Реферат: Населені пункти. Система органів, посадових осіб та їх повноваження Додаток №3

ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ

ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

«УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ РАЙОННИХ ТА ОБЛАСНИХ РАД»


КОНЦЕПЦІЯ

(проект)


(версія станом на 10.06.2011 доопрацьовано з врахуванням пропозицій

обласних і районних рад)


РЕФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ


ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Понятійний апарат

Мета Концепції

Стратегічні пріоритети

Основні напрямки і завдання Концепції

Принципи реформування системи територіальної організації влади

^ 2. ОСНОВНІ ЗАХОДИ З РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

Покращення умов для реалізації прав і свобод людини і громадянина на територіальному рівні

Забезпечення ефективності системи територіальної організації публічної влади

Удосконалення територіальної основи місцевої організації влади

Забезпечення регіонального розвитку

Державна підтримка і гарантування місцевого та регіонального самоврядування

Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування

Правове, методичне та інформаційне забезпечення реформування територіальної організації влади

^ 3. ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

ДОДАТКИ:

Додаток №1. Територіальні громади. Система органів, посадових осіб та їх повноваження

Додаток №2 Населені пункти. Система органів, посадових осіб та їх повноваження

Додаток №3. Регіон. Система органів, посадових осіб та їх повноваження



ВСТУП


Реалізація стратегічного євроінтеграційного курсу України, подальша розбудова демократичної правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою вимагає створення в Україні ефективної, дієздатної системи місцевого самоврядування, яка відповідає цінностям демократичного суспільства й забезпечує здійснення прав і свобод людини і громадянина на місцевому рівні. Така необхідність обумовлена потребою не тільки закріпити досягнуті здобутки у справі становлення України як суверенної держави, але й продовжити розбудову її як соціальної країни, де особа є дійсно вищою цінністю. Адже, як засвідчує досвід країн західної демократії, тільки за умов оптимальної децентралізації й деконцентрації влади, дотримання принципів субсидіарності й самостійності місцевого самоврядування є можливим поліпшення добробуту населення, створення дієвих гарантій реалізації прав і свобод людини і громадянина, покращення соціально-економічного розвитку територіальних громад, районів та регіонів.

Започатковані в нашій державі реформи на сьогодні охоплюють здебільшого владні механізми загальнодержавного рівня. Однак держава може бути міцною тільки за наявності сильних регіонів. Як свідчить світовий і вітчизняний досвід державотворення, системні реформи можуть бути ефективними тільки в тому разі, коли до них залучаються й владні відносини та інститути на територіальному рівні. У Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу регіональна інтеграція визначена в якості одного з найважливіших напрямів інтеграційних процесів. Основою такої інтеграції проголошена Європейська хартія місцевого самоврядування, інші відповідні акти ЄС та Ради Європи. Приєднавшись до Європейської хартії місцевого самоврядування, Україна взяла на себе зобов'язання дотримуватися встановлених у цьому документі принципів, які гарантують правову, адміністративну і фінансову автономність територіальних співтовариств та їх органів. Однак імплементація положень Європейської хартії місцевого самоврядування у національне законодавство практично призупинено.

Перманентні експерименти щодо реформування інститутів територіальної організації влади на місцях, які здійснювалися без достатнього наукового обґрунтування, здебільшого на основі емпіричного досвіду протягом 90-х – 2010-х років, бажаних результатів не дали.

Наслідком цих перетворень стало створення громіздкої й неефективної системи влади, що є однією з основних причин суттєвої диспропорції соціально-економічного розвитку регіонів України. Недосконалість чинного законодавства з цих питань породжує численні конфлікти між різними рівнями влади як по горизонталі, так і по вертикалі, вносить додаткову напругу у відносини між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Одним із суттєвих проявів суперечливості та недосконалості існуючої територіальної організації влади в Україні є надмірна централізація державної влади, яка негативно позначається на розвиткові регіонів, де пряме державне управління превалює над місцевим самоврядуванням. Намагання вбудувати самоврядні інституції в адміністративну державну вертикаль призвело до фактичної підпорядкованості й несамостійності органів місцевого самоврядування. Дублювання повноважень та конкуренція компетенцій місцевих державних адміністрацій і місцевих рад, позбавлених значної частини важелів управління, серйозної матеріально-фінансової основи й ефективного механізму правового захисту вносить конфліктність, гальмує розвиток суспільних відносин.

Подальше вдосконалення поділу влади “по горизонталі” – між окремими гілками, однопорядковими підсистемами державної влади, – неможливе без поділу влади “по вертикалі” – між вищими, центральними і місцевими органами, без удосконалення системи державного управління в питаннях централізації та децентралізації влади, збалансованості загальнодержавних інтересів з інтересами регіонів та територіальних громад. Передумовою досягнення збалансованості інтересів є формування і впровадження виваженої державної політики щодо регіонів, особливо в аспекті фінансового забезпечення їх соціально-економічного розвитку, узгодженості повноважень і дій органів регіонального управління та місцевого самоврядування, розвитку самоврядних інституцій. Державна регіональна політика має надати динамізму регіональному соціально-економічному розвитку через більш повне залучення ресурсного потенціалу регіонів, використання переваг територіального поділу й кооперації праці..

Тому політична реформа має знайти своє логічне продовження у вдосконаленні владних відносин на рівні областей, районів, міст, селищ, сіл, адже саме на цих рівнях найбільш виразно проявляється ефективність влади, її здатність продемонструвати свої можливості через надання своєчасних і якісних управлінських послуг. При цьому вирішення означених проблем є можливим тільки за умов поєднання інституційних змін в системі публічної влади з реформою адміністративно-територіального устрою України. Така реформа, не ставлячи під сумнів унітарного характеру Української держави, повинна упорядкувати наявну систему адміністративно-територіальних одиниць, раціоналізувати їхні межі, забезпечити формування самодостатніх територіальних громад.

Недоліки інституційно-функціональної організації влади на місцевому рівні поєднуються з дефектами правового регулювання. На сьогодні питання муніципально-правових відносин в Україні регулюються кількома сотнями нормативно-правових актів різної юридичної сили. За даних умов вкрай важко, з одного боку, забезпечити системність і внутрішню несуперечливість правового регулювання на всій території країни, а з іншого – врахувати місцеві особливостей та інтереси, підтримати місцеву ініціативу і прагнення до самоорганізації. Відсутність єдиної концепції розвитку місцевого самоврядування в Україні негативно впливає на процес формування законодавчої основи і, як наслідок, – на стан правового регулювання відповідних суспільних відносин.

Виправлення наявних недоліків потребує системного підходу до реформування територіальної організації влади, чіткої концептуальної основи. Саме такою науково-методологічною основою подальших реформ має стати Концепція реформування територіальної організації влади в Україні.

^ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Понятійний апарат

Адміністративно-територіальний устрій – обумовлена географічними, історичними, економічними, етнічними, соціально-культурними чинниками просторова організація держави з поділом її на складові частини (адміністративно-територіальні одиниці), відповідно до яких функціонує система місцевих органів публічної влади. Здійснюється з урахуванням кількісного складу населення, оптимального розміщення продуктивних сил, наявності умов і можливостей для надання населенню соціально-культурних, побутових та інших послуг, необхідності наближення органів влади до населення, забезпечення розвитку та належного функціонування територіального самоврядування.

Систему адміністративно-територіального устрою становлять Автономна Республіка Крим, області, райони, райони в містах, міста, села, селища. В цій системі доцільно виділити: населені пункти та адміністративно-територіальні одиниці. До адміністративно-територіальних одиниць регіонального рівня відносяться: Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь; до місцевого рівня – адміністративно-територіальні одиниці, утворені на основі відповідних територіальних громад.

^ Адміністративно-територіальна одиниця – частина єдиної території держави, що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів публічної влади. За географічними ознаками система адміністративно-територіальних одиниць включає населені пункти, райони і регіони.

^ Населений пункт – первинна одиниця природного розселення людей, що являє собою територію, яка має комплексну забудову, сталий склад населення, власну назву та зареєстрована у передбаченому законом порядку. Розрізняються сільські (села, селища) і міські (міста районного, обласного, республіканського (в Автономній Республіці Крим) та загальнодержавного значення) населені пункти.

^ Міжнаселена територія – територія, що знаходиться поза межами території населених пунктів.

Район – територіальне утворення, до складу якого входять території населених пунктів та міжнаселені території, в межах якого територіальною спільнотою району (територіальною громадою району) безпосередньо або через створені органи районного самоврядування здійснюється вирішення питань районного значення, віднесених Конституцією та законами України до їх відання, а також реалізуються окремі державні повноваження.

Регіон – закріплене у законодавстві територіальне утворення на рівні, що є безпосередньо нижчим після загальнодержавного, яке має відповідний юридичний статус, регіональні органи державної влади та самоврядні представницькі й виконавчі органи.

Округ – територія, в межах якої формуються і діють органи державної влади. Округ на перших етапах не розглядається як територіальна основа для утворення органів самоврядування.

Децентралізація – цілеспрямований процес розширення повноважень місцевих самоврядних органів публічної влади при одночасному звуженні повноважень центральних органів державної влади з метою оптимізації і підвищення ефективності управління суспільно важливими справами, найповнішої реалізації регіональних і місцевих інтересів.

Деконцентрація – організаційний механізм державного управління, що уявляє собою перерозподіл владних повноважень в межах системи органів державної влади – від центральних місцевим органам державної влади або між органами державної влади одного рівня та дозволяє наблизити державний апарат до населення, раціоналізувати процес вироблення та виконання владних рішень.

^ Делегування повноважень – передбачене правовими актами тимчасове надання повноважень одних органів публічної влади іншим органам або органам самоорганізації населення з одночасним встановленням відносин підзвітності та підконтрольності щодо їх виконання з метою забезпечення оперативності та підвищення ефективності управлінської діяльності.

^ Орган публічної влади – орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, орган регіонального самоврядування, який наділений власними функціями та компетенцією, має управлінський апарат, діє за рахунок коштів відповідного бюджету, у правових формах і поширює свої повноваження на всіх суб’єктів за територіальною ознакою в межах, визначених Конституцією і законами України.

^ Органи самоврядування – органи місцевого самоврядування та органи регіонального самоврядування.

Публічна послуга – законодавчо регламентовані та цілеспрямовані дії органів публічної влади, підприємств, організацій, установ, які надаються для реалізації належних цим особам прав, їх законних інтересів, а також забезпечення виконання їх обов'язків.

^ Публічне управління – владна діяльність уповноважених суб’єктів управління, що здійснюється в суспільнозначимих інтересах.

Районна стратегія розвитку є стратегічним планом розвитку району, що розробляється відповідно до регіональної стратегії розвитку і визначає цілі, завдання та напрями сталого соціально-економічного розвитку району на середньостроковий та довгостроковий періоди.

^ Регіональна політика – система принципів, методів, основних напрямків діяльності органів державної влади, місцевого, регіонального самоврядування щодо забезпечення сталого й збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів, оптимального узгодження місцевих і регіональних інтересів з загальнодержавними інтересами, побудови оптимальної та ефективної системи місцевих органів публічної влади, підтримки місцевого й регіонального самоврядування, вдосконалення адміністративно-територіального устрою держави.

^ Регіональна (районна) програма – план заходів, в яких залежно від галузевої чи функціональної спрямованості визначаються напрями, пріоритетні завдання регіонального (районного) розвитку та механізм їх розв`язання.

^ Регіональна стратегія розвитку є стратегічним планом розвитку регіону, що визначає цілі, завдання, пріоритети, напрями сталого економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим та областей на середньостроковий та довгостроковий періоди.

^ Регіональний (районний) розвиток – динамічний процес соціально-економічного зростання та вдосконалення процесу надання управлінських послуг населенню регіону (району).

^ Місцеве самоврядування – гарантоване державою
право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

^ Регіональне самоврядування – право та спроможність територіальної спільноти регіону самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб регіонального самоврядування вирішувати питання регіонального значення, віднесені до їх відання в межах Конституції і законів України.

^ Асоціація територіальних громад – колективний суб'єкт місцевого самоврядування, що формується в порядку, визначеному законом України, з метою об’єднання зусиль для вирішення, безпосередньо або через створені ними органи, питань місцевого значення, віднесених до їх відання Конституцією і законами України.

^ Стратегія регіонального (місцевого) розвитку – перспективне визначення цілей, завдань, основних напрямів та засобів регіонального (місцевого) розвитку, що виступає підґрунтям відповідної діяльності органів публічної влади у цій сфері і визначає цілі, завдання та напрями сталого соціально-економічного розвитку регіону чи окремої територіальної громади на середньостроковий та довгостроковий періоди.

^ Територіальна громада – жителі, об'єднані постійним проживанням у межах одного чи кількох населених пунктів, що утворюють відповідну адміністративно-територіальними одиницю і мають єдиний адміністративний центр.

^ Самоврядна територія – територія, в межах якої територіальною громадою реалізується право на здійснення місцевого самоврядування.

Територіальна спільнота регіону – жителі, об'єднані постійним проживанням на території населених пунктів певного регіону.


^ Мета


Головною метою Концепції є створення більш раціональної та ефективної системи публічної влади в адміністративно-територіальних одиницях, здатної гарантувати найвищу соціальну цінність людини, створити оптимальні умови для її розвитку, забезпечити комплексний і стабільний розвиток усіх регіонів шляхом найповнішого використання їх потенціалу. Необхідним елементом такої системи має бути самостійне, дієве місцеве та регіональне самоврядування.


^ Стратегічні пріоритети


забезпечення реалізації невід’ємного права членів територіальних громад, територіальних спільнот на участь у справах місцевого та регіонального самоврядування;

забезпечення динамічного, збалансованого територіального розвитку;

раціоналізація системи органів публічної влади (в аспекті інституційних, правових та територіальних перетворень);

формування повноцінної системи місцевого і регіонального самоврядування згідно зі стандартами Ради Європи;

забезпечення доступності публічних послуг;

забезпечення керованості системних перетворень на рівні регіонів.


Основні напрямки і завдання концепції



покращення умов для реалізації прав і свобод людини і громадянина на місцевому та регіональному рівнях;

забезпечення ефективності системи територіальної організації публічної влади;

удосконалення територіальної основи місцевої організації влади;

забезпечення регіонального розвитку;

державна підтримка і гарантування місцевого та регіонального самоврядування;

правове, методичне та інформаційне забезпечення реформування територіальної організації влади;

матеріально-фінансове забезпечення реформування територіальної організації влади. Забезпечення сталого територіального розвитку, реальної організаційної та фінансової самостійності територіальних громад і територіальних спільнот, наближення до європейських стандартів вимагає комплексного вирішення завдань, серед яких основні:

удосконалення механізмів реалізації прав і свобод людини і громадянина на місцевому рівні територіальної організації влади;

формування нормативно-правової бази, необхідної для реалізації цієї Концепції, приведення законодавства України у відповідність із документами Ради Європи та Європейського Союзу які визначають принципи місцевого самоврядування, регіональної політики і розвитку;

розробка дієвих механізмів громадського контролю за діяльністю системи територіальних органів державної влади і органів самоврядування;

здійснення інституційних та функціональних перетворень в системі органів публічної влади, що забезпечують територіальний розвиток;

формування адекватної та ефективної структури публічного управління на регіональному і місцевому рівнях;

децентралізація влади, розмежування функцій та повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів самоврядування з питань територіального розвитку;

реформування системи надання публічних послуг;

звуження адміністративного регулювання й упорядкування контролюючих функцій державних органів;

створення належних інституційних, правових та організаційних умов, необхідних для здійснення реформування територіальної основи місцевої організації влади та забезпечення сталого розвитку регіонів;

поєднання зусиль територіальних органів державної виконавчої влади і органів самоврядування щодо розвитку регіонів;

створення умов для належного ресурсного забезпечення виконання завдань та функцій місцевого, регіонального самоврядування.


^ Принципи реформування

системи територіальної організації влади


Принцип гуманізму передбачає безумовний пріоритет прав і свобод людини в діяльності органів публічної влади.

^ Принцип унітаризму гарантує цілісність території України, виключає можливість створення у складі України будь-яких державоподібних утворень та забезпечує єдність державного механізму. В адміністративно-територіальних одиницях не можуть створюватися органи, які конкурують з місцевими органами державної влади. Вони можуть мати тільки власні органи самоврядування, порядок формування та компетенція яких визначаються виключно законами України.

^ Принцип конституційності та законності – реформування територіальної організації влади здійснюється відповідно до Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України на засадах чіткого розподілу повноважень та відповідальності між органами державної влади, органами самоврядування.

^ Принцип оптимальної децентралізації передбачає раціональний розподіл компетенції між органами державної влади, місцевого та регіонального самоврядування, встановлення організаційно-правових меж самостійного вирішення органами самоврядування питань місцевого значення, які зумовлюються потребами загальнодержавного розвитку.

^ Принцип узгодження загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів сприяє найповнішій реалізації інтересів громадян, територіальних громад і спільнот, народу України, слугує розвиткові процесів консолідації суспільства й запобігає небезпечним для конституційного ладу держави соціально-політичним процесам, зумовлює обсяг і характер законодавчого визначення компетенції органів державної влади, органів самоврядування.

^ Принцип партнерства вимагає налагодження постійної тісної співпраці між органами державної влади та органами самоврядування, а також підприємствами, організаціями, установами у розроблені та реалізації заходів щодо територіального розвитку.

^ Принцип субсидіарності – принцип розподілу владних повноважень, за яким надання управлінської послуги максимально наближується до її безпосереднього споживача із врахуванням повноти та належної якості цієї послуги шляхом концентрації матеріальних і фінансових засобів на відповідних територіальних рівнях управління.

^ Принцип збалансованого розвитку регіонів зумовлює диференційованість надання державної підтримки регіонам з урахуванням особливостей їх потенціалу і відповідно до умов, критеріїв та строків, визначених законодавством.

^ Принцип гласності вимагає обов'язкового дотримання безперешкодного руху інформаційних потоків в системі територіальної організації влади, широкої поінформованості громадян про організацію та діяльність органів публічної влади.

^ Принцип державної підтримки і гарантованості місцевого регіонального самоврядування визначає обов'язок держави правовими, організаційними й матеріально-фінансовими засобами сприяти розвиткові місцевого, регіонального самоврядування з метою ствердження демократичних засад організації суспільства, підвищення ефективності управління суспільнозначущими справами.

^ Принцип територіальності місцевого самоврядування характеризує реалізацію цієї форми публічної влади на територіях, які відмежовані одна від одної.

Принцип повсюдності гарантує здійснення місцевого самоврядування на всій території України без будь-яких обмежень, на території не лише населених пунктів, але й на прилеглих до них територіях. Території, на яких не здійснюється місцеве самоврядування, визначаються законами України.

^ Принцип самодостатності територіальних громад і територіальних спільнот вимагає реальної спроможності територіальних громад і спільнот самостійно і в повному обсязі вирішувати питання місцевого та регіонального значення, віднесені до їх відання, на підставі власної і достатньої матеріально-фінансової бази на рівні гарантованих державою соціальних стандартів.

^ Принцип підзвітності і відповідальності органів місцевого та регіонального самоврядування перед територіальними громадами, спільнотами характеризує ці органи як такі, що утворюються і функціонують з метою найбільш повного задоволення потреб та реалізації інтересів жителів адміністративно-територіальних одиниць, вимагає запровадження дієвих механізмів контролю територіальних громад і спільнот за їх діяльністю.


^ 2. ОСНОВНІ ЗАХОДИ З РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ

Покращення умов для реалізації прав і свобод людини і громадянина на територіальному рівні


створення та підтримання повноцінного життєвого середовища на місцевому рівні територіальної організації влади, підвищення якості життя людей, зменшення територіальної диференціації за індексом людського розвитку;

вдосконалення законодавчого регулювання правового статусу членів територіальних громад та спільнот, створення належних умов для реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина;

зменшення відчуженості людини стосовно соціально-економічних і політичних процесів, реальне забезпечення здійснення принципу рівності прав і свобод людини і громадянина;

моніторинг реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина, врахування його результатів при визначенні системи і структури органів публічної влади, регулюванні функцій і компетенції, форм і методів їх роботи;

запровадження системи стандартів надання публічних послуг населенню, встановлення методології визначення їхньої вартості;

дотримання мінімальних стандартів соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів;

впровадження механізмів і процедур, спрямованих на підвищення ролі громадськості щодо моніторингу і контролю за діями місцевої влади;

активізація роботи по впровадженню механізмів і технологій електронного урядування, забезпечивши достатню правову регламентацію відповідних процедур, спростивши доступ громадян та інших зацікавлених осіб до інформаційних ресурсів органів управління, сприяючи розширенню автоматизації та інформатизації процесів та процедур, посиливши відповідальність за порушення інформаційної безпеки держави у сфері електронних технологій;

посилення відповідальності державних службовців і службовців органів самоврядування, з вини яких допущені порушення прав і свобод людини і громадянина;

розроблення дієвих механізмів реального відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої людині, громадянину діями чи бездіяльністю, рішеннями органів публічної влади в результаті порушення їх прав і свобод;

запровадження відкритих консультацій органів виконавчої влади і органів самоврядування з представниками інститутів громадянського суспільства, запровадження механізму залучення громадськості до процесу формування та прийняття управлінських рішень;

встановлення партнерських взаємовідносин між вищими, центральними органами державної влади та органами самоврядування, координація їх зусиль з метою вирішення нагальних проблем територіального розвитку, захисту прав та законних інтересів людини і громадянина;

розроблення та реалізація додаткових заходів, спрямованих на підвищення рівня правової культури населення, роз'яснення конституційних прав і свобод людини і громадянина та засобів їх захисту, повноважень органів публічної влади, а також розширення мережі юридичних консультацій на громадських засадах для надання безоплатної правової допомоги населенню, насамперед громадянам, які потребують соціального захисту та підтримки.


^ Забезпечення ефективності

системи територіальної організації публічної влади


здійснення інституційних перетворень в системі органів публічної влади, що забезпечують територіальний розвиток;

запровадження повноцінного місцевого самоврядування на рівні району та регіонального самоврядування на рівні областей; надання районним та обласним радам права утворювати власні виконавчі органи (виконавчий комітет та інші виконавчі органи ради). Надання права жителям району набувати статусу територіальної громади району;

забезпечення дієвості системи публічної влади на рівні Автономної Республіки Крим відповідно до чинної Конституції Автономної Республіки Крим, законодавче закріплення повноважень інституту Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим;

реформування місцевих державних адміністрацій у напрямку зміни їх правового статусу, позбавлення функцій місцевого самоврядування та трансформування їх у контрольно-наглядові органи з підпорядкуванням Президенту України; надання обласним державним адміністраціям, Представництву Президента України в Автономній Республіці Крим та їх окружним підрозділам повноважень щодо контролю за відповідністю актів органів самоврядування Конституції України та законам України з правом зупиняти акти, які не відповідають Конституції і законам, з наступним зверненням до суду; контроль за відповідністю публічних послуг, що надаються територіальним громадам, спільнотам, державним стандартам, виконанням державних програм та цільовим використанням коштів державних субвенцій, ефективним використанням об’єктів державної власності; збереження за місцевими державними адміністраціями повноважень щодо координації діяльності територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади;

створення мережі регіональних агентств (служб) територіального розвитку як територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що на регіональному рівні здійснюють заходи щодо впровадження державної політики регіонального розвитку, адміністративної реформи, підтримки місцевого, регіонального самоврядування;

виключення конкуренції компетенцій місцевих державних адміністрацій та органів самоврядування;

розмежування компетенції між органами публічної влади на місцях на основі принципу субсидіарності; перерозподіл повноважень між органами самоврядуванням та місцевими органами державної виконавчої влади, органами самоврядування на засадах децентралізації та деконцентрації;

визнання за місцевими та обласними радами права самостійно визначати систему, структуру власних виконавчих органів, загальну чисельність апарату ради та її виконавчих органів, обсяг видатків на їх утримання в межах коштів місцевого бюджету;

посилення варіативності організації місцевого та регіонального самоврядування щодо можливості самостійного встановлення власних адміністративних структур;

посилення відповідальності органів самоврядування перед територіальними громадами і спільнотами; визнання за територіальними громадами і спільнотами права достроково припиняти повноваження відповідних місцевих та обласних рад шляхом референдуму;

подальший розвиток відкритості, гласності в діяльності місцевих органів виконавчої влади та в системі самоврядування; запровадження прозорих процедур прийняття і виконання управлінських рішень; забезпечення організаційних, правових та матеріально-фінансових умов для максимальної поінформованості членів територіальних громад, спільнот про діяльність відповідних органів самоврядування;

законодавче визначення переліку виключних повноважень територіальних громад та спільнот, що можуть вирішуватися тільки шляхом місцевого референдуму;

встановлення паритетних взаємовідносин між органами державної влади і системою органів самоврядування, координація їх зусиль з метою вирішення нагальних проблем територіального розвиту;

запровадження принципово нової системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб органів самоврядування, працівників комунальних підприємств і установ на засадах використання новітніх технологій муніципального менеджменту;

організація розробки реєстрів, професійно-кваліфікаційних характеристик посад в органах самоврядування, що відповідали б сучасним соціально-економічним та громадсько-політичним умовам функціонування цих органів;

- впровадження реальних та ефективних заходів щодо зростання престижу служби в органах самоврядування, підвищення соціального статусу службовців, зокрема, розв'язання комплексу проблем щодо їх матеріального та соціально-побутового забезпечення, вдосконалення системи оплати праці,

створення органів самоорганізації населення як за територіальною, так і за функціональною ознакою;

широке залучення населення, громадськості до вирішення питань місцевого значення через громадські слухання та інші форми безпосередньої демократії.


Удосконалення територіальної основи місцевої організації влади


запровадження перехідної трирівневої територіальної основи місцевої організації влади (адміністративно-територіального устрою):

регіональний рівень - Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь;

субрегіональний рівень (округи) – запроваджується з метою визначення територіальних меж для організації ефективної системи місцевих органів виконавчої влади та інших державних органів;

місцевий рівень - територіальні громади – упорядковується з метою побудови ефективної системи організації місцевого самоврядування;

виконання головних принципів (вимог) під час формування адміністративно-територіальних одиниць місцевого рівня (територіальних громад) та округів:

забезпечення повсюдності розповсюдження юрисдикції органів місцевого самоврядування на всій території держави в межах територій відповідних адміністративно-територіальних одиниць місцевого рівня та юрисдикції регіональних органів влади в межах відповідних регіонів;

недопущення у складі однієї адміністративно-територіальної одиниці розміщення частково чи повністю території іншої адміністративно-територіальної одиниці того ж рівня; територія населеного пункту повинна повністю входити до складу тільки однієї адміністративно-територіальної одиниці місцевого рівня;

забезпечення збігу меж адміністративно-територіальних одиниць із суміжних межами сусідніх адміністративно-територіальних одиниць того ж рівня;

формування території адміністративно-територіальної одиниці вищого рівня із цілісних територій адміністративно-територіальних одиниць нижчого рівня;

поширення юрисдикції територіальної громади, Асоціації громад на самоврядну територію, до складу якої включаються землі населених пунктів, а також прилеглі до них землі, необхідні для розвитку відповідних населених пунктів (економічної, соціальної, транспортної та іншої інфраструктури) незалежно від їх форми власності та цільового призначення; до складу самоврядних територій не можуть бути віднесені території, особливий статус яких визначається законами України;

визначення критеріїв (фінансово-економічних, демографічних, географічних, історичних, інфраструктурних, суспільно-політичних тощо) щодо надання жителям одного чи декількох населених пунктів статусу територіальної громади та утворення відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

створення на базі населених пунктів району, жителі яких не отримують статусу самостійної територіальної громади, територіальної громади відповідного району; максимальна кількість жителів та населених пунктів, які можуть утворювати територіальну громаду району не обмежується;

встановити, що всі територіальні громади, крім тих, які віднесені до регіонального рівня, мають рівний статус – територіальні громади обласного (республіканського) значення;

перегляд критеріїв та порядку щодо надання статусу населеним пунктам, системи їх категорій, умов їх віднесення до певної категорії;

визначення адміністративного центру територіальної громади з урахуванням місцевих традицій, розвиненості економічної, соціально-культурної, побутової інфраструктури, приблизно рівної доступності послуг дошкільної і середньої освіти, медичної допомоги, громадської безпеки для членів територіальної громади; р