Реферат: Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах соціально-економічної трансформації України, її переходу до ринкових відносин особливого теоретико-методологічного та науково-прикладного значення набуває дослідження проблем, зв’язаних з розвитком людських ресурсів, ядро яких формує соціально-трудовий потенціал, що виступає сьогодні головним чинником економічного зростання. Принаймні це означає, що реальний соціальний ефект в Україні та її регіонах може бути досягнутий лише внаслідок максимального задіяння в процес реформ наявного інтелектуального, трудового і підприємницького потенціалу суспільства. Складність вирішення цього вузла проблем зумовлена тим, що процеси відтворення трудового потенціалу відбуваються на принципово нових засадах, адекватних ринковій економіці, – приватній власності на засоби виробництва, свободі підприємництва і вибору сфери діяльності, особистому інтересі працівника, конкуренції, ринковій ціні праці. Відмічені базові інститути ринку зумовлюють глибокі трансформаційні зміни в характері і змісті трудових відносин, ринку праці і зайнятості та механізмах їх регулювання.

Зміщення акценту в реалізації ринкових реформ на регіональний рівень управління суттєво підвищує роль і відповідальність органів місцевого самоврядування за ефективність відтворення та використання людських ресурсів в умовах адаптації економіки до ринкових відносин. Звідси підвищений інтерес до глибокого аналізу регіональних факторів розвитку та механізмів регулювання соціально-трудового потенціалу. В працях О.Амоші, Д.Богині, С.Вовканича, В.Геєця, Б.Данилишина, М.Долішнього, С.Злупка, О.Кузьміна, Е.Лібанової, М.Лендєла, В.Мікловди, В.Пили, С.Писаренко, М.Пирожкова, М.Пітюлича, У.Садової, Л.Семів, А.Шаульської та багатьох інших вчених розкриваються різні аспекти регіонального управління людським розвитком. Разом з тим динамічні зміни, які відбуваються в економіці України та її регіонах, зумовлюють необхідність якнайповнішої реалізації територіальних факторів розвитку трудового потенціалу, формування ефективних механізмів їх регулювання.

Принципово нового підходу вимагає формування якісних параметрів трудового потенціалу за рахунок підвищення освітньо-професійної, конкурентної, підприємницької, інноваційної та соціально-потребної компонент, що актуалізує тему дисертаційного дослідження, його спрямування, мету, предмет, об’єкт, завдання та інструментарій.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені в дисертації положення є складовою частиною науково-дослідної теми Ужгородського національного університету “Ринкова трансформація економіки регіону”, зокрема виконання дослідницьких тем “Організація і управління системою інноваційно-інвестиційного забезпечення стійкого еколого-економічного розвитку Карпатського регіону України” (наказ Міністерства освіти і науки України від 01.04.2003 р. № 197), виконання наукових держбюджетних досліджень, передбачених планом НДР ІРД НАН України “Механізм реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки” (номер державної реєстрації 0100U002572), “Дослідження впливу структурної трансформації економіки Закарпатської області на ефективність використання соціальних ресурсів села”, “Політична і економічна поведінка поліетнічної громади в ринкових умовах”.

^ Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методичних засад регіональної політики розвитку соціально-трудового потенціалу в умовах позитивної динаміки в економіці. Досягнення поставленої мети обумовило вирішення таких завдань, як:

поглиблення теоретичних засад сутності соціально-трудового потенціалу як наукової категорії та його еволюції;

дослідження соціально-трудового потенціалу з позиції системного підходу до його відтворення;

вдосконалення методичних підходів до формування регіонального механізму регулювання розвитку трудового потенціалу;

аналіз основних тенденцій демографічного розвитку населення Закарпатської області та його впливу на формування трудового потенціалу;

аналіз основних тенденцій в системі підготовки та перепідготовки кадрів, розкриття ролі освітньо-професійної компоненти у формуванні кадрового потенціалу області;

вдосконалення методики розрахунку коефіцієнту розвитку трудового потенціалу;

обґрунтування і конкретизація цілей регіональної політики розвитку трудового потенціалу в стабілізації економіки;

з’ясування факторів росту конкурентоздатності кадрового персоналу і методів регулювання конкуренції на ринку праці та вироблення концептуальних підходів до формування регіонального механізму підтримки конкурентоздатності трудового потенціалу.

^ Об’єктом дослідження є процеси функціонування і розвитку соціально-трудового потенціалу Закарпатської області в умовах пожвавлення економічної кон’юнктури.

^ Предметом дослідження є формування ефективних регіональних механізмів регулювання розвитку соціально-трудового потенціалу.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження є фундаментальні положення економічної науки, критичне осмислення, аналіз та синтез концепцій найбільш визначних шкіл сучасної економічної науки щодо регулювання розвитку людських ресурсів, несучу конструкцію яких формує соціально-трудовий потенціал. У процесі дослідження застосовувались загальноприйняті в економічній науці методи дослідження: абстрактно-логічний, статистично-економічний, системного підходу, експертних оцінок, що дозволили адекватно оцінити існуючі тенденції в розвитку трудового потенціалу, з’ясувати основні фактори, які генерують умови для підвищення його якості і конкурентоздатності.

Емпіричною і фактологічною основою дослідження послужили наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем трудоресурсної проблематики, законодавчі акти Верховної Ради України, Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, звіти Міністерства статистики України, головного управління статистики в Закарпатській області, матеріали галузевих управлінь, соціологічні дослідження, експертні оцінки, результати особистих досліджень автора.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Проведення дисертаційного дослідження дало змогу отримати наступні наукові результати.

Вперше:

обґрунтовано концептуальні засади регіональної політики розвитку соціально-трудового потенціалу в умовах стабілізації економіки за рахунок посилення якісних параметрів його формування – освітньо-кваліфікаційної та соціально-потребної компонент, орієнтації на загальнолюдські цінності, формування професійної придатності і культури праці, підвищення її конкурентоздатності, що відповідає інноваційно-інвестиційній моделі розвитку економіки;

на системному рівні досліджено категорію “підприємницький потенціал”, об’єктивну основу якого становить індивідуалізація трудових відносин. Зазначений потенціал має кількісні і якісні показники виміру, сукупність яких характеризує його конкурентоздатність.

Удосконалено:

сукупність показників, які характеризують ступінь економічної активності та якість соціально-трудового потенціалу, фактори його розвитку і руйнування;

теоретичні підходи до аналізу сутності відтворення соціально-трудового потенціалу з урахуванням інституціональних факторів його розвитку та фаз формування.

Одержали подальший розвиток:

підходи до обґрунтування цілей регіональної політики розвитку соціально-трудового потенціалу – регулювання демографічного стану населення, розвитку соціально-трудових відносин, ринку праці та зайнятості, регулювання трудоміграційних процесів, поліпшення стану здоров’я та продовження тривалості життя;

ранжування якості локального трудового потенціалу, що включає розрахунок коефіцієнту демографічного розвитку, коефіцієнту розвитку ринку праці, рівня матеріального добробуту, умов проживання та оцінки рівня освіти.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані теоретичні та науково обґрунтовані практичні рекомендації створюють основу для розробки та реалізації ефективної регіональної політики розвитку соціально-трудового потенціалу в умовах пожвавлення економічної кон’юнктури. Результати дослідження використано головним управлінням економіки Закарпатської обласної державної адміністрації при розробці програм соціально-економічного розвитку Закарпатської області на 2006 та 2007 роки (довідка № 10\857 від 24.12.2007 р.), управлінням освіти і науки облдержадміністрації при формуванні плану підготовки кваліфікованих кадрів професійно-технічними закладами області на 2008-2009 роки (довідка №01-19/3488 від 24.12.2007 р.), при викладанні дисциплін «Основи регіональної економіки» та «Управління трудовими ресурсами» (довідка про впровадження № 10 від 18 лютого 2008 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, викладені в дисертації і винесені на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційному дослідженні використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи апробовані на міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема: “Політика демографічного розвитку: сучасний стан та її перспективи в Західному регіоні України” (2005р., м.Львів), “Регіональна політика в Україні: сучасні форми та методи реалізації” (2005р., м.Львів), “Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності в умовах глобалізації економіки” (2007р., м. Ужгород), двох наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету (2002, 2006 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 2,7 друкованого аркуша, з яких особисто автору належить 2,2 друкованого аркуша. Усі праці опубліковані у фахових виданнях.

^ Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Робота викладена на 187 сторінках друкованого тексту, містить 27 таблиць і 9 рисунків, список використаних джерел, який нараховує 129 найменування і розміщений на 11 сторінках.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та їх апробацію.

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретико-методологічні засади регулювання розвитку людського потенціалу в умовах поглиблення економічних реформ” з позиції генетико-еволюційних підходів проаналізовано еволюцію економічної думки в поглибленні та розвитку понятійно-категоріального апарату, що характеризує людський капітал, ядро якого формує соціально-трудовий потенціал, розкрито сутність, компонентну будову, визначено сукупність регіональних факторів розвитку останнього.

На основі проведеного аналізу в дисертації обґрунтовано ідею, що вирішальний вплив на розвиток соціально-трудового потенціалу здійснюють регіональні фактори, основними з яких є ефективність процесів відтворення населення, ситуація на субрегіональних ринках праці, розвинутість мережі соціальної інфраструктури, житлові умови, рівень доходів, мотивація трудової діяльності та професійна і територіальна мобільність населення, історичні трудові традиції, що склалися на певній території. Використовуючи ці фактори, територіальні органи управління за допомогою розробки цільових комплексних програм, наявних матеріальних та фінансових ресурсів мають реальну можливість впливати на формування трудового потенціалу.

Враховуючи складність і множинність процесів, що впливають на розвиток трудового потенціалу, в дисертації здійснено спробу проаналізувати досліджувану категорію з позиції системного підходу в сукупності та взаємовпливі базових інститутів ринку і фаз формування, що має важливе значення для практики регулювання (рис. 1).



^ Рис. 1. Системна модель соціально-трудового потенціалу


В роботі значна увага приділена пофазній структуризації факторів розвитку та руйнування трудового потенціалу, дія яких повинна враховуватися в регіональній системі управління. В цьому зв’язку важливим є дослідження інструментарію, з допомогою якого органи місцевого самоврядування впливають на відтворення, формування та використання трудового потенціалу. Враховуючи обмежені можливості органів місцевого самоврядування щодо впливу на бізнесові структури, пропонується використати чотири апробовані методи – імперативного, індикативного, економічного та адміністративного регулювання. Вибір застосовуваних методів стосовно об’єкта дослідження залежить, в першу чергу, від форми власності суб’єктів господарювання. Через це особливо важлива роль відводиться індукованим методам, що регулюють взаємовідносини між органами територіального управління та приватними підприємницькими структурами. Система регіонального індикативного регулювання передбачає розробку прогнозів, індикативних планів, комплексних цільових програм, системи стратегічного управління. Сьогодні сукупність цього методичного інструментарію регулювання трудового потенціалу не склалася ні організаційно, ні функціонально. Тому вкрай важливо створити правові засади для запровадження системи індикативного планування розвитку людських ресурсів у практику роботи територіальних органів управління всіх рівнів. Це дозволить орієнтувати процеси прогнозування і розробку просторових програм зайнятості на досягнення визначених коротко-, середньо- і довгострокових цілей та економічних пріоритетів.

Відтворення трудового потенціалу – це продукт розвитку населення, який не здійснюється автоматично, а вимагає формування ефективних механізмів регулювання на різних ієрархічних рівнях господарювання. З цих методологічних позицій стає можливим сформувати суть регіональної політики розвитку трудового потенціалу як субординовану систему нормативно-правових, соціальних, економічних і організаційних методів, функціонально спрямованих на розвиток інформаційно-інтелектуальних можливостей, мотивацію та професійну мобільність, підвищення конкурентоздатності з урахуванням інтересів людини, максимальне сприяння її всебічному розвитку.

У другому розділі “Аналіз та оцінка основних тенденцій розвитку соціально-трудового потенціалу Закарпатської області” проаналізовано стан процесів відтворення населення в розрізі природно-економічних зон, досліджено вплив реструктуризації економіки на зайнятість та розвиток трудового потенціалу, здійснено інтегральну оцінку рівня розвитку людського потенціалу в розрізі адміністративних районів області.

На основі теоретичного аналізу ефективності функціонування соціально-трудового потенціалу Закарпаття обґрунтовано гіпотезу, що в агрегованому плані на розвиток людських ресурсів в нинішніх умовах економічного розвитку вирішальний вплив здійснюють три основні фактори:

негативні тенденції в системі відтворення населення, які із локальних поступово трансформуються в загальнорегіональні, висока смертність населення в трудоактивному віці, скорочення його приросту на територіях проблемного розвитку;

стан ринку праці, рівень зайнятості, матеріальне становище та умови проживання людей;

рівень освіти населення, що забезпечує ріст його конкурентоспроможності і формує інноваційний потенціал суспільства.

Виявлена значна субрегіональна диференціація в демографічному розвитку населення області вимагає розв’язання складного вузла взаємопов’язаних проблем. Зокрема, необхідним видається зміщення акценту у відстеженні демовідтворювальних процесів із макро- і мезорівнів на субрегіональний рівень – місто, район, село, що дозволить здійснювати перманентний моніторинг режимів відтворення населення у зв’язку з умовами життєдіяльності, рівнем добробуту, ситуацією на локальних ринках праці, наявністю соціальної і виробничої інфраструктури, трудовими традиціями, що склалися на кожній території. Одним з першочергових заходів, зв’язаних з розвитком трудового потенціалу в контексті демовідтворювальних процесів, є формування робочої сили за статтю і віком в органічній єдності з кон’юнктурою ринку праці, структурною перебудовою територіальної економіки. Аналіз відмінностей в режимах відтворення населення в розрізі природно-економічних зон Закарпаття з урахуванням тенденцій у сфері зайнятості свідчить про неприродність уніфікованих підходів до формування стратегії розвитку трудового потенціалу в умовах адаптації господарського комплексу області до ринкових відносин. А це означає необхідність диференційованого підходу до розвитку населення кожного територіального утворення, що враховує всю сукупність соціальних, економічних, трудових, соціально-психологічних характеристик трудового потенціалу і специфіки його функціонування, тобто врахування в механізмі регулювання просторових факторів розвитку.

З цих методологічних засад в роботі здійснена територіальна оцінка демографічного розвитку, що включає показники народжуваності, смертності, природного приросту та сальдо міграції, локальних ринків праці (рівень зайнятості та безробіття, попит та пропозицію праці, працевлаштування тимчасово незайнятого населення), рівень матеріального добробуту населення з урахуванням середньої заробітної плати, пенсій, сукупних витрат в розрахунку на одну людину, співвідношення сукупних витрат та доходів, середній доход від особистого підсобного господарства, рівень бідності; умови проживання – забезпеченість житлом, наявність централізованого водопостачання та каналізаційних мереж; рівень освіти – забезпеченість загальноосвітніми закладами, кількість учнів, питома вага осіб, що навчається в другу зміну, та наявність постійних дошкільних закладів. На основі проведених розрахунків здійснено інтегральну оцінку розвитку людського потенціалу за формулою:


КЛР = (КДр + КРрп + КМД + КУП + КРО) \ КК, (1)


де КДр – коефіцієнт демографічного розвитку окремо взятого району (міста) області;

КРрп – коефіцієнт розвитку локальних ринків праці;

КМД – коефіцієнт матеріального добробуту населення;

КУП – коефіцієнт умов проживання населення в окремо взятому районі (місті) області;

КРО – коефіцієнт рівня освіти в окремому районі (місті) області;

КК – кількість коефіцієнтів, які беруться при визначенні узагальнюючого показника.

Таблиця 1

Загальна характеристика рівня розвитку населення в розрізі районів і міст Закарпатської області та їх ранжування у 2003-2005 роках

(на початок року)

^ Міста та райони області

Коефіцієнт людського розвитку населення

Ранг району

2003

2004

2005

2003

2004

2005

м. Ужгород

0,611

0,626

0,612

2

1

1

м. Берегово

0,341

0,357

0,358

17

16

17

м. Мукачево

0,618

0,612

0,609

1

2

2

м. Хуст

0,412

0,413

0,401

5

6

8

м. Чоп

0,053

0,539

0,541

18

3

3

Берегівський

0,347

0,391

0,364

15

10

15

Великоберезнянський

0,375

0,385

0,363

10

13

16

Виноградівський

0,417

0,404

0,410

4

8

7

Воловецький

0,387

0,386

0,372

9

11-12

14

Іршавський

0,361

0,345

0,340

13

18

18

Міжгірський

0,367

0,373

0,388

11

15

9

Мукачівський

0,345

0,354

0,383

16

17

11

Перечинський

0,348

0,386

0,386

14

11-12

10

Рахівський

0,404

0,406

0,420

6-7

7

5-6

Свалявський

0,394

0,395

0,378

8

9

12

Тячівський

0,404

0,429

0,420

6-7

5

5-6

Ужгородський

0,545

0,533

0,512

3

4

4

Хустський

0,364

0,377

0,376

12

14

13

По області (відносно інших областей України)

0,558

0,557

0,511

3

4

4

За результатами рейтингової оцінки коефіцієнту людського розвитку (табл.1) виділено три групи адміністративних одиниць: лідери – міста Ужгород, Мукачево, Чоп та Ужгородський район; райони з середнім рівнем розвитку – Рахівський, Тячівський, Міжгірський, Перечинський та Мукачівський; райони-аутсайдери – Іршавський, Великоберезнянський, Берегівський, Свалявський та м. Берегово.

Результати рейтингової оцінки коефіцієнту людського розвитку мають важливе прикладне значення для практики управління. Йдеться про необхідність розробки цільових комплексних територіальних програм розвитку людських ресурсів, в яких чітко повинні бути обґрунтовані пріоритетні напрями в сфері демографічного розвитку населення, формування кадрового потенціалу, території, реалізація політики зайнятості, заходи щодо гармонізації трудових відносин, пріоритети соціального розвитку. Метою розробки таких програм повинно бути підвищення конкурентоздатності та формування інноваційного потенціалу людського розвитку. Особливо це важливо в гірських населених пунктах з тим, щоб не допустити порушення відтворювальних процесів у структурі сільського населення.

У третьому розділі “Перспективні напрями розвитку соціально-трудового потенціалу в умовах стабілізації економіки” обґрунтовано цілі регіональної політики розвитку трудового потенціалу в умовах пожвавлення економічної кон’юнктури, обґрунтовано шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємницького потенціалу.

Позитивна динаміка розвитку економіки області, що намітилася за останній період часу, вимагає внесення відповідних коректив у політику розвитку трудового потенціалу з метою її адаптації до нових умов економічного поступу. У зв’язку з цим в дисертації обґрунтовано 4 стратегічні підцілі розвитку людських ресурсів.

Підціль І. Регулювання демографічного розвитку населення. В агрегованому плані ця підсистема функціонально спрямована на розв’язання таких ключових завдань:

зниження темпів депопуляції населення в гірській природно-економічній зоні (Великоберезнянський, Воловецький, Перечинський райони);

недопущення вимирання сіл та зменшення кількості сільського населення, в першу чергу в гірській природно-економічній зоні;

поліпшення стану здоров’я, зниження смертності, особливо осіб трудоактивного віку, та продовження тривалості життя.

Підціль ІІ. Розвиток ринку праці, зайнятості та соціально-трудових відносин. Конкретизація цього вузла проблем в просторовому зрізі передбачає вирішення таких основних завдань:

усунення міжтериторіальних диспропорцій в попиті на працю, оскільки співвідношення максимального і мінімального рівня цього показника має значну територіальну варіацію;

вирівнювання рівня безробіття на локальних ринках праці, максимальний показник якого в окремих районах перевищував в 2-4 рази загальнообласний показник;

оптимізація навантаження в просторовому зрізі на одне вільне робоче місце (вакансію) – це співвідношення становить від 59 у Великоберезнянському районі до 1 в місті Ужгород;

обмеження рівня безробіття за гендерною ознакою (станом на 01.01.2006 р. в загальній чисельності безробітних 66,8% становили жінки);

організаційно-правове забезпечення діяльності самозайнятих, оскільки їх питома вага є значною.

Підціль ІІІ. Регулювання трудоміграційних процесів. Включення трудової міграції в якості однієї із стратегічних зумовлена її значними масштабами, що закладає негативні тенденції у відтворювальні процеси на перспективу. Комплекс завдань, розв’язання яких є метою регулювання трудової міграції, включає:

наведення чіткого обліку потенційних мігрантів та регулярне проведення з ними роз’яснювальної роботи щодо можливостей та перспективи працевлаштування за місцем проживання;

стимулювання і підтримання створення нових робочих місць на локальних територіях, що характеризуються високою інтенсивністю трудоміграційних процесів;

усунення існуючих диспропорцій в розвитку малого бізнесу, підтримка нових форм господарювання на селі;

розвиток ринкових інститутів, свободи підприємницької діяльності, можливість вибору форми і виду трудової діяльності;

посилення контролю за діяльністю посередницьких структур, що надають послуги з працевлаштування за кордоном.

^ Підціль ІV. Поліпшення стану здоров’я та продовження тривалості життя. Ця проблема, органічно пов’язана з розвитком та ефективним функціонуванням кадрового потенціалу, поступово перетворилась у пріоритетну. В контексті розвитку трудового потенціалу вона передбачає розв’язання таких завдань:

активна пропаганда здорового способу життя, боротьба з алкоголізмом, курінням, наркоманією;

підвищення відповідальності підприємницьких структур за створення нормальних умов праці і відпочинку найманих працівників;



Рис. 2. Регіональний механізм розвитку і підтримки конкурентоздатності підприємницького потенціалу

активна участь бізнесу, недержавних, благодійних організацій у реформуванні і розвитку системи охорони здоров’я;

розширення можливості надання медичної допомоги підприємцям, які працюють у несприятливих умовах (зайняті вуличною торгівлею, на ринках, пристосованих приміщеннях);

подальший розвиток сільської медицини з тим, щоб максимально сприяти здійсненню постійного медичного нагляду, впровадження методів дистанційної діагностики здоров’я сільського населення.

Реалізація окреслених стратегічних цілей повинна конкретизуватися в обласній комплексній програмі розвитку трудового потенціалу в тісній ув’язці з ресурсами, виконавцями і термінами, що забезпечить комплексний підхід до регулювання процесів його відтворення, формування та використання.

Центральною проблемою розвитку трудового потенціалу в нових умовах господарювання є підвищення його конкурентоздатності. В зв’язку з цим в дисертації на основі соціологічних обстежень обґрунтовано кількісні та якісні показники конкурентоздатності підприємницького потенціалу, запропоновано концептуальні підходи до формування регіонального механізму розвитку і підтримки конкуренції (рис. 2).

Компонентну будову механізму формують передумови розвитку конкурентного середовища, ієрархічні рівні управління, фактори розвитку і підтримки конкуренції та об’єкти регулювання. Їх органічна єдність в механізмі регулювання забезпечує системний підхід до розвитку трудового потенціалу, дозволяє розмежувати компетенцію та відповідальність органів державної влади і місцевого самоврядування за ефективність реалізації політики розвитку людського потенціалу.


Висновки

Аналіз досвіду індустріально розвинутих країн світу незаперечно доводить, що основним створювальним фактором, що забезпечує стабільне економічне зростання в умовах поглиблення процесів глобалізації, є ефективне використання та всебічний розвиток і підвищення якості людського потенціалу, ядро якого формує соціально-трудовий потенціал. В Україні в процесі реформування економіки трудовий потенціал зазнав негативного впливу ряду чинників, які призвели до погіршення якісних і кількісних характеристик, що обумовлює пошук ефективних механізмів його розвитку та ефективне використання на різних рівнях управління економікою.

Соціально-трудовий потенціал є складним структурованим об’єктом регулювання. З позиції системного підходу до його розвитку вихідним методологічним положенням є розуміння трудового потенціалу як відтворювальної системи, що включає природно-біологічну, освітньо-професійну, соціально-потребну, конкурентну та інноваційну складові.

Складність і множинність процесів, зв’язаних з формуванням та використанням трудового потенціалу, вимагають адекватного підходу до формування регіонального механізму регулювання його розвитку, який повинен гнучко поєднувати в собі економічні, соціальні, організаційні важелі впливу і забезпечувати реалізацію регіональної політики зайнятості.

Регіональний механізм регулювання розвитку трудового потенціалу є складною субординованою системою нормативно-правових, соціальних, економічних та організаційних методів, функціонально спрямованих на розвиток інтелектуальних здібностей, мотивацію та мобільність трудового потенціалу, підвищення його конкурентоздатності з урахуванням ціннісних орієнтацій та інтересів людини і максимальне сприяння її самореалізації.

Аналіз основних тенденцій розвитку трудового потенціалу Закарпатської області в умовах реструктуризації економіки показав, що основними регіональними факторами зазначеного процесу є висока схильність до підприємницької діяльності, міжсекторна та просторова мобільність, мотивація трудової діяльності з урахуванням особистого інтересу, висока адаптивність до конкуренції. Значний вплив на розвиток людських ресурсів здійснює етнічний фактор і транскордонні зв’язки. Відмічені компоненти повинні бути враховані в регіональній системі регулювання.

Ранжування факторів за важливістю їх впливу на розвиток трудового потенціалу в розрізі природно-економічних зон області показало, що основними з них є: умови життєдіяльності населення, розвиненість ринку праці та його інститути, динаміка розвитку сфери докладання праці, особливо для осіб з пониженою конкурентоздатністю, рівень добробуту, житлово-побутові умови, наявна виробнича і соціальна інфраструктура. Відмічені фактори генерують субрегіональну диференціацію в режимах відтворення населення, а відповідно і соціально-трудового потенціалу.

Вирішальний вплив на трудові відносини в умовах поступової стабілізації регіональної економіки в агрегованому плані здійснюють чотири основні детермінанти:

реструктуризація економіки, що супроводжується інтенсивним міжсекторним перерозподілом робочої сили;

ефективність функціонування просторових ринків праці, розвиненість їх інфраструктури, що функціонально покликані забезпечити умови для професійного росту та реалізації наявного трудового потенціалу;

динаміка, темпи та ефективність функціонування нових організаційно-правових форм господарювання;

інтенсифікація маятникової трудової міграції.

Аналіз діяльності професійно-освітніх закладів області показав, що в системі підготовки робітничих кадрів відбуваються зміни якісного порядку, зв’язані з приведенням їх діяльності до вимог субрегіональних ринків праці, зміщення акценту в бік підготовки кадрів та поступового нарощення контингенту робочої сили для пріоритетних галузей економіки регіону. З метою підвищення ефективності діяльності навчальних закладів слід консолідувати зусилля органів державної влади, місцевого самоврядування та підвищити соціальну відповідальність бізнесу за розвиток трудового потенціалу.

В умовах поглиблення ринкових реформ ключовою проблемою розвитку трудового потенціалу є підвищення його конкурентоздатності. Регіональний механізм підтримки конкурентоздатності підприємницького потенціалу повинен включати формування передумов його функціонування, економічні, соціальні та організаційні фактори розвитку, об’єкти регулювання.


^ СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


Статті у фахових наукових виданнях:

Югас Е.Ф. Методичні підходи до оцінки людського потенціалу / Югас Е.Ф. // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія «Економіка». – Вип. 18. – Ужгород, 2005. – С. 35-38. – 0,3 д.а.

Югас Е.Ф. Методологічні аспекти дослідження фундаментальних категорій ринку праці / Югас Е.Ф. // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія «Економіка». – Вип. 19. – Ужгород, 2006. – С. 39-42. – 0,3 д.а.

Югас Е.Ф. Теоретико-методологічні засади регулювання розвитку трудового потенціалу / Югас Е.Ф., Мікловда В.П. // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія «Економіка». – Вип. 21. – Ужгород, 2007. – С. 6-12. – 0,4 д.а. (Особистий внесок автора: розроблено методологію регіонального регулювання трудового потенціалу, що враховує вплив ринкових інститутів на процеси розвитку людських ресурсів).

Югас Е.Ф. Обґрун