Реферат: Розділ правові засади матеріально-технічного забезпечення товаровиробників системи апк

З М І С Т

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ.......................................................................................4

ВСТУП....................................................................................................................5


РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ЗАСАДИ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТОВАРОВИРОБНИКІВ СИСТЕМИ АПК .......................12


З історії правового регулювання відносин у сфері матеріально-технічного забезпечення сільського господарства..........................................................12

Поняття і зміст матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК як правової категорії...........................................................................................................40

Удосконалення правових засад матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК..........................................61

Висновки до розділу 1...........................................................................................94

РОЗДІЛ 2. ДОГОВІРНІ ФОРМИ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТОВАРОВИРОБНИКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ...........................................................................................................97


2.1. Основні види договорів по матеріально-технічному забезпеченню сільськогосподарських товаровиробників АПК................................................97

2.2. Договори поставки та купівлі-продажу продукції матеріально-технічного призначення.........................................................................................................107

2.3. Договір лізингу у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК.............................................123

2.4. Відповідальність за порушення договірних зобовязань у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК.....................................................................................148

Висновки до розділу 2........................................................................................160

ВИСНОВКИ................................................................................................163


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................169


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Складна економічна ситуація, у якій опинилася більшість вітчизняних господарюючих суб’єктів, призвела до того, що в умовах переходу до ринкових відносин за останнє десятиріччя рівень зносу основних фондів на підприємствах аграрно-промислового комплексу (далі АПК) досяг критичної межі. Обстеження й інвентаризація виробничого потенціалу окремих товаровиробників сільськогосподарського виробництва у частині будівель і споруд становить 70-85%, сільськогосподарських машин – 80-90%. Постійно зменшується парк тракторів, зернозбиральних та інших комбайнів, автомобілів, іншої сільськогосподарської техніки. Через відсутність у сільськогосподарських товаровиробників коштів на придбання продукції матеріально-технічного призначення зростання обсягів основних фондів відбувається шляхом індексації їх видів практично без додаткового введення нових потужностей. Використання матеріально-технічної бази в АПК без реноваційних заходів у найближчі 2-4 роки призведе до неповоротних процесів, до повного її зруйнування. Понад ніж 75% тракторів, комбайнів, автомобілів та іншої сільськогосподарської техніки відпрацювало свій амортизаційний строк унаслідок чого більше 80% коштів, які виділяються на придбання сільськогосподарської техніки, витрачаються на її ремонт і технічне обслуговування. В умовах гострої потреби в обігових коштах суб’єкти АПК не можуть розраховувати на оновлення основних фондів лише за рахунок належних їм фінансових ресурсів. У зв’язку з відсутністю відповідного правового регулювання, не завжди можна отримати кредит на придбання сільськогосподарської техніки. Постачання окремих видів техніки, яка придбавається сільськогосподарськими товаровиробниками не покриває і 30% машин що списується.

Аналіз правовідносин з матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК свідчить про те, що диспропорції в оснащенні однієї з найважливіших галузей виробництва технічними засобами пов’язані з тим, що постачання машин здійснювалося без урахування змін в економічному механізму і функціонування аграрного виробництва, без огляду на розвиток багатоукладності в сільському господарстві, на розміри й форми виробництва тощо.

Недостатня забезпеченість АПК матеріально-технічними засобами пов’язана також з відсутністю належного організаційно-правового забезпечення, надійної правової бази.

Зважаючи на важливість матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК, пошук нових форм цієї діяльності, удосконалення договірних відносин у цій сфері, його правова регламентація в Україні набувають особливо важливого значення. На сьогодні існування певного законодавчого регулювання мало позначилося на розвитку матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК в Україні, що свідчить про необхідність його вдосконалення. У прийнятих Верховною Радою України Господарському та Цивільному кодексах закладені основні засади правового регулювання відносин з матеріально-технічного забезпечення, які потребують подальшого дослідження та розвитку.

Характерно, що до цього часу як у юридичній науковій літературі, так і у вітчизняному законодавстві не знайшли повного правового регламентування й розуміння поняття матеріально-технічного забезпечення АПК, та обгрунтування його правової природи.

Правова література, присвячена проблемам матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК представлена головним чином роботами таких учених - юристів і економістів, як: В.А. Алмаз, В.І. Артіш, Ц.В. Бичкова, М.І. Брагінський, А.І. Берлач, М.М. Вєдєнін, Ю.О. Вовк, Р.В. Гаєвський, Є.В. Кабатова, М.І. Козир, Т.Г. Лобас, О.О. Погрібний, А.Г. Первушин, А.П. Прокопенко, В.К. Попов, Х.А. Рахманкулов, О.М. Радіоненко, В.А. Семеусов, В.І.Семчик, А.М. Статівка та ін.

Проте, як показує аналіз юридичної літератури, проблеми матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК все ж залишаються мало дослідженими.

Вищевикладене свідчить, що проблеми вдосконалення законодавства про матеріально-технічне забезпечення товаровиробників АПК й забезпечення належного розвитку і функціонування цих відносин є актуальними, доцільними й потребують проведення дослідження в обсязі дисертаційної роботи.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до такого наукового напрямку як: “Проблеми удосконалення правового регулювання ринкових відносин” і цільової комплексної програми “Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економічно-правовий аспект)” (Державна реєстрація № 0186.0.070869).

^ Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка нових наукових положень і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК на підставі комплексного аналізу існуючих наукових положень, законодавства, правозастосовчої практики України та країн ближнього зарубіжжя, зокрема Російської Федерації.

Відповідно до вказаної мети було поставлені й вирішені наступні завдання:

дослідити історичні витоки й передумови виникнення і розвитку правового регулювання матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників;

провести дослідження економічної та правової природи матеріально-технічного забезпечення, зробити аналіз існуючих точок зору з цього питання й обгрунтувати його необхідність в ринкових умовах;

сформулювати ознаки та принципи матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників;

визначити і класифікувати групи відносин у сфері матеріально-технічного забезпечення, а також чинники впливу на розвиток цих відносин;

сформулювати визначення матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників;

охарактеризувати суб’єктно-об’єктний склад і зміст матеріально-технічного забезпечення аграрних товаровиробників;

сформулювати поняття договору щодо матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК;

проаналізувати основні види договорів (поставки, купівлі-продажу, лізингу) по забезпеченню АПК продукцією виробничо-технічного призначення і провести їх чітке розмежування;

виявити необхідні напрямки удосконалення лізингових відносин як однієї з основних форм матеріально-технічного забезпечення АПК;

обгрунтувати пропозиції стосовно вдосконалення договірних відносин і відповідного законодавства по забезпеченню товаровиробників АПК матеріально-технічними засобами.

^ Об’єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, пов’язані з реалізацією матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК, особливості їх формування та правового забезпечення.

^ Предметом дослідження є приписи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з матеріально-технічним забезпеченням сільськогосподарських товаровиробників АПК, а також відповідне законодавство деяких іноземних країн, практика його застосування.

^ Методи дослідження. При написанні роботи застосовувалися сучасні методи пізнання: діалектичний, формально-логічний, історичний, порівняльно-правовий, аналітико-синтетичний. При дослідженні правової природи матеріально-технічного забезпечення АПК застосовується діалектичний метод. За допомогою формально-логічного методу визначено поняття матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК, а також договору поставки виробничо-технічної продукції для АПК. Історичний метод був задіяний для дослідження становлення й розвитку правового регулювання відносин з матеріально-технічного забезпечення АПК. За допомогою порівняльно-правового та аналітико-синтетичного методів опрацьовано значну кількість літературних та нормативних джерел, встановлені їх особливості та значення в регулюванні відносин у сфері матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням питань правового регулювання відносин щодо матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК, на підставі якого обгрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо вдосконалення законодавства у даній сфері суспільних відносин. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в національному правовому полі:

проведено детальне поетапне історичне дослідження відносин з матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК;

доведено, що в умовах ринкових відносин основним засобом планування повинен виступати договір, а не жорстке адміністративне планування цієї діяльності, яке було притаманне матеріально-технічному забезпеченню сільського господарства в минулому;

визначені основні ознаки та принципи, властиві матеріально-технічному забезпеченню товаровиробників АПК;

досліджено суб’єктний, спеціалізований склад відносин стосовно матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК;

- обгрунтовано висновок, що в сучасних умовах господарювання застосовується в основному не матеріально-технічне постачання (як це було в минулому), а саме матеріально-технічне забезпечення;

сформульовані поняття „матеріально-технічні ресурси” та „матеріально-технічне забезпечення товаровиробників АПК”;

зроблено висновок про необхідність розробки і прийняття на державному рівні програми матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК та Закону України „Про матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників”;

запропоновано розробити й затвердити на законодавчому рівні Примірний договір між сільськогосподарським товаровиробником і машинно-технологічною станцією;

вказано на доцільність створення державної регіональної служби по наданню науково-консультативних та інформаційних послуг аграрним товаровиробникам;

- виявлено загальні та специфічні ознаки договорів поставки й купівлі-продажу продукції виробничо-технічного призначення для АПК і проведено їх розмежування;

- визначено поняття договору поставки продукції виробничо- технічного призначення для АПК;

- додатково з’ясовані основні ознаки та юридична природа договору лізингу як форми забезпечення товаровиробників АПК продукцією матеріально-технічного призначення й обгрунтовано необхідність внесення змін та доповнень у Закон України «Про фінансовий лізинг».

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних положень і висновків дисертаційної роботи у процесі нормотворчої діяльності з метою розвитку й удосконалення законодавства України про матеріально-технічне забезпечення товаровиробників сільського господарства. Положення дисертації можуть застосовуватись у науково-дослідницькій роботі, можливе їх використання і в навчальному процесі, а також для розробки навчально-методичних матеріалів, призначених для студентів юридичних закладів.

Окремі положення й висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть послужити підґрунтям для подальших пошуків і наукових досліджень.

Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його безпосередньо у процесі діяльності по матеріально-технічному забезпеченню товаровиробників АПК.

^ Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на засіданнях кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Основні положення й висновки, викладені в дисертаційній роботі доповідалися: на Першій обласній конференції молодих науковців “Тобі, Харківщино,  пошук молодих” (м. Харків, 19-20 березня 2002 р.), конференції молодих учених „Проблеми розвитку юридичної науки в новому столітті” (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.).

Публікації. Основні висновки й теоретичні положення дисертаційного дослідження викладено в чотирьох статтях, які опубліковані в наукових фахових виданнях України, та двох тезах виступів на наукових конференціях.

Результати поданного на захист дослідження використовувалися дисертанткою в навчальному процесі при проведенні практичних занять з курсу „Аграрне право” зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Структура і обсяг роботи. Структура роботи обумовлена її предметом і задачами дослідження, а також логікою і послідовністю розкриття теми останнього і викладення його результатів. Вона складається із вступу, двох розділів, які містять у собі сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінки, в тому числі, основного тексту 168 сторінки. Загальна кількість використаних джерел – 241 найменуваня.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВИСНОВКИ


Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Матеріально-технічне забезпечення товаровиробників АПК, без якого неможливе виробництво сільськогосподарської продукції, забезпечення населення продуктами харчування, а промисловість сільськогосподарською сировиною, має першочергове значення в формуванні конкурентноспроможного аграрно-промислового виробництва, спрямованого на вирішення політичних, економічних, соціальних завдань і забезпечення продовольчої безпеки країни.

2. Правове регулювання матеріально-технічного забезпечення сільського господарства пройшло у своєму розвитку низку історичних етапів, кожному з яких властиві свої характерні риси й особливості.

3. Після проголошення незалежності України виникла необхідність розбудови нової правової системи, у тому числі й у галузі матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК, яке не тільки втратило жорстку плановість, а навпаки, набуло ще більшої актуальності й необхідності, особливо в умовах сьогодення.

4. На відміну від постачання, яке було запроваджено в часи планової економіки, в сучасних умовах реалізується саме матеріально- технічного забезпечення, а не матеріально-технічне постачання. Сільськогосподарські товаровиробники самостійно, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, бартерних, лізингових та інших угод безпосередньо з виробниками сільськогосподарської техніки й інших матеріально-технічних засобів або через посередницькі організації вживають заходи щодо самозабезпечення ними.

5. На сьогодні бракує належного правового регулювання матеріально-технічного забезпечення виробників сільськогосподарської продукції.

6. Сформульоване поняття матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК.

7. Необхідно розмежувати такі групи відносин з матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств:

а) відносини, що виникають між виробниками сільськогосподарської техніки й організаціями з матеріально-технічного забезпечення;

б) відносини між сільгосптоваровиробниками й виробниками сільськогосподарської техніки та інших матеріально-технічних ресурсів;

в) відносини між підприємствами з матеріально-технічного постачання і сільгосппідприємствами;

г) відносини між самими сільгоспвиробниками.

8. Визначено, що суб’єктний склад відносин з матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК є таким: з одного боку – сільськогосподарські підприємці (фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи, акціонерні сільськогосподарські товариства та інші підприємці, тобто покупці сільськогосподарської техніки й інших засобів матеріально-технічного призначення); з другого – суб’єкти, які надають предмети матеріально-технічного забезпечення (безпосередні виготовлювачі або посередники в цих правовідносинах).

9. Доведено, що норми права, які регулюють відносини по матеріально-технічному забезпеченню сільськогосподарських товаровиробників, складають галузевий комплексний інститут аграрного права.

10. Новими формами матеріально-технічного забезпечення є: (а) залучення кредитних коштів для придбання необхідних матеріально-технічних ресурсів; (б) впровадження лізингових відносин; (в) створення машинно-технологічних станцій та загонів; (г) створення обслуговуючих кооперативів; (д) наявність підприємств з матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК, заснованих на приватній власності.

11. Доцільно прийняти на державному рівні програму матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК і створити державну (або за участю держави) регіональну службу з надання науково-консультативних та інформаційних послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

12. Доведена необхідність прийняття спеціального Закону України „Про матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників”.

13. Договори з матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК – це угоди, які застосовуються у сфері обігу матеріально-технічних засобів і спрямовані на раціональне доведення засобів виробництва до господарств з метою створення сприятливого режиму й умов діяльності сільгосптоваровиробників по обробітку землі, виробництву, переробці й реалізації сільськогосподарської продукції.

14. Відносини щодо матеріально-технічного забезпечення сільгосптоваровиробників складаються в агропромисловому комплексі у вигляді зв’язків виробничо-господарського характеру. Це відносини між суб’єктами аграрної підприємницької діяльності всіх форм власності й господарювання з суб’єктами підприємництва аграрно-виробничого сервісу. До суб’єктів підприємництва аграрно-виробничого сервісу належать: підприємства по виготовленню сільськогосподарської техніки й сільгоспзнарядь, підприємства з матеріально-технічного забезпечення й сервісному обслуговуванню сільгосппідприємств, МТС і механізовані загони, які надають послуги для обробітку землі й збирання врожаю.

15. Господарські договори опосередковують відносини, які за своїм економічним змістом є відносинами у сфері відтворення (постійного повторення виробництва матеріальних благ). Цим вони й відрізняються від цивільних договорів, що опосередковують (мають опосередковувати) відносини, як правило, у невиробничій сфері.

16. Господарському договору притаманні у своїй сукупності такі ознаки:

а) вони укладаються між підприємствами, а також між юридичними особами, які, хоча й не є підприємствами, але здійснюють господарську діяльність. Відповідно, договір, у якому хоча б однією зі сторін є фізична особа (непідприємець) не є господарським.

б) господарські договори завжди осередковують платну передачу продукції (товарів), надання послуг чи виконання робіт. Господарські договори виступають правовою формою товарно-грошових відносин.

17. Серед договорів, які регулюють відносини з матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК, можна виділити 3 групи.

До першої належать договори, які забезпечують збалансований і спрямований рух засобів виробництва від виробника до споживача. Це поставка та купівля-продаж; до другої – договори, які регулюють відносини з надання послуг виробничого характеру – договори про надання послуг сільськогосподарського призначення, договори МТС з сільгосппідприємствами; до третьої групи можна віднести договори, які надають можливість сільгоспвиробникам користуватися необхідними матеріально-технічними ресурсами при неможливості придбати їх у власність. До них належать орендний, лізинговий та кредитний договори.

18. За своєю юридичною природою договір поставки продукції виробничо-технічного призначення для АПК є господарським оскільки укладається між суб'єктами господарської діяльності; основне його призначення – забезпечення господарської діяльності товаровиробників – підприємств АПК.

19. Договір купівлі-продажу є подібним за своєю суттю, правами й обов'язками сторін з договором поставки продукції виробничо-технічного призначення для АПК, але він є самостійним і відрізняється від договору купівлі-продажу за такими ознаками:

а) постачальником може бути будь-який підприємець, а покупцем сільськогосподарської продукції, як правило, виступає суб'єкт господарювання (підприємець) в АПК. У договорі купівлі-продажу як продавцем, так і покупцем може бути будь-який суб'єкт, у тому числі й громадянин (непідприємець).

б) мета дії договору поставки продукції виробничо-технічного призначення передбачає її використання останньої для здійснення сільськогосподарської діяльності, а не в особистих цілях;

в) предметом поставки є рухомі речі, у той час як за договором купівлі-продажу може бути реалізовано як рухоме, так і нерухоме майно;

г) важливою ознакою, що відрізняє договір поставки продукції виробничо-технічного призначення для АПК від договору купівлі-продажу, є порядок і письмова форма їх укладення;

д) для договору купівлі-продажу письмова форма не обов'язкова, як не обов'язкові для нього також умови, які є істотними для договору поставки продукції виробничо-технічного призначення для АПК.

20. Доведено, що договір поставки виробничо-технічної продукції для АПК – це угода між постачальником і покупцем, згідно з якою постачальник зобов'язується в зазначений строк (строки) передати другій стороні – сільськогосподарському товаровиробникові (підприємцеві) АПК продукцію для застосування в сільськогосподарському виробництві, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію й оплатити її.

21. Лізинг для постачальника сільгосптехніки – це ефективна форма її збуту, а для лізингоодержувача – заощаджувальна форма фінансування інвестицій. Якщо підприємство-лізингоодержувач має можливість користуватися лізинговим майном без одноразової мобілізації і власних, і залучених коштів, то для лізингодавця – це підприємницька діяльність з метою отримання прибутку.

Договір лізингу передбачає, що за домовленістю одна сторона придбає й передає другій у платне тимчасове користування майно для здійснення господарської діяльності. Зміст договору лізингу має містити всі істотні умови.

Основними особливостями лізингу сільськогосподарської техніки є:

а) спеціальний предмет лізингової угоди – сільськогосподарська техніка, а також устаткування, необхідні для сільськогосподарського виробництва;

б) однією стороною лізингового договору виступає спеціальний суб’єкт – сільськогосподарське підприємство;

в) продавцем техніки є спеціалізоване підприємство, основна діяльність якого – виготовлення техніки й устаткування для сільського господарства;

г) лізингові платежі за надану техніку мають періодичний характер і залежать від циклу сільськогосподарських робіт, тобто сільськогосподарське підприємство може здійснити розрахунки після реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції; найчастіше ця можливість наступає восени;

д) лізингодавець несе більший ризик несвоєчасного отримання лізингових платежів від лізингоотримувача, тому що прибуток останнього залежить від природно-кліматичних умов;

22. Доцільно внести доповнення до Закону України „Про фінансовий лізинг” у вигляді норм, у яких були б закріплені особливості лізингу в сільському господарстві як однієї із форм матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК.

23. Міністерству аграрної політики доцільно розробити апробовані методики рекомендаційного характеру щодо підрахунку збитків, заподіяних порушенням договірних зобов’язань у сільському господарстві, якими могли б керуватися працівники юридичних служб сільськогосподарських підприємств, інших суб'єктів господарювання при обгрунтуванні вимог про відшкодування збитків і стягнення неустойки.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву: Моногр. – М.: Юриздат НКЮ СССР, 1940. – 192 с.

Аграрне право України: Підручник / За ред. В.З. Янчука. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 720 с.

Акт проголошення незалежності України Верховною Радою України 24 серпня 1991 р.// Ведомості Верховн. Ради УРСР. – 1991. – № 38. – Ст.502.

Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2 т. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1972. – Т.1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – 395 с.

Алексеев С.С. Структура советского права: Моногр. – М.: Юрид. лит., 1975. – 264 с.

Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.

Алмаз В.А. Гражданско-правовое регулирование материально-технического снабжения сельського хозяйства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Харьков, 1965. – 24 с.

Артиш В.І. Лізинг у матеріально-технічному забезпеченні фермерів // Економіка АПК. – 2001. – № 10. – С. 30–32.

Арутунян Ю., М. Вылцан. Историческая роль МТС и их реорганизация.  М.: Соцэкиз, 1958.  100 с.

Архів Вищого Господарського суду України за 2003р.: Справа № 305/5-03.

Архівні дані Харківського Держарбітражу за 1985 р.: Справа 151/85 – Т.

Бару М.И. План и договор // Учен. зап. Харьк. юрид. ин-та. – 1964. – Вып. 8. – С. 36,37.

Басин Ю.Г. Правовое регулирование хозяйственных отношений совхозов . – Алма-Ата.: Кайнар, 1975. – 124 с.

Белов А. Лизинг во внешней торговле // Внеш. торговля. – 1977. – № 5. – С. 47–53.

Беляневич О.А. Державні контракти: історія і сучасність // Вісн. господарч. судочинства. – 2003. – № 2. – С. 128–136.

Берлач А.І. Проблеми становлення лізингових правовідносин в АПК України // Фінанси України. – 1999. – № 5. – С. 73–79.

Бойчук Р.П. Договір лізингу: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 1997. – 22 с.

 Бондар М.І., Бондар Т.А. Становлення лізингових відносин в Україні // Економіка АПК. – 2001. – № 1. – С. 37–40.

Брагинский М.И., В.В. Витрянский. Договорное право: Общие положения. – М.: Статут, 1998. – 682с.

Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Мн.: Беларусь, 1967. – 260 с.

Брагинский М.И., Шапкина Г.С. Хозяйственные договора в материально-техническом снабжении и сбыте. – М.: Экономика. – 1976. – 192 с.

Брагинский М.И. Хозяйственный договор: каким ему быть? – М.: Экономика, 1990. – 173 с.

Братусь С.Н., Лунц Л.А. Вопросы хозяйственного договора. – М.: Госюриздат, 1954. – 155 с.

Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Госюриздат, 1963. – 197 с.

Бродій О. Пеня за невиконання договору поставки // Юрид. газ. – 2003. – 20 верес. (№ 5). – С. 19.

Бурковський І.Д. МТС: стан та проблеми розвитку // Економіка АПК. – 2001. – № 7. – С. 49,50.

Бурковський І.Д., Бурковська А.В. Розвивати технічне забезпечення фермерських господарств // Економіка АПК. – 2001. – № 10. – С. 4-6.

Быков А.Г. План и хозяйственный договор. – М.: Изд-во МГУ, 1975. – 158 с.

Бычкова Ц.В. Договор в производственно-экономических связях между сельским хозяйством и промышленностью. – К.: Наук. думка, 1980. – 176 с.

Васильев Г.И. Лизинг: международный аспект // Деньги и кредит. – 1989. – № 1. – С. 31–37.

Васильев Н.М., Катырин С.Н., Лепе Л.Н. Лизинг как механизм развития инвестиций и предпринимательства. – М.: ДеКА, 1999. – 216 с.

Веденин Н.Н. Аграрное право: Учебник. – М.: Юриспруденция, 2000. – 640 с.

Веденин Н.Н. Правовое регулирование производственно-технического обеспечения сельского хазяйства: Моногр.  М.: Наука, 1988.  172 с.

Венедиктов А.В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР. – М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1954. – 268 с.

Вердников В.Г., Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовые формы товарно-денежных отношений. – М.: Юрид. лит., 1970. – 223 с.

Вердников В.Г. Хозяйственные договоры. – М.: Госюридиздат, 1965. – 170 с.

Витрянский В.В. Договор аренды, его виды: прокат, фрахтование на время, аренда зданий, сооружений и предприятий, лизинг. – М.: Статут, 1999. – 245 с.

Вінник О.М. Інвестиційне право: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2000. – 264 с.

Внукова Н.Н. Законодательно-нормативное регулирование лизинговых отношений в Украине и странах СНГ // Укр. інвест. журн. – 1997. – № 11. – С. 8–9.

Внукова Н.Н., Ольховиков О.В. Мир лизинга. – Харьков: Основа, 1994. – 220 с.

Вовк Ю.А. Правовое регулирование материально-технического снабжения сельского хозяйства. – М.: Юрид. лит., 1965. – 168 с.

Гавзе Ф.И. Социалистический гражданско-правовой договор. – М.: Юрид. лит., 1972. – 168 с.

Гаевский Р.В. Договор на материально-техническое снабжение колхозов. – Мн.: Наука и техника, 1983. – 55 с.

Газман В.Д. Лизинг: теория, комментарии. – М.: Фонд «Правовая культура», 1997. – 374 с.

Газман В.Д. Рынок лизинговых услуг. – М.: Фонд «Правовая культура», 1999. – 65 с.

Гайдуцький П.І., Лобас М.Г. Відродження МТС (Організація машинно-технологічних станцій в ринкових умовах): Монографія. – К.: НВАТ Агроінком, 1997. – 508 с.

Гелевей О. Способи визначення розміру неустойки// Підприємництво, госп-во і право. – №7. – 2001. – С. 50–52.

Горемыкин В.А. Лизинг: Практ. учеб.-справ. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 379 с.

Гориславська І. Правове забезпечення лізингових правовідносин В АПК України // Підприємництво, госп-во і право. – 2002. – № 5. – С. 99–101.

Господарський Кодекс України: Прийнятий Верхов. Радою України 16 січ. 2003 р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сб. нормат. актов / Под ред. В.К. Пучинского, М.Н. Кузнецова. – М.: Изд-во УДН, 1988. – 206 с.

Гривківська О.В., Брязгун Н.П., Гриценко О.Ф. Лізинг в технічному переоснащенні сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. – 1997. – № 10. – С. 8–10.

Гришин Д.А. Неустойка: современная теория // Актуал. пробл. гражд. права: Сб. ст. / Под ред. М.И. Брагинского. – М.: Статут, 2000. – Вып. 2. – С.77-81 .

Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верхов. Радою України 16 лип. 1990 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.

Демьяненко С. Направление развития финансовых рынков в АПК // Экономика Украины. – 2001. – № 8. – С. 53–59.

Деньги, кредит, банки: Учеб пособие / Под. ред. Г.В. Кравцовой. – Мн.: Изд-во БГЭУ, 1995. – 382 с.

Дубский Г.Л. Организация снабжения народного хозяйства в республике и экономическом районе. – М.: Экономика, 1964. – 129 с.

Евстратов А. Лизинг в СССР. Перспективы и реальность // Матер.-техн. снабжение. – 1990. – № 1. – С. 91–98.

Ерошкин Н.П. История государственных учереждений дореволюционной России: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1983. – 352 с.

Жуков Г.М. Лизинг в АПК // Деньги и кредит. – 1990. – № 1. – С. 91–98.

Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України: Навч.-практ. посіб. – Х.: Одіссей, 2003. – 448 с.

Звітні дані Міністерства агарної політики України за перше півріччя 1993 р.

Звітні дані ХТЗ за 2001-2002 р.р.

Земельний Кодекс УСРР від 24.11.1922 р. // ЗЗ УРСР.  1992. – Дод. зб.  Ст. 1.

Земельный Кодекс РСФСР от 12.10.1922 г. // Собр. Узаконений. – 1922. – № 68.  Ст. 901.

Зобов’язальне право. Теорія і практика: Навч. посіб. / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 912 с.

Иоффе О.С. План и договор в социалистическом хозяйстве. – М.: Юрид. лит., 1971. – 216с.

Иоффе О.С. Правоотношения по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1942. – 143 с.

Иоффе О.С. Структурные подразделения системы права (на материалах гражданского права) // Ученые записки ВНИИСЗ. – Вып. 14. – С. 50.

История колхозного права: Сб. законодат. материалов СССР и РСФСР 19171958 гг.: В 2 т.  М.: Госюриздат, 1959.  Т.2: (1937–1958 гг.). – 540 с.

Історія колективізації сільського господарства Української РСР: Зб. док. і матеріалів: У 3 т. / Ред. колегія: І.Х. Ганжа, Л.В. Гусєва, І.Л. Шерман та ін. – К.: Наук. думка, 1965. – Т.2: Здійснення суцільної колективізації на Україні, 1927–1932 рр. – 838 с.

Кабатова Е.В. Лизинг: правовое регулирование, практика. – М.: Наука, 1996. – 204 c.

Казімірський В.В. Активізація інвеститаційного процесу і лізинг сільськогосподарської техніки // Зб. наук. пр. / Донец. нац. ун-т. – Д., 2002. – Вип. 122. – С. 119–123.

Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Госюриздат, 1972. – 471 c.

Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 187 с.

Кирилова М.Я. Договор поставки. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1974. – 166 с.

Клейн Н.И. Роль хозяйственного договора в формировании плана производства товаров народного потребления // Сов. государство и право. – 1966. – №6. – С. 38-44.

Козырь М.И., Краснов Н.И. Правовые вопросы дальнейшего развития колхозного строя в СССР. – М.: Госюриздат,1960. – 72 c.

Конституция УСРР от 14.03. 1919 г. // Собр. Узаконений УСРР. – 1919. – № 19. – Ст. 204.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сес. Верхов. Ради України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Корбут Л., Лужинович Е. Состояние и тенденции развития лизинга в зарубежных странах. – М.: Агропромиздат, 1991. – 30 с.

Корнеев А.Л., Сидоров В.Я., Хохлов В.А. Хозяйственный договор в АПК. – М.: Агропромиздат, 1989. – 156 c.

Корнієнко Г.С. Машинно-технологічна станція як одна із нових організаційно-правових форм матеріально-техніческого забезпечення товаровиробників АПК в умовах ринку // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 55. – С. 187–193.

Корнієнко Г.С. Організаційно-правові аспекти формування системи матеріально-технічного забезпеччення АПК // Право України. – 2003. – № 4. – С. 45–49.

Корнієнко Г.С. Правові проблеми фінансового забезпечення фермерства в умовах ринку // Підприємництво, госп-во і право. – 2001. – № 6. – С. 61–64.

Королев В. Лизинговые операции // Экономика и жизнь. – 1990. – № 49. – С. 18.

Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1973. – С. 13.

Краснов Н.И. Реальное исполнение договорных обязательств между социалистическими организациями. – М.: Госюр