Реферат: Започаткування системи національної політичної економії в Німеччині

Започаткування системи національної політичної економії

в Німеччині

Німеччина XIX ст. — це країна, що складалася з політичне й еко­номічно відособлених держав, об'єднаних у конфедерацію за націо­нальною ознакою. Їхня економічна відособленість базувалась на фео­дальних відносинах, нерозвиненій індустрії, політичному проти­борстві та державній регламентації всіх сфер економічної діяльності.

Чи не найнаочнішою ознакою відсталості Німеччини (і важли­вим чинником такої відсталості) було існування митних кордонів між окремими державами конфедерації. У самій тільки Пруссії іс­нувало майже 70 різних торгових тарифів.

Цікаво, що ці митні перешкоди не стосувались відносин з держа­вами за межами зовнішніх кордонів Німеччини. Німецькі держави закривали свої кордони тільки одна для одної, тому індустріальне розвинена Англія за короткий час спромоглася заполонити своїми дешевими товарами всю Німеччину, завдавши шкоди її торгівлі та нерозвинутій іще промисловості. Необхідна була негайна митна реформа. Її було проведено 1818 p., коли Пруссія створила власне торгове об'єднання, ліквідувавши внутрішні митні кордони і скасу­вавши всі митні податки, які перешкоджали вільному ввезенню си­ровини, та встановивши невисоке мито на ввезення мануфактурних товарів.

Ця реформа мала певні позитивні наслідки, але не поліпшила стану німецької економіки в цілому. Ставало все очевиднішим, що часткове реформування торгово-економічних відносин не вирішує проблем суспільства. Необхідною була політика, яка б створила умови для вільного економічного розвитку всіх німецьких держав.

На той час Німеччина вже мала давні традиції історико-філософських досліджень, але зовсім не провадились системні економі-ко-теоретичні дослідження.

Поширення ідей побудови єдиної могутньої німецької держави, що передувало зародженню національної економічної теорії в Німе­ччині, дістало назву «романтичного руху». Романтизм базувався на вченні філософа й історика Іммануїла Канта (1724—1804), який наголошував на значенні морального закону й морального самовиз­начення і стверджував, що держава існує для забезпечення розквіту нації. Людину створено для суспільства, а не суспільство для люди­ни. Свобода, рівність і щастя можуть бути забезпечені лише держа­вою й колективною волею.

Значний внесок у розвиток романтизму зробив філософ-суб'єк­тивіст^ Йоган Фіхт