Реферат: Святкова прибраний клас. Портрет Тараса Шевченка, вишитий рушник, фотовиставка про життя І творчість Кобзаря, виставка його творів, ілюстрації до творів Т. Г

Міністерство освіти і науки України

Івано-Франківський професійний ліцей автомобільного транспорту і будівництва











Підготувала

викладач

Крицун Г.С.


Івано-Франківськ-2011


Святкова прибраний клас. Портрет Тараса Шевченка, вишитий рушник, фотовиставка про життя і творчість Кобзаря, виставка його творів, ілюстрації до творів Т. Г. Шевченка, репродукції картин художника.

Фільм «Рідна Україна»




Слово вчителя

Щедра і родюча наша українська земля. Вона подарувала нам геніального поета і художника Т.Г.Шевченка. Сьогодні ми зібрались, щоб поговорити про Шевченка-художника.

Великий син українського народу, геніальний поет, мислитель, революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Учень 1

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей.


Учень 2

Довго те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя – дяка,
Гарненько вкраду п’ятака –
Бо я було трохи не голе.
Таке убоге – та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу.
Та й списую Сковороду
Або “Три царіє со дари”.

Учень 3

Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в основному заставляють прислужувати їм. Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка” датований самим автором ще 1830році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

Учень 4

У лютому 1831 року на вулицях столиці Російської імперії – Петербурга з’явилася валка втомлених людей. Один хлопчина звертав на себе увагу тим, що незважаючи на зимову пору, був майже босий. На одному чоботі підошва відпоролася і була прив’язана мотузкою. Це був кріпак поміщика Енгельгарда Тарас, який разом з іншими прибув до столиці. У Петербурзі доля Шевченка круто змінилась. Пан вирішив мати власного кваліфікованого майстра і 1832 року він віддав Шевченка у майстерню на навчання до одного з кращих художників В.Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки. Перші спроби в цьому напрямі були невтішні, однак справжнє систематичне навчання почалося в майстра і це подобалось Тарасу. У 1836 році закінчився термін контракту, Шевченко залишається у Ширяєва, вже в ролі найманого робітника-підмайстра.

Учень 5

Через нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником, змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса із своїм земляком – художником І.Сошенком. Сошенко зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти художнику-початківцю на його тернистому шляху. Сошенко дав йому поради і консультації, а потім знайомив з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою. )

Художник Карл Брюллов намалював портрет російського поета Василя Жуковського, який розіграли в лотерею, що відбулася 16 квітня у палаці графа Вієльгорського.

За зібрані гроші - 2500 карбованців – викупили Тараса Григоровича з кріпацтва. “Відпускна з підписами Михайла Вієльгорського, Карла Брюллова, Василя Жуковського була вручена Шевченкові 22 квітня 1838 року.

Перегляд кінофільму «Шевченко-Художник».




Учень 6

Зразу після викупу з кріпацтва двадцятичотирічний юнак у 1838 році стає вільним слухачем Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.

Учень 7

У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі, любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин: “Живописна Україна” – “Дари в Чигирині 1649 року”, “Судня рада” і “Старости”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни.

Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”.

Згодом, Шевченко знайшов роботу в Київській археографічній комісії. Художникові довелося побувати у різних місцях України, де він змальовував й описував історичні пам’ятки. З часу його подорожей залишилось чимало акварелей, простих і природних за своїми сюжетами. В 1845-1847 роках Тарас Григорович створив ряд портретів які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів.

^ Перегляд кінофільму «Малярство Кобзаря»

Учень 1

Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, відсутністю нарядності, вдалою композиційною бадьорістю і свіжістю барв, намагання дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві.

Учень 2

Закінчивши у 1845 році Академію мистецтв, Тарас Шевченко працював у Київській археографічній комісії та почав змальовувати й описувати історичні пам’ятки по всій Україні. Проте в 1847 році був заарештований за участь у таємному гуртку – Кирило - Мефодіївському братстві і доставлений в Петербург. До закінчення слідства перебував у казематі (Каземат – одиночна камера для ув’язнення у фортеці), а потім був відправлений на заслання у Сибір в Орську фортецю із забороною писати й малювати. Згодом переведений до Новопетровського укріплення біля Каспійського моря. У 1848 році брав участь в Аральській експедиції, під час якої створив серію живописних полотен.

Повернувся Тарас Григорович із заслання лише в 1857 році, а 1859 року здійснив свою третю подорож в Країну. У 1960 році митець одержав звання академіка - гравера.

Учень 3

Спадщина Шевченка-художника налiчує близько шiстдесяти автопортретiв Т. Шевченка, портрети на замовлення, картини циклу "Живописноï Украïни", офорти, гравюри. Т. Шевченко має звання академiка-гравера. Як бачимо, Шевченко-художник не менше вiдомий у нашiй культурi, нiж Шевченко-поет. Картини Т. Шевченка є в Харкiвському художньому музеï, Киïвському ме­морiальному музеï iменi Т. Шевченка, в Академiï мистецтв у Петербурзi, в музеï Т. Шевченка в Каневi. Картини допомагають уявити життя поета, його уподо­бання, творчiсть. Так, офорти Т. Шевченка, створенi на засланнi, розповiдають нам про життя рекрутiв, казахських дiтей та дружнi стосунки з ними Т. Шев­ченка.

Тарас Шевченко!... Це ім'я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, Руставелі і Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.

Заключне слово вчителя

Ховали Шевченка на Смоленському кладовищі. За труною йшли його численні друзі і знайомі, серед них були М. Некрасов, М. Салтиков-Щедрін, Ф. Достоєвський, М. Лєсков, Л. Жемчужников, І. Панаєв та багато інших. Над свіжою могилою поета були виголошені промови. Виступив революціонер-демократ Микола Курочкін, один з найкращих перекладачів творів Кобзаря на російську мову. Його виступ, пройнятий сердечною простотою і щирістю, весь час переривався риданнями самого промовця і присутніх.

Зла доля переслідувала Т.Г.Шевченка і після смерті. Не одразу здійснилося його бажання бути похованим в Україні «щоб лани широкополі і Дніпро і круті, було видно, було чути, як реве ревучий».

Лише через 40 днів на настирне клопотання друзів і прогресивної спільноти було одержано дозвіл перевезти тіло поета в Україну . Місце на Чернечій горі поблизу Канева для поховання запропонував його друг – художник Г.М.Честаховський, який і керував похоронами.