Реферат: Методичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» для студентів 4 курсу заочної форми навчання спец. 6

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


до самостійного вивчення


з курсу

«ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ

ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»


(для студентів 4 курсу заочної форми навчання ФПО і ЗН

спец. 6.050100 «Економіка підприємства»)


Харків – ХНАМГ – 2008


Методичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «Економіка і організація інноваційної діяльності» (для студентів 4 курсу заочної форми навчання спец. 6.050100 «Економіка підприємства») /

Укл. Кондрашов О. М., Богдан Н. М. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 63 с.


Укладачі: кандидат економічних наук Кондрашов О.М.,

Богдан Н.М.


Рецензент: кандидат економічних наук, доцент кафедри ЕУБ і МГ

Склярук Н. І.


Рекомендовано кафедрою економіки і управління будівництвом і міським господарством, протокол № 1 от 27.08.2007 р.


ЗМІСТ:


Стор.

^ ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ………………………………..……………… 4


1. ПРОГРАМА КУРСУ…………………………………………..…… 6

.

СТИСЛИЙ ЗМІСТ КУРСУ……………………………….………. 7




^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМ КУРСУ…... 11


Тема 1.…………………………………………………………….……… 11


Тема 2.…………………………………………………………….…….. 14


Тема 3.…………………………………………………………….…….. 16


Тема 4.…………………………………………………………….…….. 18


Тема 5.…………………………………………………………….…….. 20


Тема 6.…………………………………………………………….…….. 22


Тема 7.…………………………………………………………….…….. 26


Тема 8.…………………………………………………………….…….. 33


Тема 9.…………………………………………………………….…….. 37


Тема 10.…………………………………………………………….….... 40


Тема 11.…………………………………………………………….….... 44


Тема 12.…………………………………………………………….….... 46


Тема 13.…………………………………………………………….…… 54


4. ^ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….……. 62


ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ


Ринкові умови господарювання створюють для біль­шості ринкових суб'єктів середовище високої конкуренції, яке вимагає від них здатності формувати конкурентні переваги як у сфері виробництва товарів, так і в сфері їх просування на ринок. Конкурентні переваги досягаються завдяки впровадженню новацій — суттєво нових методів і засобів здійснення виробничої та комерційної діяльності.

Підприємницька діяльність ґрунтується на новій ідеї задоволення споживчого попиту в певних товарах чи пос­лугах. Пошук цієї ідеї є реакцією підприємців на зменшен­ня доходу від своєї діяльності, обумовлене насиченням пев­ного сегмента ринку відповідними товарами. Можли­вість створення та використання новації суб'єктами господарювання залежить від загального рівня науково-технічного розвитку країни і ресурсних можливостей. Чим радикальнішою (наукоємнішою) є ідея, взята за осно­ву інновації, тим довшим буде її життєвий цикл і біль­шим ефект від її комерціалізації.

Аналіз сучасної економічної практики свідчить, що ви­соких результатів підприємства можуть досягати лише за систематичного і цілеспрямованого новаторства, націленого на пошук можливостей, які відкриває середовище госпо­дарювання щодо виготовлення і впровадження нових видів товарів, нових виробничих і транспортних засобів, освоєння нових ринків і форм організації виробництва. Це передбачає особливий, новаторський, антибюрократичний стиль госпо­дарювання, в основі якого — орієнтація на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційна діяльність.

Тому для сучасної економіки є найважливішим завданням оволодіти знаннями та навичками у сфері інноваційної діяльності. На це і спрямована програма курсу «Економіка і організація інноваційної діяльності».

Мета вивчення курсу - формування системи знань з управління інноваційною діяльністю, визначення стратегії і тактики інноваційного забезпечення суб'єктів господарювання.

Завдання вивчення курсу - допомогти студентам глибоко засвоїти теорію і практику управління інноваціями на підприємстві, опанувати стратегію і тактику інноваційного забезпечення підприємства, знаходження оптимальних інноваційних рішень.

Предмет вивчення у дисципліні - процес, в ході якого наукова ідея доводиться до стадії практичного використання і починає давати економічний ефект, тобто набуває економічного змісту, а його результат (нововведення) доведений до стадії комерційного використання і одержання ознак ринку.

Вивчення курсу передбачає, що студенти опанували знаннями з таких дисциплін, як: «Вища математика», «Макроекономіка», «Мікроекономіка», «Економіка підприємства», «Менеджмент», «Економічний аналіз» тощо.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати сутність і методологічні основи інноваційного менеджменту принципи управління ризиками при управлінні інноваціями, прибутком, інвестиціями і активами,

вміти застосовувати інструменти антикризового управління грошовими потоками, що спрямовані на інноваційну діяльність, володіти методикою вивчення вартості капіталу та опанування способів оптимізації структури інновацій. Для цього у процесі вивчення курсу треба опанувати теоретичними засадами здійснення інноваційної діяльності, розглянути чинне законодавство, що регламентує її, виявити та вивчити практичні особливості управління інноваційними процесами та підвищення їх ефективності. Методичні вказівки містять стислий зміст курсу, найважливіші теоретичні положення, контрольні запитання для самоконтролю знань і практичні завдання, що дадуть змогу перевірити на практиці отриманні знання з курсу.


^ 1. ПРОГРАМА КУРСУ


Змістовний модуль 1.

Основні поняття та етапи інноваційного процесу


Сутність і характеристика інноваційних процесів та інноваційної діяльності.

Еволюція теорій інновацій і сучасні тенденції розвитку інноваційних теорій.

Особливості створення інновацій і формування попиту на них.

Інноваційна політика підприємства .

Інноваційний потенціал підприємства.



Змістовний модуль 2.

Порядок підготовки інноваційних процесів на підприємстві


6. Комплексна підготовка виробництва.

7. Оновлення техніко-технологічної бази підприємства.

8. Управління інноваційними процесами.

9. Інфраструктура інноваційної діяльності.


Змістовний модуль 3.

Оцінювання результатів інноваційної діяльності


10. Завдання й джерела фінансування інноваційних процесів.

11. Моніторинг інновацій.

12. Економічне оцінювання інноваційних проектів.

13. Державне регулювання інноваційної діяльності.


^ 2. СТИСЛИЙ ЗМІСТ КУРСУ


Сутність і характеристика інноваційних процесів

та інноваційної діяльності

Сутність інноваційної діяльності.

Об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності.

Значення інноваційних процесів для ефективної господарської діяльності.

Поняття «новація», «інновація», «інноваційна діяльність». Поняття об’єктів та суб’єктів інноваційної діяльності.

Сутність та основні етапи інноваційного процесу. Трансфер як складова інноваційного процесу. Інноваційний лаг.

Класифікація інновацій.

Стадії життєвого циклу інноваційного продукту. Особливості етапів життєвого циклу інноваційного продукту.


^ 2. Еволюція теорій інновацій і сучасні тенденції

розвитку інноваційних теорій

Теорія циклічних криз як вихідна для інноваційного вчення. Класична теорія інноваційного розвитку Й. Шумпетера та її значення для розвитку інноваційної теорії.

Поняття про кластер інновацій. Основні кластери в інноваційній теорії.

Теорії постіндустріального суспільства та детермінізму. Теорія інтелектуальної технології.

Поняття «парадигма» та «синергізм». Типи розвитку економіки.


^ 3. Особливості створення інновацій і формування попиту на них

Маркетинговий підхід до інноваційної діяльності.

Умови виникнення попиту на інновації. Стимулювання підприємств на залучення інновацій.

Види попиту: прихований попит, негативний попит, надмірний попит, повноцінний попит, нерегулярний попит, нераціональний попит, відсутність попиту, потенційний попит.

Чинники, які найбільшою мірою стимулюють залучення інновацій. Конкурентні переваги.

Товар-новація. Оригінальний продукт.


^ 4. Інноваційна політика підприємства

Поняття інноваційної політики підприємства.

Сутність і види інноваційної стратегії підприємства. Принципи формування інноваційної політики підприємства.

Складові елементи інноваційної політики підприємства.

Інноваційний потенціал підприємства як спосіб реалізації інноваційної політики та методи його оцінювання.

Інноваційна стратегія підприємства. Види стратегій: наступальна, стабільна, захисна, залежна, імітуюча.

Принципи формування інноваційної політики підприємства. Складові інноваційної політики, їх взаємозв’язок та значення.


^ 5. Інноваційний потенціал підприємства

Сутність інноваційного потенціалу підприємства. Сутність принципу динамічної рівноваги.

Складові інноваційного потенціалу: виробничо-технічний потенціал, децентралізація управління, гнучкість організаційної структури, техніко-технологічний рівень розвитку підприємства тощо.

Структура та рівень інноваційного потенціалу.

Способи оцінки інноваційного потенціалу. SWOT - аналіз.


^ 6. Комплексна підготовка виробництва

Сутність та значення комплексної підготовки виробництва для здійснення інноваційної діяльності.

Етапи комплексної підготовки виробництва: науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи, технологічна підготовка, технічна підготовка, документальні підготовка, організаційна підготовка, виробнича підготовка.

Необхідні елементи комплексної підготовки, їх значення для розвитку інноваційних процесів.


^ 7. Оновлення техніко-технологічної бази підприємства

Сутність науково-технічного прогресу та його вплив на техніко технологічний розвиток підприємства.

Види технічного розвитку підприємства.

Поняття та види технологій. Напрямки підтримки технічного рівня підприємства. Розвиток технології та її вплив на рівень технічного розвитку підприємства.

Відтворення і вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства. Основні показники оцінювання технічного рівня підприємства.


^ 8. Управління інноваційними процесами

Види інноваційних процесів та особливості управління ними. Різниця між стабільним і інноваційним процесами. Сутність управління інноваційними процесами.

Інноваційний менеджмент.

Стратегічне управління. Сутність стратегічного планування інноваційних процесів.

Оперативне управління інноваційними процесами. Інноваційна стратегія.

Планування, організація та контроль інноваційної діяльності. Організаційні структури управління інноваційної діяльності, їх особливості, переваги та недоліки.


^ 9. Інфраструктура інноваційної діяльності

Поняття про сферу інноваційної діяльності.

Особливості ринку новацій. Поняття про інноваційну інфраструктуру.

Види підприємств-суб’єктів інноваційної діяльності: експлеренти, пацієнти, комутанти, віоленти. Організаційні структури підтримки інноваційного бізнесу. Особливості венчурного бізнесу. Особливості фірм - бутлегерів.

Організаційні структури підтримання інноваційного підприємництва: бізнес-інкубатори, регіональні центри підтримки, регіональні науково-технічні центри, технополіси, технопарки, консорціуми, науково-технічні альянси тощо.


^ 10. Завдання й джерела фінансування інноваційних процесів

Завдання держави щодо фінансування інноваційних процесів.

Принципи, за якими будується система фінансування інноваційних процесів.

Сутність і види інвестицій.

Джерела фінансування інноваційної діяльності.

Внутрішні та зовнішні, власні, залучені та позичені фінансові ресурси (інвестиції).

Механізми фінансування (інвестування) інноваційної діяльності. Особливості фінансування інноваційних процесів венчурним капіталом, а також особливості лізингу, франчайзингу і форфейтінгу.

Лізингове фінансування. Інноваційні проекти та особливості їх фінансування.

Сутність і структура бізнес-плану. Бюджет інноваційного проекту.


^ 11. Моніторинг інновацій

Планування інноваційних програм. Необхідність моніторингу ринку інновацій.

Необхідність систематичного і цілеспрямованого новаторства. Джерела інноваційних можливостей.

Сутність і значення патентного пошуку. Види патентного пошуку. Види і джерела інноваційної інформації. Технічна та патентна інформація.


^ 12. Економічне оцінювання інноваційних проектів

Поняття про ефективність інновацій. Види ефектів від інноваційної діяльності.

Сутність і значення економічного ефекту від впровадження інновацій. Основні показники оцінювання ефективної інноваційної діяльності.

Дисконтування вартості грошей у часі у процесі визначення економічного ефекту.

Визначення точки беззбитковості та строку окупності інноваційного проекту.

Визначення економічного ефекту від впровадження інновацій, спрямованих на зниження собівартості продукції.

Визначення ефективності продажу та придбання ліцензій.


^ 13. Державне регулювання інноваційної діяльності

Сутність державної інноваційної політики. Типи інноваційної політики держави в залежності від економічної ситуації в країні.

Сутність Закону України «Про інноваційну діяльність».

Методи державного регулювання інноваційної діяльності. Державна фінансова підтримка інноваційних процесів. Методи та інструменти державної інновацій­ної політики, особливості їх застосування. В чому полягає відмінність між прямими та непрямими методами.

Важелі і інструменти стимулювання інноваційної діяльності.

Створювання системи патентного права (авторського права) та її значення для розвитку інноваційних процесів. Авторське право, інтелектуальна власність, промислова власність, торгова марка, комерційне найменування.

Сутність і значення ліцензування інноваційних продуктів. Франчайзинг як спосіб трансферу інновацій.



^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМ КУРСУ



1. Сутність і характеристика інноваційних процесів

та інноваційної діяльності

У роботі над темою основну увагу слід приділити зрозумінню сутності інноваційних процесів, різниці між поняттями «новація» та «інновація», опанувати основами здійснення інноваційної діяльності, приділити увагу сутності та етапам інноваційного процесу, його структурі.


Аналіз сучасної економічної практики свідчить, що високих результатів підприємства можуть досягти лише за умови систематичного і цілеспрямованого новаторства, націленого на пошук можливостей, які відкриває середовище господарювання щодо виготовлення і впровадження нових видів товарів, нових виробничих і транспортних засобів, освоєння нових ринків і форм організації виробництва. Це передбачає особливий, новаторський, антибюрократичний стиль господарювання, в основі якого – орієнтація на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційна діяльність.

Інноваційна діяльність ( англ. – нововведення ) – діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Об’єктом інноваційної діяльності є інновація. Слід розрізняти терміни «новація» та «інновація».

Новація ( лат. – оновлення, зміна ) – продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних та експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення ефективності виконання робіт.

Інновація – кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності.

Об’єктами інноваційної діяльності є:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно - технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

- товарна продукція;

- механізм формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб’єкти інноваційної діяльності – фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Інноватор – особа, яка ініціює процес впровадження інновації і бере на себе відповідальність за його реалізацію.

Інноваційний процес – процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки та її практичного використання. Спрощено модель інноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів: наука – техніка – виробництво.

Наука . На цьому етапі розробляють теоретичні основи проблеми.

^ 1. Фундаментальні дослідження. Їх результатом є відкриття.

Відкриття – це науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі невідомі закономірності, властивості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТП і розвиток цивілізації, служить джерелом винаходів.

Винахід – це результат науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт ( НДДКР ), що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.

^ 2. Прикладні дослідження. Визначають напрям прикладного застосування знань, здобутих у процесі фундаментальних досліджень. Їх результатом є нові технології, матеріали, системи.

Техніка. На цьому етапі втілюють теоретичні конструкції явищ і процесів у матеріальну оболонку. Охоплює стадії НДДКР, які спрямовані на розроблення, проектування, виготовлення та опробування дослідних зразків нової техніки, технології чи продукту. Визначають технічну характеристику нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію на неї, створюють дослідні зразки, розпочинають експериментальне виробництво.

Виробництво. Комерціалізація нововведення. Впровадження у виробництво нового продукту. Цей етап охоплює декілька стадій: дослідження ринку; конструювання; ринкове планування; дослідне виробництво; ринкове випробування; комерційне виробництво. Це – завершальний етап.

^ Дифузія нововведення – процес його поширення для використання у нових місцях, сферах чи умовах.

Отже, завершальною ланкою інноваційного процесу є створення конкурентоспроможного продукту.

^ Класифікація інновацій по Й. Шумпетеру:

- Виробництво нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;

- Впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове відкриття або новий підхід щодо комерційного використання продукції;

- Освоєння нового ринку збуту певною галуззю;

- Залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів;

- Впровадження нових організаційних форм.

^ Життєвий цикл інновацій – період від зародження ідеї, створення новинки та її практичного використання до моменту зняття з виробництва.

За своїм характером життєвий цикл інновації відповідає типовому життєвому циклу товару і проходить етапи розроблення, просування на ринок, зростання, зрілості та занепаду, які характеризуються різним співвідношенням витрат, пов’язаних з розробленням та виведенням новинки на ринок, і доходів від її продажу.

Як правило, такі стадії проходить технічно складна інновація, створення якої вимагає попередніх досліджень ефективності технічного рішення, взятого за її основу, конструкторського розроблення дослідного зразка, його апробації, вдосконалення, розроблення технології виготовлення.

^ Тривалість життєвого циклу інновації залежить від внутрішніх чинників, що обумовлюють здатність фірми-інноватора прискорити процес перетворення ідеї на матеріалізований продукт, придатний до комерційного впровадження, і зовнішніх, які формуються співвідношенням попиту і пропозиції і впливають на тривалість комерційного використання.

На рис. 1.1 зображено різні криві життєвого циклу інновацій.



1. Традиційний 2. Бум 3. Провал




4. Піковий (захоплення, фетиш) 5. Тривале захоплення




6. Повторний цикл (відновлення, ностальгія) 7. Гребінчиковий (сезонність чи мода)


Рис. 1.1 - Види кривої життєвого циклу товару


^ Запитання для самоконтролю:

Опишіть сутність і завдання інноваційної діяльності на підпри­ємстві.

Як ви розумієте поняття «новація», «нововведення», «інно­вація»?

Чим зумовлена наявність інноваційного лага?

Які чинники стимулюють підприємство до залучення інно­вацій?

Хто є суб'єктами інноваційної діяльності?

Наведіть приклади фірм - інноваторів.

У чому сутність інноваційної діяльності?

Охарактеризуйте етапи інноваційного процесу.

Опишіть стадії етапу комерціалізації нововведення.

У чому полягає сутність дифузних процесів і формування інно­ваційного середовища?

Охарактеризуйте загальну модель інноваційного процесу з урахуванням трансферу нововведень.

Охарактеризуйте модель інноваційного процесу в окремій і фірмі.

Наведіть класифікацію інновацій за Й. Шумпетером.

Вкажіть відмінності між продуктовими, технологічними та рин­ковими інноваціями.

Наведіть класифікацію інновацій за різними ознаками.


Література: [1], [2], [3], [4], [5], [7], [8], [9].



^ Еволюція теорій інновацій і сучасні тенденції

розвитку інноваційних теорій

При роботі над темою слід приділити увагу різним поглядам класиків інноваційної теорії, виявити схожі та відмінні риси в їх теоріях, опанувати теоретичними засадами інноваційної діяльності та основними поняттями інноваційної теорії.


Формування теорій інноваційного розвитку почалося у другої половині ХІХ − першій половині ХХ ст.,

^ Теорія циклічних криз. Сформульована в 60-р. ХІХ ст. К. Марксом. Піднесення і спади в економічному розвитку він пояснював матеріальними чинниками. На його думку, на економічні процеси впливають технічні відкриття. Засоби праці постійно вдосконалюються, тому кожен новий середньостроковий цикл – це новий ступень науково-технічного прогресу і розвитку продуктивних сил. Маркс розрізняв екстенсивний і інтенсивний технічний прогрес. За екстенсивного розвитку збільшуються обсяги виробництва на базі старої техніки, за інтенсивного – масово впроваджуються нові види техніки. В обох випадках мають місце технічний прогрес і пов’язані з ним структурні зрушення в економіці.

^ Теорія довгих хвиль. Сформульована російським економістом

М. Кондратьєвим. Проаналізувавши у 20 –х р. ХХ ст. декілька довгострокових динамічних рядів, побудованих за показниками Франції, Англії, США, Німеччини, він зробив висновок про існування довгого циклу економічної кон’юнктури з тривалістю 50_55 р. Основними причинами виникнення довгих хвиль М. К. вважав нововведення, війни та революції, відкриття нових ринків, збільшення запасів золота. Він вказав зв’язок довгих хвиль з технічним розвитком виробництв, науково-технічними відкриттями, винаходами та їх впровадженням. М. К. наголошував, що необхідно розрізняти момент їх появи та момент застосування на практиці.

^ Теорія інноваційного розвитку Й. Шумпетера. У нього вперше вжито термін «Інновація», «інноваційний процес» і висловлено гіпотезу про те, що інновації з’являються в економічній системі не рівномірно, а у вигляді більш-менш одночасно освоюваних поєднаних інновацій – кластерів.

Кластер ( лат. «розряд» ) інновацій – сукупність базисних нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу.

М. Кондратьєв розробив класифікацію хвиль, які мали місце в історії:

1) 1790-1840 – механізація праці в текстильній промисловості

2) 1840-1890 – виникнення винаходу першого двигуна та розвитком залізничного транспорту

3) 1890-1940 – глобальна електрифікація та розвиток чорної металургії

4) 1940-1990 – розвиток нафтової промисловості та продуктів органічної хімії.

Можна продовжити – з 1990 р. почалася 5-а хвиля, пов’язана з розвитком мікроелектроніки та комп’ютерної техніки. Прогнозується і наближення шостої хвилі – розвиток біотехнології.

^ Теорії технічного детермінізму і конвергенції. Розроблені американським економістом Дж. Гелбрейтом. Він використав термін «індустріальна система» для відображення картини непорушного і наростаючого панування великих корпорацій. Основною характеристикою індустріальної системи він вважав промислове застосування все складнішої і дорожчої «Високої техніки». Звідси і назва - теорія технічного детермінізму.

^ Теорія технотронного суспільства. Сформульована американським політичним діячем Зб. Бжезинським. Він запропонував власне бачення майбутнього розвитку так званої капіталістичної цивілізації на технократичній основі. Тобто залежність від розвитку техніки, особливо – електронної.

^ Теорія індустріально-технократичного суспільства. Викладена американським вченим Д. Беллом. Розглядалось їм як суспільство майбутнього, перехід до якого у США мав здійснитися до кінця ХХ ст. В основу теорії було покладено домінуючу на той час концепцію індустріального суспільства як суспільства накопичення техніки та капіталів.

^ Теорія інтелектуальної технології. Виникла як результат дослідження американського економіста Ф. Хайєка проблем інформаційної економіки і технології. Хайек запропонував інформаційну концепцію порядку як основу цивілізації. Ринок – це велика інформаційна машина, що містить величезні знання і можливості людей. Врахування інформації, що надає ринок ї дії відповідно неї і дають можливість експериментувати. Ризикувати, домагатися максимальних результатів.

^ Теорія інноваційної економіки підприємницького суспільства. Сформульована американським вченим П. Друкером. Він вважав економіку 90-х р. на відміну від 60-70-х р. інноваційною.

Більшість центрів НТР знаходяться у мегаполісах, здатних генерувати синергію ( грец. – той, що діє разом ) – підсилення результуючої окремих складових системи завдяки їх взаємодії – на базі знань та інформації.


^ Запитання для самоконтролю:

Охарактеризуйте становлення теорії інноваційного розвитку протягом другої половини XIX — початку XX ст.

Наведіть основні положення теорії довгих хвиль М. Кондратьєва.

Опишіть сутність інноваційної теорії Й. Шумпетера. Що у ній принципово нове?

Охарактеризуйте теорії технократичного суспільства. У чому полягають їх недоліки?

Наведіть основні характеристики інноваційної економіки та підприємницького суспільства за П. Друкером.

Охарактеризуйте зміну парадигми інноваційного розвитку. В чому ви вбачаєте якісно нову рису сучасного етапу соціально-еконо­мічного і технічного прогресу?

У чому сутність екстенсивного, інтенсивного та інноваційного типів економічного розвитку?


Література: [2], [3], [4], [5], [7], [8], [9].


^ 3. Особливості створення інновацій і формування попиту на них

Під час вивчення теми слід приділити основну увагу питанням стимулювання підприємств до залучення інновацій та опанувати поняттями попиту на інноваційні продукти, а також видів попиту на інновації.


Чинники, які найбільшою мірою стимулюють залучення інновацій:

зниження рівня стабільності надходжень матеріальних і сировинних ресурсів, необхідних підприємству

розширення асортименту продукції, що претендує на те ж саме місце на ринку ( конкуренту )

зміна потреб і бажань споживачів

економічні потрясіння і нестабільність

технологічні зрушення, що спричиняють зміну сформованих поглядів.

Попит – обсяг продукції чи послуги, які споживач хоче і спроможній придбати на певному ринку за певною ціною протягом певного часу.

Прихований попит. Відображає неможливість задоволення потреб споживачів за рахунок наявних на ринку товарів і послуг.

^ Негативний попит. Може виникати на стадії просування нового продукту на ринок, відображає факт його несприйняття.

Надмірний попит. Виникає за умови, коли попит перевищує пропозицію. Це дуже сприятлива ситуація для інноваторів.

^ Повноцінний попит. Передбачає відповідність нововведень бажанням споживачів, перехід нововведення в стадію зрілості.

Нерегулярний попит. Характеризується коливанням попиту протягом тривалого часу.

^ Нераціональний попит. Попит на товари, шкідливі для здоров’я.

Відсутність попиту. Споживачі, на яких розраховано товар, на зацікавлені або не знають.

^ Потенційний попит – відображає можливості потенційних споживачів продукції придбати новий товар за встановленими цінами протягом його життєвого циклу.

Товар-новація – продукт науково-технічної та інноваційної діяльності, що пропонує новий засіб чи технологію виробництва товарів чи послуг і відкриває для споживача нові сфери задоволення своїх потреб.

^ Оригінальний продукт – принципово новий продукт, конструктивне виконання та склад споживчих властивостей якого не були відомі раніше. Інновації повинні забезпечити підприємству конкурентні переваги та створити умови для його ринкових позицій і стабільного розвитку.

^ Конкурентні переваги – характеристики підприємств, його продукції чи послуг, які забезпечують йому певні переваги над конкурентами.

Найбільш типові конкурентні переваги:

нові технології;

нові запити ринку;

нові сегменти ринку;

зміна вартості або наявності компонентів виробництва (в позитивному напрямі).






Рис. 3.1 - Процес упровадження нової продукції на основі вивчення попиту і кон'юнктури ринку

Запитання для самоконтролю:

Що обумовлює потребу в інноваціях?

Яка роль інноваційної ініціативи у підприємницькій діяльності?

У чому сутність попиту і за якими аспектами його досліджують?

Охарактеризуйте інструменти попереднього та оперативного аналізу попиту.

Що таке товар-новація? Яких видів може бути нова продукція, що виводиться на ринок?

Охарактеризуйте етапи планування створення нового товару.

Розкажіть про методи активізації творчого пошуку на етапі ге­нерації ідей.

На чому грунтується розроблення концепції нового товару?

З якою метою здійснюється пробний маркетинг?

Як формується конкурентоспроможний асортиментний ряд продукції підприємства?

Охарактеризуйте види попиту на товар за ставленням до ньо­го споживачів.

Яким може бути попит на товар на різних стадіях його життє­вого циклу? В чому полягають завдання служби маркетингу щодо йо­го стимулювання?

Охарактеризуйте внутрішні чинники впливу на попит.

Опишіть зовнішні чинники впливу на попит. Яким чином їх враховувати для стимулювання попиту.


Література: [2], [3], [4], [5], [7], [8], [9], [10].


^ 4. Інноваційна політика підприємства.

При вивченні теми слід приділити увагу принципами формування інноваційної політики підприємства, а також основним її елементам.


Інноваційна політика — форма стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності та оптимальне використання наявного виробничого потенціалу.

Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодію науково-технічної, маркетингової, виробничої та економічної діяльності в процесі реалізації нововведень. Управління цією взаємодією має здійснюватися на основі певних норм і правил, які охоплюють:

— організаційні, правові та інші процедури, що визначають порядок формування інноваційної політики;

— фактори, які слід враховувати у процесі її формування;

— розвиток функціональних напрямів діяльності під­приємства;

— механізм реалізації програми інноваційної діяльності;

— методичні засади оцінювання ефективності іннова­ційної діяльності;

— механізм коригування напрямів інноваційної діяльності.

Стратегія — довгострокова модель розвитку організації, яка приймається для досягнення її стратегічних цілей і враховує обме­ження внутрішнього та зовнішнього середовища.

Стратегію будь - якої організації можна охарактеризу­вати як стратегію наступу, стабільного розвитку, захисну.

Стратегія – це прави­ла поведінки організації, що встановлюють взаємозв'язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності.

Інноваційна політика має забезпечувати реалізацію стратегічних цілей підприємства з врахуванням його наяв­них і потенційних ресурсних можливостей та з огляду на ринкову ситуацію. При цьому інноваційна політика не повинна опиратися на метод екстраполяції — метод науко­вого пізнання, за якого відбувається поширення висновків, показників, тенденцій, одних явищ, процесів на інші очікувані явища і процеси.

Інноваційна політика має враховувати регулятивні механізми економічного се­редовища і вибудовуватись так, щоб забезпечити розроб­лення підприємницьких ідей для досягнення цілей фірми і створення механізмів їх реалізації. Щоб вирішити ці зав­дання вона повинна:

— носити стратегічний характер;

— бути нерозривно пов'язаною з ринковою ситуацією;

— враховувати ресурсні можливості підприємства;

— ґрунтуватись на системному і цілеспрямованому підході до її формування;

— забезпечувати неперервність і комплексність інно­ваційної діяльності підприємства, охоплення нею всіх внутрішніх елементів;

— забезпечувати нерозривність інноваційної політики і сучасних досягнень HTП.

Переважання стратегічної спрямованості. Іннова­ційна політика має формувати умови для створення і збе­реження тривалих конкурентних переваг підприємства. А це вимагає прогнозування розвитку ринкової ситуації у довгостроковому періоді.


^ Запитання для самоконтролю:

У чому сутність інноваційної політики підприємства? Чим обу­мовлена необхідність її розроблення?

Охарактеризуйте типи інноваційної політики підприємства і по­кажіть їх зв'язок із стратегією.

Вкажіть головні завдання інноваційної політики підприємства незалежно від типу обраної стратегії.

Охарактеризуйте основні складові інноваційної політики.

Поясніть вплив організаційної культури на інноваційну політику підприємства.

Наведіть приклади взаємодії маркетингової і технічної складо­вих інноваційної політики на стадії освоєння інновації.

Вкажіть зв'язок між елементами інноваційної політики у про­цесі реалізації інноваційних рішень на різних стадіях життєвого циклу інновацій.

Опишіть основні принципи формування інноваційної політики.

Охарактеризуйте роль принципу стратегічної спрямованості у забезпеченні ефективності інноваційної політики.

Опишіть проблеми формування ефективної інноваційної полі­тики вітчизняними підприємствами.


Літ