Реферат: Вступ
ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 РОЗДІЛ 1
ДОГОВІРНА МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ЯК ВИД ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ТРУДОВОМУ ПРАВІ . . . . . . . . . . . . . . 14
Соціально-правова природа юридичної відповідальності . . . . . . . . . . . . . . 14
Матеріальна відповідальність працівників як правовий стан . . . . . . . . . . . . 31
Трудове майнове правопорушення – фактична підстава матеріальної відповідальності працівників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51
Договір про повну матеріальну відповідальність як юридична підстава матеріальної відповідальності працівників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
Матеріальна відповідальність працівників на підставі контракту . . . . . . . . 83
РОЗДІЛ 2
ДОГОВОРИ ПРО ПОВНУ МАТЕРІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ПОРЯДОК ЇХ УКЛАДАННЯ ТА ЗМІСТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91
Суб’єкти договору про повну індивідуальну матеріальну
відповідальність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91
Порядок укладання договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
Особливості договору про повну колективну (бригадну) матеріальну відповідальність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126
Права й обов’язки сторін за договорами про повну матеріальну відповідальність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138
РОЗДІЛ 3
ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОРУШЕНЬ ДОГОВОРІВ ПРО ПОВНУ МАТЕРІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
Поняття та види порушень договорів про повну матеріальну відповідальність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
Правові питання визначення розміру прямої дійсної шкоди, заподіяної працівниками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної порушенням договорів про повну матеріальну відповідальність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 195
Додаток А . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214
Додаток Б . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220
Додаток В . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 243
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html
ВСТУП
^ Актуальність теми. Після проголошення незалежності і прийняття Конституції Україна твердо стала на шлях побудови правової держави. Соціально-економічні перетворення, спрямовані на становлення ринкової економіки, потребують суттєвих змін механізму правового регулювання сучасних суспільних відносин, у тому числі й тих, що пов’язані з використанням найманої праці.
Конституція України [84] у статті 13 встановила, що власність зобов’язує. Вона визнається важливою соціальною цінністю, охорона і захист якої складають одну з функцій держави. Конституція встановлює рівність усіх суб’єктів права власності перед законом, надає їм рівні можливості реалізації та захисту своїх прав володіти, користуватися й розпоряджатися власністю. Законодавство України дозволяє власникам використовувати належне їм майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, залучаючи до неї на договірній основі працю фізичних осіб. Однією з форм реалізації фізичними особами своїх здібностей до праці виступають трудові правовідносини, у процесі реалізації яких постає життєве завдання – забезпечення цілості майна роботодавця, яке використовується у господарській діяльності.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Серед правових засобів охорони власності роботодавця від протиправних діянь найманих працівників важливе місце належить заходам матеріальної відповідальності за трудовим правом.
Норми інституту матеріальної відповідальності працівників, які формувалися в умовах адміністративно-командної системи, були зорієнтовані в основному на захист інтересів держави, охорону її власності. Перехід до ринкової економіки зумовив появу у правовому полі України великої кількості суб’єктів, заснованих на різних формах власності та у численних організаційно-правових формах діяльності. Їх існування потребує певних змін у правовому регулюванні відносин по реалізації заходів матеріальної відповідальності. Такі зміни мають відбуватися з огляду на гарантії прав і законних інтересів найманих працівників, враховувати економічні інтереси роботодавців.
У правовому регулюванні трудових і тісно пов’язаних із ними відносин відбувається звуження сфери централізованого й відповідно розширення сфери договірного регулювання, оскільки «перехід до ринку з необхідністю диктує децентралізацію правового регулювання праці» [65, с. 54]. Про зростання ролі договірного регулювання свідчать нормативно-правові акти, прийнятті останнім часом в Україні. Зокрема, розширено повноваження сторін колективних договорів та угод у регулюванні трудових і соціально-економічних відносин, встановлено порядок та умови укладення контракту як особливого виду трудового договору, в якому сторони можуть передбачати і взаємну матеріальну відповідальність.
Існування в трудовому праві договорів про повну матеріальну відповідальність за радянських часів, коли існувала переважно державна власність, виступало майже безумовною гарантією збереження власності державних підприємств, відшкодування заподіяної шкоди працівниками у повному розмірі без реального встановлення причин шкоди та істинних винуватців її виникнення. На сьогодні таке становище є неприпустимим. Договори про повну матеріальну відповідальність мають набути форми добровільної угоди сторін, за допомогою якої роботодавець і працівник, з урахуванням умов праці та господарської діяльності, можуть встановлювати взаємні права та обов’язки, спрямовані, перш за все, на забезпечення цілості майна роботодавця і врахування інтересів працівника, а потім – на відшкодування заподіяної шкоди. Такі договори мають стати дієвим засобом охорони права власності роботодавця в умовах ринкової економіки.
Автором був проведений аналіз практики укладення договорів про повну матеріальну відповідальність на підприємствах, в установах, організаціях різних форм власності, а також у фізичних осіб – суб’єктів підприємництва, які здійснюють свою діяльність на території м. Харкова і Харківської області у сфері торгівлі, громадського харчування та обслуговування населення (загальна кількість опитаних суб’єктів – 145). Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки та виявити певні недоліки. По-перше, в установах та організаціях державного сектора договори про повну матеріальну відповідальність укладаються, як правило, в усіх випадках, коли така можливість передбачена законодавством. Проте, сторони формально підходять до їх укладення, приймаючи за основу типові форми договорів, не враховують специфіки роботи працівників із переданими цінностями, власники часто порушують умови договорів, не дотримуються порядку притягнення працівників до матеріальної відповідальності. По-друге, на підприємствах, заснованих на колективній або приватній власності, спостерігається зменшення відсотка укладених договорів про повну матеріальну відповідальність (укладаються приблизно в 70 % випадків), роботодавці нав’язують працівникам повну матеріальну відповідальність на підставі контрактів, не враховуючи обмеження, встановлені законодавством. По-третє, серед великої кількості приватних підприємців, які залучають найманих працівників до виконання робіт з обслуговування певних цінностей (товарів, грошей), виявлено найнижчий відсоток укладених договорів про повну матеріальну відповідальність (приблизно 22 %), а деяким підприємцям навіть невідомо про існування таких договорів.
Підготовка проекту нового Трудового кодексу України, необхідність вдосконалення чинних нормативно-правових актів і усунення недоліків у практиці укладення договорів про повну матеріальну відповідальність, контрактів потребують комплексного наукового дослідження проблем матеріальної відповідальності взагалі та договірної матеріальної відповідальності працівників зокрема, що й обумовило вибір теми дисертаційної роботи.
^ Ступінь наукової розробленості проблеми. Дослідженню матеріальної відповідальності працівників за трудовим правом приділялася значна увага в радянській та сучасній українській правовій науці. Поняття цього інституту, підстави та умови матеріальної відповідальності, її види розглядалися в монографічних дослідженнях, наукових доповідях, тезах, статтях, навчальних посібниках, підручниках і дисертаціях. Значний внесок у дослідження зазначених питань належить О.А. Абрамовій, М.Й. Бару, О.Т. Барабашу, Є.С. Белінському, В.С. Венедиктову, В.Я. Гоцу, М.І. Данченку, С.С. Каринському, Є.О. Кльонову, Р.З. Лівшицю, В.Г. Малову, А.Р. Мацюку, В.Є. Панюгіну, Ю.М. Полєтаєву, В.І. Прокопенку, О.І. Процевському, В.М. Скобєлкіну, П.Р. Ставиському, Л.О. Сироватській, Н.І. Титовій, І.А. Тищенкову, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевій, Б.О. Шеломову та ін.
Важливі питання теорії юридичної відповідальності були предметом уваги представників загальної теорії права: С.С. Алексєєва, Б.Т. Базилєва, С.М. Братуся, В.М. Горшеньова, О.С. Йоффе, О.Е. Лейста, М.С. Малеїна, І.С. Самощенка, О.Ф. Скакун, М.Х. Фарукшина, Р.О. Халфіної та ін.
Проблемам договору як регулятора суспільних відносин та договірної відповідальності в цивільному праві присвячені праці Б.С. Антимонова, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Ф.І. Гавзе, О.В. Дзери, П.Д. Камінської, Н.С. Кузнєцової, М.І. Кулагіна, Л.А. Лунца, І.Б. Новицького та ін. Договори про повну індивідуальну та колективну (бригадну) матеріальну відповідальність були предметом спеціальних досліджень В.Г. Вакуленко і Є.М. Стрельнікової.
Отже, сукупність вказаних робіт являє собою добротне наукове підґрунтя для спеціального дослідження договірної матеріальної відповідальності працівників, яка до цього часу в сучасній науці трудового права України ще не була предметом окремого наукового дослідження. Залишаються дискусійними та потребують додаткового розгляду питання щодо специфіки матеріальної відповідальності працівників як правового стану, її фактичної та юридичних підстав. Мало вивчені питання щодо суті і значення договірної матеріальної відповідальності працівників у трудовому праві; поняття та специфічних ознак договорів про повну матеріальну відповідальність; сторін, предмету і змісту таких договорів у ринкових умовах; особливостей порядку їх укладання та реалізації тощо.
^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження пов’язана з пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2006 року, встановленими Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 р. [61]. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди в рамках державної наукової програми «Правові засади розбудови державності», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2001 р. № 1716 «Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002–2006 роки» [112].
^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є проведення комплексного дослідження правових проблем договірної матеріальної відповідальності працівників як виду матеріальної відповідальності в трудовому праві, а також вироблення на цій основі теоретичних засад правового регулювання договірної матеріальної відповідальності працівників і практичних рекомендацій щодо удосконалення трудового законодавства й правозастосовчої практики.
Виходячи з поставленої мети, автором окреслено наступні завдання:
проаналізувати правову природу і специфічні ознаки матеріальної відповідальності працівників як правового стану, з’ясувати її місце в системі юридичної відповідальності;
окреслити нові підходи до визначення підстав і умов матеріальної відповідальності працівників;
обґрунтувати існування в трудовому праві договірної матеріальної відповідальності працівників і з’ясувати її значення в умовах ринкових відносин;
дослідити договір про повну матеріальну відповідальність як окрему юридичну підставу матеріальної відповідальності працівників і як правовий засіб регулювання певних правовідносин;
виявити особливості матеріальної відповідальності працівників, передбаченої контрактом;
визначити коло суб’єктів договорів про повну матеріальну відповідальність і проаналізувати їх правове становище, дослідити порядок укладання таких договорів, з’ясувати їх зміст;
класифікувати випадки порушення договорів про повну матеріальну відповідальність та виявити наслідки таких порушень;
удосконалити порядок визначення розміру заподіяної шкоди в сучасних умовах, а також порядок її відшкодування винними працівниками;
виробити та обґрунтувати відповідні рекомендації щодо удосконалення законодавства України у сфері матеріальної відповідальності працівників.
^ Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є правове регулювання відносин матеріальної відповідальності працівників в умовах переходу до ринкової економіки.
Предметом дослідження є нормативні положення Конституції України, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, що стосуються питань договірної матеріальної відповідальності працівників. Аналізуються постанови Пленуму Верховного Суду України, окремі правові акти зарубіжних країн, а також система наукових поглядів щодо обраної теми.
^ Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базується на методах і прийомах наукового пізнання, основу яких складає загальнонауковий діалектичний метод. Правова природа і специфічні риси матеріальної відповідальності працівників досліджувалися за допомогою методу системного аналізу та порівняльно-правового методу. Системно-структурний метод застосовано для виокремлення елементів складу трудового майнового правопорушення. Вивчення договору про повну матеріальну відповідальність та обґрунтування існування в трудовому праві договірної матеріальної відповідальності проводилося за допомогою формально-логічного та порівняльно-правового методів наукового пізнання. Використання структурно-функціонального, формально-логічного та історико-правового методів дало змогу визначити коло суб’єктів договорів про повну матеріальну відповідальність та проаналізувати їх правове становище, дослідити порядок укладання договорів, їх зміст, розкрити особливості визначення розміру заподіяної шкоди та порядку її відшкодування.
Теоретичні висновки і практичні рекомендації базуються на вивченні наукової літератури, матеріалів енциклопедичного характеру, нормативного матеріалу і практики використання законодавства, досвіду зарубіжних країн з питань матеріальної відповідальності працівників.
Емпіричну базу дослідження складають узагальнені автором матеріали судової практики, а також матеріали, отримані під час вивчення практики укладення договорів про повну матеріальну відповідальність, контрактів.
^ Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем матеріальної відповідальності працівників, що ґрунтується на договорі. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в сучасній науці трудового права України проведено всебічний аналіз правового регулювання відносин, які виникають під час укладання, зміни, припинення договорів про повну матеріальну відповідальність, а також правових наслідків порушення працівниками і роботодавцем своїх обов’язків за зазначеними договорами. Дослідження проведене виходячи із сучасних економічних умов, конституційних засад обов’язковості дотримання державою прав і свобод людини, рівності усіх суб’єктів права власності перед законом, необхідності реформування чинного трудового законодавства.
Відповідно до мети і завдань дослідження на захист виносяться наступні основні положення, які становлять наукову новизну роботи:
сформульовано поняття матеріальної відповідальності працівників у широкому смислі – правовий стан, в якому знаходяться працівник, що вчинив трудове майнове правопорушення, роботодавець, якому заподіяно майнової шкоди, а також органи, наділені повноваженнями щодо примусового виконання заходів відповідальності. У вузькому смислі така відповідальність розглядається як обов’язок працівника відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі та порядку, передбачених законом чи договором;
детально обґрунтовано положення про трудову природу матеріальної відповідальності працівників, яка обумовлена не просто існуванням, а процесом реалізації трудових правовідносин;
узагальнено специфічні риси матеріальної відповідальності працівників і встановлено, що вона реалізується в рамках окремих охоронних правовідносин, які повинні розглядатися як тісно пов’язані з трудовими правовідносинами і такі, що витікають з них;
запропоновано новий підхід до визначення підстав і умов матеріальної відповідальності працівників. Як фактична підстава такої відповідальності розглядається трудове майнове правопорушення в сукупності елементів його складу – обов’язкових умов відповідальності, іншими умовами матеріальної відповідальності працівників визнаються: деліктоздатність працівника, наявність у момент правопорушення трудових правовідносин і юридичного обов’язку працівника дбайливо ставитись до майна роботодавця, свобода вибору працівником правомірної або протиправної поведінки в трудових правовідносинах, передбачена законом чи договором можливість застосування заходів відповідальності до правопорушника;
дістало подальшого розвитку визначення кола обставин, які виключають матеріальну відповідальність працівників;
запропонована нова класифікація матеріальної відповідальності працівників залежно від її юридичної підстави: 1) позадоговірна відповідальність, 2) договірна відповідальність. Договірна матеріальна відповідальність працівників, у свою чергу, поділяється на такі підвиди: а) передбачена контрактом, б) передбачена договором про повну матеріальну відповідальність (індивідуальним або колективним (бригадним);
базуючись на принципі свободи договору, вперше досліджено договір про повну матеріальну відповідальність як юридичну підставу матеріальної відповідальності працівників і безпосередній регулятор певних правовідносин, запропоновано визначення такого договору;
уперше встановлено взаємообумовленість трудової функції працівника і договору про повну матеріальну відповідальність, детально проаналізовано специфічні властивості суб’єктів досліджуваних договорів і запропоновано увести в понятійний апарат науки трудового права поняття матеріально відповідальної особи та колективу (бригади) таких осіб;
удосконалено порядок укладання договорів про повну матеріальну відповідальність;
розроблено класифікацію порушень договорів про повну матеріальну відповідальність;
уперше розроблено методику визначення розміру заподіяної роботодавцю майнової шкоди, яка відповідає сучасним економічним умовам, враховує інтереси працівників і роботодавців;
дістало подальшого розвитку питання про порядок відшкодування шкоди, заподіяної порушенням договору про повну матеріальну відповідальність;
виявлено та узагальнено підстави повного і часткового звільнення працівників від відповідальності на підставі договору.
^ Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати розвивають і доповнюють ряд положень науки трудового права, деякі з них є новими і потребують більш глибокого дослідження. Але загалом вони сприятимуть подальшому розвитку науки трудового права України, можуть слугувати матеріалом для наступних наукових розробок і дискусій з проблем матеріальної відповідальності.
Узагальнення, висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані при викладанні курсу «Трудове право України», підготовці відповідних навчальних посібників і підручників, довідкової та методичної літератури.
Результати дослідження можна використовувати в процесі удосконалення чинних та при підготовці нових нормативно-правових актів з питань правового регулювання матеріальної відповідальності працівників, зокрема проекту нового Трудового кодексу України, Порядку укладення з працівниками договорів про повну індивідуальну і колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, нового Переліку робіт, при виконанні яких з працівниками можуть укладатися письмові договори про повну індивідуальну і колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, а також Типових форм договорів та інших нормативних актів. Це знайшло відображення у запропонованих автором пропозиціях щодо внесення змін та доповнень до чинних нормативних актів, а також проектах нових нормативних актів, направлених у вигляді доповідних записок у Верховну Раду України, Міністерство праці та соціальної політики України.
Запропоновані рекомендації сприятимуть вдосконаленню практики укладання договорів про повну матеріальну відповідальність, підвищенню рівня правової культури суб’єктів правовідносин.
^ Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації на кафедрі цивільно-правових дисциплін Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.
Основні положення дисертації доповідалися автором на наукових конференціях: III міській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених Харківщини» (м. Харків, січень 2000 р.); науково-практичній конференції «Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов’язків» (м. Харків, лютий 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки» (м. Київ, вересень 2000 р.); науково-теоретичній конференції «Проблеми реформування трудового і соціального законодавства України» (м. Харків, листопад 2002 р.).
Матеріали дисертації були використані при підготовці методичних рекомендацій і практичних завдань з дисципліни «Трудове право України» для студентів юридичного факультету Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, а також використовуються автором при проведенні лекцій та семінарських занять.
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у шести статтях, які опубліковані у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, та двох публікаціях у збірниках за матеріалами наукових конференцій.
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html
ВИСНОВКИ
Проведене на підставі системного та порівняльно-правового аналізу загальнотеоретичної та спеціальної юридичної літератури, норм Конституції України, трудового законодавства та законодавства інших галузей права, а також практики його застосування дисертаційне дослідження дає можливість зробити основні теоретичні висновки і внести певні практичні рекомендації стосовно подальшого удосконалення правового регулювання матеріальної відповідальності в трудовому праві взагалі і договірної матеріальної відповідальності працівників зокрема. Такі висновки та рекомендації дозволять визначити деякі загальні напрямки розвитку законодавства про матеріальну відповідальність на сучасному етапі та на перспективу, сприятимуть забезпеченню законності та соціальної справедливості у регулюванні трудових відносин у процесі розбудови в Україні правової держави та створення громадянського суспільства.
До теоретичних висновків даного дослідження відносяться:
Матеріальна відповідальність працівників за трудовим правом є окремим, негативним видом юридичної відповідальності, яку можна визначити як правовий стан, у якому знаходяться правопорушник (працівник), суб’єкт, якому правопорушенням заподіяно майнової шкоди (роботодавець), а також органи, наділені повноваженнями щодо примусового виконання заходів відповідальності (уповноважений роботодавцем орган (особа), суд). Матеріальна відповідальність працівників не є статичним явищем, з моменту виникнення і до моменту припинення вона проходить взаємозалежні та послідовно здійснювані стадії: 1) виникнення матеріальної відповідальності; 2) її конкретизація; 3) реалізація заходів відповідальності. Основним елементом, сутністю даної відповідальності є обов’язок працівників відшкодувати заподіяну ними майнову шкоду роботодавцю у межах та порядку, встановлених нормами трудового права.
Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну ними майну роботодавця, є самостійним видом майнової відповідальності, що має трудову природу. Трудова природа матеріальної відповідальності працівників обумовлена не просто існуванням трудових правовідносин, а саме процесом їх реалізації. Специфічні риси трудових правовідносин відбиваються на особливостях відносин матеріальної відповідальності.
Матеріальна відповідальність працівників реалізується в рамках окремих охоронних правовідносин з матеріальної відповідальності, які слід розглядати як тісно пов’язані з трудовими правовідносинами і такі, що випливають із них. В межах цих правовідносин реалізуються конкретні заходи відповідальності.
Існує два види підстав матеріальної відповідальності працівників – фактична і юридична. Фактичною підставою є юридичний факт – трудове майнове правопорушення, тобто винне, протиправне діяння працівника, вчинене під час виконання трудової функції, яке порушує трудові обов’язки працівника, тягне за собою майнову шкоду для роботодавця і вимагає застосування майнових санкцій, передбачених нормами трудового права. Наявність специфічних ознак такого правопорушення (складу правопорушення) дає підстави визнати його самостійність і відокремленість від дисциплінарного проступку, який є підставою дисциплінарної відповідальності. Пряму дійсну шкоду, протиправність діяння, вину працівників та причинний зв’язок слід розглядати у якості ознак, які характеризують склад трудового майнового правопорушення, – обов’язкових умов відповідальності. В якості інших умов матеріальної відповідальності працівників слід визнавати: деліктоздатність працівника, наявність у момент правопорушення трудових правовідносин та юридичного обов’язку працівника дбайливо ставитися до майна роботодавця, свобода вибору працівником правомірної або протиправної поведінки в цих правовідносинах, передбачена законом чи договором можливість застосування заходів відповідальності до правопорушника.
Виникнення матеріальної відповідальності, поряд із вчиненням працівником правопорушення, завжди обумовлено існуванням норми права, що передбачає випадки настання, вид і міру такої відповідальності, тобто існуванням її юридичної підстави. З проведеного дослідження випливає, що юридичною підставою матеріальної відповідальності працівників є не тільки норми, які містяться у законі, а й норми, встановлені договором. Отже, в науку трудового права уявляється можливим впровадити нову класифікацію видів матеріальної відповідальності працівників залежно від її юридичної підстави: 1) позадоговірна відповідальність; 2) договірна відповідальність. Договірна матеріальна відповідальність працівників, у свою чергу, поділяється на такі підвиди: а) передбачена контрактом; б) передбачена договором про матеріальну відповідальність (індивідуальним або колективним). Оскільки матеріальна відповідальність, як окремий інститут трудового права, повинна включати до свого складу всі можливі випадки її настання, які виникають у процесі реалізації трудових правовідносин, в якості напрямку для подальшого дослідження можна поставити питання про виділення у рамках даного інституту самостійного субінституту договірної матеріальної відповідальності обох сторін трудових правовідносин.
Договір про повну матеріальну
еще рефераты
Еще работы по разное
Реферат по разное
Н. С. Имянитов количество, качество
17 Сентября 2013
Реферат по разное
Модель и алгоритм деятельности общеобразовательного учреждения в условиях введения новых фгос общего образования с кейсом проектов локальных актов оу на примере одного образовательного учреждения
17 Сентября 2013
Реферат по разное
Введение Термин «диалектика»
17 Сентября 2013
Реферат по разное
Про затвердження Програми забезпечення збереженості документів Національного архівного фонду України в архівному відділі виконавчого комітету Чугуївської міської ради на 2012-2013 роки
17 Сентября 2013