Реферат: Про особливості комп'ютерного дискурсу

ПРО ОСОБЛИВОСТІ КОМП'ЮТЕРНОГО ДИСКУРСУ


Вступ

У сучасному суспільстві, де розширюються міжнародні контакти на різних рівнях і в різних областях економіки, зростає роль використання комп'ютерів і глобальної системи Інтернет. Дане дослідження присвячене вивченню особливостей комп'ютерного дискурсу.


Комп'ютерний дискурс виник одночасно з появою електронно-обчислювальних машин у США 1946 року. Із розвитком обчислювальної техніки в Україні також почала складатися специфічна мова, якою спілкувалися комп'ютерники-професіонали. Розповсюдження персональних комп'ютерів і створення Інтернету залучило до цієї сфери широкі верстви населення, які сприйняли і збагатили комп'ютерну лексику. Порівняно молодий вік спеціалістів, які зайняті у цій сфері професійної діяльності, а також популярність комп'ютерів у молодіжному середовищі, схильному до вживання жаргонних висловів, визначають моду на них серед користувачів.


Мова як засіб спілкування має яскраво виражений соціальний характер, де суспільні функції активно впливають на її структуру і багато в чому визначають її розвиток. У цьому плані комунікативний статус і сутність мови комп'ютерників складає теоретичний і практичний інтерес.


Розгляду саме цього питання і присвячена дана робота. І щоб повною мірою відповісти на всі поставлені запитання, спершу слід розглянути, у чому ж таки полягає феномен комп'ютерного дискурсу.


З огляду на це, об'єктом нашого вивчення є комп'ютерне спілкування, що трактується як комунікативна подія, здійснювана за допомогою чи пов'язана з роботою комп'ютера.


Як предмет дослідження розглядаються мовні характеристики комп'ютерного спілкування.


Мета дослідження – виявити лексичні особливості комп'ютерного дискурсу.


Для розв'язання поставленої мети формулюються такі завдання:


1) визначити поняття "комп'ютерний дискурс" і його місце в системі понять лінгвістики тексту;


2) встановити ознаки, типи і жанри комп'ютерного дискурсу;


3) охарактеризувати найважливіші лексичні особливості комп'ютерного спілкування.


Актуальність даної роботи продиктована такими моментами:


1) вивчення видів мовного спілкування перебуває в центрі уваги різних галузей лінгвістики, проте ознаки комп'ютерного дискурсу досі залишаються поза увагою дослідників;


2) комп'ютерне спілкування стає все більш поширеним видом комунікації, тоді як типи і жанри комп'ютерного дискурсу висвітлені в лінгвістичній літературі недостатньо;


3) комп'ютерне спілкування в україномовному середовищі як предмет лінгвістичного вивчення, за нашими даними, ще не піддавалося спеціальному дослідженню.


Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній встановлено лексичні ознаки комп'ютерного дискурсу; виявлено графічні та лексичні особливості комп'ютерного дискурсу.


Практична цінність роботи полягає в тому, що її результати можуть бути враховані при розробці рекомендацій для оптимізації комп'ютерного спілкування, у тому числі в рамках міжкультурної комунікації.


Матеріалом для дослідження послужили словникові статті, тексти електронних повідомлень та комп'ютерних конференцій, а також записи фрагментів усного мовлення користувачів та спеціалістів-комп'ютерників.


Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, присвячених відповідно загальним питанням неформального мовлення, лексико-стилістичним особливостям комп'ютерного дискурсу, визначенню місця комп'ютерного дискурсу в комунікативному середовищі та висновків. Робота також містить список використаних джерел і 3 додатки, що ілюструють теоретичні та практичні матеріали дослідження.


РОЗДІЛ 1.

Загальні питання неформального мовлення

Сленг і жаргон як джерела поповнення і рушії розвитку мови

Аналізуючи сучасні тенденції розвитку мови, Олександр Левінтов у статті "Пахани і пацани"1 окремо зупиняється на такому парадоксальному факті, як опір розвиткові мови з боку її найбільших поборників: "Чомусь вважається, що мова, в основному, розвивається сама по собі, з властивою їй містичною і міфічною суб'єктністю. Вважається також, що вона вбирає в себе інші мови за рахунок комунікацій, у нашу добу все більш технічних.


Усілякі зміни в мові викликають лють і цькування з боку ревнителів мови. Це дуже дивно – лінгвісти і філологи, педагоги і дослідники, які відносять себе до ревнителів мови, першими ополчуються на поновлення мови й одночасно пишаються її динамічністю і тим, що "мова розвивається".


Для ілюстрації автор наводить цитату з М.Горького (стаття "Про мову")2: "З найбільшою прикрістю доводиться зазначати, що в країні, яка так успішно – у загальному – сходить на вищий щабель культури, розмовна мова збагатилася такими недоречними слівцями як, напр., "мура", "буза", "волинити", "шамати", "дай п'ять", "на великий палець із присипкою", "на ять", і т. д. і т.п."


Подібне "занепокоєння" можна знайти у Федора Гладкова: "У нашому соціалістичному суспільстві ще не витравлена зараза лихослів'я... Особливо тяжко, коли вправляються в доборі лихих слів, не соромлячись вуличного натовпу, підлітки".3


Вступаючи у полеміку із згаданими авторами, О.Левінтов стверджує, що мова сама по собі розвиватися не може, і що діти відіграють основну роль у розвитку мови. Найяскравіше це явище проявляється на зламі епох, у періоди воєн та революцій. Тоді "надані самі собі і стихіям вільного існування, діти, як голодні вовченята, починають хапати будь-які мовні кусні, поглинають будь-що, зовсім не страждаючи нетравленням шлунку (чи мови?) і при цьому винятково вільно займаючись словотвором і навіть граматичними іноваціями".


Обстоюючи історичну функцію дітей у формуванні мови, автор цитує О.Єсперсена: "У скандинавських мовах доба вікінгів є, очевидно, періодом, що породив найзначніші лінгвістичні зміни. Але якщо я не помиляюся, то причина цього не в героїчному характері епохи і не в бурхливому зростанні самоповаги і самоствердження, як це іноді відзначали. Більш прозаїчна причина полягає в тому, що чоловіки були відсутні, а жінки були змушені займатися іншими справами, а не мовним вихованням своїх дітей. Я також схильний думати, що та неперевершена швидкість, із якою, протягом останніх ста років, вульгарне мовлення англійських міст відійшло від мови освічених класів..., має своїм природним поясненням винятково тяжкий стан дітей промислових робітників у першій половині минулого сторіччя".4


Для підтвердження тези про роль дітей у процесі розвитку мови О.Левінтов аналізує три віхи в історії Росії, кожна з яких характеризувалася помітними "ненормативними" зрушеннями у мові. Так, у післяреволюційній Росії нову лінгвістичну хвилю вніс клас безпритульних, за чисельністю порівнюваний із класом пролетарів або прошарком інтелігенції. "За різними даними, кількість дітей, які потребували негайної допомоги держави, складала у 1921 4—6 млн. чол., у 1923 — 2,5—4 млн.",5 або близько 5% усього населення країни.


Саме до цього періоду автор відносить виникнення унікального феномену суміші жаргону ("секретної" мови закритих товариств і груп) із сленгом – принципово відкритого мовлення як способу самовираження. Цей феномен виражався, з одного боку, як доступна, природна і загальновживана мова всіх прошарків суспільства, з другого боку – як мова, що зробила всю країну закритою за залізною завісою стороннього розуміння. Ця мова "стала, насамперед, мовою молодих, яка, то мімікруючи під ленінсько-сталінські політичні лайки і паплюження, то вибухаючи у сутінкках Гулага розсипами нових слів і побудов, почала формувати новий тип людей – "радянську людину". Ця мова виникла як опора подвійної (політичної і кримінальної) моралі і сама стала закваскою нового суспільства, що існує в лещатах антиправової, але поліцейської держави".


Другу хвилю О.Левінтов пов'язує з Другою світовою війною, коли майже усе повторилися знову: казенні діти (суворовці і нахімовці), безпритульність, сирітство. "Вплив війни і пов'язаних із нею бідувань позначається, на жаль, і на іншому. У хлопчиків була перерва в навчанні. Вони тинялися з міста в місто, були в евакуації, і не завжди в батьків вистачало часу стежити за правильним розвитком дітей. У багатьох мовлення страждає хибами проти законів мови, воно неохайне, уривчасте, перевантажене зайвими словами".6


Третя хвиля виявилася найпотужнішою і найбільш тривалою. Вона почалася з перебудовою і наступною відверто кримінальною демократизацією і тягнеться вже понад десять років. За цей час повалилася не тільки радянська держава, але й невідривні від неї поняття "радянський народ", "радянська мораль". Батьки виявилися переважно моральними банкрутами в очах своїх дітей. Тепер ми маємо справу з моральним сирітством цілого покоління – явищем набагато страшнішим, ніж може здатися. "Це покоління сиріт при живих батьках. Якщо у двох попередніх хвилях знедоленому дитинству і його мові була протипоставлена офіційна мораль, то тепер нічого такого немає, а засоби масової інформації працюють відверто і самовіддано не проти, а за – моральну вседозволеність, нову мову, за перетворення її на рідну мову нового покоління. "Стрілка", "тусовка", "стволи", "путана", "зелень" – усе це линуло із зон і "малин" у газети і на телебачення, обговорюється і використовується гумористами, політиками, правителями, бізнесменами, оглядачами".7


Ситуація набуває все більшої серйозності, оскільки діти перебудови (кінця вісімдесятих) сьогодні вже вступили у фертильний вік (вік активного відтворення), і їхні діти знають тільки цю і ніякої іншої мови. Цінністю для багатьох молодих людей стала девіантна поведінка. Часто молода людина максимально уподібнюється до уявної зовнішнішності в'язня та злочинця (дуже короткою стрижкою, татуюванням). Ці нові діти однаково успішно використовують у розмові "пацан", "чмо", "чорний нал", "крутo", "броузер", "думм-думм", "кенсел" та іншу кримінально-комп'ютерну говірку.


Таким чином, стрімкі соціальні процеси неодмінно призводять до відчутних змін у стилістиці усного і писемного мовлення.


Сучасний стан питання вивчення неформального мовлення

Останні роки позначились новими тенденціями в дослідженні неформального мовлення взагалі і молодіжного зокрема (див. Додаток 2). Його почали вивчати в контексті мови міста8. Питання культури мовлення в дослідженнях цього періоду практично не обговорюються; термін "жаргон" цілком втрачає зневажливий значеннєвий відтінок9.


Проте, на даний час кількість наукових праць, присвячених молодіжному розмовному мовленню, значно скоротилася. Так, К.Бабіна, розглядаючи історію цього питання у Росії, зазначає, що якщо в 1997 році в Російську Державну бібліотеку надійшло вісім дисертацій на цю тему, то в 1998 – дві, а пізніше – жодної (дані на кінець серпня 2000 р.). Періодичні видання і збірки філологічних праць відзначають схожу тенденцію.10


Схожу невтішну картину можна простежити і в Україні. Серед філологічних праць вивченню окремих питань функціонування молодіжного дискурсу присвячено дисертаційні дослідження О.Л.Шинкаренко11, Н.О.Шовгун12, Т.С.Бакіної13, Т.М.Бурди14, Ж.Д.Горіної15. Мовні засоби зниженого стилю розглядаються на аналізі публіцистичного дискурсу в роботі І.О.Соболєвої16. У Національній бібліотеці ім. В.І.Вернадського наявна одна дисертаційна робота К.А.Іванової в галузі соціології, що розглядає міжкультурну комунікацію в українському вузі.17


Що ж стосується особливостей комп'ютерного дискурсу, то в НБУ ім. В.І.Вернадського зареєстровано лише одне філологічне дослідження А.О.Ніколаєвої.18 Тут термінологічну лексику програмування розглянуто як складний комплексний об'єкт і проаналізовано як систему. Визначено тематичні групи номінацій комп'ютерної галузі, описано словотвірні процеси у терміносистемі. Виявлено специфіку лексико-семантичних ознак дослідженої термінології.


При цьому, незалежно від способу збору, опрацювання й оприлюднення матеріалів щодо вивчення молодіжної розмовної мови, міської говірки, спеціальних жаргонів і т.п., сучасні дослідники потрапляють у створену їхніми попередниками величезну мережу термінів, що часто замінюють і доповнюють один одного.


Таким чином, розвиток мови відбувається за певними закономірностями, дія яких проявляється найяскравіше на зламі епох, у періоди воєн та революцій. Основну роль при цьому відіграє молоде покоління як найбільш гнучкий шар населення, охочий до всього нового з одного боку і охоплений одвічним прагненням до самобунтості та соціального виокремлення – з другого. У наш час стрімкі соціальні процеси неодмінно призводять до відчутних змін у стилістиці усного і писемного мовлення, і тому вивчення неформального мовлення заслуговує на особливу увагу з боку дослідників.


Розділ 2.

ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ Особливості комп'ютерного дискурсу

Комп'ютерний дискурс як соціальна підсистема мови

Розглядаючи мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів, О.Д.Пономарів відносить їх до соціальної підсистеми мови, яка характеризується обмеженістю функціонування лексики.19 А саме, автор зазначає, що Словниковий склад сучасної української мови має загальнонародний фонд, яким однаково користуються всі носії, незалежно від місця мешкання, фаху, способу життя, суспільного становища, освітнього рівня, віку й статі. До цього фонду належать слова, відомі всім, хто володіє літературною мовою.у лексиконі представників кожної групи населення є специфічна лексика, властива тільки їм, тобто мовлення окремих професійних і соціальних груп населення має специфічні риси в доборі й використанні слів.


При цьому обсяг лексикону певної соціальної або професійної групи визначається ступенем відособлення її від решти носіїв мови. На лексичні особливості мовлення впливає рід занять людини, коло її інтересів, середовище, з якого вона вийшла чи до якого належить; навіть те, з ким і де відбувається розмова.


Лексика обмеженого функціонування традиційно поділяється на професіоналізми, жаргонізми й арготизми.


Професіоналізми (лат. professio "заняття, фах") — це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей. За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу.


Лексика різних професійних груп характеризується низкою специфічних рис. До професіоналізмів належать:


назви знарядь виробництва та їхніх типів і частин (пень/пеньок; дюрик; слоник; тачка/комп/компутер; камінь; мозок; проц; клава/клавка/клавір/кібарда; залізо; сідюк);


назви трудових процесів (закачати/стягнути, законектитись/залогінитись, відстрілювати трабли);


різних гатунків або типів сировини чи продукту (шароварне/фріварне забезпечення; Вінда/Юнікс);


спеціальні професійні вислови (інсталяція системи, дефрагментація диска) тощо.


З-поміж професіоналізмів можна виділити такі види:


науково-технічні (магнітна пам'ять, модульний принцип, ІВМ, RAM, інтерфейс, оверлей, стандартне програмне забезпечення, волоконнооптичний кабель, авто-клавіша);


професійно-виробничі (обновити, (пере)завантажити; зовнішній пристрій; буферний пул; бек файл);


просторічно-жаргонні (кракозябли/крякозяблики – неправильно відображені шрифти кирилиці, аутглюк – програма Outlook Express, фотопоп Adobe Photoshop, пожмакер Page Maker, Король Дров Corel Draw).


Значна частина професіоналізмів — неофіційні розмовні замінники термінів (баг, глюк). Професіоналізми не становлять чіткої системи, тоді як терміни є систематизованими (кодифікованими) назвами понять. Професіоналізми виникають у тих галузях, де заскладна, або навпаки — не зовсім сформована термінологія, там, де особливої термінології не може бути (зведена системна панель; автоматичний послідовно керований калькулятор; IMAP (Internet Message Access Protocol) – протокол доступу до повідомлень в Internet").


Здебільшого професіоналізмами є слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні у мовленні комп'ютерників:


аборт – аварійне завершення програми;


висіти [зависнути] – бездіяльний стан програми або комп'ютера в результаті збою у виконанні програмного коду;


вікно – прямокутна частина екрана дисплея, що використовується для відображення стану активної програми;


вірус – деструктивна програма, що проникає в систему без відома користувача (через Інтернет або дискети);


дерево – структура розташування директорій на сервері;


камінь - процесор (виготовлений на кремнієвій - кам'яній – основі);


кишеня – кеш-буфер (cash buffer);


лазер – лазерний принтер;


мило – електронна пошта, e-mail;


стерти – знищити (файл, програму);


кілограм/кілометр – 1 кілобайт інформації (1024 байти);


метр – 1 мегабайт (1024 кілобайти);


гектар – 1 гігабайт (1024 мегабайти)


(Загадка: що більше за об'ємом: кілограм, метр чи гектар? Коментар: користувач-початківець думає, що в кілобайті – 1000 байт, а користувач зі стажем – що в кілометрі – 1024 метри).


Професіоналізми творяться також усіченням основ:


копм – комп'ютер; кібер – кібернетик; інет – Інтернет; прога – програма; проц – процесор;


скороченням слів та словосполучень:


біоробот – біологічний робот; лазер – лазерний принтер; ICQ (I seek you - я шукаю тебе) – система швидкого обміну повідомленнями через Інтернет; сисадмін – системний адміністратор.


Професіоналізми деталізують мовний словник, розширюють його там, де є на це потреба.


Найчастіше професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей даної професії. Тут вони виконують важливу номінативно-комунікативну функцію, бо точно називають кожну деталь виробу чи ланку технологічного процесу і в такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній формі професіоналізми вживаються у виданнях, призначених для фахівців, наприклад, у буклетах, інструкціях, порадах:


В14 backup [резерв: резервувати] Копія програми, диска або даних, що створюється з метою архівації або захисту цінних файлів віл пошкоджень. Деякі прикладні програми автоматично створюють резервні копії файлів даних, зберігаючи як поточну, так і попередню версії на диску. Користувачам комп'ютерів слід також створювати резервні копії програм або даних, котрі не можна легко відновити.


Як дієслово, — має значення "резервувати", тобто створювати резервну копію. В інших випадках означає повернення до попереднього стійкого стану, в якому відомо, що база даних буде повною та послідовною.20


Найбільше інформації професіоналізми несуть тоді, коли ними користуються фахівці. В нехудожніх стилях професіоналізми виконують номінативну функцію або дають об'єктові назву і певну характеристику:


Якщо в мережі є комп'ютер, з якого черпають інформацію робочі станції, то такий комп'ютер називають сервером, робочі станції – клієнтами, а з'єднання – мережею типу клієнт-сервер.21


У публіцистичних жанрах, близьких до художнього стилю (нарис, памфлет, фейлетон) можуть уживатися як засіб іронії чи сатири:


- Рухаєшся, як стара корова! - кричав я до неї.


- Бо маєш мало РАМу! - таким самим тоном, але більш єхидно вона відповідала.


Та не так дуже й мало - 160МВ! А та корова говорить, що то замало! Тоді пам'ять до iBook-a була дорогою, і ми знову розійшлися, але вже з моєї ініціативи.


Жаргонізми. На відміну від експресивно нейтральних професіоналізмів у розмовному мовленні будь-якого професійного середовища завжди є певна кількість емоційно забарвлених слів: материнка (материнська плата), тачка (комп'ютер), висіти (не працювати), оверлок (розгін процесора на частотах, що перевищують його технічні характеристики, заявлені виробником), глюк (збій або помилка). Це професійні жаргонізми — емоційно забарвлені слова, які становлять спеціалізацію носіїв мови. Професійні жаргонізми мають експресивно нейтральні відповідники в загальнонародній мові. Вони належать до лексики обмеженого функціонування, для якої характерне забарвлення нелітературності. Охоплюють невелике коло понять і предметів. У ширшому значенні жаргон уживається в мовознавчій літературі для називання не професійного, а соціального відгалуження від загальнонародної мови.


Жаргон (франц. jargon, первісно – пташина мова, цвірінькання, незрозуміла мова, віл галло-роман. garrire – базікати; див. також Додаток 1) - один з різновидів соціальних діалектів, що відрізняється від загальновживаної мови використанням специфічної експресивно забарвленої лексики, синонімічної до слів загального вжитку, фразеології, іноді й особливостями вимови. У широкому розумінні жаргоном часом називають мову неосвічених верств суспільства, зокрема спотворену міжмовною інтерференцією.22


Як відгалуження від загальновживаної лексики жаргони не мають власної фонетичної та граматичної систем.


Найбільше жаргонізмів — це слова загальнонародної мови, вжиті в специфічному значенні:


гребти гвинтом – про інтенсивну/довгу роботу жорсткого диска, що не дає очевидних результатів;


вбити – знищити (файл);


кольоровi дрова, король дров – програма Corel Draw;


круте залізо – найсучасніше комп'ютерне обладнання;


лопухи – великі навушники;


мама, мамка - материнська плата;


нафарширований ("повний фарш") – комп'ютер з найсучаснішою апаратною системою та програмним забезпеченням;


пень – процесор типу Pentium.


Крім того, це деформовані загальновживані слова:


видима карта – відеокарта;


кабло кабель (з'єднання);


компутер, компухтер – комп'ютер;


файло – файл;


запозичення:


баг (bug) – помилка в програмному коді;


софт (soft ware) – програмне забезпечення;


утиліта (utility) – допоміжна програма;


юзер/усер (user) – користувач;


калькування:


еразити (erase)– знищити (файл);


контроль-брик (Ctrl-Break) – тимчасове переривання виконання програми;


кришити (crash) – несанкціоновано отримати доступ;


мессага (message) – повідомлення;


юзати (use) – використовувати.


Таким чином, специфічна лексика жаргону загалом грунтується на загальнонародній мові і відрізняється від неї експресивною метафоризацією загальновживаних слів (огризок – комп'ютер фірми Макінтош; назва походить від логотипу у формі надкушеного яблука; презерватив – антивірусна програма; жорнувати - про інтенсивну роботу жорсткого диска), усіченням чи спотворенням слів (соляра - операційна система Solaris; сервак – сервер), своєрідним словотворенням (висюк – збій у виконанні програмного коду).


Психологічною основою виникнення жаргону у певних групах носіїв мови є їх бажання бути дотепними, прагнення вразити співрозмовників свіжістю та яскравістю висловлювання, виявити зневагу або байдужість до предмета висловлювання, уникнути звичних, затертих слів і виразів.


Багато жаргонізмів і професіоналізмів має інтержаргонний характер. Інтержаргон – це один із соціальних варіантів мови, який об'єднує в собі частину слів кожного жаргону. Ці лексеми вживаються в різних жаргонах і є зрозумілі їх носіям.23 Проникаючи в розмовну мову, деякі слова жаргонного вжитку з часом стають набутком експресивного словника загальнонародної літературної мови як засобу типізації, що зумовлюється взаємодією двох тенденцій у функціонуванні мови — нейтральності і експресивності, стилістичного варіювання назв того самого поняття. Наприклад, глючити у комп'ютерному жаргоні має значення працювати з помилками; у ширшому вжитку – виходити з ладу, втомлюватись.


Специфічною рисою жаргону є його відкритий характер. На відміну від нього, арго (франц. argot — жаргон, первісно — жебрацтво; див. також Додаток 1) — умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничених у справи цієї групи. В основі арго звичайно лежить загальнонародна мова та її граматична система, проте воно істотно вирізняється словниковим складом. Якщо жаргон — суспільна забава, мовна гра, підпорядкована бажанню посилити експресію, то арго є засобом спілкування антисоціальних елементів, що хочуть приховати свої наміри від решти членів суспільства. Це своєрідний мовний код.


Виникнення арго пов'язане ще з тим періодом історії мови доби феодалізму, коли існували замкнені корпорації ремісників бродячих торгівців, жебраків та ін, які з метою самозахисту та відособленості від решти суспільства і збереження своїх професійних таємниць створювали спеціальні мовні коди.


В.Єлістратов у своїй роботі "Арго і культура" спробував представити мову як єдине ціле і "показати, що арго є складною і невід'ємною частиною не тільки будь-якого людського життя, людської поведінки, але і всіх тих атрибутів "високої" культури, що у повсякденній свідомості вже ніяк не співвідносяться з настільки "низькою" матерією, як арго".24


В.Єлістратов під арго розуміє "систему словотворчості, систему породження слів, виразів і текстів, систему прийомів поетичного мистецтва, коротко кажучи, поетику, різновид поетики ... Арго – це не тільки "соціальний діалект" ... арго – одиниця взаємодії мови і культури".


На думку дослідника, "існують тисяча, десятки і сотні тисяч різноманітних арго, що не мають між собою ніяких чітких, визначених меж ні в часі, ні в просторі, ні в соціальній ієрархії". При такому підході виходить, що в мові як такій немає і ніколи не було нічого крім численних арго, що постійно пульсують, підтримують його відновлення. А це, як і в будь-якого організму, свідчить про її, мови, життєдіяльність. Тому дослідник вважає арго структуруючим чинником національної мови.


Арго, згідно з концепцією В.Єлістратова, протягом свого існування переживає три етапи: арго як закрита система (Герметичний комплекс), арго як напіввідкрита система (Кінічний комплекс) і арго як відкрита система (Раблезіанський комплекс). У першому періоді арго гранично відособлене, езотеричне; воно відхиляє усе і всілякі контакти мовних одиниць "на вхід або ж на вихід". Проте, "образно кажучи, будь-яке герметичне мовне утворення рано чи пізно занедужує клаустрофобією". Відбувається "плебеїзація" герметичного арго. Воно "ніби лускає, розбризкуючи колишні арготизми в навколишньому просторі мови". Народжується "кінічне" арго, яке щомиті відкривається, "побудоване на найтонших нюансах мови, на оказіоналізмах і аномаліях". Далі арго рухається до сміхового олюднення світу і в такий спосіб від відособленості приходить до народного сміху, розчиняючись у стихії зниженого розмовного мовлення.


В українській мові здавна відомі арго сліпих кобзарів і лірників – так звана лебійська або шлепецька (сліпецька) мова, а також кушнірів, кожухарів, шаповалів, рашевців (бродячих торгівців) тощо.25 Сьогодні ж кожен користувач комп'ютерного середовиша, так чи інакше, зустрічається з особливою субкультурою так званих хакерів, у якій є свої міфи, свої герої, злодії і, звісно, своя особлива мова. Варто нагадати, що поширений в Інтернеті файл "Jargon File" зіграв вирішальну роль у поширенні мови хакерів і їхньої культури. Особливий вокабуляр хакерів об'єднує їх, допомагає ідентифікувати становище в товаристві їхніх окремих представників, обмінюватися інформацією і розпізнавати чужинців.


Для мови хакерів характерна велика розмаїтість відтінків, що відбивають психологію людей, які нею користуються. Характерною рисою хакерів є гра слів. Їхні інновації або лінгвістичні знахідки відбивають незвичні сполучення слів або стилів і використовуються не тільки для порозуміння обмеженого кола осіб, але і, схоже, для власного задоволення.26


Деякі механізми походження лексики хакерів відмінні від етимології стандартної лексики. Для мови хакерів характерне створення своїх структурних утворень, як-от: контамінованих елементів, дериватів із незвичними суфіксами, скороченнями, редуплікативних, римованих та ін. нестандартних елементів.


Джерелом виникнення стилістично знижених слів, які є вторинними одиницями номінації, слугує здебільшого та сама лексика літературного стандарту, використання якої в переносних, знижених значеннях характеризують нестандартну лексику в цілому. Похідні нелітературні слова, як правило, утворюються за моделями літературного стандарту. Тобто, у хакерському арго найуживаніші в загальнонародній мові слова мають свої специфічні відповідники. Серед них є незначна частина утворень від іншомовних коренів. Решта ж слів є утвореннями з прозорою чи не зовсім ясною внутрішньою формою і своєрідною будовою, невідомими в загальнонародній мові або деформованими шляхом заміни звуків, додавання, усічення чи перестановки складів тощо словами загальнонародної мови. Словозміна і утворення префіксованих форм вибуваються за законами загальнонародної мови.


Хакери користуються для спілкування так званими жаргонними термінами, характерними ознаками яких є особливості дефініції; так кожен жаргонний термін потребує відносного тлумачення, а не синонімічного визначення, характерного для жаргонізмів. Наприклад, іменник дедлок (Deadlock) означає ситуацію, коли два або більше процеси або користувачі не можуть продовжувати роботу, гру і т.п., тому що кожен чекає дій від іншого.


Існує декілька стандартних засобів утворення жаргонних конструкцій характерних для мови хакерів. Сюди входить подвоєння дієслова, коли після завершеної фрази іде незалежна конструкція, що складається з двох однакових дієслів, які звучать як вигук, але не завжди мають знак оклику. Дуже часто ці конструкції складаються з англійських звуконаслідувальних дієслів, наприклад: "Bang, bang" або "Quack, quack". У деяких подібних конструкціях дієслова набувають додаткових або абсолютно нових значень, ніяк не пов'язаних з основним значенням дієслова.


Таким чином, мова хакерів – це свого роду професійний жаргон, де словниковий запас постійно поповнюється й удосконалюється і де норми термінологічно замкнутої лексичної системи сполучаються з професійною нормою жаргону. Співіснування цих двох професійних норм призвело до утворення професійної форми повсякденного невимушеного спілкування, де має місце літературно-професійне мовлення, побутово-професійне і фамільярно-професійне або жаргон.


Згідно з висновком В.Єлістратова, арго "відбиває не тільки застиглу, завершену культуру, але і культуру в її динамічному розвитку. Арго – це мова людей, що знаходяться в процесі творення культури ... арго – це чернетка майбутньої культури". У зв'язку з цим, автор сподівається, що наука про арго – аргологія – "посяде гідне місце в науці про людську мову і людську культуру".27


Узагальнюючи вищеподане, можна зробити такі висновки:


- арго — це особлива лексично-семантично-словотвірна система;


- арго використовують з метою ідентифікації групової належності співбесідника та конспірації мовлення;


- арготизми мають особливе емоційно-експресивне забарвлення.


Як зазначає Тарас Ілик у статті "Соціальні варіанти мови та їх термінологічне окреслення"28, у наш час кількість власне арготичних слів (відомих обмеженому колу людей) дуже мала і, отже, можна вести мову тільки про арготичні підсистеми в межах жаргонів., що цілком справедливо для мови хакерів як арготичної підсистеми у межах комп'ютерного дискурсу.


Розглядаючи сленг (англ. slang, див. Додаток 1), автор тлумачить його так: 1) те ж, що й жаргон (у сучасній літературі переважно стосовно англомовних країн); 2)сукупність жаргонізмів, що відбивають грубувато-фамільярне, іноді гумористичне ставлення до предмета мовлення. Використовується переважно в умовах невимушеного спілкування. Сленг складається із слів і фразеологізмів, які виникли і початково використовуються в окремих соціальних групах, і відбиває ціннісну орієнтацію цих груп.


Проаналізувавши це визначення, Т.Ілик робить висновок, що термін "сленг" вживається на позначення тієї ж групи лексики, яку позначають терміном "жаргон", тільки це його англійський відповідник.


Подальший аналіз терміна "сленг" Т.Ілик ґрунтує на визначенні лінгвіста С.Стойкова, який позначає ним групові (корпоративні) говірки, які виникають у людей, що змушені жити разом (мисливці, рибалки, військові, моряки і под.), і зазначає, що це різновид жаргону. По суті ж це просто ширше тлумачення терміна "жаргон" (С.Стойков зараховує до його різновидів і арго).


Давню історію сленгу відзначає у своїй книзі "Дружні зустрічі з англійською мовою" Марія Колпакчі. Вона звертається до спадщини відомого англійського мовознавця, спеціаліста в області сленгу й упорядника словника сленгу Еріка Партриджа29: "Сленг був і в грецькій і в латинській мовах – адже люди завжди залишалися людьми, вони завжди прагнули пожвавити мовлення, забарвити його образними слівцями і висловами, переінакшуючи на свій лад незрозумілі "вчені" й офіційні слова. І в усіх мовах можна відзначити цю тенденцію живого мовлення".30


Простежуючи передумови створення англійського сленгу, автор зазначає: "Він народжувався і народжується в надрах самої англійської мови, у різних соціальних сферах і вікових групах як прагнення до стислості, виразності, іноді як протест проти слова що приїлося або надто довге, як бажання по-своєму охрестити предмет або його властивості. У молодіжних же колах, де сленготворчість особливо поширена, крім усього іншого явно виражене прагнення відокремитися від світу дорослих, "зашифрувати" свою мову, а також бажання просто збаламутити дзеркальну гладь респектабельної англійської мови.


Особливо пишно розцвітає сленготворчість у періоди значних соціальних змін, воєн, економічних і культурних зрушень, коли відчувається нагальна потреба іменувати те нове, із чим доводиться зустрічатися щодня".


Далі М.Колпакчі зауважує, що за багато віків існування сленгу багато слів вийшли "із низів", проникли і закріпилися в літературній мові. Більше того, сленгізми переступають не тільки соціальні, але й географічні межі і з'являються за межами своєї батьківщини. Багато сленгізмів широко вживаються в розмовній мові. Ближче ознайомившись із цим особливим лексиконом, ми зможемо побачити, якими різноманітними засобами утворюються нові слова і вирази, які порівняння криються в словосполученнях.


Термін "сленг" з'явився у вітчизняній лексикології відносно недавно. Поява цього слова була пов'язана з вивченням англомовних культур. Спочатку сленгом називалася винятково іншомовна реалія, але надалі сферу вживання цього слова було розширено.


У процесі вивчення живої розмовної мови стало зрозуміло, що поняття "жаргону" та "арго" історично вказують на обмеженість групи їхніх носіїв, а також на вузькість семантичного поля лексичних одиниць. У той же час стало очевидним відмінне від норми мовне середовище усного спілкування, що об'єднує велику кількість людей. Саме це поняття одержало найменування сленг.


Таким чином, під сленгом розуміють різновид розмовного мовлення, що оцінюється суспільством як підкреслено неофіційне ("побутове", "фамільярне"). При цьому сленгу властиво запозичати одиниці арго та жаргонів, метафорично переосмислюючи і розширюючи їхні значення. Маються на увазі різновиди мовлення зі штучно завищеною експресією, мовною грою, модною неологією. Наприклад, якщо мовець, розповідаючи про реальних табірних охоронців, називає їх вертухаями, він користується жаргоном. Якщо ж він, розповідаючи про вахтера в гуртожитку, іменує його вертухаєм, перед нами сленг.31


Останнім часом термін "сленг" вживають активніше, ніж "жаргон". Таке явище можна пояснити впливом двох факторів:


- сьогодні англійська мова у світі починає домінувати, тому вживають англійський відповідник;


- інколи мовці вживають слово "жаргон" на позначення згрубілоїБібліографія


Britannica'97 / Encyclopedia Britannica and Merriam Webster's Collegiate Dictionary: Tenth Edition