Реферат: Рекомендації до створення банку індз

Волинська обласна рада

Вищий комунальний навчальний заклад

«Володимир-Волинський педагогічний коледж

ім. А.Ю. Кримського»


В.К.Лихолєтова


Індивідуальне навчально-дослідне

завдання як форма організації

самостійної роботи студентів

в умовах КМСОНП


Володимир-Волинський

2008


Лихолєтова В.К., викладач-методист, голова циклової комісії дошкільної педагогіки, психології та фахових методик


Матеріали виступу на занятті постійнодіючого семінару з вивчення новин психолого-педагогічних наук мають таке змістове спрямування:

тлумачення терміну «індивідуальне навчально-дослідне завдання»;

місце індивідуальних навчальних завдань в структурі самостійної позааудиторної роботи;

управлінська модель позааудиторної самостійної роботи студентів;

види індивідуальних навчально-дослідних завдань, їх диференціація;

рекомендації до створення банку ІНДЗ;

зразок презентації виконання навчально-дослідного завдання у формі студентської наукової роботи.


Пропонуються для використання при створенні методичного забезпечення самостійної позааудиторної роботи студентів в кредитно-модульній системі організації навчального процесу.

Одним із головних напрямів формування якісного рівня освіти, який задовольняє потреби майбутніх спеціалістів в інтелектуальному і професійному розвитку, є залучення студентів до наукової роботи через виконання ними індивідуальних навчально-дослідних завдань.

Необхідність оволодіння студентами методами наукової діяльності та наукового пізнання не підлягає сумніву, оскільки без науково-дослідної роботи у вищій школі неможливо здійснювати підготовку спеціалістів на рівні сучасних вимог.

На сучасному етапі збільшується обсяг різноманітної інформації, відбувається її бурхливий розвиток і швидкісне старіння. А звідси й знецінення набутих знань. Природно, що за таких умов вимагати від студентів запам’ятовувати інформацію, яка до закінчення навчання може застаріти – справа, яка не має логічної перспективи. Єдиним виходом є перебудова підходу до навчального процесу таким чином, щоб забезпечити засвоєння знань, які б дали можливість не тільки безпосередньо їх застосовувати, але й сформувати здатність до самостійного пошуку і засвоєння нових досягнень психолого-педагогічної науки. Саме такий підхід дає запровадження у вищих навчальних закладах кредитно-модульної системи організації навчального процесу [ 4 ].

Вона спрямовує на самостійність у здобутті знань, передбачає оволодіння складними вміннями і навичками бачити мету та зміст роботи, організовувати власну самоосвіту, вміння по-новому підходити до вирішення індивідуальних завдань спрямованих на пізнавальну і розумову активність, здатність до творчості і навчально-дослідного пошуку [19]. Самостійна діяльність студентів при виконанні індивідуальних завдань – явище складне і багатогранне. Вирішувати це завдання на практиці, коли виникає необхідність враховувати вікові особливості та можливості студентів, їх загальноосвітню підготовку, а також специфіку кожної навчальної дисципліни дуже важко. Крім того, навчальний матеріал, викладений у підручниках та посібниках, не відтворює структуру науки в цілому. Навчальне забезпечення старого зразка містить в собі матеріал, який пояснює та диктує, або подає його навчальний зміст то у розгорнутому, то у згорнутому вигляді. Таким чином, щоб успішно керувати самостійною роботою студентів, динамікою її складових процесів, необхідно чітко уявляти місце і призначення індивідуальних навчально-дослідних завдань.

^ Їх можна тлумачити як навчально-пошукові, навчально-творчі, навчально-пізнавальні, просто навчальні. Ці завдання виконуються студентами лише в рамках організації позааудиторної самостійної роботи студентів [ 18 ]. Розглянемо її сутність і стратегічні напрями її організації.

Традиційно вчені-педагоги вищої школи трактують самостійну роботу як «засіб виконання студентами визначеної пізнавальної діяльності» або «як особисту творчу працю, що приносить плоди від певних розумових та мислительських дій.

В історії розвитку психолого-педагогічної науки дослідники та педагоги-практики наголошували на значенні самостійної роботи, як в процесі здобуття освіти в навчальних закладах, так і в процесі самоосвіти людей.

Так, цікаву думку з цього приводу можна знайти ще в Я.А.Коменського. Він стверджував, що «альфою і омегою нашої дидактики є пошук і відкриття способу, за якого б учителі менше навчали, а учні більше училися» [ 2 ].

В умовах реформування вищої освіти і входження України до європейського освітнього простору через Болонський процес, розуміння і сутність самостійної роботи студентів є іншим.

Самостійну роботу студентів, як вид навчальної діяльності можна умовно розподілити на три рівні:

доаудиторну;

аудиторну;

післяаудиторну.

Всі три рівні забезпечуються системою навчально-методичних засобів. Зокрема:

навчальні методичні пакети до самостійного вивчення дисципліни;

окремі елементи самостійної роботи на аудиторних заняттях;

підготовча робота до практичних, семінарських, лабораторних занять;

творчі завдання;

виконання пошукових завдань;

робота з навчальною літературою;

збір, накопичення матеріалів самостійного опрацювання тощо.

Оскільки організація індивідуальної роботи студентів проходить в рамках позааудиторної самостійної роботи, слід звернутися до застосування наукової управлінської моделі цим процесом. Це, так звана управлінська модель Мелінга, яка є основою організації позааудиторної самостійної роботи студентів у вищій школі [ 7 ]. Вона складається із чотирьох блокових компонентів і носить ступеневий характер:

І блок-планування;

ІІ блок-виконання;

ІІІ блок-контроль;

ІV блок-корекція, самоконтроль.

До змістової лінії «Планування самостійної роботи» входить:

ознайомлення з методичними рекомендаціями до вивчення теми, розділу;

постановка мети, завдань самостійної навчальної діяльності;

раціональний розподіл часу;

організація самостійної діяльності за рекомендованим викладачем алгоритмом.

Змістова лінія «Виконання самосійної роботи» містить в собі:

опрацювання навчального матеріалу;

виконання завдань самостійної роботи;

вирішення поставлених навчальних завдань.

Змістові лінії «Контроль та корекція самостійної роботи» пропонують:

виконання завдань до самоперевірки, самоконтролю, самоаналізу;

співвідношення із загальноприйнятими нормами;

оцінювання викладачами звітних матеріалів;

оцінка якості самостійної діяльності студентів;

представлення студентами виконаних індивідуальних завдань.

Індивідуалізація самостійної роботи при КМСОН очевидна. Вона спрямована на поступовий перехід від репродуктивного рівня пізнання до більш складних форм науково-дослідницької діяльності та засвоєнні теоретичного матеріалу на науковому і творчому рівні.

Отже, введення виконання студентами індивідуальних навчальних завдань дослідного характеру може виступати:

інструментом пізнавальної діяльності;

- інструментом творчої діяльності;

- засобом, що забезпечує перехід від фіксованих форм знань до творчих і наукових [ 14 ].

Творчість не народжується на пустому місці і як би самостійно не здійснювалась творча та дослідницька (тобто наукова) діяльність студентів, який би характер не мала, вона буде завжди похідною від діяльності викладача. Викладач є організовуючою силою і саме він прогнозує розвиток індивідуальної самостійної діяльності студента. Тому її можна розглядати з двох позицій: студента і викладача:


Для студента це:


- самостійна пізнавальна діяльність спрямована на виконання конкретного індивідуального завдання, зміст якого враховує його інтерес і потреби.


Для викладача це:


- індивідуальна форма навчання згідно з вимогами організації кредитно-модульної системи навчання.


Отже, провідна роль у запровадженні виконання ІНДЗ належить викладачеві, який може сам активно проводити педагогічні дослідження, добре орієнтуватися у невирішених проблемах по суті викладання свого предмета, знати що таке науковий пошук та вміти заохотити студента до виконання такого завдання. У зв’язку з цим змінюється система відносин між студентом і викладачем. Вона суттєво вдосконалюється за рахунок так званих контактних годин. Це важливий крок, який дає кредитно-модульна система у відході від авторитарної навчальної системи. Це такі контакти як:

проведення індивідуальних (групових) консультацій;

перевірка (допомога) у виконанні студентами індивідуальної самостійної роботи за спрямуваннями: навчальні завдання пошукового характеру, навчально-дослідні, навчально-творчі, професійного змісту.

Отже, успіх виконання індивідуальних навчальних завдань в курсі кожного предмета залежить від атмосфери співпраці студента з викладачем, їхнього міцного бажання активно здійснювати дослідну роботу за методикою, яку дає викладач, або власною методикою самостійно розробленою студентом.

Головне – зацікавити студента роботою, допомогти здійснити виконання завдання так, щоб студент бачив плоди своєї праці. Беручи участь у виконанні таких завдань студенти переконуються в необхідності творчого пошуку до своєї професійної діяльності, поступово звикають до того, що весь час треба самостійно працювати. У них з’являється впевненість у тому, що здобуті знання завжди можна удосконалити, а практичне виконання педагогічного дослідження дасть змогу застосувати його у подальшій самостійній професійній діяльності.

Яка ж технологія змістового підбору індивідуальних навчально-дослідних завдань та їх місце в позааудиторній самостійній роботі в рамках КМС?

До цього процесу ми уже маємо традиційно усталений підхід у тому, ще невеликому досвіді застосування КМС. Кожен студент виконує індивідуальне завдання під назвою дослідне, хоч воно буває у різних формах: написання реферату, тобто здійснення теоретичного дослідження, творчі завдання по пошуку нових джерел інформації і здійснення повідомлень. Практикується усне представлення виконаної роботи, тобто її захист. Широко застосовується виготовлення наочного матеріалу, як однієї із форм індивідуальних творчих завдань.

Можна запропонувати ранжування індивідуальних навчально-дослідних завдань відповідно їхнього попереднього тлумачення: навчально-пошукові, навчально-творчі, навчально-дослідні [ 8 ].

Зразки типових видів індивідуально-пошукових завдань теоретико-дослідницького характеру:

підготовка реферативних повідомлень з елементами наукового дослідження;

рецензування наукових джерел;

анотування психолого-педагогічної та методичної літератури;

складання систематизованого переліку науково-методичних публікацій;

інформаційні повідомлення;

зіставний психолого-педагогічний аналіз заданих положень;

складання тез згідно заданого плану;

теоретико-дослідне визначення проблеми із шляхами її реалізації;

аналітична обробка теоретичного матеріалу через його кодування (схеми, таблиці, діаграми, графіки);

пошук і збір довідкового навчального матеріалу до заданих тем;

огляди фахової періодики.

Індивідуально-творчі завдання включають в себе такі види:

виготовлення проспектів та ескізів обладнання з розробкою рекомендацій до їх використання;

розробка дидактичних матеріалів (ігор, вправ, наочності, сценаріїв, конспектів занять, віршованих текстів, проектних моделей педагогічних процесів);

складання методичних рекомендацій;

розв’язування педагогічних ситуацій;

робота з художніми навчальними текстами;

психолого-педагогічне проектування виробничих ситуацій;

виконання завдань на зіставний аналіз варіативних нормативно- програмних документів;

написання творів, статей;

створення комп’ютерних програм, презентацій.

До індивідуальних навчально-дослідних завдань належить:

виконання розрахунково-аналітичних робіт;

виконання курсових проектів;

діагностика педпроцесу, повідомлення за її результатом;

дослідження практичних ситуацій;

розробка моделі педагогічних процесів, систем;

виконання дослідницьких завдань за схемою: спостереження, аналіз, діагностика, підбір формуючих методик;

пошукова робота з комп’ютерними джерелами;

дослідження педагогічних явищ, визначення недоліків, розробка рекомендацій до їх усунення;

проведення мікродосліджень педпроцесу по заданих діагностичних методиках;

завдання на виконання емпіричних досліджень: анкетування, інтерв’ювання, експериментальна бесіда;

завдання на проведення педагогічного дослідження за схемою: вибір проблеми, її теоретичне вивчення, знаходження бази для постановки експерименту, розробка його програми, виконання, узагальнення результатів, оформлення й представлення роботи.

^ Реалізація останнього завдання йде через курсове проектування.

До цього ж напрямку, слід додати ще й такі актуальні види індивідуально-дослідних завдань комплексного характеру:

завдання на аналітичне дослідження заданої проблеми: визначення актуальності, аналіз публікацій, обстеження об’єкту дослідження, порівняння з визначеними в педагогічній науці нормами, виявлення відхилень, знаходження вирішення проблеми в теоретичних рекомендаціях;

завдання на мікродослідження можуть передбачати:

а) діагностичну обробку результатів заданої теми, визначення заходів педагогічного впливу на об’єкт дослідження;

б) складання методичної довідки по заданій проблемі;

в) розробка авторських опитувальників і їх проведення у формі анкети, інтерв’ю, бесіди [ 10 ], [ 17 ].

^ В ході розробки індивідуальних навчально-дослідних завдань можна звернутися до нових, актуальних педагогічних досліджень під назвою: крос-дослідження (комплексне, перехресне, прискорене); експрес-дослідження. Воно полягає у схемі швидкого дослідного процесу по визначеній проблемі: один-два тижні діагностика, встановлення відхилень, три місяці формуючий етап, один тиждень – контрольний зріз. Таким чином, за чотири місяці можна дослідити і встановити результативність запропонованої системи по їх ліквідації [ 11 ].

Такий вид дослідних завдань застосовується нами при курсовому проектуванні і розгортанні виконання дослідних завдань в базових навчальних закладах.

Ось типова схема крос-дослідження:

постановка проблеми, її теоретичне дослідження, розробка передбачення результатів (гіпотези);

вхідне діагностування;

формуючий етап по результатах діагностики;

вихідна, контрольна діагностика;

порівняння результатів, визначення ефективності запровадженої педагогічної системи (моделі);

оформлення у методичних рекомендаціях, навчальних посібниках, курсовій роботі [ 13 ].

Розглядаючи проблему виконання студентами індивідуальних навчально-дослідних завдань в кредитно-модульній системі навчання, слід приділити належну увагу їх диференціації. Вона носить етапний характер.

^ Перший етап – підготовчий. До нього належить організація виконання індивідуальних завдань із студентами молодших курсів (І,ІІ). Тут, робота спрямована здебільшого на поглиблене вивчення дисципліни. Студенти вчаться працювати з науковими публікаціями, методичною літературою, здійснюють спостереження, його опис та проектування різних педагогічних ситуацій для розв’язання навчального завдання. Студенти під керівництвом викладача вчаться здійснювати теоретичне дослідження, грамотно складати реферати, доповіді, повідомлення. Здійснюють виконання завдань напівалгоритмічної дослідної моделі (усвідомлення проблеми, яка буде досліджуватись, аналітична обробка наукових джерел, визначення шляхів реалізації дослідної проблеми).

^ Другий етап – виконання студентами творчих і навчально-дослідних завдань на третіх курсах. Вони включають у себе вивчення окремих розділів предметів пов’язаних із розв’язанням якогось невеликого, але самостійного навчально-дослідного завдання або проблеми.

^ Третій етап передбачає безпосереднє виконання індивідуальних завдань і участь у дослідній роботі студентів випускних курсів. Індивідуальні навчально-дослідні і творчі завдання передбачають комплексне розв’язання якоїсь психолого-педагогчної проблеми. Схема її виконання відповідає схемі крос (експрес) дослідження і включає в себе такі напрямки:

ознайомлення з моделлю дослідної діяльності, з алгоритмом педагогічного дослідження;

виконання завдань на проведення дослідних дій за аналогією;

проведення початкових одиничних дослідних операцій (діагностичне дослідження) першого етапу;

поєднання теоретичного дослідження з виконанням педагогічного експерименту;

створення творчих, наукових робіт як в рамках курсового проектування, так і в вільного пошуку при виконанні індивідуального навчально-дослідного завдання [ 6 ].

При виконанні студентами індивідуальних навчально-дослідних завдань у формі курсової роботи здійснюється її захист. Поточне виконання навчально-дослідних завдань входить в заліковий модуль, а звітні матеріали оцінюються та зберігаються у робочих папках-портфоліо.

Моніторинг даного питання показав, що в більшості випадків студенти цікавляться дослідними завданнями, але відчувають певні труднощі, причиною яких вважають не сформованість своїх умінь і навичок до їх виконання. Неабияку роль відіграє перевантаженість студентів навчальним матеріалом, недостатня обізнаність із джерелами інформації, наявність неусвідомленості вибору дослідних завдань та відсутність чітких методик їх виконання.

У зв’язку із цим виділяються наступні напрями роботи:

- надання можливості зацікавленим та схильним до пошукової роботи студентам реалізувати себе через виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань;

- здійснення перегляду, удосконалення та розробки навчально-дослідних завдань;

- підсилення їх наукового ефекту через представлення виконаних і оформлених студентських робіт на конференціях, конкурсах, звітах, дискусіях;

- планування і проведення на випускних кафедрах планових педагогічних досліджень спільно із базовими навчальними закладами в рамках роботи предметних циклових комісій та виконання на їх основі студентами курсових проектів;

- розробка методичних рекомендацій, у формі блок-пакета, до організації самостійної позааудиторної роботи студентів в курсі дисциплін, за КМСОНП.

Вони включають в себе:

титульну сторінку;

зміст;

короткий вступ;

види самостійної роботи в курсі предмета;

місце самостійної роботи в його модульній структурі;

змістовий перелік індивідуальних завдань по темах в рамках залікових модулів;

питання для самоконтролю і самоаналізу;

перелік індивідуальних навчально-дослідних завдань, як витяг із змістових модулів для кращого розміщення в електронному варіанті, або приєднання до інформаційного пакета навчальної дисципліни, з метою кращого ознайомлення і вибору завдань студентами [ 12 ].

Отже, індивідуальні навчально-дослідні завдання є однією із потужних форм організації самостійної роботи в умовах КМСН. Це могутній засіб розвитку творчих здібностей студентів та залучення їх до науково-дослідної роботи.

Література


Абашкін Н.В. Нові підходи до розробки сучасних педагогічних досліджень // Рад. школа. – 1994. - № 3-4. – С. 41-44.

Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. – К.: Либідь, 1998. – 239с.

Байдак В.Ф. Организация самостоятельной работы студентов: методические рекомендации. – Николаев – 1998. – 36с.

Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах. – К.: ВВП «Компас», 1997. – 36с.

Бондар О.П. Технологія і організація дидактичного експерименту / Матеріали науково-практичної конференції. – Київ, 2002. – 45с.

Гончаренко С.І. Педагогічні дослідження: Методичні поради молодим науковцям. – К., 1995. – 45с.

Демченко О.С. Дидактична система організації самостійної роботи студентів // Рідна школа, 2000. - № 5. – С.68-70.

Зінченко В.О. Студент і науково-дослідна робота // Рідна школа. – 2001. - № 2. – С.12.

Крутій К.Л. Експериментальна робота в дошкільному закладі освіти . – Запоріжжя, 2001. – 62с.

Кочетов А.И. Педагогическое исследование. – М.: Просвещение, 1998. – 72с.

Логіка науково-педагогічного дослідження / Під ред. В.О. Тимчишин, В.А. Поліщук. – Тернопіль, 1994. – 56с.

Лихолєтова В.К. Самостійна позааудиторна робота студентів з курсу методики розвитку мови і навчання грамоти за КМСОНП. – Володимир-Волинський, 2008. – 32с.

Науково-дослідна робота в закладах освіти: методичний посібник / Ю.О. Тура – нов. В.І.Іруський. – Тернопіль: АСТОН, 2001. – 140с.

Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навч. посібник/ За ред. О.Т. Мороза. – К.: НПІ ім. М.П. Драгоманова, 2001. – 128с.

Освітні технології / За ред. О.П.Пєхоти. – К.: АСК, 2002. – 58с.

Руденко Т.М. Засоби активізації самостійної роботи студентів. – Освіта. Технікуми. Коледжі. – 2 (12) 2006. – С.30.

Слепконь С.О. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К.: Вища школа, 2000. – 44с.

Солдатенко М.О. Самостійна пізнавальна діяльність у контексті Болонського процесу // Рідна школа. – 2005. - № 1. – С.49-51.

Товажнянський Л.Л., Сокол Є.І., Клименко Б.В. Нове покоління навчальних планів в умовах входження України до Болонського процесу. – Харків- ХПІ. – 2000. – 48с.

Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідної діяльності по вивченню рідної мови. – К.: Знання, 2003. – 68с.