Реферат: Міністерство освіти І науки України Навчальнапрограм а для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання

Міністерство освіти і науки України


Н а в ч а л ь н а п р о г р а м а


для загальноосвітніх навчальних закладів

з російською мовою навчання


(12-річна школа)


українська мова

5 КЛАС


Київ - 2004
Пояснювальна записка

Роль і місце української мови в структурі загальної середньої освіти визначаються особливостями мови як могутнього націє- і державотворчого фактора, вагомого чинника формування особистості громадянина України. Українська мова займає одне з чільних місць з-поміж національних вартостей. Будучи рідною мовою одноіменного етносу, українська мова водночас є своєрідним національним кодом, який об’єднує всіх громадян України, з населення гуртує народ. Вільне володіння державною мовою має неабияке значення для соціалізації громадян України різних національностей, стимулювання їх інтелектуального внеску в науковий потенціал, інтеграції в культуру українського народу, формування української наукової, мистецької, політичної та бізнесової еліти з числа представників національних меншин.

Державний статус української мови передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Це зумовлює значущість вивчення української мови як шкільного предмета. Особливо гостро стоїть проблема опанування державної мови тими учнями, для яких рідна мова – інша і, зокрема, російська. Адже без знання державної мови сьогодні неможливо стати повноцінним громадянином, патріотом України, її захисником, кваліфікованим спеціалістом в будь-якій галузі виробництва. Знання української мови має бути достатнім для того, щоб з її допомогою випускник школи якнайповніше реалізував свої життєві потреби, плани і наміри в умовах зрослого попиту суспільства на мислячу, діяльну, творчу, національно свідому особистість.

На розв’язання саме цих завдань спрямовано нові програми, укладені на основі Державного стандарту загальної середньої освіти з урахуванням Загальноєвропейських рекомендацій до мовної освіти.

Укладені відповідно до нових вимог програми, крім своєї традиційної функції, - бути основою для планування і здійснення навчально-виховного процесу, - детальніше окреслюють очікувані результати навчання і тим самим визначають об’єктивні критерії для їх оцінки. Саме цим зумовлені структурні особливості програм. На відміну від традиційних, де зміст навчання, а також вимоги до знань і вмінь учнів мали вигляд суцільного тексту, нові програми мають інший формат і складаються з двох граф, де докладно виписано зміст навчання, деталізовано знання, що їх слід засвоїти, та вміння, які необхідно сформувати в учнів під час вивчення конкретної теми курсу. Уміння градуюються за рівнями — від репродуктивних до конструктивних і творчих. Це дає змогу простежити весь процес формування умінь — від найпростіших до складних та умінь найвищого рівня, які співвідносяться з відповідними рівнями, закладеними в Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів. Критерії – окремий документ, в якому докладно розписано вимоги до знань, умінь і навичок учнів з усіх аспектів володіння мовою, та методика їх вимірювання. Саме за ним здійснюється оцінювання навчальних досягнень учнів.

Створенню програм передували теоретичні дослідження усіх аспектів мовної освіти, їх широке обговорення педагогічною громадськістю, практична апробація провідних ідей пропонованої системи навчання.

Програми реалізують сучасні підходи до мовної освіти, закладені у двох концепціях – Концепції вивчення української мови в 5-12 класах загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання (ж. “Українська мова і література в школі”. - №5. – 2002) та Концепції підручника української мови для шкіл з російською мовою навчання (ж. “Дивослово”. - №4. – 2002), які передбачають глибокі кардинальні зміни усієї системи оволодіння мовою відповідно до іншої геополітичної та мовної ситуації, нових пріоритетів, критеріїв, ціннісних орієнтацій, перспектив суспільного розвитку. Головною при цьому стає життєва адекватність освіти, її орієнтація на задоволення потреб і культурних запитів особистості, пов’язаних із практичною діяльністю, духовним життям, комунікативними інтересами. Пропонована система заснована на синтезі кількох підходів – особистісного, діяльнісного, комунікативного, культурологічного, емоційно-смислового.

Програми ґрунтуються на таких основних принципах:

практичній спрямованості та комунікативній орієнтації навчання;

взаємозв’язку у вирішенні комунікативних, освітніх, розвивальних і виховних завдань;

взаємопов’язаному розвиткові усіх видів мовленнєвої діяльності;

відборі й організації навчального матеріалу відповідно до вимог мовознавства з урахуванням функціонального підходу, а також специфіки оволодіння українською мовою російськомовними учнями;

наступності між початковою й основною, основною та старшою ланками, а також між класами основної і старшої школи.

Мета вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з російською мовою навчання полягає у створенні оптимальних умов для становлення духовно багатої особистості, яка володіє уміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися виражальними засобами української мови, її видами, типами, стилями, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності, вільно орієнтується у всезростаючому інформаційному потоці, вміє формувати й обстоювати власну думку, громадянську позицію щодо тих чи інших подій і явищ (у тому числі суспільних), давати їм адекватну оцінку, самонавчатись і самовдосконалюватись.

Оскільки оволодіння мовою – важлива складова соціально-культурної діяльності, мовна освіта повинна ставити за мету:

а) навчити розуміння нової культури (міжкультурного взаєморозуміння);

б) оволодіти міжкультурною комунікацією, тобто вмінням спілкуватися з носіями іншої культури.

Сформульована мета потребує розв’язання таких завдань:

вироблення стійкої потреби у вивченні української мови;

формування і розвиток умінь і навичок спілкування, вільного вираження думок і почуттів у різних сферах приватного і суспільного життя на основі засвоєння базових мовленнєвих знань, вироблення умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення висловлювань; оволодіння культурою мовлення;

формування в учнів базових орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних умінь і навичок на основі засвоєння норм української літературної мови, її виражальних засобів;

вироблення умінь сприймати мову як мистецьке явище, що має естетичну цінність;

формування гуманістичного світогляду, духовного світу учнів, їхніх моральних і естетичних переконань, громадянських рис патріота України на основі засвоєння українських національних та загальнолюдських цінностей шляхом прилучення через мову до культурних надбань українського народу в контексті культури світової.

Відповідно до концептуальних засад, мети і завдань курсу у програмі визначено зміст навчання української мови для 5-12 класів, який структуровано за чотирма взаємозв’язаними лініями – мовленнєвою, мовною, соціокультурною і діяльнісною (стратегічною).

Згідно з Державним стандартом загальної середньої освіти України мовленнєва змістова лінія забезпечує вироблення і вдосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі); мовна — засвоєння учнями системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів людини та формування мовних умінь і навичок; соціокультурна – засвоєння українських та загальнолюдських культурних і духовних цінностей, норм, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями, сприяють естетичному і морально-етичному розвиткові; діяльнісна (стратегічна) – формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів, опанування стратегій, які визначають мовленнєву діяльність. Зазначені змістові лінії у комплексі формують комунікативну компетенцію особистості.

Основне призначення мовленнєвої змістової лінії полягає у визначенні змісту роботи щодо формування в учнів комунікативної компетенції, суть якої розкривається у формулюванні мети курсу. Комунікативний блок програми презентує функціональну систему мовлення, представлену мовленнєвою діяльністю в єдності чотирьох її складових – слухання, читання, говоріння і письма. Ця змістова лінія включає зміст навчальної мовленнєвої діяльності, куди входять відомості про мовлення та перелік основних видів робіт за кожним із видів мовленнєвої діяльності, а також навчальні досягнення учнів.

Принципово новим у програмі є те, що мовленнєва змістова лінія реалізується комплексно, інтегративно і передбачає взаємозв’язаний гармонійний розвиток умінь і навичок учнів у чотирьох видах мовленнєвої діяльності. Заповнено “білі плями” у змісті мовленнєвого блоку традиційної системи навчання мови, де не було передбачено роботи з формування навичок аудіювання й читання, а також діалогічного мовлення. Цим самим ліквідовано розрив між вимогами Державного стандарту загальної середньої освіти України, Критеріїв оцінювання навчальних досягнень з української мови учнів 5-12 класів ЗНЗ з російською мовою навчання до володіння цими видами мовленнєвої діяльності і нерозробленим змістом навчання.

Відповідна система роботи з аудіювання, читання і розвитку діалогічного мовлення, а також вимоги до володіння цими важливими видами мовленнєвої діяльності знайшли відображення у новій програмі. Перелік необхідних знань і вмінь диференційовано за чотирма видами мовленнєвої діяльності. Оскільки уміння і навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності формуються на кожному уроці, а не лише на спеціальних уроках розвитку мовлення, зміст і результати навчання аудіювання, читання, говоріння і письма подано окремими блоками, а не прив’язано до видів робіт (написання переказів, творів). Пильнішу увагу, ніж у традиційному навчанні мови, приділено вдосконаленню змісту, структури та мовного оформлення усних і письмових висловлювань учнів.

^ Мовна змістова лінія визначає особливості фонетичної, лексичної, словотворчої, граматичної та правописної систем української літературної мови. Вона включає актуальні питання функціонування української мови, теоретичні відомості про систему мови, її рівні й аспекти, ключові поняття фонетики, лексикології, фразеології, будови слова і словотвору, морфології, синтаксису, орфографії і пунктуації.

Обсяг теоретичних відомостей наближається до курсу української мови як рідної. Об’єктивною підставою для цього є спільність предмета вивчення (українська мова), близькість мов, високий рівень загального розвитку і мовленнєвих здібностей російськомовних учнів. Ефективність такого підходу підтверджена узгодженням відповідних програм, багаторічною шкільною практикою, результатом чого є належний рівень володіння державною мовою російськомовними учнями. Матеріал мовного змістового блоку систематизується на лінійній основі з деякими відступами (вони зумовлені необхідністю посилення функціонального підходу), зберігаючи в основному структуру теоретичної частини курсу української мови як рідної.

Збільшення навчального часу дало змогу дещо розвантажити курс, більше уваги приділити мовленнєвому розвиткові учнів, збалансувати засвоєння мовної теорії та формування практичних умінь і навичок у різних видах мовленнєвої діяльності.

Посилено увагу до стилістичних можливостей мовних одиниць різних рівнів. У кожному розділі лінгвістичного блоку програми курсивом виділено питання культури мовлення, де визначено зміст роботи над нормами української літературної мови, зокрема тими, які становлять труднощі для російськомовних учнів з огляду на вплив рідної мови. Мовна змістова лінія ґрунтується на вченні про мову як систему систем і передбачає відповідне пред’явлення теоретичного матеріалу, що сприяє оптимізації його засвоєння (факти, викладені в системі, запам’ятовуються краще, ніж набір розрізнених фактів). Комунікативна орієнтація навчання, в свою чергу, зумовлює необхідність поєднання різнорівневих та різноаспектних мовних явищ, оскільки у мовленні вони функціонують комплексно, в тісному взаємозв’язку.

Закладений у згаданих вище концепціях і реалізований у програмі новаторський підхід до вивчення мовної теорії полягає в її засвоєнні на основі зв’язних текстів різної тематики, насичених виучуваними мовними явищами. Безперечні переваги такої системи в тому, що мовні одиниці подаються не абстраговано, ізольовано, як це було досі, а в їх природному мовному оточенні, безпосередньому функціонуванні у мовленні. Текст слугує відправним мотиваційним моментом для аналітичної роботи над знаходженням виучуваних мовних одиниць і явищ, з’ясуванням їх взаємозв’язків з іншими елементами мовної системи, спостереження над функціонуванням у мовленні та подальшої конструктивної і творчої роботи з відпрацювання відповідних мовних і мовленнєвих умінь і навичок. Система комплексних завдань на основі тексту дає змогу побіжно повторювати вивчений раніше теоретичний матеріал і вдосконалювати набуті на попередніх уроках уміння й навички.

Програма старших (10-11) класів передбачає ще інтенсивнішу роботу з піднесення культури мовлення учнів, що дасть змогу вдосконалити уміння вільно оперувати мовними знаннями, зробити їхнє мовлення більш унормованим, точним, багатим, виразним, стилістично диференційованим.

Впровадження курсу “Основи публічного мовлення” в 12-му класі має на меті відродити кращі традиції навчання красномовства – ефективної мовленнєвої комунікації. Сьогоденний інтерес до питань публічного мовлення викликаний насамперед соціальним замовленням суспільства на особистість, здатну до ефективної комунікації незалежно від її соціального статусу в умовах пріоритету сили переконання над владою наказу. Програма курсу “Основи публічного мовлення” включає питання побудови і мовного оформлення висловлювань різних типів, стилів і жанрів, специфіки публічного мовлення.

Програмою передбачено, що впродовж усього періоду навчання в полі зору вчителя перебуватимуть факти і явища української мови, які мають істотні або несуттєві розбіжності з аналогами в рідній, а також специфічні, властиві лише виучуваній мові, питання культури мовлення, пов’язані з впливом російської мови. Опора на рідну мову учнів при вивченні української здійснюватиметься через словникову (в тому числі термінологічну) роботу, відповідне формулювання запитань і завдань, систему спеціальних вправ на спостереження, порівняння, переклад тощо.

У програмі вказано на необхідність здійснення міжпредметних зв’язків, найприроднішими з яких є зв’язки курсу мови з літературою та образотворчим мистецтвом. Опора на вже відомі учням поняття дасть змогу уникнути дублювання, глибше усвідомити виучуваний матеріал.

^ Соціокультурна змістова лінія втілює один з основних концептуальних підходів до мовної освіти. Вона стосується соціокультурних умов користування мовою і пов’язана зі знаннями та вміннями, необхідними для реалізації соціального аспекту використання мови. Ця змістова лінія ґрунтується на суспільній та культуроносній функціях мови, відображує взаємозалежний зв’язок людини – суспільства – мови – культури і полягає у вивченні мови в контексті приватного і суспільного життя, представленої нею та відображеною у ній культури, системи цінностей, взаємозв’язків із культурними надбаннями народів світу. Культурологічний блок програми включає відомості, які розкривають феномен людини, людства, України й українства в їх самобутності і всепланетарності водночас (основні світоглядні ідеї, ідеали, морально-етичні уявлення, естетичні уподобання, особливості менталітету різних етносів і зокрема українців, матеріали, пов’язані з історією, географією, екологією, матеріальною і духовною культурою тощо). Основні національні культурні й суспільні цінності, які сьогодні набувають універсального, загальнолюдського характеру, закладають інтеграційну основу навчання, виховання і розвитку учнів засобами української мови.

Соціокультурна лінія повністю відповідає вимогам Державного стандарту і реалізується у відповідному розділі програми, де її зміст представлено у вигляді проблематики, що знайде відображення у змістовому екстралінгвістичному наповненні підручника, як це показано на прикладі 5 класу. З огляду на відзначену в Загальноєвропейських рекомендаціях до мовної освіти складність шкалування аспектів соціокультурної компетенції в програмі подано лише уміння, пов’язані з деякими соціальними стосунками і правилами ввічливості.

Соціокультурна лінія, яка регламентує тематико-змістову основу розвитку і вдосконалення мовлення учнів (зміст), тісно пов’язана з мовною, яка визначає його формальний бік – мову (форму). Синтез цих змістових ліній здійснюється на основі тексту, який становить єдність змісту і форми. В процесі роботи над текстом інтегровано реалізуються також освітні завдання мовленнєвої та стратегічної змістових ліній.

^ Діяльнісна змістова лінія становить багатомірну систему найважливіших інтелектуальних умінь і навичок, необхідних для формування загальної культури учнів, їх готовності до пізнавальної і творчої діяльності та саморозвитку. Становлення цих умінь, які є невід’ємною складовою формування мовних і мовленнєвих умінь і навичок, відбувається переважно на уроках рідної мови. У зв’язку з тим, що система формування загальнонавчальних умінь і навичок докладно розроблена у програмах з російської мови як рідної, їх перелік подано в узагальненому вигляді в кінці кожного класу.

Вивчення кожної теми, яка становить органічну єдність мовної теми та вираженого в тексті екстралінгвістичного змісту, проходить кілька етапів:

мотивація до вивчення матеріалу;

сприймання на слух (аудіювання), читання тексту, робота над його змістом, у процесі якої відбувається природне (а не привнесене ззовні) формування ціннісних орієнтацій та особистісних якостей учнів;

виокремлення й дослідження мовної форми, за допомогою якої виражено екстралінгвістичний зміст, в аспекті виучуваної мовної теми;

опрацювання мовної теорії, виведеної на основі спостережень над мовним матеріалом, формування мовних і мовленнєвих умінь і навичок;

підбиття підсумків уроку, домашнє завдання з коментарем учителя щодо його виконання.

У програмі подано орієнтовний розподіл навчального часу. Учителеві надається право у разі потреби вносити до нього необхідні корективи (скорочення кількості спеціальних уроків розвитку мовлення при цьому небажане). Резервний час учитель використовує на свій розсуд.


5 клас

(105 год, 3 год на тиждень; резервний час – 4 год)

^ МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ
ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ1

(30 год)


Зміст навчальної мовленнєвої

діяльності
^ Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів Відомості про мовлення
Загальне уявлення про спілку-вання і мовлення; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, го-воріння, письмо); адресат мовлення; монологічне і діалогічне мовлення, усне і писемне мовлення; основні правила спілкування (практично).

Тема й основна думка висловлю-вання. Ознайомлення з вимогами до мовлення (змістовність, логічна по-слідовність, багатство, точність, ви-разність, доречність, правильність).



Учень

розрізняє мову і мовлення, види мовлен-нєвої діяльності, види і форми мовлення; обґрунтовує їх специфіку;
^ орієнтується в умовах спілкування, спів-відносить своє мовлення (вибір мовних засобів) з умовами спілкування;
узгоджує свою мовленнєву поведінку з ситуацією і правилами спілкування;

додержується основних вимог до мов-лення.

Текст, його ознаки: наявність теми й основної думки, двох і біль-ше речень, зв’язність (усі речення пов’язані за змістом), завершеність (має початок і кінець). Поділ тексту на абзаци; план готового тексту (простий). Ознайомлення з мовними засобами зв’язку речень у тексті (сполучники, займенники, прислів-ники, синоніми, спільнокореневі слова, повтори). Помилки у змісті (практично).

визначає змістові і формальні ознаки тексту;

аналізує текст: визначає його тему й основну думку; з’ясовує, чи підпорядко-вується послідовність речень темі й основ-ній думці висловлювання; встановлює, чи є група речень текстом; визначає, що відо-бражає заголовок – тему чи основну думку; добирає заголовок до тексту; про-водить спостереження над комунікатив-ною наступністю речень; ділить текст на смислові частини; складає простий план; визначає смислові та мовні засоби зв’язку між частинами тексту та реченнями в тексті; узагальнює ознаки тексту;

знаходить недоліки в тексті і виправляє їх;

учиться вдосконалювати текст із погля-ду його змісту;

створює тексти відповідно до визначе-них вимог.

Загальне уявлення про стилі мовлення (розмовний, науковий, ху-дожній), сфери вживання кожного з них. Стилістична помилка (практич-но).


Типи мовлення: розповідь, опис, роздум (практично). Особливості побудови розповіді на основі влас-ного досвіду, опису окремих пред-метів і тварин, елементарного розду-му (повторення, поглиблення знань і вдосконалення умінь).

Аудіювання
(слухання – розуміння)

Аудіювання розповідей, пояс-нень учителя (чи іншої особи), від-повідей учнів; нескладних текстів вивчених стилів, типів і жанрів мов-лення (переважно з опорою на текст); мовлення співрозмовника за запланованою соціокультурною те-матикою; радіо- і телепередач, аудіозапису.

Усунення мовних труднощів аудіотексту (контроль розуміння складніших речень, з’ясування зна-чень незнайомих слів і виразів).

Вибіркове аудіювання окремих фрагментів (речень) тексту.

З’ясування фактичного змісту, причинно-наслідкових зв’язків, ос-новної думки аудіотексту.

Визначення тематичної належ-ності прослуханого тексту.

Добір заголовка до аудіотексту.

Поділ аудіотексту на смислові частини (розташування пунктів плану відповідно до логіки прослу-ханого тексту).

Створення в уяві зорових обра-зів, сприймання емоційно-оцінної інформації та образної мови худож-нього (науково-популярного) тексту.

Контроль розуміння фактичного змісту прослуханого тексту (вибір правильного варіанта відповіді на запитання з кількох даних).

Читання
Формування читацького інтере-су і потреби читати книжки.

Читання вголос і мовчки з використанням вивчального та ознайомлювального видів читання.

З’ясування значень незнайомих слів з допомогою вчителя, за слово-твірними елементами, за словником, за контекстом; знаходження в тексті тлумачення окремих слів.

Розширення словникового запа-су. Користування словниками різних видів.

Визначення теми й основної думки тексту.

З’ясування фактичного змісту, причинно-наслідкових зв’язків у тексті.

Відповіді на запитання за зміс-том тексту.

Виділення смислових опор (клю-чових слів, речень) у тексті.

Поділ тексту на смислові части-ни.

Встановлення смислового зв’яз-ку між окремими фактами тексту (перегрупування пунктів плану відповідно до змісту прочитаного тексту).

Складання простого плану.

Перефразування прочитаних ре-чень.

Еквівалентна заміна (об’єднання двох речень в одне).

Прогнозування змісту на основі заголовка, прочитаного фрагмента тексту; інтерпретація тексту (харак-теристика дійових осіб); оцінка про-читаного (яка інформація видалась найцікавішою?).

Сприймання емоційного забарв-лення та образної мови художнього (науково-популярного) тексту, роз-виток образної уяви.

Докладний переказ прочитаного за планом.

Контроль розуміння фактичного змісту тексту (вибір правильної від-повіді з кількох даних).

Розвиток характеристик, які сто-суються техніки читання: правильна вимова надрукованого (написаного) на основі умінь співвідносити букву і звук; знання і правильне застосу-вання правил читання; формування умінь прогнозувати розгортання мовного матеріалу, членувати ре-чення на синтагми, інтонаційно оформляти речення і синтагми, від-різки тексту.

Відпрацювання техніки читання тексту вголос.

Говоріння
Діалог. Розігрування готового діалогу з опорою на текст.

Відновлення пропущених реплік діалогу.

Відновлення деформованого діа-логу зі зміщеними репліками.

Самостійне розширення реплік діалогу.

Складання діалогу за опорними словами, за поданим початком.

Складання діалогу відповідно до запропонованої ситуації спілкуван-ня, пов’язаної з життєвим досвідом учнів; варіювання та розігрування діалогів.

Відповіді на запитання за зміс-том тексту.

Формулювання основної думки тексту.

Коментування змісту прислів’їв.

Наведення власних доказів на підтвердження даної тези.

Оцінка вчинків дійових осіб, то-варишів, однокласників.

Докладний переказ текстів вив-чених стилів, типів і жанрів мовлен-ня з елементами опису (предметів, тварин) і роздуму.

Створення монологічного ви-словлювання – розповіді (в тому числі про якусь подію, випадок), опису, роздуму за поданим планом (і без нього), опорними словами, сло-восполученнями, за картиною.

Усна розповідь на основі власно-го досвіду.

Усний опис окремих предметів, тварин.

Усний роздум на тему, пов’яза-ну з життєвим досвідом учнів.
Письмо
Написання переказів (за простим планом).

Докладні перекази невеликих художніх текстів розповідного ха-рактеру з елементами опису (пред-метів, тварин) і роздуму.


Написання творів (за готовим планом і без нього).

Твір-розповідь на основі власно-го досвіду.

Твір-оповідання про випадок із життя.

Твір-опис окремих предметів, тварин (в т. ч. за картиною).

Твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів.


Лист. Адреса.


Переклад
Переклад з російської мови на українську слів, словосполучень, ре-чень, невеликих за обсягом несклад-них у лексичному і стилістичному відношенні текстів вивчених типів, стилів і жанрів мовлення, в т. ч. тек-стів розповідного характеру з еле-ментами опису (окремих предметів, тварин) і роздуму.

розрізняє вивчені стилі мовлення, ха-рактеризує кожен із стилів;

знаходить у тексті мовні засоби, харак-терні для певного стилю;

розпізнає стилістичну помилку серед інших відомих видів помилок (нескладні випадки); виправляє стилістичні помилки у своєму і чужому текстах;

використовує знання про стилі мовлен-ня під час побудови і вдосконалення влас-них висловлювань.


розрізняє за істотними ознаками вивче-ні типи мовлення, виділяє їх у тексті;

використовує знання про типи мовлен-ня під час побудови і вдосконалення влас-них висловлювань.


концентрує увагу під час слухання; уважно слухає і розуміє основний зміст чіткого нормативного мовлення (із дотри-манням усіх вимог щодо артикуляції, інто-нування, темпу, тембру; усуненням переш-код, які заважають адекватному сприйман-ню) переважно з опорою на текст на знайому, відповідну вікові тематику;

самостійно чи з допомогою вчителя з’ясовує значення незнайомих слів;

складає первинне уявлення про зміст почутого; розуміє фактичний зміст, при-чинно-наслідкові зв’язки, основну думку аудіотексту, дає оцінку прослуханому;

розуміє основний зміст українсько-мовних дитячих (підліткових) радіо- і те-лепередач, аудіозаписів;

створює в уяві зорові образи, сприймає емоційно-оцінну інформацію та образну мову художнього (науково-популярного) тексту;

помічає і виправляє орфоепічні помил-ки в чужому і власному мовленні.


додержується правил гігієни читання;

виразно читає тексти різних стилів (розмовного, наукового, художнього), ти-пів, жанрів мовлення (у межах вивченого матеріалу), з достатньою швидкістю, плав-но, з гарною дикцією відповідно до орфо-епічних та інтонаційних норм; прогресує в техніці читання;

вдосконалює читання вголос і мовчки; практично опановує вивчальний та оз-найомлювальний види читання;

визначає стиль тексту, знаходить у ньому вивчені типи мовлення;

помічає в тексті незнайомі слова, вирази і з’ясовує їх значення самостійно і з допо-могою вчителя; користується словниками різних видів; систематично поповнює словниковий запас;

розуміє (і при потребі запам’ятовує) фактичний зміст, причинно-наслідкові зв’язки, основну думку тексту;

складає простий план прочитаного;

вчиться прогнозувати зміст, характе-ризувати дійових осіб, давати оцінку про-читаному;

сприймає емоційне забарвлення та образну мову художнього (науково-попу-лярного) тексту;

уявляє в образах прочитане;

докладно переказує прочитане за пла-ном.


відтворює готовий діалог; складає діа-лог за зразком; веде діалог у зв’язку з про-читаним, за картиною;

складає діалог певного обсягу відпо-відно до запропонованої ситуації спілку-вання; досягає комунікативної мети, до-тримується теми, використовує репліки для стимулювання, підтримання діалогу; реагує на репліки співрозмовника в не-складних ситуаціях спілкування: вислов-лює прохання, запрошення, спонукання до дії, повідомляє чи запрошує інформацію, підтверджує достовірність інформації; ви-словлює згоду (незгоду), мотивовану від-мову, перепитує, уточнює тощо;

дотримується мовленнєвого етикету, основних правил спілкування (бути ввіч-ливим, привітним і доброзичливим), уваж-но, не перебиваючи, слухає співрозмов-ника, говорить про те, що цікаво адреса-тові мовлення; не розмовляє без потреби голосно; не вживає нелітературних слів;

відповідає на запитання за змістом тексту;

докладно переказує зміст прочитаного тексту за планом;

складає підготовлені усні висловлю-вання з урахуванням умов спілкування, мети й адресата мовлення; підпорядковує висловлювання темі й основній думці; ко-ристується вивченими типами мовлення; вибирає відповідно до умов спілкування стиль мовлення (розмовний, науковий, ху-дожній);

додержується норм української літера-турної мови.


практично користується графічною системою та орфографією української мови;

складає простий план;

відтворює текст з урахуванням виду переказу, враховує комунікативне завдан-ня, розкриває тему й основну думку; до-речно вживає мовні засоби, додержується стилістичної єдності тексту;

вчиться удосконалювати написане; користуватись словниками.


складає твори вказаних видів; будує їх з урахуванням особливостей кожного; ко-ристується вивченими типами мовлення; вибирає відповідно до умов спілкування стиль мовлення (розмовний, науковий, ху-дожній); підпорядковує висловлювання те-мі й основній думці; використовує вивчені мовні засоби зв’язку речень у тексті; під час написання твору за картиною викорис-товує знання з інших предметів (зокрема образотворчого мистецтва);

знаходить і виправляє недоліки в зміс-ті, будові та мовному оформленні власних висловлювань, спираючись на засвоєні знання;

вдосконалює зміст, структуру і мовне оформлення власного і чужого тексту (від-повідно до вивченого матеріалу).


пише приватні листи з урахуванням ко-мунікативного завдання з описом подій, вражень і почуттів, доречно використо-вуючи вивчені мовні засоби;

вдосконалює написане;

правильно надписує конверт.


перекладає з російської мови на україн-ську окремі слова, словосполучення, ре-чення і невеликі тексти, користуючись ви-вченим мовним матеріалом і перекладни-ми словниками.

^ Міжпредметні зв’язки
Художній твір і його частини; тема та ідейний зміст художнього твору; роз-повідь і опис предметів, людини, тварин у вивчених творах; роздуми про вчинки героїв (література); усний опис змісту і художніх засобів у творах живопису, що зображують предмети, тварин; усна розповідь за змістом жанрової картини про дітей; спостереження за окремими предметами під час малювання з натури (обра-зотворче мистецтво).



^ Мовна змістова лінія



Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

Вступ

(1 год)

Значення мови в нашому житті. Місце і роль української мови в Українській державі.


Учень

обґрунтовує роль української мови в житті держави та необхідність володіння нею кожним громадянином України.




^ Повторення вивченого в початкових класах

(5 год)

Частини мови, основні способи їх розпізнавання; правопис.

Іменник. Прикметник.

Дієслово. Займенник. Особові зай-менники.

Прислівник. Прийменник. Напи-сання окремо прийменників з ін-шими частинами мови. Сполучник. Уживання сполучників і, та, а, але для зв’язку слів у реченні. Кома пе-ред сполучниками а, але.


^ Відомості з синтаксису і пунктуації

(11 год)

Словосполучення. Головне і залеж-не слово в словосполученні.

Практичне засвоєння словоспо-лучень, в яких допускаються помил-ки у формі залежного слова (зокре-ма словосполучень, що різняться в українській і російській мовах). Си-ноніміка словосполучень різної будо-ви.

^ Граматична помилка та її умов-не позначення (практично).



Речення, його граматична основа. Види речень за метою висловлюван-ня (розповідні, питальні, спонукаль-ні). Окличні речення. Розділові зна-ки в кінці речень (повторення).

Пунктуаційна помилка та її умов-не позначення (практично).

Інтонування розповідних, пи-тальних, спонукальних, а також окличних речень. Побудова питаль-них речень із часткою чи. Викори-стання розповідних, питальних, спо-нукальних та окличних речень у ви-вчених стилях мовлення. Синоніміка простих речень різних видів.



^ Порядок слів у реченні. Логіч-ний наголос.


Головні члени речення: підмет і присудок. Тире між підметом і при-судком, вираженими іменником у називному відмінку.


^ Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина.


Речення з однорідними членами (без сполучників і зі сполучниками а, але, одиничним і). Кома між одно-рідними членами. Узагальнювальне слово перед однорідними членами. Двокрапка після узагальнювального слова.

^ Додержання правильної інтона-ції у реченнях з однорідними члена-ми.



Речення із звертанням. Розділові знаки при звертанні (повторення).

Ознайомлення з найуживаніши-ми вставними словами (практично). Виділення вставних слів на письмі комами.

Додержання правильної інтона-ції в реченнях із звертаннями і вставними словами. Використання звертань і вставних слів для переда-чі ставлення до адресата. Викори-стання звертань і вставних слів у розмовному і художньому стилях мовлення.



^ Складні речення з безсполучнико-вим і сполучниковим зв’язком. Кома між частинами складного речення, з’єднаними безспо-лучниковим зв’язком, а також перед і, й, та, а, але, щоб, тому що, коли, який.

^ Додержання інтонації складних речень. Синоніміка складних речень, складних і простих речень.



Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові після слів автора і перед словами автора.

^ Додержання правильної інтона-ції у реченнях з прямою мовою. Си-ноніміка речень із прямою і непря-мою мовою.



Діалог. Розділові знаки при діалозі.

^ Додержання правильної інтона-ції в діалогах.



розпізнає вивчені частини мови (за за-гальним значенням, питаннями, відомими граматичними ознаками);

класифікує вивчені частини мови, скла-дає з ними словосполучення і речення;

знаходить вивчені орфограми, пояснює їх за допомогою правил; правильно пише слова з вивченими орфограмами; знахо-дить і виправляє орфографічні помилки у своєму і чужому текстах; користується ор-фографічним словником;