Реферат: Вступ



Зміст


Вступ

Структура галузі

Сучасний стан галузі

Паливний комплекс України

Державне підприємство„Полтавське управління геофізичних робіт"

Досягнення підприємства

Основні напрямки розвитку нафтової галузі в Україні

Висновок

Використана література



Вступ

Нафтова газова промисловість є складовою частиною паливно-енергетичного комплексу України. Нафта є не тільки цінним паливом, але й сировиною для різних галузей промисловості.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їх транспортування, розподілу та використання.

Важливу роль в економіці країни відіграє нафтова промисловість. Вона забезпечує більшість галузей народного господарства необхідною сировиною, продуктами нафтопереробки. Сучасний рівень розвитку науки і техніки дозволяє одержувати з нафти різноманітні продукти і вироби: паливо (бензин, дизель), паливний мазут, каучук, синтетичні волокна, технічний спирт, розчинники, медичні препарати тощо. Саме в цьому народногосподарське значення нафтової промисловості.

Нафтова промисловість охоплює нафтовидобувну та нафтопереробну галузі, які виникли ще в ХІХ столітті. Нафтовидобувна промисловість об’єднує підприємства з розвідування й видобутку нафти та попутного нафтового газу, зберігання та транспортування нафти. Нафтопереробна промисловість - це галузь обробної промисловості, яка виробляє з сирої нафти нафтопродукти, що використовуються як паливо, мастильні та електроізоляційні матеріали, розчинники, шляхове покриття та нафтохімічна сировина.

В 2005 році було видобуто 4,1 млн. т. нафти (включаючи нафтовий конденсат). Потреби господарства України в нафті становлять приблизно 40 млн. т. в рік.

Хоча видобуток нафти в нашій країні зменшується, проте ми маємо і сприятливі фактори: великі потужності по переробці нафти (близько 70 млн. т), які відсутні в Росії.
^ Структура галузі

Паливна промисловість України об'єднує вугільну, кам'яновугільну, буровугільну, нафтовидобувну, газовидобувну та нафтову галузі. Вона сприяла формуванню потужних територіально-виробничих комплексів різних рангів, зумовила спеціалізацію районів щодо територіального поділу праці. На паливну промисловість припадає значна частка основних фондів і зайнятих у промисловості, тобто ця галузь відноситься до фондо - і трудомістких.

Основними споживачами палива с чорна металургія, теплові електростанції, житлово-комунальне господарство, транспорт та ін. Нещадна експлуатація мінерально-сировинної бази України, постійне зростання потреби в паливі призвели до порушення паливно-енергетичного балансу республіки. Особливістю структури видобутку палива в Україні є стабільне упродовж багатьох років переважання видобутку кам'яного вугілля (табл.1.1).

Другою важливою особливістю видобутку палива в республіці с зменшення видобутку всіх видів палива.


Таблиця 1.1. Структура видобутку палива в Україні (в перерахунку на умовне паливо, %)

Роки


Видобуток палива, усього


Вугілля


Горючий газ

Нафта


Інші види палива


1960

100,0

86,1

10,4

1,9

1,6

1970

100,0

53,3

28,2

7,7

0,8

1980

100,0

63,2

31,1

5,0

0,7

1990

100,0

74,7

19,9

4,6

0,8


Починаючи з 70-х років, що пояснюється, насамперед, вичерпуванням родовищ (табл.1.2).

Таблиця 1.2. Динаміка видобутку палива в Україні

Роки

Вугілля, млн т

Нафта,,

млн т

Горючий газ,

млрд м

Торф,

млн т

1940

83,8

0,4

0,5

3,6

1960

172,1

2,2

14,3

4,6

1970

207,1

13,9

60,9

4,1

1980

197,1

7,5

56,7

1,6

1990

164,8

5,3

28,1

1,6


Виробіток одних родовищ, відкриття і розробка інших зумовлюють постійну динаміку географії паливної промисловості. Так, створення вугільної промисловості в Західному регіоні, нафтової і газової - на Лівобережжі, розробка буровугільних родовищ у Черкаській і Житомирській областях сприяли більш рівномірному розміщенню паливної промисловості в Україні.

Сира нафта не використовується. З неї під час переробки отримують різні види палива та хімічні продукти (рідке паливо, розчинники тощо). Основну частину нафтопродуктів становить паливо для карбюраторних (авіаційні та автомобільні бензини), реактивних (авіаційний газ), дизельних (дизельне пальне) двигунів, котельне паливо (мазут), бітуми. На базі продуктів нафтопереробки виробляють нафтохімічні продукти (синтетичний каучук, продукти органічного синтезу, гумоасбестові вироби тощо).

На собівартість нафти дуже впливають способи її видобутку. Видобута в Україні нафта має відносно високу собівартість, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом майже припинився. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на транспортування її, що залежить від діаметра трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. В останні роки визначилась тенденція подорожчання нафти, що пов’язано з ускладненням умов видобутку та експлуатації більшості родовищ.

Нафту використовують як високоефективне паливо і цінну сировину для хімічної промисловості. На нафту в структурі видобутку палива, у перерахунку на умовне паливо, припадає 7,2%.

^ Сучасний стан галузі

Нафтовидобувна промисловість орієнтується на нафтові родовища суходолу і континентального шельфу. Нафтопереробна промисловість розміщується поблизу нафтопромислів, у портах ввозу сирої нафти або на трасах магістральних нафтопроводів. Газова промисловість розвивається на базі газових родовищ.

Для розвитку нафтової, нафтопереробної промисловостей необхідне устаткування, яке виробляють різні галузі машинобудування. На основі районів видобутку паливних ресурсів виникають населені пункти, так як розвиток цих промисловостей потребує певної кількості трудових ресурсів.

Трубопроводний транспорт призначений для транспортування нафти, газу та інших рідких, газоподібних та сипучих речовин. Довжина газопроводів у межах нашої країни сягає близько 35 тис. км, нафтопроводів - 2,5 тис. км, нафтопродуктопроводів - близько 3 тис. км.

Найбільший нафтопровід "Дружба" є трансєвропейською магістраллю і в межах України має протяжність 680 км. Прокладено декілька нафтопроводів з Росії до великих НПЗ нашої держави в Кременчузі, Лисичанську і Херсоні. В межах України нафтопроводи тягнуться від родовищ нафти до переробних заводів у Передкарпатті.

Мережа газопроводів більш розгалужена. Було збудовано потужні магістральні газопроводи:

Дашава-Київ-Москва;

Дашава-Мінськ-Вільнюс-Рига;

Шебелинка-Белгород-Брянськ-Москва;

Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса-Кишинів.

В межах України почали діяти газопроводи:

Дашава-Дрогобич;

Дашава-Стрий;

Дашава-Полтава-Київ та ін.

Через Україну із Західного Сибіру та інших районів Росії пролягають кілька магістральних газопроводів до країн Центральної та Західної Європи. Найбільший серед них газопровід - Уренгой-Помари-Ужгород.

Через Україну проходять магістральні газопроводи "Союз", "Прогрес", "Братство", що постачають газ з Росії та Туркменістану до європейських країн. У міжнародній торгівлі газом 78% припадає на трубопроводний транспорт та 22% - на морське транспортування.

На своєму засіданні 4 вересня 1998 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення не надавати послуги по транспортуванню газу тим оптовим трейдерам, котрі не укладають угоди з державною компанією "Нафтогаз України" про збереження в підземних сховищах не реалізованих до 15 вересня 1998 року газу, і про передачу в газосховища страхового запасу цього виду палива.

У відповідності з Постановою уряду до кінця 2006 року у підземних газосховищах України необхідно зібрати 19 млрд. куб. м газу.

Станом на 31 серпня 2005 року там знаходилось 13 281,6 млн. куб. м, з яких більше 12,5 млрд. куб. м закачано в 2005 році (9 816,5 млн. куб. м з надходжень цього року належить російському "Газпрому", 2 733,5 млн. куб. м - газ власного видобутку українських підприємств, а також паливо, яке було отримано "Укргазпромом" як оплата за транзит російського газу).4,5 млрд. куб. м природного газу ще мають бути повернені у сховища Міністерством енергетики України, яке отримало еквівалентний обсяг з держрезервів у вигляді урядового товарного кредиту.

Україна підтримала програму розвитку транспортного коридору Азія-Кавказ-Європа. Президент України Віктор Ющенко 8 вересня 2005 року підписав багатосторонню угоду про розвиток транспортного коридору Азія-Кавказ-Європа. Документи підписали лідери 12 держав, в тому числі Азербайджану, Вірменії, Грузії, Румунії та Турції. Цей шлях, довжина якого буде більше 2 000 км, протягнеться з Японії та Китаю в райони Західної Європи, і пройде по території держав Центральної Азії у напрямку Каспійського моря, Кавказу з розгалуженням в Причорноморському районі з виходом на транспортні магістралі Західної Європи.

В умовах переходу до ринкової економіки та дефіциту капіталовкладень на Україні почали розвиватися міні-НПЗ. Такі НПЗ нині функціонують в багатьох державах світу. З 2004 року вони з’явились в Україні, хоча кількість міні-НПЗ країни поки що поступаються кількості великих у відношенні 2/6. Одною з переваг міні-НПЗ перед нафтопереробними гігантами є в тому, що їх можна розгорнути ближче до місця запасу сировини.

У Полтавській області працює такий міні-НПЗ. Місцеве підприємство працює на газовому конденсаті та виробляє достатньо якісні нафтопродукти. Технологічний вихід продуктів переробки такий: 60% від загальної кількості - бензини, 30% - дизельне паливо, 5-7% - мазут.

Потужність підприємства дозволяє переробляти 18 тис. тон газоконденсату на рік. Розрахункова вартість заводу складає 9 млн. гривень.

За підрахунками Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловостей в першому півріччі 1998 року виробництво нафтопродуктів в Україні збільшилось на 13,5% порівняно з цим періодом 2005 року. В загальній кількості вироблено 793,1 тис. тон нафтопродуктів порівняно з 6 246,9 тис. тон в першому півріччі 2005 року. Майже у три рази збільшив обсяги Одеський НПЗ, на 40,6% збільшилось виробництво на Лисичанському заводі ЛИНОС, на 16,1% - на Кременчуцькому АТ "УКРТАТНАФТА". За той же період часу значне зниження відбувається на Херсонському НПЗ (на 49,2%) та на Дрогобицькому НПЗ (на 19,2%). У січні-червні 2005 року НПЗ випустили:

Кременчуцький НПЗ:

бензину - 617,7 тис. тон,

дизельного палива - 745,8 тис. тон,

мазута - 750,5 тис. тон;

Лисичанський НПЗ:

бензину - 398,2 тис. тон,

дизельного палива - 508,9 тис. тон,

мазута - 489,2 тис. тон.

В 1-му півріччі 2005 року в Україні збільшилось виробництво трьох основних видів нафтопродуктів у порівнянні з 1-м півріччям 2004 року:

бензину на 26,7%,

дизельного палива на 13,1%,

мазута на 5,2%.

За цей період на переробку до українських НПЗ надійшло 1 303,3 тис. тон нафти вітчизняного виробництва, 3 775,7 тис. тон нафти з Росії та 1 391,9 тис. тон нафти з Казахстану, причому 4 990,2 тис. тон імпортної нафти отримано на давальницьких умовах.


Таблиця 2.1. Обсяги виробництва нафтопродуктів українськими підприємствами в червні та за 6 місяців 2005 року.

Назва підприємства

червень

за 6 місяців

Темпи росту або зниження,%

2005

2004

2005

2004

За 6 місяців 2006 р.




Переробка нафти, тис. Т

1. Укртатнафта

436,4

374,6

2744,0

2363,0

116,1

2. ЛИНОС

226,0

286,1

1611,3

1146,2

140,6

3. Херсоннафтопереробка

77,0

128,5

586,2

1132,4

51,8

4. Одеський НПЗ

178,9

84,3

923,3

395,1

у 3 рази

5. Галичина

79,1

65,0

422,3

522,4

80,8

6. Нафтохімік Прикарпаття

61,3

51,2

394,8

409,1

96,5

7. НВО "Масма"

-

1,5

7,0

6,7

104,5

8. Укргазпром

57,4

45,7

334,2

271,3

123,2

ВСЬОГО

1116,1

1036,9

7093,1

6246,9

113,5




Бензин автомобільний, тис. Т

1. Укртатнафта

94,0

79,3

617,7

481,9

128,2

2. ЛИНОС

98,2

53,9

398,2

208,0

191,4

3. Херсоннафтопереробка

22,0

15,3

91,7

196,0

46,8

4. Одеський НПЗ

21,9

4,3

136,1

46,8

у 3 рази

5. Галичина

19,4

18,6

93,0

102,3

90,5

6. Нафтохімік Прикарпаття

15,5

17,9

88,5

91,7

96,5

7. Укргазпром

29,4

24,3

176,1

135,2

130,3

8. Інші

1,1

0,8

5,9

6,9

85,5

ВСЬОГО

301,5

214,4

1607,2

1268,8

126,7




Дизельне паливо, тис. Т

1. Укртатнафта

117,7

99,5

745,8

573,0

130,2

2. ЛИНОС

115,3

95,3

508,9

410,3

124,0

3. Херсоннафтопереробка

35,0

58,0

226,8

406,6

55,8

4. Одеський НПЗ

50,3

11,9

283,3

93,7

у 3 рази

5. Галичина

23,2

15,5

131,9

163,7

80,6

6. Нафтохімік Прикарпаття

23,4

21,8

136,8

135,4

101,0

7. Укргазпром

17,2

12,9

96,2

94,2

102,1

ВСЬОГО

382,1

314,9

2129,7

1876,9

113,1




Мазут, тис. Т

1. Укртатнафта

129,9

112,0

850,5

852,8

99,7

2. ЛИНОС

59,4

60,5

489,2

394,9

123,9

3. Херсоннафтопереробка

4,3

22,0

145,9

381,8

38,2

4. Одеський НПЗ

90,4

35,1

506,9

201,2

у 3 рази

5. Галичина

40,2

30,9

159,3

176,3

90,4

6. Нафтохімік Прикарпаття

25,5

26,2

142,7

174,8

81,6

ВСЬОГО

349,7

286,7

2294,5

2181,8

105,2


Розміщення підприємств галузі



^ Паливний комплекс України

Специфічною рисою розміщення нафтовидобувної промисловості є високий рівень її територіальної концентрації, а видобуток зорієнтований на найвигідніші умови експлуатації родовища.

Нафтовидобувна промисловість найбільш розвинена в районах крупних родовищ нафти. Підприємства нафтопереробної промисловості орієнтуються на споживача нафтопродуктів, так як передавати сиру нафту набагато легше, а також на сировинну базу. В недалекому минулому нафта перероблялась виключно в районах її видобутку.

Розміщення підприємств нафтопереробної промисловості залежить від розмірів споживання нафтопродуктів у різних районах, техніки переробки та транспортування нафти, територіального співвідношення між ресурсами.

Добута з надр землі нафта вміщує велику кількість піску, води та солі. Нафту треба очищувати, тому спочатку вона надходить до очищувальних заводів, котрі розміщуються в місцях її видобутку. Потім очищена нафта йде до нафтопереробних заводів, які будуються в районах її споживання.

Технічний прогрес призвів до відриву нафтовидобувної промисловості від нафтопереробної.

Наближення нафтопереробної промисловості до місць її споживання має свої переваги, які пов’язані з її зберіганням:

транспортування нафти є більш економічним ніж перевезення її виробів;

для транспортування нафти широко використовуються трубопроводи, які окрім сирої нафти здійснюють транспортування світлих продуктів;

зберігання сирої нафти дешевше ніж нафтопродуктів;

споживач має можливість одночасно використовувати сиру нафту, яка надходить з різних районів;

Нафтопереробка в різних районах країни залежить не тільки від якості сирої нафти, але й від того, які види палива в місцевих умовах є найбільш ефективними.

Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі. За оцінками спеціалістів можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Є також перспективи подальшого видобутку нафти і природного газу в районах, де їх видобувають десятки років. По-перше, за існуючою на Україні неефективною технологією експлуатації нафтових родовищ, близько 70% нафти залишається в надрах землі. По-друге, як виявилось, Україна недостатньо досліджена в геологічному відношенні, тобто є перспектива пошуку енергоносіїв практично на всій території Закарпаття, Передкарпаття, Волині, Чернігівщини, Причорномор’я, Донбасу, Придніпров’я тощо.

Українські геологи розвідують нові родовища нафти та газу. В Україні розвідано біля 300 родовищ, які є базою нафтогазової промисловості. Найбільш перспективним за видобутком нафти і газу вважається Дніпровсько-Донецький регіон, де зосереджено до 85% ресурсів країни. Відкриті газові родовища в Карпатському регіоні.

Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Надвірнянським, Дрогобицьким та Львівським нафтопереробними заводами.

Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю. Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській областях є родовища високоякісної нафти. Вони мають значну кількість попутного природного газу, який використовується для газифікації навколишніх міст і сіл.

Найбільші родовища газу зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відоме Шебелинське. Менше 1/5 частини видобутку природного газу України зосереджено в Прикарпатті, це Дашава і родовища Івано-Франківської області. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. В останні роки зростає видобуток газу з дна Чорного моря.

В Україні склалася густа мережа газопроводів, які ведуть від родовищ Харківської області, Передкарпаття і Криму до великих індустріальних центрів: Полтави, Києва, Кривого Рогу, Дніпропетровська, Одеси, Харкова, Сімферополя, Севастополя, Ялти тощо.

Найбільшими родовищами газу є Шебелинське, Західнохрестищенське та Єфремівське (сумарні запаси перевищують 970 млрд. куб. м). Найбільшими нафтовими родовищами є Доменське, Бориславське, Леляківське, Гнідинцівське та Глинсько-Розбишівське.

Понад 80% видобутих нафти та газу припадає на Дніпровсько-Донецьку нафтогазоносну область.

Кримсько-Причорноморська нафтогазоносна область охоплює Причорноморську западину (з Кримським півостровом) та Озовське та Чорне моря. В ній розвідано більш 60 родовищ нафти та газу.

Увагу привертають і райони Дніпровсько-Донецької западини. Саме тут у 1998-1991 роках виявлено 12 промислових родовищ нафти та газу в Сумській, Харківській та Луганській областях. Нафта і газ знаходяться на глибині 3-3,5 км. У підводних надрах Чорного моря є умови для виникнення ділянок з нафтогідратоутворенням на глибинах 700-750 м, а на глибинах 300-350 м - сумішей вуглеводних газів.

На Україні існує 6 великих нафтопереробних заводів (НПЗ), які знаходяться на території п’яти нафтовидобувних регіонів.

^ ЗАХІДНИЙ РЕГІОН, до якого входять Закарпатська, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська та Львівська області. Більша частина бензину та світлих нафтопродуктів надходить в регіон з Дрогобицького НПЗ, в меншій частині з Надвірненського. Бензин високооктанового ґатунку надходить з Литви, Угорщини, Словаччини та Росії.

^ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РЕГІОН - це Черкаська, Полтавська, Кіровоградська та Вінницька області. Основна кількість нафтопродуктів визначається наявністю Кременчуцького НПЗ. У меншій кількості надходить бензин з Лисичанська. Постачається також бензин російського та литовського походження.

^ ПІВНІЧНИЙ РЕГІОН представлений Житомирською, Київською, Чернігівською та Сумською областями. Основне постачання нафтопродуктів контролює Кременчуцький, Одеський та Надвірненський НПЗ. За рахунок великої питомої ваги оптових торгівців у Києві, частка вітчизняного бензину в столиці та області невисока.

^ СХІДНИЙ РЕГІОН, до якого входять Харківська, Дніпропетровська, Донецька та Луганська області. Цей промисловий район забезпечує Лисичанський НПЗ (ЛИНОС), невелику частину в постачанні займає Кременчуцький НПЗ, а також є доля бензину з Росії та Литви.

^ ПІВДЕННИЙ РЕГІОН - це Херсонська, Запорізька, Миколаївська, Одеська області та автономна республіка Крим. В рівній мірі по району розходиться одеський та херсонський бензин. Але ж більша частина ринку, особливо в Запорізькій області, належить Кременчуцькому НПЗ. Крім того до Криму здійснюються одноразові постачання з Італії та інших країн дальнього зарубіжжя.

Всі шість українських нафтопереробних заводів витримують жорстку конкуренцію з боку імпортних нафтопродуктів, переважно російських та литовських. Серед російських НПЗ в 1997 році найбільший попит мали Московський, Рязанський, Ярославський тощо. Від Прибалтики виступав Мажекяйський завод.

^ ЗАТ УКРТАТНАФТА (Кременчуцький НПЗ). Займає перше місце по переробці нафти в Україні. Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія була заснована в 1995 році.50% уставного фонду компанії належить Фонду Госмайна України, 28% - Державному комітету республіки Татарстан, інша частина уставного фонду належить татарським підприємствам ТАТНАФТА та ТАТНАФТАХІМПРОМ.

Потужність Кременчуцького НПЗ складає 18 млн. т нафти в рік. В 2005 році було перероблено 4671 тис. т, з яких 80% - давальницька сировина.

В першому півріччі 2005 року УКРТАТНАФТА на 16% перевищила обсяг переробки в порівнянні з аналогічним періодом 2004 року.

^ ОАТ ЛИНОС (Лисичанський НПЗ). За перерахунками Держмайна України завод коштує 416 млн. гривень, але статутний фонд складає 9 877 421 гривню. Рентабельність роботи підприємства за минулий рік дорівнює 14,7%.

^ ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД. Балансовий прибуток заводу 12 253,6 тис. гривень, чистий прибуток 583 тис. гривень, рентабельність роботи підприємства в 2004 році складала 42,8%.77% акцій належить державі, 8,13% - робітникам, 14,87% - було продано на сертифікатних аукціонах. Одеський НПЗ буде реконструюватися в 1998-2005 роках. На це буде виділено 275 млн. доларів США та 322,2 млн. гривень. Реконструкція дозволить збільшити глибину переробки нафти на заводі до 92% та подвоїти потужність, яка розрахована на переробку 4 млн. т нафти в рік.

^ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС ГАЛИЧИНА (Дрогобицький НПЗ). За оцінкою, НПЗ коштує 118,1 млн. гривень. Уставний фонд підприємства утверджено в розмірі 8 706 749,5 гривень. До 20% акцій належить фізичним особам, 26% - фонду Держмайна, а інша частина - юридичним особам. Перевага заводу в наявності трубопроводу та близькому розташуванні біля кордону з Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Молдовою.

^ ВАТ ХЕРСОННАФТОПЕРЕРОБКА (Херсонський НПЗ). Рентабельність заводу в 2004 році дорівнювала 11,2%. Об’єм реалізації продукції 54,7 млн. гривень. Планується будівництво гідроочистки дизельного палива, потужність якого буде складати до 2 млн. т. в рік.

^ ВАТ НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ (Надвірненський НПЗ). За попередніми перерахунками цей завод коштує 112,9 млн. гривень. Найбільшу кількість акцій має управління Державної кредитно-інвестиційної компанії ДЕРЖІНВЕСТ - 30%, ще 26% акцій знаходяться у державній власності. 20% переробленої в 2004 році сировини належало нафті, яка була видобута на карпатських промислах, 39% - належало ахтирській нафті, а інша сировина - давальницька. Цей завод має вигідне географічне положення, великий об’єм споживання нафтопродуктів у прикарпатських областях, застосування нових технологій.


Таблиця 3.1. Постачання нафти на НПЗ України в січні - червні 2005 року, тис. т

Підприємство

Українська нафта




Прямі договора

Давальницька

з Росії

з Казахстану

державна

давальницька

всього

ЗАТ Укртатнафта

495,1

239,5

734,5

99,8

1683

1119,6

564,3

АТ Линос

-

-

-

-

1644

1188,7

1391,9

АТ Херсоннафто-переробка

130,1

15,4

145,5

-

451,3

158,9

1391,9

Одеський НПЗ

-

23,9

23,9

-

939,6

939,6

1391,9

НПК Галичина

118,9

68,6

187,5

17,8

209,2

144,3

1391,9

ВАТ Нафтохімік Прикарпаття

140,4

71,5

211,9

59,8

62,2

47,3

1391,9

ВСЬОГО

884,5

418,9

1303,3

177,4

4990,2

3598,3

1391,9



^ Державне підприємство„Полтавське управління геофізичних робіт"

Державне підприємство „Полтавське управління геофізичних робіт" (ПУГР) Мінпаливенерго України - перше промислово-геофізичне підприємство в нафтовій промисловості України. ПУГР створено в 1966 році з метою надання промислово-геофізичних послуг підприємствам нафтогазового комплексу України.

Виробнича діяльність ДП „Полтавське УГР" пов’язана з організацією і виконанням промислово-геофізичних та прострілювально-вибухових робіт при проведенні пошуків, розвідки та експлуатації родовищ нафти, газу та інших корисних копалин і проведення комплексної інтерпретації геолого-геофізичної інформації на родовищах нафти та газу.

Державне підприємство „Полтавське управління геофізичних робіт" (ПУГР) Мінпаливенерго України - це сервісне підприємство, що має в своєму розпорядженні передову техніку та технології для проведення усього спектра високоефективних геофізичних досліджень (ГДС) в пошукових, розвідувальних і експлуатаційних свердловинах, а також в свердловинах діючого фонду при контролі за розробкою родовищ нафти та газу і газових сховищ.

МЕТА-досягти світового рівня надання сервісних послуг з геофізичних досліджень свердловин шляхом використання сучасних технологій і розширення спектру послуг з урахуванням місцевих особливостей і досягнень вітчизняного та зарубіжного приладобудування.
^ Досягнення підприємства

Проведено роботи на 948 свердловинах, які пробурені на 40 площах і родовищах.

За останні роки відкрито 5 нових родовищ нафти і газу Західно-Вільшанське Східно-Решетняківське Середняківське Веснянське Західно-Радченківське.

Проінтерпретовано 10000 пластів з яких 925 рекомендовано для випробувань на продуктивність. Випробувано 160 об’єктів. Коефіцієнт підтвердження рекомендацій складає 0.95-0.98.

ДП „ПУГР" надає доброчинну допомогу та безпосередньо приймає участь у розв’язанні злободенних проблем Полтави.

Основні види діяльності:

Виробнича діяльність ДП „Полтавське УГР" пов’язана з організацією і виконанням промислово-геофізичних та прострілювально-вибухових робіт при проведенні пошуків, розвідки та експлуатації родовищ нафти, газу та інших корисних копалин і проведення комплексної інтерпретації геолого-геофізичної інформації на родовищах нафти та газу.

Державне підприємство „Полтавське управління геофізичних робіт" (ПУГР) Мінпаливенерго України - це сервісне підприємство, що має в своєму розпорядженні передову техніку та технології для проведення усього спектра високоефективних геофізичних досліджень (ГДС) в пошукових, розвідувальних і експлуатаційних свердловинах, а також в свердловинах діючого фонду при контролі за розробкою родовищ нафти та газу і газових сховищ.

Обслуговуючи свердловини на території ДДВ протягом більш ніж трьох десятків років, своєчасно і якісно виконуючи всі умови договорів, ДП „Полтавське УГР" отримало визнання і заслужений авторитет серед „Замовників". Вчасно і грамотно проводячи технічне переозброєння, ДП „ ПУГР” десять років назад перше в Україні серед подібних підприємств повністю перейшло на застосування комп’ютеризованих каротажних станцій при проведенні ГДС і впровадило комп’ютерний апаратурно-програмний комплекс для обробки та інтерпретації одержаних геофізичних матеріалів. Це дало можливість значно підняти ефективність геофізичних досліджень, розширити можливості щодо надання більш якісних послуг „Замовникам".

За бажанням „Замовника”, безпосередньо на свердловині, видаються як графічні матеріали (діаграми) ГДС, так і оброблені результати вимірів методами профілометрії, цементометрії, інклінометрії та імпульсного нейтрон - нейтронного каротажу (ІННК).

В разі виробничої необхідності для прискорення прийняття рішення по конкретній свердловині отримані дані відразу після замірів передаються по каналах міжнародної супутникової системи зв’язку
еще рефераты
Еще работы по разное