Реферат: Робоча навчальна програма на 2011-2012 н р. Кримінальний процес

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спотру УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР

Національного університету

„Одеська юридична академія”

Кафедра кримінально-правових дисциплін


„ЗАТВЕРДЖУЮ”

Директор__________П.М. Шапірко

„______” __________ 2011 р.


РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

на 2011-2012 н.р.


КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС



Для спеціальності 6.030401 „Право”


Прокурорсько-слідчий факультет

Денна форма навчання

3 курс



Розробив


Кандидат юридичних наук, доцент О.В. Козаченко


Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри

протокол № __ від _______ 2011 р.


Миколаїв – 2011
^ 1. НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН КУРСУ


Форма навчання

Курс

Семестр

Кількість кредитів ЕСТS

Кількість модульних контролів

Форми контролю

Лекції

Практичні (семінарські)

Всього ауд. год.

Курсові роботи

Контрол. роботи

Самостійна робота

Всього годин

Іспит

Залік

Прокурорсько-слідчий факультет. Денна форма навчання



3


5

4


2


1-МК

2-МК



32


34


66


-


+


76


142


-


-


3




6


4


2


3-МК

4-МК



34


34


68


+


-


78


146


+


-

Всього


3

5,6


8


2


1,2,3,4 МК


66



68


134


+


-


154


288


1


-





^ 2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
У всіх вищих навчальних закладах юридичного профілю кримінальний процес відноситься до переліку навчальних дисциплін, вивчення яких є умовою і передумовою для отримання диплому відповідного зразка. Метою вивчення курсу є надання студентам відповідних юридичних знань щодо порядку, умов і основних принципів здійснення провадження по кримінальним справам. Навчальна програма курсу містить дослідження підґрунтя діяльності таких державних органів як суд (суддя), прокуратура, органів, які здійснюють досудове слідство та дізнання. Враховуючи те, що кримінальний процес повинен розглядатися як сукупність трьох поєднаних складових: діяльність окремих органів та осіб, кримінально-процесуальне законодавство, наука кримінального процесу, навчальна робоча програма органічно поєднує знання кожної з них.

^ Мета навчальної дисципліни. При вивченні дисципліни “Кримінальний процес” студенти повинні чітко засвоїти основні положення Загальної частини стосовно характеристик кримінального процесу (кримінально-процесуальні функції, форми, гарантії, строки. судові витрати, кримінально-процесуальне законодавство). Особливу увагу приділяється вивченню принципів кримінального процесу як фундаментальних підвалин всієї процесуальної діяльності під час розслідування та розгляду кримінальних справ. Значний об`єм курсу присвячений аналізу процесуального положення суб`єктів кримінального процесу, які приймають більш або менш тривалу участь у процесуальній діяльності. Серцевиною всієї Загальної частини виступає теорія судових доказів, оволодіння знань про яку створить умови для інструментального визначення кримінального процесу.

Структура Особливої частини вимагає засвоєння студентами знань про окремі стадії кримінального процесу та спеціальні види провадження (провадження відносно неповнолітніх, по застосуванню протокольної форми досудової підготовки матеріалів, провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру, по справах приватного обвинувачення).

^ Міжпредметні зв’язки: кримінальний процес відносить до фундаментальних юридичних дисциплін і характеризується тісною взаємодією з: галузями права: конституційним, кримінальним, кримінально-виконавчим; законодавством: про судоустрій, прокурорський нагляд, адвокатуру, оперативно-розшукову діяльність; окремими юридичними дисциплінами: криміналістикою, кримінологією, судовою медициною, судовою психіатрією, судовою психологією, судовою статистикою. Вивчення кримінального процесу базується на знанні основних положень теорії держави і права, основ діяльності судових і правоохоронних органів України, і в свою чергу виступає підґрунтям для вивчення спеціальних юридичних курсів кримінального спрямування.

^ В результаті вивчення кримінального процесу студент має знати:

Основні принципи кримінального процесу, на яких базується вся діяльність по порушенню, розслідуванню, розгляду та вирішенню кримінальних справ;

Орієнтуватися в кримінально-процесуальній діяльності державних органів і посадових осіб і легко визначати правовий статус осіб, які приймають участь в провадженні у кримінальних справах;

Основні засади здійснення доказування у кримінальних справах;

Порядок обрання, зміни та скасування запобіжних заходів;

Засади розгляду цивільного позову в межах провадження у кримінальних справах;

Порядок провадження на окремих стадіях кримінального процесу, загальні умови доказування, порядок прийняття і види рішень;

Особливі виді провадження які виступають формою диференціації процесуальної діяльності;

Порядок прийняття окремих процесуальних рішень та їх оформлення.
^ 3. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ
№ теми

Модуль, змістовий модуль та тема

Всього годин

Аудиторні заняття (в год.)

СРС

Форма

СРС

Лекції

Семін.

(практ.)

5 семестр

^ Модуль 1. Загальні положення кримінального процесу




20

20

46



Завдання

для самостійної роботи, реферат*


Завдання

для самостійної роботи, реферат*

1.

Історичні форми кримінального процесу




2

2

5

2.

Поняття, сутність і задачі кримінального процесу




2

2

5

3.

Співвідношення кримінального процесу з іншими галузями права і юридичними дисциплінами. Моральні засади кримінального процесу




2

2

5

4.

Становлення кримінального процесу на українських землях




2

2

5

5.

Загальна характеристика кримінально-процесуального права




2

2

5

6.

Кримінально-процесуальне законодавство. Чинність кримінально-процесуального закону




2

2

5

7.

Кримінально-процесуальні правовідносини




2

2

5

8.

Загальна характеристика стадій кримінального процесу




2

2

5

9.

Кримінально-процесуальні функції, форма, гарантії, строки, судові витрати




4

4

6

^ МК-1 колоквіум
















Модуль 2. Принципи кримінального процесу




12

14

30




10.

Поняття і система принципів кримінального процесу. Класифікація принципів




2

2

5

Завдання

для самостійної роботи,

реферат


Завдання

для самостійної роботи, реферат*

11.

Принцип законності і публічності у кримінальному процесі




2

2

5

12.

Принципи, які забезпечують діяльність суддів




2

2

5

13.

Принципи, які направлені на захист прав і законних інтересів осіб




2

2

5

14.

Принципи, які забезпечують гласність і змагальність кримінального процесу




2

2

5

15.

Принципи, які забезпечують права учасників процесу на спілкування




2

2

5




^ МК-2 самостійна робота (тестування)



















^ Підсумкова контрольна робота







2










Разом за 5 семестр




32

34

76







6 семестр

^ Модуль 3. Загальна характеристика суб’єктів кримінального процесу




20

20

50




16.

Поняття суб’єктів кримінального процесу та їх класифікація




2

2

5


Завдання

для самостійної роботи, реферат*


Завдання

для самостійної роботи, реферат*

17.

Суд (суддя) як суб’єкт кримінального процесу




2

2

5

18.

Участь прокурора у кримінальному процесі




2

2

5

19.

Слідчий і начальник слідчого відділу у кримінальному процесі




2

2

5

20.

Орган дізнання як суб’єкт кримінального процесу




2

2

5

21.

Підозрюваний, обвинувачений і підсудний у кримінальному процесі України





2

2

5

22.

Потерпілий у кримінальному процесі





2

2

5

23.

Цивільний позивач і цивільний відповідач як суб’єкти кримінального процесу. Представництво у кримінальному процесі України




2

2

5

24.

Захисник у кримінальному процесі




2

2

5

25.

Особи, які не зацікавлені у вирішенні справи. Свідок.




2

2

5




^ МК-3 колоквіум
















Модуль 4. Теорія судових доказів у кримінальному процесі.




14

14

38




26.

Філософське підґрунтя теорії доказування у кримінальному процесі




2

2

5



Завдання

для самостійної роботи, реферат*

27.

Предмет і межі доказування у кримінальній справі




2

2

6

28.

Процес доказування




2

2

5

29.

Поняття доказів та їх класифікація




2

2

5

30.

Показання як джерела доказів




2

2

5

31.

Висновок експерта як джерело доказів




2

2

6

32

Протоколи, речові докази та інші документи як джерела доказів




2

2

6




^ МК-4 самостійна робота (тестування)



















Разом за 2 семестр




34

34

78







Разом за рік




66

68

154




^ ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ – ЕКЗАМЕН


* Протягом року кожен студент має виконати реферат по одній із зазначених тем.

^ 4. ЗМІСТ ПРОГРАМИ ЗА ТЕМАМИ ЛЕКЦІЙ
Тема 1.

Історичні форми кримінального процесу.

Загальна характеристика та значення типологізації кримінально-процесуальної діяльності. Загальна характеристика обвинувального (змагального) типу кримінального процесу.

Умови та виникнення та суттєві ознаки інквізиційного (слідчо-розшукового) кримінального процесу. Умови формування континентального (змішаного) кримінального процесу. Ознаки континентального процесу.


Тема 2.

Поняття, сутність та задачі кримінального процесу.

Зміст поняття “кримінальний процес”: кримінальний процес як діяльність, як галузь права і як наука.

Сутність і задачі кримінального процесу в сучасних умовах розбудови соціальної, демократичної і правової держави.


Тема 3.

Співвідношення кримінального процесу з іншими галузями права та юридичними дисциплінами. Моральні засади кримінального процесу.

Співвідношення кримінального процесу з конституційним правом України. Кримінальний процес та інші фундаментальні галузі права: кримінальне, кримінально-виконавче право.

Співвідношення між кримінальним процесом та іншими спеціальними науками та юридичними дисциплінами: криміналістикою, кримінологією, судовою медициною, судовою психіатрією.

Моральні підвалини кримінального процесу.


Тема 4.

Становлення кримінального процесу на українських землях.

Кримінальний процес періоду Київської Русі: джерела права, особливості проведення досудового і судового розгляду. Особливості процесу доказування: „звід і гоніння сліду”.

Кримінальний процес польсько-литовського періоду: джерела права. Віжі, прокуратори, децький як суб’єкти кримінального процесу. Особливості процесу доказування кримінального процесу польсько-литовської доби.

Кримінальний процес імперського періоду: джерела права. Особливості процесу доказування.

Кримінальний процес радянського періоду: становлення, особливості.


Тема 5.

Загальна характеристика кримінально-процесуального права

Загальна характеристика поширених підходів до визначення джерел кримінального процесу. Особливі ознаки кримінально-процесуальної норми.

Особливості викладання правової гіпотези, диспозиції і санкції в кримінально-процесуальному законі.


Тема 6.

Кримінально-процесуальне законодавство.

Чинність кримінально-процесуального закону.

Правила застосування кримінально-процесуального законодавства за аналогією.

Дія кримінально-процесуального закону у просторі. Порядок застосування закону на морських, річкових та повітряних судах, які знаходяться під прапором або пізнавальним знаком України та в процесі виконання доручення іноземної країни на території України.

Дія кримінально-процесуального закону у часі. Зворотна дія закону.

Дія кримінально-процесуального законодавства за колом осіб. Процесуальні імунітети.


Тема 7.

Кримінально-процесуальні правовідносини.

Загальна характеристика і ознаки кримінально-процесуальних правовідносин. Визначення моменту виникнення та припинення кримінально-процесуальних правовідносин.

Загальна характеристика суб’єктів кримінально-процесуальних правовідносин та їх види.

Загальний і спеціальний об’єкт кримінально-процесуальних правовідносин.

Зміст правовідносин та особливості його прояву в процесі регулювання суспільних відносин процесуальними нормами.


Тема 8.

Загальна характеристика стадій кримінального процесу.

Загальна характеристика стадій кримінального процесу і їх відмінність від етапів процесуальної діяльності.

Досудові стадії кримінального процесу їх загальна характеристика та значення.

Судові стадії процесуальної діяльності. Виключне провадження та його значення у процесуальній діяльності.


Тема 9.

Кримінально-процесуальні функції,

форма, гарантій, строки, судові витрати.

Загальна характеристика підходів до визначення кримінально-процесуальних функцій та їх класифікації.

Кримінально-процесуальна форма та вимоги які до неї пред’являються. Кримінально-процесуальний документ та його види. Типова структура кримінально-процесуального документа.

Кримінально-процесуальні гарантії та їх значення.

Кримінально-процесуальні строки та порядок їх обчислення.

Судові витрати та їх види.


Тема 10.

Поняття і система принципів кримінального процесу. Класифікація принципів.

Загальне визначення принципів кримінального процесу та їх суттєві ознаки.

Значення принципів у кримінально-процесуальній діяльності.

Визначення підходів до класифікації процесуальних принципів.


Тема 11.

Принцип законності і публічності у кримінальному процесі Україні.

Загальна характеристика принципу законності. Особливості його прояву у кримінальному процесі на досудових та судових стадіях процесу.

Принцип публічності та його основні ознаки. Особливості реалізації принципу публічності на окремих стадіях кримінального процесу. Виключення із принципу публічності, які передбачені в діяльності суду.


Тема 12.

Принципи, які забезпечують діяльність суддів..

Загальна характеристика принципу незалежності суддів та рівні незалежності. Гарантії незалежності суддів.

Принцип здійснення правосуддя виключно в судовому порядку.

Принцип загальної рівності перед законом і судом та форми його прояву. Положення про „єдиний суд” та „єдине право”.


Тема 13.

Принципи, які направлені на захист прав і законних інтересів осіб.

Принцип охорони честі та гідності особи та форми його прояву в умовах досудового розслідування та судового розгляду.

Принцип презумпції невинуватості та правила які від нього похідні.

Юридична гарантованість недоторканності особи та її житла.

Форми забезпечення підозрюваному (обвинуваченому) права на захист.


Тема 14.

Принципи, які забезпечують гласність і змагальність у кримінальному процесі

Загальна визначеність всебічності, повноти та об’єктивності в процесі дослідження фактичних обставин вчиненого злочину.

Внутрішнє переконання та його значення в процесі оцінки доказів по кримінальній справі.

Гласність судового розгляду: загальне визначення, форми прояву, виключення.

Змагальність у кримінальному процесі та шляхи її забезпечення.

Диспозитивність та форми її прояву.


Тема 15.

Принципи, які забезпечують права учасників процесу на спілкування.

Порядок застосування державної та інших мов у кримінальному процесі: гарантії не порушення нормативних актів у кримінальному процесі.

Юридичні підстави та адресат оскарження у кримінальному процесі.

Форми участі громадян у кримінальному процесі України.



^ VI семестр
Тема 16.

Поняття суб’єктів кримінального процесу та їх класифікація.

Загальна характеристика суб’єктів кримінального процесу та їх ознаки.

Державні органи і посадові особи як суб’єкти процесуальної діяльності та їх властивості.

Особи які мають особисту або іншу зацікавленість у вирішенні справи.

Особи, які не зацікавленні у результаті кримінального процесу.


Тема 17.

Суд (суддя) як суб’єкт кримінального процесу.

Склади суду в яких здійснюється розгляд кримінальних справ в Україні.

Права та обов’язки судді.

Обставини, які виключають участь суді у розгляді кримінальної справи та порядок вирішення питання про відвід судді.

Особливості участі судді у кримінальному процесі на досудових стадіях.

Народний та присяжний засідателі як суб’єкти кримінального процесу.


Тема 18.

Участь прокурора у кримінальному процесі.

Загальне визначення прокурора як суб’єкта кримінального процесу.

Особливість участі прокурора на досудових стадіях. Порядок здійснення прокурорського нагляду на досудових стадіях

Повноваження прокурора на судових стадіях кримінального процесу.

Діяльність прокурора у разі встановлення факту незаконності або необґрунтованості прийнятого судом рішення.


Тема 19.

Слідчий і начальник слідчого відділу у кримінальному процесі.

Слідчий як суб’єкт кримінального процесу. Повноваження слідчого.

Нормативне визначення процесуальної самостійності слідчого в процесі прийняття рішень і порядок її обмеження.

Повноваження начальника слідчого відділу.


Тема 20.

Органи дізнання у кримінальному процесі України.

Органи дізнання та особи, які здійснюють дізнання: проблеми співвідношення.

Визначеність суб’єктів на які покладаються функції органів дізнання.

Характер рішень що приймаються органами дізнання та порядок їх оформлення.


Тема 21.

Підозрюваний, обвинувачений, підсудний як суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності.

Процесуальне положення підозрюваного у кримінальному процесі. Права та обов`язки підозрюваного.

Обвинувачений у кримінальному процесі та особливості його процесуального положення.

Форма участі підсудного у кримінальному процесі.

Тема 22.

Потерпілий у кримінальному процесі.

Поняття потерпілого у кримінальному процесі. Особливі випадки визнання особи потерпілою (у разі настання смерті, при незакінченій злочинній діяльності і т.п.)

Особливості участі особи у процесі в якості потерпілого. Цивільне законодавство про порядок відшкодування матеріальної і фізичної шкоди яка була заподіяна вчиненим злочином.

Права та обов`язки потерпілого.

Представник потерпілого у кримінальному процесі.


Тема 23.

Цивільний позивач і цивільний відповідач

як суб’єкти кримінального процесу. Представництво у кримінальному процесі України

Порядок визнання особи цивільним позивачем право на заявлення цивільного позову у кримінальній справі.

Права та обов’язки цивільного позивача.

Підстави притягнення особи до участі у кримінальному процесі в якості цивільного відповідача.

Представництво у кримінальному процесі.


Тема 24

Захисник у кримінальному процесі.

Правове визначення осіб, які мають право на участь в кримінальному процесі в якості захисника.

Випадки обов’язкової участі захисника у кримінальному процесі. Порядок призначення та відсторонення захисника.

Обставини, які виключають можливість участі особи в якості захисника.

Права та обов`язки захисника.


Тема 25

Особи які не зацікавленні у вирішенні справи. Свідок.

Процесуальне положення перекладача: вимоги які пред’являються до перекладача процесу.

Спеціаліст у кримінальному процесі. Випадки обов’язкової участі спеціаліста. Права та обов’язки спеціаліста.

Експерт у кримінальному процесі. Обставини які виключають участь експерта в процесі провадження у кримінальній справі.

Секретар судового засідання як посадова особа суду.

Роль та значення понятих у кримінальному судочинстві.

Конституційні положення відносно обмеженості кола осіб які зобов’язані давати показання у якості свідка. Особи, які не можуть бути допитані в якості свідка. Права то обов’язки свідка в процесі провадження у справі.


Тема 26.

Філософське обґрунтування теорії доказів у кримінальному процесі.

Теорія віддзеркалення як основа теорії доказів.

Особливості пізнання в кримінальному процесі.


Тема 27.

Предмет та межі доказування у кримінальній справі.

Поняття та значення предмета доказування у кримінальній справі. Обставини які входять в предмет доказування.

Подія злочину та її процесуальна характеристика.

Система характеристик які об’єднані в елементі предмету доказування, визначеному як „винність та мотиви вчинення злочину”.

Обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину.

Характер і розмір шкоди, заподіяної злочином.

Межі доказування та підстави для їх встановлення.


Тема 28.

Процес доказування.

Загальна характеристика процесу доказування у кримінальному процесі.

Значення етапу збирання доказів у процесі доказування. Способи збирання доказів. Форми фіксації доказів.

Перевірка доказів та її правовий прояв.

Оцінка доказів: встановлення допустимості, достатності, достовірності та належності. Засади оцінювання доказів у кримінальній справі.



Тема 29.

Поняття доказів та їх класифікація.

Юридичне визначення доказів у кримінальному процесі.

Класифікації доказів та їх практичне значення.

Класифікація суб’єктів, які приймають участь в процесі доказування.


Тема 30.

Показання як джерела доказів.

Показання свідка як джерела доказів, обставини які необхідно враховувати при оцінці показань свідка.

Показання потерпілого як джерела доказів, обставини які необхідно враховувати при їх оцінці.

Показання підозрюваного в процесі доказування.

Показання обвинуваченого та їх види.


Тема 31.

Висновок експерта як джерело доказів.

Поняття висновку експерта у кримінальному процесі.

Випадки обов’язкового призначення експертизи.

Кримінально-процесуальні види експертиз.


Тема 32.

Речові докази, протоколи, інші документи як джерела доказів.

Поняття речових доказів та ознаки предметів які можуть бути до них віднесені.

Протоколи слідчих, судових та оперативно-розшукових дій як джерела доказів та умови їх допустимості.

Інші документи та їх процесуальні особливості.
4.1.ТЕЗАУРУС
^ ПОНЯТТЯ І ЗАДАЧІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Кримінальний процес являє собою регламентовану кримінально-процесуальним законодавством діяльність органів досудового розслідування, прокуратури й суду по порушенню, розслідуванню, розгляду та вирішенню кримінальної справи, а також діяльність інших осіб, яка здійснюється не інакше як у формі правовідносин і спрямована на вирішення завдань по реалізації положень кримінального закону.

До завдань кримінального процесу належить:

Створення умов для реалізації всіма учасниками кримінально-процесуальних правовідносин нормативно встановлених прав, обов’язків і повноважень.

Швидке й повне розкриття злочину. Під розкриттям злочину слід розуміти встановлення всіх обставин вчиненого діяння й осіб, які вчинили злочин. Під повним розкриттям розуміють встановлення всіх обставин, без з’ясування яких винесення рішення по кримінальній справі неможливе. Під швидким розкриттям розуміють таку ситуацію, коли час розгляду й вирішення кримінальної справи максимально наближено до часу вчинення злочину.

Забезпечення правильного застосування кримінального й кримінально-процесуального законів.

^ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Дія кримінально-процесуального закону у просторі – порушення, розслідування й вирішення судом кримінальних справ на території України здійснюється відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства України, незалежно від місця вчинення злочину.

Дія кримінально-процесуального закону в часі – слідчі органи, органи прокуратури й суду застосовують процесуальні норми, які чинні на момент провадження у кримінальній справі.

Дія закону за колом осіб означає, що при провадженні у кримінальних справах на території України норми КПК України застосовуються щодо осіб, які є суб’єктами кримінального процесу, незалежно від їхнього правового статусу.

Кримінально-процесуальні правовідносини – це суспільні відносини, урегульовані нормами кримінально-процесуального права, які виникають, змінюються або припиняються у сфері кримінального судочинства.

Стадії кримінального процесу – це відносно самостійні, але взаємозалежні частини кримінального процесу, відокремлені одна від одної кінцевими процесуальними рішеннями, характеризуються безпосередніми завданнями, похідними від загальних завдань кримінального судочинства, колом органів і осіб, які беруть участь у провадженні в кримінальній справі, та особливим порядком прийняття кримінально-процесуальних рішень.

^ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ФУНКЦІЇ, ФОРМА, ГАРАНТІЇ

Під кримінально-процесуальними функціями розуміють основні напрямки діяльності в рамках кримінального процесу, спрямовані на досягнення певного процесуально значимого результату.

Під кримінально-процесуальною формою (процесуальним порядком) розуміють визначений процесуальним законом порядок всієї кримінально-процесуальної діяльності, порядок виконання і оформлення окремих кримінально-процесуальних дій, прийняття, оформлення та виконання процесуальних рішень.

Кримінально-процесуальні гарантії – кримінально-процесуальні засоби, що встановлені нормами кримінально-процесуального права і забезпечують всім суб’єктам кримінально-процесуальної діяльності можливість виконувати обов’язки і використовувати надані їм права.


Судові витрати – це передбачені кримінально-процесуальним законом витрати, пов’язані із здійсненням провадження у кримінальній справі, які відшкодовуються державою на користь певних суб’єктів кримінального процесу або інших осіб і стягуються з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або, в окремих випадках, компенсуються за державний рахунок.

Кримінально-процесуальні строки – це проміжки часу, протягом яких суб’єктам необхідно вчинити певні процесуальні дії або прийняти певні процесуальні рішення.

^ ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Принципи кримінального процесу – закріплені в законі та пануючі у державі політичні і правові ідеї щодо завдань і способів здійснення судочинства у кримінальних справах, які визначають спрямованість і побудову кримінального процесу, форму і зміст його стадій та інститутів, порушення яких обов’язково викликає визнання незаконними процесуальні рішення і дії.

Принцип законності – це конституційно-правове положення, згідно з яким всі учасники кримінального процесу повинні чітко і неухильно виконувати приписи як норм кримінально-процесуального, так і інших галузей права.

Публічність як принцип кримінального процесу означає, що державні органи й посадові особи, уповноважені на кримінально-процесуальну діяльність (суд, суддя, прокурор, слідчий, орган дізнання), зобов’язані, у межах своєї компетенції, порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину і вжити передбачених законом заходів щодо встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і притягнення їх до кримінальної відповідальності, незважаючи на волю потерпілого і навіть всупереч його бажанню.

Незалежність суддів передбачає виключення будь-якого зовнішнього впливу на суддів з боку інших осіб і організацій під час розгляду судом конкретної кримінальної справи. У кожному випадку суд, приймаючи рішення, керується законом і внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді кримінальної справи.

Принцип здійснення правосуддя тільки судом полягає в тому, що суду надані виняткові повноваження здійснювати правосуддя тому, що тільки він має право реалізовувати можливості безпосередньо, повно та об’єктивно досліджувати обставини справи, в умовах гласного та усного судового розгляду при забезпеченні змагальності і рівноправ’я сторін.

Принцип загальної рівності перед законом і судом – рівність прав і свобод людини і громадянина гарантується незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового положення, місця проживання, відношення до релігії, переконань, приналежності до громадських об’єднань, інших обставин.

Принцип охорони честі і гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя – це правове положення, згідно з яким посадові особи державних органів, які ведуть кримінальний процес, під час виконання процесуальний дій і прийнятті рішень зобов’язані не допускати приниження честі і гідності учасників процесу та застосовувати до них заходи процесуального примусу тільки в тому випадку, коли це дійсно необхідно, і не інакше як на підставі і у порядку, передбаченому законом.

Принцип забезпечення права на свободу та особисту недоторканність – правове положення, згідно з яким при провадженні у кримінальній справі ніхто не може бути взятий під варту інакше, як за вмотивованою постановою судді і тільки на підставі і у порядку, передбаченому законом.

Принцип недоторканності житла – правове положення, згідно з яким ніхто не має права вторгатися в житло всупереч волі проживаючих у ньому осіб, інакше як у випадках, встановлених законом або на підставі судового рішення.

Принцип презумпції невинуватості – це правове положення, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доти, доки її вину не буде доведено у передбаченому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Принцип забезпечення підозрюваному (обвинувачуваному) права на захист – правове положення, згідно з яким посадові особи, які ведуть кримінальний процес, зобов’язані створити умови підозрюваному або обвинувачуваному для реалізації ним своїх процесуальних прав, завдяки яким він отримує можливість захищатися передбаченими законом способами від підозри або висунутого проти нього обвинувачення.

Принцип гласності – це правове положення, згідно з яким розгляд кримінальних справ у всіх судах (місцевих, апеляційних, касаційних) здійснюється відкрито.

Положення про змагальність передбачає, що двом рівноправним сторонам – обвинуваченню і захисту – забезпечується можливість брати активну участь у дослідженні обставин кримінальної справи перед незалежним арбітром – судом, який не може здійснювати інші функції, окрім функції здійснення правосуддя.

Принцип диспозитивності – правове положення, згідно з яким суб’єктам кримінального процесу надано і забезпечено можливість вільно, у межах закону, обирати способи поведінки для захисту своїх кримінально-правових і процесуальних прав, а також впливати на хід і результати кримінально-процесуальної діяльності.

^ СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Суб’єкти кримінального процесу – це особи (фізичні або юридичні), наділені процесуальними правами і виконуючі процесуальні обов’язки, які вступають у кримінально-процесуальні відносини з іншими суб’єктами в процесі реалізації своїх функцій.

Суд – це єдиний суб’єкт кримінального процесу, що наділений правом здійснювати правосуддя і виступати в кримінальному процесі як колективний суб’єкт.

Прокурор – це суб’єкт кримінального процесу, який виконує функцію кримінального переслідування осіб, обвинувачених у вчиненні злочину, шляхом давання, у процесі досудового слідства, вказівок органам дізнання та досудового слідства щодо викриття винних осіб і підтримання державного обвинувачення.

Слідчий – це суб’єкт кримінального процесу, який самостійно здійснює кримінальне переслідування шляхом порушення кримінальних справ, викриття осіб, винних у вчиненні злочину, обрання щодо них запобіжних та інших примусових заходів.

Орган дізнання – це керівник установи або сама установа в особі свого керівника, на яких законом покладається обов’язок здійснювати кримінально-процесуальну діяльність у зв’язку з наявністю в них інформації про вчинений або той, що готується, злочин.

Особа, яка провадить дізнання, – це суб’єкт кримінального процесу, який за дорученням органу дізнання здійснює кримінальне переслідування осіб, які вчинили злочин, шляхом порушення кримінальної справи, викриття винних у вчиненні злочину, обрання щодо них запобіжного заходу або інших заходів кримінально-процесуального примусу.

Підозрюваний – це фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, або особа, щодо якої застосовано запобіжний захід, до винесення постанови про притягнення її у якості обвинуваченого.

Обвинувачений – це фізична особа, щодо якої у встановленому законом порядку винесена постанова про притягнення її у якості обвинуваченого.

Підсудний – це фізична особа, щодо якої призначено кримінальну справу до судового розгляду.

Потерпілий – це фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яку визнано потерпілою у встановленому законом порядку – постановою слідчого, особи, що провадить дізнання, прокурора, судді або ухвалою суду.

Цивільний позивач – це громадянин, підприємство, установа або організація, яким завдано злочином матеріальної шкоди і які пред’явили вимогу до обвинуваченого або осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, про від