Реферат: І містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних та кольорових металів І їх сплавів

Приложение № 2


ПОГОДЖЕНО:

Головний санітарний лікар

__________________________ району

м. Дніпропетровська


__________________ /______________/


„___” ___________________ 200__ р.

м.п.

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Директор _________________________


____________________/______________/

“____” _______________200__р.

м.п.





ІНСТРУКЦІЯ

по радіаційному контролю (РК) брухту і відходів

чорних та кольорових металів і їх сплавів


200__ р.


1. Основні терміни.

1.1. Металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних та кольорових металів і їх сплавів;

1.2. Майданчик - відокремлена та відповідним чином облаштована земельна ділянка, площею не менш як 500 м2 для зберігання та переробки металобрухту кольорових металів і площею не менш як 1000 м2 для зберігання та переробки металобрухту чорних металів, яка має в місцях безпосереднього зберігання та переробки металобрухту бетонне або тверде покриття, яке унеможливлює проникнення в ґрунт шкідливих речовин (паливно-мастильних матеріалів, хімікатів тощо).

1.3. Склад - відкрита чи крита площадка, або закрите приміщення які призначені для зберігання металобрухту.

1.4. Сховище радіаційно-забруднених фрагментів металобрухту - склад для тимчасового зберігання радіаційно-забруднених фрагментів металобрухту який облаштовано засобами протидії вільного доступу до нього персоналу підприємства (окрім осіб відповідальних за радіаційну безпеку).

1.5. Радіаційно-дозиметричний контроль (РДК) – система вимірювань та розрахунків, які спрямовано на оцінку доз опромінення окремих осіб або груп людей, а також радіаційного стану виробничого та навколишнього середовищ.

1.5.1. Дозиметричний контроль - комплекс організаційних і технічних заходів щодо визначення доз опромінювання людей, що проводяться з метою кількісної оцінки ефекту дії на них іонізуючих випромінювань.

1.5.2. Радіометричний контроль - комплекс організаційних і технічних заходів, що проводяться з метою визначення інтенсивності іонізуючого випромінювання радіоактивних речовин, що містяться в навколишньому середовищі, або ступеню радіоактивного забруднення людей, техніки, сільськогосподарських тварин і рослин, інших елементів природного середовища.

1.6. Гамма-випромінювання (γ-випромінювання) – короткохвильове електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі <0,1 нм. що виникає при розпаді радіоактивних ядер, переході ядер із збудженого стану в основний, при взаємодії швидких заряджених часток з речовиною, анігіляції електронно-позитронних пар, тощо.

1.7. Щільність потоку випромінювання бета-частинок (ЩП β-частинок) це кількість β-частинок які пронизують в одиницю часу 1 см2 площі повітря поблизу об’єкту який контролюється.

1.8. Контрольні рівні (КР) – радіаційно-гігієнічні регламентовані величини першої групи, чисельні значення яких встановлюються виходячи з досягнутого на даному радіаційно-ядерному об’єкті або території рівня радіаційного благополуччя. Величина КР встановлюється керівництвом установи за узгодженням з органами Державного санітарно-епідеміологічного нагляду з метою обмеження опромінення персоналу та (чи) населення нижче значень лімітів доз, а також для проведення радіаційно-дозиметричного контролю.

1.9. Ліміт дози (ЛД) (або дозовий ліміт) - основний радiацiйно-гiгiєнiчний норматив, метою якого є обмеження опромiнення від усіх iндустрiальних джерел iонiзуючого випромiнювання в ситуацiях практичної дiяльностi. В НРБУ-97 встановленi лiмiт ефективної дози та лiмiти еквiвалентної дози зовнiшнього опромiнення.

1.10. Радiацiйна безпека (РБ) – стан радiацiйно-ядерних об’єктiв та навколишнього середовища, що забезпечує неперевищення основних дозових лiмiтiв, виключення будь-якого невиправданого опромiнення та зменшення доз опромiнення персоналу i населення нижче за встановленi дозовi лiмiти настiльки, наскiльки це може бути досягнуто i економiчно обгрунтовано.

1.11. Доза випромінювання (доза) - одиниця виміру яка характеризує кількісну оцінку дії іонізуючого випромінювання на опромінюваний об'єкт. Розрізняють експозиційну, поглинену, еквівалентну і ефективну дози. Назва дози випромінювання залежить від багатьох умов, у тому числі і від того, в яких одиницях вимірювання дозу випромінювання буде виражено.

1.11.1. Експозиційна доза (ЕксД) характеризує енергію випромінювання в одиниці об’єму атмосферного повітря, яке дуже приблизно можна вважати еквівалентом тканевого середовища біологічного об’єкту. Тому експозиційна доза суттєво не точно характеризує вплив γ-випромінювання на людину і в зв’язку з цим в сучасній дозиметрії мало використовується.

До того ж не вся випромінювана доза чинить негативний вплив на опромінюваний біологічний чи інший об’єкт. Деяка частина дози не затримується в опромінюваному об’єкті, а проходить скрізь нього не завдаючи шкоди.

1.11.2. Поглинена доза (ПД) визначає кількість енергії переданої випромінюванням одиниці об’єму опроміненої речовини, другими словами характеризує кількість поглиненої речовиною енергії. Ця доза більш точніше характеризує вплив випромінювання на об’єкт опромінення, яким може бути як нежива, так і жива матерія.

1.11.3. Еквівалентна (ЕД) і ефективна (ЕфД) доза використовуються для оцінки впливу іонізуючого випромінювання саме на живі об’єкти.

Сучасні прилади радіаційного контролю сконструйовано таким чином, що вони в змозі фіксувати безпосередньо поглинену, еквівалентну і ефективну дози γ-випромінювання (тому що потрібні коефіцієнти вводяться автоматично при включенні відповідного режиму вимірювання).

1.12. ^ Потужність дози.

Шкода яку завдає організму людини іонізоване випромінювання залежить не тільки від одномоментно отриманої дози, а і від часу за який її отримано. Доза, яку отримано в одиницю часу, називається потужністю дози. Чим більше потужність дози, тим більше шкода і тим швидше росте доза опромінення.

1.13. Потужність експозиційної дози (ПЕксД) –це експозиційна доза, що діє в одиниці об’єму повітря за одиницю часу (за відліком вкладу природного фону).

1.14. Потужність поглиненої дози (ППД) – це поглинена доза, що поглинається в одиниці об’єму повітря (або іншої речовини) за одиницю часу (за відліком вкладу природного фону).

1.15. Локальне джерело випромінювання – окремий фрагмент металобрухту, у якого, значення ППД гамма-випромінювання (за відліком вкладу природного фону) більше 0,26 мкГр/год, або значення ПЕксД гамма-випромінювання більше (30 мкР/год).

1.16. Одиниці вимірювання які вживаються в радіології.

У науково-технічній літературі і засобах масової інформації зустрічаються

як системні (СІ), так і позасистемні одиниці. Тому корисно знати і ті і інші. Співвідношення між системними і позасистемними одиницями приведено в

таблиці 1.

Таблиця 1

Величина

^ Найменування і позначення

Співвідношення між одиницями

Одиниця СІ

^ Позасистемна одиниця

Доза експозиційна

Кулон на кілограм (Кл/кг)

Рентген (Р)

1 Р= 2,58×10-4 Кл/кг
1 Кл/кг = 3,88×103 Р

Потужність експозиційної

дози

Ампер на кілограм (А/кг)

Рентген в секунду (Р/с)

1 Р/с=2,58×10-4 А/кг
1 А/кг=3,88×103 Р/с

Доза поглинання

Грей (Гр)

Рад (рад)

1 рад = 100 ерг/г =

= 10-2Гр
1 Гр = 1 Дж/кг
1 Гр = 100 рад

Потужність поглиненої дози

Грей в секунду (Гр/с)

Рад в секунду (рад/с)

1 рад/с=100 ерг/с = 10-2

Гр/с

1 Гр/с = 100 рад/с

Доза еквівалентна

Зіверт (Зв)

*Бер (бер)


1 бер = **К×1 рад=

= 1×10-2 Зв
1 Зв = **К×1 Гр =

= 100 бер

Потужність еквівалентної

дози

Зіверт в секунду

(Зв/с)

Бер в секунду (бер/с)

1 бер/с = **К×1рад/с = =1×10-2 Зв/с
1 Зв/c = **К×1 Гр =

= 100 бер/с

***Доза ефективна

Зіверт (Зв)

Бер (бер)

1 бер = **К×1 рад =

=1 ×10-2 Зв
1 Зв = **К × 1 Гр =

= 100 бер

*Бер – скорочена назва. Повна назва: біологічний еквівалент рада.

**К – коефіцієнт якості випромінювання, який характеризує біологічну ефективність випромінювання. Якщо помножити поглинену дозу на коефіцієнт якості випромінювання, ми отримаємо еквівалентну дозу. Найнижчий коефіцієнт (К=1) – для гамма- і бета-випромінення, найвищий (К=20), – для альфа-випромінення.

***Іноді опромінюванню піддається обмежена частина тіла або окремі органи. Оскільки одні органи чутливіші до випромінювання, чим інші, то і наслідки опромінювання можуть бути різними. Враховують це спеціальними коефіцієнтами, які показують наскільки небезпечне опромінювання різних органів і тканин людини. Еквівалентна доза (відкоригована за допомогою спеціальних коефіцієнтів в залежності від того який орган опромінювався) називається ефективною.


1.17. Забруднення радіоактивне (радіаційне).

Присутність радіоактивних речовин техногенного походження на поверхні чи в нутрі матеріалу або тіла людини, в повітрі чи другому місті, в кількості яка є вищою від встановлених рівнів.

1.17.1. Радіоактивне забруднення металобрухту це наявність в металобрухті фрагментів ППД (ПЕксД) гамма-випромінювання яких над природним радіаційним фоном місцевості перевищує 0,26 мкГр/год (30 мкР/год), або щільність потоку бета-випромінювання на відстані 2 см від поверхні яких більше 30 β-части-нок/(см2·хв).

1.17.2. Нефіксоване забруднення - радіоактивне забруднення, яке слабо пов'язане з поверхнею об’єкту і може бути видалене з об’єкту без застосування дезактивуючи розчинів, наприклад змито водою.

1.17.3. Фіксоване забруднення - радіоактивне забруднення, яке міцно пов'язане з поверхнею і не може бути видалене без застосування спеціально підібраних засобів або зняття поверхневого шару матеріалу. 


^ 2. Загальні положення

2.1. При заготівлі металобрухту можливе попадання в нього локальних

джерел або металевих виробів, які мають радіоактивне забруднення. Найчастіше

на практиці в металобрухті можуть зустрітися наступні предмети:

• локальні джерела які обумовлені попаданням в металобрухт шкал,

тумблерів, приладів і їх частин на які нанесено світлосостави постійної дії на основі 226Ra, деталей з рівнемірів, щільномірів, дефектоскопів, датчиків обмерзання, радіонуклідних індикаторів диму, забруднених радіонуклідами контейнерів для зберігання і перевезення радіоактивних джерел (60Co, 90Sr, 137Cs, 170Tu, 192Ir, 239Pu, 241Am і т.д.);

• труби і технологічне устаткування з поверхневим радіоактивним забрудненням в результаті осадження природних радіонуклідів при здобичі нафти

і газу, а також при отриманні води з артезіанських свердловин;

• наявність виробів з металу з підвищеним вмістом радіонуклідів

унаслідок попадання в нього радіоактивних речовин при переплавленні.

2.2. Для виключення можливості заготівлі і реалізації металобрухту

що має радіоактивне забруднення поверхні, або що містить локальні джерела, юридичні особи, що займаються заготівлею і реалізацією металобрухту, повинні здійснювати його радіаційний контроль (РК).

Він здійснюється спеціальною службою або відповідальною особою.

2.3. Об'єктом контролю в рамках цієї інструкції є партія металобрухту. Радіаційно дозиметричний контроль металобрухту проводиться:

• при прийманні металобрухту, в т.ч. на пунктах збору металобрухту;

• при підготовці партії металобрухту до транспортування і реалізації;

• перед транспортуванням завантажених металобрухтом транспортних засобів.

2.4. Таким чином радіаційний контроль металобрухту підрозділяється на вхідний РК і вихідний РК.

Вхідному РК підлягає весь металобрухт, що поступає в організацію.

Вихідному РК підлягає партія металобрухту, підготовлена для реалізації і транспортний засіб на який її завантажено.

Вихідний РК партії металобрухту, підготовленої для реалізації, проводять тільки акредитовані в встановленому порядку лабораторії радіаційного контролю (далі - ЛРК).

2.5. Всі використовувані для проведення радіаційного контролю засоби

вимірювань повинні мати чинні свідоцтва про державну повірку.

2.6. До роботи по проведенню РК металобрухту допускаються особи, що пройшли спеціальне навчання і мають посвідчення на право виконання радіаційного контролю, засвоїли вимоги цієї інструкції, вимоги інструкцій з експлуатації використовуваних ними засобів вимірювань, а також вимоги

ДСЕПіН-6.6.1.-079/211.3.9 001-02.

2.7. РК на підприємствах які здійснюють операції з металобрухтом, призначений для запобігання радіоактивному забрудненню територій розташування підприємств та довкілля, а також для виключення негативного впливу іонізуючого випромінювання на людину і повинен забезпечувати одержання необхідної і достовірної інформації про стан радіаційного забруднення металобрухту який заготовлюється або перероблюється спеціалізованими підприємствами, і транспортних засобів які залучаються для перевезення цього металобрухту.

2.8. Дозиметричні прилади (ДП) підрозділяються на вимірники дози (дозиметри) і вимірники потужності дози.

Вимірниками дози називають дозиметри, що вимірюють експозиційну або поглинену дозу іонізуючого випромінювання.

Вимірники потужності дози — дозиметри, що вимірюють потужність експозиційної, поглиненої або іншої дози іонізуючого випромінювання.

Для проведення РК можуть використовуватись тільки ДП які мають діючий строк гарантії підприємства виробника цього приладу, або свідоцтво державної повірки органів Держстандарту України встановленого зразка.

2.9. Періодично, не рідше як один раз у квартал, РК підлягають території: приймального майданчика; складських приміщень; сховища для тимчасового зберігання вилучених радіоактивно забруднених фрагментів металобрухту, а також територія на відстані не менше 10 м навкруги цих об’єктів.

2.10. Результати вимірювань здобутих при РК обов’язково фіксуються:
- для кольорових металів – в “Книзі реєстрації результатів вхідного радіаційного і піротехнічного контролю транспортних засобів та вантажу, посвідчень про вибухобезпечність, посвідчень про дезактивацію і знешкодження від шкідливих речовин брухтоздавачів ( брухт та відходи кольорових металів і сплавів”) (додаток 1), або в “Книзі реєстрації результатів вихідного радіаційного та піротехнічного контролю і посвідчень про дезактивацію і знешкодження від шкідливих речовин, та протоколів вихідного радіаційного контролю транспортних засобів та металобрухту( брухт та відходи кольорових металів і сплавів”) (додаток 2);
- для чорних металів – в “Книзі реєстрації результатів вхідного піротехнічного, хімічного та радіаційного контролю і обліку протоколів вихідного радіаційного контролю транспортного засобу та вантажу, посвідчень про вибухову, хімічну і радіаційну безпечність брухтоздавачів ( брухт та відходи чорних металів і легованих сталей”) (додаток 3), або в “Книзі реєстрації результатів вихідного піротехнічного, хімічного та радіаційного контролю і обліку протоколів радіаційного контролю транспортного засобу та вантажу (брухт та відходи чорних металів і легованих сталей”) (додаток 4);

- для територій – в “Журналі реєстрації результатів радіаційного контролю території майданчиків” (додаток 5).

2.11. Здійснення вхідного РК виконується фахівцями спеціалізованого підприємства яке здійснює операції з металобрухтом. Ці фахівці повинні мати відповідну кваліфікацію і досвід, які підтверджені наявністю у них посвідчень про проходження необхідної підготовки і володіння методиками виконання вимірювань радіаційних параметрів обєктів, що підлягають контролю.

2.12. Здійснення вихідного радіаційного контролю і періодичного радіаційного контролю територій (майданчиків), може виконуватись лише підприємствами і організаціями які мають ЛРК, що відповідають наступним вимогам:

- мають дозвіл Держнаглядохоронпраці на виконання робіт із дозиметрії;

- акредитовані відповідно до вимог ст. 12 п.5. Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність органами Держстандарту України на право проведення вимірювань показників об’єктів згідно із галуззю застосування;

- персонал яких має підготовку і досвід щодо володіння методиками виконання вимірювань радіаційних параметрів обєктів, що підлягають контролю; - мають інструкції з радіаційного контролю, що враховують специфіку данного підприємства.

Об’єктами вихідного радіаційного контролю є:

- партії металобрухту (частини, пакети, контейнери) в процесі їх відвантаження;

- транспортні засоби, які прибувають для завантаження;

- транспортні засоби, завантажені металобрухтом і підготовлені до відправки.

2.13. Здійснення вхідного РК на підприємстві виконується штатним робітником підприємства, з розрахунку одна штатна одиниця на 1000 т металобрухту в місяць. РК на приймальних пунктах, з обсягом виробництва менш ніж 20 т у місяць, може виконувати приймальник металобрухту, на якого покладаються також обов’язки дозиметриста і кваліфікація якого відповідає вимогам п. 2.6. цієї Інструкції.

2.14. Дозиметрист при виконанні РК повинен бути одягнений в спецодяг і користуватись респіратором.

2.15. В разі виявлення в металобрухті радіоактивно забруднених об’єктів, вони відокремлюються від партії металобрухту і в металевому контейнері обладнаному знаком „Радіаційна безпека” переміщуються у тимчасове сховище. Це сховище повинно надійно захищати прилеглу територію і людей від негативного впливу радіоактивно забруднених предметів, а ізольовані в ньому об’єкти від атмосферних опадів.

2.16. Нефіксоване забруднення визначається методом вологого мазка. Якщо радіаційні параметри вологого мазка знаходяться в межах фонових показників, нефіксоване забруднення вважається відсутнім.

3. Контрольні рівні радіаційно-гігієнічних регламентованих величин

(радіаційні регламенти)

3.1. РК здійснюється шляхом вимірювання потужності поглиненої дози (ППД) γ-випромінювання або потужності експозиційної дози (ПЕксД) γ-випромінювання, а також щільності потоку (ЩП) β-частинок.

3.2. Для використання металобрухту без будь яких обмежень (в тому числі на експорт) випромінювання металобрухту не повинно перевищувати наступні КР:

- ППД (ПЕксД) – < 0,26 (30) [мкГр/год] ( [мкР/год] );

- ЩП β-частинок – < 30 [част/хв·см2];

- нефіксоване забруднення відсутнє

3.3. Для вільного використання тільки на території України рекомендуються КР:

- ППД (ПЕксД) – < 0,43 (50) [мкГр/год] ( [мкР/год] );

- ЩП β-частинок – < 100 [част/хв·см2];

- нефіксоване забруднення відсутнє

3.4. В разі перевищення КР наведених у п. 3.3. цієї Інструкції фрагменти металобрухту повинні вилучатися з обігу.

3.5. Вимірювання ППД γ-випромінювання виконується на відстані 10 см від поверхні складових фрагментів металобрухту або поверхні інших об’єктів (транспортного засобу і т. і.) уздовж зовнішніх поверхонь по лініях паралельних поверхні землі з кроком між лініями 0,5 м. При цьому датчик радіометра переміщують упродовж кожної лінії з швидкістю не більше 0,2 м/с, контролюючи показання радіометра. Для радіометрів із стрілочною індикацією прочитування показань і порівняння їх з контрольним рівнем N0 ведеться оператором безперервно, а для радіометрів з цифровою індикацією – через кожні 0,5 м. Якщо по даним вимірювань не виявлено місць, в яких показання радіометра перевищують контрольний рівень, то результати вхідного радіаційного контролю вважаються позитивними, і металобрухт може бути прийнятий.

3.6. Вимірювання ЩП β-частинок виконується на відстані 2-3 см від умовної поверхні яку утворюють складові фрагменти металобрухту.

3.7. РК металобрухту повинен виконуватись на майданчику площа якого дозволяє мати вільний підхід до контролюємих об’єктів, природний рівень γ-фону майданчика не повинен перевищувати 0,26 мкГр/год або 30 мкР/год. Вимірювання природного γ-фону повинно виконуватись на висоті 1,0 м від поверхні майданчика. Нефіксоване радіаційне забруднення будь якої поверхні на території складу чи приміщення не допускається.

3.8. ППД γ-випромінювання на території тимчасових сховищ для вилучених фрагментів, виміряна на відстані 10 см від поверхні цих сховищ не повинна перевищувати 1,0 мкГр/год або (115 мкР/год).


^ 4. Вимоги до дозиметричних приладів

4.1. Дозиметричні прилади (ДП) що використовуються в пошуковому режимі, для визначення ППД γ-випромінювання повинні мати наступні діапазони вимірів:

- мінімальна енергія γ-квантів, що реєструються – 0,05 МеВ;

- нижня межа діапазону вимірювань не більше 0,1 мкЗв/год або 10 мкР/год;

- верхня межа діапазону вимірювань не менше 10 мкЗв/год або 1000 мкР/год.

4.1.1. Відносна похибка вимірювань у першій половині діапазону має відповідати 3-ьому класу точності (не більше 30%).

4.1.2. Час встановлення показу не більше 5 сек.

4.2. ДП що використовуються в режимі вимірювання, для визначення

ППД γ-випромінювання повинні мати наступні діапазони вимірів:

- енергетична залежність в діапазоні 0,05-3,0 МеВ по відношенню до енергії 0,622 МеВ (ізотоп цезію-137) – не більше 30% по модулю;

- нижня межа діапазону вимірювань не більше 0,1 мкЗв/год або 10 мкР/год;

- верхня межа діапазону вимірювань не менше 10 мкЗв/год або 1000 мкР/год

- відносна похибка вимірювань у першій половині діапазону має відповідати 2-ому класу точності (20%).

4.3. ДП що використовуються для вимірювання ЩП β-частинок, повинні мати наступні діапазони вимірів:

- діапазон енергій -частинок, що реєструються – 0,08-3,0 МеВ;

- нижня межа діапазону вимірювань ЩП -частинок – що реєструються не більше 5 -част./хв·см2;

- верхня межа діапазону вимірювань ЩП -частинок – не менше 300 -част./хв·см2;

- відносна похибка вимірювань має відповідати 3-ьому класу точності (30%).

Цим вимогам відповідають наприклад:

- багатофункціональні прилади^ (РКС-01 „СТОРА-М”, РКС-01 „СТОРА-Т”, РКС-01 „СТОРА-ТУ”, МКС-05 “ТЕРРА” і т.п.) українського походження;

- (ДКС-96, ДКС-1117А, МКС-А02, МКС-РМ1402М, МКС-01Р і т.п.) російського походження.

- радіометри (СРП-68, СРП-88 і т.п.) – область застосування обмежена тільки пошуком джерел іонізаційного випромінювання, для вимірювання дози випромінювання не підходять;


^ 5. Підготовка до проведення РК

5.1. Перед початком РК дозиметрист повинен отримати від особи відповідальної за РБ підприємства регламент радиаційного контролю та журнали

реєстрації результатів РК.

5.2. Відповідно до радіаційного регламенту вибрати необхідні ДП для проведення РК брухту кольорових та чорних металів чи періодичного РК території майданчика, складів, сховищ.

5.3. В відповідності з керівництвом по експлуатації ДП, перевірити його

дієздатність.

5.4. Згідно п.2.2.1. цієї Інструкції переконатися в наявності і дійсності гарантії підприємства виробника ДП, або свідоцтва державної повірки ДП в органах Держстандарту України встановленого зразка.

5.5. Перед початком вимірювань, для кожного приладу повинні бути визначені його фонові показники. Для цього виділяють контрольну площадку на відстані 10-15 м від штабелю металобрухту, вибирають на ній 2-3 точки з природним фоном не більше 0,2 мкЗв/год, де розташовують прилад в витягнутій в сторону руці на висоті 1 м від поверхні землі і проводять вимірювання фонових показників приладу в вибраних точках.

5.6. Число вимірів повинно забезпечувати статистичну погрішність результату вимірювань 5-10% (для довірчої вірогідності 95%). Для приведених в п.4.3. радіометрів при фоні більше 0,1 мкЗв/ч достатньо проведення 5-10 вимірів.

5.7. Середні значення фонових свідчень використовуваних радіометрів Nф розраховують по формулі:





1

n

∑ N фi

i=1

Nф =

n


(5.1)

де: n – число вимірів

Nфi – показання радіометра при проведенні i-того виміру фону.

Середньоквадратичне відхилення ( Sф2) результатів вимірів середнього від його дійсного значення розраховують по формулі:

Sф2=

1

n

∑ (N фi - N ф)2

i=1

(5.2)

n∙(n-1)

Статистична погрішність вимірювання середнього значення фонових свідчень приладу для довірчої вірогідності 95% (∆ф) при проведенні на контрольному майданчику 5 – 10 повторних вимірів може бути оцінена з використанням виразу:

∆ф = 2 · Sф , (5.3)

5.4.3. За контрольний рівень N0 для подальшої інтерпретації результатів вхідного радіаційного контролю з використанням радіометрів приймають величину:

N0= Nф + ∆ф (5.4)

5.4.4. Результати вимірів, а також середнє значення фону, погрішність його
визначення і набутого значення контрольного рівня заносять в “Книгу реєстрації актів вхідного радіаційного контролю та посвідчень про дезактивацію і знешкодження від шкідливих речовин брухту та відходів кольорових металів і сплавів” (додаток 1), або в “Книгу реєстрації результатів вихідного радіаційного контролю та посвідчень про дезактивацію і знешкодження від шкідливих речовин брухту та відходів кольорових металів і сплавів” (додаток 2);

6. Проведення радіаційно-дозиметричного контролю

металобрухту

6.1. Вхідному РДК підлягає весь металобрухт що надходить до підприємства.

Вхідний РДК металобрухту проводиться по рівню гамма-випромінювання і повинен забезпечувати виявлення в металобрухті локальних джерел або його радіоактивного забруднення гамма-випромінюючими радіонуклідами.

6.2. На першому етапі вхідного РДК, для попередньої оцінки радіаційних параметрів металобрухту завантаженого у транспортний засіб визначається

ППД γ-випромінювання від завантаженого транспортного засобу.

6.2.1. Завантажений транспортний засіб, який прибув на територію спеціалізованого підприємства для розвантаження, розміщається на спеціально відведеному майданчику радіаційні параметри якого відповідають п. 3.7. цієї Інструкції.

6.2.2. Обстеження проводять методом сканування блоком детектування ДП ззовні бортів і днища завантаженого транспортного засобу згідно з п. 3.5. цієї Інструкції. В залежності від отриманих результатів приймається рішення про подальші дії в процесі розвантаження, або доцільності розвантаження взагалі.

6.2.3. Якщо при виконанні першого етапу вхідного РДК ППД або ПЕксД

γ-випромінювання не перевищує 1,0 мкГр/год чи 115 мкР/год, дозволяється розвантаження з обов’язковим виконанням другого етапу вхідного РДК.

6.3. На другому етапі вхідного РДК визначається ППД γ-випромінювання

та ЩП - частинок від окремих фрагментів металобрухту в процесі розвантаження. Обстеження проводять методом сканування над поверхнею окремих фрагментів металобрухту блоком детектування ДП.

6.3.1. При виявлені фрагментів металобрухту ППД чи ПЕксД γ-випроміню-вання яких, або ЩП -частинок яких, перевищує КР наведені в п. 3.3. цієї Інструкції, але не перевищують КР для розміщення в сховищі згідно п. 3.8. цієї Інструкції, ці фрагменти вилучаються із обігу і ізолюються в тимчасовому сховищі згідно п. 2.10. цієї Інструкції.

6.3.2. Вилучення виявлених радіоактивно забруднених фрагментів металобрухту рівень ППД -випромінювання яких не перевищує 1,0 мкГр/год (115 мкР/год) дозволяється здійснювати силами штатних дозиметристів підприємства.

При виявлені фрагментів металобрухту ППД (ПЕксД) γ-випромі-нювання яких, становить більше 1,0 мкГр/год (115 мкР/год) подальший РДК припиняється, виставляються знаки “Радіаційна небезпека”, дозиметрист терміново повинен сповістити адміністрацію підприємства, яка зобовязана у 24-х годинний термін інформувати відповідні органи Держсанепіднагляду МОЗ України та

Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, які приймають рішення про подальші дії.

6.3.4. Про факт виявлення таких фрагментів під час вхідного РК:

- брухту кольорових металів вносяться записи в “Книгу реєстрації результатів вхідного радіаційного контролю та посвідчень про дезактивацію і знешкодження від шкідливих речовин брухту та відходів кольорових металів і сплавів” (додаток 1);

- брухту чорних металів вносяться записи в “Книгу реєстрації результатів вхідного піротехнічного, хімічного та радіаційного контролю і обліку посвідчень про вибухову, хімічну і радіаційну безпеку брухту та відходів чорних металів і легованих сталей” (додаток 3); а також згідно ДСТУ 4121-2002, в разі виявлення, робиться запис в „Книгу обліку вибухонебезпечних, радіаційно та хімічно небезпечних предметів що надійшли на спеціалізоване підприємство” (додаток 6) і складається “Акт про виявлення вибухонебезпечних, хімічних та радіаційно забруднених предметів під час перевірки металобрухту та відходів чорних металів (додаток 7).

6.4. З метою запобігання розповсюдження за межі підприємства радіаційно забруднених фрагментів металобрухту весь металобрухт що відвантажується з спеціалізованого підприємства підлягає вихідному РК, який може виконуватися тільки підприємствами і організаціями які мають вимірювальні лабораторії які відповідають вимогам зазначеним в п. 2.4 цієї інструкції.

Вихідний РДК проводиться наступним чином.

6.4.1. Спочатку проводиться РК не завантаженого транспортного засобу для чого запланований для відправки транспортний засіб розміщається на спеціально відведеному майданчику, радіаційні параметри якого відповідають п. 3.7. цієї Інструкції.

6.4.2. Обстеження проводять методом сканування блоком детектування ДП бортів і днища не завантаженого транспортного засобу згідно з п. 3.5. цієї Інструкції. Якщо радіаційні параметри транспортного засобу не перевищують КР наведених в п.п.3.2; 3.3; цієї інструкції приймається рішення про завантаження транспортного засобу.

6.4.3. Крупні фрагменти завантажуваного металобрухту обстежуються методом сканування над поверхнею окремих фрагментів металобрухту блоком детектування ДП згідно з п. 3.5. цієї інструкції.

6.4.4. Дрібні фрагменти металобрухту, які завантажуються коробами або контейнерами контролюються в цих ємностях пошарово. Товщина шару, який підлягає РК, не повинна перевищувати трьох середніх розмірів його фрагментів при визначенні ППД γ-випромінювання і півтора середніх розміри – при вимірюванні ЩП -частинок .

6.4.5. Після закінчення завантаження транспортного засобу провести його остаточний радіаційний контроль. У разі не виявлення радіаційно забрудненого металобрухту составляється „Протокол радіаційного контролю транспортного засобу та вантажу” у двох примірниках (по формі згідно додатку Б до ДСЕПіН 6.6.1.-079/211.3.9 001-02), який завіряється штампом і підписом особи яка проводила контроль, а також підписується представником власника вантажу.

Також про результати радіаційного контролю відповідальною особою власника вантажу робляться записи в наступних книгах:

- для кольорових металів в “Книзі реєстрації результатів вихідного радіаційного та піротехнічного контролю і посвідчень про дезактивацію і знешкодження від шкідливих речовин та протоколів вихідного радіаційного контролю транспортних засобів та металобрухту (брухт та відходи кольорових металів і сплавів”) (додаток 2), а також (згідно ДСТУ 3211-95) в „Посвідченні про дезактивацію і знешкодження шкідливих речовин” (додаток 8);

- для чорних металів в “Книзі реєстрації результатів вихідного піротехнічного, хімічного та радіаційного контролю і обліку посвідчень про вибухову, хімічну і радіаційну безпеку брухту та відходів чорних металів і легованих сплавів” (додаток 4), а також (згідно ДСТУ 4121-2002) в „Посвідченні про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів” (додаток 9);

6.4.6. При виявлені забруднених фрагментів металобрухту ППД γ-випромінювання яких, або ЩП -частинок яких, перевищує КР наведені в п. 3.3. цієї Інструкції, але не перевищують КР для розміщення в сховищі згідно п. 3.8. цієї Інструкції, ці фрагменти вилучаються із обігу і ізолюються в тимчасовому сховищі згідно п. 2.10. цієї Інструкції.

Подальші дії з такими предметами регламентовані в пунктах 6.3.2. та 6.3.3. цієї Інструкції.

6.4.7. Про факт виявлення забруднених фрагментів під час вихідного РК:

- брухту кольорових металів вносяться записи в “Книгу реєстрації результатів вихідного радіаційного контролю і обліку актів про дезактивацію та знешкодження від шкідливих речовин брухту та відходів кольорових металів і сплавів” (додаток 2);

- брухту чорних металів вносяться записи в “Книгу реєстрації результатів вихідного піротехнічного, хімічного та радіаційного контролю і обліку посвідчень про вибухову, хімічну і радіаційну безпеку брухту та відходів чорних металів і легованих сталей” (додаток 4).


^ 7. Приклад проведення РДК за допомогою приладу

типу РКС-01 „СТОРА-М”.

7.1. Зазначимо що це є застарілий прилад з обмеженими можливостями які полягають в тому, що він здатний міряти потужність експозиційної дози (ПЕксД) γ-випромінювання і щільність потоку β-частинок (ЩП β-частинок) .

7.2. Перед початком вимірювань, для кожного приладу, спочатку повинні бути визначені його фонові показники згідно п. 5.5. цієї інструкції.

7.3. Порядок вимірювання потужності експозиційної дози.

7.3.1. Для вимірювання ПЕксД γ-випромінювання різних рівнів в приладі

РКС-01 „СТОРА-М” використовуються п’ять режимів роботи.

Для вибору відповідного режиму роботи переми­качі INTERVAL (ІНТЕРВАЛ) та RANGE (ДІАПАЗОН) необхідно розташувати в положенні згідно рекомендацій приведених на тильній стороні приладу (дивись таблицю 2).

* Таблиця 2

Номер режима роботи

Вимірюваний рівень ПЕД, мР/год

Положення перемикача ІНТЕРВАЛ

Положення перемикача ДІАПАЗОН

1

0,010 - 0,500

100 с

1

2

0,500 – 5,000

10 с

1

3

5,000 – 9,999

1 с

1

4

9,999 – 99,99

1 с

10

5

> 99,99

1 с

100

*Зазначені в таблиці 2 режими роботи дозволяють з достатньою точністю визначити ПЕксД з різними

рівнями i є обов’язковими в застосуванні.

7.3.2. Увімкніть радiометр, перемістивши повзунок перемикача POWER (ЖИВЛЕННЯ) з положення OFF (ВИМКНЕНО) в положення ON (УВІМКНЕНО). При цьому на цифровому індикаторі (дисплеї) висвітиться випадкова інформація i буде чути звукові сигнали (щолчки).

7.3.3. Для вимірювання ПЕксД необхідно повзунками перемикачiв INTERVAL (ІНТЕРВАЛ) і RANGE (ДІАПАЗОН) установити iнтервал вимірювання i діапазон у вiдповiдностi з вибраним режимом роботи (табл. 2). Потiм натиснути кнопку START (СТАРT). Прилад починає вимірювання. На дисплеї з’являються спочатку нулі, а трохи пізніше починають з’являтися і значущі цифри. Прилад автоматично визначає тривалість інтервалу вимірювання. Про закінчення інтервалу вимірювання свідчить поява коми після першого злiва розряду в режимах «1», «2», «3» i після другого чи третього розряду в режимах «4», «5», вiдповiдно.

Примітки:

1. Радіометр дозволяє приблизно оцінювати значення ПЕксД до 140 мР/год, але похибка показів після рівня 100 мР/год буде вище 25%.

2. В усіх режимах роботи радіометра вимі­рювання потрібно проводити не менше ніж

по три рази i результатом вимірювань вважати середнє арифметичне з трьох значень.

3. Після закінчення режиму вимірювань (поява коми) наступне вимірювання можна проводити не раніше, ніж через 5секунд.

7.4. Порядок вимірюванні щільності потоку бета-частинок.

Вимірювання щільності потоку бета-частинок здійснюється в тому ж порядку, як i вимірювання ПЕксД, з тою різницею, що вимірювання здійснюють двічі: один раз із відкритим вікном детектора, а другий раз із закритим за допомогою бета-екрана вікном детектора. Результат вимірювання щільності потоку бета-частинок в одиницях «част./(