Реферат: Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств

ББК 67.303

П68


Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств.


Пiдручник пiдготовлений викладачами кафедри аграрного пра-

ва Нацiональноє академiє Украєни iменi Ярослава Мудрого.


Рецензенти: д-р юрид. наук, доц. О. О. Чувпило (Донецький


держ. ун-т);


д-р юрид. наук, доц. М. В. Шульга (Нац. юрид.

академiя Украєни iменi Ярослава Мудрого)


Автори пiдручника:


д-р юрид. наук В. М. Гайворонський - роздiл i; роздiл II: 1-3;


роздiл III; роздiл IV: 1-6; роздiл VII: 1,3; роздiл VIII: 4;


канд. юрид. наук В. П. Жушман - роздiл V;


канд. юрид. наук М. i. Тiтов - роздiл II: 4; роздiл IV: 9; роздiл IX;


канд. юрид. наук Н. В. Погорецька - роздiл VI: 1, 3;


канд. юрид. наук О. Тi. Радчук - роздiл VIII: 1-3;


канд. юрид. наук Е. М. Бiлоусов - роздiл IV: 8;


канд. юрид. наук В. М. Корнiунко - роздiл VI: 5;


канд. юрид. наук i. М. Жуков - роздiл VII: 2;


/. А. Шумiло - роздiл IV: 7;


В. Ю. Полатай - роздiл VI: 4.


Правове регулювання господарських вiдносин за участю

П 68 промислових пiдприумств: Пiдручник для юрид. вузiв i фак. /

В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, М. i. Тiтов та iн.: За ред.

В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. - Харкiв: Право. -

2000-288 с.


18ВN 966-7146-29-4


Пiдручник охоплюу питання правового статусу, майнових прав

промислових пiдприумств та iнших субуктiв господарювання як пере-

думови виробничоє, комерцiйноє та iншоє господарськоє дiяльностi i

правового регулювання вiдносин, що виникають при цьому.


Для викладачiв, аспiрантiв, студентiв вищих юридичних навчаль-

них закладiв.


П


1203020600-013

2000


Г, >-7146-29-4


ББК 67.303


c В.М. Гайворонський,


В. П. Жушман, М. 1. Тiтов, 2000


i> <Право>, 2000


Роздiл i


Поняття виробничоє i комерцiйноє


(господарськоє) дiяльностi


i. Правовi вiдносини, що виникають


при здiйсненнi господарськоє дiяльностi ....................7


2. Система навчального курсу........................................ 13


3. Господарське право i законодавство.......................... 14


Роздiл II


Правовий статус промислових пiдприумств


i господарських обуднань


1. Поняття пiдприумства. Види пiдприумств


та обуднань................................................................. 19


2. Правова регламентацiя створення пiдприумств .......23


3. Обуднання пiдприумств. Єх правовий статус........... 33


4. Припинення дiяльностi пiдприумств


i обуднань (реформацiя i лiквiдацiя) .......................38


Роздiл III

Майновi права промислових пiдприумств


1. Правовий режим та джерела формування


майна пiдприумств ......................................................46


2. Право власностi. Право повного господарського


вiдання, право оперативного управлiння .................50


3. Склад майна промислових та iнших пiдприумств ,..61

4. Оренда засобiв виробництва та iншого майна.


Лiзинг. Правова регламентацiя................................... 65


5. Облiк майна промислових пiдприумств та iнших


субуктiв господарювання. Правове його


забезпечення ................................................................77


Роздiл IV


Основнi положення про державне

регулювання виробничоє i комерцiйноє

(господарськоє) дiяльностi


1. Принципи та форми державного регулювання


господарськоє дiяльностi....................................


2. Народногосподарськi програми. iндикативне


планування...........................................................


3. Цiноутворення i державне регулювання цiн ....


4. Оподаткування. Правова регламентацiя...........


5. Контроль за господарською дiяльнiстю ...........


6. Державна пiдтримка малого пiдприумництва .


.90


..99

104

108

,121

.132


7. Правовi засоби розвитку конкуренцiє промислових

пiдприумств та iнших субуктiв господарювання .... 139


8. Господарськi ризики i єх страхування ..................... 153


9. Банкрутство субуктiв господарськоє дiяльностi.... 161


Роздiл V


Правова регламентацiя господарських


зобовязань. Господарськi договори


1. Поняття господарського зобовязання


та господарського договору..................................


2. Види господарських договорiв. Договiр


<за вертикаллю>. Внутрiшньогосподарський


договiр. Упереджувальний договiр.....................


3. Змiст господарського зобовязання.


Забезпечення виконання зобовязання..............


4. Вiдповiдальнiсть за порушення господарських


зобовязань i припинення зобовязань ..............


Роздiл VI


Правове регулювання окремих видiв


господарських вiдносин промислових


пiдприумств


176


,180

.185

.195


5


1. Правовi форми реалiзацiє продукцiє ........................ 198


2. Правове регулювання вiдносин, що виникають


при здiйсненнi iнвестицiйноє дiяльностi................. 210


3. Договiрнi вiдносини щодо виконання робiт ...........218


4. Вiдносини, що виникають при здiйсненнi


iнновацiйноє дiяльностi ............................................224


5. Договори з надання виробничих послуг -


перевезення вантажiв................................................ 225


Роздiл VII


Фiнансове забезпечення виробничоє


i комерцiйноє (господарськоє) дiяльностi


1. Правова органiзацiя кредитно-розрахункових


вiдносин .....................................................................228


2. Правовi основи кредитування ..................................233


3. Правове регулювання безготiвкових розрахункiв.


Розрахунковi правовiдносини ..................................241


Роздiл VIII


Правова регламентацiя


зовнiшньоекономiчноє дiяльностi


1. Законодавство про зовнiшньоекономiчну


дiяльнiсть ...................................................................254


2. Правове регулювання експортних та iмпортних


операцiй ....................................................................259


3. Участь iноземних осiб у господарськiй дiяльностi.


Вiльнi економiчнi зони .............................................261


4. Основнi правовi форми розрахункiв,


що застосовуються при здiйсненнi


зовнiшньоекономiчноє дiяльностi............................ 262


Роздiл IX


Захист прав промислових пiдприумств


та iнших субуктiв господарювання


1. Правовi гарантiє господарськоє дiяльностi


та способи захисту прав i iнтересiв пiдприумств... 266

2. Урегулювання розбiжностей господарських спорiв


безпосередньо пiдприумствами ...............................270


3. Захист прав та iнтересiв субуктiв господарювання


арбiтражними та третейськими судами ..................276


Поняття виробничоє


i комерцiйноє (господарськоє)


дiяльностi


1. Правовi вiдносини, що виникають

при здiйсненнi господарськоє дiяльностi


Оиробнича i комерцiйна дiяльнiсть у складовими ча-

стинами господарськоє дiяльностi. Згiдно з Законом Украєни вiд 16

жовтня 1991 року <Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть> це будь-

яка дiяльнiсть, у тому числi пiдприумницька, повязана з вироб-.

ництвом i обмiном матерiальних i нематерiальних благ, що висту-

пають у формi товару.


У навчальнiй лiтературi господарська дiяльнiсть визначауть-

ся як предмет господарського права. Ця дiяльнiсть спрямована на

виготовлення та реалiзацiю продукцiє, виконання робiт, надання

послуг з метою одержання прибутку2. До цього слiд додати, що

результатом господарськоє дiяльностi мау бути задоволення су-

спiльних потреб, адже саме потреби - рушiйна сила розвитку ви-

робництва, збереження i вiдтворення природних ресурсiв.


Процес ведення виробничоє дiяльностi потребуу правовоє рег-

ламентацiє. i хоча втручання держави в цю дiяльнiсть законодав-

ством не допускауться (ст. 27 Закону Украєни вiд 27 березня 1991

року <Про пiдприумства в Украєнi>3), регламентацiя не може об-

межитися загальною вимогою про те, що використання будь-ким

своує власностi при здiйсненнi такоє дiяльностi не може завдавати

шкоди правам громадян, iнтересам суспiльства, погiршувати еколо-

гiчну ситуацiю i природнi якостi землi (ст. 41 Конституцiє Украєни).


У процесi виробництва проявляються приватнi iнтереси, iнте-

реси товаровиробникiв, суспiльства i держави, трудових колек-


Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 29.


2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Господарське право. К., 1996. С. 14-15.


3 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 24.


8


тивiв, споживачiв. Виникау необхiднiсть у єх узгодженнi. Для цього

слiд використовувати правовi регулятори таким чином, щоб не

допустити зниження пiдприумницьких iнтересiв внаслiдок, скажi-

мо, надмiрних податкiв, а з iншого боку, стежити, щоб субукти

господарювання дотримувалися норм природокористування, стан-

дартизацiє, оподаткування, конкуренцiє i т. iн.


Правовими регуляторами виробничого процесу виступають

системи стандартизацiє, сертифiкацiє, забезпечення удностi вимi-

рювань, правовi норми захисту навколишнього середовища, лiцен-

зування господарськоє дiяльностi.


Автори по.сiбника <Господарське право> пишуть, що госпо-

дарське право Украєни розвивауться як система норм, якi регу-

люють три сектори економiки: перший - державний, що у дом-

iнуючим, другий - той, що заснований на колективнiй власностi,

i третiй - приватний. У процесi приватизацiє майна державних

пiдприумств питома вага приватного сектора зростатиме, отже

норми цього права будуть комерцiалiзуватися (зменшуватиметься

елемент державного регулювання) i воно перетвориться на комер-

цiйне право, яке дiятиме паралельно з цивiльним2. При цьому вони

посилаються на те, що в краєнах ринковоє економiки правовi систе-

ми традицiйно включають комерцiйне (а не господарське) право. Це

системи норм права, що регулюють комерцiйну дiяльнiсть у широ-

кому єє розумiннi, тобто виробництво i купiвлю-продаж товарiв, ро-

бiт, послуг. Комерцiйне законодавство там (Нiмеччина, Францiя,

Сполученi Штати Америки) кодифiковане у формi комерцiйних ко-

дексiв, якi дiють паралельно з цивiльними кодексами.


Посилаючись на традицiю торгового права дореволюцiйноє Ро-

сiє, за якою i банкiр, i видавець, i аптекар, i нерiдко сiльський гос-

подар визнавалися купцями, деякi правники висунули пропозицiю

зберегти або вiдновити таку галузь права, як торгове право5. Але

тодiшнiй купець був фактично пiдприумцем, а точнiше - субуктом

господарювання. Така невiдповiднiсть понять, за словами вiдомо-

го росiйського правника Г. Ф. Шершеневича, була викликана над-

звичайно широким юридичним уявленням про торгiвлю, що посту-

пово наближалося до поняття взагалi економiчноє дiяльностi4.


Див.: Круглова Н. Ю. Хозяйственное право. М., 1997. С. 271.


2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. К., 1996. С. 15.


3 Див.: Чанкин В. В. Торговое право: современные тенденции // Государство и

право. 1993. № 2.


4 Див.: Шершвневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4 т. Спб., 1908. Т. 1. С. 140.


9


Якщо йти за <прогнозом> авторiв <Господарського права>, то

i тепер мау утворитися така ж невiдповiднiсть понять, адже комер-

цiйна дiяльнiсть - це, по-перше, дiяльнiсть на товарних ринках

(купiвля-продаж в iнтересах матерiально-технiчного постачання

виробництва i збуту виготовленоє продукцiє), по-друге, дiяльнiсть,

повязана з експортом та iмпортом товарiв, по-трету, дiяльнiсть на

фондових ринках (купiвля-продаж акцiй, облiгацiй та iнших цiнних

паперiв) i, по-четверте, посередницька дiяльнiсть1.


Така дiяльнiсть тiсно повязана з виробничою, але не повинна

ототожнюватися з нею. До переходу до ринковоє економiки матерi-

ально-технiчне забезпечення виробничого процесу здiйснювалось у

централiзованому порядку. Воно проходило кiлька етапiв: вияв потреб

виробникiв у матерiально-технiчних ресурсах, видiлення фондiв мi-

нiстерствам i розподiл цих фондiв пiдприумствам-споживачам.


Потiм органами матерiально-технiчного забезпечення здiйсню-

валося прикрiплення пiдприумств-споживачiв до постачальникiв

i видача актiв на поставку продукцiє. На заключному етапi пiдприум-

ства на пiдставi одержаних нарядiв, планiв прикрiплення та iнших

планових документiв укладали договори на поставку продукцiє.


Перехiд до ринкових вiдносин означау вiдмову вiд адмiнiстратив-

но-наказових методiв господарювання, втручання держави в справи

комерцiйноє дiяльностi пiдприумств. Однак комерцiйну дiяльнiсть

в умовах ринку не можна зводити, як було ранiше, лише до органi-

зацiє збуту продукцiє. В цих умовах вироблена продукцiя знайде збут

лише тодi, коли задовольнятиме попит споживачiв.


Отож завдання виробника полягау в тому, щоб за допомогою

квалiфiкованих працiвникiв аналiзувати конюнктуру ринку, вияв-

ляти незадоволенi потреби, знаходити споживачiв своує продукцiє

i на цiй основi формувати асортиментну полiтику пiдприумства,

здiйснювати розробку новоє продукцiє, налагоджувати системи

сервiсного обслуговування.


Таким чином, якщо ранiше спочатку планувалася в централiзо-

ваному порядку виробнича дiяльнiсть, а потiм укладалися догово-

ри зi споживачами про збут виробленоє продукцiє, то тепер, як пе-

редбачено в Законi Украєни вiд 27 березня 1991 року <Про пiдприум-

ства в Украєнi>, основу планiв виробництва продукцiє становлять

державнi замовлення та договори, укладенi з єє споживачами (покуп-

цями) i постачальниками матерiально-технiчних ресурсiв (ст. 20).


Див.: Круглова Н. Ю. Згадувана праця. С. 45.


10


Виходячи з цього, доходимо висновку, що вiдносини, якi виникають

при здiйсненнi виробничоє i комерцiйноє дiяльностi, - це вiдноси-

ни господарськi, оскiльки виробнича i комерцiйна дiяльнiсть тiсно

повязанi i складають у цiлому дiяльнiсть господарську, а вона по-

требуу окремоє правовоє регламентацiє.


Характерною ознакою господарських вiдносин у поуднання в

них органiзацiйних i майнових елементiв. Господарськими у вiдно-

сини мiж субуктами господарювання (пiдприумствами, пiдприум-

цями) i органами управлiння, мiж тими, хто господарюу, i держав-

ними i громадськими органiзацiями, якi у споживачами продукцiє,

робiт, послуг, що складаються в процесi органiзацiє i здiйснення

господарськоє дiяльностi.


У науцi таке регламентування виокремлене в господарське пра-

во. Процес переходу економiки Украєни до ринку вимагау перегля-

ду концепцiй галузевого правового регулювання i вiдповiдного за-,

конотворення. Це стосууться як <традицiйних> галузей права- ци-

вiльного, адмiнiстративного, кримiнального, так i господарського.


Господарське право можна розглядати в кiлькох аспектах: як

галузь права, як галузь законодавства, як науку i як навчальну дис-

циплiну. i якщо з приводу визначення господарського законодав-

ства, а також науки господарського права i вiдповiдноє навчальноє

дисциплiни особливих розбiжностей серед вчених до останнього

часу не було, то питання про господарське право як окремоє галузi

права було i залишауться до цього часу спiрним.


Однi вченi визначали господарське право, виходячи з розумi-

ння його предмета2 як господарських вiдносин, що виникають у

звязку зi здiйсненням господарськоє дiяльностi (вiдносини за го-

ризонталлю) та керiвництвом нею (вiдносини за вертикаллю -

господарсько-управлiнськi вiдносини) мiж органiзацiями, а також

мiж єхнiми пiдроздiлами i органiзацiую в цiлому (внутрiшньо-гос-

подарськi вiдносини); це точка зору прихильникiв розумiння гос-

подарського права як самостiйноє галузi права3.


Другi вченi висунули концепцiю господарського права як ком-

плексноє галузi права4.


Див.: Пшипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. С. 16.


2 Предметом певноє галузi права у та сукупнiсть суспiльних вiдносин, яка ре-

гулюуться нормами цiує галузi права.


ив.: Теоретические проблемы хозяйственного права. М., 1975. С. 5-31; Мар-

темьянов В. С. Хозяйственное право: история и современность // Правоведение.

1992. №2. С. 102-103.


4 Див.: Толстой Ю. К. Проблемы совершенствования хозяйственного законо-

дательства: Правовое регулирование хозяйственных отношений. М., 1978. С. 31-50.


11


i Дехто з вчених, не визначаючи господарське право як комплек-

сну галузь права, вважав, що нормативнi акти, якi регулюють гос-

подарськi вiдносини, складають комплексну галузь законодавства.


З переходом економiки краєни до ринку концепцiя господарсь-

кого права змiнюуться. Деякi вченi визначають предмет господарсь-

кого права як вiдносини господарювання, тобто вiдносини, що ви-

никають при органiзацiє та здiйсненнi господарськоє дiяльностi2.


Заперечення проти такого пiдходу до визначення предмета гос-

подарського права висувались як за iснування командно-адмiнiст-

ративноє системи, так i тепер.


Розглянемо коротко, в чому вони полягають. На думку В. А. Рах-

миловича, всi правовiдносини в областi органiзацiє господарюван-

ня можуть бути подiленi на двi великi групи. Першу групу ста-

новлять правовiдносини: 1) вертикальнi, тобто вiдносини влади

i пiдкорення, в яких один з учасникiв надiлений компетенцiую з

владного управлiння iншим учасником цих вiдносин, i 2) горизон-

тальнi, тобто такi, в яких взаумнi права i обовязки, здебiльшого

майнового характеру, виникають iз договорiв, правопорушень та

iнших юридичних фактiв. Друга група - це або безпосередньо

самi товарно-грошовi вiдносини, або похiднi вiд них i ними обу-

мовленi вiдносини3.


За умов, коли товарно-грошовi вiдносини не мали всеохоплю-

ючого характеру, притаманного ринковiй економiцi, ще якось мож-

на було зрозумiти такий хiд думок, та чи слiд повторювати цi <по-

стулати> в умовах переходу до ринковоє економiки4, коли товарно-

грошовий характер поширюуться i на вертикальнi вiдносини, коли

i фахiвцi адмiнiстративного права ведуть мову про адмiнiстративнi

договори, тобто договори вертикального типу, що набувають все

бiльшого поширення на практицi як форма управлiнськоє дiяль-

ностi5. Однак викликау сумнiв адмiнiстративно-правовий характер

цих договорiв, скорiше це господарсько-правовi договори.


Див.: Яковлев В. Ф., Якушев В. С. Правовые основы регулирования хозяй-

ственной деятельности. Свердловск, 1979. С. 15.


2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. С. 16.


3 Див.: Рахмилович В. А. О хозяйственном праве и путях развития хозяйствен-

ного законодательства // Советское государство и право. 1989. № 10. С. 4849.


4 Див.: Матвеев Т. К. Экономическая реформа и кодификация гражданского

законодательства: К истории многолетней дискуссии // Государство и право. 1992.

№5. С. 51.


5 Див.: БахрахД. П. Важные вопросы науки административного права/УГосу-

дарство и право. 1993. № 2. С. 37.


12


. 3 iншого боку, важко погодитися з твердженням, що при пе-

реходi вiд планово-адмiнiстративноє до ринковоє економiки госпо-

дарська дiяльнiсть стау дiяльнiстю пiдприумницькою, що й виз|

начау новий змiст господарського права, яке стау правом пiдприу

мницькоє дiяльностi.


Серед економiстiв, так само як i серед юристiв, нинi спостерi-

гауться надто спрощене розумiння економiчноє сутi пiдприумниц-

тва, яке ототожнюу пiдприумництво практично з будь-якими фор-

мами господарськоє дiяльностi i бiзнесу, тобто в теорiє i на практицi

мау мiсце пiдмiна i змiшування понять <пiдприумницька дiяльнiсть>

i <господарська дiяльнiсть>2.


Вже сам законодавець, визначивши, що пiдприумництво - це

самостiйна, iнiцiативна, систематична, на власний ризик дiяльнiсть

по виробництву продукцiє, виконанню робiт, наданню послуг i за-

няття торгiвлею з метою одержання прибутку (ст. 1 Закону Украє-.

ни вiд 7 лютого 1991 року <Про пiдприумництво>3), тут же установ-

люу, що пiдприумцi мають право без обмежень приймати рiшення

i здiйснювати самостiйно будь-яку дiяльнiсть, що не суперечить

чинному законодавству (ст. 3).


Отже на практицi пiдприумницька дiяльнiсть - це будь-яка

дiяльнiсть, спрямована на одержання прибутку.


Проте слiд наголосити, що пiдприумницька дiяльнiсть - це

особлива господарська дiяльнiсть, творчо-пошукова, новаторська,

повязана з виробленням нових iдей i заходiв для досягнення мети.

Вона не схожа на звичайну репродуктивну дiяльнiсть, що очiкуу

на певнi результати, досягнутi певними заходами.


Пiдприумцями, зазначав вiдомий нiмецький економiст Й. Шум-

петер, ми називаумо субуктiв господарювання, функцiую яких у

здiйснення нових комбiнацiй факторiв виробництва, реалiзацiя но-

вовведень, а отже забезпечення економiчного росту4. Єх характе-

ризують за допомогою таких понять, як iнiцiатива, авторитет, хист

передбачення i т. iн. Тому термiни <просто господарi> i <пiдпри-

умцi> ми можемо уявити собi у виглядi антитези двох таких субук-

тiв господарювання5.


Див.: Лаптев В. В. Хозяйственное право - право предпринимательской де-

ятельности // Государство и право. 1993. № 1. С. 36


, 2 Див.: Господарськi i пiдприумницькi вiдносини в економiцi Украєни та єх

правове забезпечення // Право Украєни. 1996. № 12. С. 38.


3 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 14. Ст. 168.


4 Див.: Шумпетер Й. Теория экономического развития. М., 1982. С. 169-170.


5 Див.: Там само. С. 178.


\ 13


Отож поняття <господарська дiяльнiсть> вбирау в себе i понят-

тя <пiдприумницька дiяльнiсть>. Деякi автори далекого зарубiж-

жя теж вважають, що пiдприумницьке право - це важлива час-

туна (але лише частина) господарського права.


. Вiдтак важко на погодитися з думкою, що й на сьогоднi однiую

з важливих методологiчних проблем лишауться розмежування гос-

подарських i пiдприумницьких вiдносин. За всiує близькостi i пе-

реплетiння мiж собою вони не у повнiстю тотожними i повиннi

мати як загальнi, так i специфiчнi способи регулювання2.


2. Система навчального курсу


н


ауковi дискусiє довкола господарського права про-

довжуються i за умов переходу до ринковоє економiки. i в цьому

немау нiчого дивного. Навпаки, в спорi, як кажуть, народжууться

iстина. Але нiякi дискусiє, звiсно, не повиннi переростати в за-

клики до якихось заборон у науцi. Однак Г. К. Матвеев у згадуванiй

статтi <Экономическая реформа и кодификация гражданского за-

конодательства> вiдверто пропонуу заборонити науку господарсь-

кого права, вимагау, щоб цю наукову спецiальнiсть було вiдмiне-

но. Бiльше того, вiн пропонуу вiдмiнити також викладання цiує дис-

циплiни в iнститутах та унiверситетах з посиланням на те, що

всi питання господарського права всебiчно вивчаються в курсi

цивiльного права. Та рiч у тiм, що цивiльне право розглядау єх

тiльки з позицiй регулювання вiдносин рiвноправних сторiн, курс

же господарського права цi питання повязуу з господарсько-управ-

лiнськими вiдносинами, тобто в ньому охоплюуться весь комплекс

правового регулювання господарськоє i пiдприумницькоє дiяль-

ностi. Такий курс необхiдний майбутнiм правникам, якi працюва-

тимуть в умовах ринковоє економiки.


Отже, не торкаючись системи господарського права як галузi

права, зупинимося на системi навчальноє дисциплiни. Саме про неє

йтиметься в цьому посiбнику. До єє загальноє частини слiд вiдне-

сти таке: поняття господарського права, його джерела; субукти,

єхнi майновi права; державне регулювання господарськоє дiяль-

ностi; народногосподарськi програми; iндикативне планування,


Див., напр.: Хойер Вольфганг. Как делать бизнес в Европе. М., 1991. С. 28,

2 Див.: Господарськi i пiдприумницькi вiдносини в економiцi Украєни та ЄХ

правове забезпечення // Право Украєни. 1996. № 11. С. 15.


14


єхня правова регламентацiя; планування господарськоє дiяльностi/

пiдприумств; правовий режим майна пiдприумств; законодавство

про оподаткування; стимулювання державою розвитку виробний

тва та господарського обiгу; правовi засоби розвитку, конкуренцiє

субуктiв господарськоє дiяльностi; антимонопольне законодав-

ство, господарський ризик, банкрутство, iнформацiя та звiтнiсть у

господарськiй дiяльностi; господарськi зобовязання, господарськi

договори, вiдповiдальнiсть за єх порушення; фiнансове забезпечення

господарськоє дiяльностi; правове регулювання зовнiшньоеконо-

мiчноє дiяльностi; захист прав субуктiв господарськоє дiяльностi;


юридична служба в народному господарствi.


До особливоє частини вiдносять правове регулювання окре-

мих видiв господарськоє дiяльностi. Зокрема це правова регла-

ментацiя реалiзацiє продукцiє, купiвля-продаж засобiв виробни-

цтва, договiр поставки та постачання енергетичних та iнших ре-

сурсiв через приуднану мережу, правова регламентацiя iнвести-

цiйноє дiяльностi i капiтального будiвництва, виконання проек-

тних та розвiдувальних робiт, правове регулювання iнновацiйноє

дiяльностi та дiяльностi по виконанню науково-дослiдницьких i

дослiдницько-конструкторських робiт, правове регулювання

дiяльностi, повязаноє з наданням виробничих послуг, перевезен-

ням вантажiв та iнше.


3. Господарське право i законодавство


3. ...

а традицiую в системi науки права взагалi, п окре-

мих галузей i навчальних курсiв зокрема розглядауться поняття

джерел права. В умовах радянськоє правовоє системи, по сутi,

удиним джерелом права визнавалися нормативнi акти, законодав-

ство. Такий пiдхiд до цього поняття зберiгауться i зараз. Навiть

у нещодавно виданому вже згадуваному нами посiбнику з госпо-

дарського права читаумо: <Основними джерелами господарсько-

го права у саме закони та iншi нормативнi акти>. Автор росiйсь-

кого пiдручника з господарського права теж визначау законодав-

ство як джерело права2.


А втiм, зарубiжна наукова i навчальна лiтература по-iншому

розглядау це питання. Згiдно з теорiую джерел права захiдних краєн


Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. С. 20.

2 Див.: Мартемьянов В. С. Хозяйственное право. В 2 т. М., 1994. Т. 1. С. 25.


\ 15


\ право не мiститься тiльки в законодавчих актах. Джерелами пра-

\ва у i правова доктрина, i судова практика, i звичауве право. i за-

\кон набувау смислу тiльки в удностi з ними.

\ Та коли законодавство - форма вираження права, коли зако-

нодавство - це сукупнiсть нормативних актiв, а право - сукуп-

нiсть норм права, то виникау питання: чому законодавство (фор-

ма) - це джерело права (змiсту), а не навпакиi


Вiдповiсти на це запитання не просто, i традицiя пошукiв дже-

рел права давня. Так, дореволюцiйний росiйський правник А. Ф. Фе-

доров джерелами торгового права, як i цивiльного, вважав: а) пози-

тивне (або писане) право; б) звичає; в) судову практику; г) науку2.


У лiтературi того перiоду зазначалося, що питання про дже-

рела права хибуу багатозначнiстю, нечiткiстю. Це питання пiдда-

не радикальному перегляду з боку проф. Л. i. Петражицького3.


То чи не ра часi i нам це зробитиi Тим бiльше, що ми можемо

повторити за Федоровим, що як судова практика, так i наука на-

бувають у нас особливого значення у звязку з незадовiльнiстю

нашого торгового (а зараз -господарського, В. Г.) законодавства4.


В усякому разi, не зайвим буде нагадати думку Петражицького

стосовно джерел права. З цього приводу, писав вiн, висловлюють-

ся рiзнi думки: однi визначають джерела права як форму створення

права; другi - як пiдстави виникнення права; третi - як фактори,

що обуктивно обгрунтовують право; четвертi-як ознаки обовяз-

ковостi юридичних норм; пятi - як рiзнi форми виразу права,

тобто загальноє волi i т. iн. Цi спроби визначення джерел права,

наголошував вiн, не витримують науковоє критики вiдповiдно

i теперiшну вчення про <джерела права> слiд перейменувати на

вчення про позитивне право та його види i рiзновиди5.


Отож, ми можемо говорити про те, що залежнiсть права i його

<джерел> обопiльна - скажiмо, якщо законодавство живить пра-

во, то i навпаки: право живить законодавство. Тобто поняття цi

тiсно повязанi мiж собою i взаумообумовленi. Те саме можна ска-

зати i про юридичну науку. З одного боку, вона у джерелом права i


Див.: Давид Р. Основные правовые системы современности. М., 1988. С. 75-

77, 149.


2 Див.: Федоров А. Ф. Торговое право. Одесса, 1911. С. 123.


3 Див.: Коминка А. И. Очерки торгового права. Спб., 1912. С. 40.


4 Див.: Федоров А. Ф. Згадувана праця. С. 125.


5 Див.; Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нрав-

ственности. В 2 т. Спб., 1907. Т. 2. С. 512-513.


16


законодавства, а з другого - практика застосування норм права у у

джерелом єє розвитку. /


А втiм, чи треба взагалi дошукуватись юридичних джерел пра-/

ваi Коли ж вони у, то виходить, що право само себе живить, сач

морозвивауться. Напевне, пiд джерелами права i законодавства

треба розумiти передусiм соцiальнi умови життя суспiльства, не-

обхiднiсть упорядкування суспiльних вiдносин, якi складаються за

певних економiчних умов. i якщо умови змiнюються, мау змiню-

ватись i законодавство. В юридичнiй лiтературi ще на початку сто-

лiття зазначалося, що внутрiшнi суперечностi в людському су-

спiльствi у суперечностями мiж новим господарюванням i старим

правовим ладом.


Про це свого часу писав i Ф. Енгельс. За його словами, хiд

<правового розвитку> полягау здебiльшого тiльки в тому, що спо-

чатку намагаються усунути суперечностi, якi випливають з безпо-

середнього переведення економiчних вiдносин у юридичнi прин-

ципи, i встановити гармонiйну правову систему, а потiм вплив

i примусова сила дальшого економiчного розвитку знов постiйно

ламають цю систему i втягують єє в новi суперечностi2.


То, мабуть, першопричиною, джерелом розвитку права, пра-

вовоє системи у внутрiшнi суперечностi в суспiльствi, що так яск-

раво виявляються i в наш час.


i ми вiдчуваумо нагальну потребу радикальноє перебудови пра-

вовоє системи, докорiнного оновлення законодавства. Останнiм ча-

сом i Верховною Радою, i Урядом прийнято з цiую метою чимало

нормативних актiв, проте ефективнiсть єхнього застосування мала.

Це пояснюуться, з одного боку, недостатньою ринковою спрямо-

ванiстю приднятих нормативних актiв, а з другого - єх роздрiб-

ненiстю та неузгодженiстю.


У спадщину вiд Радянського Союзу ми отримали частину його

економiки, у сферi правотворення успадкували хiба що практику

прийняття роздрiбнених нормативних актiв та упередженiсть щодо

кодифiкацiє господарського законодавства.


Якщо успадковану частину економiки нам треба перетворити на

цiлiсне господарство, що функцiонуу в iнтересах свого народу, то те

саме слiд зробити з господарським законодавством: прийняти цiлiс-


Див.: Штаммлер Рудольф. Хозяйство и право с точки зрения материалисти-

ческого понимания истории. В 2 т. Спб., 1907. Т. 2. С. 73.

2 Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 37. С. 395.


17


ний законодавчий акт - кодекс, проект якого вже пiдготовлений. Але

тут необхiдно подолати упереджене негативне ставлення до цього

передусiм правникiв. Йдеться про протистояння <чистих> цивiлiстiв

та прихильникiв кодифiкацiє господарського права шляхом створен-

ня Господарського, Комерцiйного, Пiдприумницького чи нехай врештi

Торгового кодексу (назва не мау принципового значення).


Ранiше аргументи проти кодифiкацiє господарського законодав-

ства зводилися до такого твердження: оскiльки радянське право у

<свого роду обуктивною реальнiстю>, якiй притаманнi певнi влас-

тивостi, жорсткi закономiрностi, специфiчна структура, то законодав-

ство, зовнiшня форма права, не може розглядатися як сфера, поли-

шена тiльки на розсуд законодавця, котрий може вiльно кроєти i пе-

рекроювати нормативнi акти, застосовувати будь-якi кодифiкацiйнi

конструкцiє. З цього робився висновок - господарське право не у га-

луззю законодавства, то ж яка тут може бути кодифiкацiя.


В наш час деякi правники демократизм правовоє та економiч-

ноє систем повязують тiльки з приватним iнтересом, приватним

правом, з приватно-правовим регулюванням. Вони вiдстоюють

iдею про зосередження в Цивiльному кодексi <сфери приватного

права, яке охоплюу дуже широке коло вiдносин>, i вважають, що

публiчно-правове регулювання господарськоє дiяльностi мусить

бути, але цi норми повиннi зосереджуватися в окремих законах про

податки, реустрацiю юридичних осiб, iншi види реустрацiє, про

лiцензування, про антимонопольну дiяльнiсть i т. iн.2


Виходить, що приватно-правове регулювання заслуговуу на ко-

дифiкацiю, а публiчно-правове - нi. Алеж нормальне функцiо-

нування ринковоє економiки неможливе без жорсткого державно-

го контролю за дiяльнiстю всiх субуктiв господарськоє (пiдприум-

ницькоє) дiяльностi, без застосування поряд з приватно-правовим

i публiчно-правового регулювання.


Сфера публiчно-правового регулювання, особливо за умов пе-

рехiдного перiоду, охоплюу широкий спектр суспiльних вiдносин

i потребуу науковоє вiдповiдi на питання, що стосуються, скажi-

мо, загальних основ державного регулювання народного господар-

ства, приватизацiє майна державних пiдприумств, iндикативного

планування тощо. Але ж крiм теоретичних дослiджень потрiбнi i


Алексеев С. С., Яковлев В. Ф. О совершенствовании хозяйственного законо-

дательства: Общетеоретические вопросы // Советское государство и право. 1975.

№ 6. С. 45-46.


2 Див.: Шевченко .ЯЦодемiка иавквле-КодексуТГУряд. курур. 1997. 22 трав.


Г єг> сиська юрйДи> -i .


| :1амтаьна_б!блЄ


18


практичнi дiє. Тож необхiдне прийняття як Цивiльного, такi Гос-

подарського, або Пiдприумницького, кодексiв. ,


Проти прийняття Господарського кодексу висунутий i такиу

<аргумент>. Перекладення на Господарський кодекс регулюваня)

пiдприумницькоє дiяльностi, пише Я. Шевченко, далеко не безнiБ-

винна акцiя - насправдi в тому чи iншому виглядi поновлюуться

<вертикаль> командно-адмiнiстративних вiдносин.


Що сказати з цього приводуi Вiдомо, що проекти кодифiкацiє

господарського законодавства, якi були розробленi за iснування ад-

мiнiстративно-командноє системи, вiдхиленi саме через те, що вони

мiстили спроби обмеження в законi централiзованого планового ке-

рiвництва народним господарством. Тодi це було <небезпечним> для

керiвництва. А в чому ж тепер вбачауться небезпечнiстьi У тому, що

<вертикальний> вплив на субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi буде

регламентований законодавствомi Не можна ж вважати, що коли не буде

такоє регламентацiє, то не буде i <вертикального> впливу. Ринкова еко-

номiка теж не вiльна вiд такого впливу. Про це свiдчить i наш, i зарубi-

жний досвiд останнiх рокiв. iнша рiч, що методи такого впливу повиннi

змiнитися. Це й мау бути визначено в Го.

Учебник тортового права. Спб., 1908. С. 55).


33


вати iншим учасникам на єхню вимогу повну iнформацiю про дiє,

виконанi вiд iменi та в iнтересах товарист