Реферат: Питання: Чи має право платник податку на прибуток у 2011 році віднести на зменшення об’єкта оподаткування від’ємне значення, яке виникло за наслідками діяльності у 2009-2010 роках?

Податок на прибуток


Жовтень 2011


Питання: Чи має право платник податку на прибуток у 2011 році віднести на зменшення об’єкта оподаткування від’ємне значення, яке виникло за наслідками діяльності у 2009-2010 роках?


Відповідь: Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Виходячи із зазначеного, позиція ДПС України полягає в тому, що до складу витрат II кварталу платникам слід переносити суму збитків, отриманих лише у I кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення попередніх років. Роз’яснення із зазначеного питання надано листами ДПА України від 08.09.2011 р. № 828/3/15-1212 та від 21.10.2011 р. № 4000/6/15-1216.


Питання: Платник податку на прибуток не врахував у зменшення об’єкта оподаткування амортизаційні відрахування, нараховані до 1 квітня 2011 року.

Чи можна відобразити такі в амортизаційні відрахування в графі 11 додатка АМ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства "Нарахована амортизація, що включається до витрат у майбутніх звітних (податкових) періодах"?

Відповідь: Відповідно до п. 138.11 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс) до витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, відносяться суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Згідно із п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, у даному випадку якщо платник податку хоче відобразити суму амортизаційних відрахувань, не враховану в податковій звітності до 1 квітня 2011 року, то він може здійснити таке врахування як виправлення помилок.

Зокрема, якщо платник вирішив відобразити виправлення помилок через уточнюючий розрахунок, то він має надати податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011 №114 (далі – Податкова декларація), з відповідною позначкою у рядку "уточнююча" у полі 1 Податкової декларації. Уточнюючі показники відображаються у рядках 23 -27.

При цьому у рядку 23 Податкової декларації відображається збільшення податкового звітного періоду (ів), що уточнюється (ються), а саме: позитивне значення різниці між сумою виправленого (вірного) податкового зобов’язання та сумою податкового зобов’язання звітного періоду, при розрахунку якого виявлена помилка (рядок 14 декларації з податку на прибуток, форма якої затверджена наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 (далі - Декларація)).

У рядку 26 Податкової декларації відображається зменшення податкового звітного періоду (ів), що уточнюється (ються), а саме: від’ємне значення різниці між сумою виправленого (вірного) податкового зобов’язання та сумою податкового зобов’язання звітного періоду, при розрахунку якого виявлена помилка. Разом із Податковою декларацією платник податку повинен надати до податкового органу пояснення проведених виправлень. Додаток ВП до такої уточнюючої Податкової декларації не заповнюється.

Одночасно слід врахувати, що додаток ВП "Розрахунок податкових зобов’язань за період, у якому виявлено помилку (ки)" має надаватись за кожний звітний податковий період, в якому виявлена помилка, починаючи зі звітного періоду ІІ квартал 2011 року.

Що стосується відображення показників у графі 11 додатка АМ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства "Нарахована амортизація, що включається до витрат у майбутніх звітних (податкових) періодах", то зазначена графа заповнюється у випадках, якщо товари (роботи, послуги) не реалізовані у звітному періоді, то нарахована сума амортизації на основні засоби та нематеріальні активи, які безпосередньо пов’язаних з виробництвом таких товарів (виконанням робіт, наданням послуг), включається до витрат у майбутніх звітних (податкових) періодів та відображається у графі 11 додатка АМ до Податкової декларації.

У звітному періоді, на який припадає дата реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), сума амортизації, нарахована на основні засоби та нематеріальні активи за попередні періоди, що не включена до складу витрат у попередніх звітних (податкових) періодах, переноситься з графи 11 до графи 5 додатка АМ до Податкової декларації та включається до витрат, пов’язаних із собівартістю придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у графі 6 додатка АМ до Податкової декларації.


^ Питання: У серпні підприємство придбало земельну ділянку, за яку сплачує податок на землю починаючи з вересня.

Як відобразити в декларації з податку на прибуток суму сплаченого податку на землю?


Відповідь: Відповідно до пп. 9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс) плата за землю належить до загальнодержавних податків. Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Кодексу). Земельний податок – це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Відповідно до пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Кодексу суми нарахованих податків та зборів, установлених , враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі інших витрат операційної діяльності, пов'язаних з господарською діяльністю. Відповідно до пп.138.5.1 п.138.5 ст.138 Кодексу датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Враховуючи вищевикладене, суми земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування платника податку у складі витрат у звітному податковому періоді нарахування таких платежів.

В Податковій декларації з податку на прибуток підприємства (далі - Декларація), форма якої затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011 №114, суми земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності відображаються у рядку 06.5.13 "Суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковим кодексом України, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами" додатка ІВ до Декларації з відповідним перенесенням до рядка 06.5 Декларації.


Питання: Платник податку на прибуток поніс витрати з оформлення документів для участі у конкурсних торгах на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (тендер).

Чи враховуються у складі витрат при обчисленні об’єкта оподаткування витрати, пов’язані з участю в тендері?


Відповідь: Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п.138.2 ст.138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу. Згідно з пп.138.12.2 п.138.12 зазначеної статті до складу витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються інші витрати господарської діяльності, до яких розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п.138.5 ст.138 Кодексу).

Статтею 40 Закону України від 01.06.2010 року № 2289-VI „Про здійснення державних закупівель” зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 2289) визначено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. У разі здійснення закупівлі за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів замовник має право передбачати у договорах про закупівлю здійснення попередньої оплати відповідно до вимог бюджетного законодавства. Відповідно до ст. 22 Закону № 2289 документація конкурсних торгів повинна містити, зокрема, розмір, вид, умови надання, умови повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає його надати).

Враховуючи викладене, при обчисленні об’єкта оподаткування платник податку може врахувати суму коштів, сплачену у зв’язку з участю у конкурсних торгах на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, у складі інших витрат господарської діяльності за умови належного документального підтвердження таких витрат та лише у разі виграшу таких торгів, оскільки тільки в цьому випадку здійснені витрати будуть мати подальше використання у господарській діяльності платника податку.


Вересень 2011


Питання: Які особливості віднесення до складу витрат витрати, понесені українським підприємством на придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидента, що мають офшорний статус?


Відповідь: Відповідно до п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі – Податковий кодекс) у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

У разі необхідності внесення змін до цього переліку такі зміни вносяться не пізніше ніж за три місяці до нового звітного (податкового) року та вводяться в дію з початку нового звітного (податкового) року.

Крім того, під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації (п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу).


^ Питання: Які особливості оподаткування при виплаті дивідендів юридичним особам – нерезидентам в 2011 році?


Відповідь: Оподаткування дивідендів здійснюється в особливому порядку з огляду на норму п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу.

Відповідно до пп. 153.3.7 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу витрат платника податку. При цьому така виплата не підлягає оподаткуванню як дивіденди згідно з нормами розділу IV цього Кодексу.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України (пп. 153.3.8 п. 153.3 ст.153 Податкового кодексу).

Згідно п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом.

У разі, коли резидент або постійне представництво нерезидента, здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу).

Щодо міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування слід керуватись листом ДПА України від 31.01.2011 р. № 2450/7/12-0117.


Питання: Яким нормативним документом визначено перелік країн, що входять до офшорних зон?


Відповідь: Перелік країн, що розташовані на території офшорних зон, затверджений розпорядженням КМУ від 23.02.2011 р. № 143-р. Даний перелік істотних змін не зазнав. В ньому передбачені, зокрема, такі країни:

1) Британські залежні території (Острів Гернсі, Острів Джерсі, Острів Мен, Острів Олдерні);

2) Близький Схід (Бахрейн);

3) Центральна Америка (Беліз);

4) Європа (Андорра, Гібралтар, Монако);

5) Карибський регіон (Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аруба, Багамські Острови,

Барбадос, Бермудські Острови, Британські Віргінські Острови, Віргінські Острови (США), Гренада, Кайманові Острови, Монтсеррат, Нідерландські Антильські Острови, Пуерто-Ріко, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Співдружність Домініки, Теркс і Кайкос).

6) Африка (Ліберія, Сейшельські Острови);

7) Тихоокеанський регіон (Вануату, Маршальські Острови, Науру, Ніуе, Острови Кука, Самоа);

8) Південна Азія (Мальдівська Республіка).


Питання: Наше підприємство займається виготовленням та продажем продуктів дитячого харчування. Які саме продукти дитячого харчування, прибуток від реалізації яких звільняється від оподаткування та яким нормативним документом це передбачено?


Відповідь: Відповідно до п. 154.2 ст. 154 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі – Податковий кодекс) звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Перелік продуктів дитячого харчування встановлений Постановою КМУ від 08.08.1997 р. № 859. Де, зокрема, зазначено, що до спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, прибуток підприємств від реалізації яких на митній території України звільняється від оподаткування відносяться:

сухі адаптовані молочні суміші - замінники материнського молока;

сухі продукти для догодовування і харчування малюків на молочній і зерновій основі;

рідкі та пастоподібні молочні продукти;

консерви для дитячого харчування з овочів та фруктів;

фіточаї для немовлят фасовані;

– вода питна дитяча, тощо.

Крім того, спеціальні продукти дитячого харчування визнаються продукцією власного виробництва, якщо вони були повністю вироблені в спеціалізованих цехах підприємств незалежно від форм власності на території України з використанням вітчизняної сировини:

а) молоко, фрукти, овочі, закуплені у вітчизняних товаровиробників за контрактами або у населення, що підтверджується довідками місцевих органів виконавчої влади;

б) плодоовочеві напівфабрикати, крупи та круп'яне борошно, виготовлені на вітчизняних підприємствах з фруктів, овочів і зерна, закуплених згідно з підпунктом "а" з цього пункту.

Не можуть визнаватися продукцією власного виробництва спеціальні продукти дитячого харчування:

а) виготовлені із сировини, плодоовочевих напівфабрикатів, круп та круп'яного борошна, закуплених за імпортом, за винятком вітамінів, компонентів, рисового і вівсяного борошна, які не виробляються в Україні;

б) закуплені організаціями, які займаються підготовкою їх для продажу (подрібнення партії, формування відправлень, сортування та перепакування), продажем, транспортуванням, зберіганням.


Питання: Чи включається до собівартості виробленої продукції понаднормові втрати виробництва?


Відповідь: Відповідно до п. 140.3 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі – Податковий кодекс) до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним центральним органом виконавчої влади, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Правила цього пункту не застосовуються до електричної та/або теплової енергії при визначенні витрат платників податків, пов'язаних із передачею та/або постачанням електричної та/або теплової енергії.

Отже, витрати виробництва понад норми технічних (виробничих) втрат не включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування.


Питання: Чи має право підприємство віднести до складу своїх витрат витрати понесені на послуги експедитора, який для виконання доручень даного підприємства залучає перевізника, що є фізичною особою – підприємцем на єдиному податку?


Відповідь: Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі-Податковий кодекс) встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

До витрат при визначенні об'єкта оподаткування згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу відносяться витрати на збут, які зокрема, включають витрати на транспортно-експедиційні послуги.

Водночас, підпунктом 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу передбачено, що витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації) не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, тобто не включаються до складу витрат підприємства.

Таким чином, якщо експедитор для виконання доручень клієнта залучає перевізника, який є фізичною особою - підприємцем, що сплачує єдиний податок, то враховуючи положення пп. 139.1.12 Кодексу клієнт не має права включити до складу витрат витрати, понесені на оплату послуг такого перевізника.

Роз’яснення із зазначеного питання було надано листом ДПА України від 13.05.2011 р. № 13401/7/15-0217.


^ Питання: Як оподатковуються податком на прибуток посередницькі послуги, що надаються нерезидентом?


Відповідь: Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі-Податковий кодекс) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, відповідно до підпункту "з" пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу розуміється, зокрема, брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави оподаткування податком на прибуток підприємств агентської винагороди нерезидентом (агентом), відповідно до статті 160 Податкового кодексу, оскільки послуги надаються за межами території України, агентська винагорода не є доходом із джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 139.1.13 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному.

Враховуючи те, що зазначені у зверненні послуги надані нерезидентом (агентом) згідно з агентською угодою, не визначені підпунктом 139.1.13 пункту 139.1 статті 139 розділу Податкового кодексу, то відповідно до підпункту "в" пункту 138.10.3 статті 138 цього Кодексу оплата комісійної винагороди торговим агентам (агентської винагороди) включається до витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, наданням послуг.

Таким чином агентська винагорода відноситься резидентом (принципалом) до витрат, пов'язаних з реалізацією товарів.

Роз’яснення із зазначеного питання було надано листом ДПА України від 28.07.2011 р. № 20450/7/16-1517-26.


Питання: Чи змінився розмір добових витрат на відрядження у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України?


Відповідь: Граничні норми добових витрат на відрядження зазнали змін ще з 01.04.2011 р., тобто з ІІ кварталу поточного року.

Так, відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.7 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (в редакції Закону України від  від 07.04.2011 року № 3205-VI, далі – Податковий кодекс) у абзаці четвертому було зазначено, що до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Водночас, з 06.08.2011 р. у зв’язку з набиранням чинності Закону України від 07.07.2011 № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (далі-Закон № 3609) вищезазначена норма дещо змінилась. Зокрема, згідно з пп. 45 п. 1 р. І та п. 2 р. ІІ Закону № 3609 у абзац четвертий підпункт 140.1.7 п. 140.7 ст. 140 Податкового кодексу викладено у такій редакції: "До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження".

Таким чином, підприємства мають право віднести на витрати суму добових у межах України в розмірі 188,20 грн., а добові витрати за кордон не повинні перевищувати 705,75 грн. в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Також слід додати, що наведені норми встановлено для працівників підприємств усіх форм власності, крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, для яких постановою КМУ від 02.02.2011 р. № 98 встановлено окремі норми.


Серпень 2011


Питання: З якої дати застосовуються зміни до Податкового кодексу в частині оподаткування податком на прибуток підприємств?


Відповідь: Порядок оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ (статті 133 -161) Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс).

Згідно із п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі – Закон № 3609) встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 6 серпня 2011 року, крім окремих змін, внесених до Кодексу пунктом 1 розділу I цього Закону.

При цьому згідно із п. 2 зазначеного розділу норми підпунктів 40 - 53, 55 - 59 (щодо змін до розділу III Кодексу), пункту 1 розділу I цього Закону застосовуються з першого числа звітного (податкового) місяця, у якому набирає чинності цей Закон.

Норми підпункту 54 (щодо змін до статті 153 Кодексу), підпункту "г" підпункту 123 (щодо змін до підрозділу 4 розділу XX Кодексу) пункту 1 розділу I цього Закону застосовуються при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III Кодексу.

Таким чином, зміни стосовно оподаткування податком на прибуток підприємств, встановлені Законом № 3609, застосовуються з 1 серпня 2011 року, крім змін, які вступили в дію з 1 квітня 2011 року щодо:

визначення розміру витрат за товарами (роботами, послугами), придбаними за іноземну валюту (підпункту 54 Закону № 3609 до стаття 153 Кодексу);

перехідних положень з податку на прибуток підприємств (підпункту "г" підпункту 123 Закону № 3609 до підрозділу 4 розділу XX Кодексу).


^ Питання: Як вплинули на податковий облік зміни в Податковому кодексі стосовно операцій з іноземною валютою?

Відповідь: Порядок оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті встановлено пунктом 153.1 ст. 153 розділу ІІІ (статті 133 -161) Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс).

Пунктом 54 розділу І Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі – Закон № 3609) внесено зміни до підпункту 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Кодексу, згідно з якими витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

При цьому згідно із п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3609 встановлено, що норми підпункту 54, якими внесені зміни до статті 153 Кодексу, застосовуються при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III Кодексу, тобто з 1 квітня 2011 року.


Питання: Перехідними положеннями Податкового кодексу було заборонено визнавати доходи щодо авансів, отриманих та включених до валового доходу до 1 квітня 2011 року. Одночасно згідно з роз’ясненнями ДПС заборонялось після 1 квітня 2011 року визнавати витрати у зв’язку із відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) щодо таких авансів.

^ Чи відмінено цю заборону змінами до Податкового кодексу?


Відповідь: Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі – Закон № 3609), встановлено, що у разі відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) після набрання чинності розділом III цього Кодексу в рахунок авансів, отриманих до такої дати, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та здійснені після дати набрання чинності цим Кодексом, за умови, що вони не були включені до складу валових витрат, визнаються витратами на дату відвантаження таких товарів (виконання робіт, надання послуг).

Згідно із п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3609 зазначена норма застосовується при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III Кодексу, тобто з 1 квітня 2011 року.


Питання: Підприємство роздрібної торгівлі в бухгалтерському обліку відображає вартість реалізованих товарів на рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів», а заробітну плату продавців на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

^ Як в податковій декларації з податку на прибуток за поточний звітний період відобразити витрати на зарплату продавців?

Відповідь: Починаючи з 1 серпня 2011 року відповідно до змін, внесених Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. № 318 (далі – ПСБО 16), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 16 ПСБО 16 загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може пере