Реферат: Ризики зовнішньоекономічної діяльності

Консультант

ООО «УкрБизнесКонсалтинг 2000»

Терещенко C.С.

РИЗИКИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни регламентується відповідними законодавчими, урядовими та відомчими актами, що відображують торгівельну політику окремої держави стосовно торгівельних стосунків з іноземними партнерами. Разом з тим, ведення любого виду людської діяльності обумовлює появу низки певних ризиків, які впливають на кінцевий результат – мети ведення того чи іншого виду діяльності. Процес ведення зовнішньоекономічної діяльності та кожної окремої зовнішньоекономічної операції не є виключенням та об’єктивно передбачає вплив на їх здійснення сукупності факторів, які мають постійний або мінливих прояв.

В уяві більшості підприємців кожна торгівельна зовнішньоекономічна операція може складатись з наступного:

одна сторона контракту експортує товар на користь іншої сторони – резидента іноземної держави, який здійснює платіж за цей товар на користь експортера. Схема такої операції наведена на малюнку 1.


„Т” „$”

А „1” „2” В







Малюнок 1, де А, В - сторони зовнішньоекономічної угоди, що розташовані у різних країнах; „Т”- товар, що експортується „А” на користь „В”; „$” – кошти, якими „В” розраховується з „А” за товар „Т”; „1”,”2” – пункти пропуску на кордоні, що належать до різних країн; - стрілками зазначається лінія кордону, через який необхідно перемістити товар „Т”.


Розглядаючи даний малюнок виникає безліч питань, а саме: які проблеми можуть очікувати експортера при митному оформленні; який пакет документів необхідно надати на даний товар; який транспорт обрати для перевезення товару від експортера до імпортера; які прикордонні та митні формальності повинен здійснити перевізник при перетині кордону; які проблеми можуть очікувати імпортера при здійсненні митного оформлення товару у своїй країні; як проводити оплату за товар тощо.

Кожне з зазначених питань несе в собі ймовірність ризику, який може звести унівець усі можливі прибутки від зовнішньоторговельної операції з товаром. Категорію „ризик” у контексті даної роботи необхідно розуміти, як можливість зниження розрахункової прибутковості від проведення зовнішньоторговельної операції, отримання нульового прибутку або у найгіршому варіанті – понести збитки. Разом з тим необхідно визначитись з основними складовими торговельної операції, які виступають джерелами виникнення ризиків. До таких напрямків доцільно віднести - процедуру укладення та зміст зовнішньоекономічного контракту, перевезення товару від продавця – експортера до покупця – імпортера, форму та порядок проведення грошових розрахунків за товар, проведення процедур митного оформлення товару у країні експорту, транзиту, імпорту та митного контролю у пунктах пропуску на кордонах. Тобто при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з товаром ризики можуть виникати за напрямками – контрактні, перевезення, розрахункові та митні, при цьому самі по собі напрямки, у свою чергу, також складаються з сукупності взаємопов’язаних джерел виникнення ризиків. Розглянемо можливі сукупності джерел виникнення ризику у залежності від напрямку його формування, при цьому будемо передбачати що за основу розгляду береться операція купівлі – продажу товару.


^ Контрактні ризики

Контракт є основним документом, що підтверджує матеріальне оформлення намірів сторін здійснити торговельну операцію з переходом права власності на товар. Виходячи з цієї тези, головуючим елементом та джерелом виникнення низки ризиків виступає безпосередньо предмет контракту - „товар”, та на підставі цього розглянемо основні складові контракту та визначимо джерела походження ризиків.

Передумовою укладення зовнішньоторговельного контракту є обговорення його основних складових стосовно предмету угоди – товару. Власник товару з метою пошуку потенційного покупця може розсилати свої пропозиції по продажу товару у вигляді „оферти”, яка має певні особливості щодо зазначення відомостей стосовно товару. Потенційний покупець з метою отримання більш привабливих для нього умов придбання товару може направити власнику свої контрпропозиції, та з цього моменту починається дійсне обговорення змісту торгівельної угоди. За результатами узгодження позицій майбутніх сторін контракту здійснюється обговорення та деталізація основних положень угоди.

В першу чергу при укладенні зовнішньоторговельного контракту необхідно визначитись з майбутнім „характером угоди”. У зв’язку з відсутністю законодавчо закріпленого цього терміну пропонується наступне - „характер угоди – це зміст зовнішньоторговельної операції з урахуванням виду і форми оплати за товар та переходу права власності на нього”. Ризик не визначеності характеру угоди полягає в тому, що державні контрольні служби, а саме – митні, податкові та правоохоронні, здійснюють контроль за проведенням операцій з товаром на підставі законів, постанов уряду та відомчих документів. Зміст кожної торговельної операції, порядок її проведення та напрямки державного контролю врегульовані національними вищенаведеними актами, а впровадження кожним окремим суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності угод, що не мають нормативного закріплення, можуть призвести до збитків. Слід нагадати, що на сьогодні на Україні мають нормативне закріплення наступні зовнішньоторговельні операції: купівля – продаж, бартерні (товарообмінні), орендні та операції з давальницькою сировиною. При цьому згідно норм Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” дані операції так чи інакше передбачають перехід права власності на товар.

Державні контрольні служби на підставі характеру угоди здійснюють контроль за своєчасністю повернення валютної виручки, своєчасним та еквівалентним надходженням товару за бартерними операціями, правильністю, своєчасністю та повнотою перерахуванням або надходженням орендних (лізингових) платежів, термінами виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та правильністю і повнотою здійснення розрахунків за переробку давальницької сировини у готову продукцію тощо.

Таким чином, невизначеність характеру угоди у контракті є джерелом ризику взагалі та, окрім того, не дозволить розглядати такий контракт, як підставу для переміщення товару через митний кордон. Контракт, що не має визначеного характеру угоди, всіма контрольними структурами, а саме – митницею, податковою службою, правоохоронними органами та банками, повинен розглядатись як матеріально оформлені наміри сторін стосовно проведення зовнішньоторговельної операції, яка не передбачає переходу права власності на товар та проведення розрахунків за нього у грошовій чи товарній формі. Обрання суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності торговельної операції, характер угоди якої має суттєві відмінності від вищенаведених, утворює джерело ризику щодо виконання вимог торговельної угоди перед контрагентом, бо митні органи не приймуть товар до митного оформлення, банки не зможуть здійснити купівлю чи переказ валютних коштів за кордон, та, окрім того, з боку податкових органів можна очікувати негативну реакцію і застосування фінансових штрафних санкцій.


Наступним можливим джерелом ризику за зовнішньоторговельним контрактом може виступити маловідомий контрагент, який здійснює його укладення з шахрайською метою отримати незаконні прибутки. До таких шахраїв можна віднести фірми „одноденки”, де одною з ознак можливого шахрайства може виступити пропозиція контрагента щодо укладення контракту через посередника, а тим паче через посередника розташованого у офшорній зоні. Дані ознаки стосуються також посередницьких контрактів (перевезення, зберігання, комісії, доручення тощо), коли розрахунки за виконання послуг з безпосереднім виконавцем здійснюються, без належного оформлених договірних відносин, через агента чи експедитора. Даний ризик, що може бути сформований непорядним контрагентом за контрактом, може призвести до втрати товару або коштів за нього, викликати штрафні фінансові санкції з боку податкових органів та на підставі статті 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності може бути позбавленим права ведення зовнішньоекономічних операцій взагалі.


Предмет контракту - тобто товар може мати безліч джерел ризиків, коли його опис у тексті контракті не конкретизовано та носить узагальнений, довільний характер у наслідок чого можуть виникнути ризики та протиріччя з вимогами державної системи регулювання зовнішньоекономічних відносин. Відомо, що кожна окрема держава або економічні та митні союзи запроваджують заборони або обмеження на ввезення певних видів товарів чи ввести на визначену сукупність товарів підвищені ставки мита. Такий протекціоністський засіб, відносно аналогічних та подібних товарів вітчизняного походження, спроможний стимулювати вітчизняну промисловість та дозволяти тримати рівень цін на вітчизняні товари на внутрішньому споживчому ринку на належному рівні, що забезпечує покриття витрат виробництва та дозволяє отримати відповідний прибуток.

Державні контрольні органи стикнувшись з „розмитістю” опису товару у контракті мають право на проведення досліджень з метою встановлення безпеки товару для населення та навколишнього середовища, уточнення або виявлення окремих характеристик товару тощо. Такі процедури по уточненню показників товару здійснюються за рахунок імпортера чи експортера та потребують часу і витрати додаткових коштів. Окрім того, контрольні служби зобов’язані забезпечити захист вітчизняного ринку від ризику проникнення контрафактних (підроблених) товарів, що також пов’язано з вимогами щодо проведенням більш глибокого дослідження властивостей товару та необхідністю залучення іноземних експертів підприємства – виробника.

Досить вагомий ризик може виникнути у разі коли предметом контракту є складні вироби, а саме – технологічні лінії та промислове обладнання, що мають у своєму складі певну кількість елементів. Ризик у такому випадку породжується неналежним описом такого виробу, тому такий контракт повинен мати досить детальний опис усіх складових з зазначенням цінових показників кожної окремої складової частини та виробу в цілому. Крім того, умови контракту можуть передбачати надання з боку експортера або виробника послуг щодо здійснення установки та наладки складного виробу. Ризик у цьому випадку полягає у невиділені вартості послуг у тексті контракту від загальної вартості за контрактом, при цьому вартість послуг додається до вартості конкретного виробу та, тим самим, викликає підвищення сум податків та зборів, що підлягають сплаті на момент митного оформлення імпорту такого товару.

Окремо слід зазначити наявність ризику невірного опису товару у товарообмінних та лізингових контрактах, переробки давальницької сировини.

Ризик при укладенні товарообмінних контрактів подвійний, бо повинні бути надані описи товарів, що експортуються кожною з сторін угоди.

Контракти на переробку давальницької сировини у зовнішньоекономічних відносинах досить складні взагалі та потребують узгодженого контрагентами опису давальницької сировини, детального опису готової продукції з зазначенням вартісних показників, опису технологічного процесу перетворення давальницької сировини у готову продукцію тощо.

Державним контрольним службам доцільно звертати увагу на детальний опис товару у тексті контракту, бо його „розмитість” надає можливість непорядним суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності робити спроби щодо незаконного подалання державних заборон та обмежень на ввезення чи вивезення певних видів товарів, ухилятись від сплати належних платежів на момент митного оформлення.

Суб’єкти ЗЕД, що допускають нечіткий опис товару у тексті контракту закладають текстом угоди підстави для виникнення ризику купівлі товару – замінника, який за своїми ціновими та споживчими характеристиками не відповідає товару, відносно якого укладалась зовнішньоторговельна угода.


Кількісні показники товару, які не зазначені у тексті контракту є джерелом виникнення ризику, на який доцільно звертати увагу на етапі укладення контракту та у процесі його здійснення. Невизначеність кількісних показників товару у контрактах купівлі – продажу формує ризик щодо поставки меншої кількості товару, ніж було обумовлено контрагентами на момент узгодження основних умов контракту, що у свою чергу призведе до підвищення ціни одиниці товару. У той же час, при здійсненні бартерних контрактів не визначення кількості товарів надає одній з сторін можливість здійснити шахрайські дії щодо свого контрагента за рахунок поставки меншої кількості товару, чим формується ризик руйнування вартісного балансу угоди. Невизначеність кількісних показників давальницької сировини та готової продукції у контракті породжує ризик невиконання однією з сторін угоди своїх зобов’язань.

У всіх зазначених випадках митні, податкові та інші державні контрольні органи будуть перевіряти документи на предмет виявлення шахрайських дій, а при їх виявленні мають право застосовувати штрафні санкції.


Наявність національних особливостей визначення якісних показників товару, що є предметом зовнішньоекономічного контракту, породжують ризик невизнання контрольними органами у країнах імпорту та транзиту якісних показників товару визначених країною експорту. Відомо, що кожному товару притаманна сукупність показників яка визначає їх специфічні та споживчі властивості, проте окремі країни, у тому числі з метою впровадження протекціоністських заходів регулювання імпорту товарів, запроваджують особливі національні показники якості товару, перевірка яких здійснюється на момент його ввезення до країни. Ризиків, що породжені розбіжностями національних норм показників якості товару країн експорту та імпорту і містять вимоги щодо безпеки населення і охорони навколишнього середовища, можливо уникнути. Контрагенти угоди з метою усунення даного виду ризику повинні узгодити у контракті декілька основних показників якості конкретного товару, при цьому імпортеру доцільно заздалегідь визначитись з чисельними показниками якості для внесення їх у відповідний розділ контракту. Даний ризик може бути неподоланий у країні імпорту для таких видів товару як медикаменти та товари продовольчої групи, що у свою чергу може призвести до розриву контракту та понесення фінансових збитків.


Джерелом ризику за контрактом можуть виступати також неузгоджені вимоги до пакування товару, бо споживчі властивості самого товару залежать від виду та стану упаковки. Відомо, що розрізняють упаковку на внутрішню, яка є невід’ємною частиною товару, та зовнішню, у якій здійснюється перевезення товару у міжнародній торгівлі. Уникнення ризику пошкодження товару при його перевезенні залежить від узгодженого виду упаковки, що забезпечує збереження споживчих характеристик товару. Разом з тим, можливі ситуації коли виникають непорозуміння між контрагентами щодо вартості упаковки, бо необхідно зазначати у контракті що її вартість входить чи не входить до вартості одиниці товару. Окрім того, у контракті може бути зазначена необхідність повернення тари експортеру, що у свою чергу викликає необхідність її окремого декларування митним органам у режимі тимчасового ввезення - вивезення. Таким чином, особливості пакування товару потребують узгодження контрагентами у контракті та зазначення ціни товару з урахуванням чи без урахування вартості упаковки. Дані особливості змісту контракту дозволять усунути джерела можливих ризиків при здійсненні зовнішньоекономічної операції. Існують, крім того, ризики пакування товару при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, коли контрагенти не зазначають у тексті контракту вимог до пакування готової продукції.


Важливою складовою контракту є ціна одиниці товару, яка спроможна утворити ризики для експортера та імпортера. Світова торговельна практика визначила певну сукупність цін, серед яких можна відзначити наступні – базисну, фактурну, змінну, розрахункову, тверду, рухому тощо. Кожна з видів цін, перелік яких наведено далеко не повний, має певне визначення та особливості застосування при укладенні та здійсненні контракту. Високий ризик одиниці ціни контракту виникає, коли контрагенти обирають вид ціни, яка не надає можливості її зміни у процесі виконання контракту. До чинників, що впливають у часі на ціну одиниці товару, можна відносити коливання курсу валют, зміна обсягів пропозицій та попиту на даний товар на провідних товарних біржах світу, зміна політичних та економічних важелів зовнішньої торгівлі тощо. Разом з тим існують ризики завищення чи заниження ціни одиниці товару, а джерелом їх виникнення можу бути недбалість контрагентів угоди або спроба здійснення шахрайських дій щодо отримання незаконного прибутку.

Довідково доцільно звернути особливу увагу на ризики, що породжуються різними валютами ціни одиниці товару та валютою платежів, у якій будуть здійснюватись розрахунки за контрактом. При визначені у різних валютах ціни одиниці товару та загальної суми за контрактом ця розбіжність у валютах може стати джерелом ризику, який буде породжено коливаннями курсу валют.

Окрім того необхідно нагадати щодо необхідності зазначення у зовнішньоторговельному контракті системи знижок з ціни товару, до яких світова торгівельна практика відносить просту знижку, прогресивну, дилерську, за оборот (бонусна), за обсяг товару, спеціальну, сезонну, пільгову, за платіж готівкою, достроковий платіж тощо. Кожна з наведених знижок має свій вплив на ціну одиниці товару, а узгодження у контракті прогресивної системи знижок та механізму їх застосування усуває ризик формування факторів збитковості зовнішньоторговельної угоди. Таким чином, ціна одиниці товару, система знижок з ціни та механізми їх застосування, є джерелами виникнення ризиків, які в кінцевому результаті впливають на економічну ефективність торговельної угоди.

Умови здійснення платежів за зовнішньоекономічними операціями погоджуються контрагентами угоди у тексті контракту, при цьому джерелами ризику може виступати термін здійснення платежів. Необхідно акцентувати увагу, що нормами національного законодавства для сторін контракту можуть бути визначені обов’язкові строки надходження валютної виручки за експортований товар. Окрім того, сам механізм здійснення любої зовнішньоторговельної операції передбачає кредитування, тобто - товарний кредит, що надається імпортеру при поставці товару за рахунок майбутньої оплати, або фінансовий, коли імпортер здійснює попередню оплату. При цьому слід зазначити, що ризик виникає у того контрагента за контрактом, який перший починає його виконання – експортує товар або перераховує кошти. Здійснення кредитування повинно передбачати певні фінансові пільги за надання кредиту, які можуть надаватись за рахунок знижок до ціни товару або проведення дострокової оплати. Подолання таких ризиків досить складне завдання, проте страхування торговельних операцій повинно зменшити ризик її проведення. Окрім того, з метою зменшення ризику несплати за товар можуть бути застосовані інкасова або акредитивна форма проведення розрахунків, які мають узагальнену світову практику використання та системи страхування ризиків проведення розрахунків за контрактом. Особливу увагу необхідно звертати на перелік документів, що повинні надаватись до банківських закладів у якості підстави для здійснення дій з валютними коштами.


Міжнародна спільнота з метою усунення ризиків у зовнішній торгівлі та визначення відповідальних за здійснення торговельної операції на всіх її етапах розробила міжнародні умови поставки (правила „Інкотермс”). Безпосередню розробку умов здійснювала Міжнародна торгова палата, якою визначено 13 термінів щодо уніфікації порядку та правил перевезення товарів у міжнародній торгівлі. Контрагенти угоди та представники контрольних служб повинні розуміти, що дані терміни повинні використовуватись виключно до договорів купівлі – продажу, що передбачають перехід права власності на товар. Застосування міжнародних умов поставки передбачає розподіл обов’язків по доставці товару між продавцем, перевізником та імпортером – покупцем. Разом з тим, вільне трактування у тексті контракту умов поставки товару шляхом внесення доповнень та змін руйнує міжнародні правила та створюють ризики щодо виконання умов контракту в цілому, бо внесенням змін контрагентами розцінюються як не визнання тлумачення та умов застосування міжнародних правил. При цьому, слід нагадати що при обрахуванні сум митних платежів використовуються міжнародні умови поставки, які впливають на визначення суми митної вартості, тобто шляхом введення у текст контракту відмінностей існує вірогідність виникнення ризику щодо непорозумінь при митному оформленні товару.

Окремим ризиком можна зазначити невизначеність правилами „Інкотермс” переходу права власності на товар від продавця до покупця, при цьому невизначеність такого права дозволяє контрагентам керуються своїм національним законодавством щодо такого права.

Існує ризик щодо неузгодженості оплати витрат за транспортування товару, які у відповідності з правилами „Інкотермс” повинен нести продавець. Проте, коли за умовами контракту дані витрати повинен нести покупець товару, то доцільно внести до контракту відповідні уточнення стосовно обраного терміну поставки.


Не виключено, що протягом виконання контракту можуть виникати суперечки між контрагентами стосовно термінів поставки товару та проведення оплати за нього, кількості та якості товару, пакування та маркування товару тощо. Неузгодженість таких положень у контракті може призвести до виникнення ризиків щодо втрати однією з сторін угоди прибутку або принести збитки. Усунення джерел виникнення такого виду ризиків повинно бути здійснено контрагентами шляхом визначення джерел ризиків неналежного виконання контракту та відповідного фінансового впливу на сторону угоди яка не виконала належним чином свої обов’язки.


Джерелами ризику може бути не узгодженість контрагентами порядку документального оформлення факту неналежного виконання умов контракту та процедур виставлення претензій. Перелік таких ризиків, особливо стосовно кількості та якості товару, повинен бути узгоджено у контракті та, окрім того, зазначені документи що будуть свідчити про неналежне виконання умов контракту однією з сторін. З метою усунення джерел породження ризиків доцільно зазначити перелік відомостей, що повинні знайти відображення у наданих документах. Найчастіше ризики такого роду виникають при невідповідності партії товару кількісним та якісним показникам, відносно даних товаросупровідних документів та тексту контракту. Документ, що засвідчує неналежні показники товару - рекламація (претензія), складається стороною контракту - імпортером, проте доцільно також визначатись у контракті стосовно подальших дій з товаром на який розповсюджується претензія та особу відповідальну за фінансове врегулювання претензії. Введення положень стосовно механізму врегулювання претензії у контракт дозволяє уникнути ризиків щодо фінансових збитків за зовнішньоекономічною операцією, які можуть бути породжені поставкою товару неналежної кількості та якості.


Форс – мажорні обставини, які можуть вплинути на виконання умов контракту, не залежать від волі контрагентів, але є джерелом виникнення ризиків, у наслідок яких обидві сторони угоди можуть отримати відчутні фінансові збитки за контрактом та призвести до його розриву. Сторонам контракту доцільно визначити джерела виникнення такого роду обставин бо вони є джерелами ризику, проте на момент узгодження проекту контракту майбутні контрагенти повинні їх обговорити та зазначити шляхи їх подолання, що суттєво зменшує вірогідність понесення збитків кожної договірної сторони. Умовами подолання таких ризиків є визначення їх узгодженого переліку, порядок та умови сповіщення щодо виникнення форс – мажорних обставин, можливі шляхи їх врегулювання та варіанти відшкодування можливих фінансових претензій. Незважаючи на те, що дані обставини не залежать від волі сторін контракту, захист від їх впливу - це захист прибутковості зовнішньоекономічної операції для контрагентів.


Арбітраж, як один із засобів захисту фінансових інтересів за контрактом, може також стати джерелом виникнення ризиків до яких можна віднести неузгодженість країни розташування суду, невизначеність щодо законодавства що головує над зовнішньоторговельною операцією за контрактом, умови та обставини що повинні спонукати сторони угоди для звернення до суду тощо.


Підсумовуючи викладене, можна зазначити що джерела виникнення ризиків формуються безпосередньо складовими зовнішньоторговельної угоди, при цьому джерела виникнення ризиків за своїм походженням є взаємопов’язаними категоріями, аналіз впливу яких на виконання торговельної угоди повинен здійснюватись комплексно. Разом з тим, аналіз та синтез ризиків повинен проводитись з урахуванням особливих властивостей предмету контракту – „товару”, стосовна переходу права власності на який і здійснюється укладення угоди.

Визначення джерел ризику вкрай необхідно підприємцям, бо категорія „ризик” притаманна любому виду діяльності, а у зовнішньоекономічній галузі тим паче, бо щонайменше національне законодавство двох країн буде впливати на ефективність її організації та здійснення.

Державні структури, що мають повноваження щодо контролю зовнішньоекономічних операцій, повинні на підставі аналізу можливих контрактних ризиків визначати шляхи захисту економічних інтересів країни.


^ Ризики дорожніх перевезень товарів

За даними Європейської Економічної Комісії Організації Об’єднаних Націй більше 40 відсотків товарів у зовнішній торгівлі перевозиться автомобільним транспортом, що дорівнює відсотку аналогічних перевезень морським транспортом. В той же час слід відзначити що основні торговельні стосунки підприємців нашої країни сформовані з іноземними партнерами країн, торгівельні шляхи до яких проходять сушею, тому визначення ризиків міжнародних перевезень товарів буде проводитись виключно для перевезень, що здійснюються автомобільним транспортом.


В першу чергу необхідно порозуміння того, що всі міжнародні дорожні перевезення товарів здійснюються на підставі відповідних документів, які можна класифікувати на обов’язкові - транспорті та на „товарні” документи. Останній перелік документів суттєво залежить від особливих властивостей самого товару, що є предметом зовнішньоторговельної угоди. В той же час до транспортних документів митні органи відносять

договір перевезення товару на бланку міжнародної товаро – транспортної накладної (CMR),

книжку МДП (міжнародних дорожніх перевезень).

Укладення договору перевезення товару та процедура виконання перевезень регламентується міжнародною „Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів” від 19 травня 1956 року, використання норм якої передбачає, що хоча б одна з сторін угоди є резидентом країни – учасниці даної Конвенції. В першу чергу, для виявлення джерел виникнення ризиків за договором перевезення, доцільно здійснити розподіл процедури укладення та виконання умов договору на наступні етапи – укладення договору, прийом товару до перевезення, перевезення товару від вантажовідправника (експортера) до отримувача (імпортера), здача товару отримувачу. Окрім того, існує ще один аспект виконання договору перевезення, який не знайшов свого відображення у тексті Конвенції, - інформаційне супроводження процедури перевезення товару.


При укладенні договору міжнародного перевезення конкретної партії товару джерелами ризику може бути, в першу чергу, інформація самого бланку CMR, де не в повному або викривленому обсязі надані дані стосовно вантажовідправника, вантажоотримувача, опису товару та його кількості.

Особливий ризик договору перевезення виникає при недбайливому відношенні перевізника до укладення (підпису) договору та прийому товару. Стосовно останнього виду ризику можна зазначити, що джерелом його виникнення є недостатня професійна підготовка перевізника яка полягає у недостатній обізнаності з нормами Конвенції та правилами прийому товару для здійснення міжнародних перевезень. Необхідно акцентувати увагу на тому, що перевезення передбачає збереження специфічних властивостей товару, бо їх втрата або погіршення викличуть відповідні фінансові претензії.

Невідповідність реквізитів сторін зовнішньоторговельної угоди, що передбачає перехід права власності на товар, реквізитам договору перевезення на бланку CMR створює загрозу для перевізника щодо неналежного виконання своїх зобов’язань по перевезенню товару та породжує ризик фінансової відповідальності у розмірі вартості товару.

Разом з тим, джерелом ризику є також безпосередня процедура перевезення товару, коли перевізник лишається з проблемами перевезення сам на сам, особливо при здійсненні процедур перетину кордонів різних держав та виконанні вимог прикордонних державних контрольних служб.

Нормами Конвенції передбачена можливість пере адресації товару іншому вантажоотримувачу, ніж тому, що зазначений первинно у товаросупровідних документах. Така пере адресація може бути здійснена вантажовідправником у любий момент часу та на любій ділянці маршруту перевезень. Разом з тим, існує ризик виконання такої процедури пере адресації, бо основним аргументом та підтверджуючим документом таких дій повинен виступати перший примірник договору (примірник вантажовідправника з внесеними змінами) на бланку CMR. Слід зазначити, що цей ризик сформовано безпосередньо нормами Конвенції, бо не визначеним у даній міжнародній угоді лишається механізм передачі першого примірника договору сторонній особі (новому вантажоотримувачу) та, окрім того, не зазначено як перевізник може переконатись у тому, що він не стає жертвою шахрайських дій сторонніх осіб.

Здача товару вантажоотримувачу у пункті призначення - це остання процедура при виконанні договору перевезення, яка має специфічні джерела ризику, які породжені неналежним виконанням договору перевізником. До таких джерел можна віднести: відсутність на екземплярі договору перевезення (третій примірник CMR), що належить перевізнику, підтверджуючих записів вантажоотримувача про прийом товару у відповідності з товаросупровідними документами та, зокрема, з його описом у договорі перевезення. Окрім того є ще одне джерело ризику, породження якого пов’язане з неналежним прийняттям товару до перевезення, - письмові зауваження вантажоотримувача на примірнику бланка CMR щодо незадовільного стану товару або його упаковки чи кількості, що у свою чергу призводить до ризиків зменшення фактурної вартості товару або відмова вантажоотримувача від нього.

Існує низка ризиків пов’язаних з інформаційним супроводженням процедури прийомки товару, його перевезенням та здачею, виконанням прикордонних та митних процедур у пунктах пропуску на кордонах, митницях відправлення та призначення. Таке інформаційне супроводження, у загальному плані, повинна виконувати особа, що надала доручення перевізнику на міжнародне перевезення товару до якої можна віднести вантажовідправника чи посередника - експедитора. Інформаційна підтримка особливо важлива для усунення ризику невірної пере адресації товару.

Сукупність ризиків міжнародного дорожнього перевезення товарів з застосуванням договору перевезення на бланку міжнародної товаротранспортної накладної CMR породжена також тим, що текстом Конвенції взагалі не акцентована увага на факт перевезення товарів під митним контролем. Дані ризики народжуються недостатнім усвідомленням того, що всі товари у зовнішній торгівлі знаходяться під контролем митних органів, які виступають суб’єктами контролю, а об’єктом контролю з боку митних органів виступає процедура перевезення товарів. Тлумачення щодо головуючої ролі норм міжнародної Конвенції, а не вимог митних органів є хибним та є джерелом ризику для всіх учасників договору перевезення.

Нормами національного законодавства багатьох країн закріплені заборони та визначені штрафні санкції стосовно здійснення каботажних перевезень товарів. Ризик, що виникає при цьому, розглянемо на наступному прикладі. Перевізник у відповідності з даними CMR повинен доставити товар до пункту „А” для проведення митного оформлення, але вантажоотримувач надає розпорядження на здіснення митного оформлення, наприклад, на кордоні у пункті „В”, а далі здійснити перевезення товару до пункту „А”. Даний відрізок шляху від пункту „А” до пункту „В” і є каботажним перевезенням товару, бо вантажоотримувач з моменту митного оформлення товару у митний режим імпорту набув права власності на товар. Таким чином, з моменту переходу права власності на товар по території даної країни буде здійснюватись перевезення товару, що вже належить резиденту даної країни, тобто буде виконуватись внутрішнє (каботажне) але не міжнародне перевезення товару іноземним перевізником.

Лишається ще одне джерело ризику, коли вантажовідправник укладає угоду на перевезення з експедиторською організацією, але у цьому договору не зазначається обов’язки експедитора стосовно пошуку перевізника. В наслідок виконання положень угоди вантажовідправник за надання експедиторських послуг та за виконання перевезення перераховує кошти на рахунок експедитора, який безпосередньо розраховується з конкретним перевізником. Ризик виникає з некоректного визнання сторонами назви договору на перевезення, хоча фактично даний договір укладено тільки на виконання експедиторських послуг. Цей ризик породжує наступний - на бланку CMR, по завершенню перевезень будуть відсутні підписи та печатки підприємства з яким було укладено договір перевезення та на рахунок (експедитора) якого здійснювалось перерахування коштів. Особливо підвищується такий ризик, коли експедитором виступає іноземна компанія та виникає проблема виконання норм законодавства щодо проведення розрахунків у іноземній валюті. Такі валютні операції розглядаються державними контрольними органами як порушення та, у кращому випадку, призведуть тільки до нарахування сум штрафних фінансових санкцій, але у найгіршому випадку будуть наполягати на поверненні сум здійсненого валютного платежу зворотно .

Таким чином, укладання та здійснення міжнародних перевезень товарів на умовах „Конвенції про договір міжнародної дорожнього перевезення товарів” може виступати джерелом низки ризиків, які обумовлені неналежним виконанням своїх обов’язків хоча б однією з сторін угоди. Разом з тим, необхідно зазначити та акцентувати увагу на відсутності положень у Конвенції стосовно митного контролю таких перевезень товарів з боку митних органів країн експорту, транзиту та імпорту, що також може бути джерелом ризиків.

Окрім того, укладення угоди на перевезення товару на бланку міжнародної товаротранспортної накладної CMR не забезпечує процедуру перевезень товарів перед митними органами гарантіями доставки товарів до митниці призначення, що також може бути джерелом виникнення ризику породжених застосуванням національних норм митного контролю.


Процедура міжнародних перевезень товарів на умовах „Митної конвенції про міжнародне дорожнє перевезення товарів з застосуванням книжки МДП” забезпечує перевізника міжнародною системою фінансових гарантій