Реферат: Мовлення та вербальний інтелект дітей молодшого шкільного віку

Марина Орап

Мовлення та вербальний інтелект дітей молодшого шкільного віку.

Сучасний стан розвитку науки та педагогічної практики акцентує увагу на вивченні будови і функціональної організації інтелектуальної сфери особистості. Загальновідомим є твердження про взаємозв”язок інтелектуальних і мовленнєвих процесів, теоретичним підгрунтям якого є твердження про неможливість існування думки, не втіленої у слово (Л.С. Виготський). Когнітивна психологія, спрямована на вивчення способів отримання, зберігання і використання структур знання, досвіду особистості, розглядає механізми породження мовлення в аспекті опису конкретних умов та особливостей протікання процесів породження мовлення. О.О.Леонтьєв пропонує розглядати когнітивний аспект мови у трьох аспектах її використання: по-перше, як засіб суспільного пізнання, по-друге, як знаряддя індивідуального пізнання, і по-третє, як засіб „розпредмечування” об”єктивної дійсності, найважливіше знаряддя соціалізації особистості.

Вітчизняна психологія, виходячи із положення про єдність мислення і мовлення як їх взаємообумовлений і взаємопроникний розвиток, що здійснюється у пізнавальних процесах, рішуче долає як тенденції відриву мовлення від мислення, що характерні для асоціанізму, так і прагнення до ототожнення мислення і мовлення біхевіористами. Це знаходить своє відображення у прийнятому у вітчизняній психології поділі інтелекту на вербальний (вербально-семантичний) та невербальний (сенсорно-перцептивний). Поняття вербальний інтелект передбачає, що у процесі розв”язання мислительних задач суб”єкт послуговується мовленнєвими засобами, здійснюючи таким чином і мовленнєву діяльність.

Теорія мовленнєвої діяльності, розроблювана у межах психолінгвістики, вивчає діяльність із формування і формулювання думки засобами мови і способом мовлення (О.О.Леонтьєв), створюючи тим самим теоретичні передумови досліджень взаємозв”язку мислення і мовлення. Мислення (думка) у процесі здійснення мовленнєвої діяльності виступає, таким чином, предметом діяльності, а мовленнєві конструкти – способом існування результатів мисленнєвої діяльності. Дані передумови сприяли створенню моделей мисленнєвомовленнєвої діяльності (Т.В.Ахутіна, І.М.Горєлов, О.О.Залевська), здійснення досліджень, у яких розглядався взаємопов”язаний розвиток різних аспектів мовлення і мислення (Л.Г.Алексеєва, В.П.Білоус, Л.М.Бутівщенко, Б.І.Грігайте). Але проблема взаємозалежності рівня розвитку інтелектуальної та мовленнєвої діяльності дітей молодшого шкільного віку окремо не розглядалась. Увага психологів мовлення була зосереджена переважно на проблемі породження і сприймання мовленнєвого висловлювання, власне змістових, смислових, лінгвістичних характеристиках висловлювання як продукту мовленнєвої діяльності. Але якщо мовлення – це вербалізація думки (Х.Джексон), то яким чином думка впливає на характеристики мовленнєвої діяльності, тобто когнітивні складники процесу породження мовлення?

Зважаючи на багатоаспектність проблеми, у нашому частковому дослідженні ми вивчатимемо рівень інтелектуальної складності мовленнєвої діяльності молодших школярів і обмежимось виявом статистично значимих зв”язків між рівнем розвитку мовлення на кожному із рівнів мовленнєвої діяльності та якісними показниками вербально-когнітивної структури.

У структурі мовленнєвої діяльності, як і у будь-якій іншій діяльності, дослідники (О.О.Леонтьев, І.О.Зимняя) виділяють рівні її здійснення: 1) мотиваційно-спонукальний, що обумовлює інтенсивність, емоційність, особистісну значущість мовлення; 2) орієнтувально-дослідницький, від якого залежить спрямованість мовлення, його відповідність задуму, обставинам комунікації; 3) рівень реалізації мовленнєвої діяльності. Здійснення мовленнєвої діяльності забезпечується функціонуванням мовленнєвих навичок та умінь породження та сприймання висловлювання.

Питання будови когнітивних репрезентативних структур, критерії та показники їх впорядкованості отримують у сучасній психологіїї неоднозначне розв”язання. Н.П.Локалова виділяє два ієрархічні рівні у структурі вербально-смислових процесів: 1) виявлення вербальних узагальнено-логічних відношень; 2) когнітивні операції, пов”язані із семантичною обробкою слова як одного із елементів мови.

Дібравши відповідний вербальний матеріал ми виявили рівні розвитку мовленнєвих навичок та умінь дітей молодшого шкільного віку та виявили у них же здатність до мисленнєвої диференціації та узагальнення.

Результати кореляційного аналізу дозволяють зробити висновок про наявність зв”язку будови вербально-смислової структури із рівнем розвитку мовлення молодших школярів.

Подальші дослідження зазначеного кола проблем вбачаємо у виявленні взаємозв”язків рівня розвитку мовленнєвих навичок та умінь і ступеня диференційованості понятійних структур; залежності рівня розвитку лексичних, граматичних та синтаксичних навичок від складності когнітивних структур дітей молодшого шкільного віку.


Використана література:

Локалова Н.П. Организация вербально-смысловой когнитивной структуры // Вопросы психологии. – 2000. - №5. – С. 72-86.

Психологічні чинники розвиваючого навчання в різних освітніх системах: Посібник для шкільних психологів / Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України. – К., 2000. – 272с.