію про встановлення певних нормативів при форму­ванні статутного фонду товарної біржі. Зокрема, законопро­ект, внесений на розгляд Верховної Ради України «Про вне­сення змін і доповнень у Закон України «Про товарну біржу» в 2003 році, передбачає формування статутного фонду в розмірі одного млн. грн.

4. Функції) права й обов'язки товарної біржі

Товарна біржа є господарською організацією, що вико­нує певні, а саме ринкові регулятивні (організаційної й еко­номічні) функції в економіці завдяки виявленню курсу товар­них цін, попиту та пропозиції. При цьому функції (основні на­прямки діяльності) біржі випливають, насамперед, з поняття товарної біржі як особливого суб'єкта господарювання (ст. 279 ГК України). До таких функцій можна віднести:

^ 1. Організація проведення торгів - це напрямок, що ви­магає належного матеріально-технічного забезпечення торгів, розробки правил біржової торгівлі, проведення торгів у певно­му місці й у певний час, здійснення контролю за дотриманням правил біржової торгівлі всіма учасниками торгів;

^ Розробка біржових контрактів — це напрямок, що припускає розробку й затвердження біржею стандартних умов типових біржових контрактів (якісна характеристика біржо­вих товарів, розміри партії товарів, розробка однакових вимог до розрахунків по біржових угодах і т.п.).

^ Вирішення спірних питань — це напрямок діяльності біржі забезпечує розгляд третейським судом товарної біржі всіх суперечок, які виникають між учасниками біржової торгівлі із приводу укладання, зміни або виконання біржових угод, організації й проведенням біржових торгів. Загальні умо­ви діяльності третейського суду біржі визначаються Законом України «Про третейські суди»;

^ Котирування й регулювання біржових цін — це виз­начення спеціальної (котирувальної) комісією біржових цін, станом на початок і закінчення торгів. Котирування цін носить офіційний характер і біржі зобов'язані публікувати ціни на то­вари в біржових бюлетенях.

^ Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін -це одна з найважливіших функцій, що дозволяє знижувати цінові ризики учасників, що виникають внаслідок не­стабільності ринку. Дана функція підвищує довіру до біржі, залучає до участі в ній ринкових спекулянтів, підвищує кількість продавців, покупців і посередників.

^ Гарантування виконання угод - це напрямок забезпе­чує належне виконання зобов'язань сторін біржової угоди за рахунок системи гарантійних внесків, а також діяльності спеціального підрозділу біржі - клірингового центра;

Інформаційна функція — це напрямок припускає на­дання клієнтам, іншим зацікавленим організаціям інформації про наявність товарів, публікація такої інформації в газетах, журналах, інформаційних агентствах. Крім цього кожний учасник біржових торгів забезпечується всією необхідною інформацією для ухвалення відповідного рішення й покупці або продажу товару (інформація про укладені угоди, утворені ціни у т.ч. і на інших біржах, найважливіші політичні й еко­номічні події і т.д.)

Зазначений перелік функцій не є вичерпним і може бути доповнений залежно від конкретних економічних умов діяль­ності біржі (див. таблицю).

Функції товарної біржі можна класифікувати на три категорії — обов'язкові, довільно-обов'язкові й довільні

[8, с 11].

Відповідно, до обов'язкових належать функції, які дик­тує законодавство й які є природними для товарної біржі, як основної ланки ринкової інфраструктури — створення рівно­правного й справедливого торгівельного простору, що відоб­ражає інтереси фінансового ринку в цілому.

Довільно-обов'язкові включають ті функції, які не роз­глядаються як обов'язкові в законодавчому порядку, але є не­обхідними для ефективного функціонування біржі, як ринко­вої інфраструктури. До таких функцій належать: усунення не­доліків ринку, стимулювання розвитку ринку шляхом зни­ження вартості біржової торгівлі, забезпечення ліквідності ринків, навчання учасників ринку, розширення кола фінансо­вих інструментів на біржі.

До категорії довільних біржових функцій належать по­слуги фінансовому ринку в цілому, які біржова організація може ефективно надавати поряд з основною, торгівельною діяльністю біржі в результаті переваг централізації функцій і наявності необхідних навичок і ноу-хау. До таких функцій на­лежать забезпечення клірингу й розрахунків, надання депози­тарних послуг, поширення інформації й т.д.

Залежно від узятих на себе функцій товарна біржа має певні права й обов'язки, сукупність яких становить право-суб'єктність товарної біржі як суб'єкта господарського права. Обсяг цих прав й обов'язків визначається, насамперед, цілями й завданнями товарної біржі як особливого суб'єкта господа­рювання, наділеного відповідною компетенцією в сфері госпо­дарювання.

З урахуванням цього, необхідно вказати на існуючу відмінність між поняттям «компетенція» й «правосуб'єктність». Відповідно під компетенцією товарної біржі ро­зуміється сукупність прав й обов'язків, які безпосередньо закріплені за організацією чинним законодавством — ГК Ук­раїни й Законом. Господарська компетенція має видовий ха­рактер, оскільки вона пов'язана з товарною біржею, як певним видом господарської організації. До складу компетенції вхо­дять: коло питань, які може вирішувати товарна біржа; обов'язки, які покладають на товарну біржу; форми відповідальності за порушення покладених законом обов'язків; способи захисту порушених прав. У свою чергу гос­подарська правоздатність — це здатність товарної біржі мати права й обов'язки, які безпосередньо законом не встановлені, але необхідні для виконання покладених на неї функцій і за­вдань. Господарська правоздатність товарної біржі виникає за­вдяки закріпленому в законі дозволу мати права й обов'язки, якщо вони не суперечать основним нормам законодавства, правам і законним інтересам інших осіб. Правоздатність на відміну від компетенції, має індивідуальний характер, оскільки пов'язана із завданнями й функціями конкретної то­варної біржі.

Товарна біржа, як і будь-який суб'єкт господарювання, має загальні права й обов'язки, закріплені в нормативно-пра­вових актах загального характеру — ГК України, Законах Ук­раїни «Про власність», «Про захист економічної конкуренції» й ін. Так, згідно ч. 1 ст. 19 ГК України суб'єкти господарюван­ня мають право без обмежень самостійно здійснювати госпо­дарську діяльність, що не суперечить законодавству. Дане по­ложення повною мірою належить й до товарної біржі, що, як і будь-який суб'єкт господарювання реалізує це право, а також має право на захист своїх інтересів.







Серед загальних обов'язків можна назвати обов'язок то­варної біржі як платника податків, передбаченого податковим законодавством. Крім цього згідно ст. 54 ГК України товарна біржа, як суб'єкт господарювання, що здійснює некомерційну діяльність, зобов'язана забезпечити належні й безпечні умови праці й інші соціальні гарантії, передбачені законом, для працівників біржі.

Як особливий суб'єкт господарювання товарна біржа наділяється спеціальною компетенцією, обумовленою цілями й завданнями цієї організації. Так, згідно ГК України (ст. 280) і Закону (ст. 3;4) товарна біржа наділяється наступними пра­вами:

— установлювати відповідно Закону й чинного законодавства України власні правила біржової торгівлі й біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх
учасників торгів;

— створювати підрозділи біржі й затверджувати положення про них;

— розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти й типові контракти;

зупиняти на якийсь час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня піднімаються більше ніж на визначений біржовим комітетом (радою біржі) розмір;

установлювати вступні й періодичні внески для членів біржі, плату за послуги, які надаються біржею;

установлювати інші грошові збори;

установлювати й стягувати відповідно уставу біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення уставу біржі й біржових правил;

створювати арбітражні комісії для вирішення спорів у торгівельних угодах;

укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них, у тому числі на біржах, розташованих за межами України;

вносити в державні органи пропозиції з питань, які стосуються біржової діяльності;

видавати біржові бюлетені, довідники та інші інфор­маційні й рекламні видання;

здійснювати інші права, передбачені уставом біржі.



При цьому біржа наділяється також і певними обов'язками:

створення умов для проведення біржової торгівлі;

регулювання біржових операцій;




регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, які допускаються до обігу на біржі;

надання член