Реферат: Будівельні матеріали пінополіуретани монтажні (монтажні піни)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ




Будівельні матеріали


ПІНОПОЛІУРЕТАНИ МОНТАЖНІ
(МОНТАЖНІ ПІНИ)



Методи випробування


ДСТУ Б В.2.7-134:2007

Введено: «ИМЦ» ( г. Киев, ул. М. Кривоноса, 2а; т/ф. 249-34-04 )


Київ
Міністерство регіонального розвитку та будівництва України
2007

ПЕРЕДМОВА 


1 РОЗРОБЛЕНО: 

Науково-дослідний інститут будівельного виробництва (НДІБВ) Мінрегіонбуду України 

РОЗРОБНИКИ: В. Балицький, д-р техн. наук; Г. Власюк; В. Іваненко, канд. техн. наук;
Л. Кучма (керівник розробки) 


2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: 

наказ Мінрегіонбуду України від 30.07.2007 р. № 117 


3 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ 





Право власності на цей документ належить державі.
Цей документ не може бути повністю чи частково відтворений,
тиражований і розповсюджений як офіційне видання без дозволу
Міністерства регіонального розвитку та будівництва України


© Мінрегіонбуд України, 2007 


Офіційний видавець нормативних документів
у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів
Мінрегіонбуду України
^ Державне підприємство "Укрархбудінформ"

ЗМІСТ 

 С. 

1     Сфера застосування      1 

2     Нормативні посилання      2 

3     Терміни та визначення понять      4 

4     Методи випробування      4 

4.1 Загальні положення      4 

4.2 Визначення зовнішнього вигляду      4 

4.3 Визначення життєздатності      5 

4.4.Визначення часу гелеутворення      5 

4.5 Визначення липкості      5 

4.6 Визначення часу інтенсивного підйому      6 

4.7 Визначення готовності до механічного оброблення      6 

4.8 Визначення коефіцієнта підйому      6 

4.9 Визначення густини      7 

4.10 Визначення водопоглинання      7 

4.11 Визначення адсорбційного зволоження      8 

4.12. Визначення границі міцності за зсуву      8 

4.13 Визначення міцності на стиск за 10 % лінійної деформації      9 

4.14 Визначення міцності на стиск за 80 % лінійної деформації      10 

4.15 Визначення міцності за прогинання      10 

4.16 Визначення границі міцності за розтягнення і відносного  подовження
       за розриву     11 

4.17 Визначення теплопровідності за температури (25+5) оС      12 

4.18 Визначення адгезійної міцності     13 

4.19 Визначення опору текучості     14 

4.20 Визначення структури матеріалу в перерізі      14 

4.21 Визначення максимальної деформації     15 

4.22 Визначення теплостійкості      15 

4.23 Визначення морозостійкості     16 

4.24 Визначення якості нагнітання монтажної піни в порожнину     16 

4.25 Визначення об’ємного виходу монтажної піни   17 

5     Вимоги безпеки, охорони довкілля та утилізація під час випробування
    монтажних пін     17 

Додаток А
    Залежність підйому монтажних пін у часі      19 

Додаток Б
    Схеми підготовки зразків для проведення випробування.    20 

ВСТУП 


Пінополіуретани монтажні (монтажні піни) – окремий клас ізоляційних полімерних матеріалів, які поєднують властивості герметизуючих, тепло- звукоізолюючих матеріалів. 

Ці матеріали можна віднести до заливних пінопластів, які виготовляють і застосовують в умовах будівельного майданчика. 

Монтажні піни після проходження хімічної реакції отвердіння являють собою газонаповнені полімери, основою яких є поліуретани. 

Вони характеризуються наявністю в полімерній матриці диспергованих газоповітряних включень і відносяться до жорстких пінопластів закрито-коміркової структури. 

Продукцію постачають у невеликих зручних за масою ємностях-балонах. Нанесення вихідного складу – піномаси – здійснюють у вигляді струменя, який спрямовують за допомогою прилаштованої трубчастої насадки в порожнину будівельної конструкції. 

Вихідні склади монтажних пін – багатоскладові речовини, основним компонентом яких є диізоціанати, зокрема, 4,4-дифенілметандиізоціанат, а також суміш поліефірів, каталізаторів, емульгаторів, стабілізаторів та інших добавок. 

Отвердіваючим агентом процесу полімеризації слугує волога оточуючого повітря, спінюючим агентом – двооксид вуглецю, який виділяється в результаті реакції взаємодії ди- або поліізоціанатів з вологою оточуючого повітря. 

Під час виходу із ємності-балону – це легко рухома, спінена в’язка маса, яка швидко збільшується в об’ємі, однорідна за консистенцією з різними відтінками жовтого або іншого забарвлення. 

Відмінністю цих ізоляційних матеріалів є те, що після їх нагнітання в порожнину будівельних конструкцій одночасно проходять за досить короткий проміжок часу складні хімічні перетворення, фізико-хімічні і фізико-механічні процеси, які полягають у наступному: 

– зміна реологічних властивостей монтажних пін (збільшення їх в’язкості, перехід від пастоподібних до високов’язких матеріалів, утворення тягнучої нитки); 

– структуроутворення і через деякий проміжок часу втрата рухомості, спостерігається різке збільшення в об’ємі, утворюється пінопласт закрито-коміркової структури; 

– отвердіння монтажних пін, перехід від в’язкого текучого стану до твердого, утворюється жорсткий пінопласт; 

– процес з’єднання (склеювання) монтажних пін з матеріалом поверхні, на яку їх наносять. 

Після отвердіння монтажні піни набувають в тій чи іншій мірі властивостей герметизуючих, теплоізолюючих і звукоізолюючих матеріалів. 

Основне призначення пінополіуретанів монтажних у сучасному будівництві – ізоляція місць прилягання до стін будинків віконних і дверних блоків, балконів, лоджій. 

Технологія застосування монтажних пін відрізняється високою продуктивністю, що надає їй економічних переваг у порівнянні з іншими технологіями, які уже відійшли. 

В основному – це продукція зарубіжного виробника (Латвія, Естонія, Бельгія, Німеччина, Франція, США, Польща, Голландія тощо). Відомі також окремі спільні підприємства на території України. 

Вітчизняних національних стандартів на цю групу будівельної продукції немає, розробка цього стандарту є актуальною і своєчасною. 

Новий стандарт на методи випробування пінополіуретанів монтажних розроблено з урахуванням вимог таких міжнародних стандартів: 


ІSО 145:1988 Пінопласти та пористі гуми. Визначення позірної щільності; 

ІSО 1209:1990 Пінопласти жорсткі. Випробування на згин; 

ІSО 1922:1981 Пінопласти. Визначення міцності жорстких матеріалів на зсув; 

ІSО 1926:1979 Пінопласти. Визначення механічних властивостей жорстких матеріалів під час розтягування; 

ІSО 2796:1986 Пінопласти жорсткі. Дослідження стабільності розмірів; 

ІSО 2896:1981 Пінопласти жорсткі. Визначення поглинутої води; 

ІSО 7616:1986 Пінопласти жорсткі. Визначення повзучості під час стиску в заданих умовах навантаження та температури. 

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ



Будівельні матеріали

^ ПІНОПОЛІУРЕТАНИ МОНТАЖНІ (МОНТАЖНІ ПІНИ)
Методи випробування

Строительные материалы

ПЕНОПОЛИУРЕТАНЫ МОНТАЖНЫЕ (МОНТАЖНЫЕ ПЕНЫ)
Методы испытания

Building materials

^ FIITING FOAM POLYURETHANES (FIITING FOAMS)
The methods of test



Чинний від 2008-02- 01 


1  СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 


1.1 Цей стандарт поширюється на пінополіуретани монтажні (монтажні піни) будівельного призначення, які застосовують для ущільнення, тепло-та звукоізоляції і герметизації конструкцій (далі – монтажні піни) і встановлює методи випробування за наступними показниками: 

– зовнішній вигляд; 

– життєздатність; 

– час гелеутворення; 

– липкість; 

– час інтенсивного підйому; 

– готовність до механічного оброблення; 

– коефіцієнт підйому; 

– густина; 

– водопоглинання; 

– адсорбційне зволоження; 

– границя міцності за зсуву; 

– міцність на стиск за 10 % лінійної деформації; 

– міцність на стиск за 80 % лінійної деформації; 

– міцність за прогинання; 

– границя міцності за розтягнення; 

– відносне подовження за розриву; 

– теплопровідність за температури (25±5) оС; 

– адгезійна міцність; 

– опір текучості; 

– структура матеріалу в перерізі; 

– максимальна деформація; 

– теплостійкість; 

– морозостійкість; 

– якість нагнітання монтажної піни в порожнину; 

– об’ємний вихід монтажної піни. 

1.2 Застосування тих або інших методів випробування, періодичність проведення випробування встановлюють у нормативній документації на конкретний вид монтажної піни. 

1.3 Методи визначення показників пожежної безпеки монтажних пін – згідно з ГОСТ 12.1.044. 

1.4 Санітарно-гігієнічні показники монтажних пін контролюють за методиками, затвердженими Міністерством охорони здоров’я України, які встановлюють у нормативній документації на конкретний вид монтажної піни. 


1.5 Методи радіаційного контролю монтажних пін – відповідно до вимог НРБУ, ДБН В.1.4-1.01, ДБН В.1.4-2.01. 

1.6 Методи контролю за станом навколишнього природного середовища, які включають охорону атмосферного повітря, контроль за скидом стічних вод, охорони ґрунту – відповідно до вимог ДСП-201, ГОСТ 17.2.3.02, СанПиН 4630, ДСанПіН 2.2.7.029. 


1.7 Вимоги щодо безпечності монтажних пін викладено в розділі 5 "Вимоги безпеки, охорони довкілля та утилізація під час випробування монтажних пін" цього стандарту. 


2  НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ 


У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи: 

ДБН В.1.4-1.01-97 

Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні 

ДБН В.1.4-2.01-97 

Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об’єктів будівництва 

ДБН В.2.5-28-2006 

Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення 

ДСТУ Б А.1.1-76:2007 

Пінополіуретани монтажні (монтажні піни). Терміни та визначення понять 

ДСТУ Б В.2.7-61-97 

Будівельні матеріали. Цегла та камені керамічні рядові і лицьові. Технічні умови 

ДСТУ Б В 2.7-122-2003
(ГОСТ 111-2001) 

Будівельні матеріали. Скло листове. Технічні умови 

ДСТУ 4179-2003 

Рулетки вимірювальні металеві. Технічні вимоги 

ГОСТ 12.1.004-91 

ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования
(ССБП. Пожежна безпека. Загальні вимоги) 

ГОСТ 12.1.005-88 

ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны (ССБП. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони) 

ГОСТ 12.1.010-76 

ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования
(ССБП. Вибухобезпека. Загальні вимоги) 

ГОСТ 12.1.018-93 

ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования (ССБП. Пожежовибухобезпечність статичної електрики. Загальні вимоги) 

ГОСТ 12.1.044-89
(ИСО 4589-84) 

ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения (ССБП. Пожежовибухонебезпечність речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення) 

ГОСТ 12.2.003-91 

ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности (ССБП. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки) 

ГОСТ 12.3.002-75 

ССБТ. Процессы производственные. Общие требовании безопасности (ССБП. Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки) 

ГОСТ 12.4.011-89 

ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация (ССБП. Засоби захисту працюючих. Загальні вимоги і класифікація) 

ГОСТ 12.4.021-75 

ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования
(ССБП. Системи вентиляційні. Загальні вимоги) 

ГОСТ 12.4.103-83 

ССБТ. Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация (ССБП. Одяг спеціальний захисний, засоби індивідуального захисту ніг і рук. Класифікація) 

ГОСТ 12.4.124-83 

ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования (ССБП. Засоби захисту від статичної електрики. Загальні технічні вимоги) 

ГОСТ 17.2.3.02-78 

Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями
(Охорона природи. Атмосфера. Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами) 

ГОСТ 166-89
(ИСО 3599-76) 

Штангенциркули. Технические условия. (Штангенциркулі. Технічні умови) 

ГОСТ 427-75 

Линейки измерительные металлические. Технические условия
(Лінійки вимірювальні металеві. Технічні умови) 

ГОСТ 450-77 

Кальций хлористый технический. Технические условия
(Кальцій хлористий технічний. Технічні умови) 

ГОСТ 9433-80 

Смазка ЦИАТИМ-221. Технические условия
(Мастило ЦІАТІМ-221. Технічні умови) 

ГОСТ 9784-75 

Стекло органическое светотехническое листовое
(Скло органічне світлотехнічне листове) 

ГОСТ 10354-82 

Пленка полиэтиленовая. Технические условия
(Плівка поліетиленова. Технічні умови) 

ГОСТ 10733-98 

Часы наручные и карманные механические. Общие технические условия (Годинники наручні і кишенькові механічні. Загальні технічні умови) 

ГОСТ 10778-83 

Шпатели. Технические условия (Шпателі. Технічні умови) 

ГОСТ 11047-90 

Детали и изделия деревянные для малоэтажных жилых и общественных зданий. Технические условия (Деталі і вироби дерев’яні для малоповерхових житлових і громадських будинків. Технічні умови) 

ГОСТ 15975-70 

Вазелин кремнийорганический марки КВ-3/10Э. Технические условия (Вазелін кремнійорганічний марки КВ-3/10Е. Технічні умови) 

ГОСТ 16523-97 

Прокат тонколистовой из углеродистой стали качественной и обыкновенного качества общего назначения. Технические условия
(Прокат тонколистовий із вуглецевої сталі якісної і звичайної якості загального призначення. Технічні умови) 

ГОСТ 19111-77 

Изделия погонажные профильные поливинилхлоридные. Технические условия (Вироби погонажні профільні полівінілхлоридні. Технічні умови) 

ГОСТ 21631-76 

Листы из алюминия и алюминиевых сплавов. Технические условия
(Листи із алюмінію і алюмінієвих сплавів. Технічні умови) 

ГОСТ 25336-82 

Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Типы, основные параметры и размеры (Посуд і обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри і розміри) 

ГОСТ 25706-83 

Лупы. Типы, основные параметры. Общие технические требования
(Лупи. Типи, основні параметри. Загальні технічні вимоги) 

СНиП 2.04.05-91** 

Отопление, вентиляция и кондиционирование
(Опалення, вентиляція і кондиціювання) 

СанПиН 4630-88 

Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения (Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення) 

СанПиН 6027 А-91 

Санитарные правила и нормы по применению полимерных материалов в строительстве (Санітарні правила і норми із застосування полімерних матеріалів у будівництві) 

НРБУ-97 

Норми радіаційної безпеки України 

ДСН 3.3.6.037-99 

Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку 

ДСН 3.3.6.039-99 

Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації 

ДСН 3.3.6.042-99 

Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень 

ДСП-201-97 

Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними і біологічними речовинами 

НАПБ Б.07.005-86
(ОНТП 24-86) 

Визначення категорій приміщень і будинків за вибухопожежною і пожежною безпекою 

НАПБ А.01.001-2004 

Правила пожежної безпеки в Україні 

НАПБ Б.02.005-2003 

Типове положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України 

НАПБ Б.06.001-2003 

Перелік посад, при визначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядку їх організації 

ДНАОП 0.00-1.32-01 

Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок 

3  ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ 


У цьому стандарті вжито терміни та визначення понять відповідно до ДСТУ Б А.1.1-76.

 

4  МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ 


^ 4.1 Загальні положення

 

4.1.1 Випробування монтажних пін проводять у приміщеннях за температури повітря (23 ± 2) оС.

 

4.1.2 Результати випробувань повинні бути оформлені протоколом випробувань, в якому зазначають такі дані: 

– найменування продукції, яку випробовують; 

– позначення нормативного документа, за яким випускають і реалізують монтажну піну; 

– дату виготовлення монтажної піни (день, місяць, рік); 

– назву і адресу підприємства-виробника продукції; 

– номер партії; 

– акт відбору зразків, підписаний в установленому порядку; 

– умови проведення випробування; 

– назву випробувального обладнання та засобів вимірювальної техніки; 

– вид випробування і дату його проведення (день, місяць, рік); 

– кількість зразків, відібраних для випробування; 

– значення кожного паралельного визначення; 

– середнє арифметичне значення кожного показника; 

– особливість поведінки зразків під час випробування; 

– назву і адресу організації, яка проводила випробування; 

– посади і прізвища осіб, які проводили випробування. 


4.1.3 Відбирання зразків (порядок відбирання та обсяг відбору, кількість зразків – пакувальних одиниць) необхідно проводити відповідно до вимог, які встановлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни. 


4.1.4 Технологічну підготовку відібраних зразків-балонів з монтажними пінами до проведення випробування (кондиціювання балонів, підготовка піномаси, порядок підготовки балону, схема нанесення зразків монтажних пін із балону) встановлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни. 


4.1.5 Масу проби монтажної піни, яку наносять на пластинки, встановлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни. 


4.1.6 За величину показника якості монтажної піни, який має числове значення, приймають середнє арифметичне значення результатів випробувань усіх зразків, якщо немає інших вказівок. 


4.1.7 Підготовка поверхонь пластинок, на які наносять зразки монтажних пін, повинна бути встановлена в нормативному документі на конкретний вид монтажної піни.

 

^ 4.2 Визначення зовнішнього вигляду 

Суть методу – визначення забарвлення складу монтажної піни, її рухливості, однорідності, оцінка здатності до спінення, зміни об’єму піномаси. 


4.2.1 Засоби контролю та матеріали: 

– шпатель – згідно з ГОСТ 10778; 

– пластинки зі скла листового – згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111) або із органічного скла – згідно з ГОСТ 9784, або металеві пластинки – згідно з ГОСТ 16523 розміром за площиною [(100100) ± 1] мм, завтовшки від 3 мм до 4 мм. 

4.2.2 Проведення випробування 

Зовнішній вигляд складу монтажної піни визначають візуально. Для цього з балона наносять пробу на скляну або металеву пластинку і через 1 хв декількома рухами розмазують шпателем. 


4.2.3 Обробка результатів 

Вважається, що монтажна піна витримала випробування, якщо під час огляду неозброєним оком вона відповідає вимогам, які зазначають у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни. 

Кількість зразків для випробування – не менше трьох. 

^ 4.3 Визначення життєздатності 

Суть методу – визначення проміжку часу, після якого монтажна піна втрачає здатність щодо нанесення.

 

4.3.1 Засоби контролю та матеріали: 

– годинник – згідно з ГОСТ 10773; 

– шпатель – згідно з ГОСТ 10778; 

– пластинки металеві – згідно з ГОСТ 16523 розміром за площиною [(100100) ± 1] мм, завтовшки від 1 мм до 2 мм. 


4.3.2 Проведення випробування 

Із балона наносять пробу монтажної піни на металеву пластинку в одному місці. Від нанесеної проби шпателем проводять невеликими частинами розмазування монтажної піни по поверхні пластинки через кожну хвилину до тих пір, поки розмазування по пластинці стає затрудненим. 

Величину маси проби монтажної піни, яку наносять на пластинки, встановлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни.

 

4.3.3 Обробка результатів 

За життєздатність приймають проміжок часу від моменту нанесення проби монтажної піни на поверхню пластинки до моменту, коли нанесення частини проби матеріалу стає затрудненим. 

Кількість зразків для випробування – не менше трьох. 


^ 4.4.Визначення часу гелеутворення 

Суть методу – визначення проміжку часу, після якого утворюється тягнуча нитка з проби монтажної піни під час дотику до її поверхні. 


4.4.1 Засоби контролю та матеріали: 

– годинник – згідно з ГОСТ 10773; 

– пластинки металеві – згідно з ГОСТ 16523 або скляні пластинки – згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111), або з органічного скла – згідно з ГОСТ 9784 розміром [(100100)] ± 1 мм; 

– скляні палички діаметром не менше 3 мм. 


4.4.2 Проведення випробування 

Скляну паличку занурюють у спінену пробу після її нанесення на пластинки. Проводять візуально контроль за наростанням в’язкості проби монтажної піни. 

Занурення палички проводять через кожну хвилину. 


4.4.3 Обробка результатів 

За результат приймають проміжок часу від моменту нанесення проби монтажної піни на поверхню пластинки до моменту утворення тягнучої нитки під час дотику скляною паличкою до поверхні зразка монтажної піни. 

Кількість випробувань – не менше трьох.

 

^ 4.5 Визначення липкості 

Суть методу – визначення проміжку часу з моменту нанесення проби до моменту відсутності прилипання під час дотику до поверхні плівки, яка утворилася.

 

4.5.1 Засоби контролю та матеріали – згідно з 4.4 цього стандарту. 

4.5.2 Проведення випробування 

На пластинку наносять пробу монтажної піни. Проводять визначення липкості за допомогою скляної палички. 


4.5.3 Обробка результатів 

За результат приймають проміжок часу від моменту нанесення проби монтажної піни на поверхню пластинки до моменту, коли під час доторкання до поверхні плівки скляною паличкою відсутнє прилипання проби матеріалу. 


^ 4.6 Визначення часу інтенсивного підйому 

Суть методу – визначення проміжку часу від початку заповнення ємності зразком монтажної піни до моменту припинення збільшення в об’ємі матеріалу, яке спостерігають візуально. 


4.6.1 Засоби контролю та матеріали: 

– годинник – згідно з ГОСТ 10773; 

– стакани циліндричної або конусної форми з прозорими стінками (пластмасові або скляні) об’ємом від 200 мл до 300 мл, на внутрішню поверхню яких наклеєна смужка міліметрового паперу завширшки від 20 мм до 30 мм. 


4.6.2 Проведення випробування 

В стакан нагнітають пробу монтажної піни, заповнюють його не більше ніж на 1/2 об’єму. Відмічають час старту і потім через кожні 5 хв на міліметровому папері фіксують цифрові значення висоти підйому проби матеріалу. 

Для конкретної марки монтажної піни будують графік згідно з рисунком А.1. 

Випробування проводять до моменту припинення видимого збільшення в об’ємі зразка монтажної піни. 


4.6.3 Обробка результатів 

За результат випробування приймають сумарне значення проміжків часу і (див. рисунок А.1). 

Кількість зразків для випробування – не менше трьох. 

^ 4.7 Визначення готовності до механічного оброблення 

Суть методу – визначення проміжку часу, після якого монтажну піну дозволяється механічно обробляти. 


4.7.1 Засоби контролю та матеріали: 

– годинник механічний або електронний будь-якої марки; 

– форми дерев’яні прямокутні з внутрішніми розмірами: довжина (180 ± 5) мм, ширина (50+2) мм, висота (50 ± 2) мм, кількість – 3 шт.; 

– форми картонні знімні прямокутної форми за зовнішніми розмірами: довжина (180 ± 5) мм, ширина (50–2) мм, висота (50 ± 2) мм, кількість – 3 шт.; 

– ножівка з мілкозубчастим металевим полотном за чинним НД; 

– пензлик за чинним НД для змочування водою стінок картонних форм. 


4.7.2 Проведення випробування 

У дерев’яні форми вставляють картонні форми. Внутрішні стінки картонних форм змочують водою. Потім форму заповнюють монтажною піною на певну висоту, яку зазначають у відповідному нормативному документі на окремий вид монтажної піни. Заповнення форми повинно бути таким, щоб після утворення пінопласту вона була заповнена повністю. 

Через проміжок часу, який встановлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни, зрізають частину пінопласту, яка виступає з форми, картонні форми виймають із дерев’яних форм. 

Через 24 год проводять візуальний огляд зразків у картонних формах і зрізаної частини-сегмента пінопласту. 


4.7.3 Обробка результатів 

Роблять висновок про якість з’єднання пінопласту зі стінками форми, про можливі зміни (деформації) та дефекти (тріщини, "ефект вторинної полімеризації", раковини, наскрізні отвори тощо) в площині відрізу зразка у формі і у відрізаних частинах-сегментах (див. рисунок Б.1). 

Кількість зразків для випробування – не менше трьох. 


^ 4.8 Визначення коефіцієнта підйому 

Суть методу – визначення співвідношення розмірів зразка монтажної піни після його отвердіння і в момент його нанесення. 


4.8.1 Засоби контролю та матеріали – відповідно до 4.7.1 цього стандарту, а також металева лінійка – згідно з ГОСТ 427. 


4.8.2 Проведення випробування 

На внутрішній поверхні однієї з більших бокових граней форми в трьох точках наносять позначки рівнів посередині і на відстані (60 ± 1) мм від середини. 

Висоту нанесення позначок рівнів установлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни. 

Наносять склад монтажної піни до відмічених позначок рівнів. 

Після отвердіння протягом 24 год знімають розміри підйому монтажної піни біля стінок форми (див. рисунок Б.2) для визначення коефіцієнта підйому К1і за утвореним випуклим меніском – для визначення коефіцієнта підйому К2. 


4.8.3 Обробка результатів 

Коефіцієнт підйому монтажних пін визначають згідно з рисунком Б.2. 

Кількість зразків для випробування – не менше трьох. 


^ 4.9 Визначення густини 

Суть методу – визначення маси одиниці об’єму зразка пінопласту, підготовленого певним чином. 


4.9.1 Засоби контролю та матеріали: 

– ваги лабораторні – згідно з чинним НД з допустимою похибкою вимірювання не більше 0,010 г; 

– лінійка металева – згідно з ГОСТ 427; 

– посудина пластмасова або скляна циліндричної форми діаметром (60 ± 2) мм і заввишки (60 ± 2) мм в кількості 3 шт.; 

– ножівка з мілкозубчастим металевим полотном – згідно з чинним НД; 

– склад антиадгезійний – згідно з ГОСТ 15975 або згідно з ГОСТ 9433, або мильний розчин. 

4.9.2 Підготовка зразків для випробування 

Внутрішні стінки посудини змазують антиадгезійним матеріалом. Через проміжок часу, який установлюють у нормативній документації на конкретний вид монтажної піни, посудину заповнюють пробою монтажної піни. При цьому слідкують, щоб заповнення форми було більше 1/2 її висоти. 

Після отвердіння протягом 24 год із посудини виймають пробу монтажної піни і витримують її зворотним боком догори ще 24 год. Після цього зі зразків обрізають поверхневу плівку, ножівкою вирізають кубики розміром [(40±1)(40±1)(40±1)] мм. Перед проведенням випробування їх витримують в умовах лабораторного приміщення ще 24 год. 


4.9.3 Проведення випробування 

Зразки зважують на вагах, потім лінійкою заміряють їх розміри. Допустима гранична похибка вимірювання лінійкою ± 0,5 мм. 


4.9.4 Обробка результатів 

Густину монтажної піни в кілограмах на кубічний метр обчислюють за формулою 

                                                                               ,    (1) 


де    m    – маса кубика-зразка, кг; 

     V    – об’єм кубика-зразка, м3. 

Кількість зразків для випробування – не менше трьох. 


^ 4.10 Визначення водопоглинання 

Суть методу – визначення маси води, яку поглинув зразок монтажної піни після його отвердіння під час повного його занурення у воду протягом 24 год. 


4.10.1 Засоби контролю та матеріали: 

– ємність пластмасова або скляна діаметром (60 ± 2) мм і заввишки (60 ± 2) мм в кількості 3 шт.; 

– склад антиадгезійний – згідно з ГОСТ 15975 або згідно з ГОСТ 9433, або густий мильний розчин; 

– шафа електрична сушильна – згідно з чинним НД, що забезпечує температуру нагрівання до (70 ± 5) оС і автоматичне регулювання температури з границею похибки ± 5 оС; 

– посудина з водою місткістю не менше 1 дм3 і наважка з нержавіючої сталі; 

– ваги лабораторні з допустимою похибкою вимірювання не більше 0,010 г; 

– ексикатор – згідно з ГОСТ 25336 з кальцієм хлористим – згідно з ГОСТ 450; 

– папір фільтрувальний або тканина бавовняна.

 

4.10.2 Підготовка до випробування 

Формують зразки монтажної піни так, як це зазначено в 4.9.2 цього стандарту. Спочатку в ємностях протягом 24 год, потім зразки виймають, перевертають зворотнім боком догори і витримують на повітрі протягом 24 год. 

Після цього зразки висушують в сушильній шафі за температури (70 ± 5) оС протягом 3 год, охолоджують в ексикаторі протягом 0,5 год. 


4.10.3 Проведення випробування 

Зразки монтажної піни зважують і занурюють в посудину з водою. За допомогою наважки забезпечують повне занурення зразків у воду. 

Через 24 год зразки виймають, промокають фільтрувальним папером або тканиною і зважують. 


4.10.4 Обробка результатів 

Водопоглинання монтажної піни W у відсотках за масою обчислюють за формулою 


                                                                         ,    (2) 


де    m1    – маса зразка до випробування, г; 

     m2    – маса зразка після його витримування в посудині з водою, г. 

Кількість зразків для випробування – не менше трьох.

 

^ 4.11 Визначення адсорбційного зволоження 

Суть методу – визначення маси води, поглинутої поверхнею зразка монтажної піни, підготовленого відповідним чином, упродовж певного проміжку часу. 

4.11.1 Засоби контролю та матеріали: 

– ємності пластмасові, антиадгезійний матеріал, шафа електрична сушильна, посудина з водою, ексикатор, хлористий кальцій – згідно з 4.10.1 цього стандарту; 

– ваги аналітичні, які мають границю похибки зважування ± 0,2 мг; 

– ножівка з мілкозубчастим металевим полотном.

 

4.11.2 Підготовка до випробування (метод А – суцільний зразок) 

Підготовка і виготовлення зразків для випробування – відповідно до 4.10.2 цього стандарту. 

4.11.3 Підготовка до випробування (метод Б – зразок має форму куба) 

Підготовка і виготовлення зразків для випробування – відповідно до 4.9.2 цього стандарту. 


4.11.4 Підготовка до випробування (метод В – зразок має площу перерізу і суцільну плівку) 

Підготовка і виготовлення зразків до випробування – відповідно до 4.10.2 цього стандарту. Ножівкою зрізають плівку з однієї грані отверділих зразків, які потім витримують 3 год на повітрі і ще 3 год в сушильній шафі за температури (70 ± 5) оС. Після цього зразки охолоджують в ексикаторі протягом 0,5 год і зважують. 


4.11.5 Проведення випробування 

Зразки монтажної піни розташовують над посудиною з водою. Посудина повинна знаходитися в ексикаторі. Зразки, підготовлені за 4.11.4 (метод В), розташовують над посудиною з водою зрізаною гранню догори. 

Зразки витримують 24 год, потім виймають із ексикатора і знову зважують. 


4.11.6 Обробка результатів 

Адсорбційне зволоження кожного зразка монтажної піни Wсорбу відсотках обчислюють за формулою 


                                                                    ,    (3) 

де    g1    – маса висушеного зразка до випробування, г; 

     g2    – маса зразка після витримки над водою, г. 

Кількість зразків для випробування – не менше трьох.


 




^ 4.12. Визначення границі міцності за зсуву 

Суть методу – визначення величини руйнівної сили за зсуву, яка намагається зрушити одну частину зразка відносно іншої, що з’єднані між собою монтажною піною. 


4.12.1 Засоби контролю та матеріали: 

– машина розривна, яка дозволяє проводити вимірювання зі швидкістю рухомого захвата 10 мм/хв, і забезпечує похибку вимірювання руйнівного зусилля не вище 1 %; 

– лінійка металева – згідно з ГОСТ 427; 

– пластинки дерев’яні, які виготовлені з дошки згідно з ГОСТ 11047 (на яких формуються зразки монтажної піни), розмірів: довжина (145 ± 5) мм, ширина (33 ± 2) мм, товщина (7 ± 1) мм; 

– вкладиші допоміжні дерев’яні, які виготовлені з дошки згідно з ГОСТ 11047 і виконують функції обмежувачів під час формування зразка між двома пластинками, розмірів: довжина (33 ± 2) мм, висота (20 ± 1) мм, ширина (10 ± 1) мм; 

– склад антиадгезійний – згідно з ГОСТ 15975 або згідно з ГОСТ 9433, або густий мильний розчин; 

– пензлик для змочування поверхонь дерев’яних пластинок; 

– ножівка з мілкозубчастим металевим полотном; 

– плівка поліетиленова – згідно з ГОСТ 10354; 

– ніж для зачищення поверхонь пластинок; 

– хомути з будь-якого матеріалу, які забезпечують жорсткість конструкції зібраної дерев’яної форми. 


4.12.2 Підготовка до випробування 

На рівну поверхню кладуть поліетиленову плівку, змащують антиадгезійним матеріалом. 

Внутрішні поверхні дерев’яних пластинок за допомогою пензлика змочують водою, а внутрішні поверхні дерев’яних вкладишів – антиадгезійним матеріалом. 

Технологічну витримку перед складанням форми на поліетиленовій плівці встановлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни. 

На підготовлену поліетиленову плівку встановлюють на бічні грані дерев’яні пластинки, які розташовують паралельно між собою. Між пластинками розміщують обмежувальні вкладиші, утворюється форма прямокутного перерізу (рисунок Б.3) з внутрішніми розмірами: довжина L – (85 ± 5) мм; ширина b – (33 ± 2) мм, висота h – (20 ± 1) мм. 

Жорсткість форми забезпечують хомутами з зовнішнього боку двох пластинок. 

В зібрану форму вносять пробу монтажної піни на певну висоту, яку зазначають у відповідному нормативному документі на окремий вид монтажної піни. Заповнення форми повинно бути таким, щоб після утворення пінопласту вона була заповнена повністю. 

Отвердіння зразків у формі – не менше 24 год. 

Після цього видаляють вкладиші, форму зі зразком монтажної піни перевертають на зворотній бік і ще витримують 24 год. Потім ножівкою обрізають напливи, ножем зачищають поверхню пластинок. 

Підготовлені зразки (рисунок Б.3) перед випробуванням витримують ще 24 год, якщо немає інших вказівок у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни. 


4.12.3 Проведення випробування 

Заміряють розміри зразка так, як це показано на рисунку Б.3. Ширину заміряють з двох сторін у трьох точках і приймають середнє арифметичне значення шести замірів. Довжину теж заміряють з двох сторін зразка і приймають середнє арифметичне значення двох замірів. Після цього зразок закріплюють у захватах розривної машини і виконують випробування до його руйнування. 

Встановлення зразків у затискачі машини повинно бути на однаковій від