Реферат: Психологія вибору професії основні концептуальні положення Деформація особистості професійна

ПСИХОЛОГІЯ ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ


Основні концептуальні положення


Деформація особистості професійна – змінення психічної структури, якостей особистості під впливом виконання професійної діяльності.

Ідентичність – умова, за якої людина почувається незмінною (в своїх суттєвих проявах), діючи у різноманітних життєвих ситуаціях.

Кар’єра – успішне просування працівника в сферах суспільної, професійної, наукової діяльності і т. ін.

Оптація – (от лат. optatio – желание, вибор) - прийняття рішення про вибір шляху професійного розвитку.

Персонал – особистий склад або працівники закладу, підприємства, група за професійними чи службовими ознаками. Розрізняють технічний, медичний, педагогічний, обслуговуючий персонал і т. ін.

Професіограма – характеристика професії, що включає опис умов праці, прав і обов’язків працівника, необхідних знань, вмінь і навичок, професійно важливих якостей, а також протипоказань за станом здоров’я. Професіограма дозволяє визначити професійну придатність людини.

^ Професійна міграція – зміна виду професійної діяльності, місця роботи, спеціальності і професії.

Професійна орієнтація (профорієнтація) – система науково обґрунтованих психолого-педагогічних та медичних заходів, націлених на підготовку молоді до вибору професії з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості і потреб суспільства.

^ Професійна придатність – відповідність особистісних характеристик досліджуваного вимогам професіограми, його здатність оволодіти даною професійною діяльністю.

Профпсихологія – галузь прикладної психології, яка вивчає закономірності формування професійних намірів, вибору професії, оволодіння нею, становлення і оцінки фахівця і професіонала, а також професійних деструкцій особистості.

Предметом профпсихології є психологічні особливості, закономірності, механізми професійного становлення особистості.

Об’єктом профпсихології є взаємодія особистості і професії. В центрі її дослідження – професійний розвиток і професійне самовизначення.

^ Професійна соціалізація – привласнення фахівцем групових норм, цінностей, правил професійного спілкування, ідентифікація себе з професією.

Професійне самовизначення – активний і довготривалий процес вибору професії, внутрішнє психологічне підґрунтя і результат цього процесу. Зміст професійного самовизначення – обізнаність про світ професій, шляхи іх вибору, способи засвоєння професій, самоаналіз і самооцінка.

^ Професіне становлення – розвиток особистості в процесі вибору професії, професійної освіти та підготовки, а також продуктивного виконання професійної діяльності.

^ Професійний профіль – сукупність критеріїв оцінки особистості фахівця. Включає види діяльності, професійно важливі якості, ключові кваліфікації, соціально-професійні ролі і способи поведінки.

Професіонал – працівник, який володіє окрім знань, вмінь, якостей і досвіду також певною компетенцією, здібністю до самоорганізації, відповідальністю і професійною надійністю. Професіонал здатний виявити проблему, сформулювати завдання і знайти спосіб його вирішення.

Професія – рід трудової діяльності, що вимагає певних знань і вмінь, надбаних в результаті спеціальної освіти, підготовки і досвіду роботи. Назва професії визначається виходячи із застосовуваних знарядь праці (машиніст, токар, комбайнер), предметів праці (машинобудівник, гірник), способів впливу на предмет праці (штамповник, мотальниця) або характеру і змісту праці.

Психограма – частина професіограми, яка відображає вимоги до особистості фахівця, а також психофізіологічні властивості, психологічні якості і здібності, що забезпечують оволодіння даною професією.

^ Самовизначення особистості – свідомий акт виявлення і ствердження власної позиції в проблемних ситуаціях.

Cпеціаліст – професійно компетентний працівник, який володіє необхідними для якісного і продуктивного виконання праці знаннями, вміннями, навичками, досвідом та індивідуальним стилем діяльності.

^ Стадії професійного становлення характеризуються соціальною ситуацією і провідною діяльністю.

Виділяють стадії:

1. Аморфної оптації (0-12 років). Основне психологічне новоутворення стадії: професійно орієнтовані інтереси і схильності.

2. Оптації (12-16 років) – професійні наміри, вибір шляху професійної освіти, навчально-професійне самовизначення.

3. Професійної підготовки (16-23 роки) – професійна підготованість, професійне самовизначення, готовність до самостійної праці.

4. Професійної адаптації (18-25 років) – засвоєння нової соціальної ролі, досвіду, самостійного виконання професійної діяльності, професійно важливі якості.

5. Первинної професіоналізації – професійна позиція, індивідуальний стиль діяльності, кваліфікована праця.

6. Вторинної професіоналізації – професійний менталітет, ідентифікація з професійною спільнотою, професійна мобільність, корпоративність, гнучкий стиль діяльності, висококваліфікована діяльність.

7. Професійної майстерності – творча професійна діяльність, рухливі інтегративні психологічні новоутворення, самопроектування власної діяльності і кар’єри, вершина (акме) професійного розвитку.


^ САМОПІЗНАННЯ: ЦІКАВИЙ СВІТ МОГО «Я» І МАЙБУТНЯ ПРОФЕСІЯ


Самооцінка і рівень домагань

Темперамент і професія

Професійно-важливі риси характеру особистості

Визначення типу мислення

Увага і пам'ять


Вимоги, які необхідно враховувати при виборі професії та плануванні професійної кар'єри - це, в першу чергу, психологічні особливості людини. І внутрішнє життя людини, і її зовнішні прояви будуються за певними законами, які вивчає і описує психологія.

Американський вчений Ф. Парсонс виділив три основні чинники успішності вибору професій: правильна самооцінка схильностей, здібностей, інтересів, устремлінь, можливостей і обмежень; знання того, що потрібне для успішної діяльності за кожною з вибираних професій; уміння співвіднести результати самооцінки із знаннями вимог професій.

Пізнати себе, усвідомити свої сильні і слабкі сторони допоможе Тобі інформація, отримана за допомогою психологічних тестів. Перша умова роботи психологів з тестовими методиками — конфіденційність. Ще одна важлива умова — Твоя щирість при відповіді на запитання. Якщо відповіді на питання, що стосуються Твоєї поведінки в різних ситуаціях, завідомо неправдиві, то результати тестів будуть недостовірними.

Більшість тестів засновані на самооцінці. Самооцінка - це здатність оцінювати себе самого. Саме вона є тим вимірювальним приладом, який завжди з Тобою.

Американський психолог Вільям Джеймс вивів формулу самооцінки, яку іноді називають «формулою щастя»:

^ САМООЦІНКА = Успіх / Рівень домагань

Є тільки два способи підвищити самооцінку:

1) домогтися успіху в якій-небудь діяльності;

2) знизити рівень домагань.

Досягти одночасно і того, й іншого вдається лише великим людям.

^ Темперамент і властивості нервової системи.

У п'ятому столітті до нашої ери в Греції жив великий вчений Гіппократ, в роду якого було 17 поколінь лікарів. Досвід і спостережливість допомогли йому описати нині всім відомі типи людей: сангвініка, холерика, флегматика і меланхоліка. Чотири темпераменти Гіппократ порівнював з чотирма стихіями: вогонь, земля, вода, повітря. Гармонія чотирьох стихій створює життя на землі, гармонія чотирьох початків в людині дозволяє їй жити повноцінним життям.

Темперамент - якість біологічна, вроджена. Темперамент визначає і забезпечує швидкість, силу і врівноваженість наших реакцій. Він проявляється в мисленні, мові, манері спілкування. Але темперамент не впливає на інтереси, успішність, інтелект, ділові якості. Визначити свій темперамент Ти можеш за методиками: «Формула темпераменту», опитувальником Г.Айзенка. На основі отриманих результатів Ти зможеш зробити висновок, яким чином враховувати тип темпераменту в майбутній професійній діяльності та який iндивiдуальний стиль дiяльностi формувати в себе, пристосовуючи темперамент до вимог “Твоєї” професії.

Слід зазначити, що темперамент рідко зустрічається у чистому вигляді. Як правило в однієї людини поєднуються властивості різних типів, наприклад: холеричний меланхолік, меланхолійний флегматик та ін. Кожному типу темпераменту властиві позитивні і негативні якості. Питання, ким краще бути, не має сенсу, як і питання, який час року краще. У кожному є свої плюси і свої мінуси. Треба їх знати і діяти, вибираючи ефективну модель поведінки в залежності від ситуації, не йдучи на поводу у природних якостей, а розвиваючи їх.

Сангвінік (живий тип) − сильний, врівноважений, рухливий. Швидко пристосовується до нових умов. Енергійний і працьовитий, швидко зосереджує увагу. Може тривалий час працювати і виконувати завдання навіть у несприятливих умовах, але при умові, що ця робота цікава, доступна і викликає емоційні враження. Сангвініки мають хороші організаторські здібності, легко вступають в контакт, швидко зближуються з людьми, налагоджують гарні стосунки, легко спілкуються. Почуття і настрої в них мінливі. Порівняно легко переживають невдачі і неприємності. В разі відсутності серйозних цілей, глибоких думок, творчої діяльності у сангвініків формується поверховість і несталість. Сангвінічний темперамент не накладає ніяких обмежень на вибір професії.

Флегматик (спокійний тип) − сильний, врівноважений, інертний. У більшості випадків флегматик рівний і спокійний, рідко виходить із себе. Навіть зазнавши неприємностей − залишається спокійним. Працьовитий, витриманий. В роботі виявляє ґрунтовність, продуманість, настирливість. Спокійно, повільно рухається і розмовляє. Не любить частих змін в будь-чому, надає перевагу звичному оточенню. Повільно зосереджує увагу. Повільність може заважати йому в роботі, особливо тоді, коли необхідно щось швидко зрозуміти, запам’ятати, зробити. Але зате він запам’ятовує міцно і надовго. У ставленні до людей сталий, спокійний, тактовний. В залежності від умов у одних флегматиків можуть розвинутися позитивні риси: витримка, глибина думок; інших − в’ялість, байдужість, безвілля, лінощі. У флегматиків є схильність до систематичної роботи, вміння концентруватися на поставленому завданні, вдумливість - необхідні професійні якості вченого, дослідника.

Холерик (поривчастий тип) − сильний, рухливий, неврівноважений. Він характеризується сильним збудженням і менш сильним гальмуванням. Через це нестриманий, нетерплячий, дратівливий. Швидкий в рухах і діях, поривчастий. Психічні процеси протікають у нього швидко та інтенсивно. Із захопленням розпочинає справу, виявляє ініціативу, працює з натхненням, але запас енергії у нього швидко вичерпується. Особливо коли робота одноманітна і вимагає старанності, тоді піднесення та натхнення пропадає, настрій псується. Властиве холерику переважання збудження над гальмуванням виявляється у різкості, гарячковості, дратівливості, нестримності, які він виявляє у спілкуванні з людьми. Все це йому заважає об’єктивно оцінювати вчинки людей. Оскільки потреба в спілкуванні у холериків підвищена, вони часто обирають професії, пов'язані зі спілкуванням - сфера обслуговування, юриспруденція, політика, адміністрування. А це якраз ті види діяльності, які вимагають від людини уміння ефективно спілкуватися.

Меланхолік (уповільнений) − дуже важко переживає образу, міміка невиразна, голос тихий. Характеризується пониженою активністю. Невпевнений у собі, несміливий. Він швидко втомлюється, тривале і сильне напруження викликає втому і він, як правило, припиняє таку роботу. У звичайній і спокійній обстановці працює продуктивно. Емоції у нього виникають повільно і відрізняються великою глибиною. Важко переносить образи, хоча зовні це майже непомітно. Люди цього типу схильні до замкнутості, уникають спілкування з незнайомими людьми, сором’язливі. Меланхоліки часто характеризуються м’якістю, тактовністю, делікатністю. Висока чутливість у поєднанні з потребою в самоті народжує не полководців, а творців. Більшість поетів, художників, музикантів - меланхоліки. Їхні твори - пам'ять про їхні почуття і переживання. Силою свого таланту вони змушують інших переживати своє щастя і своє страждання. Проте не буває правил без винятків. Холеричний темперамент не завадив Пушкіну стати великим поетом.

Будь-яка група людей працює ефективніше, якщо в ній є представники всіх темпераментів. Меланхоліки першими відчувають, в якому напрямку треба починати пошук. Холерики виконують функції безстрашних розвідників. Сангвініки є джерелом позитивних емоцій і постійно генерують несподівані ідеї. Флегматики аналізують інформацію та пропонують зважене рішення.

Особливості темпераменту необхідно враховувати при виборі професії, але не слід плутати темперамент з характером. Доброта і жорстокість, працьовитість і лінощі, акуратність і неохайність - все це риси характеру, які не закладені від природи, а формуються протягом усього життя. Розумним або дурним, чесним чи брехливим, талановитим або бездарним може бути людина з будь-яким темпераментом. Успішність людини залежить не від її темпераменту, а від здібностей, знань, навичок та спрямованості особистості.


^ Професійно-важливі риси характеру особистості

Характер людини − це індивідуально-своєрідне поєднання суттєвих властивостей і особливостей особистості, що проявляються в поведінці, вчинках, діяльності.

Характер людини складається із співвідношення багатьох якостей або рис, які, як правило, утворюють протилежні пари (позитив/негатив) і поділяються на чотири групи:

Риси характеру, що виражають ставлення особистості до діяльності, до праці, навчання: працелюбність − лінь, ініціативність − консервативність, добросовісність − безвідповідальність, наполегливість − безвілля.

Риси характеру, що виражають ставлення особистості до інших людей, до суспільства: товариськість − замкнутість, тактовність − безтактність, правдивість − брехливість, ввічливість − грубість, чуйність − жорстокість, щирість − лицемірство, доброзичливість − заздрість, турботливість − байдужість.

Риси характеру, що виражають ставлення особистості до себе: самокритичність − некритичність, вимогливість − невимогливість, скромність − хвалькуватість, почуття гідності − самолюбство, егоїзм − альтруїзм (безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших).

Риси характеру, що виражають ставлення особистості до речей: акуратність − неохайність, економність − марнотратство, щедрість − скупість.

За визначеністю характери людей бувають з яскраво вираженими рисами (однією або декількома) (наприклад, горда людина або ввічлива і т. ін. означає, що зазначена риса домінує над всіма іншими) і без визначеності, коли жодна з рис особливо не виділяється (у цьому випадку кажуть „невизначений характер”).

За цілісністю характери людей поділяються на цілісний, в якому відсутні протилежні риси, і суперечливий, в якому наявні несумісні риси. Люди з цілісним характером відрізняються єдністю думок та почуттів, цілей та способів діяльності, переконань, поглядів та вчинків. Навпаки, для людей із суперечливим характером властивий розлад між думками та почуттями, між переконаннями та вчинками і т. ін.

За силою розвитку вольових якостей розділяють сильні і слабкі характери. Якщо рисами сильного характеру є цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, витримка, мужність, сміливість, то рисами людей безхарактерних є нерішучість, боягузтво, невпевненість і т. ін.

Характер багато в чому визначає життя, долю людини. Недаремно народна мудрість твердить: „Посієш вчинок − пожнеш звичку, посієш звичку − пожнеш характер, посієш характер − пожнеш долю”. Таким чином, характер проявляється у ставленні до власної діяльності − активному, цілеспрямованому, нерішучому і т. ін. Разом з тим, якщо говорять про характер, то називають його сильним, твердим, м’яким, тяжким, поганим, настирливим… Однак характер нічого не говорить про соціальну цінність людини: холерик, який має складний характер, може наслідувати величні цілі, а м’який і поступливий сангвінік виявитися негідником.

Вважається, що здатність особистості до вибору професії пов’язана зі здатністю до прийняття рішення, з усвідомленням професійної мети та способів її досягнення через професійне самовизначення, тому вибір професії – це вольовий акт. Пропонуємо Тобі самостійно дослідити вольову організацію Твоєї особистості і порівняти свої вольові якості з тими, які висуває обрана Тобою професія. Ті вольові якості, які недостатньо у Тебе розвинуті, потрібно систематично виховувати в себе.

^ Тип мислення

Психологам вдалося виділити основні риси, властиві мисленню талановитих людей. Це продуктивність, оригінальність, допитливість, мужність.

Продуктивність - це кількість нових ідей, що виникають у людини, здатність швидко переключатися з однієї думки на іншу і використовувати отриману інформацію в різних контекстах.

Оригінальність - це здатність до генерації нестандартних ідей, що виявляється в парадоксальних, несподіваних рішеннях, а також у вираженні отриманих результатів в неординарною формі.

Допитливість - це інтерес до всього нового і здатність дивуватися. Мислення починається з питань. Всі відкриття зроблені завдяки питанням "Як?" і "Чому?"

Мужність - здатність приймати рішення в ситуації невизначеності, не боятися власних висновків і довести їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією. Відомий фізик П. Л. Капіца зазначав, що в науці не ерудиція є основною рисою, головне - уява і сміливість.

У кожної людини переважає певний тип мислення. Тип мислення - це індивідуальний спосіб перетворення інформації.

Скориставшись методикою «Тип мислення» Ти дізнаєшся про власні особливості і зможеш прогнозувати успішність у певних видах професійної діяльності.

^ Предметно-дієве мислення (П-Д) властиво людям справи. Про них зазвичай говорять: «Золоті руки!» Вони краще засвоюють інформацію через рухи. Вони володіють хорошою координацією рухів. Їх руками створений весь навколишній предметний світ. Вони водять машини, стоять біля верстатів, збирають комп'ютери. Без них неможливо реалізувати найблискучішу ідею. Цим мисленням володіють і багато видатних спортсменів, танцюристів.

^ Абстрактно-символічним мисленням (А-С) володіють багато людей науки - фізики-теоретики, математики, економісти, програмісти, аналітики. Люди з таким типом мислення можуть засвоювати інформацію за допомогою математичних кодів, формул і операцій, які не можна ні помацати, ні уявити. Завдяки особливостям такого мислення на основі гіпотез зроблено багато винаходів у всіх областях науки.

^ Словесно-логічне мислення (С-Л) відрізняє людей з яскраво вираженим вербальним інтелектом (від лат. Verbalis - словесний). Завдяки розвиненому словесно-логічному мисленню учений, викладач, перекладач, письменник, філолог, журналіст можуть сформулювати свої думки і донести їх до людей. Це вміння необхідно керівникам, політикам і громадським діячам.

^ Наочно-образне мислення (Н-О) мають люди з художнім складом розуму, які можуть представити і те, що було, і те, що буде, і те, чого ніколи не було і не буде - художники, поети, письменники, режисери. Архітектор, конструктор, дизайнер, художник, режисер повинні володіти розвиненим наочно-образним мисленням.

У чистому вигляді ці типи мислення зустрічаються рідко. У більшості людей переважає один або два типи мислення. Для багатьох професій необхідне поєднання різних типів мислення, наприклад, для психолога. Таке мислення називають синтетичним.

^ 5. Креативність (К) - це здатність мислити творчо, знаходити нестандартні рішення, задачі. Креативністю може володіти людина з будь-яким типом мислення. Це рідкісна і нічим не замінна якість, що відрізняє талановитих і успішних людей в будь-якій сфері діяльності.

На думку американського дослідника Коена, «ми ніколи навіть близько не підходимо до кордонів наших можливостей, а мозок зазвичай використовує лише незначну частину своєї потужності». Психологи висловлюють думку, що можливості людей, яких ми називаємо геніями, - не аномалія, а норма. Завдання полягає в тому, щоб розкріпачити мислення кожного і використовувати величезний потенціал, відпущений нам природою.

Мислення - важка робота. Для її виконання необхідні організованість, добре розвинені увага і пам'ять, спостережливість, працездатність. При масі в 2% від нашого тіла мозок споживає 15% усієї вироблюваної енергії. На успішність виконання інтелектуальних завдань впливає емоційний стан, стан здоров'я, умови роботи. Тому інтелектуальні тести необхідно виконувати в спокійній обстановці і хорошому настрої.

^ Як розвивати мислення

* Інформація для мислення - все одно, що їжа для тіла. Джерела інформації - спілкування з людьми і книгами, екскурсії, подорожі, інтернет. Як і їжа, інформація повинна бути якісною.

* Мислення активізується, коли стандартні рішення не дають результатів. Тому так важливо розвивати у себе вміння бачити предмет чи явище з різних сторін, помічати незвичайне у звичайному.

* Мислення і мова - нерозривні. Мислення розвивається, коли ви розповідаєте про прочитане або побачене, берете участь в дискусіях, викладаєте свої або чужі думки в письмовій формі.


Увага. Пам’ять

^ Увага - це спрямованість нашої свідомості на певний об'єкт. Увага має ряд властивостей: стійкість, обсяг, переключення, розподіл, концентрація. Багато професій пред'являють особливі вимоги до уваги. Наприклад, водій повинен вміти розподіляти увагу, щоб помічати все: сигнали світлофора, ситуацію на дорозі, роботу самого автомобіля. Учитель повинен контролювати ситуацію у класі і стежити за логікою викладу навчального матеріалу. Бухгалтер чи вчений повинні концентруватися на своїй роботі так, щоб не помічати можливі перешкоди.

Увага дитини мимовільна, тобто вона не докладає ніяких зусиль, щоб зупинити свій погляд на яскравій іграшці, новій людині. Мимовільна увага включається, коли ми побачили щось цікаве, незвичайне, що приваблює нас всупереч нашій волі. Порушення довільної уваги у дитини може бути наслідком мозкових порушень, емоційних і психічних проблем, порочного стилю виховання. У дорослих людей недолік довільності може спостерігатися в стані сильного стресу (дистресу), при хронічній втомі, ряді захворювань і нерідко призводить до помилок в роботі. Тому льотчики, авіадиспетчери, водії, оператори виробництв, пов'язаних з підвищеною відповідальністю, перед виходом на робоче місце повинні проходити медичну експертизу.


Пам'ять - це здатність запам'ятовувати те, що ми бачимо, чуємо, говоримо і робимо, зберігати все це, і в потрібний момент відтворювати. Запам'ятовування, збереження, впізнавання, відтворення - основні функції пам'яті.

Продуктивність пам'яті характеризується обсягом і швидкістю запам'ятовування інформації, тривалістю її збереження і точністю відтворення. Відмінності в пам'яті людей виявляються не тільки в її продуктивності, тобто в кількісних характеристиках, але і в якісних.

За характером засвоюваної інформації розрізняють слухову, зорову, моторну, емоційну, логічну пам'ять.

^ Слухова пам'ять важлива для людей, що мають справу із звуковою інформацією - акустиків і операторів зв'язку, звукорежисерів і звукооператорів, музикантів і композиторів.

^ Зорова пам'ять повинна бути добре розвинена у співробітників правоохоронних органів та митників, художників і дизайнерів, вчителів та вихователів.

Спортсмени, каскадери, танцюристи повинні мати гарну моторну пам’ять, тобто пам'ять на рухи.

^ Емоційна пам'ять дозволяє акторові увійти в стан душі свого персонажа і передавати цей стан глядачам.

Вчених відрізняє розвинена логічна пам'ять, завдяки якій вони оперують поняттями, формулами, схемами, гіпотезами, ідеями і концепціями.

^ Як тренувати пам'ять

* Погана пам'ять нерідко є наслідком поганої уваги. Щоб сконцентруватися на завданні, недостатньо просто думати про нього. Необхідно візуально представити або програти ситуацію, виявити нові деталі, розглянути завдання з різних сторін, поставивши себе на місце інших людей.

* Тренуйте зорову пам'ять, намагаючись перед сном як можна яскравіше уявити денні події. Подумки вдивіться в обличчя і предмети, намагаючись побачити деталі.

* Тренуйте слухову пам'ять. Спробуйте повторити сказане диктором з інтервалом у кілька секунд, як це робить перекладач-синхроніст. Випишіть цікаві афоризми та цитати. Щодня запам'ятовуючи хоча б одну з них, ви не тільки поліпшите пам'ять, а й збагатите свою промову.


^ ЦІКАВИЙ СВІТ ПРОФЕСІЙ


Професія, спеціальність, посада

Класифікації професій

Ознаки професії

Формула професії

Типу майбутньої професії

Інтереси і схильності у виборі професії

Професійний тип особистості

Професійно важливі якості

Професія і здоров'я


Зорієнтуватись у великому та складному світі професій, у якому їх нараховується десятки тисяч, зробити правильний вибір Тобі допоможуть класифікації професій. Деякі з них ми розглянемо нижче. А для початку, необхідно навчитися розрізняти поняття “професія”, “спеціальність”, “посада”.

Не кожний вид трудової діяльності називається професією.

Професія - це:

* Діяльність, спрямована на користь суспільству,

* Діяльність, що вимагає професійного навчання,

* Діяльність, виконувана за певну винагороду (зарплату).

Отже, професія – це конкретна діяльність, ремесло, комплекс функцій, рід роботи, який виконується індивідом і є складовою частиною будь-якої трудової діяльності (токар, учитель, лікар тощо). Але не має просто токаря, є токар-розточувальник, токар-універсал; є вчитель початкових класів, вчитель трудового навчання, вчитель математики, а не просто вчитель тощо.

Отже, професія включає в себе ряд спеціальностей.

Спеціальність визначається як вид заняття, комплекс знань, вмінь і навичок, необхідних для визначеного роду діяльності в межах однієї професії. Наприклад, лікар – професія, а хірург – спеціальність; вчитель – професія, а вчитель-математик – спеціальність; слюсар – професія, а слюсар-складальник – спеціальність. Не всі відрізняють поняття “професія” та “посада”, хоча вони мають відмінності.

Посада - це службове місце (становище) в якомусь державному чи громадському закладі, на підприємстві, яке пов’язане з виконанням організаційно-розпорядницьких або адміністративно-господарських та фінансових обов’язків (наприклад: міністр, директор, ректор, декан, бригадир тощо).


^ Класифікація професій будується за своїми законами.

Цікаво, що ще в XVIII столітті відомий історик і державний діяч В.М. Татіщев запропонував свою класифікацію видів професійної діяльності:

* Потрібні науки (освіта, охорона здоров'я, економіка, право);

* Корисні науки (сільське господарство, фізика, біологія, математика);

* Франтівські або науки, що звеселяють (література і мистецтво);

* Марні науки (алхімія, астрологія);

* Шкідницькі науки (чаклунство).

У світі налічується близько сорока тисяч професій, причому щороку зникають десятки старих і виникають сотні нових. Деякі професії кокетливо змінюють назви, прикидаючись сучасними. Не відразу зрозумієш, що бармен - це буфетник, а менеджер - керуючий. Класифікація професій за алфавітом допоможе зорієнтуватися в них, якщо знати назви всіх сорока тисяч професій.

У різних країнах діють класифікації, які об'єднують професії за різними ознаками: місцем роботи, ступенем самостійності, швидкістю просування по службі і т. ін. Можна розподілити професії за галузями промисловості. Ось, наприклад, швейна промисловість. Яких тільки професій там немає - і модельєри, і наладчики устаткування, і слюсарі, і художники, і швачки-мотористки різних спеціальностей, і економісти, і бухгалтери. Але хіба можна приміряти до своїх інтересів і уподобань галузь промисловості? Приміряти можна тільки професію.

Отже, ознайомитись з усіма існуючими професіями у тебе немає можливості, тому найкраще ознайомитись з представниками певних груп професій, утворених на основі схожості між ними.

Обираючи професію людина спрямовує свої помисли перш за все на те, з чим вона буде працювати, тобто на предмет праці, потім на те, що вона буде робити з ним, тобто на мету праці. Важливо також знати, чим вона буде впливати на предмет, тобто знаряддя праці, і де вона буде працювати, тобто умови праці. Виходячи з цього вчені й запропонували відповідно класифікувати професії на підставі істотних ознак: предмету, мети, знаряддя та умови праці.

У нас в країні найчастіше використовується чотирирівнева класифікація професій Є.О. Клімова, за якою всі професії можна розподілити за п'ятьма предметами, трьома цілями, чотирьма засобами і чотирьма умовами праці.

^ На основі відмінностей у предметах праці всі професії запропоновано поділити на п’ять типів: “людина - природа”, “людина - техніка”, “людина – людина”, “людина - знакова система”, “людина - художній образ”.

Людина – природа (П) – предметом праці є живі організми, рослинний і тваринний світ, біологічні процеси, земля, вода: біолог, ветеринар, зоотехнік, тваринник, агроном, овочівник, садівник, лісник, геолог, океанолог тощо.

Людина - техніка (Т) – предметом праці є машини, апарати й установки, технічні системи, матеріали й енергія: інженер, машиніст, шофер, кранівник, слюсар, радіомеханік, токар, сталевар тощо.

Людина - людина (Л) - предметом праці є самі люди, групи людей чи колективи: офіціант, продавець, лікар, вчитель, вихователь, юрист, екскурсовод тощо.

Людина - знакова система (З) – предметом праці є схеми, цифри, умовні знаки, формули, слова, шифри, коди, таблиці: програміст, статист, економіст, коректор, друкарка, комірник, обліковець, кресляр, топограф.

Людина – художній образ (Х) – предметом праці є художні образи, їх роль, елементи та особливості, засоби їх побудови: ювелір, фотограф, актор, письменник, музикант, художник.

 ^ За метою праці виділяють три класи професій: гностичні (пізнавальні), перетворювальні, пошукові (винахідницькі).

Гностичний клас (Г) професій: досліджувати, розпізнавати, відрізняти, визначати, перевіряти; розбиратись у складних явищах, оцінювати (робити висновки на основі різноманітних ознак об’єкта), перевіряти за наперед відомими ознаками, сортувати і т. ін.: контролер технічного контролю (техніка), коректор (знакова система), критик (художній образ), санітарний лікар (людина), лаборант хіміко-біологічного аналізу (природа).

Перетворювальний клас (П) професій пов’язаний з активним перетворюванням предмету праці, його обробкою, переміщенням, упорядкуванням, обслуговуванням, здійсненням впливу на нього, організацією праці. Причому, в одних випадках може відбуватись перетворення безпосередньо в процесі дії на об’єкт праці, а в інших – перетворювальна діяльність спрямовується на види енергії, інформацію, різні процеси: столяр (техніка), учитель (людина), рільник (природа), кресляр (знакова система), реставратор (художній образ).

Клас пошукових (В) характеризують професії практичної праці, близькі до класу перетворювальних – винайти, придумати, знайти новий варіант, сконструювати: вчений, конструктор-модельєр одягу, конструктор меблів, дизайнер, аранжувальник квітів тощо. Останній клас нечисленний за кількістю віднесених до нього професій.

Існують професії, які поєднують в собі ознаки двох і навіть трьох класів.

^ У залежності від знарядь (засобів) праці професії поділяють на чотири відділи. Це професії пов’язані з використанням:

ручних (Р) знарядь праці - викрутка, гайковий ключ, молоток, долото, фарборозпилювач, пневматичний відбійний молоток і т. ін. – слюсар-складальник, монтажник радіоапаратури, столяр, тесля, ювелір, гравіювальник, хірург, стоматолог, музикант тощо;

машин (М) з ручним керуванням, їх ще можна назвати професіями машинно-ручної праці – це токар, фрезерувальник, машиніст баштового крана, машиніст тепловоза, тракторист-машиніст та ін.;  

автоматизованих і автоматичних (А) систем, машин, апаратів, роботів - оператор прокатного стану, диспетчер енергосистеми, апаратник хімічного виробництва, оператор автоматичних потокових ліній, сталевар, друкар, ткаля та ін.;  

функціональних засобів (Ф), знарядь праці - роль знарядь праці тут відіграють функціональні засоби поведінки та мови людини, жести, вимова звуків, слів, виразів, змістові та емоційні інтонації, міміка обличчя або окремі властивості організму - вчитель, вихователь, диктор, актор, диригент хору чи оркестру. Функціональним засобом може бути і організм людини (артист балету, спортивний тренер, співак, акробат).

^ За умовами праці всі професії поділяються на чотири групи:

побутові (П) – праця в умовах звичайного побутового мікроклімату - бухгалтер, економіст, бібліотекар, кресляр, вчитель, конструктор та ін.;

праця на відкритому повітрі (В) – будівельник, пожежник, рільник, лісник, агроном та ін.;    

праця в незвичайних (Н) умовах: на висоті, під землею, під водою, в повітрі, у космосі, в гарячих цехах тощо - шахтар, водолаз, монтажник сталевих конструкцій, космонавт, пілот тощо;

праця з підвищеною моральною (М) відповідальністю за здоров’я і життя людей, матеріальні цінності - лікар, вчитель, інспектор міліції, інженер з техніки безпеки, суддя, продавець, інкасатор, касир, та ін.

Схематично цю класифікацію можна подати у вигляді піраміди із п’яти ярусів: типи, класи, відділи, групи професій з умовними позначеннями (див. мал.1.). На вершині цієї піраміди розташовується вільний ярус-прямокутник, який призначений для умовного позначення Твоєї майбутньої професії у вигляді відповідної формули професії. Цю схему можна розглядати і як „драбину”, сходження по якій допомагає Тобі обмірковувати вибір майбутньої професійної діяльності: від визначення типу професії до обговорення класу, підбору відділу та уточнення групи власної професії.


 

Мал.1. Яруси класифікації професій

Формулу потрібно будувати, наближаючи її до реальних умов сучасної економіки країни. При цьому свідомий вибір повинен ґрунтуватися на положеннях формули вибору професії: „хочу”, „можу”, „треба”. Компонент „треба” вказує на потреби суспільства в кадрах визначених професій. Якщо ти хочеш і можеш займатися якоюсь справою, але на неї немає запиту на ринку праці, тоді інтереси, нахили, здібності й зусилля твої втрачають свій сенс. Таким чином, складена формула професії надає можливість визначити конкретну професію, з якою Ти детально познайомишся і визначиш, чи подобається вона Тобі чи ні. Так, якщо Ти не знаєш, яку професію вибрати, але знаєш, з яким предметом праці хотів би працювати, знаєш, що з ним треба робити, якими знаряддями впливати на нього і в яких умовах виконувати цю роботу, то для цього Ти за даною класифікацією можеш скласти так звану формулу професії (див. мал.1.) і за нею підібрати вже конкретну професію чи групу споріднених професій. Допомагати тобі в цьому повинен психолог, профконсультант, вчитель. Наприклад, ти хотів би працювати з природними рослинними об’єктами, перетворюючи їх за допомогою ручних знарядь праці в побутових умовах. Тоді формула цієї професії буде мати вигляд: П/П/Р/П – під неї підходять професії працівників тепличного господарства, наприклад плодоовочівник. А якщо розширити предмет праці в даній формулі, доповнивши його художнім образом – ПХ – тоді це професія квітникар-декоратор. Але може трапитися, що отриманій формулі на даний момент нічого не відповідає, тобто у дійсності немає такої професії. Так, наприклад, формула професії вчителя трудового навчання має вигляд: Л,Т/П,Г/Ф,Р,М/М,П, професії вчителя початкових класів – Л/П,Г/Ф,Р