Реферат: Розділ 1 Загальна характеристика корисливих злочинів у сфері підприємництва

Зміст


Вступ .......................................................................................................................5
Розділ 1 Загальна характеристика корисливих злочинів у сфері підприємництва.................................................................................19
1.1. Підприємництво як об'єкт кримінологічного та криміналістичного дослідження .................................................................................................................19

1.2. Криміналістична характеристика злочинів, її зв'язок з кримінально-правовою і кримінологічною характеристиками та використання в окремій методиці розслідування...............................................................................................36

1.3. Характеристика предмета посягання і умов вчинення злочинів у сфері підприємництва........................................................................................................57

1.4. Характеристика способів і суб’єкта розкрадань майна ........................68

1.5.Способи легалізації майна, одержаного злочинним шляхом................102

1.6. Особливості слідів (джерел доказів) розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів....................................................................................................….114


Висновки до розділу...................................................................................122


Розділ 2 Типові завдання, засоби їх вирішення в стадії порушення кримінальної справи і на початковому етапі розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва ......................................................................................................................……...127


2.1. Поняття тактичного завдання та його значення в криміналістичній методиці .....................................................................................................................127

2.2. Оцінка первинного матеріалу про злочин в стадії порушення кримінальної справи, взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими апаратами органів внутрішніх справ........................................................................................………136

2.3. Подолання (попередження) ухилення від відповідальності осіб, винних у вчиненні злочинів...............................................................................................153

2.4. Забезпечення слідчим відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.................................................................................................................178


Висновки до розділу...................................................................................196

Розділ 3 Слідчі ситуації і відповідні їм комплекси процесуальних та інших дій в методиці розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва........................…………………...200


3.1. Поняття слідчої ситуації та етапу розслідування і їх роль у побудові окремої методики розслідування .........................................................................200

3.2. Слідчі ситуації і відповідні комплекси процесуальних та інших дій, типові для початкового етапу розслідування .........................................................217

3.3. Слідчі ситуації і відповідні комплекси процесуальних та інших дій, типові для наступного етапу розслідування........................................................246

3.4. Особливості тактики підготовки і проведення окремих слідчих дій .260
Висновки до розділу...................................................................................278


Розділ 4 Використання спеціальних знань при розслідуванні корисливих злочинів у сфері підприємництва............................................................................................................................282 4.1. Поняття спеціальних знань, форми та суб’єкти їх використання при розслідування злочинів.........................................................................................282
4.2. Непроцесуальне використання допомоги спеціаліста при порушенні кримінальної справи і проведенні розслідування...............................................299

4.3. Участь спеціаліста у проведенні окремих слідчих дій .........................308

4.4. Підготовка і призначення окремих видів експертиз.............................320
Висновки до розділу...................................................................................333 Розділ 5 Профілактична діяльність слідчого при розслідуванні корисливих злочинів у сфері підприємництва............................................................................................................................336 5.1. Поняття причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та їх роль в побудові окремих методик розслідування ..........................................................336 5.2. Причини і умови, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів .................................................................................345 5.3. Основні профілактичні заходи, що застосовуються слідчим при розслідуванні злочинів у сфері підприємництва..........................................................356 Висновки до розділу ..................................................................................365

загальні Висновки.......................................................................................370

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................................377

Додатки..............................................................................................................408

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Вступ

Перехід України до багатоукладної ринкової економіки, обумовив бурхливий розвиток підприємництва як складової господарської діяльності.1 Цей процес характеризується появою різноманітних за видами підприємницької діяльності комерційних структур, мережі комерційних банків і бірж, що їх обслуговують. Склалася і розвивається своєрідна інфраструктура ринкової економіки. За статистичними даними обсяг промислової продукції, що виробляється на приватних і колективних підприємствах у 2000 р. склав 75,3%, а побутових послуг – 77,5% [1, с.164, 170].

Актуальність теми дослідження. Позитивні зміни в суспільстві, які потенційно несе з собою підприємництво, супроводжуються і зростанням корисливої злочинності. Її структура і динаміка обумовлена кардинальними перетвореннями у відносинах власності, створенням сприятливих умов розвитку приватної ініціативи у гонитві за прибутками. На наш погляд, є підстави для висновку про те, що існує зв’язок між розповсюдженням економічних злочинів і рівнем насильницьких й корисливо-насильницьких злочинів (вбивств на замовлення, вимагання, розбійних нападів, підпалів). Проявом цього є, зокрема, інтегрування організованих злочинних груп загальнокримінальної спрямованості у сферу підприємницької діяльності, коли злочинно здобуті кошти вкладаються ними у підприємства, банки та інші комерційні структури.

В Україні та інших країнах СНД на дійсний час фактично склалися дві економіки: легальна (контролюється державою) і нелегальна (тіньова). Перша економіка – це пусті рахунки, неплатежі, кредиторсько-дебіторська заборгованість, “лежачі” підприємства, а друга – це жвавий ринковий товарно-грошовий обіг, реальний прибуток і “живі” гроші. Періодично кримінальний капітал перетікає з легальної економіки в тіньову. І найбільш вразливим кримінальний бізнес є саме на стику цих двох економік, в момент перетікання капіталу “в тінь” і назад. Але не знаючи цих каналів, не маючи про них системного уявлення, сьогодні не вдасться повністю виявити і відтворити механізм більш-менш серйозного економічного злочину. Такі злочини як шахрайство, привласнення, посадові зловживання, приховування прибутків від оподаткування та інші фінансові махінації так або інакше пов’язані з використанням системи заосновних і фінансово-господарчих зв’язків.

Серед цих злочинів найбільш небезпечними є заволодіння чужим майном, що вчиняються організованими злочинними групами з використанням умов підприємницької діяльності. Це шахрайство (ст. 190 КК України), а також заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України). Їх особливістю в сучасних умовах є те, що скоюються вони з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Засноване або придбане в установленому законодавством порядку підприємство використовується (його найменування, юридична адреса, банківські рахунки та інші реквізити юридичної особи) для вчинення широкомасштабних шахрайських операцій та їх маскування. Таким чином, законною формою (зареєстрованим підприємством) прикривається злочинна діяльності по заволодінню чужим майном. Обравши такий шлях збагачення підприємці-зловмисники вчиняють й інші злочини (фіктивне підприємництво, шахрайство з фінансовими ресурсами, підробка документів, службовий підлог, легалізація злочинно отриманого майна та інші), які мають корисливий характер і виступають необхідними елементами злочинної діяльності. Таким чином створюється своєрідна і досить складна технологія корисливої злочинної діяльності. На наш погляд, саме вона, а не розрізнені злочини повинна бути об’єктом доказування при розслідуванні у кримінальних справах даної категорії. Це потребує відповідного комплексного підходу і в наукових дослідженнях з криміналістичної методики.

Аналіз слідчо-судової практики показує, що корисливі злочини у сфері підприємницької діяльності, відрізняються від раніше відомих і досліджених в криміналістиці рядом характерних рис: 1) утворенням або придбанням юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності для здійснення розкрадань та інших економічних злочинів; 2) гнучким пристосуванням злочинців до діючого механізму підприємництва; 3) вчиненням розкрадань майна та інших злочинів організованими групами, до складу яких, заправило, входять підприємці, працівники банків, спеціалісти в області комп’ютерних технологій та інші; 4) використанням для маскування злочинів різноманітних цивільно-правових угод, фіктивних розрахункових операцій; 5) вправним використанням в злочинній діяльності фальсифікованих банківських та інших документів, новітніх технічних засобів; 6) використанням для досягнення злочинної мети недоліків чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність.

За даними МВС України в 2000 р. було викрито 541 злочин у фінансово-кредитній сфері (банківській, зовнішньоекономічної діяльності, приватизації), які були скоєні організованими злочинними угрупуваннями. Загалом же у цьому році було розслідувано 15,2 тис. тяжких злочинів, вчинених у сфері економіки, що на 13,4 % більше, ніж у 1999 р.[2, с.5-6]. Така тенденція зберігається й у поточному році. Але, як показує аналіз слідчої практики, ефективно розкривати і розслідувати ці злочини за допомогою традиційних методів неможливо. Для цього потрібні сучасні методичні розробки, засновані на глибоких наукових дослідженнях трансформацій у механізмах злочинної діяльності.

Останнього часу правоохоронні органи СНД зіткнулися з низкою серйозних проблем при виявленні і розслідуванні злочинів даної категорії. Мають труднощі і суди при розгляді відповідних кримінальних справ [3, с.77-81]. У зв’язку з цим, за оцінками окремих практичних працівників правоохоронних органів, добре підготовлені багатоепізодні економічні злочини мають мало перспектив доведення їх до стадії судового розгляду [4, с.22]. Складність кримінальних справ, що обумовлена специфічним механізмом економічних злочинів, посилюється часто недостатнім рівнем криміналістичної підготовки оперативних працівників, слідчих, суддів. І справа не тільки в недостатній кількості методичних посібників, практичних рекомендацій по розслідуванню цих злочинів. Існує нагальна необхідність внесення певних коректив в наукові дослідження і в викладання криміналістики в вищих юридичних учбових закладах, а також в закладах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.

Аналіз економічної злочинності свідчить, що на сучасному етапі розвитку ринку визначились основні власники, визначилася їх консолідація за галузевими, регіональними і фінансово-промисловими групами, сформувалися їх корпоративні інтереси на внутрішньому ринку і за кордоном. Всередині кожної групи проглядає розгалужена мережа заосновних зв’язків (підприємств, бірж, комерційних банків і підлеглих їм структур). Крім того, як відзначається у кримінологічних дослідженнях, нерідко встановлюється тісне співробітництво, а іноді і злиття регіональних фінансово-промислових груп з лідерами великих кримінальних угрупувань, залучення останніх до проведення власної політики у боротьбі з конкурентами [5, с.76; 6, с.27]. Таким чином кримінальні капітали набувають складної траєкторії руху, виявити і доказати яку без відповідних знань механізму економічних злочинів неможливо.

У даний час в криміналістичних дослідженнях спостерігається закономірна тенденція розробки методик розслідування злочинів в окремих видах підприємницької діяльності (приховування валютної виручки; фіктивного підприємництва, розкрадань майна у сфері банківської діяльності, в небанківських фінансових установах тощо). Це дозволяє дослідити специфічний механізм вчинення цих злочинів, описати кримінально-правові і криміналістично значущі ознаки і сформулювати відповідні рекомендації відносно їх виявлення і розслідування. Разом з тим існує низка проблем, загальних для окремих методик розслідування злочинів, вчинених у сфері підприємництва. В узагальненому вигляді ці злочини являють собою єдину злочинну технологію, яка здійснюється з використанням зовні правових форм для злочинного збагачення. Структура цієї діяльності буває достатньо складною і її елементи можуть мати самостійну кримінально-правову кваліфікацію і відповідний предмет доказування. Переплетіння і взаємозв’язок розкрадань майна з іншими економічними злочинами в одній кримінальній справі потребує комплексного дослідження деяких проблем розслідування на більш узагальненому рівні ніж окрема методика.

Потреби слідчої і судової практики вимагають комплексного підходу в оновленні криміналістичних методик, більш тісного зв’язку криміналістики з іншими, в особливості, з економічними науками і навчальними курсами, забезпечення спеціалізації підготовки кадрів для правоохоронної системи. Названі обставини обумовили вибір теми і напрямки даного дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося у відповідності з напрямками, визначеними Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки (розділи V, VІ, VІІ), затвердженої Указом Президента України N 837/96 від 17.09.96 р. та Національною програмою боротьби з корупцією (розділ І п.3, розділ ІІ п.13, 20), затвердженої Указом Президента України N 319/97 від 10.04.97 р., а також Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376. Підготовка наукових статей, навчальних посібників та монографій за темою дисертаційного дослідження була передбачена планами науково-дослідної та видавничої роботи Національного університету внутрішніх справ.

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є формулювання на основі аналізу чинного законодавства, літературних джерел, слідчо-судової практики теоретичних положень і рекомендацій комплексного характеру щодо розробки і вдосконалення методик розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва.

^ Об'єктом дослідження є злочинна технологія заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зловживання службовим становищем (розкрадання майна)2 з використанням атрибутів підприємства, вчинення інших, пов’язаних з ним злочинів, а також діяльність правоохоронних органів по їх виявленню і розслідуванню.

^ Предмет дослідження складають окремі елементи механізму вчинення названих злочинів у взаємозв’язку, а також завдання розслідування та засоби їх вирішення, проблемність яких обумовлена використанням злочинцями законних форм підприємницької діяльності. Зокрема, при оцінці первинного матеріалу про злочини і порушенні кримінальної справи, в типових слідчих ситуаціях на початковому і наступному етапах розслідування, при встановленні причин і умов злочинів даної категорії та прийнятті заходів по їх усуненню. У предмет дослідження входять також проблемні (дискусійні) питання побудови окремих методик розслідування та їх викладання у навчальних курсах.

^ У відповідності з цим в дисертації поставлені і вирішуються наступні основні взаємно пов’язані завдання.

1. Проведення аналізу способів та інших елементів криміналістичної характеристики розкрадань майна, визначення їх зв’язку з іншими злочинами у сфері підприємницької діяльності.

2. Визначення типових завдань і засобів їх вирішення в стадії порушення кримінальних справ і на початковому етапі розслідування.

3. Визначення типових слідчих ситуацій і відповідних їм комплексів процесуальних та інших дій, характерних для розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва.

4. Визначення видів, форм і конкретних завдань застосування спеціальних знань при розслідуванні злочинів у сфері підприємництва.

^ 5. Визначення основних напрямків профілактичної діяльності при розслідуванні корисливих злочинів у сфері підприємництва.

6. Визначення основних напрямків вдосконалення чинного законодавства з точки зору попередження злочинів в сфері підприємництва і утворення найбільш сприятливих умов для їх виявлення і розслідування.

7. Розробка пропозицій, спрямованих на вдосконалення викладання криміналістики, окремих її спеціальних курсів при підготовці кадрів для правоохоронних органів.
^ Методи дослідження. При виконанні роботи дисертант керувався загальним діалектичним методом пізнання, використовуючи наступні наукові методи: - методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використані при дослідженні нормативних актів, матеріалів кримінальних справ, аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, що входять у предмет дослідження;
- історичний метод застосовувався при дослідженні появи і розвитку окремих теорій, концепцій, поглядів вчених криміналістів з проблем методики розслідування (криміналістичної характеристики злочинів, етапів розслідування, структури методики розслідування);
- порівняльно - правовий метод використаний при дослідженні кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, господарського, банківського законодавства України, Росії та деяких інших країн;
- системно-структурний метод було використано при дослідженні механізму заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зловживання службовим положенням та інших злочинів, які тісно між собою пов’язані і утворюють певні технології злочинної діяльності у сфері підприємництва;

- соціологічні методи (опитування, анкетування, фокус-група, експертні оцінки) були застосовані для збору додаткової інформації про способи вчинення злочинів у сфері підприємництва, прояви протидії розслідуванню та засоби їх подолання, недоліки чинного законодавства та деякі інші проблемні питання.

У процесі дослідження піддавалися вивченню закони і підзаконні нормативні акти, що регулюють діяльність правоохоронних і контролюючих органів, нормативні акти МВС України (накази, рішення колегій, вказівки), постанови Пленумів Верховного Суду України, аналітичні матеріали, що стосувалися досліджуваної проблематики. З окремих питань використовувалось законодавство зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою (США, Великобританії, Франції), а також ряд міжнародних нормативних документів, що стосуються предмету дослідження.

При написанні дисертації були вивчені і використані роботи українських і російських вчених, що стосувалися предмету дослідження: Бєлкіна Р.С., Давыденко Л.М., Дулова А.В., Зелінського А.Ф., Зеленецького В.С., Колесніченко О.Н., Комісарова В.І., Коноваловой В.Є., Кузнецовой Н.Ф., Кудрявцева В.М., Ларичева В.Д., Матусовського Г.А., Поповича В.М., Овчинського О.С., Салтевського М.В., Шепитько В.Ю., Щербаковського М.Г., Яблокова Н.П., Яні П.С. та інших авторів. З окремих питань теми були використані роботи криміналістів, кримінологів, практичних працівників підрозділів по розслідуванню економічних злочинів інших країн.

У процесі дослідження проводилося вивчення та узагальнення матеріалів кримінальних справ про злочини пов’язані з заволодінням чужим майном у різних видах підприємницької діяльності (більше 200), опитування працівників оперативних і слідчих підрозділів МВС, прокуратури України різних областей (більше 250), які спеціалізуються на розкритті і розслідуванні господарських злочинів.

^ Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація являє собою перше у вітчизняній криміналістичній літературі комплексне монографічне дослідження проблем розслідування розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів, обумовлених чинниками підприємницької діяльності в період переходу до ринкової економіки. В дисертації міститься низка теоретичних положень та практичних рекомендацій, які сформульовані з врахуванням сучасних тенденцій в механізмі вчинення корисливих злочинів у сфері підприємницької діяльності, практиці їх розслідування і мають ознаки новизни. Сформульовані також пропозиції, спрямовані на вирішення існуючих концептуальних проблем побудови методик розслідування злочинів окремих видів та їх викладання при підготовці спеціалістів для правоохоронних органів.

Зокрема, в дисертації сформульовані наступні положення, що мають ознаки новизни.

1. Вперше з криміналістичних позицій визначена низка чинників підприємницької діяльності, що суттєво впливають на механізм вчинення корисливих злочинів і, відповідно, на предмет доказування, а також ситуації, що складаються під час розслідування. Визначається, що саме технологія корисливої злочинної діяльності (комплекс злочинів), а не розрізнені злочини є об’єктом доказування при розслідуванні у кримінальних справах даної категорії, що потребує комплексного підходу і в наукових дослідженнях з криміналістичної методики.

2. Дістала подальший розвиток концепція криміналістичної характеристики злочинів окремого виду, яка подається як накопичена система відомостей про механізм їх вчинення, що закладається в основу розробки методик розслідування. З урахуванням цього проведено розмежування понять “криміналістична характеристика злочинів” і “обставини, що підлягають встановленню”, сформульовані нові пропозиції щодо їх використання при побудові окремих методик розслідування.

3. Вперше у криміналістичній літературі на основі аналізу слідчо-судової практики дається описання узагальнених способів заволодіння чужим майном, вчинення інших, пов’язаних з ним, злочинів з використанням статусу підприємства. Визначаються способи легалізації майна, отриманого злочинним шляхом, в залежності від форми його існування (готівка, безготівкові грошові кошти, матеріальні цінності). Робиться висновок про існування закономірних зв’язків між розкраданнями майна та іншими злочинами у сфері підприємницької діяльності, які утворюють певні злочинні технології, використовувані організованими злочинними групами. Визначаються особливості слідів цих злочинів та їх використання як доказів.

4. Вперше сформульовані вимоги до первинного матеріалу про корисливі злочини у сфері підприємництва – складено перелік документів, необхідних для обгрунтованого порушення кримінальної справи і забезпечення її судової перспективи. Розглянуті проблемні ситуації, пов’язані з оцінкою первинного матеріалу, організацією взаємодії слідчих і оперативно-розшукових підрозділів правоохоронних органів, та можливі варіанти їх вирішення.

5. Удосконалено концепцію подолання (попередження) ухилення від кримінальної відповідальності винних у скоєнні злочину осіб, визначено її місце у структурі окремої методики розслідування злочинів як окремого тактичного завдання. Зокрема, ухилення від відповідальності розглядається з урахуванням специфіки корисливих злочинів у сфері підприємництва у трьох проявах: а) приховуванні (маскуванні) злочину; б) зникненні винного з постійного місця проживання (роботи) і переховуванні від слідства і суду; в) протидії розслідуванню.

6. Одержали подальший розвиток положення про забезпечення слідчим відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна з урахуванням особливостей прийомів по приховуванню викраденого майна з використанням підприємств. Зокрема, досліджені особливості накладення арештів на банківські рахунки підприємств, які були використані злочинцями.

7. Одержала подальший розвиток концепція про слідчі ситуації, етапи розслідування та їх місце в структурі окремої методики розслідування. Зокрема, етапи розслідування (початковий і наступний) розглядаються як певні проміжки розслідування, які характеризують стан слідства з точки зору повноти вирішення його завдань і визначаються прийнятими процесуальними рішеннями у кримінальній справі. Визначення тактичних завдань розслідування і необхідних для їх вирішення комплексів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (ОРЗ) саме відповідно до етапів розслідування і типових слідчих ситуацій забезпечує чіткість структури криміналістичних методик.

8. Вперше визначені типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва з урахуванням не тільки характеру первинного матеріалу, але і статусу у підприємницькій діяльності ініціатора збирання цього матеріалу (заявника), а також статусу особи, відносно якої порушується кримінальна справа. На цій основі сформульовані відповідні тактичні завдання розслідування, визначені типові комплекси необхідних для їх вирішення слідчих дій та ОРЗ.

9. Удосконалені (розвинуті) положення щодо типових слідчих ситуацій наступного етапу розслідування, пов’язані з позицією обвинуваченого стосовно пред’явленого йому обвинувачення у скоєнні корисливого злочину. Зокрема, визначені типові варіанти поведінки обвинуваченого з використанням певних чинників підприємницької діяльності, які впливають на тактичні особливості підготовки і проведення окремих слідчих дій. На цій основі сформульовані відповідні тактичні завдання та рекомендації щодо їх вирішення.

10. Одержала подальший розвиток концепція використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів. Визначені форми і конкретні прояви використання допомоги фахівців у кримінальних справах зазначеної категорії з урахуванням специфічності механізму економічних злочинів.

11. Удосконалено концепцію профілактичної діяльності слідчого у кримінальній справі, пов’язаної з встановлення причин злочину і умов, що сприяли його вчиненню, та прийняттям заходів щодо їх усунення. Визначені активні криміногенні фактори (причини) і пасивні (умови), що детермінують злочини у сфері підприємництва, а також шляхи їх усунення.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні визначені основні проблеми, з якими стикаються правоохоронні органи при виявленні і розслідуванні розкрадань майна та інших злочинів, що вчиняються з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а також шляхи і засоби їх вирішення. Робота має комплексний характер і спрямованість на вдосконалення практики розслідування найбільш небезпечних економічних злочинів, підвищення ефективності криміналістичної підготовки спеціалістів для правоохоронних органів.

^ Теоретичні положення, рекомендації, висновки і матеріали, що містяться в дисертації можуть бути використані:

1) безпосередньо практичними працівниками органів дізнання і слідства при розслідуванні конкретних злочинів, скоєних в процесі здійснення підприємницької діяльності;

при проведенні наукових досліджень, спрямованих на розробку і вдосконалення методик розслідування злочинів в окремих видах підприємницької діяльності;

для внесення доповнень в програми викладання криміналістики в вищих юридичних учбових закладах і розробки відповідного методичного забезпечення;

для узгодження міжпредметних зв’язків між учбовими курсами кримінально-правового циклу (кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, кримінології) і курсами цивільно-правового та економічного циклів (цивільного права, банківського права, фінансового права, правових основ підприємницької діяльності, економічного аналізу і аудиту та інших) в учбових закладах, що готують спеціалістів для правоохоронних органів;

для розробки спеціальних курсів з криміналістики і їх методичного забезпечення в закладах перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів правоохоронних органів.

На основі матеріалів дисертаційного дослідження підготовлено навчальний посібник “Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва”, який рекомендований ГУРОС МВС України для використання у вищих навчальних закладах МВС України (лист № 6/7-2296 від 16.09.1999 р.).

Теоретичні положення, рекомендації, висновки і матеріали, що містяться в дисертації, використані при складанні програми з криміналістики для Національного університету внутрішніх справ, а також спеціального курсу “Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва”, який викладається на факультетах з слідчо-криміналістичною спеціалізацією та економічної безпеки. Методичні матеріали спецкурсу, підготовлені на основі дисертаційного дослідження, використовуються у навчальному процесі в Національній академії внутрішніх справ України (м. Київ), Донецькому і Луганському інститутах внутрішніх справ та інших навчальних закладах, що підтверджується відповідними актами та довідками про впровадження.

Результати дослідження використовувалися дисертантом також при проведенні занять з практичними працівниками правоохоронних органів з проблем розслідування економічних злочинів (Інституті перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів МВС України, Інституті підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України ( м. Харків).

^ Апробація результатів дослідження. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідалися автором, обговорювалися і в цілому мали підтримку на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях і семінарах в Харкові (1990, 1991, 1995, 1997, 1998, 2000, 2001 р.), Ростові-на-Дону (1999, 2000 р.), Києві (2001 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені автором в індивідуальній монографії “Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва”, 2000 р. (18 д.а.), колективній монографії, навчальному посібнику (15 д.а.), в 26 наукових статтях у фахових виданнях (у тому числі в 5 зарубіжних) загальним обсягом 12,5 д.а., текстах лекцій, 11 тезах доповідей на конференціях і семінарах.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, п’яти розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 426 стор., з них: основний текст - 376 стор.; список використаних джерел – 30 стор.; додатки – 19 стор.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

загальні Висновки


У дисертації визначені основні криміналістичні проблеми, які виникають при розслідуванні корисливих злочинів у сфері підприємництва, зокрема, заволодіння чужим майном і пов’язаних з ним злочинів (фіктивного підприємництва, шахрайства з фінансовими ресурсами, підробки і використання документів, легалізації злочинно здобутого майна та інших). Взаємозв’язок і переплетіння цих злочинів обумовлюють необхідність вирішення слідчим комплексних завдань, пов’язаних з оцінкою первинних матеріалів в стадії порушення кримінальної справи, визначенням напрямків розслідування, вибором тактики проведення слідчих дій. Специфіка слідчих ситуацій, в яких доводиться працювати слідчим та оперативним працівниками по зазначеній категорії кримінальних справ багато в чому обумовлена чинниками підприємницької діяльності, їх впливом на вибір злочинцями способів вчинення злочинів і поведінку під час розслідування. Та обставина, що правоохоронні органи мають справу не з розрізненими злочинами, а з своєрідними і досить складними технологіями корисливої злочинної діяльності з використанням атрибутів підприємства, робить необхідним застосування комплексного підходу в практичній діяльності і в наукових дослідженнях з криміналістичної методики. Проведене дослідження дає підстави для наступних висновків.

1. Підприємницька діяльність як складова ринкової економіки не тільки суттєво детермінує злочинність, але й впливає на трансформацію механізмів вчинення окремих видів злочинів. Одним з найважливіших наслідків цього впливу є оволодіння сферою підприємництва організованими злочинними угрупуваннями, розробкою ними витончених технологій злочинного збагачення, коли вчиняються не окремі розрізнені злочини, а їх комплекси. При цьому як інструмент злочинної діяльності використовується підприємство тієї організаційно-правової форми, яка надає можливості заволодівати чужим майном, надійно його приховувати та уникати кримінальної відповідальності. При порушенні кримінальної справи за ознаками одного з видів господарських злочинів слідчий часто має справу тільки з верхівкою “айсберга”, не здогадуючись про дійсні його розміри.

2. Центральне місце в організованій економічній злочинній діяльності займає розкрадання майна у формі шахрайства чи зловживання службовим становищем (розтрати, привласнення) з використанням атрибутів підприємства, необхідними супутниками якого є інші злочини (фіктивне підприємництво, підробка і використання підроблених документів, легалізація злочинно отриманих коштів). Характерною рисою цих злочинів є їх корисливість - спрямованість на заволодіння чужим майном, для маскування чого використовується оболонка господарських відносин. Вони вчиняються організованими злочинними групами при сприянні працівників банків, державних органів управління і контролю. В дисертації дається аналіз типових способів вчинення розкрадань майна, їх зв’язок з особливостями предмета посягання та суб’єкта злочину. Розроблена класифікація прийомів легалізації злочинно одержаного майна в залежності від форми його існування (готівка, безготівкові грошові кошти, матеріальні цінності) та характерні їх ознаки.

3. Враховуючи ту обставину, що злочини вчиняються під оболонкою господарської діяльності і мають вигляд відповідних правопорушень, необхідно брати до уваги, що предметом розслідування є не тільки діяльність фізичних осіб але й осіб юридичних (підприємств), які були використані злочинцями. Безумовно це значно розширює предмет доказування у кримінальній справі.

У зв’язку з цим в дисертації формулюється і доводиться необхідність використання в якості джерел доказів різноманітних документів, у яких зафіксовані наслідки діяльності підприємства та його керівників, дається їх класифікація та аналізується зміст. З цих же позицій досліджуються і особливості свідчень осіб як джерел доказів. Робиться висновок про необхідність врахування в тактиці проведення слідчих дій не тільки статусу осіб як учасників кримінального процесу, але і їх статусу в підприємницькій діяльності. Ці особливості залежать від обраної злочинцями сфери підприємницької діяльності, використаних ними способів вчинення і приховування злочинів та деяких інших факторів.

4. Приймаючи до уваги специфіку злочинів у сфері підприємництва, в методиках їх розслідування доцільно виділяти принципово важливі тактичні завдання, від вирішення яких, перш за все, залежить досягнення стратегічної мети кримінального судочинства (ст. 2 КПК України). У проведеному дослідженні такими завданнями визначаються, зокрема: 1) оцінка первинного матеріалу про злочин, прийняття рішення про порушення кримінальної справи і належна організація розслідування; 2) подолання (попередження) ухилення від відповідальності винних у розкраданні осіб; 3) забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочинами. Названі тактичні завдання для свого вирішення потребують вчасного вжиття певних організаційних заходів, проведення комплексів слідчих дій та ОРЗ (тактичних операцій).

5. Окремі криміналістичні методики повинні будуватися з урахуванням слідчих ситуацій, типових для певного етапу розслідування: початкового (триває з моменту порушення кримінальної справи до притягнення особи в якості обвинуваченого) і наступного (охоплює проміжок часу з моменту пред’явлення особі обвинувачення і до складання обвинувального висновку).

При визначенні типових слідчих