Реферат: Олексій Настевич Національний університет водного господарства І природокористування

Олексій Настевич

Національний університет водного господарства і природокористування

(науковий напрям: Економіка та менеджмент)


МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОЦІНЮВАННЯ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ


Ключові слова: „тіньова економіка”, „невидиму економіку”, мікрометоди, фінансовий метод, доданої вартості


Вступна частина

Зважаючи на євроінтеграційні прагнення України, проблема наявності „тіні” у вітчизняній економіці, як і в країнах посткомуністичного простору, є особливо актуальною, адже одною з атрибутивних ознак ринкової економіки є прозорість відносин між суб’єктами господарювання і державою. За відсутності достовірної інформації про стан економіки країни ускладнюється процес оцінювання та регулювання макро- і мікроекономічних показників, економічної політики держави. Тому вибір і реалізація оптимального методу оцінювання рівня „тіні” в Україні є передумовою впровадження ефективних механізмів оподаткування й антимонопольного регулювання діяльності суб’єктів ринкових відносин.


^ Основна частина

Методологічною основою дослідження тіньової економіки можуть слугувати праці таких відомих іноземних вчених: Я. Арваї, П Гутманна, Є. Фея, Л Дрекслера, Д. Блейдса, Б. Даллаго, Е. Сото та ін.[2,10] З-поміж російських і українських дослідників найвагомішими є праці Т. Корягіної, С. Глінкіної, В. Дадалко, Д. Пешко, В. Базилевича, З. Варналія, В. Мандибури, Т. Ковальчука, Р. Моторина, О. Турчинова.[8] Крім того, важливим методологічним центром вивчення тіньової економіки є Міжнародна організація праці.

Попри численні наукові праці зазначеного напрямку, на практиці постають труднощі зі збором і використанням достовірної інформації, а відтак кожен відомий метод оцінювання тінізації економіки може давати суперечливі результати. Тому метою дослідження є аналіз методологічних основ визначення тіньової економіки і вибір прийнятного методу оцінювання її величини.

Один з перших, хто дослідив і описав явище „тіньова економіка”, був американський вчений П. Гутманн. У своїй праці „Підпільна економіка” він визначив економічні та соціально-політичні причини цього явища й акцентував увагу на необхідності всебічного його врахування з метою обмеження. Варто також відмітити працю Е. Тоффлера „Третя хвиля”, в якій, розглядаючи „невидиму економіку”, він дав їй таке визначення: „виробник для себе”. Розкриваючи це поняття, Е. Тоффлер акцентує увагу на тому, що економісти „другої хвилі” (індустріального розвитку суспільства) ігнорують той факт, що створений у період „першої хвилі” (аграрного розвитку суспільства) сектор А, заснований на виробництві для споживання, ігнорується, оскільки сектор Б, створений у „другій хвилі”, – виробництво товарів та послуг для продажу через обмін, – зростає швидкими темпами, що дало підставу забути про наявність сектора А [4,8].

В Росії вимірюванням масштабів тіньової економіки займається Статкомітет СНД у співробітництві з Держкомстатом Російської Федерації. Аналізуючи рівень тінізації в Україні, Державний комітет статистики України зазначив, що він становить 20%, а Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України – 50% ВВП [1].

В Україні рівень тінізації на початку 90-х років суттєво підвищився (рис. 1). Свого максимального рівня тіньовий сектор досягнув у 1997 р. – 43,5% ВВП. Починаючи з 1998 p., намітилися тенденції до зменшення масштабів тіньової економіки і в 2003 р. вони становили 35% ВВП. Зазначена динаміка тіньової економіки в Україні загалом кореспондується з міжнародними експертними оцінками [3].





Рис. 1. Рівень тіньової економіки в Україні (у % до ВВП) [3,8]


За обсягами тіньової економіки Україну можна порівняти з деякими країнами Латинської Америки. Відомий дослідник проблем масштабів тіньової економіки Ернандо де Сото вважає, що в країнах, які розвиваються, або у країнах з перехідною економікою головними причинами стрімкого розвитку тіньового сектору є такі:

- держава нездатна задовольнити основні потреби зубожілих мас населення;

- населення стає жертвою свого роду правового та економічного апартеїду, отже, змушене порушувати закони;

- залучені до тіньової діяльності працівники живуть краще, коли порушують закон [10].

Отже, проблема прогресивного розвитку тіньового сектору спричинена наявністю в країні нормативно-правової бази, яка не враховує соціальне становище переважної більшості населення країни, а лобіює чиїсь чиновницькі інтереси.

Основні методи оцінювання тіньової економіки західні вчені умовно поділили на дві групи: мікрометоди (прямі методи) та макрометоди (опосередковані методи) [6].

Використання мікрометодів базується на:

- аналізі статистичної звітності суб’єктів господарювання, які ухиляються від сплати податків;

- опитуванні населення та експертів про участь у нестатутній економічній діяльності;

- аналізі товарних потоків від виробника до споживача, а також порівнянні даних про використання ресурсів.

Застосування макрометодів полягає у:

- виявленні розбіжностей у статистичних даних шляхом порівняння фактичних та задекларованих доходів і видатків;

- вимірюванні масштабів тіньової економіки за показником зайнятості з припущенням, що зменшення офіційного сектора економіки зумовлене переходом трудових ресурсів у неофіційний, тобто в тіньовий;

- аналізі попиту на готівку, дослідження питомої ваги позабанківського обігу готівки, аналіз та визначення обсягів грошових операцій та угод;

- обчисленні розмірів тіньової економіки у різник сферах виробництва з подальшим зведенням показників та виявленням частки тіньової економіки у ВНП;

- обчисленні та порівнянні таких факторів, як рівень оподаткування; етика сплати податків та рівень державного регулювання (відсоток державних службовців у загальній зайнятості); рівень зайнятості (частка працівників у загальній кількості населення); тривалість робочого тижня; співвідношення іноземних працівників і загальної кількості зайнятих [5,6].

Порівняльну характеристику макро-, мікро- та інших методів оцінювання тіньової економіки наведено в табл. 1.

Проаналізувавши зазначені методи, було вирішено акцентувати увагу на фінансовому методі. Його використання полягає у визначенні обсягів донарахувань валової доданої вартості та обсягів тіньового виробництва. Основним джерелом інформації є форма № 2 „Звіт про фінансові результати”. На основі його аналізу можна судити про наявність прихованого виробництва та „тіньові” операції на підприємстві. При цьому порівнюють ціни проміжного споживання з цінами готової продукції. Головні труднощі проведення дослідження полягають у тому, що статистична звітність суб’єктів господарювання вважається комерційною таємницею, а тому отримати вихідні дані досить проблематично.

Фінансовий метод, запропонований професором В. Є. Реутовим, виконується за певним алгоритмом. Першим етапом у визначенні тінізації економічної діяльності є розрахунок величини валового доходу за звітний і попередній періоду. Фактичні дані було взято на одному з підприємств хімічної промисловості міста Рівного. Відповідно, валовий дохід становив: а) за звітний період – 8661 тис. грн.; б) за попередній – 6439,1 тис. грн.

На другому етапі визначаються проміжні витрати (ПВ), тобто враховується собівартість продукції: витрат на оплату праці, амортизацію та інші витрати. В результаті було отримано такі результати: а) за звітний період – 2741,8 тис. грн.; б) за попередній – 2094,6 тис. грн.

Питома вага проміжного споживання (ППВ) як відношення проміжних витрат до валового доходу (третій етап) становила: а) за звітний період – 0,32; б) за попередній період – 0,29.

Четвертий етап полягає в розрахунку питомої ваги валової доданої вартості (ПВДВ) як різниці між одиницею (як базовий показник) та питомою вагою проміжного споживання (ППВ). Відповідно, отримано такі результати: за звітний період – 0,68; б) за попередній період – 0,71.

В свою чергу, зміна питомої ваги валової доданої вартості (∆ППДВ) визначається як різниця між показниками питомої ваги валової доданої вартості в звітному і попередньому періоді (п’ятий етап). Отримано такий результат: 0,21.

Таблиця 1

^ Порівняльна характеристика методів оцінювання тіньової економіки

Назва методу

Суть методу

Переваги

Недоліки

І. Мікрометоди (прямих цінок)

[7]

Базуються на аналізі грошових та матеріальних потоків

Можливість уникнути ускладнення, від агрегування (зведення) досліджуваних показників

Суб’єктивна оцінка діяльності досліджуваного економічного суб’єкта і складність отримання інформації про нього потребують залучення спеціалістів у галузі соціології, психології та ін.

ІІ. Макрометоди (опосередкованих оцінок)

[7]

Базуються на порівняльному аналізі даних з різних джерел, а також на інформації про явища, що спричинюють тіньову економіку

Можливість отримати вірогідніші дані про масштаби тіньової економіки шляхом порівняльного аналізу отриманої інформації про окремі фактори чи явища

Агрегування показників дає завищені результати, а також не враховується вплив на іррелевантних факторів, зокрема, демографічної ситуації в країні

а) експрес-метод

Враховується вплив різних детермінантів або індикаторів тіньової економіки на відносні зміни її розмірів

Враховується також сфера послуг, визначається об’єкт дослідження, місце та час його проведення. Метод дає досить надійні результати

Складність збору даних, а також викривлення отриманої інформації завдяки некоректності певних питань


б) монетарний метод


Досліджується залежність між обсягом грошової маси в обігу та реальним ВВП (за умов незмінної швидкості обігу грошей)


Висока достовірність використання методу в аналізі економіки тої чи іншої країни, простота отримання даних


Важко здобути прийнятні результати, тому що для перехідної економіки є характерними такі чинники, як приватизація, високі темпи інфляції тощо, які не враховуються

VI. Фінансовий метод [9]

Визначення обсягів дорахувань валової доданої вартості, що здійснюється відповідно до видів економічної діяльності та обсяги тіньового виробництва

Враховуються практично всі фактори, що можуть призвести до виникнення „тіньових операцій” у діяльності підприємства, або галузі в цілому.

Складно простежити вплив факторів на формування вхідних цін, і кінцевих показників виробництва

Одною з причин зміни питомої величини валової доданої вартості може бути знос устаткування, зміна масштабів виробництва, зміна цін. Це можна пояснити тим, що між фізичний знос основних засобів і величина витрат на їх експлуатацію перебуває в лінійній залежності, що виражається умовним коефіцієнтом пропорційності. Він характеризує збільшення питомих технологічних витрат у проміжних витратах, пов’язаних зі зносом чи відновленням фондів. Зміну частки проміжних витрат у валовому доході (КП) за рахунок цього фактора можна виразити так:

, (1)

де ∆З – зміна коефіцієнта зносу основних засобів протягом досліджуваного періоду; а – технологічний коефіцієнт, що характеризує збільшення витрат на ремонт і експлуатацію устаткування в залежності від його зносу. Вихідні дані можна взяти зі статистичної звітності; В – питома вага машин і устаткування в основних засобах галузі.

В результаті проведених розрахунків показника було отримано таке значення: КП = 1,002.

Щоб дослідити вплив фактора масштабу виробництва, було проаналізовано структуру собівартості продукції. В результаті виявлено індекс проміжного споживання (ІПС), що розраховується так:

, (2)

де Со, Сt — обсяг умовно-постійних витрат на виробництво продукції в звітному та попередньому періоді, Vо, Vt – обсяг умовно-змінних витрат в звітному та попередньому періоді.

Використавши дані форми № 2, і знайшовши відношення суми величин згідно формули, ІПС = 0,96.

З урахуванням індексу промислового виробництва, який публікується в статистичному щорічнику (в Рівненській області у 2004 році він становив 87%), та індекс проміжного споживання, можна визначити зміну масштабів виробництва за такою формулою:

, (3)

Отримана величина становить 0,96.

Розрахунок коефіцієнта прямих витрат продукції інших галузей на виробництво продукції галузі пропонують робити за такою формулою:

, (4)

де ВПji – витрати продукції j-ї галузі на виробництво продукції і-ї галузі; ПВПі – проміжні витрати на виробництво продукції і-ї галузі.

Розрахована величина перевищує 1. Якщо kij > 1, то підприємство завищило свої витрати, тобто приховує свій прибуток.

Індекс вхідних цін (на продукти й послуги проміжного споживання) визначається за формулою:

, (5)

де – індекс цін і-ї галузі за рік h.

Слід зазначити, що на індекс вхідних цін також впливає інфляція, яка тепер в Україні коливається в межах 8-9%. Врахувавши цей фактор, разраховане за формулою 5 значення показника становить 1,5.

З метою приведення індексу вхідних цін у логічну відповідність із середньорічним значенням, можна взяти корінь квадратний з річного індексу. Аналогічно з індексу вихідних цін розраховується середньорічний індекс цін на продукцію галузі. Було отримано такий результат: 1,2.

Зміна питомої ваги валової доданої вартості за рахунок зміни цін визначається за формулою:

. (6)

Співвідношення / > 1 характеризує збільшення цін на продукцію проміжного споживання. Це спричиняє зменшення питомої ваги доданої вартості у валовому доході, а зменшення вхідних цін на продукцію проміжного споживання сприяє збільшенню питомої ваги доданої вартості у валовому доході. Перший випадок свідчить про скорочення питомої ваги доданої вартості у валовому доході, другий – навпаки. За фактичними розрахунками це співвідношення становить 1,25, тобто більше 1.

Сукупний вплив всіх перерахованих вище факторів на величину валової доданої вартості може бути виражений у такий спосіб:

. (7)

На прикладі досліджуваного підприємства = 0,11.

Частка тіньового виробництва (доходу) визначається шляхом зменшення показника загальної зміни частки доданої вартості на величину його зміни за рахунок впливу об’єктивних факторів. Проте слід зазначити, що підприємство заздалегідь приховує частину виробництва, орієнтуючись на погіршення умов виробництва:

. (8)

Відповідно до розрахунків ця величина становить 0,1, тобто 10%.

Рівень тінізації за визначений період – це сума значень зміни питомої ваги доданої вартості за роками, кварталами, місяцями:

. (9)

На підставі аналізу діяльності досліджуваного підприємства сфери хімічної промисловості протягом досліджуваного періоду було встановлено, що 10% обсягів діяльності перебувало в „тіні”.


Висновки:

Використання фінансового методу оцінювання тінізації економіки є одним з найпростіших, адже всі необхідні дані можна взяти зі статистичної звітності підприємств. Завдяки цьому можна визначити не лише рівень тінізації секторів економіки, а й аналізувати фактори впливу на тіньові процесі в регіоні. В результаті проведеного дослідження виявлено такі фактори впливу:

а) різке збільшення умовно-постійних чи умовно-змінних витрат;

б) завищення вартості ремонту та обслуговування обладнання;

в) різке збільшення витрат на заробітну плату;

г) некоректна величина вартості сировини, яка перевищує середньоринкову.


Список використаних джерел:

1. Тінізація економіки та шляхи її подолання. Матеріали засідання „круглого столу” 26 листопада 2003 р. К., НІСД, 2003, с. 46.

2.Сото Э. де. Иной путь. Невидимая революция в третьем мире. M., Catallaxy,1995 (1989), с. 26.

3. Послання Президента України до верховної Ради України. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році. С. 142.

4. Тоффлер Э. Третья волна. М., ООО Фирма „Издательство АСТ”, 1999, с. 431-433.

5. Моторин Р.М., Моторина Т.М. Система національних рахунків. К., КНЕУ, 2001, 5 розділ; Мандибура В.О. ”Тіньова” економіка України та напрями законодавчої стратегії її обмеження. К., Парламентське видавництво, 1998, с. 54-78; Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Методи розрахунку обсягів тіньової економіки. „Економіка України” № 5, 1997, с. 47-51.

6. Моторин Р.М., Моторина Т.М. Система національних рахунків. К., КНЕУ, 2001, 5 розділ;

7. Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т. Оцінка масштабів „тіньової” економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників. „Економіка України” №11, 1996.

8. Базилевич В., Мазур І. Методичні аспекти оцінки масштабів тіньової економіки; //Економіка України. – 2004. – №8. – с.36-44.

9. Реутов В. Методики оцінки рівня тінізації регіональної економіки; //Економіка та держава. – 2005. – №11.

10. Сото Э. де. Иной путь. Невидимая революция в третьем мире. M., Catallaxy, 1995 (1989), с. 26-30.