Реферат: Формування І розподіл прибутку агропідприємств методичні вказівки

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Кафедра фінансів


Формування і розподіл прибутку агропідприємств


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


для проведення семінарських та практичних занять

з дисципліни „Фінанси підприємств”

студентам ІІІ курсу економічного факультету денної форми навчання


МИКОЛАЇВ – 2005

Методичні вказівки підготували:


асистент кафедри фінансів Л. С. Кравчук


Відповідальний за випуск:

завідувач кафедри фінансів

к. е. н., доцент І. В. Кушнір


Рецензент:

к. е. н., доцент кафедри

економіки сільського господарства Г. М. Іваненко


Допускається за рішенням методичної комісії економічного факультету МДАУ


Протокол № 6 від 24.02 2005 р.


Зміст


Вступ_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 4

Сутність прибутку_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _5

Формування доходів, витрат і прибутків підприємства_ _ _ _ _ _ __6

Методи планування прибутку _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 15

Сутність і методи обчислення рентабельності та норми прибутку_18

Розподіл та використання прибутку підприємства _ _ _ _ _ _ _ _ _ 20

Розподіл прибутку у приватних сільськогосподарських формуваннях _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 23

Розподіл прибутку у міжгосподарських підприємствах _ _ _ 25

Методика розв’язку задачі_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _29

Задачі-тести_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _30

Список рекомендованої літератури_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _33


Вступ


Вихід економіки України з кризового стану неможливий без розуміння керівником та працівниками фінансових служб і установ особливостей функціонування фінансової системи держави і фінансового механізму господарюючих суб’єктів. Фінанси підприємств перебувають у тісному зв’язку з фінансами національної економічної системи як єдиного цілого. Разом з тим, фінанси підприємств характеризуються певними особливостями та специфікою, що висвітлено в даних вказівках.

Підготовка спеціалістів для фінансових служб підприємств у Миколаївському державному аграрному університеті здійснюється за типовими програмами, рекомендованими міністерством освіти і науки. Виходячи з програмного матеріалу курсу “Фінанси підприємств” було підготовлено методичні вказівки з теми: “Формування і розподіл прибутку агропідприємств”. У структурі роботи використано матеріали опублікованих в Україні джерел, що є результатом проведеної роботи з підготовки та читання лекцій з вказаного курсу на економічному факультеті студентам третього курсу денної форми навчання.

В методичних вказівках викладено основні теоретичні позиції щодо порядку формування валового і чистого доходу, прибутку, його видів, методів розрахунку та порядку розподілу. Зроблено акцент на практичне застосування теоретичних аспектів в діяльності підприємств, що відображено у задачах, прикладах та тестах. З метою більш активного засвоєння матеріалу, широко використані структурно-логічні схеми, рисунки, таблиці.



^ Сутність прибутку


Побудова ринкової моделі економіки зумовлює необхідність глибшого дослідження низки важливих складових фінансової системи, зокрема фінансів підприємницьких структур. Провідне місце у фінансовому забезпеченні їх діяльності належить прибутку. Як активний та універсальний інструмент державного регулювання економічних і соціальних процесів у державі, прибуток концентрує інтереси підприємницьких структур, окремих учасників господарської діяльності, різноманітних ланок економіки. Саме в даній економічній категорії знаходить відображення ціла низка як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.

Все це зумовлює необхідність поглибленого дослідження теоретичних засад формування та розподілу прибутку, його впливу на темпи і пропорції суспільного відтворення.

Дана тема є однією із вузлових тем курсу "Фінанси підприємств АПК", оскільки викладений в ній матеріал використовується для розкриття ряду важливих питань, що пов'язані з ефективністю функціонування виробництва. Тому ґрунтовне вивчення даного розділу є запорукою доброго засвоєння ряду інших тем курсу.

Прибуток - найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва, і в кінцевому підсумку свідчить про рівень і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення фінансового стану підприємства, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави. Прибуток – важливий показник, який характеризує фінансовий результат діяльності підприємства. Ріст прибутку визначає ріст потенціальних можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності. За прибутком визначається також рентабельність власних і запозичених коштів, основних фондів, всього авансованого капіталу і кожної акції. Характеризуючи рентабельність вкладення коштів у активи конкретного підприємства і ступінь умілості його господарювання, прибуток є найкращим мірилом фінансового здоров’я підприємства. Щоб керувати прибутком, необхідно розкрити механізм його формування, визначити вплив кожного фактора на його ріст чи зниження.

У фінансовому словнику прибуток - перевищення сукупних доходів над сукупними витратами. Отже, прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо - господарської діяльності підприємства.


^ 2. Формування доходів, витрат і прибутків підприємства

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 р. у П(С)15 "Дохід" визначаються і види прибутку (доходу). Під доходами розуміють збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок власних внесків).

В нормативних актах визнання доходу пов'язане із принципами нарахування та відповідності доходів і витрат.

Для визнання доходу повинно відбутись не лише надходження активу або зменшення зобов'язання, але і фінансовий наслідок цих подій.

З метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють доход від:

реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою перепродажу (крім інвестицій у цінні папери);

надання послуг;

використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом яких є отримання відсотків, дивідендів, роялті.

В залежності від виду діяльності розрізняють доходи:

від звичайної діяльності;

від надзвичайної діяльності.

Крім того, доходи можуть виникати в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності (див. рис. 1).

Доходами не визнаються :

сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

сума попередньої оплати продукції ( товарів, робіт, послуг );

сума авансу в рахунок оплати продукції ( товарів, робіт, послуг );

сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором тощо.

В залежності від місця виникнення доходу розрізняють доходи центрів інвестицій, центрів доходів, центрів прибутку та загальний дохід підприємства.

Отже, справжнім доходом є чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (^ ЧД), який розраховується шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Д) податку на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (АЗ), інших зборів або податків з обороту (ІЗП) та інших вирахувань з доходу (ІВ), тобто


ЧД=Д –ПДВ –АЗ –ІЗП –ІВ (Формула 2.1)


Якщо доход від операції неможливо достовірно оцінити і немає впевненості у відшкодуванні понесених витрат, доход не визнається, а витрати визнаються як витрати звітного періоду.


Надзвичайна діяльність

Операційна діяльність

Інвестиційна діяльність

Фінансова діяльність
^ Інша діяльність



Основна діяльність
^ Доходи
доходи від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг

Інша діяльність
Інші операційні доходи
витрати на дослідження та розробки, собівартість реалізованої валюти, визнані штрафи та пені, безнадійні борги тощо
^ Доходи (від участі в капіталі)
доходи від інвестицій в асоційовані або спільні підприємства, які обліковуються за методом участі в капіталі
^ Фінансові доходи
дивіденди, відсотки по кредитах отриманих, облігаціях випущених, фінансовій оренді, крім тих, що відображуються на рахунку 72 “Доходи від участі в капіталі”
^ Інші доходи
доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, списання необоротних активів, втрати від неопераційних курсових різниць тощо



^ Доходи від надзвичайних подій



відшкодування збитків від надзвичайних подій (платежі від страхової компанії)



Д

О


Х


О


Д


И


Звичайна діяльність




Рис. 1. Класифікація доходів за видами діяльності


Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”.

Збитки – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає:

чистий доход (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

валовий прибуток (збиток);

фінансовий результат від операційної діяльності;

прибуток (збиток) від звичайної діяльності;

прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності.

Чистий прибуток спрямовується на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення працівників, створення резервного (страхового) фонду, сплату в бюджет економічних санкцій, пов’язаних з порушенням підприємством чинного законодавства, на благодійні та інші цілі.

Різні сторони виробничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльності підприємства отримують закінчену грошову оцінку в системі показників прибутку. Узагальнено ці показники представлено в „Звіті про фінансові результати”.

Доходи, витрати, прибутки і збитки у звіті про фінансові результати поділяються за видами діяльності, функціями (розділ I) та елементами операційних витрат (розділ II)(структуру умовно показано на рис 2).

Фінансові результати поділяються передусім за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають, на прибутки (збитки) від звичайної та надзвичайної діяльності.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності буде виробництво та реалізація продукція, розрахунки із постачальниками і замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами тощо. Списання знецінених запасів, переоцінка короткотермінових інвестицій, курсові різниці, економічні санкції за господарськими договорами, за порушеннями податкового законодавства теж належать до звичайної діяльності підприємств як операції, які супроводжують.

До надзвичайної діяльності відносять операції або події, які відрізняються від звичайної і не відбуваються часто або регулярно. Це – стихійне лихо, пожежа, „техногенні” аварії тощо. Втрати внаслідок таких подій, їх покриття за рахунок страхового відшкодування та інших джерел враховуються під час розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності.

Слід зауважити, що одні і ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними для іншого. Наприклад. Втрати від стихійного лиха будуть розглядатися, як надзвичайні підприємством, яке їх зазнало, та звичайними витратами для страхової компанії, яка здійснює страхування від таких випадків.



Фінансові результати.

1.1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт,

послуг).

1.2. Податок на додану вартість.

1.3. Акцизний збір.

1.4. Інші вирахування з доходу.

1.5. Чистий дохід ( п.1.1 – п.1.2 – п.1.3 – п.1.4).




2. Собівартість реалізованої продукції.

3. Валовий (п.1.5. – п.2):

3.1. Прибуток.

3.2. Збиток.

4. Інші операційні доходи.

5. Адміністративні витрати.

6. Витрати на збут.

7. Інші операційні витрати.

8. Фінансові результати від операційної діяльності

(п.3 + п.4 – п.5 – п.6 – п.7)

8.1. Прибуток

8.2. Збиток.







^ 9. Дохід від участі в капіталі.

10. Інші фінансові доходи.

11. Фінансові витрати.

12. Втрати від участі в капіталі.




13. Фінансові результати від звичайної діяльності

до оподаткування (п.8 + п.9 – п.11 – п.12).

13.1. Прибуток.

13.2. Збиток.

^ 14. Податок на прибуток від звичайної діяльності.

15. Фінансові результати від звичайної діяльності.

15.1. Прибуток (п.13.1 – п.14).

15.2. Збиток (п.13.2 – п.14).




16. Надзвичайні:

16.1. Прибуток (відшкодування страхових компаній).

16.2. Збиток (стихійні лиха, пожежі та інше).

^ 17. Податки з надзвичайного прибутку.




18. Чистий:

18.1. Прибуток.

18.2. Збиток.


Рис 2. Класифікація доходів за видами діяльності.


Звичайна діяльність у свою чергу поділяється на операційну та іншу (фінансову та інвестиційну). Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Основна діяльність – це операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу. Для торговельного підприємства такими будуть операції з придбання та реалізації товарів, для виробничого – придбання матеріалів і сировини, виготовлення продукції та її реалізація, для інвестиційної компанії – формування портфелю інвестицій тощо.

Витрати, пов’язані з основною діяльністю, розрізняють за функціями – виробництво, управління, збут та інші.

Інвестиційну та фінансову діяльність, як правило, визначають під час складання звіту про рух грошових коштів. Інвестиційною діяльністю вважають придбання та реалізацію тих необоротних актів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

У звіті про фінансові результати статті, пов’язані з цими видами діяльності, такі:

- дохід від участі в капіталі;

- інші фінансові доходи (прибутки);

- інші доходи (прибутки);

- фінансові витрати;

- втрати від участі в капіталі;

- інші витрати.

Для визначення основних показників діяльності підприємства обов’язково необхідно знати сутність та методику визначення собівартості.

Узагальнено можна дати наступне визначення собівартості.

Собівартість продукції (товарів, робіт, послуг) – це поточні витрати підприємства на їх виробництво та реалізацію, виражені в грошовій формі.

Собівартість – один з основних економічних показників підприємства і це обумовлює необхідність єдиної методики розрахунку, незалежно від того, де буде використовуватися цей показник: в бухгалтерському, статистичному чи управлінському обліку.

Склад (перелік) витрат, які можна відносити на собівартість, регламентований державою, а саме: Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) від 2 лютого 2001 р.

Згідно з вищезазначеними Методичними рекомендаціями витрати класифікуються за наступними ознаками (див. табл.1):


Таблиця 1.
^ Класифікація витрат за різними ознаками


Ознаки Витрати
1. За центрами відповідальності (за місцем виникнення витрат)

витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби



2. За видами продукції, робіт, послуг

витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію

3. За єдністю складу (однорідністю) витрат

одноелементні, комплексні

4. За видами витрат

витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції

5. За способами перенесення витрат на вартість продукції

витрати прямі і непрямі

6. За мірою впливу обсягу виробництва на рівень витрат

витрати змінні і постійні

7. За календарними періодами

витрати поточні, довгострокові, одноразові

8. За доцільністю витрачання

продуктивні, непродуктивні

9. За визначенням відношення до собівартості продукції

витрати на продукцію, витрати періоду



Слід зазначити , що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.
Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 9 “Запаси”), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції , яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально-виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькування виробничої собівартості продукції (робіт ,послуг) установлюється підприємством.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на :

адміністративні витрати,

витрати на збут,

інші операційні витрати.

На витратних статтях звітності відображаються (див.рис.2):

на статті “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)” – виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованої продукції;

на статті “Адміністративні витрати” – загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства;

на статті “Витрати на збут” – витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, які займаються збутом продукції (товарів), на рекламу, доставку продукції споживачам;

на статті “Інші операційні витрати” – собівартість реалізованих виробничих запасів, безнадійні борги і збитки від знецінення запасів, збитки від операційних курсових різниць;

на статті “Фінансові витрати” – виплата відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу;

на статті “Втрати від участі в капіталі” – збитки від інвестицій;

на статті “Інші витрати в операційній діяльності” – собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, збитки від неопераційних курсових різниць, збитки від уцінки фінансових інвестицій;

на статті “Надзвичайні витрати” – збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій).

Загальну структурно-логічну схему формування прибутку підприємства відповідно до сучасних положень і стандартів бухгалтерського обліку показано на рис.3.


Для підвищення ефективності роботи підприємств першочергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції, зростання прибутку.

Для визначення основних напрямків пошуку резервів збільшення прибутку фактори, які впливають на його отримання, класифікують за різними ознаками (рис.4).













Прибуток (збиток) від операційної діяльності

Прибуток (збиток) від фінансових операцій

Прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності



1) втрати від стихійного лиха;

2) втрати від технічних катастроф і аварій;

3) відшкодування збитків від надзвичайних

подій;


Прибуток (збиток) від основної діяльності

Прибуток від іншої операційної діяльності
4) інші надзвичайні доходи й витрати





реалізація 1) реалізація оборотних активів; 1) дохід (втрати) від 1) реалізація фінансових інвестицій;

продукції, 2) реалізація іноземної валюти; інвестицій в асоційовані 2) реалізація основних засобів;

товарів, 3) доходи від операційної оренди; й дочірні підприємства; 3) реалізація нематеріальних активів;

робіт, послуг. 4) дохід (втрати) від операційних 2) дохід (втрати) від спільної 4) реалізація інших необоротних

курсових різниць; діяльності; активів;

5) одержані (сплачені) пені, штрафи; 3) дивіденди одержані; 5) ліквідація необоротних активів;

6) дохід від списання кредиторської 4) відсотки одержані за 6) дохід (втрати) від неопераційних

заборгованості; облігаціями та іншими курсових різниць;

7) відшкодування раніше списаних активів; цінними паперами; 7) дохід від безоплатно отриманих

8) одержані гранти, субсидії; 5) інші доходи від оборотних активів;

9) інші доходи (втрати) від операційної фінансових операцій. 8) уцінка необоротних активів і

діяльності. фінансових інвестицій;

9) інші доходи (втрати) від звичайної

діяльності.

Рис.3. Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства.


Фактори, що впливають на величину прибутку

^ Внутрішні Зовнішні
Виробничі

Позавиробничі

Екстенсивні

Інтенсивні



Рис. 4. Класифікація факторів, які впливають на величину прибутку

До зовнішніх факторів відносяться природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та інше. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть спричиняти значний вплив на величину прибутку.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, в свою чергу, поділяються на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через «якісні» зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення обертання оборотних засобів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження матеріалоємності продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

До позавиробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.


^ 3. Методи планування прибутку


Планування прибутку - відповідальна частина фінансо­вого планування і важлива ділянка фінансово-економічної робо­ти підприємства. Планування прибутку відбувається окремо за всіма видами діяльності підприємства. Це не тільки полегшує планування, але й має значення для передбачуваної величини по­датку на прибуток, так як деякі види діяльності не обкладаються податком па прибуток, а інші - обкладаються за підвищеними ставками. В процесі розробки фінансових планів важливо не тільки врахувати всі фактори, що впливають на величину можли­вих фінансових результатів, але й розглянувши варіанти вироб­ничої програми, обрати той, що забезпечить отримання макси­мального прибутку.

Об'єктом планування є планові елементи балансового прибутку, головним чином, прибуток від реалізації продукції, ви­конання робіт, надання послуг. Основою для розрахунку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях спожи­вачів і господарських договорів.

Найчастіше для планування прибутку застосовують ме­тод прямого рахунку.

В найбільш загальному вигляді прибуток - це різниця між ціною і собівартістю, але при розрахунку планової величини прибутку необхідно уточнити обсяг продукції, від реалізації якої очікується цей прибуток. Слід розрізняти плановий обсяг прибутку в розрахунку на товарний випуск від прибутку, що пла­нується на обсяг реалізованої продукції. Прибуток по товарному випуску планується на підставі кошторису втрат на вироб­ництво і реалізацію продукції, де визначається собівартість то­варного випуску планового періоду:

Птп = Цтп – Стп , (Формула 3.1)

де Птп - прибуток по товарному випуску планового періоду;

Цтп - вартість товарного випуску періоду, що планується, в діючих цінах реалізації (без податку на додану вартість, акцизів, торгових і збутових знижок);

Стп - собівартість товарної продукції планового періоду (розрахована в кошторисі витрат па виробництво та реалізацію продукції).

Прибуток на продукцію, що реалізується, розраховується інакше:


^ Прп = Врп – Срп , (Формула 3.2)

де Прп - прибуток, що планується по продукції, яка підлягає ре­алізації в наступному періоді;

Врп - планова виручка від реалізації продукції в діючих цінах (без податку на додану вартість, акцизів, торгових і збутових зни­жок);

Срп - повна собівартість продукції, що реалізуватиметься в на­ступному періоді.

Виходячи з того, що обсяг продукції, що реалізується, в наступному плановому періоді в натуральному виразі визна­чається як сума залишків нереалізованої продукції на початок планового періоду і обсягу випуску товарної продукції протягом планового періоду без залишків готової продукції, які не будуть реалізовані в кінці цього періоду, то розрахунок планової суми від реалізації продукції прийме наступний вигляд:


Прп = По1 + Птп – По2 , (Формула 3.3)


де Прп - прибуток від реалізації продукції в плановому періоді;

По1 - прибуток в залишках продукції, нереалізованої на початок планового періоду;

Птп - прибуток по товарній продукції, що планується до випуску в наступному періоді;

По2 - прибуток в залишках готової продукції, яка не буде ре­алізована в кінці планового періоду.

Саме така методика розрахунку лежить в основі застосу­вання укрупненого методу планування прибутку, коли легко виз­начити обсяг продукції, що реалізується, в цінах і за собівартістю.

Другий різновид методу прямого рахунку - метод по-асортиментного планування прибутку. Прибуток визначається за кожною асортиментною позицією, для чого необхідно мати відповідні дані (табл.2).

^ Таблиця 2.

Метод поасортиментного планування прибутку


Показники

Продукція


А


В


Обсяг товарної продукції без залишків нереалізованої

продукції на кінець планового періоду, шт.

200


100


Ціна за одиницю продукції, грн.

1800


2300


Обсяг продукції, що реалізується, в діючих цінах, грн

360000


230000


Планова собівартість одиниці продукції, грн.

1200


1900


Собівартість одиниці продукції, що реалізується, грн.

240000


40000


Прибуток від реалізації продукції, грн.

120000


...



Укрупнений метод прямого рахунку застосовується на підприємствах з незначною номенклатурою продукції, що випус­кається. Метод поасортиментного розрахунку використовується при більш широкому асортименті, якщо планується собівартість по кожному виду продукції. Головною перевагою методу прямо­го рахунку при відомих цінах і незмінних витратах протягом пла­нового періоду є його точність.

Раніше метод прямого рахунку був основним при плану­ванні прибутку, так як підприємства виходили з однозначно виз­наченого обсягу реалізації продукції, кола покупців, фіксованих цін, так як ціни на сирови­ну залишалися практично незмінними, заробітна плата і аморти­заційні відрахування не чинили такого впливу на собівартість, як в сучасних умовах. Розрахунок прибутку був, по суті, похідним показником від обсягу реалізованої продукції і її собівартості. А так як кожне підприємство виробляло встановлену йому номенк­латуру продукції, то не потрібно було шукати альтернативних рішень для збільшення суми прибутку.

В сучасних умовах господарювання метод прямого рахун­ку можна використовувати при плануванні прибутку лише на ду­же короткий проміжок часу, поки не змінилися ціни, зарплата та інші обставини. Це виключає його застосування при річному і перспективному плануванні прибутку.

Зміст аналітичного (економічною) методу планування прибутку розглянемо коротко, лише з тією мстою, щоб показати його відмінність від методу прямого рахунку. В такому випадку розрахунок ведеться окремо за порівнюваною і непорівнюваною товарною продукцією. Порівнювана продукція випускається в базисному році, який передує плановому, тому відомі її фактич­на собівартість і обсяг випуску. За цими даними можна визначити базову рентабельність Р6:


Рб= (П0:Стп) х 100%, (Формула 3.4)


де П0 - очікуваний прибуток (розрахунок прибутку ведеться в кін­ці базисного року, коли точний розмір прибутку ще не відомий),

Стп - собівартість товарної продукції базисного року.


Наприклад:

припустимо, що П0 складає 200 тис. грн., Стп - 600 тис. грн., тоді Рб = (200 : 600) х 100% = 33,3%.


Якщо обсяг товарної продукції планового року за собівартістю базисного року складає 500 тис. грн., то прибуток орієнтовно, буде складати: 500 Ч 33% = 165 тис. грн. В цьому розрахунку враховано вплив першого фактору - обсягу вироб­ництва. Далі розрахунок ведеться в певній послідовності:

1) розраховується зміна (+/-) собівартості продукції в плановому році. Припустимо, що на основі прогнозу про зрос­тання цін на сировину, збільшенні амортизаційних відрахувань та інших факторів собівартість продукції планового року в порівнянні з базисним зросте на 20 тис. грн.;

2) визначається вплив зміни асортименту, якості, сорт­ності продукції. Такі розрахунки виконуються в спеціальних таб­лицях на основі планових даних про асортимент продукції, її якість і сортність. Припустимо, що прибуток зросте за рахунок цих факторів на 25 тис. грн.;

3) після обґрунтування ціни на готову продукцію плано­вого року визначається вплив зростання цін. Припустимо, що збільшення ціп па продукцію, що реалізується, в наступному році може дати ЗО тис. грн.;

4) вплив на прибуток всіх перелічених факторів визна­чається шляхом їх додавання. Прибуток від виробництва порівнюваної товарної продукції в наступному році складе: 165-20 + 25 + 30 = 200 тис. грн.;

5) тепер слід врахувати зміни прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок (10 тис. грн. і на кінець планового року (5 тис. грн.): 10 + 200 - 5 = 205 тис. грн.)

На відміну від методу прямого рахунку аналітичний ме­тод планування прибутку показує вплив факторів на величину прибутку, але і він в достатній мірі не враховує вплив всіх змінних умов господарювання на фінансові результати і не забез­печує їх достовірність перш за все через умови господарювання, які постійно змінюються.


^ 4. Сутність і методи обчислення рентабельності та норми прибутку


Не дивлячись на те, що абсолютна маса прибутку є дуже важливим показником діяльності агропромислового підприємства вона може харак­теризувати лише рівень ефективності господарювання. За інших рівних умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке має у власності більший капітал, використовує більше живої і уречевленої праці, більше виробляє і реалізує продукції. Тому, щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи суб'єкта господарювання в АПК необхідно отрима­ний прибуток порівняти з понесеними витратами, площею сільськогоспо­дарських угідь чи поголів'ям сільськогосподарських тварин. При цьому витрати можна розглядати в двох аспектах:

• як поточні витрати, що входять до собівартості продукції;

• як авансований капітал (вартість) для здійснення виробничо-фінан­сової діяльності підприємства.

Порівняння прибутку в поточними витратами характеризує таке понят­тя як рентабельність. Співставлення ж прибутку з авансованою вартістю характеризує таке поняття як норма прибутку.

Рентабельність, норма прибутку і питома маса прибутку означають прибутковість або доходність виробництва і реалізації окремих видів продукції, різних галузей АПК, структурних підрозділів і підприємств в цілому як суб'єктів господарювання. природних

Рентабельне ведення виробничо-фінансової діяльності свідчить про те, що підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво та одержує прибуток.

Прибуток – це головне джерело розширеного відтворення, а тому показник рентабельності дуже важливий для об’єктивної оцінки досягнутих результатів господарювання.

Рівень рентабельності і норма прибутку є відносними показниками, а тому вимірюється в процентах. Питома маса прибутку вимірюється в абсолютних величинах в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь або 1 голову сільськогосподарських тварин.

Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку від реалізації агропромислової продукції до її собівартості або витрат виробництва і обчислюється за такою формулою:

^ Р = (Прп / С) х 100 (Формула 4.1)


де Р — рівень рентабельності, %;

Прп — прибуток від реалізації продукції;

С — собівартість реалізованої продукції.

Цей показник характеризує економічну ефективність використання поточних витрат, показує ступінь їх окупності. Проте необхідно пам'ятати, що рівень рентабельності характеризує ефективність використання лише спожитих основних і оборотних фондів. Він не відображає ефективності санкціонування авансованої вартості у виробничі фонди, не враховує швидкості обороту капіталу. Тому у найбільш сприятливих умовах працюють галузі з високою оборотністю функціонуючого капіталу, а в гірших – галузі, в яких із технологічних причин оборотність його низька, зокрема сільське господарство. Показник рівня рентабельності визначається по підприємству в цілому, по структурних підрозділах, комплексних галузях і по виробництву окремих видів продукції.

У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник рівня збитковості, як процентне відношення суми збитку до собівартості реалізованої продукції.

За умов ринкової економіки інтерес до виробництва збуджується прибутком, оскільки його збільшення забезпечує зростання рівня споживання суб'єктів господарювання. Проте маса прибутку залежить не лише від обсягу вкладених у виробництво коштів, що зумовлює рівень випуску продукції, а й від того , який прибуток приносить кожна авансована у виробництво грошова одиниця.

При однакових цінах і витратах коштів розмір прибутку завжди більший там, де одиниця вкладень прибутковіша. Ступінь прибутковості авансованого капіталу визначає норма прибутку.

^ Норма прибутку обчислюється як відношення маси прибу