Реферат: Основні види студентських наукових досліджень види науково-дослідної продукції

3. ОСНОВНІ ВИДИ СТУДЕНТСЬКИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1. Види науково-дослідної продукції

Виклад матеріалу наукового дослідження залежить від типу публікацій, розмаїття яких обумовлене різними цілями упорядкування та фіксації змісту наукової інформації, необхідної для забезпечення обміну авторськими думками та їх широкого розповсюдження й використання. Кожне з джерел має певний зміст, специфіку викладу, відповідний стиль, структуру й логіку побудови матеріалу та обсяг [4]. Види наукових публікацій визначаються Державним стандартом України „Видання. Основні види. Терміни та визначення” (ДСТУ 3017-95). Зазначений стандарт включає 45 видів неперіодичних видань за інформаційними ознаками. Серед них головними є: монографія, автореферат дисертації, препринт, тези доповідей, матеріали конференцій, збірник наукових праць, підручник, навчальний посібник, методичні рекомендації, інформаційний листок та ін.

Монографія (monograph) — це наукове книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи декільком авторам. Монографія є найбільш повним та вичерпним висвітленням результатів наукової роботи, ґрунтовним багаторічним дослідженням, що завершується одержанням фундаментальних наукових досягнень, які будуть використані у наступних дослідженнях. Обсяг монографії від 6 друкованих аркушів (1 аркуш — 24 сторінки). Друкують монографію у книжковому форматі.

У монографічних дослідженнях застосовують такий підхід (метод) у вивченні процесів та явищ, при якому як основний об’єкт виступає цілісна, відносно самостійна система, що найбільш повно розглядається в єдиному логіко-монологічному плані з чітко вираженою теоретичною направленістю. Зосередженість на вивченні окремого питання або проблеми — це типова риса для всіх монографічних досліджень.

Залежно від спрямованості змісту, монографічні дослідження можуть бути історичними, теоретичними, дослідно-інформативними та конструктивно-пошуковими [3, 29].

^ Автореферат дисертації (autor’s abstract) — наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня. В Україні наявність автореферату дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата чи доктора наук є обов’язковою умовою захисту дисертації. Автореферат є коротким викладом дисертаційної роботи, повторює її зміст. Перед захистом дисертації розсилається науковим установам, вищим навчальним закладам, виробничим структурам, провідним вченим та спеціалістам галузі з метою ознайомити їх з результатами наукового дослідження та отримання відгуку на нього. Обсяг автореферату обмежений в середньому одним друкованим аркушем. Автореферати обов’язково розсилаються у всі провідні бібліотеки країни.

Препринт (preprint) — наукове видання з матеріалами попереднього характеру, які публікуються до виходу у світ видання, в якому вони мають бути вміщені.

^ Тези доповіді (scientific conference abstracts) — стислий виклад основних думок, публікація яких передбачає ознайомлення учасників конференцій, семінарів, симпозіумів та інших наукових форумів з результатами проведеного дослідження. Їх зміст у більш повному обсязі повідомляється автором — доповідачем в усній формі. Тези складаються з послідовного викладу окремих тверджень, що не підкріплюються фактичним матеріалом та висвітленням перебігу дослідження. Їх обсяг не перевищує 3-х сторінок, що зумовлює вимоги до написання, зокрема чіткість формулювань, принципових позицій автора, які він планує обґрунтувати у публічному виступі з доповіддю або повідомленням.

Тези публікуються невеликим тиражем у збірниках, присвячених темі конференції, і мають завданням подати коротку і якомога вичерпну інформацію щодо результатів дослідження.

^ Матеріали конференцій (proceeding) — неперіодичний збірник підсумків конференцій, доповідей, рекомендацій та рішень. Доповідь — це письмовий виклад розгорнутої усної форми виступу, що відповідає тексту тез. Доповіді не публікуються, а повідомляються учасникам наукового зібрання з метою залучення до дискусій і обговорення викладеного матеріалу. Структурними компонентами побудови доповіді є:

вступ, у якому визначено актуальність запропонованої проблеми;

основна частина, в якій стисло розкривається провідна ідея, її теоретичне та практичне обґрунтування та авторське бачення проблеми;

висновки та рекомендації щодо подальшого вирішення проблеми.

Доповідь готується у письмовій формі обсягом 6-8 сторінок і розрахована на 15-20 хвилин виступу. Коротша за змістом доповідь називається повідомленням і розрахована на 5-7 хвилин виступу.

^ Збірник наукових праць (collection of scientific papers) — збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових установах, навчальних закладах чи товариствах. Основним видом оперативної інформації про нові дослідження з конкретної тематики, які публікуються у збірниках, є наукова стаття, мета якої полягає в поданні інформації про проведену наукову роботу, одержані результати та визначенні напрямку для подальшої розробки теми, актуальних проблем, що потребують свого розв’язання.

За структурою стаття нагадує доповідь і складається зі вступної частини, основного змісту та висновків. Обсяг статті 6-24 сторінки. Стаття може друкуватися не лише у наукових збірниках, але й фахових журналах за певними рубриками: історія, теорія, методика, практичний досвід та ін. Головна вимога при підготовці статті — лаконічність, конкретність та змістовність.

Наукова стаття повинна містити обов’язкові структурні елементи, у тому числі:

анотацію;

вступ;

огляд літератури;

формулювання наукової гіпотези;

емпіричний аналіз результатів досліджень;

висновки;

перелік використаної літератури.

На початку кожної статті обов’язково вказується код УДК, прізвище та ініціали автора, науковий ступінь, навчальний заклад (установа), коротка анотація українською та англійською мовами.

Графічні матеріали надаються на окремому аркуші, де друкується номер та назва малюнка. Формат повинен бути ідентичним розміру оригіналу.

Таблиці подаються як на окремому аркуші, так і в загальному тексті з обов’язковою нумерацією.

У тексті в круглих дужках подається номер формули, якщо на неї є посилання. У інших випадках точно вказується місце формули у тексті.

Список використаної літератури подається наприкінці. Посилання на літературу та інші інформаційні джерела найчастіше вказується у квадратних дужках [7, 9].

Ім’я файлу складається з прізвища автора та першого слова назви статті латинськими літерами. Наприклад: Гончаров С. Технології навчання в кредитно-модульній системі. – honcharov_tehnolog.

Формат файлу — Win Word (doc, rtf). Носії — FDD 3,5, „CD-R”

Формат сторінки — А4. Поля сторінки — 2; 2; 3; 1,5.

Рекомендована гарнітура — Timеs, кегль — 12.

Відстань між рядками — 1,5 інтервали.

Графіка повинна знаходитися в окремих файлах у форматах *tif, *irg, *cdr та ін.

Формули розробляються окремим рядком за допомогою MS Equation. У разі, якщо формулою закінчується речення, після неї ставиться крапка.

Підручник (textbook) — навчальне видання з систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі та офіційно затверджене Міністерством освіти і науки України. Підручник є основою методичного забезпечення навчальної дисципліни в КМСОНП. Навколо нього формується інше методичне забезпечення. Європейська практика розрізняє підручники, орієнтовані на:

початковий рівень (1-2 роки навчання);

середній рівень (3-4 роки навчання);

вищий рівень (магістерська підготовка).

Узагальнення європейського досвіду та наші дослідження свідчать про те, що при КМСОНП розділ, що охоплює одну тему підручника, повинен мати такий зміст [10]:

назва розділу;

короткий опис ідеї розділу;

мета вивчення розділу;

вступ до розділу;

текстова частина розділу;

висновки та узагальнення;

перелік запитань гарантованого рівня знань;

завдання та кейси;

контрольні тести;

список рекомендованої літератури.

Обсяг підручника обмежений і залежить від кількості кредитів (годин), визначених навчальним планом на вивчення дисципліни. Зазвичай — це 90-100 друкованих аркушів на один. кредит.

^ Навчальний посібник (study aid) — навчальне видання, що доповнює або частково (повністю) замінює підручник та офіційно затверджено Міністерством освіти і науки України. Окремі університети (як правило національні) мають право затверджувати навчальні посібники рішенням вченої ради. Для умов КМСОНП зміст окремих розділів посібника може бути таким, як підручника. Державний стандарт України ДСТУ 3017-95 дозволяє видавати такі різновиди посібників для навчального процесу:

наочний посібник — видання, зміст якого передається в основному зображувальними засобами;

практичний посібник — виробничо-практичне видання, призначене практичним працівникам для оволодіння знаннями та навичками при виконанні будь-якої роботи, операції, процесу;

навчальний наочний посібник — навчальне образотворче видання матеріалів на допомогу у вивченні, викладанні чи вихованні;

навчально-методичний посібник — навчальне видання з методики викладання навчальної дисципліни (її розділу, частини) або з методики викладання.

^ Методичні рекомендації (методичні вказівки) — навчальне або виробничо-практичне видання роз’яснень з певної теми, розділу або питання навчальної дисципліни, роду практичної діяльності, з методикою виконання окремих завдань, певного виду робіт, а також заходів. Методичні вказівки можуть бути як для студентів, так і викладачів.

Методичні вказівки для студентів повинні мати такий зміст:

назва розділу;

короткий опис основної ідеї розділу;

мета вивчення розділу;

зміст розділу;

ключові терміни та визначення;

питання на які студентам слід звернути особливу увагу;

ключові вправи та їх розв’язки;

тести для закріплення матеріалу;

список рекомендованої літератури.

Методичні вказівки для викладачів є складовою системи методичної підтримки будь-якого підручника або навчального посібника. Зміст вказівок має відповідати змісту підручника (посібника) і є конспектом викладача для підготовки до занять. Розділ методичних вказівок до певної теми повинен мати наступний зміст:

назва теми;

опис ідеї розгляду теми;

мета вивчення теми;

короткий зміст розділу;

ключові терміни та поняття, які розглядаються;

перелік запитань, що можуть виникнути, та можливих варіантів відповідей;

список рекомендованої літератури.

Обсяг методичних вказівок для студентів та викладачів не повинен перевищувати 20-25 сторінок.

Інформаційний листок — реферативне неперіодичне видання відомостей щодо передового виробничого досвіду або науково-технічного досягнення.

Анотація — стисла характеристика змісту наукової статті, праці, іншого наукового видання, в якій викладено найголовніші висновки праці, визначено їх цільове призначення та наукову вартість. У кожному науковому та навчальному виданні на звороті титульного аркуша завжди подається анотація.

^ Науковий звіт — підсумок науково-дослідної роботи з обраної проблематики, в якому викладено основну ідею, задум та окреслено шляхи її реалізації. Із такою формою роботи студенти ВНЗ зустрічаються під час написання дипломної (магістерської) роботи. У звіті необхідно об’єктивно викласти суть досліджуваної проблеми, дати аналіз стану вирішених завдань та перспективи подальшої роботи, а також обсяг роботи, що виконано за звітний період.

У процесі навчання та наукового пошуку формуються знання, навички та вміння, відбувається всебічний інтелектуальний розвиток особистості, формуються світоглядні позиції, встановлюються зв’язки між предметами та явищами об’єктивного світу. Саме такий підхід у навчанні надасть більшої зосередженості, активної психічної діяльності, що впливає на змістовне наповнення самого процесу навчання, дозволяє моделювати процес осягнення наукової інформації, управляти пізнавальною діяльністю, сприяти розвитку творчої особистості.

Дослідницька робота студентів є складовою частиною КМСОНП. В процесі навчання студенти можуть бути залучені до виконання науково-дослідних робіт на кафедрах, приймати участь у наукових експедиціях, друкувати статті, виступати з доповідями на наукових конференціях, що сприяє їх становленню як фахівців, підвищує рівень конкурентоспроможності на ринку праці.

Разом з цим в період академічного навчання студенти мають виконувати і певні обов’язкові дослідницькі роботи, до яких, в першу чергу відносять:

індивідуальні навчально-дослідні завдання (ІНДЗ);

реферати;

курсові роботи (проекти);

дипломні роботи (проекти);

магістерські дисертації.

Виконання цих робіт дозволяє набути практичного досвіду роботи з літературними та іншими інформаційними джерелами, аналізувати їх, робити висновки, складати звіти та анотації тощо, що безумовно сприяє формуванню творчої особистості.

^ 3.2. Реферативний виклад матеріалу

Протягом навчання у ВНЗ студент має опанувати різними видами наукової праці як за рівнем складності, так і за змістом викладеного матеріалу. Найпростішим з них є реферат — стислий виклад у письмовій формі суті певного питання або наукової проблеми, що включає огляд відповідних інформаційних джерел.

Реферат завжди має письмову форму і використовується для виголошення доповіді, підготовки наукового звіту, написання статті. Якщо в рефераті викладено матеріал з результатами власних досліджень, у тому випадку він називається авторефератом (див.3.1).

Підготовка рефератів є важливим засобом формування у студентів прийомів опрацювання літературних та інших інформаційних джерел, зокрема:

вибір теми і її розгляду з урахуванням елементів актуальності й проблемності;

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра українознавства


РЕФЕРАТ

на тему_______________________

______________________________


Код навчальної дисципліни_______________


Поля: ліве – 15 мм;

праве – 15 мм;

верхнє – 15 мм;

нижнє – 17 мм.


Виконав(ла) ст.1курсу 3гр.

спеціальності 6.050107

„Економіка підприємства”

Степаненко М.М.


Науковий консультант

доц. Перенчук Ю.А.


Рівне-2006

засвоєння правил послідовності пошуку джерел, систематизація матеріалу, визначення основних положень;

формулювання висновків, обґрунтування основних положень.

Структуру реферату визначає декілька факторів, серед яких превалюючим є специфіка опрацьованих інформаційних джерел. Реферативний огляд наукової літератури на певну тему повинен складатися з таких структурних компонентів:

вступ, у якому висвітлено актуальність теми й поставлених завдань;

основна частина, у якій викладено стислий огляд і критичну оцінку наукових видань, їх порівняльне зіставлення, аргументацію висунутих положень, які автор вважає найважливішими;

висновки із пропозиціями щодо подальшого використання набутих знань;

список використаної літератури, що допомагає зорієнтуватися у виборі теми та обрати шлях наукового пошуку.

В опрацюванні використаних інформаційних джерел необхідно вміти їх аналізувати й робити правильні висновки на основі теоретичних положень.

Найчастіше реферативна форма досліджень використовується студентами при вивченні гуманітарних дисциплін. Заслуховування рефератів відбувається під час семінарських занять або групових консультацій.

Обсяг студентського реферату не повинен перевищувати 15 сторінок друкованого тексту формату А4. Титульна сторінка оформлюється з дотриманням правил нормативних документів, що повинні бути як зразок на кафедрах.

^ 3.3. Індивідуальне навчально-дослідне завдання

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) — це вид позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, навчально-дослідницького та проектно-конструкторського характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчальної дисципліни, що завершується складанням заліку чи підсумкового екзамену.

Мета ІНДЗ. Самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

^ Зміст ІНДЗ. Завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька модулів або зміст навчального курсу в цілому.

^ Структура ІНДЗ:

вступ — тема, мета, завдання роботи та основні її положення;

теоретичне обґрунтування — виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;

методи — вказуються і коротко характеризуються;

основні результати роботи — подаються результати, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз;

висновки;

список використаної літератури;

рецензія одного з викладачів випускової кафедри.

Види ІНДЗ:

конспект з теми (модуля) за заданим планом або планом, який студент розробив самостійно;

реферат з теми (модуля) або вузької проблематики студентів заочної форми навчання;

розв’язування та складання розрахункових або практичних (наприклад, ситуативних) задач різного рівня з теми (модуля) або курсу;

розроблення теоретичних або прикладних функціональних моделей явищ, процесів, конструкцій тощо;

комплексний опис будови, властивостей, функцій, явищ, об’єктів, конструкцій тощо;

анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис, історичні розвідки тощо.

Таблиця 3.1

^ Приклади ІНДЗ

Навчальні дисципліни

Приклади ІНДЗ

1

2

Математика, фізика, хімія

Розв’язування та складання тематичних блоків розрахункових або евристичних задач, розробка математичних або функціональних моделей об’єктів та явищ тощо

Біологічні

Виготовлення колекцій, гербаріїв, геоботанічний опис екотонів, розробка схем систематизації органічного світу, розробка теоретичних функціональних моделей систем організму тощо

Фізичне виховання

Складання індивідуальної картки фізичного розвитку, паспорту здоров’я та схем індивідуального фізичного розвитку людини або індивідуального графіка підвищення спортивної майстерності тощо

Географічні

Розроблення структурно-функціональних схем природних та економічних систем, складання економіко-географічних карт, тощо

продовження таблиці 3.1

1

2

Інформатика

Розробка комп’ютерних програм, комп’ютерне моделювання явищ, процесів, конструкцій об’єктів, дизайн, створення баз даних, дистанційних курсів тощо

Історичні

Історіографічний опис, біографічні дослідження, історичні нариси, складання схем історико-політичної та історико-економічної динаміки тощо

Психолого-педагогічні

Аналіз педагогічних ситуацій, розробка плану-сценарію позаурочного навчального та виховного заходу, аналіз елементів передового педагогічного досвіду, складання тестів тощо

Фахові

Дослідження моделей, процесів, проблем, схем, конструкцій об’єктів та їх елементів в конкретній фаховій дисципліні

^ Порядок подання та захист ІНДЗ:

Звіт (есе) про виконання ІНДЗ подається у вигляді скріпленого (зшитого) зошита (реферату) з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням усіх позицій змісту завдання (за об'ємом до 10 арк.) на сторінках формату А4.

ІНДЗ подається викладачу, який читає лекційний курс з даної дисципліни та приймає іспит або залік, не пізніше ніж за 2 тижні до екзамену (заліку).

Оцінка за ІНДЗ виставляється на заключному занятті (практичному, семінарському) з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом. Можливий захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу.

Оцінка за ІНДЗ є обов’язковим компонентом екзаменаційної оцінки (диференційованого заліку, заліку) і враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу. Питома вага ІНДЗ у загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту завдання, може становити від 30% до 50%.

^ 3.4. Курсова робота (проект)

Курсова робота (проект) — один із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з навчальної дисципліни, а й застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, електронно-обчислювальною технікою, лабораторним обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології. Курсова робота є окремим заліковим кредитом навчальної дисципліни і оцінюється (визначається рейтинг) як самостійний вид навчальної діяльності студента.

За час навчання студент повинен виконати 5-7 курсових робіт з навчальних дисциплін, які є базовими для відповідної спеціальності, їх конкретна кількість визначається навчальним планом.

Тематика курсових робіт визначається кафедрами відповідно до змісту і завдань навчальної дисципліни. Вона повинна бути актуальною і тісно пов'язаною із вирішенням практичних фахових завдань.

Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого кафедрою переліку. Студенти також можуть пропонувати свої теми.

Курсова робота (проект) — це перший свідомий крок у навчально-дослідній діяльності студента, що може стати фундаментом у підготовці майбутнього дипломного проекту або магістерської дисертації та має таку структуру [12]:

вступ;

аналіз інформаційної бази дослідження;

теоретичні основи дослідження;

експериментальна частина;

аналіз одержаних результатів;

висновки та пропозиції;

список використаної літератури;

додатки (таблиці, схеми).

Обсяг курсової роботи не повинен перевищувати 25-30 сторінок, список використаної літератури — не менше 10-15 джерел з обов’язковим посиланням на них у тексті роботи.

^ Опрацювання літературних джерел, методичних матеріалів, іншої джерелознавчої бази допоможе визначити рівень вивченості обраної теми, пріоритетний напрям у власному дослідженні та прогнозувати подальший її розвиток, що може відбуватися в такій послідовності:

Ознайомлення зі змістом інформаційного джерела.

Опрацювання джерела за „цитатним” принципом із зазначенням автора, назви роботи та сторінкою в тексті.

Створення картотеки (тематичної, бібліографічної).

Критична оцінка опрацьованих джерел, їх аналіз.

Визначення пріоритетного шляху власного дослідження.

Побудова плану-проспекту курсової роботи.

Відповідно до цього написання курсової роботи, яку студент виконує самостійно, передбачає:

вибір теми та обґрунтування її актуальності;

складання списку інформаційних джерел та його критичний аналіз;

визначення теоретичного підходу до розв’язання обраної теми, мети, завдань і методики дослідження;

проведення експерименту;

обробка результатів дослідження, їх якісний та кількісний аналіз;

формулювання висновків проведеного дослідження;

обґрунтування розроблених висновків та рекомендацій;

оформлення курсової роботи та її захист.

Під час роботи із предметними та бібліографічними каталогами, реферативними виданнями слід дотримуватися такої послідовності:

Сформулювати проблематику.

Обрати ракурс дослідження.

Визначити джерелознавчу базу дослідження.

Опрацювати систематичний каталог.

Опрацювати предметний каталог.

Систематизувати матеріал.

Виконати аналіз джерелознавчої бази дослідження.

Тематика курсових робіт затверджується на кафедрі разом із графіком її написання. Кожен студент отримує завдання на її виконання. Йому надається право вільного вибору теми або самому пропонувати тему курсової роботи, тим більше, якщо вона пов’язана із тематикою виробничої практики.

Курсова робота подається викладачу ретельно відредагованою і чітко надрукованою (або написаною) на папері формату А4. Оформлення курсової роботи за допомогою ПЕОМ [13]:

шрифт — Times New Roman;

розмір шрифту — 14 кегель;

інтервал між рядками — одинарний;

абзац — 5мм, поля: праве, ліве, верхнє — 15мм, нижнє —17мм;

нумерація сторінок — по центру нижнього поля;

формули друкуються по центру, нумерація по правому полю.

Керівництво курсовими роботами, як правило, здійснюють професори і доценти. Захист проводиться у комісії, яка складається з двох-трьох викладачів кафедри, у тому числі наукового керівника курсової роботи.

Відповідно до вимог КМСОНП якість виконання курсової роботи та результати її захисту оцінюються як за шкалою оцінювання ECTS, так і МОНУ.

Якщо при перевірці у курсовій роботі не виявлено фахових помилок, оформлення її відповідає вимогам кафедри, а студент працював над нею систематично і відвідував консультації, то така робота може бути прийнята без захисту з оцінкою „відмінно” (за шкалою ECTS — А). У всіх інших випадках курсова робота захищається у комісії з виставленням відповідних оцінок [13].


^ ВІДМІННО (А) ставиться: при виконанні курсової роботи у повному обсязі відповідно до завдання; таблична та графічна частина не мають помилок; відповіді на запитання членів комісії вичерпні й аргументовані; автор роботи регулярно пред’являв для перевірки окремі її розділи, систематично відвідував консультації; розрахунки та оформлення виконано за допомогою ПЕОМ.

^ ДОБРЕ (ВС) ставиться якщо: курсову роботу виконано у повному обсязі відповідно до завдання і вона не має помилок, які потребують її корінної переробки; відповіді на запитання членів комісії даються по суті, але не в деталях; при поточній перевірці матеріал пред’являвся не завжди; консультації студент відвідував не регулярно.

^ ЗАДОВІЛЬНО (DE) ставиться якщо: курсова робота виконана з відхиленнями від завдання і мають місце помилки в аналітичній (розрахунковій) частині; оформлення не відповідає вимогам; при перевірці матеріал роботи не пред’являвся; консультації студент відвідував епізодично; на запитання відповідає, але не в повному обсязі.

^ НЕЗАДОВІЛЬНО (FX) виставляється, якщо: курсова робота виконана не в повному обсязі та з відхиленнями від завдання; мають місце суттєві помилки, які тягнуть за собою переробку курсової роботи; оформлена вона з відхиленнями від вимог; студент регулярно пропускав заняття й консультації без поважних причин. Така курсова робота повинна бути допрацьована і повторно винесена на захист.

^ 3.5. Дипломна робота (проект)

Дипломна робота (проект) в КМСОНП — це індивідуальне завдання науково-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке виконує студент на завершальному етапі фахової підготовки і є однією із форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв’язуванні конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних та виробничих завдань.

Дипломна робота є важливим етапом перевірки та оцінки підготовки у ВНЗ молодого фахівця за освітньо-професійним рівнем „спеціаліст”, тому вимоги до неї високі і мають збігатися з вимогами до спеціаліста того чи іншого профілю.

Виконання дипломної роботи передбачає [12,13,42]:

поглиблення, систематизацію та закріплення отриманих за час навчання теоретичних знань студента;

виявлення його здатності обрати і проаналізувати наукову або практичну проблему, зробити теоретичні висновки й узагальнення, застосовувати знання під час вирішення конкретних наукових, виробничих, економічних та інших завдань, обґрунтувати конкретні рекомендації;

напрацювання і розвиток навичок самостійної роботи й оволодіння методикою дослідження та експерименту;

визначення рівня підготовленості випускника до самостійної практичної роботи, творчого розв’язання завдань.

Для написання дипломної роботи на високому професійному рівні студент повинен володіти:

комплексом знань, умінь та навичок у сфері професійної діяльності за обраною спеціальністю;

досвідом самостійної роботи з науковими, літературними та іншими інформаційними джерелами;

ерудицією та обізнаністю у суміжних галузях науки;

комп’ютерною технікою та Інтернетом;

однією з поширених європейських мов.

Змістом дипломної роботи є розкриття сутності проблеми, що розглядається, ступеня її наукової розробки і реального стану на практиці. Проблема повинна бути висвітлена на основі наукового дослідження фактів, проведення експерименту, ґрунтовного всебічного аналізу, теоретичного обґрунтування висновків. Автору слід неодмінно відобразити свою позицію, своє бачення шляхів її розв’язання.

За своєю структурою дипломна робота складається зі:

вступу (передмови);

двох-чотирьох розділів;

висновків і пропозицій;

списку використаних інформаційних джерел;

додатків (таблиць, схем, діаграм тощо);

друкованих роздаткових матеріалів для членів ДІК.

У вступі (2-3 сторінки друкованого тексту):

обґрунтовується актуальність теми, її наукове і практичне значення;

аргументується вибір предмета того чи іншого аспекту дослідження, експерименту; викладаються різні точки зору, тенденції в розробці проблеми;

визначаються мета і завдання дослідження, експерименту;

відображається його методологічна основа;

вказуються методи і способи вирішення поставлених завдань (аналіз архівних матеріалів, наукових видань, спостереження, експеримент, соціологічні дослідження тощо);

формулюються положення, які виносяться на захист.

У розділах викладається основний зміст дослідження: теоретичні основи, проблеми, практичні питання, досвід їхнього розв’язання тощо. Кожний розділ закінчується системними висновками та узагальненнями. Окремий розділ може бути присвячений експерименту й описові результатів його дослідження.

Як приклад, наводимо зміст дипломної роботи з економічної та історичної тематики.

В заключній частині важливо сформулювати теоретичні і практичні висновки дослідження. Не менш важливо дати рекомендації щодо їх практичного втілення.


Загальний обсяг дипломної роботи до 100 сторінок машинописного тексту формату А4 разом з табличним та графічним матеріалом, списком використаних інформаційних джерел.

Підготовка дипломної роботи здійснюється в кілька етапів. Основні з них такі:

вибір теми дослідження і затвердження її на випусковій кафедрі;

складання і виконання графіка роботи над нею;

вивчення інформаційних джерел і розробка плану дипломної роботи;

ознайомлення наукового керівника з матеріалами та текстом роботи і врахування його зауважень;

отримання рецензії;

захист дипломної роботи перед державною комісією.

З метою раннього залучення студентів до наукової роботи, органічного поєднання її з навчанням та надання достатнього часу для ґрунтовного опрацювання обраної теми випускові кафедри розробляють та ознайомлюють студентів з орієнтовною тематикою дипломних робіт у бакалавраті — на початку третього року навчання.

Студентам надається право обрати тему дипломної роботи з орієнтовної тематики кафедри або, за пропозицією чи згодою її, з проблем, які розробляються відповідно до комплексних планів її наукових досліджень, а також запропонувати власну тему, що відповідає його нахилам та інтересам.

Тему дипломної роботи закріплює за студентом на підставі його особистої заяви кафедра, яка забезпечує наукове керівництво також за згодою студента.

Для завершення дипломної роботи студент звільняється від аудиторних занять в останньому семестрі навчання у ВНЗ.

В умовах КМСОНП студент має право:

обирати собі наукового керівника зі складу випускової кафедри або, за її згодою, — з інших навчальних закладів, або висококваліфікованого фахівця з виробництва;

клопотати перед випусковою кафедрою про заміну наукового керівника, якщо для цього є поважні причини;

обирати тему дипломного дослідження;

приймати самостійні рішення щодо вибору методів дослідження та аналізу, а також обробки первинних матеріалів та документів.

У той же час студент зобов’язаний:

чітко виконувати графік підготовки дипломної роботи;

оформити її відповідно до вимог випускової кафедри;

своєчасно передати її до захисту перед державною комісією;

аргументовано й етично відреагувати на зауваження наукового керівника і рецензента, відповісти на запитання членів державної комісії та присутніх на відкритому захисті дипломної роботи.

Науковий керівник допомагає студентові:

обрати