Реферат: Дей, І без притчі нічого Він їм не казав, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу

Передмова

“…в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу! Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу» (Мт. 13, 34–35).

Ісус Христос навчав народ уживаючи загальновідому для того часу методу притч – оповідання, яке ґрунтується на життєвих ситуаціях та конкретних подіях. Ісус – Учитель, Педагог, знав як промовити до серця кожного слухача, незважаючи на його високий інтелектуальний, соціяльний статус. Кожен, хто слухав Його притчі, бачив в них своє життя, отримував конкретне і практичне вчення про Царство Боже, про потребу навернення – зміни свого життя, про правильне ставлення до Бога та до ближнього. Ісусові притчі відрізняються від будь-якого простого оповідання. Це Слово Боже, яке завжди є „живе і діяльне”. Ісус, промовляючи до народу за допомогою притч, об’являє найглибші істини про Бога Отця, про Його присутність і божественну дію у Всесвіті, про Його Царство, яке є посеред народу, росте і дає плоди не дивлячись на чималі перешкоди (Мк. 4, 1–8), про покликання і гідність людини як образу і подоби Божої, про її покликання до повноти життя у Ньому (Ів. 10, 10) та про те, як потрібно жити, щоб бути учасником Царства Божого, до якого кожна людина є створена і покликана.

Христові притчі мають неперевершену педагогічну цінність і завжди є і будуть актуальними для навчання та виховання особи на всіх етапах її життя. Як за часів Ісуса Христа, так і сьогодні — читаючи, слухаючи, вивчаючи та роздумуючи над цими притчами у кожній з них читач, учень знайде і пізнає глибоку правду про Бога, про Царство Боже, про своє покликання і запрошення до участи в тому Царстві та пізнає шляхи, які до Нього ведуть та принципи моральні згідно яких потрібно жити. Читаючи притчі потрібно ставити собі запитання, що мене вражає в цій чи інші притчі? Що мені говорить сьогодні Ісус цією притчею? Не можна трактувати притчі Христові лиш як допоміжний матеріал але потрібно трактувати їх, як Слово Боже пам’ятаючи що «Усе Писання Богом натхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2Тим. 3, 16–17).

Програма для учнів шостого класу з предмету „Християнська етика” — побудована на Христових притчах, оскільки автори її переконані в тому, що в них кожен знайде тверду основу для пізнання і вивчення християнських цінностей, а, особливо, пізнає Ісуса Христа і Його науку, як справжнє джерело християнської моралі.

Пропонуємо Вам, дорогі педагоги, – учителі християнської етики методичні розробки згідно з програмою апробованою Міністерством Освіти і Науки України для учнів шостого класу. Уроки є подані за загальною прийнятою структурою та відповідно до програми, яка має чотири розділи, в кожному з яких розглядаються певні християнські цінності та засади християнського життя:

1. Новий Завіт – джерело моралі;

Слово Боже виховує нас;

3. Етика людських взаємин у світлі Христового вчення;

Основи морального життя.

Підсумковий урок залишено для творчого опрацювання учителя християнської етики. Біблійні тексти подані за перекладом Огієнка згідно із загально прийнятим рішенням комісії.

Метою цього видання є допомогти учителям християнської етики у проведенні уроків та надати певні орієнтири. Цей методичний матеріал немає завершеного етапу та не обмежує творчості педагогів. Дуже важливим є те, щоб кожен з учителів християнської етики, перед тим як іти до класу, особисто пережив цю притчу яку буде подавати учням через молитовне читання Слова Божого, застанови над ним. Не можемо говорити про Ісуса Христа не спілкувавшись з Ним, Учителем і неперевершеним Педагогом. Ісусові учні ставили запитання своєму Учителеві: «І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу…» (9Мт 13.36-37) Зробивши цей перший крок можемо перейти до подальшої пильної та дуже фахової старанної підготовки методичного матеріалу який має бути поданий з творчістю, з педагогічною майстерністю, з радістю, ентузіазмом та святістю. Я впевнена, що ідучи за такою послідовністю, зможемо спричинитися до справжнього християнського навчання та виховання свідомих християнських громадян України, пізнаючи християнські цінності якими жили і передали наші предки у різних видах: культури, мистецтва, літературі та музиці свої глибокі християнські переконання та життя побудоване на Христовій науці .

Бажаю висловити щиру подяку і признання нашим учителям християнської етики, які з посвятою та відданістю працювали над підготовкою цього методичного матеріалу, що у найближчому часі має бути доопрацьований, щоб міг стати посібником: п. Галині Добош, п. Людмилі Ступець та п. Марії Черняк. Слово вдячності належить нашим біблістам та богословам: всч. о. Тарасу Барщевському за підготовку конспекту лекцій з Христових притч в яких можемо пізнавати їх глибший зміст, а також за консультації які надавав як фахівець у галузі біблійних наук, та п. В’ячеславу Бліхару за богословську редакцію та упорядкування матеріалу до видання. Всім хто спричинився до видання цього медичного матеріалу велике Спасибі!

с. Луїза Цюпа, СНДМ

директор Катехитично-педагогічного Інституту УКУ


Розділ 1:

«Новий Завіт – джерело християнської моралі»

^ Тема 1: Євангеліє – Добра Новина

Мета та завдання:

Розкрити зміст поняття «євангеліє», навчити учнів працювати з текстами Святого Письма, формувати шанобливе відношення до Святого Євангелія та заохочувати до читання євангельських текстів.

^ Ключовий вірш:

«Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана» (Мр. 13, 10).

Біблійний уривок:

«А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні. І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили. І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати. І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули! І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його» (Лк. 4, 14-22)

^ Міжпредметні зв’язки: література, географія, історія стародавнього світу.

Словник термінів та понять:

«євангеліє» – у перекладі з грецької мови означає «Добра Новина», яка у християнському вченні набула значення Благовісті про спасіння усіх людей через Ісуса Христа – воплочене Слово Боже;

«апостол» – у перекладі з грецької мови означає «посол, посланник», а у вузькому значенні цей термін застосовується для визначення дванадцяти учнів Ісуса Христа: «Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його; 2 А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його; Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його» (Мт. 10, 2–4);

«пророк» – той, хто у спілкуванні з Богом передбачував майбутнє; той, хто промовляв до народу від Імені Бога заради спасіння – «слухай Ізраїлю — Бог говорить»; вибраний чоловік, через кого Бог звертався до свого народу.
^ Розвиток теми:
На класній дошці виразно записано назву теми даного уроку.

Вчитель може творчо, за допомогою вступу, розпочати виклад матеріалу (один з варіантів):

Минуло літо, канікули. Розпочався новий навчальний рік. Кожен з нас очікує чогось від цього навчального року, тому цікавістю світяться ваші очі, радістю наповнені серця, то ж привітаймо одні одних з нагоди нашої зустрічі*.

Кожного дня і години, а то й хвилини, до нас приходять різні новини. Ми живемо з вами у світі, наповненому новинами. Деколи вони є добрими, яких, можливо, ви очікували, а деколи, можливо, є не бажаними. Ідучи до вас на урок, я теж отримала новини, якими хотіла б поділитися з вами**.

— Але ж від кого ми отримуємо новини? По-перше, від людей: усні розповіді, листи, телефонні дзвінки; По-друге, через ЗМІ: радіо, телебачення, Інтернет. Але ж чи всі новини є корисними для учнів вашого віку?

Усі речі, що нас оточують, символічно нас про щось попереджують. Скажімо: листя, що змінило свій колір і тихо опадає додолу, попереджує нас про прихід осені: темні хмари на небі, блискавиці, громи – попереджують нас про можливе наближення грози.

Минулого навчального року, ми з вами, говорили про ще одну дуже важливу новину для людини, чи пригадуєте, що це була за новина і від кого? (від Господа).

І справді, Господь неодноразово посилав новини вибраному ізраїльському народові або ж через ангелів, або ж через праведних людей – пророків.

Чи можемо пригадати, що це були за новини і хто саме їх передавав?*

Через Ноя, Господь попереджував про відплату за вчинки;

Через Авраама – Господь виявив свою любов до людини, до Ісаака.

Через архангела Гавриїла, Господь благовістив Діві Марі, що вона стане матір’ю Сина Божого – Ісуса Христа.

Пророк Ісая говорить «^ Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7, 14). Еммануїл, у перекладі, означає – «з нами Бог».

Звідси випливає, що Ісус Христос є істинним Богом, який прийшов з неба на землю, щоб свідчити про Бога–Отця. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3, 16). Саме це й було радісною Новиною для усіх людей. Сьогодні кожен, хто вірує, що Ісус є Господь, має надію на вічне життя з Ним.

На уроках, у п’ятому класі, ми вже говорили про значення приходу у світ Ісуса Христа: від Його народження розпочинається нова ера літочислення, яку ми називаємо Новим Завітом, християнською ерою в історії людства.

Що ж приніс Христос світу, людям і кожному з нас зокрема?**

Він приніс Добру Новину, яка грецькою мовою називається «Євангеліє». Проголошуючи цю Новину, Ісус говорить про Царство Небесне, а також навчає, як потрібно жити для того, щоб осягнути те Царство.

Ісус умів читати, бо читав псалми у храмі, але ми не знаємо точно, чи Ісус писав. Він завжди говорив і багато народу приходили слухати Його. Мова Ісуса була доступною, зрозумілою, частково поетичною, пересипаною порівняннями, метафорами. Деколи Ісус картав людей за їхні затверділі серця, закликав до навернення на шлях добрих вчинків, до виконання Заповідей.

Коли Ісус Христос у славі вознісся на небеса, а біля апостолів почали збиратися перші християнські спільноти, тоді й виникла необхідність пригадати те, що ж говорив Спаситель конкретно про той чи інший вчинок, як поводитися у різних ситуаціях. Саме з цього моменту почали творити перші письмові згадки. Слова Ісуса Христа записали чотири євангелисти: Матей (Матвій або Матфей), Марко, Лука, та Іван (Йоан). Матей та Йоан належали до дванадцятьох апостолів, Марко був учнем апостола Петра, а Лука був лікарем та художником, а також писарем апостола Павла, і теж не належав до дванадцятьох.

Отже, на початку існувало одне «Євангеліє», тобто Благовість, Добра Новина, яку звіщав усім Ісус Христос. На основі сказаного розуміємо те, що чотири Євангелії, які входять до складу Нового завіту, є переданням апостолів та їх учнів відтвореним у письмовій формі.

Три з них – від Матея, Марка та Луки – називають синоптичними, бо вони дуже подібні між собою. Четверте євангеліє написав апостол Йоан. Це євангеліє зосереджене на тому, щоб показати, ким насправді є Ісус. Вона найглибше проникає в сумління і закликає кожного зосередити свою увагу над самим собою.

У Євангелії Ісус навчає, як потрібно жити для того, щоб спасти себе.

Навчання та служіння Ісуса Христа людям, описане в євангеліях, є дороговказом до спасіння для кожного, хто приймає ці слова, визнає Христа правдивим Богом і відчуває відповідальність (моральну) за особисті вчинки.

^ Закріплення уроку – завдання для учнів:

поділ класу на три групи, кожній з яких роздати індивідуальні завдання на 5-7 хв., після чого – кожна група звітує перед класом.

знайти і прочитати слова зі Святого Письма:

Мт. 7, 12 – «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки»;

Мт. 7, 1-5 – «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого»;

Мт. 10, 32 – «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я»;

Мт. 28, 6, 9-10 – «Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він», «Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене!»;

Мт. 28, 18 – «Дана Мені всяка влада на небі й на землі»;

Мк. 4, 35-41 – «І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік. І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним. І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?... Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала... І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте? А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?»;

Мк. 11, 15-19 – «І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів. І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм. І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників! І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його»;

Лк. 4, 42 – «Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив»;

Лк. 11, 9-13 – «І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам! Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять. І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину? Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона? Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?».

^ Підсумок уроку1: Вчитель допомагає учням самостійно зробити підсумок, що Ісус Христос прийшов на землю, щоб навчити нас жити морально; умер за нас, щоб полегшити наше зречення від зла; відкупив Своєю кров’ю наші душі. Він переміг силу зла і тому, коли ми є з ним, то жодне зло не спроможне перемогти нас, бо ж поруч — Спаситель. Про те, чого ми прагнемо в житті, маємо можливість просити в Господа і Він дасть нам це. Проте найперше маємо просити й шукати Царства Небесного…

^ Домашне завдання:

Беручи за основу євангельські тексти прочитані в класі, дайте письмову відповідь на запитання: Яку найважливішу новину Ісус Христос посилає саме мені?*


^ Тема 2. Ісус Христос – Учитель

Мета та завдання:

Допомогти учням пізнати Ісуса Христа як Учителя на основі євангельських текстів; формувати в характері дітей сприйняття Ісуса як Учителя.

^ Ключовий вірш:

«Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є» (Ів. 13, 13).

Біблійний уривок:

«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11, 28-30)

^ Міжпредметні зв’язки: українська література.

Словник термінів та понять:

«учитель» – людина, котра в міру своїх інтелектуальних знань, спроможна навчити інших того, що знає; у даному біблійному уривку йдеться про Ісуса Христа як Учителя, котрий будучи Божим Сином зумів відкрити всім людям Бога–Отця, навчити пізнавати Правду;

«тихий-лагідний» – той, хто є смиренно-покірним перед Богом, своє життя будує на довірі до Його любові та милосердя; Ісус Хрситос, що промовляє ці слова є джерелом лагідності, лагідності до ближніх, бо ж каже «…і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,…» ;

«ярмо» – тут йдеться про життєвий тягар, який несе кожен з нас, бо не спроможний звільнитися від нього – на перший погляд. Проте у християнському розумінні, а в контексті даного біблійного уривку ярмо, пропоноване Христом, провадить до звільнення, до радості в Ньому, тому то й говорив Христос про це ярмо, як про легке.
^ Розвиток теми:
На класній дошці виразно записано назву теми даного уроку. Першу частину теми закриваємо аркушем паперу, а обговорюємо лише другу її частину:

Кого ми називаємо вчителем?

Твій улюблений вчитель?

Чого я навчив(-ла-)ся від моїх учителів?

Як ви думаєте, чи всі, хто має диплом вчителя може бути вчителем?*

Отже, вчителем ми називаємо ту людину, яка правильно навчає інших.**

Завдання для учнів:

поділити клас на групи, в яких учні, на основі євангельського тексту, охарактеризовують звернення різних людей до Ісуса Христа, як Учителя;

самостійно знайти і прочитати у Святому Письмі про те, як називають Ісуса Христа Його учні:

Мт. 8, 19 – «І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов!»;

Мт. 12, 38 – «Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе»;

Мт. 22, 36 – «Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?»;

Мр. 4, 38 – «А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?»;

Мр. 10, 17 – «І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?»;

Мр. 12, 14 – «Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво»;

Мр. 12, 32 – «І сказав Йому книжник: Добре, Учителю!»;

Лк. 3, 12 – «…приходили й митники, щоб христитись від Нього, і питали Його: Учителю, що ми маємо робити?»;

Ів. 1, 49 – «Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!».

Вчитель:

Мабуть, у вас виникає запитання: Хто ж записував все те, що говорив Ісус?

Ви вже знаєте, що того, хто навчає, називають вчителем, а того, хто слухає слів його, називають учнями.

Ісус теж мав своїх сімдесят двох учнів, і дванадцятьох найближчих друзів, їх ще називають апостолами. Один з них, на ім’я Юда, зрадив Христа, видавши Його воякам за тридцять срібняків. Апостоли завжди ходили з Ісусом, спостерігаючи за чудами, які Він творив, слухаючи Його слова, проте до кінця не розуміли ким є Ісус Христос. Саме тому Спаситель часто запитував їх, за кого вони Його мають «І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!» (Мар.8:29) (Мр. 8, 27–30). Людську природу Ісуса вони бачили, бо був як і всі вони (окрім гріха) – людиною, але «докази своєї божественної природи» Христос відкрив не лише тим, що звіщав людям найвищі моральні правди, прожив святе життя, а й тим, що творив своєю владою такі речі, які ніхто інший, окрім Бога, творити не міг. Учні й апостоли усвідомили ці докази лише після Воскресіння Христового, а ще більше після П’ятидесятниці*.

Прочитаймо такий біблійний уривок:

«Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним. І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі. А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим, ту, тільки п'ять хлібів й дві рибі. А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди. І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей. І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить. Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам. А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний. А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали... А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!... І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився? Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула. А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!...» ( Мт. 14, 13-33).

Після прочитання біблійного уривку ділимо клас на три групи, кожній з яких роздаємо індивідуальні завдання. За основу беремо біблійний уривок Мт. 14, 13-36. Перша група читає уривок з 13 по 21 вірш, друга з 22 по 33 і третя з 34 по 36, а відтак представник кожної групи переказує прочитаний текст усім присутнім.

^ Закріплення уроку – завдання для учнів: відповідь на запитання – чого нас навчає Ісус Христос?.

Мт. 5, 1-12 – «І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього. І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи: Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами»;

Мт. 5, 21-22 – «А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній»;

Мт. 5, 34-37 – «А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого»;

Мт. 5, 44-45 – «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних»;

Мт. 6, 2-4 – «Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно»;

Мт. 6, 7-13 – «А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання! Ви ж моліться отак: Отче наш, …»;

Мт. 6, 19 – «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!»;

Мт. 7, 1-5 – «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого»;

Мт. 7, 7-11 – «Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому. Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину? Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!»;

Мт. 7, 15-20 – «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків? Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається. Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!».

^ Підсумок уроку:

Вчитель допомагає учням самостійно підсумувати урок, відповідаючи на такі запитання:

Чого навчав Ісус Христос людей, які приходили його послухати?

Через які діла і слова Ісуса Христа ми переконуємося, що Він – Син Божий?

Чого мене навчає Ісус Христос?

Домашне завдання: Намалювати малюнки до біблійного уривку, над яким учні працювали у класі – (Мт. 14, 13-36).


Тема 3. Ісус навчає притчами.

Мета та завдання:

Розкрити зміст поняття «притча»; пояснити завдання Ісусових притч; заохотити учнів до читання та роздумів над притчами Христовими.

Ключовий вірш:

«Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав» (Мт. 13,34).

^ Біблійний уривок:

«І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря. І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав: Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти. І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували. Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло. А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало. Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз. І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! І, як остався Він на самоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу. І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах, щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм! І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!» (Мр. 4, 1-13).

^ Міжпредметні зв’язки: українська література, географія.

Словник термінів та понять:

«притча» – «правдива історія, … яка закликає дивитися на запропонований образ не як на якусь світлину, але як у дзеркало»1;

«дванадцять» – йдеться про дванадцятьох апостолів: «Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія, Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом, Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став» (Лук. 6, 13-16)2;

«таємниця» – щось, що є тимчасово прихованим; щось, що не усім відоме; щось, що необхідно розкрити: «^ Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву!» (Еф. 5, 32); «Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!» (1Тим. 2, 16).
^ Розвиток теми:
На класній дошці виразно записано назву теми даного уроку.

З попереднього уроку ми пам’ятаємо, що Ісус Христос – є ким?*

Велика частина Його проповідей побудована на основі оповідань з життя людей. Деколи Ісус вдавався до своєрідних порівнянь, за допомогою яких пояснював моральні правди: яке є Царство Небесне, чого саме потрібно остерігатися, що є найважливішим у житті людини, звертав увагу на гріхи людей, проте ніхто не міг Його звинувачувати в особистій образі.

Подібний стиль розповіді використовували багато монахів-пустинників. Скажімо, один з них, на ім’я Яків, повчав тих, що його слухали так: «Як світильник, поставлений в темній кімнаті, освічує її, так і страх Божий, коли вселяється в серце людини, просвічує його і навчає як дотримуватися Заповідей та зростати в чеснотах»3.

Таку ж розповідь застосував і пророк Натан, щоб переконати царя Давида в тому, що той згрішив:

«І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий. У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої. А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка. І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов... І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке. А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився. І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів…» (2Сам. 12, 1-7).

Обговорити з учнями притчу «про сіяча», скерувавши їх увагу до відповіді на запитання:

Чого мене навчає ця притча?

Зрештою, притчі були відомими та зрозумілими для ізраїльського народу, тому Ісус теж навчав за допомогою притч. Притча не вказує ніколи на конкретну особу, але кожен, хто слухає її може побачити в ній себе, свій вчинок щодо себе, своїх ближніх, а також до Бога.

Вперше Ісус Христос заговорив притчею поблизу міста Капернаума. Притчі Ісусові є зрозумілими, бо вони укладені на основі життєвих історій, що трапляються з людиною в будь-який час. У тих притчах Ісус Христос досить часто використовував символ зерна, порівнюючи його зі словом Божим, а символ грунту – з людськими серцями тощо.

^ Мета Ісусових притч:

Розтлумачити людям, що саме Він і є Месія, правдивий Спаситель;

Наголосити на тому, що Царство Небесне вже близько для того, щоб люди змінили свій спосіб життя, тобто покаялися і творили добрі діла;

Навчити людей розрізняти добро від зла, робити правильний вибір у житті;

Заохотити їх до справедливості, милосердя, смирення, пошуку правди і, до обожествлення.

(Кого?Незрозуміло що значить “обожествлення”. Раджу зняти слово, або замінити!!! )

Педагогічна вартість Христових притч полягає в тому, що вони є чудовим засобом спілкування з народом. Христові притчі дають можливість кожному з нас побачити в головних героях себе, свої прогріхи. Притчі немов би перевіряють наше серце на відкритість, або ж закритість перед сприйманням Слова Божого.

Методи засвоєння матеріалу з Ісусових притч:

прочитати біблійний уривок;

знайти головну думку притчі;

дати відповідь на запитання: чого вона мене навчає?

Підсумок уроку: Вчитель допомагає учням самостійно зробити підсумок, що «…притча розрахована на віру, а не на розум. Притча спочатку приховує Боже Слово з тим, щоб його краще пізніше об’явити. В притчі ціле моє життя ставиться під знак питання; і це не тільки моє земне життя, але і те, яке Євангеліє називає “життям вічним”»1. (На мою думку цитату не потрібно, бо людина спочатку сприймає розумом... Разом з тим притча розрахована на порівняння і зіставлення, проведення паралелі: життя матеріальне і духовне?)

На всіх подальших наших з вами уроках, ми будемо глибше роздумувати над притчами Ісуса Христа, пізнаваючи моральну основу християнського виховання.

^ Домашнє завдання: дати відповідь на запитання — з якою метою Ісус промовляв до народу притчами?


Тема 4. Мета людського життя і засоби її досягнення

Мета:

Розкрити учням мету людського життя згідно з християнським вченням; спрямовувати учнів до правильного вибору в житті; розвивати моральні чесноти в характері учнів.

^ Ключовий вірш:

«Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу» (Лк. 12, 22-23).

^ Біблійний уривок:

«І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його. І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?... Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.» (Лк 12,15-21).

^ Міжпредметні зв’язки: ботаніка, українська література.

Допоміжні засоби: аркуші паперу А4, кольорові олівці, або фломастери, аркуш сірого паперу А3.

^ Словник термінів та понять:

«душа» – безсмертна духовна істота наділена розумом та волею: в широкому значені – людина з духом та тілом, а у вузькому значенні – людина без плоті, безтілесна;

«тіло» – це не лише плоть та кістки, а набагато гідніше, на чому наголошував апостол Павло: «^ Бо тіло не є один член, а багато… І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!» (1Кор. 12, 14-27). «Воно єднає усі члени, які його формують, являє нам людину в її головних станах: існування в гріху, у посв’яті Христові і входженні у славу».

«життя» – стан особи, існування окремої особистості; життя людини, її вік – від народження до смерті.
^ Розвиток теми:
На класній дошці виразно записано назву теми даного уроку.

Вчитель, скеровуючи увагу учнів до відповіді на запитання: для чого я живу?*, спонукує їх задуматись про мету свого життя. та допомагає дітям зрозуміти, що найвищою метою життя людини на землі є творити добрі діла, заради вічного життя з Богом у Небесному Царстві. З уроків п’ятого класу ми з вами вже знаємо, що людина створена Богом з вели