Реферат: Загальна характеристика роботи актуальність теми

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Зміни, що відбуваються останнім часом в економіці України, кардинально впливають на напрями і темпи розвитку банківської системи. Слід констатувати, що в останні роки банківський сектор набув ознак динамічної системи, яка характеризується високими темпами зростання активів, зобов’язань і капіталу та набуває якісно нових ознак, властивих суб’єктам ринкової економіки.

Але в умовах нестійкої економічної ситуації, що склалась у країні, ефективність банківської діяльності значною мірою залежить від змін, які відбуваються в зовнішньому середовищі. Це зумовлює необхідність розроблення та застосування науковообгрунтованих організаційно-економічних механізмів управління банківськими структурами, які можуть гнучко і швидко реагувати на зміни в ринковому середовищі. Особливої актуальності в умовах сьогодення набувають питання пов’язані із забезпеченням ефективності діяльності банків в умовах зростання конкуренції та євроінтеграції України.

Дослідженням проблем розвитку банківської діяльності та підвищення ефективності діяльності банків займалися такі зарубіжні вчені як: І. Альтюнбас, Р. Брейлі, Е. Гарднер, О. Лаврушин, А. Льюіс, С. Майєрс, Ю. Масленченков, Ф. Моліно, Дж. Пескетто, П. Роуз, Дж. Сінкі, В. Усоскін та ін. Однак їхні теоретичні обґрунтування і прикладні розробки розраховані на країни з розвинутою ринковою системою господарювання і не повною мірою відповідають умовам розвитку вітчизняної банківської системи. Адаптація зарубіжних розробок до умов і специфіки діяльності банків в Україні становить значний науковий і практичний інтерес і потребує спеціальних досліджень.

Серед вітчизняних науковців та економістів-практиків проблемами розвитку та підвищення ефективності діяльності банківської системи займались І. Алексєєв, Ф. Бутинець, О. Вовчак, А. Герасимович, Н. Головач, О. Заруба, Г. Карчева, О. Ковалюк, М. Козоріз, О. Копилюк, І. Івашина, Б. Луців, М. Могильницька, А. Мороз, І. Парасій-Вергуненко, Л. Примостка, Т. Раєвська, К. Раєвський, Т. Смовженко, І. Сало, Р. Слав’юк, Р. Тиркало, Ф. Турко, О. Шевцова, О. Ковалюк та інші.

Однак зміни останніх років зумовлюють необхідність перегляду існуючих положень стосовно управління банківською діяльністю та розроблення нових підходів до управління ефективністю діяльності банків з урахуванням не тільки реальної ситуації, а й перспектив їх розвитку.

Недостатня розробленість питань, пов’язаних із вибором найбільш ефективних напрямів розвитку банківської системи в умовах наростання конкуренції та механізмів їх реалізації, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, окреслили мету, структуру та основні завдання.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі банківської справи Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України та є складовою частиною науково-дослідних тем: «Роль малих та середніх банків у розвитку підприємництва регіону і держави в цілому», № державної реєстрації 0103U000693 (підрозділ «Інвестиційна підтримка малими і середніми банками економіки регіону»); «Підвищення ефективності взаємодії банківського та реального секторів економіки в умовах євроінтеграції та глобалізації», № державної реєстрації 0105U008982 (підрозділ «Фінансово-кредитне забезпечення підприємницької діяльності в умовах глобалізації та євроінтеграції). У рамках цих тем автором запропоновано і теоретично обґрунтовано шляхи підвищення ефективності діяльності банків, розроблено методичний підхід до формування та реалізації стратегії забезпечення ефективності діяльності банку.

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і методичних положень, розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності діяльності банку.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

уточнити сутність поняття «ефективність діяльності банку»;

дослідити економічну суть та теоретичні засади організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності діяльності банку для вирішення проблем підвищення результативності роботи банківських установ;

проаналізувати сучасний стан ефективності діяльності банків України на базі показників декомпозиційного аналізу;

розробити класифікацію та методику оцінювання факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на ефективність діяльності банків;

узагальнити досвід вітчизняних і зарубіжних банків щодо використання організаційно-економічного механізму в напрямі підвищення ефектив-ності діяльності банків та на основі цього розробити відповідні практичні рекомендації;

розробити систему заходів щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму ефективності діяльності банку;

удосконалити методичні підходи до формування і реалізації стратегії забезпечення та системи управління ефективністю діяльності банків;

розробити методичний підхід до моделювання фінансового результату банку, що дає змогу визначити величину прибутку/збитку банку на основі управління активами і пасивами;

розробити практичні рекомендації щодо застосування форм та методів стимулювання банківського персоналу залежно від участі у процесі досягнення фінансових результатів банку.

Об’єктом дослідження є процеси забезпечення ефективності діяльності банку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та прикладні положення удосконалення організаційного-економічного механізму забезпечення ефективності діяльності банку.

^ Методи дослідження. Методологічною основою дослідження послужили фундаментальні положення економічної науки щодо ефективності діяльності банків, зокрема теорія банківської фірми, ґрунтовні наукові праці вчених-економістів, критичне осмислення праць сучасних вітчизняних і зарубіжних дослідників, що стосуються проблем забезпечення ефективності діяльності банків та механізмів її підвищення.

При вирішенні поставлених завдань у дисертації використано сучасні методи наукових досліджень, зокрема: якісного аналізу і синтезу (для дослідження теоретичних положень ефективності діяльності банку); порівняльного економічного аналізу (при оцінці стану ефективності діяльності банків); методи групування та коефіцієнтів, структурний, факторний та декомпозиційний аналіз (при оцінюванні показників, що характеризують ефективність діяльності банків); економіко-математичного моделювання (при визначенні та побудові моделі залежності величини фінансового результату банку від окремих показників і розробленні прогнозів); метод експертних оцінок (при дослідженні впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на ефективність роботи банків). У роботі використано метод системного підходу щодо формування і реалізації стратегії забезпечення ефективності діяльності банків та обґрунтування показників ефективності діяльності банків у їх взаємозв’язку.

Інформаційною основою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, матеріали Національного банку України, Асоціації українських банків, науково-практичних конференцій, семінарів, періодичних видань; річні бухгалтерські, статистичні звіти; наукові дослідження і праці вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

уперше:

обґрунтовано концептуальні підходи до формування організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності діяльності банку, виходячи із нормативно-правових вимог та цілей стратегічного розвитку банківської установи;

удосконалено:

класифікацію факторів впливу на ефективність діяльності банків, яка на відміну від існуючих, дає змогу комплексно враховувати та оцінювати вплив зовнішніх змін на макро- і мікрорівні;

методичний підхід до реалізації стратегії забезпечення ефективності діяльності банку на основі створення дорадчого підрозділу – Комітету з підвищення ефективності роботи банку;

дістали подальшого розвитку:

визначення поняття ефективності діяльності банку як приросту результатів банківської діяльності за рахунок реалізації комплексу заходів, спрямованих на підвищення його капіталізації;

система організаційних заходів щодо підвищення ефективного функціонування банківських установ, на основі врахування змін, які сприятимуть зростанню фінансового результату банку та скороченню обсягів витрат;

рекомендації щодо реалізації в банках бонусної системи грошового стимулювання працівників, яка забезпечує взаємозв’язок розміру грошової винагороди, ефективності діяльності банку через результат діяльності окремого працівника.

^ Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані в дисертації підходи, методи та отримані результати мають практичну цінність, яка полягає в обгрунтуванні напрямів підвищення дієвості організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності діяльності банків.

Розроблені теоретичні та методичні положення можуть бути використані у фінансовій та аналітичній роботі банків при розробленні внутрішніх положень, стратегій та методик оцінювання ефективності їх діяльності, а також при читанні курсів і проведенні занять у вищих навчальних закладах.

Основні положення та висновки дисертації щодо розроблення стратегії забезпечення ефективної роботи та системи оцінювання ефективності діяльності банку використані у практиці діяльності ЛФ ВАТ «Укрексімбанк» (довідка № 060/2260 від 27.06.2007 р.) та ЛФ ВАТ «Державний Ощадний банк України» (довідка № 23-14/1467 від 20.06.2007 р.).

Основні результати дисертаційного дослідження дисертації вико-ристовуються в навчальному процесі Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України на кафедрі банківської справи при викладанні дисциплін «Ситуаційне моделювання діяльності банків», «Стратегічне управління», «Фінансовий менеджмент у банку», (довідка № 01-15/873 від 13.09.2007 року) та при викладанні навчального курсу «Банківське обслуговування підприємницької діяльності» у Львівському інституті менеджменту (довідка № 20-01 від 05.02.2008 року), а також у курсовому та дипломному проектуванні.

^ Особистий внесок здобувача. Сформульовані в роботі наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто авторові. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

^ Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційної роботи були апробовані на науково-практичних конференціях, зокрема: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток ринкової економіки на Поділлі: здобутки, проблеми, перспективи» (23 жовтня 2003 р., м. Хмельницький); V Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія розвитку малих і середніх банків у контексті глобалізаційних та євроінтеграційних процесів» (26 жовтня 2004 р., м. Львів); І Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих учених (21–22 вересня 2005 р., м. Львів); Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання» (3–5 червня 2005 р., м. Луцьк); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Інтеграція України в європейський та світовий фінансовий простір» (31 травня – 1 червня 2007 р., м. Львів).

Публікації. Результати дослідження викладені в 14 публікаціях. У тому числі 6 – у наукових фахових виданнях (з них 4 – одноосібні, 2 – у співавторстві), 8 – в інших виданнях. Обсяг публікацій – 8,26 друк. арк. (з них 3,63 друк. арк. належить особисто авторові).

^ Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи нараховує 184 сторінки друкованого тексту, включаючи 18 таблиць (з них 1 займає площу цілої сторінки), 21 рисунок (з них 2 займають площу цілої сторінки), список використаних джерел налічує 145 найменувань на 12 сторінках.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність, сформульовано мету і завдання дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів дослідження.

У першому розділі дисертації «Теоретичні основи забезпечення ефективності діяльності банку» обґрунтовано теоретичні засади вдосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності діяльності банків, розроблено класифікацію зовнішніх і внутрішніх факторів та здійснено оцінку їх впливу на ефективність діяльності банків.

На основі аналітичного огляду економічних публікацій із досліджуваної проблематики доведено, що в наукових дослідженнях і практиці банківської діяльності досі не вироблено єдиних методичних підходів до визначення суті, критеріїв оцінювання ефективності діяльності банку.

Питання, пов’язані із забезпеченням ефективності діяльності банківських установ, досліджувались автором у таких аспектах.

По-перше, як економічний ефект або кінцеві результати банківської діяльності. По-друге, як сукупність результатів банківської діяльності, кожний з яких представляє ту або іншу сторону економічного ефекту: зниження витрат часу, поліпшення якості обслуговування, управління витратами, зниження рівня ризиків. Це дозволяє аналізувати ефективність діяльності як окремих підрозділів, так і банку загалом. По-третє, як приріст результатів діяльності в конкретному періоді часу та в конкретній банківській установі. По-четверте, як приріст корисних результатів, викликаний удосконаленням банківської діяльності: поліпшенням використання фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, упровадження нових технологій у банківській сфері, ноу-хау, прискорення обслуговування клієнтів, розширення спектра банківських послуг тощо.

На основі аналізу відомих підходів вітчизняних та зарубіжних учених до визначення та оцінювання ефективності банківської діяльності запропоновано авторське визначення терміна «ефективність діяльності банку» як приросту результатів банківської діяльності за рахунок реалізації заходів щодо її вдосконалення, що характеризується співвідношенням отриманих результатів до обсягів залучених і вкладених ресурсів, здійснених витрат, у результаті чого банк досягає поставлених цілей та підвищення його ринкової вартості.

Вирішення проблем забезпечення ефективності діяльності банків значною мірою залежить від вироблення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня капіталізації банків.

У роботі організаційно-економічний механізм забезпечення ефективності діяльності банку досліджувався з позицій взаємодії економічних та організаційних методів і важелів впливу на досягнення поставлених цілей та відповідно до встановлених нормативних, правових та інформаційних вимог.

Результати проведених досліджень показали, що основними недоліками чинних механізмів управління ефективністю діяльності банку вітчизняних банків є:

недостатня увага до показників, які характеризують рентабельність і прибутковість активів;

недостатня ув’язка оперативних планів з ефективності діяльності банку зі стратегічними напрямами його розвитку;

пасивність реагування на зміни в ринковому середовищі, зокрема в банківському секторі;

дефіцит висококваліфікованих менеджерів та висока плинність кадрів.

Удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності діяльності банку запропоновано здійснювати на засадах системного аналізу сукупності умов і факторів, які впливають на результати його діяльності, взаємоузгодженість дій усіх його підрозділів у досягненні стратегічних цілей. Оскільки на ефективність діяльності банку впливає велика кількість внутрішніх та зовнішніх факторів, у роботі запропоновано їх класифікацію (табл. 1), яка дає змогу комплексно враховувати та оцінювати вплив змін на основі аналізу таких факторів як: діловий імідж банку серед клієнтів; частка банку на ринку; наявність мережі філій; наявність розробленої стратегії на конкретний період; реагування менеджменту банку на зміну умов банківської діяльності; рівень матеріального стимулювання; забезпечення поліпшення умов праці та життя працівників; обсяги витрат; рівень капіталізації банку; зростання обсягу та зміна структури депозитного портфеля; зростання обсягу і якість кредитно-інвестиційного портфеля; спектр банківських продуктів; наявність інновацій, нових технологій; швидкість реагування банку на зміну процентних ставок за депозитами та кредитами (процентна політика); технологічне супроводження; якість обслуговування; рекламна діяльність; рівень кваліфікації персоналу; доступ до інформації про залучення та розміщення коштів.

Значимість кожного із зазначених показників запропоновано оцінювати експертним методом із застосуванням трибальної шкали оцінки: «сильний вплив» – 3 бали; «посередній вплив» – 2 бали; «слабкий вплив» – 1 бал.

На основі отриманих результатів проведеного ранжирування бальних оцінок показників за ступенем їх значимості та присвоєння їм відповідних рангів у роботі здійснено вибір найважливіших факторів впливу; встановлено взаємозв’язки між можливостями, загрозами, сильними та слабкими сторонами діяльності банків та складено прогнози щодо діяльності банків у майбутньому.

Запропонована методика може бути використана при порівнянні діяльності окремих філій у системі одного банку, наглядовими органами НБУ при порівняльній оцінці окремих банківських установ та побудови відповідних рейтингів.

Таблиця 1

^ Класифікація факторів впливу на ефективність банківської діяльності


Зовнішні фактори

Внутрішні фактори

Законодавчо-правові та адміністративні фактори

Рівень стабільності та досконалості нормативно-правових документів, що регулюють банківську діяльність; наявність законодавчо встановлених пільг для банківського бізнесу; податкова, фінансова політика держави; грошово-кредитна політика НБУ; механізм формування та розподілу прибутку; процедура реєстрації та ліцензуван-ня банківської діяльності, політична ситуація в країні; процеси інтеграції банків у світовий фінансовий простір
^ Економічні фактори
Обсяг і структура ресурсної бази; рівень капіталізації банку; обсяг і структура кредитно-інвестиційного портфеля; обсяги витрат; ефективність використання банком ресурсів
^ Технологічні фактори
Рівень технологічного супроводження операцій банку; наявність інновацій, глибина використання банківських технологій; вико-ристання новітніх банківських технологій
^ Ринкові фактори
Рівень інфляції; загальноекономічна ситу-ація в країні; рівень розвитку банківської системи; банківська конкуренція; попит і пропозиція на фінансові ресурси та ціни на них; довіра клієнтів до банківської системи; потенційна кредитоспроможність, фінансовий стан позичальників (фізичних і юридичних осіб); інвестиційна привабливість галузей економіки; стан розвитку фінансових ринків; зайнятість ніш на ринку банківських послуг
^ Соціальні фактори
Поліпшення умов праці та життя; соціальний захист працівників банку; рівень заробітної плати; наявність додаткових доплат
^ Управлінські фактори
Організаційна структура банку та функціональна побудова; організація фінансового менеджменту; наявність філійної мережі; наявність розробленої стратегії діяльності банку на конкретний період; швидкість реагування менеджменту банку на зміни умов банківської діяльності
^ Комерційно-ділові фактори Характер взаємовідносин з іншими банками; характер ділових контактів із клієнтами; наявність зв’язків із зарубіжними інвесторами і партнерами; співпраця з НБУ ^ Регіональні фактори
Рівень економічного розвитку регіону, в якому працює банк; взаємовідносини з регіональними органами влади; географічне розташування банків; наявність і стан розвитку економічної та фінансової інфра-структур
^ Маркетингові фактори
Доступ до інформації про залучення та розміщення коштів; рекламна діяльність; спектр продуктів, пропонованих банком; швидкість та якість обслуговування; досвід роботи банку; діловий імідж банку серед підприємницьких структур та населення



У другому розділі дисертації «Аналіз та оцінка процесів забезпечення ефективності діяльності банків» проведено аналіз та оцінку рівня ефективності діяльності банківської системи України, розроблено методичний підхід до моделювання фінансового результату банку.

Проведений аналіз показав, що упродовж останніх років у банківській системі України зі зростанням доходів банків України зростали й їхні прибутки. Хоча обсяги витрат банків протягом аналізованого періоду також зростали, перевищення доходів банків над витратами забезпечило отримання позитивного фінансового результату – прибутку (табл. 2).


Таблиця 2

^ Динаміка фінансових показників діяльності банків в Україні

впродовж 2003–2007 рр.

(млн грн)

Показники

01.01.2004

01.01.2005

01.01.2006

01.01.2007

01.01.2008

Доходи

13949

20072

27537

41645

68059

Витрати

13122

18809

25367

37501

61565

Фінансовий результат

+827

+1263

+2170

+4144

+6494


При аналізі ефективності діяльності банків використано «методику Дюпона», яка дає можливість досліджувати взаємозв’язки між показниками прибутковості та ризиком банків і виявити вплив окремих чинників на ефективність їх діяльності. Зокрема було проведено аналіз за чотирма групами банків (І група – найбільші банки; ІІ група – великі; ІІІ група – середні; ІV група – малі банки) (табл. 3).

Таблиця 3


^ Питома вага активів та прибутку за групами банків України

впродовж 2003-2007 рр.


^ Роки / групи банків

І група

ІІ група

ІІІ група

ІV група

питома вага активів, %

% при-бутку

питома вага активів, %

% при-бутку

питома вага активів, %

% при-бутку

питома вага активів, %

% при-бутку

01.01.2004

53,8

46,2

17,1

17,7

17,0

29,2

12,1

6,9

01.01.2005

53,1

46,1

18,1

20,6

16,2

24,1

12,6

9,2

01.01.2006

57,7

57,9

17,5

19,1

13

18,9

11,8

4,1

01.01.2007

61,7

68,1

19,1

16,7

8,6

7,9

10,6

7,3

01.01.2008

64,8

73

17,1

12,7

10,2

8,1

7,9

6,2


На початок 2008 року банківські установи І групи (17 банків), на які припадає 64,8% активів усіх банків в Україні, отримували прибуток, частка якого впродовж 2003–2007 рр. постійно зростала – із 46,2% до 73% від загальної суми чистого прибутку в банківській системі. У банках ІІ групи (17 банків) упродовж аналізованого періоду знизилася частка прибутку із 17,7% на початок 2004 року до 12,7% – на початок 2008 року, хоча питома вага активів залишилась незмінною – 17,1%. Банки ІІІ групи (34 банки), питома вага активів яких знизилась із 17% до 10,2%, характеризуються значним зниженням частки прибутку з 29,2% до 8,1% до сукупного прибутку в системі банків). Що ж стосується банків четвертої групи (105 банків), то їхня частка в сукупних активах знизилась із 12,1% до 7,9%, а частка в сукупному прибутку банків України – із 6,9% до 6,2% упродовж 2003–2007 рр.

З проведеного дослідження за окремими групами банків випливає, що частка прибутку банків І групи постійно зростала, що позитивно вплинуло на рівень ефективності її діяльності. Найефективніше функціонували банки І групи, отримуючи кожного року прибуток, питома вага якого є вищою порівняно з часткою активів, якими вони володіють.

Проаналізувавши рентабельність активів банків за групами (табл. 4) найбільш ефективно управляють своїми активами банки першої І групи – 1,24%. Для банків ІІ, ІІІ і ІV груп значення цього показника перебуває на рівні 0,82%, 0,88% та 0,86% відповідно. Значення показника рентабельності активів для всіх груп банків в Україні є доволі низьким (у зарубіжних країнах оптимальне значення цього показника становить 1,7% – 3%), що потребує підвищеної уваги до показників, які характеризують рентабельність банківських активів та пошуку реальних резервів її підвищення.


Таблиця 4

^ Розрахунок показників ефективності діяльності в розрізі окремих груп банків станом на 1 січня 2008 року на основі декомпозиційного аналізу


^ Групи банків

Чистий

прибуток

банків після оподаткування,

млн грн

Прибутковість активів,

%

Фондорента-бельність,

%

Рентабельність капіталу,

%

Рентабель-ність статут-ного капіталу, %

І

4832,9

1,24

29,5

12,1

22,1

ІІ

843,8

0,82

17,6

7,2

10,8

ІІІ

537,4

0,88

13,7

6,0

8,7

ІV

405,5

0,86

13,6

4,4

5,8


За результатами аналізу найвищого значення фондорентабельності досягли банки І групи (29,5%), а найнижче значення цього показника – 13,6% є характерним для банків четвертої групи

Показник прибутковості (рентабельності капіталу) слугує певним індикатором для прийняття управлінських рішень. При цьому банки зі значними обсягами капіталу можуть мати вищі значення цього показника (оскільки отримують вищі прибутки), ніж банки з меншим капіталом. Ця тенденція є характерною для банків І групи, в яких рентабельність капіталу становить 12,1% за наявних обсягів капіталу 39 810,1 млн грн, а найнижче значення цього показника (4,4%) характерне для банків четвертої групи. Банки цієї групи характеризуються найнижчими обсягами прибутку (405,5 млн грн) з усіх наявних груп банків, хоча за розміром капіталу (9 156,6 млн грн) вони випереджають банки ІІІ групи, в яких капітал сформовано на рівні 8 942,9 млн грн. Малі банки здебільшого використовують свої прибутки на накопичення капіталу, що призводить до зниження рівня показника рентабельності капіталу, а окрім цього, з прибутку щорічно здійснюються відрахування до резервного фонду до того моменту часу, доки сформована сума даного фонду становитиме 25% від статутного фонду.

Більш важливим показником ефективності для власників та акціонерів банку є рентабельність (прибутковість) статутного капіталу банку. За результатами аналізу визначено, що найбільш ефективно працює статутний капітал у банках І групи, а значення їх показника рентабельності статутного капіталу забезпечено на рівні 22,1%. Найнижчою спостерігається віддача статутного капіталу знову ж таки в банках четвертої групи (5,8%). Це пояснюється тим, що найбільші та великі банки володіють більшими обсягами капіталу та залучають ресурси за нижчою вартістю порівняно з малими і середніми банками, що дає їм можливість продавати банківські продукти за нижчою ціною, розширювати клієнтську базу та підвищувати швидкість обороту капіталу. В той час малі і середні банки характеризуються вужчим спектром продуктів, за якими встановлюють вищі ціни, а також високим рівнем неопераційних витрат, у тому числі й на підвищення рівня своєї популяризації.

Для оптимізації процесу управління фінансовими ресурсами, на думку автора, доцільною є побудова багатофакторної моделі управління грошовими потоками, що дозволяє керувати ліквідністю банку, з урахуванням заданих пропорцій розподілу ресурсів, термінів, рентабельності і собівартості активів та пасивів банку, системи ризиків. Така модель повинна враховувати специфіку діяльності банку, вплив внутрішніх факторів, а також обумовлені зовнішнім середовищем законодавчо-правові і адміністративні, ринкові, комерційно-ділові та регіональні умови та на цій основі розробляти прогноз руху фінансових ресурсів.

Модель залежності між обсягом залучених коштів (ресурсів) та фінансовими показниками діяльності банку дають змогу керівництву здійснювати планування та прогнозування як фінансових показників (доходів, витрат, прибутку), так і необхідного обсягу залучених банком коштів (ресурсів), умовно-постійних витрат, комісійних та інших доходів, а також регулювати процентну і тарифну політику установи.

На основі проведених досліджень автором сформульовано залежність між обсягом залучених коштів (ресурсів) та фінансовим результатом (прибутком) банку:


ФР =Д – В = а  (1 – Н)  Q + (а  ВК) + ІД – bQ – УПB,


де ФР – величина фінансового результату банку;

Д – доходи банку;

В – витрати банку;

а – рівень дохідності активних операцій;

Н – середньозважена норма обов’язкового резервування;

Q – обсяг залучених ресурсів;

ВК – обсяг власного капіталу;

ІД – величина інших доходів банку (комісійний, дивідендний, торгівельний, інший операційний дохід);

b – рівень витратності за платними пасивами;

УПВ – величина умовно-постійних витрат банку.

Наведену залежність рекомендується використовувати банкам з метою прогнозування фінансового результату в часі, підтримання на належному рівні показників фінансового стану та виявлення реальних резервів підвищення ефективності діяльності банку.

Третій розділ «^ Шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності діяльності банку» присвячено розробленню методичних підходів та практичних рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення ефектив-ності діяльності банку.

З огляду на наявність проблеми, автор вважає за доцільне виділити окремий різновид банківських стратегій – стратегію забезпечення ефективності діяльності банку, яка визначається як сукупність цілей, дій, спрямованих на ефективність діяльності банківської установи через координацію та ефективне використання ресурсів, а також вибір максимально дієвих методів і способів її забезпечення.

У дисертації запропоновано методичний підхід до розроблення послідовності формування та реалізації стратегії забезпечення ефективної діяльності банку, яка складається з таких етапів: встановлення мети і цілей банку відповідно до напрямів його діяльності; визначення напрямів ефективної діяльності банку; визначення центрів прибутковості і центрів витрат; розроблення меморандумів про фінансову ефективність діяльності банку; оцінка та аналіз розробленого проекту стратегії підрозділами, відповідальними за її реалізацію та внесення відповідних зауважень, пропозицій, коректив; формування альтернативних стратегій забезпечення ефективності діяльності банку; доведення до відома підрозділів змісту стратегії банку; впровадження стратегії у практичну діяльність; контроль за дотриманням параметрів стратегії; корегування стратегії. При формуванні стратегії забезпечення ефективності діяльності банку запропоновано виходити із загальної стратегії розвитку, а також враховувати зміст кредитно-інвестиційної, депозитно-акумуляційної, процентно-цінової стратегій та стратегії управління ризиками, що дасть змогу підвищити дієвість організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності діяльності банку.

У сучасних умовах становлення і розвитку банківської системи України одним із найважливіших методів управління банком є вироблення стратегії забезпечення ефективності банківської діяльності, що дає можливість установі стабільно зростати, реалізуючи всі наявні можливості. Дослідження показали, що формування чіткої та гнучкої стратегії забезпечення ефективної діяльності банку на теперішній час стає необхідною умовою раціональної організації його діяльності у сфері активних і пасивних операцій та відповідних відносин між банком і його контрагентами. У зв’язку з цим постає потреба формування відповідних організаційних структур, які б здійснювали практичну реалізацію стратегії забезпечення ефективнос