Реферат: М. П. Драгоманова Іван Борисович Чорний Біобібліографічний покажчик До 75-річчя від дня народження Київ-2009

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова


Іван Борисович Чорний


Київ-2009


Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова


Іван Борисович Чорний


Біобібліографічний покажчик


До 75-річчя від дня народження


Київ-2009


УДК 58Чорний :[929Чорний+ 378(477)(092)

ББК 28.5 : 60.5(4Укр)

Ч75


^ Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, протокол № 2 від 30 жовтня 2008 року


Наукова редакція: М.З.Кот, к.п.н.

^ Редактор: О.В.Гончаренко

Упорядник бібліографічного покажчик : Н.І.Тарасова


У рік 175-ої річниці з дня заснування Університету Св. Володимира відзначає 75-річний ювілей завідувач кафедри ботаніки Інституту природничо-географічної освіти НПУ імені М.П.Драгоманова Іван Борисович Чорний.

Бібліографічний покажчик присвячений творчому доробку вченого: містить нарис життя і науково-педагогічної діяльністі, основні дати життя, хронологічний покажчик друкованих праць за 1965-2009 роки, а також літературу про І.Б.Чорного.


Ч75 Іван Борисович Чорний : біобібліографічний покажчик до

75-річчя від дня народження/упоряд. Н.І.Тарасова;наук. ред. М.З.Кот;

ред. О.В.Гончаренко; Міністерство освіти і науки України,

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. – К.,

2009. – 34 с. - Серія „Вчені НПУ ім. М.П.Драгоманова”.


^ Фото: В.Т.Тимошенко


С Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, 2009.


Іван Борисович Чорний –

педагог і вчений-ботанік


Людина стає багатшою фізично і духовно за рахунок природного впливу. Оволодіваючи рідною природою, вона удосконалює пам’ять, розвиває її, усвідомлює власні життєві прояви поведінки, стилю і способу життя, стан ідеальної свідомості.

Серед нас постає неординарна особистість — кандидат біологічних наук, доцент, завідувач кафедри ботаніки Інституту природничо-географічної освіти НПУ імені М.П.Драгоманова – Іван Борисович Чорний, який відзначає свій 75-річний ювілей. Він належить до когорти тих людей, які не підкорюються особистим бажанням для задоволення власних потреб. Наділений від природи особливими здібностями, він присвятив їх справі підготовки висококласних спеціалістів-природолюбів, Учителів з великої літери.

Саме серед широких ланів на високородючих чорноземах Слабожанщини відбувалось формування його характеру, почуття любові до рідної природи, глибока повага до трудівників села, почуття гордості і патріотизму за високу культуру і славну історію нашого народу.

Раннє дитинство Іванка пройшло в краю мальовничих перелісків, розчленованих глибокими балками і долиною річки Берестової, що впадає в Орель і є межею між зонами лісостепу і степу. Ще змалечку в Іванка проявлялась зацікавленість до спілкування з природнім оточенням, спостережень за рослинами, які використовували у побуті, на багатьох урочистих заходах, якими прикрашали вівтарі, місця різних подій, ставили охороняти домашні оселі. Рослини, мали значущість і в родинному житті Івана Борисовича.

Спостережливість до природи Іван Борисович проносить через все своє життя, цікавиться клітинною будовою рослин, закономірностями, які управляють еволюційними процесами рослин, що в майбутньому постали методикою його філогенетичних досліджень. А для цього необхідно було майбутньому досліднику зрозуміти, як живе, як розвивається рослина, мати знання про світло, грунт, воду, повітря, яке край необхідне для її розвитку.

Поступово, в лабораторних умовах, він прослідковує як розвивається рослина, як змінює свою форму, і, в результаті, стає основою зрілої рослини, придатної до росту в умовах відповідної зони.

Лабораторія, мікроскоп, зрізи доводять, що конкретний вид, популяція являють собою складну систему, яка має в собі резерв наслідкової видозміни, яка може бути мобілізована через природній відбір, при зміні умов існування популяції. Для кожної популяції характерний свій генофон.

Безмірне терпіння, наполегливість в спостереженнях дали змогу зібрати фактичний матеріал, досягти значних результатів в теоретичних дослідженнях і його практичній реалізації.

З наполегливістю і сумлінням, яким може позаздрити багаточисельна армія дослідників, він, протягом багатьох років, висаджував кісточки персика, підраховував кількість висаджених рослин у відповідних умовах і, в доробку, отримав довготривалий результат. Розроблені ним методи дослідження дали змогу одержати оригінальні дані, які мали наукове і практичне значення.

Поступово значимість розвитку рослин переростає у значимість ґрунту, як найдорожчого багатства людства. Грунт є надбанням людства і, тому люди всієї землі повинні дбати, охороняти, раціонально використовувати його як зараз, так і для майбутнього покоління.

Іван Борисович приступає до вивчення ґрунтів, як природного тіла, формування якого являється складним геологічним процесом і постає проблемою на рубежі вивчення хімії, біології і географії.

Загальновідомо, що грунт розподіляється по земній поверхні у вигляді певних зон, які розташовані паралельно широтним кругам. Для кожної географічної зони притаманні свої типи грунтів.

Іван Борисович розглядає грунт як складну систему з різноманітними внутрішніми і зовнішніми зв’язками, де зміна одного фактора зумовлює зміни багатьох інших.

Іван Борисович вивчає основу загального ґрунтознавства, його утворення, склад, властивості, розглядає класифікацію грунтів, їх значення як в природі, так і в житті людини, його основну властивість, що забезпечує життя на землі і є наслідком життя. Без знання грунтів і рівня їх родючості неможлива економічна характеристика окремих країн, регіонів, виникнення і зникнення держав, міграції населення та їх соціальні суперечки.

Свої дослідженнях Іван Борисович підпорядковує загальним законам пізнання від простого до складного, від зовнішнього і випадково до глибоких внутрішніх закономірностей. Він приходить до висновку, що одним із основних напрямів, джерел сучасного вчення про ландшафти є генетичне ґрунтознавство, яке в своїй основі постає географічною наукою.

В творчому наробку Івана Борисовича наведені найпоширеніші типи зональних грунтів світу і України, їх грунтово-географічне районування; про земельні ресурси світу і України, їх раціональне використання і охорона в народному господарстві, закономірності географічного поширення, взаємозв’язок з навколишнім середовищем. Результатом плідної творчої діяльності Івана Борисовича є наукові статті та участь в організації і проведенні наукових конференцій.

Народився Іван Борисович 15 вересня 1934 року в селі Охоче Водолязького району на Харківщині в сім’ї сільського хлібороба. З ранніх років він допомагав матері по господарству, оволодівав професію підпаска, а вечорами читав книжки.

Учився в сільській школі с.Рябухіно. Але війна внесла свої корективи в навчання. Весь період окупації діти і дорослі зазнавали лиха, голоду, знущань, пограбувань, розстрілів. Війна безсоромно показала криваве обличчя фашизму. Числення кількість загиблих солдат і мирних жителів залишилась назавжди у памяті Івана Борисовича. Після закінчення школи (1944-1950), як кращий учень, він був прийнятий у Липковатівський сільськогосподарьский технікум. Активно вивчав природознавчі предмети. Навчався за спеціальністю „Агрономія”, кваліфікація - „Агроном-рільник”. Після закінчення технікуму (1954), як активний комсомолець, був направлений агрономом в село Долинка, Карагандинської області (Казахстан) освоювати цілинні землі. Звідти був призваний до лав Радянської армії.

Військова служба формувала захисника Вітчизни. Він став дисциплінованим, вдумливим, вимогливим командиром батареї винищувачів танків. У її складі Іван Борисович командував гармантим підрозділом, який на армійських вченнях показував високий рівень бойової підготовки. Він тричі був нагороджений нагрудним знаком “Відмінний артилерист”, “За відмінну артилерійську стрільбу” і Почесною грамотою центрального комітету Білорусії та багатьма іншими відзнаками..

Армійська щоденна газета Білоруського військового округу „Во славу Родины” писала: „Немало труда в обучении и воспитании подчиненных вложил один из лучших командиров в батарее сержант Черный. Опытный, требовательный командир не допускает послаблений и упущений в учебе, создает на занятиях сложную обстановку, поддерживает строгую дисциплину, добиваясь от подчиненных безупречного соблюдения требований присяги и постановлений, во всем показывает личный пример исполнительности и трудолюбия (Капитан А.Кудрявцев).

„Упражнение было трудное... Успех стрельбы решала тщательная пристрелка... Надо ли говорить, что сержант Черный очень беспокоился за успех стрельбы... Почет ему оказан большой, на него смотрят, по нему равняются другие. Сержант Черный, благодаря своему опыту знал, что успех не приходит сам, его надо добыть упорным трудом. (Командир взвода Никуличев)

«1 мая в подразделении подведены первые итоги. Первенство завоевал кандидат в члены КПСС, сержант Черный… Он отличный командир. Каждое занятие он проводит без послаблений и упращения, учит солдат решительным и инициативным действиям. За успехи в учебе и в службе, умелое воспитание подчиненных сержант Черный имеет ряд поощрений, он награжден Почетной грамотой ЦКЛКСМ Беларусии, сфотографирован при развернутом Знамени части, дважды побывал в краткосрочном отпуске» (В.Иванов).

В газеті «Патриот Родины” від 6.01.1957 року Сержант Чорний дає настанови молодим сержантам: „Перед молодым сержантом возникают вопросы: как направлять волю различных людей на выполнение одной общей задачи, как добиться успеха, слаженных действий подчиненных, как научить воинскому мастерству и т.д. Личным примером…непрерывно повышать свои воинские и политические знания…, соблюдение воинской дисциплины… Культура речи в воинском деле имеет большое значение…; совершенствованию культуры речи учит подчиненных, помнить, что за каждым шагом, за каждым действием смотрят его подчиненные, стараются подражать своему командиру.»

Після демобілізації Іван Борисович вступає в Харківський сільськогосподарській інститут імені В.В.Докучаєва (1957-1962) за спеціальністю „Агрономія”. Відмінно закінчивши навчання, він був рекомендований до аспірантури при Центральному Республіканському ботанічному саду АН України відділу фізіології рослин (1962-1965). Після завершення аспірантури Іван Борисович продовжує працювати в ЦРБС АН України молодшим науковим співробітником.

Під час роботи в ЦРБС бере участь у розробці науково-дослідних господарських тем. Деякий час Іван Борисович працює у відділі нових культур, де займається збагаченням колекції перспективних видів нових кормових рослинн і успішно розробляє прийоми їх первинного культивування. Також велику увагу він приділяє пропаганді ботанічних знань; бере активну участь в громадській роботі.

Ось як характеризує Івана Борисовича і його діяльність директор - доктор біологічних наук, професор А.Гродзинський: „За время работы в ЦРБС товарищ Черный И.Б. проявил себя вполне подготовленым к научной работе. При его участии заложен и проведен опит по изучению продуктивности кормових качеств ряда новых кормово-силосных растений, интродуцированных в ЦРБС АН УССР. Полученные им результаты имеют научное и практическое значение, уделяет внимание совершенствованию, пополнению и упорядочению коллекции кормовых растений. В решении многих вопросов научной и производственной деятельности отдела, проявляет инициативу и старание. Закрепленный за ним участок всегда находится в хорошем состоянии”.

У 1972 роц Іван Борисович за конкурсом був обраний на викладацьку роботу асистентом на кафедру ботаніки КГПУ імені О.М.Горького (сьогодні НПУ ім.Драгоманова), де проходить шлях від асистента до завідувача кафедри, яку обіймає з 1982 року. Багатий сил і енергії, він вкладає їх у справу становлення кафедри, підвищення кваліфікації викладачів, створення атмосфери діловитості, взаєморозуміння, взаємоповаги, доброзичливості серед викладачів, студентів і навчально-допоміжного персоналу.

В своїй науковій, навчально-виховній роботі Іван Борисович особливу увагу приділяє створенню матеріальної бази кафедри, пропаганді ботанічних та сільсько-господарських знань серед населення, учителів та учнів м.Києва і Київської області.

В педагогічній діяльності Чорний І.Б. систематично проводить відкриті заняття, які заслуговують на високу оцінку викладачів кафедри. Значну увагу приділяє підвищенню наукової, методичної кваліфікації, як самостійно, так і через ФПК та стажування.

Науково-педагогічний наробіток Івана Борисовича складає понад ста друкованих праць, серед яких щільне місце посідає навчально-методичний комплекс „Географія грунтів — основи грунтознавства та екологічні функції грунтів”, до складу якого входять три типові навчальні програми для трьох спеціальностей. Неодноразово він залучався Міністерством освіти і науки України до роботи у складі комісії по акредитації ОКР “бакалавр” і “магістр” спеціальності “Біологія у педагогічних університетах України”.

Під керівництвом Івана Борисовича кафедра ефективно співпрацює з Ботанічним садом імені О.В.Фоміна, де студенти проходять польову практику, лабораторні заняття, готуються до написання курсових, дипломних, магістерських робіт.

У 1982-1986 роках кафедра активно співпрацює з колегами вищого педагогічного інституту міста Шумена Народної Республіки Болгарія, де Іван Борисович прочитав курс лекцій студентам цього ВУЗу.

Наводжу документальні характеристики колег, з якими працював і працює Іван Борисович. Доцент Івченко І.С.: „Йому властиві такі риси, як дисциплінованість, обізнаність, науковість, порядність.”

Директор інституту природоничо-географічної освіти НПУ імені М.П.Драгоманова, професор Покась В.П.: „Іван Борисович...сумлінно виконує обов’язки завідувача кафедри, є взірцем для колег і студентів, серед яких користується повагою і авторитетом, чимало уваги приділяє науково-педагогічній діяльності та виховній роботі серед студентів. Він читає лекційні курси, проводить лабораторні заняття з географії грунтів і ботаніки, керує навчально-польовою практикою, курсовими, дипломними роботами студентів, значну увагу приділяє науково-дослідницькій роботі студентів, вдосконалює і збагачує методичне забезпечення навчально-виховного процесу студентів з профільрних дисциплін.

Доцент кафедри Оляницька Л.Г. відзначає: „Доцент Чорний І.Б. сумлінно ставиться до організації навчально-виховного процесу, сам проводить заняття на належному науковому і методичному рівні, вимогливо ставиться до занять зі студентами, з колегами по роботі, підтримує доброзичливі товариські стосунки, користується повагою викладачів, студентів”. На всіх ділянках науково-педагогічної роботи Чорний І.Б. Працює сумлінно і самовіддано, користується заслуженим авторитетом у колег і студентів, сприяє формуванню у них мотиваціїної і професійної готовності до майбутньої педагогічної діяльності. Бере активну участь в громадському житті інституту та університету. Іван Борисович є активний член Ради ветеранів Великої Вітчизняної війни, праці та збройних сил ніверситету. Довготривалий період виконував обов’язки голови профбюро факультету.

За свою довготривалу працю на педагогічній ниві та громадській роботі університету, Іван Борисович відзначений багатьма подяками та грамотами університету, Міністерства освіти і науки України тощо.

А у вікно, навпроти, споглядає світлий образ Святого Володимира, який благословляє Івана Борисовича на подальшу життєву і творчу діяльність на благо нашої України. Ми приєднуємось і бажаєм успіхів на освітянській ниві. Сходи і стежинки, створені розумом, душею, невтомними руками великого шанувальника природи, хай проростають чудовим цвітом на життєвому шляху Івана Борисовича Чорного.

Микола Захарович Кот,

доцент, кандидат педагогічних наук

НПУ імені М.П.Драгоманова


^ Івану Борисовичу Чорному -75


15 вересня 1934 року в с. Охоче на Харківщині в сім’ї селян-колгоспників народився син Іван , якому судилося бути свідком і пережити ті соціальні і політичні зміни, які стались в нашій країні протягом десятиліть двадцятого і початку двадцять першого століття. Дитинство і юність Івана Борисовича пройшли в краю широких ланів і мальовничих перелісків розчленованих глибокими балками і долиною річки Берестової, що впадає в Орель і є межею між зонами Лісостепу і Степу. На цій території сформувались і збереглись до наших днів ділянки природних рослинних угруповань характерні для цих зон: типчаково-ковилові, лучно-степові, заплавних луків, борових терас. Унікальними ділянками рослинних угруповань цього краю є байрачні ліси в яких збереглись рідкісні види рослин і де водяться дикі тварини.

По правому високому берегу Берестової збереглось кілька земляних фортець з”єднаних глибокими ровами і високими валами. Це залишки Української укріпленої лінії побудованої за наказом російського уряду в 30—60 рр. 18-го століття для оборони південних кордонів Російської держави від турецько-татарської агресії. Будівництво цих укріплень дало можливість заселити Дикий степ виходцями з Росії та Правобережної України. Після того цей край став називатись Слобідським (Слобожанщиною).

Саме в оточенні цих паміток природи та історії, серед широких ланів на високородючих чорноземах відбувалось формування його характеру, почуття любові до рідної природи, глибока повага до трудівників села, почуття гордості і патріотизму за високу культуру і славну історію нашого народу.

Першого вересня 1941року школяр Іван пішов у перший клас місцевої школи. Але вчитись довелось недовго. На початку жовтня прийшли окупанти –німецько-фашистські загарбники. Весь період окупації Харківщини діти і дорослі зазнавали лиха, горя, голоду, знущань, пограбувань, пожеж, розстрілів. Іван Борисович добре пам’ятає війну, добре пам’ятає криваве обличчя фащизму: загиблих наших солдат і мирних жителів, спалені села і зруйновані підприємства. Після звільнення Харківщини Червоною Армією заняття в школах відновилось : він навчається у Клинівській школі Староварівського району.

У 1950 році він закінчує 7-річну школу і поступає вчитись у Липковатівський сільськогосподарський технікум на агрономічне відділення. Тут Іван Борисович досконало оволодіває агротехнікою вирощування високих урожаїв польових культур на чорноземах рідної Слобожанщини. По закінченні навчання в технікумі (1954) він їде на роботу в Казахстан в один з радгоспів Карагандинської області. Тут він працює недовго, всього три місяці. 20 жовтня цього ж року його призивають до

лав Радянської Армії. Військову службу Іван Борисович проходив поблизу столиці Білорусі міста Мінська в артилерійській батареї винищувачів танків. Він і тепер добрим словом згадує командира батареї майора Кудрявцева А.П. – високоосвіченого офіцера, педагога за покликанням. Під його командуванням солдати і сержанти досягали високого рівня бойової підготовки. Батарея Кудрявцева брала участь у армійських змаганнях протитанкових батарей. Щороку батарея і сам командир займали призові місця у цих змаганнях, про що повідомлялось в газетах „Красная звезда” і „Во славу Родины”. У складі батареї Іван Борисович командував гарматним підрозділом, який на армійських вченнях показував високий рівень бойової підготовки. Він тричі був нагороджений нагрудним знаком „Відмінний артилерист”, знаком „За відмінну артилерійську стрільбу”, Почесною грамотою Центрального комітету комсомолу Білорусі і багатьма іншими відзнаками. Був учасником зборів відмінників бойової підготовки Білоруського військового округу, який проводив Маршал Радянського Союзу Тимошенко та учасником заходів, які проводились

у столиці Білорусі з нагоди Всесвітнього фестивалю молоді і студентів.

Після демобілізації з лав Радянської Армії у 1957 році Іван Борисович поступив вчитись на агрономічний факультет Харківського державного сільськогосподарського інституту імені В.В.Докучаєва. У 1962 році він закінчив інститут з червоним дипломом і поступив в аспірантуру Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР у відділ фізіології рослин. (Тепер це Національний ботанічний сад імені М.М.Гришка НАН України). По закінченні аспірантури захищає кандидатську дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук.

Працюючи над дисертацією Іван Борисович проявив високі здібності у проведенні експериментальних досліджень по вивченню онтогенезу дослідних рослин персика інтродукованих в умовах Лісостепу України. Розроблені ним методи дослідження дали змогу одержати оригінальні дані, які мали наукове і практичне значення. Деякий час Іван Борисович працює у відділі нових культур, де займається збагаченням колекції перспективних видів нових кормових рослин і успішно розробляє прийоми Їх первинного культивування. Тут він друкує наукові статті та бере участь в організації та проведенні наукових конференцій з проблем інтродукції нових кормових рослин.

У 1972році Іван Борисович за конкурсом переходить на викладацьку роботу на кафедру ботаніки Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова), де проходить шлях від асистента до завідувача кафедри Посаду завідувача кафедри він обіймає з 1982 року. Багато сил і енергії вклав він у справу становлення кафедри як наукової і навчально-виховної структурної одиниці Університету, підвищення кваліфікації викладачів, збагачення матеріальної бази, створення атмосфери діловитості, взаєморозуміння, взаємоповаги, доброзичливості серед викладачів і навчально-допоміжного персоналу. Багато уваги приділяє він організації навчального процесу, науково-методичній роботі, роботі в школах і позашкільних закладах освіти, у громадських організаціях.

І. Б. Чорний є автором понад 100 наукових і науково-методичних праць з ботаніки, фізіології рослин, екології, охорони природи і ґрунтознавства. Серед них декілька типових навчальних програм, навчальних посібників, методичних розробок тощо. Зокрема, ним складено і багато років використовується у навчальному процесі навчально-методичний комплекс „Географія ґрунтів, основи ґрунтознавства та екологічні функції ґрунтів” до складу якого входять три типові навчальні програми для трьох спеціальностей, підручник з географії ґрунтів та основ ґрунтознавства, курс лекцій з екологічного ґрунтознавства, лабораторний практикум та методика проведення навчально-польової практики з ґрунтознавства. Крім того, як співавтор, брав участь у складанні навчальної програми з охорони природи, навчального посібника „Охорона природи” для середніх загальноосвітніх шкіл, навчально-методичного комплексу з ботаніки та концепції екологічної освіти в Україні.

У 2003—2004 рр. робоча група під його керівництвом та при особистій участі склала Галузевий стандарт вищої освіти для підготовки бакалаврів з спеціальності Біологія. У теперішній час І. Б. Чорний очолює робочу групу по розробці Галузевого стандарту вищої освіти другого покоління.

Упродовж всього періоду роботи в університеті Іван Борисович був членом Науково-методичної комісії МОН України (секція Біологія, Хімія, Географія), а з 2003 року – голова цієї секції. За цей період члени секції провели значну роботу по проведенню експертизи рукописів підручників, навчальних посібників, навчальних програм, акредитаційних матеріалів тощо. Крім того, І. Б. Чорний неодноразово залучався Міністерством освіти і науки України до роботи у складі комісій по акредитації ОКР бакалавр і магістр спеціальності Біологія у педагогічних університетах України, до роботи у Фаховій раді МОН та в інших заходах. У восьмидесяті роки керував опорною кафедрою ботаніки педагогічних інститутів південно-східного регіону України.

Працюючи на посаді завідувача кафедри І. Б. Чорний встановив творчі зв’язки з науковими закладами м. Києва. Щороку кафедра рекомендує до вступу в аспірантуру в наукові заклади НАН України 4-5 випускників. У цей час понад 30 випускників захистили кандидатські і докторські дисертації, працюють науковими співробітниками і на керівних посадах Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України, Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України, Інституту фізіології рослин НАН України, Ботанічного саду імені О. В. Фоміна, Національного еколого-натуралістичного центру МОН України та інших закладів освіти і науки.

Особливо ефективно кафедра співпрацює з Ботанічним садом імені О. В. Фоміна. Завдяки організаційним здібностям Чорного І. Б. цей науковий заклад став надійною базою кафедри для проведення навчально-польових практик студентів, лабораторних занять, виконання студентами курсових, дипломних, магістерських робіт і кандидатських дисертацій аспірантами.

У 1982—1986 роках кафедра ботаніки мала творчі зв’язки з кафедрою біології Вищого педагогічного інституту у м. Шумені Народної республіки Болгарії. Відбувався обмін викладачами, вивчався педагогічний досвід, проводились відкриті заняття. Перебуваючи у м. Шумені Іван Борисович прочитав курс лекцій студентам Шуменського інституту.

Під керівництвом І. Б. Чорного кафедра проводить велику роботу в школах та позашкільних закладах освіти м. Києва та області. Сам Іван Борисович постійно працює у складі журі конкурсів наукових робіт членів Малої академії наук України.

На всіх ділянках роботи І. Б. Чорний працює сумлінно і самовіддано. Він користується заслуженим авторитетом у колег і студентів за високий рівень професійної компетентності, сприяє формуванню у студентів мотиваційної і професійної готовності до здійснення педагогічної діяльності.


Основні дати життя та діяльності

Івана Борисовича Чорного


1950 р. - закінчив 7-річну школу

1950-1954 рр. – студент Липковатівського сільськогосподарського

технікуму


1954р. – працював агрономом господарства МВД СРСР у

Карагандинській області

1954-1957 рр. - служба у лавах Радянської Армії


1957-1962 рр. – навчався у Харківському державному

сільськогосподарському інституті імені В.В.Докучаєва


1962 р. – працював агрономом відділку Федорівського цукрорадгоспу

Харківської області

1962-1965 рр. - аспірант Центрального республіканського ботанічного саду
АН УРСР
1968 р. - захистив дисертацію на тему „ Особенности развития

сеянцев персика при воздействии пониженными

температурами на семена и вегетирующие растения” на

здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук


1965-1972 рр. –молодший науковий співробітник ЦРБС АН УРСР


1972-1973 рр. –асистент кафедри ботаніки Київського державного

педагогічного інституту імені О.М.Горького


1973-1974 р. – старший викладач кафедри ботаніки.


Член методичної ради Міністерства освіти України (секція

“Біологія, хімія, географія”)


1976 р. – доцент кафедри ботаніки


з 1982 р. - по даний час - завідувач кафедри ботаніки . Керує загально

кафедральними науково-дослідними темами : “Вивчення

біологічних та фізіолого-біохімічних особливостей

корисних рослин України”


з 2002 р. – керівник робочої групи по розробці галузевого стандарту

вищої освіти з підготовки бакалаврів спеціальності

“Біологія” Інституту природничо-географічної освіти та

екології


2003 р. - голова науково-методичної ради Міністерства освіти і

науки України (секція “Біологія, хімія, географія”)


з 2008 р. - голова робочої групи з розробки галузевого стандарту

вищої освіти з підготовки бакалаврів спеціальності

“Педагогіка і методика середньої освіти. Біологія” Інституту

природничо-географічної освіти та екології ( ІІ покоління)


Друковані праці

Івана Борисовича Чорного


Хронологічний покажчик


1965


О яровизации сеянцев персика в вегетирующем состоянии //Тезисы докладов 2-й научной конференции молодых исследователей /АН УССР. Центр. респ. ботанический сад. – К.: Наук. думка, 1965. – С. 31-33.


1966


О температурном оптимуме яровизации вегетирующих сеянцев персика из нестрафицированных семян //Научная конференция молодых исследователей, посвященная 20-летию Института физиологии растений : тез. докл. – К. : Наук. думка, 1966. – С.81-82.


1967


Астрагал понтийский / Ф.Г.Передерий, И.Б.Чорный //Четвертый симпозиум по новым силосным растениям : тез. науч. сообщений. – К. : Наук. думка, 1967. – С. 54.


1968


Вплив знижених температур на розвиток сіянців персика з не стратифікованого насіння //Український ботанічний журнал. – 1968. - № 1. – С.74-81.




Особенности развития сеянцев персика при воздействии пониженными температурами на семена и вегетирующие растения : автореф. дис. канд. биол. наук АН УССР. Ин-т физиологии растений. – К., 1968. – 27 с.


1969


Новые силосные растения, интродуцированные в ЦРБС АН УССР / Ф.Г.Передерий, И.Б.Черный // Новые кормово-силосные растения : материали Всесоюз. совещания-семинара по новым силосным растениям.– К. : Наук. думка, 1969. – С.47-48.*




Ріст і розвиток сіянців персика залежно від тривалості стратифікації насіння /І.Є.Кочерженко, І.Б.Чорний //Український ботанічний журнал. – 1969. - № 4. – С.107-112.


1970


Викидання стрілки. – Вузол кущення. – Дворучки. – Достигання післяжнивне. – Житньо-пшеничні гібриди //Українська сільськогосподарська енциклопедія. – К., 1970. – Т.1. – С. 203-204, 275-276, 379, 404, 460.




Изучение новых и малораспространенных в лесостепи Украины силосных растений / Ф.Г.Передерий, И.Б.Черный //Пятый симпозиум по новым силосным растениям : материалы научных сообщений. – Л., 1970. – Ч.1. – С. 32-33.



1971



Коефіцієнт розмноження насіння. - Кульбаба. – Кущення. – Лісового насіння заготівля. – Молочна стиглість. – Наливання насіння. – Перехреснозапильні рослини. – Період спокою насіння //Українська сільськогосподарська енциклопедія. – К., 1971 – Т.2. – С. 146, 221, 229, 255, 346, 366, 481-482, 483.



1972


Самозапильні рослини. – Стратифікація. – Терен. – Турнепс. – Чабер. – Черемха. – Черсак. – Чист. – Чуфа //Українська сільськогосподарська енциклопедія. – К., 1972. – Т.3. – С. 147, 274, 315, 359, 461, 466, 467, 468, 477.



1973



Спокій у рослин. – К. : Урожай, 1973. – 72 с.



1980



Природоохранительное воспитание студентов педагогических институтов в процессе изучения курса “ Географія почв с основами почвоведения” //Проблемы охраны природы в рекреационной географии УССР : тез. докл. респ. науч. конф., (29-31 мая 1980). – Х., 1980. – С.54-55.




Спокій у рослин. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Урожай, 1980. – 70 с.



1981



Ладанник (Чист) //Украинская советская энциклопедия. – 2-е изд. – К., 1981. – Т.5. – С.526.


1983



Ржано-пшеничные гибриды //Украинская советская энциклопедия. – 2-е изд. – К., 1983. – Т.9. – С.272.



1984



Предпосевная подготовка семян дягиля лекарственного в связи с восстановлением его запасов в природе / И.Б.Черный, Г.К.Смык //Первая республиканская конференция по медицинской ботанике : тез. докл. – К. : Наук. думка, 1984. – С.81-82.




Стратификация семян //Украинская советская энциклопедия. – 2- е изд. – К., 1984. – Т.10. – С.481.




Стратифікація насіння //Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1984. – Т. 11, кн. 1. – С.18.




Терен //Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1984. – Т.11, кн. 1. – С.208.




Терн //Украинская советская энциклопедия. – 2- е изд. – К., 1984. - Т.11, кн.1. – С.127.




Турнепс // Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1984. – Т.11, кн.1. –С.410.




Турнепс //Украинская советская энциклопедия. – 2- е изд. – К., 1984. – Т. 11, кн. 1. – С. 311.




Урожай // Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1984. – Т. 11, кн.1. – С.502.




Урожай //Украинская советская энциклопедия. – 2- е изд. – К., 1984. – Т. 11, кн. 1. – С.417.




Урожайність // Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1984. – Т. 11, кн.1. – С. 502; Украинская советская энциклопедия. – 2- е изд. – К., 1984. – Т. 11, кн. 1. – 417.




Фералітні грунти // Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1984. – Т. 11, кн. 1. – С. 559.




Ферраллитные почвы //Украинская советская энциклопедия. – 2- е изд. – К., 1984. –Т. 11, кн.1. – С.488.




Фрезерование почвы // Украинская советская энциклопедия. – 2- е изд. – К., 1984. –Т. 11, кн.1. – С.593.


1985



Охорона природи : програма педагогічних інститутів для студентів гуманітарних і фізико-математичних спеціальностей педагогічних інститутів О.Д.Гончар, І.Б.Чорний. –К.: КДПІ, 1985. – 18 с .




Фрезерування грунту // Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1985. – Т. 12. – С.60.




Химическая мелиорация почвы // Украинская советская энциклопедия. – 2- е изд. – К., 1985. –Т. 12. – С.64.




Хімічна меліорація грунту // Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1985. – Т.12. –С.64.




Чабер // Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1985. – Т.12. – С.238; Украинская советская энциклопедия. – 2- е. –К.,1985. –Т.12. –С.173.




Черемха //Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1985. – Т.12. – С.267.




Черемуха // Украинская советская энциклопедия. – 2- е. –К.,1985. –Т.12. – С.197.




Чист //Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1985. – Т.12. – С.320.




Чуфа //Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1985. – Т.12. –С.355.




Чуфа //Украинская советская энциклоп