Реферат: Уметодичному посібнику подаються рекомендації щодо вибору теми науково-дослідницької роботи учнів з географії у рамках Малої Академії наук, підготовки, оформлення й публічного захисту виконаного дослідження

Міністерство освіти і науки України

Полтавське територіальне відділення МАН України

Полтавський обласний центр науково-технічної творчості

учнівської молоді











П о л т а в а - 2 0 0 8

ББК 74.264.3 + 26.8в.я73

Б-90

УДК 001.8:91(07)


Булава Л. М. Методичний посібник щодо підготовки і захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН. Секція географії / Л. М. Булава, Л. М. Кушнір, О. А. Федій ; за ред. Л. М. Булави – Полтава: ПОЦН-ТТУМ, 2008. – 36 с.


^ Відповідальна за випуск Харченко Н. О., директор Полтавського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді.


Автори: Л. М. Булава (с. 1–22, 33–36), Л. М. Кушнір (с. 23–29), О. А. Федій (с. 30–32).


У методичному посібнику подаються рекомендації щодо вибору теми науково-дослідницької роботи учнів з географії у рамках Малої Академії наук, підготовки, оформлення й публічного захисту виконаного дослідження.

Для учнів – слухачів, кандидатів і дійсних членів МАН, керівників наукових товариств, які діють при школах і закладах позашкільної роботи з учнівською молоддю, учителів і студентів-географів.


З М І С Т

1. Організаційні аспекти конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт ….…... 3

2. Загальні поняття про науково-дослідницьку роботу, етапи її підготовки ……... 5

3. Методичні поради до написання «Вступу» …………………………………….… 7

4. Правила оформлення науково-дослідницької роботи та рекомендації до написання її основної частини ……………………………………………………. 11

5. Рекомендації до написання висновків роботи ………………………………….. 15

6. Рекомендації до оформлення додатків ………………………………………….. 16

7. Складання списку використаних джерел ………………………………………. 17

8. Деякі поради до захисту науково-дослідницької роботи ……………………… 17

9. Можливі напрямки науково-дослідницької роботи в рамках

Малої академії наук з фізичної географії та геоекології ………………………. 19

10. Методика виконання науково-дослідницьких робіт з економічної географії ……… 23

11. Програма дослідження системи сільського розселення ………………… …… .. 30

Додаток А. Зразок оформлення титульного аркуша ……………………………... 33

Додаток Б. Зразок оформлення змісту роботи ……………………………………. 34

Додаток В. Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел,

який наводять у кінці науково-дослідницької роботи .….…………….. 35

^ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ КОНКУРСУ-ЗАХИСТУ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ З ГЕОГРАФІЇ

До роботи в наукових товариствах географії Малої академії наук (МАН) при школах і закладах позашкільної роботи з учнівською молоддю залучаються учні 9-11 класів з метою розширення у їх свідомості географічної картини світу та оволодіння основами методики здійснення науково-дослідницької роботи у різних галузях сучасної географічної науки. Людина, яка з юнацького віку спробує себе в певному напрямі науки не обов’язково стане професіоналом у цій галузі (наприклад, географом), але придбаває безцінний досвід творчої пізнавальної діяльності. Нерідко колишні учні-члени МАН досягають суттєвих успіхів в інших науках. Але нам найбільш приємно те, що починаючи з 1992 року, коли в Полтаві почала діяти секція географії історико-географічного відділення МАН, професійними географами стали декілька десятків її учасників.

Формою звіту про діяльність наукових товариств є конкурс-захист науково-дослідницьких робіт, виконаних одним учнем особисто. Як правило, науковим керівником є вчитель географії або керівник наукового гуртка чи товариства юних географів (краєзнавців). За можливістю, для допомоги учневі й учителеві в роботі, школи залучають наукового консультанта із числа вчених у даній галузі науки, або досвідченого працівника відповідного напряму практичної діяльності.

Попередній відбір кращих робіт відбувається на засіданні наукового товариства юних географів і краєзнавців школи чи позашкільного закладу (гуртка центру позашкільної освіти тощо). У наступних етапах конкурсу-захисту − І-му (міському або районному, що проходить у листопаді-грудні), ІІ-му (обласному – в лютому) і ІІІ-му (всеукраїнському – в квітні) беруть участь учні, які стали переможцями попередніх етапів і делеговані на них за визначеною квотою (див. пункт 3.3. «Положення про проведення І, ІІ етапів Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт…», наказ управління освіти і науки Полтавської облдержадміністрації № 786 від 19. 11. 2007 року).

У терміни, які встановлюються щорічно (для ІІ-го етапу конкурсу – управлінням освіти і науки Полтавської облдержадміністрації) подається: заявка на участь у відповідному етапі конкурсу-захисту за встановленою формою; анкета учасника і два фото 34 см; перший екземпляр завершеної роботи (вичитаної, оформленої згідно вимог і переплетеної, підписаної науковим керівником); надруковані на одній сторінці тези доповіді; електронний варіант тез і електронний варіант роботи з додатками; відзив наукового керівника; рецензію фахівця з певної галузі науки чи практичної діяльності або досвідченого вчителя.

Програма ІІ етапу конкурсу-захисту передбачає три складові частини:

1) Попереднє оцінювання роботи рецензентом, призначеним головою журі (закінчується не пізніше, ніж за два тижні до виклику учня на захист роботи).

Критерії оцінювання змісту й оформлення науково-дослідницьких робіт:

складність, науковість, актуальність, самостійність – до 8 балів;

системність і повнота розкриття теми – до 6 балів;

аргументованість висновків – до 4 балів;

грамотність викладу та культура оформлення – до 4 балів;

Максимальна оцінка за наукову роботу – 22 бали.

2) Виконання контрольних завдань – з географії або математики (за вибором). Контрольна робота з географії виконується за програмою класу, в якому навчається учень; в 11 класі – за весь курс географії). Виконання контрольних завдань з географії передбачає відповідь на 9 запитань за трьома рівнями складності, які виконуються протягом 3-х годин. Завдання до контрольних робіт готуються фахівцями за дорученням голови оргкомітету етапу конкурсу.

І рівень (3 завдання) – максимальна кількість балів – 6 (3  2 бали);

ІІ рівень (3 завдання) – максимальна кількість балів – 12 (3  4 бали);

ІІІ рівень (3 завдання) – максимальна кількість балів – 21 (3  7 балів)

^ Максимальна кількість балів за контрольну роботу – 39.


Учні 8 класів теж мають право брати участь у конкурсі-захисті, проте вони повинні бути готовими виконати контрольну роботу за програмою 9-го класу.


^ Зразок завдань контрольної роботи для членів МАН (секція географії). 11 клас.
^ І-й рівень складності (обведіть кружечком єдино правильну відповідь)
1.1. Яка максимальна ширина виключної економічної зони держав, відповідно до Морської конвенції ООН: а) 12 морських миль; б) 24 морські милі; в) 200 морських миль; г) 22 км.

1.2. Сірі лісові ґрунти сформувалися під …. рослинністю:

а) джунглями; б) широколистяними лісами; в) тайгою; г) мішаними лісами.

1.3. Без урахування проходження державних кордонів ІІ-й годинний пояс розташовувався б між:

а) 15° і 30° сх.д.; б) 7°30' і 22°30' сх.д.; в) 22°30' і 37°30' сх.д.; г) 22° і 40° сх.д.
^ ІІ рівень складності
2.1. Ліс на карті масштабу 1:25 000 має форму прямокутника зі сторонами 18 мм і 12 мм. Яка довжина сторін цього прямокутника буде на плані масштабу 1:10 000?

2.2. Турист розглядаючи карту рівнинної місцевості масштабу 1: 100 000 точно в полудень 23 вересня розраховував відстань, яку йому вдасться пройти до заходу Сонця. Яку відстань доведеться здолати туристові, якщо його середня швидкість становить 6,4 км на годину? Відрізок якої довжини турист виміряв на цій карті?

2.3. Порівняйте зміст понять «урбанізація» і «субурбанізація».
^ ІІІ рівень складності
3.1. Класифікація країн сучасного світу за рівнем соціально-економічного розвитку.

Охарактеризуйте чинники розміщення підприємств кольорової металургії України.

3.3. Запишіть план характеристики природної зони (на прикладі території України).


Захист науково-дослідницьких робіт (учневі надається до 10 хвилин). Активна участь у захисті дозволяється тільки учням-членам секції МАН.

Оцінюється захист за такими критеріями:

аргументація вибору та розкриття теми дослідження з урахуванням власного вкладу дослідника – до 14 балів;

логічність, послідовність, лаконічність викладання матеріалу, використання наочних матеріалів – до 12 балів;

компетентність (повнота і вичерпність відповідей), культура мовлення, дотримання етичних норм спілкування – 9 балів;

активна кваліфікована участь у веденні дискусії – 4 бали.

Максимальна кількість балів за захист – 39.

Максимальна сумарна оцінка за всі складові частини роботи – 100 балів.

Оцінки оголошуються після завершення кожного етапу конкурсу. Всі одержані оцінки вважаються остаточними, якщо протягом однієї години після оголошення результатів етапу учнем особисто не було подано офіційної апеляції у письмовій формі. Розгляд апеляції проводиться членами журі безпосередньо з учасником конкурсу. Апеляції з боку керівника роботи та інших осіб до розгляду не приймаються (а їх участь у розгляді апеляції не передбачена Положенням).

^ 2. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКУ РОБОТУ, ЕТАПИ ЇЇ ПІДГОТОВКИ


Наука – це область творчої дослідницької діяльності людини, спрямована на отримання нових знань про природу, суспільство та мислення. З одного боку наука – це процес утримання нових знань (пізнання), а з іншого – сума усіх здобутих знань.

Знання – це перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне відбиття дійсності у свідомості людини (у вигляді основних понять, наукових фактів, законів і закономірностей, принципів, ідей).

^ Наукова діяльність – це інтелектуальна творча діяльність дослідника, спрямована на здобуття нових знань і їх упровадження в практику. Одним із наслідків наукової діяльності є наукова робота, як результат досліджень, зафіксований у вигляді певного носія наукової інформації (монографії, наукової статті, тез наукової доповіді, авторського свідоцтва або патенту тощо).

Наукова робота відрізняється від реферату наявністю наукової проблеми (не вирішеного в науці питання чи певного нового аспекту). Наукова проблема повинна відображатися у назві наукової роботи.

^ Науково-дослідницька робота учнів відрізняється від наукової роботи працівника наукового чи науково-педагогічного закладу меншою строгістю вимог до її змісту і оформлення. У ній не обов’язкова наявність значної наукової проблеми (достатньо, щоб розглядався один її невеликий аспект); значна частина роботи учня – члена МАН може носити реферативний характер, для того, щоб рецензенти могли зрозуміти його базовий рівень підготовки. Ці роботи більшою мірою належать до категорії навчально-наукових (їх можна прирівняти до курсових робіт студентів перших років навчання).

Отже, метою науково-дослідницької роботи учнів з географії є по-перше, ознайомлення з результатами наукових досліджень попередників (науковими фактами, теоріями, гіпотезами, ідеями, методами, системою понять тощо) у відносно вузькій галузі географії; по-друге придбання власного досвіду вирішення певного аспекту проблеми (як правило – нового в територіальному відношенні).


^ Етапи підготовки науково-дослідницької роботи учнів:

Вибір теми наукового дослідження (визначення не повністю вирішеної наукової проблеми чи аспекту; об’єкта й предмета дослідження, його мети і завдань, складання попереднього плану майбутньої наукової роботи, ознайомлення з правилами її написання та оформлення).

Опрацювання літератури й джерел, необхідних для досягнення мети дослідження та уточнення плану науково-дослідницької роботи.

Написання «чорнового» варіанту науково-дослідницької роботи й подання його для перевірки науковим керівником.

Редагування роботи, оформлення її «чистового» варіанту.

Підготовка до захисту науково-дослідницької роботи.

Далі детальніше поговоримо про кожен із етапів підготовки науково-дослідницької роботи.

^ Вибір теми наукового дослідження можна пропонувати учням, які проявили інтерес до географічної науки вже в кінці 8-9 року навчання, перед літніми канікулами, а початок обробки літератури й джерел планувати на час канікул. Тема дослідження обирається з урахуванням кола проблем, у дослідженні яких зацікавлені як учень, так і його науковий керівник; актуальності наукової проблеми; наявності й доступності джерел інформації. Найбільш бажано, щоб вибір теми дослідження був пов’язаний зі своєю місцевістю (селом, містом і їх найближчим оточенням) – територією доступною учневі для безпосередніх досліджень. Допускається вибір теми повністю реферативного характеру (без самостійних польових досліджень, обробки первинних статистичних матеріалів, архівів і фондів організацій). Але тему дослідження слід визначати не занадто широкою.

Назва науково-дослідницької роботи повинна бути, по можливості, короткою і відповідати суті наукової проблеми та напряму роботи секції. Роботи, які не відповідають напрямові роботи секції (не є географічними по суті), можуть бути не рекомендованими до захисту рецензентами і оргкомітетом. Географічною є науково-дослідницька робота, в якій аналізуються просторові й просторово-часові зв’язки між елементами територіальних (географічних) систем – природних, соціальних, економічних чи інтегральних. Так, якщо об’єктом дослідження є ґрунти, то географічною ця робота буде лише тоді, коли автор проаналізує чинники ґрунтоутворення та їх вплив на поширення ґрунтового покриву певної території. Якщо об’єктом дослідження виступає певне промислове підприємство, то автор повинен проаналізувати його територіальні зв’язки. Науково-дослідницька робота з географії немислима без серії картографічних матеріалів.

При складанні попереднього плану дослідження слід враховувати типові плани характеристик географічних об’єктів і явищ. Варто також проконсультуватися з науковцями з даної галузі географії як при складанні плану роботи, так і при формулюванні об’єкта, предмета, мети і завдань дослідження. Для роботи в архівах і фондах установ і організацій на бланку школи готується офіційний лист на ім’я керівника певної організації (музею, науково-дослідницької установи, підприємства тощо).

^ Обробка літератури й джерел, необхідних для виконання науково-дослідницької роботи, починається з опрацювання систематичних і алфавітних каталогів книг та статей, які є у бібліотеках, а також на сайтах в мережі Інтернет. Необхідно за зразком, поданим у додатку 3 даного посібника вести картки з даними про опрацьовані джерел і літератури (на листках цупкого паперу розміром 13 х 7,5 см, та в електронному вигляді). Із одного боку картки виконують повне бібліографічне описання книги чи статті (без жодних відхилень від правил), а з іншої сторони поміщають інформацію про їх місцезнаходження, час опрацювання, вказівки про виписки й цитування та іншу допоміжну інформацію. Картки систематизують по розділах і підрозділах, відповідно до плану роботи. Рекомендуємо вам також завести папки для систематизації по підрозділах виписок із книг, статей та інших джерел (паперові, або в електронному вигляді). Виписки на папері слід робити з одного боку аркуша. Якщо є можливість, то краще папки зберігати в електронному вигляді – як підбір файлів з Інтернет, рисунків, текстів (у вигляді фотокопій або розпізнаних) тощо. У такому вигляді їх легше опрацьовувати при написанні чорнового варіанту роботи. Слід не забувати зберігати як у паперовому, так і в електронному вигляді повну інформацію про джерело (його повне бібліографічне описання, сторінки, з яких взятий текст тощо). Систематизація бібліографічних карток і виписок з джерел та літератури у подальшому значно полегшить роботу над текстом дослідження.

Ще одна порада: перед тим, як приступити до написання роботи з обраної вузької теми, слід ознайомитися з фундаментальними працями в даній галузі географії або міжгалузевих досліджень. Це необхідно для розуміння основних положень і особливостей мови певної галузі географії.

Перед написанням науково-дослідницької роботи слід ознайомитися з вимогами до її обсягу і структури та правилами оформлення результатів дослідження.

Загальний обсяг тексту науково-дослідницької роботи становить до 30 сторінок, надрукованих відповідно до вимог оформлення тексту (див. їх нижче). У цей обсяг не враховують: список джерел, додатки, ілюстрації на повну сторінку.

Робота повинна бути виконана державною мовою.

Складові частини науково-дослідницької роботи подають у такій послідовності:

титульний аркуш (дивись додаток 1);

зміст (дивись додаток 2);

вступ;

основна частина (поділена на розділи, підрозділи тощо);

висновки;

додатки (при потребі);

список використаних джерел (дивись додаток 3).


^ 3. МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО НАПИСАННЯ ВСТУПУ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

У вступі автор розкриває сутність наукової проблеми, шляхи її вирішення, дає загальну характеристику проведеної роботи. Обсяг вступу становить орієнтовно 3-5 сторінок. Вступна частина науково-дослідницької роботи повинна мати кілька обов’язкових складових частин, які можна виділити у тексті:

^ Актуальність теми – це коротке обґрунтування необхідності й своєчасності проведеного дослідження, виконання якого зумовлено недостатньою висвітленню в науковій літературі даної проблеми чи її аспекту, а також необхідністю його виконання для вирішення певних практичних потреб суспільства. Автор повинен шляхом критичного аналізу наявної літератури з даної проблематики показати, який саме аспект проблеми недостатньо вирішений; окремим абзацом чітко сформулювати основну суть наукової чи практичної проблеми, яка буде вирішуватися.

Огляд виконаних раніше досліджень не означає простого переліку джерел. Огляд повинен бути саме критичним аналізом (хто із попередників і в яких працях раніше розглядав цю проблему; на які аспекти звернув увагу, а на які – ні; з якими положеннями й висновками цих робіт можна погодитися, а з якими – ні). Після згадки автора чи праці у квадратних дужках слід роботи посилання на його номер у списку джерел. Наприклад: «Проблемою загальнонаукового кліматичного районування території України займалися Б. П. Алісов [2], та М. І. Щербань [41].

Як правило, обґрунтування актуальності теми не займає більше 1-1,5 сторінки. Актуальність теми краєзнавчого дослідження, як правило, зводиться до недостатнього висвітлення в науковій літературі особливостей природи (населення, господарства) певної місцевості; необхідності розробки рекомендацій щодо охорони природи і раціонального природокористування (удосконалення структури розселення населення; територіальної організації його життєдіяльності тощо).

Емоційно-естетичні аспекти при обґрунтуванні актуальності теми (поезія, вирази любові до рідного краю тощо) в рецензованих нами роботах учнів траплялися часто. На наш погляд, це суперечить формальним ознакам науково-дослідницької роботи.

Мета дослідження – це те, чого прагне досягти дослідник у своїй науково-дослідницькій праці. Як правило, її формулюють одним реченням. У цьому формулюванні вказують наукову проблему, яка вирішується і шляхи її вирішення. Приклади формулювання мети дослідження: «Виявити закономірності формування територіальної структури господарства … району впродовж ХХ століття»; «Проаналізувати чинники формування та закономірності поширення природних та антропогенних ландшафтів території … сільської ради»; «обґрунтувати доцільність виділення … ландшафтного заказника, як території з репрезентативними для Північно-Полтавської рівнини природними ландшафтами» тощо. Мета дослідження знаходить відображення у назві науково-дослідницької роботи.

^ Завдання дослідження – це його складові частини (окремі кроки), виконання яких обумовлює досягнення поставленої мети. Зазвичай завдання формулюють у формі їх перерахування через дефіс (або цифровою нумерацією), із застосуванням слів і словосполучень: ─ вивчити …; ─ проаналізувати …; ─ виявити …; ─ обґрунтувати …; ─ розробити; ─ показати роль … .

Як правило, кількість завдань відповідає кількості підрозділів дослідження; кожному завданню повинен відповідати певний висновок у кінці роботи.


Кожна наука має певний об’єкт і предмет дослідження.

^ Об’єкт дослідження – це предмет матеріального світу, явище, певні властивості, а також зв’язки між явищами та властивостями дійсності. Наша планета є об’єктом вивчення родини наук про Землю (сюди разом з географією входять геологія, біологія, геофізика, геохімія тощо). Упродовж розвитку науки уявлення вчених про об’єкт вивчення географії змінювалися. У першій половині ХХ століття виникло вчення про географічну оболонку як основний загальний об’єкт вивчення географії.

Об’єктами фізико-географічних досліджень є природні компоненти, фізико-географічні явища, природні комплекси певної території. Об’єктами суспільно-географічних досліджень є різні складові частини територіальної організації суспільства (країни, регіони, адміністративно-територіальні одиниці, територіально-виробничі комплекси, галузі господарства, системи розселення тощо).

^ Предмет дослідження – це визначення найбільш значущих властивостей і зв’язків об’єкта, важливих для проведення даного дослідження. Предмет і об’єкт дослідження співвідносяться між собою як часткове і ціле (загальне). Виділяється саме та його частина властивостей об’єкта, на який спрямовується основна увага дослідника. Наприклад, якщо об’єктом дослідження є територія … району … області, то предметами досліджень можуть бути: закономірності територіальної організації його господарства; географічні аспекти екологічної мережі; особливості прояву чинників кліматоутворення тощо. Ще раз зазначимо, що предметом географічного дослідження завжди є просторові (територіальні) особливості розміщення природних чи суспільних явищ та об’єктів. Предмет дослідження відображається у формулюванні його мети і в назві науково-дослідницької роботи.

^ Методи дослідження – це певна послідовність підходів і операцій, котрі необхідно виконати для досягнення поставленої мети. Методика – це сукупність методів і прийомів здійснення будь-якого дослідження. Перераховувати застосовані методи потрібно не відірвано від змісту роботи, а коротко зазначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом.

Слід зазначити, що виділяють загальнонаукові і конкретно-наукові методи дослідження. До загальнонаукових методів належать абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання. системний, спостереження, експерименту тощо.

Методи географічних (конкретно-наукових) досліджень дещо умовно поділяють на такі групи:

І. Методи збору первинної географічної інформації. Їх прикладами є:

І.1. Польовий метод (географічних експедицій), у ході яких здійснюється опис природи територій або поглиблювалися знання про них.

І.2. Сучасні методи детального вивчення природи у межах невеликих територій або на одному й тому ж місці (стаціонарні дослідження), із застосуванням методів фізики, хімії, біології. Стаціонарно досліджують стан погоди на метеорологічних станціях; річковий стік на гідрологічних постах; ґрунти у межах певної ділянки поля.

І.3. Дистанційні методи (із застосуванням приладів-датчиків, авіаційної й космічної техніки), що дають змогу вивчати об'єкти і явища на відстані. Так, за допомогою даних, отриманих на основі вивчення космічних і авіаційних фотознімків, складаються топографічні карти, прогнози погоди тощо.


ІІ. Методи обробки вже накопиченої наукою географічної інформації.

ІІ.1. Метод географічного порівняння (наприклад, географічного положення окремих територій, природних зони, гірських природних країн тощо).

ІІ.2. Метод наукового пояснення на основі знання законів природи (загальних - збереження, спрямованості процесів до рівноваги, періодичності їх протікання; конкретних - фізичних, хімічних і біологічних законів). Наприклад, загальний закон періодичності застосовують при поясненні закономірностей формування різних геологічних структур, рівнин і гір; закони фізики - при поясненні утворення невеликих форм рельєфу (зсувів, карстових порожнин, западин), циркуляції повітряних мас над територією України тощо.

ІІ.3. Історичний метод. Його застосування зумовлене тим, що усі тіла й процеси виникають, з часом змінюються й припиняють своє існування (наприклад, змінюється клімат, форми земної поверхні, рослинний покрив).

ІІ.4. Метод системного аналізу. Виділяють природні системи (наприклад, природні територіальні комплекси), розглядають їх складові частини (наприклад, природні компоненти), аналізують причинно-наслідкові зв’язки між ними. При фізико-географічних дослідженнях автор буде виявляти причинно-наслідкові зв’язки між природними компонентами (давати відповіді на питання: які причини формування клімату, ґрунтів; пояснювати взаємну залежність між ними: як залежить формування ґрунтів від складу гірських порід, рельєфу, рослинності, клімату тощо).

ІІ.5. Метод моделювання. Географія вивчає дуже складні об’єкти-системи. Для розуміння їх суті найкраще складати моделі (наприклад, схеми й картосхеми). До моделювання належить і картографічний метод (створення карт і картосхем різних територій), математичні й комп’ютерні моделі.

ІІ.6. Статистичний метод ґрунтується на математичній обробці різних статистичних матеріалів.

ІІ.7. Соціологічний метод ґрунтується на результатах опитувань населення.

Перелічені методи часто застосовують у певному поєднанні.

У вступі також слід коротко зупинитися на науковій новизні дослідження (якщо вона є). Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано …, удосконалено …, дістало подальший розвиток …). Наукова новизна має теоретичний, методичний і регіональний аспекти. Саме регіональний (краєзнавчий) аспект найчастіше становить наукову новизну науково-дослідницької роботи учнів. Окремо автор зазначає світоглядне значення проведеного дослідження для себе особисто і для читачів його роботи.

Якщо в роботі є практичне значення, то його теж слід підкреслити (як використовуються чи можуть використовуватися результати дослідження або розроблені в ньому рекомендації). Дуже бажано підкріпити практичне значення дослідження довідками про впровадження, надрукованими на бланках організацій, куди результати дослідження були направлені для використання. Указується, на яких конференціях, зібраннях, нарадах були оприлюднені результати дослідження (якщо такі виступи автора були зроблені). Учням старших класів можна рекомендувати направляти тези доповідей з проблеми свого дослідження на наукові конференції і семінари; публікувати статті у періодичних виданнях (за це нараховуються додаткові бали при захисті роботи).

Необхідно звернути увагу на викладення особистого внеску автора у досягнення результатів дослідження. Слід підкреслити, що′ саме зроблено автором особисто, а що і в кого було запозичене. Запозичення – це нормальне явище для науково-дослідницької роботи учня, якщо воно зроблено коректно (є посилання на опубліковані й неопубліковані джерела інформації, у тому числі – на звіти наукових організацій і сайти з мережі Інтернет). Прийнято виражати вдячність організаціям і окремим особам, які надали джерела інформації, що були необхідні дослідникові для досягнення мети. Роботи, в яких без посилання явно використані запозичені результати чужої праці, можуть бути визнані рецензентами як плагіат і зняті з конкурсу науково-дослідницьких робіт, а «науковий керівник» такого дослідження в окремому наказі по управлінню освіти може отримати догану. Крім того, таке «запозичене» дослідження може бути предметом судового розгляду в зв’язку з порушенням чужих авторських прав.

У кінці вступної частини коротко обґрунтовують структуру науково-дослідницької роботи (її поділ на розділи й підрозділи), указують назву й анотують зміст розділів, називають загальний обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, використаних джерел.

Вступ до роботи, як правило, переписується кілька разів, оскільки в ході написання роботи чіткіше окреслюються її окремі аспекти, і навіть мета, завдання, структурні частини роботи. Писати наукові праці ви зможете не відразу, а після отримання базових знань зі спеціальності і наполегливої роботи по шліфуванню власних підходів і стилю в науці. А поки-що бажаємо вам вдалих перших кроків на дорогах ГЕОГРАФІЇ – давньої і разом з тим, – завжди сучасної науки (оскільки важко прогнозовані природні процеси і зміни, зумовлені діяльність людини навряд чи можуть бути вивченими вичерпно). Світ, що змінюється, завжди потребуватиме географічної інтерпретації.


Прочитавши вимоги до вступної частини роботи ви зрозуміли, що учнівська науково-дослідницька робота цінна не тим, що авторові або його керівникові вдалося дістати цікавий і змістовний матеріал, використання якого дозволяє посісти високе місце у змаганні, а в тому, що молодий дослідник ознайомився з фундаментальними працями з даної галузі науки і зміг самостійно застосувати їх теоретичні положення і методику у власному, хай невеликому дослідженні. У майбутньому саме такий досвід допоможе дослідникові досягти справжніх вершин у науці.

Не другорядним результатом виконаної роботи є формування наукової культури написання тексту, коли запозичені і особисто здобуті знання автор своїми словами викладає на папері.


^ 4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ ЇЇ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ

Науково-дослідницьку роботу друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210297 мм). Текст друкують через півтора міжрядкові інтервали, з використанням шрифту Times New Roman текстового редактора Word, розміром 14pt, відступом для абзацу в 1 см, з вирівнюванням за шириною рамки та автоматичним розставленням переносів. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору (при написанні формул і графічних рисунків використовують чорнила або пасту тільки чорного кольору).

Допускається подання науково-дослідницької роботи, надрукованої на друкарській машинці (через два міжрядкові інтервали, по 30 строчок на сторінку).

Текст роботи слід друкувати, залишаючи поля таких розмірів: верхнє, нижнє і ліве – не менше 2 см; праве – не менше 1 см.

Текст роботи повинен бути вичитаним (не містити граматичних, орфографічних і друкарських помилок). Тому надрукований «чорновий» варіант роботи слід обов’язково подавати науковому керівникові – для редагування по змісту, і за можливістю – спеціалісту для літературного редагування й корегування. Допускається виправлення не більше двох помилок на сторінці (шляхом підчищення або зафарбування білою фарбою). При більшій кількості помилок сторінку слід передрукувати.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи й підрозділи (а за потребою – на пункти і підпункти).

Назви заголовків у змісті й тексті роботи повинні повністю співпадати. Заголовки структурних частин науково-дослідницької роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ …, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) у тексті друкують великими літерами, симетрично до центру сторінки (а в змісті – за зразком, див. додаток 2). Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої заголовної – великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовків не ставлять (якщо заголовок складається з двох речень, то їх розділяють крапкою). Відстань між заголовками основних структурних частин роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ …, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) та текстом повинна становити 3-4 інтервали. Заголовки пунктів у тексті роботи друкують маленькими літерами (крім першої заголовної) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту, без відступів, з крапкою у кінці. Усі заголовки краще виділяти напівжирним шрифтом (що не є обов’язковою вимогою).

Кожну велику структурну частину роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ …, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) треба починати з нової сторінки. Підрозділи починають після 3-4 інтервалів пропуску на тій же сторінці − за логікою викладення тексту, після попереднього підрозділу.

Першою сторінкою науково-дослідницької роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації. На титульному аркуші та другій сторінці, на якій друкується зміст роботи, номер сторінки не ставлять. Усі інші аркуші роботи послідовно нумерують (номер ставиться у верхньому правому куті, без крапки у кінці).

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів, рисунків, таблиць, формул, списку джерел здійснюють за допомогою арабських цифр, без знака №.

Звертаємо увагу на правила нумерації розділів, підрозділів, пунктів основної частини роботи. Їх нумерація у текстовій частині роботи повинна бути такою ж, як і в змісті роботи. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ». Після номера крапку не ставлять, а потім з нового рядка симетрично до країв сторінки (по центру) дають великими буквами назву розділу. Наприклад:

РОЗДІЛ 1

^ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕМЕНІВСЬКОГО РАЙОНУ


Основному тексту кожного розділу може передувати коротка передмова з обґрунтуванням застосованих методів дослідження. У кінці кожного розділу бажано сформулювати висновки із стислим (на абзац) викладенням результатів дослідження.

Часто перший розділ роботи починається з викладення основних теоретичних і методичних положень дослідження (теорій, гіпотез, концепцій, провідних ідей, методики дослідження тощо), основних етапів розвитку наукової думки за викладеною проблемою.

Підрозділи роботи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядку підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу теж ставлять крапку, а потім у тому ж рядку дають заголовок підрозділу (слово «підрозділ» не пишуть). Наприклад:

Географічне положення

Геологічна будова і рельєф

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Наприклад:

1.1.2. Основні риси геологічної будови. (І далі – текст без абзацу).

Підпункти (їх виділяють не часто) нумерують за тими ж правилами, як пункти (1.1.2.1.). Пункти, а тим більше – підпункти у тексті можуть не мати заголовка. Наприклад: 1.1.2. (І далі – текст без абзацу).


Таблиці та ілюстрації (карти, графіки, схеми, оригінали фотографій) в науково-дослідницькій роботі необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих аркушах включають до загальної нумерації сторінок (ставлять номер у їх верхньому правому куті). Якщо розмір таблиці або ілюстрації більше формату А4, то їх слід розмістити в додатку. Ілюстрації і таблиці на окремому аркушеві слід розміщувати таким чином, щоб їх можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи. Нумерацію ілюстрацій і таблиць можна виділяти курсивом, а їх назви – напівжирним шрифтом (не курсивом).

Усі ілюстрації позначають словом «Рис. …» і нумерують послідовно в межах кожного розділу (виняток становлять ілюстрації додатків, які нумеруються особливим чином). У ВСТУПІ ілюстрації не розміщують. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації. Номер ілюстрації, її назва (при необхідності − пояснювальні підписи) розміщують безпосередньо під ілюстрацією, посередині відносно неї і країв аркуша (а якщо ілюстрація невелика – то поруч з нею). Наприклад:

Рис