Реферат: Мистецтво ефективної комунікації та презентації мистецтво ефективної комунікації та презентації огс в громадських кампаніях протидії корупції

МИСТЕЦТВО ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА ПРЕЗЕНТАЦІЇ

МИСТЕЦТВО ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА ПРЕЗЕНТАЦІЇ ОГС В ГРОМАДСЬКИХ КАМПАНІЯХ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

Мета тренінгу: надати знання і розвинути навички представникам організацій громадянського суспільства щодо їх ефективних комунікацій та презентацій під час співпраці з органами влади та ЗМІ в громадських кампаніях протидії корупції
Завдання тренінгу: Закріпити знання учасників щодо поняття корупції та ролі ОГС у зменшенні її проявів; ^ Надати інформацію про систему ефективних комунікацій для ОГС; Розвинути навички ефективних комунікацій, презентацій для органів влади та ЗМІ. ^ Систематизувати досвід ОГС зі спілкування з органами влади та ЗМІ; Очікується, що після тренінгу учасники: розвинуть уявлення про корупцію та роль ОГС у її мінімізації; ^ зрозуміють необхідність налагодження системи внутрішньої та зовнішньої комунікацій; оволодіють навиками проведення презентацій; отримають практичні навички з розробки комунікаційних стратегій, проведення презентацій та налагоджування співпраці з органами влади та ЗМІ.
План тренінгу

І день

10.00 - 11.30

Вступна сесія: Знайомство. Визначення правил роботи в групі. Очікування від тренінгу. Про проект „Гідна Україна”. Роль ОГС у протидії корупції в Україні. Останні результати досліджень про стан корупції в Україні та методи їх використання у заходах ОГС.

11.30-11.45

Перерва на каву

11.45-13.00

Визначення поняття "комунікація". Типи комунікації. Бар'єри ефективної комунікації.

Невербальна комунікація. Дистанція. Потискання руки. Мова тіла. Віддзеркалювання. Бар'єри.

Вербальна комунікація. Активне слухання, спонукання, відкриті та закриті питання, парафраз, резюме.

13.00-14.00

Обід

14.00 – 17.45

Система налагодження ефективних комунікацій: Комунікативні канали. Інформаційний привід, ключове повідомлення, роздаткові матеріали. Форми спілкування з різними аудиторіями

15.30 – 15.45

Перерва на каву

17.45 – 18.00

Підсумок першого дня




Домашнє завдання: розробити план комуніції з органами вдади та ЗМІ під час проведення громадських кампаній протидії корупції


IІ день

9.00 – 9.30

Огляд першого дня

9.30 – 10.30

Перевірка домашнього завдання

10.30 -10.45

Перерва на каву

10.45 – 13.00

Презентація, як публічний захід: предмет, мета, спрямованість та підготовка презентацій. Проведення презентацій. Ефективне спілкування з аудиторією.

13.00 – 14.00

Обід

14.00 – 15.30

Публічний виступ, як складова презентації. Практикум. Презентації та публічні виступи

15.30 – 15.45

Перерва на каву

15.45 – 16.45

Ефективна співпраця із державою та ЗМІ: створення бази, налагодження контактів. Заходи для держави та ЗМІ: брифінги, прес-конференції, прес-тури

16.45 – 17.00

Підсумки тренінгу



^ ТРЕНІНГОВІ МАТЕРІАЛИ


Зміст



1

Про проект «Сприяння активній участі громадян у

протидії корупції в Україні «Гідна Україна»



стор.




2

Вступ до анти корупції. Поняття корупції і роль ОГС у зменшенні її проявів



стор.





3

Зв’язки з громадськістю – для громадських організацій



стор.




4

Стратегія комунікацій



стор.




5

Як ефективно взаємодіяти із ЗМІ


стор.




6

Інформаційні кампанії як спосіб комунікації


стор.




7

Презентаційні навички


стор.




8

Презентація як комунікативний захід


стор.




9

Прес-конференціх, публічні виступи та інші комунікаційні акції акції


стор.




10

Законодавство


стор.




11

Список рекомендованої літератури


стор.




12

Додатки


стор.






^ СПРИЯННЯ АКТИВНІЙ УЧАСТІ ГРОМАДЯН У ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

«ГІДНА УКРАЇНі»


Метою проекту «Гідна Україна» є підтримка незалежного громадського моніторингу й представництва та захисту громадських інтересів в пріоритетних сферах боротьби з корупцією.


Діяльність проекту «Гідна Україна» зосереджується на наступних сферах:


посилення судової реформи;

моніторинг виконавчої влади та запровадження етичних та адміністративних стандартів;

розробка та впровадження регуляторних процедур;

боротьба з корупцією в сфері вищої освіти.


Важливо пам’ятати, що ці сфери були визначені Урядом України у програмі співробітництва із Корпорацією «Виклики тисячоліття» (MCC – Millennium Challenge Corporation).


Проект виконується компанією Менеджмент Системс Інтернешнл (MSI, США) у партнерстві з українськими організаціями: Фундацією Україна - США, Творчим центром Каунтерпарт, Київським міжнародним інститутом соціології та Українським освітнім центром реформ.


Фінансова підтримка надана Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).


Проект «Гідна Україна» складається з трьох основних компонентів.


моніторинг стану корупції і результатів антикорупційних ініціатив українського уряду та організацій громадянського суспільства шляхом проведення загальнонаціональних досліджень та досліджень пріоритетних сфер боротьби з корупцією. Завданнями таких досліджень є визначення рівня корупції в певних сферах та адміністративних процедурах; моніторинг ефективності заходів та кампаній по захисту громадських інтересів та впровадження реформ; готовність населення та державних інституцій включитись у подолання проявів корупції; демонстрація владі реальних об’єктивних причин та наслідків корупції у такий спосіб, об’єктивність якого неможливо спростувати. В рамках даного напрямку проект «Гідна Україна» виконує наступну діяльність:




Кількісні та якісні дослідження з оцінки потреб неурядових організацій та потреб журналістів, які мають намір проводити журналістські розслідування.

Щорічні загальнонаціональні опитування щодо стану корупції в Україні

Щорічні опитування щодо стану корупції у пріоритетних сферах, визначених Урядом України у програмі співробітництва із Корпорацією «Виклики тисячоліття»

Щомісячні опитування з певних питань, що стосуються стану та рівня корупції

Оцінку ефективності інформаційних та просвітницьких кампаній


Українськими партнерами по втіленню даного напрямку є Київський міжнародний інститут соціології та компанія InMind (Київ).

^ 2. Підтримка представництва та захисту громадських інтересів. Діяльність в рамках цього напрямку проект «Гідна Україна» здійснює через своїх партнерів – дев’ять регіональних інформаційно-ресурсних центрів (РІРЦ) та Творчий центр Каунтерпарт (ТЦК). РІРЦи організовують та проводять тренінги та квартальні зустрічі, надають консультативну допомогу, спрямовану на розбудову спроможності організацій громадянського суспільства для здійснення кампаній з представництва та захисту громадських інтересів та проведення моніторингу діяльності влади, готовлять авторські матеріали для ЗМІ про діяльність грантоотримувачів Проекту та створюють умови для налагодження співпраці між органами влади та грантоотримувачами. Окрім того, Проект проводить грантові програми, спрямовані на підтримку ініціатив організацій громадянського суспільства, які адмініструються Творчим центром Каунтерпарт.


^ 3. Підтримка журналістських розслідувань та інших антикорупційних ініціатив з боку засобів масової інформації. Проект «Гідна Україна» проводить інтенсивне навчання та конкурси з метою залучення журналістів до проведення професійних журналістських розслідувань з проблем корупції та ознайомлення громадськості з їх результатами. Цей компонент Проекту спрямовано на заохочення журналістів до усвідомлення їхньої ролі „вартових” у суспільстві. Для цього Проект:


Фінансує проведення кампаній адвокасі щодо покращення доступу до інформації та підтримки розробки та просунення законодавства, що регулює діяльність засобів масової інформації (наприклад, законодавства щодо доступу до інформації, ліцензіювання ЗМІ тощо), інноваційних медіа проектів та виготовлення інформаційних матеріалів з питань корупції.

Створив та підтримує діяльність 9 регіональних юридичних центрів для надання безкоштовної підтримки журналістів, які проводять антикорупційні журналістські розслідування, та ОГС, що протидіють корупції на місцях.

Проводить тренінги та консультації для журналістів з технології проведення журналістських розслідувань.

Надає індивідуальні гранти журналістам для проведення журналістських розслідувань.

Проводить тренінги та зустрічі з редакторами, продюсерами та власниками засобів масової інформації щодо важливості проведення журналістських розслідувань та опублікування матеріалів за результатами їх проведення.

Проводить щорічний Національний конкурс журналістських розслідувань та авторських матеріалів на тему корупції.


Партнерами Проекту по втіленню діяльності по даному напрямку є Український центр освітніх реформ, Інститут розвитку регіональної преси, Асоціація медіа юристів та Інститут видавців періодичної преси.


^ ВСТУП ДО АНТИКОРУПЦІЇ


ПОНЯТТЯ КОРУПЦІЇ І РОЛЬ ОГС У ЗМЕНШЕННІ ЇЇ ПРОЯВІВ


Що таке корупція?


Зловживання службовим становищем у власних інтересах

Яка буває корупція:

Системна та випадкова

Велика та мала

Прояви корупції:

хабарництво, здирництво, протекціонізм, кумівство, обман, розтрата бюджетних коштів, зловживання владою тощо


Де мешкає корупція

Державні контракти (Закупівлі/Концесії)

Надання державних послуг, дозвільна система, ліцензування

Розподіл та використання бюджетних коштів

Призначення на державні посади/ “мертві душі” (співробітники-привиди)

Фаворитизм /клієнтизм (блат)

Політичні маніпуляції держресурсами


^ ПРИЧИНИ КОРУПЦІЇ


Інституційні причини

• Широкі повноваження

• Недостатня прозорість/гласність

• Недостатня підзвітність

• Спотворені стимули

• Недостатні силові заходи

^ Суспільні причини

• Недовіра до уряду

• Терпимість до корупції

• Персональна лояльність

• Примирення з беззаконням


Наслідки корупції

Стримує економічний розвиток

Відлякує місцевих та іноземних інвесторів

Сприяє розвитку тіньової економіки

Зменшує податкові збори

Підвищує невиправдані витрати в системі держзамовлень

Зменшує ефективність держуправління

Підриває верховенство права (веде до організованої злочинності)

Погіршує рівень державних послуг та соціального захисту

Деморалізує населення

Збільшує бідність

Знижує довіру до уряду


Що підказує досвід України та інших країн


Громадянське суспільство – завжди ключовий партнер.Якщо у органів влади немає політичної волі, варто дотримуватись стратегії співпраці з громадянським суспільством. В іншому випадку - працювати з усіма партнерами.

Необхідно:

Створювати підґрунтя для реформ

Застосовувати багатоаспектний, комплексний підхід

Думати про реформи в системі держуправління замість боротьби з корупцією

Йти на співпрацю, і не йти на конфронтацію

Залучати регіональну та місцеву владу як партнерів

Поєднувати довготривалі реформи та швидкі перемоги


Інструменти корупційної стратегії


Запобігання – Прозорість

Інформаційні центри

Інформація про державні послуги та розцінки

Оприлюднення стандартів надаваних послуг

Відкриті слухання/бюджетний процес

Зворотній зв'язок щодо якості надання державних послуг

Консультативні групи – “громадяни-влада”


Підзвітність

Фінансова підзвітність:

Покращення процедур фінансового контролю (координація між аудиторськими службами та прокуратурою)

Декларація прибутків та майна

Удосконалення процедур держзакупівель


Професійна підзвітність:

Встановлення зрозумілих норм виконання роботи та способів вимірювання результатів

Наявність чітких процедур прийняття на роботу в органи державного управління

Введення процедур заохочення за результатами роботи

Звітність співробітників державної служби

Аналіз скарг громадян та повідомлень засобів масової інформації

Визначена система професійного росту, що заснована на засадах справедливості


Громадська підзвітність:

Проведення зустрічей з громадськістю

Забезпечення громадського доступу до звітів про діяльність та фінансових звітів

Заснування громадських дорадчих/наглядових рад


Інші засоби запобігання корупції

Спрощення та дерегулювання адміністративних процедур

Раціоналізація процедур та правил

Вирішення проблем за принципом “одного вікна”

Стимули на основі результатів роботи

Винагородження за результати

Зовнішній моніторинг та нагляд

“Організації-вартові” (громадський контроль)

Механізми роботи зі скаргами

“Гарячі” лінії

Правова та юридична допомога потерпілим від корупції


Просвіта громадян та освіта

Семінари щодо суті корупції

Програми підвищення правової освіченості

Навчання підприємців нормам етики

Механізми роботи зі скаргами

Опитування громадської думки та вивчення рівня задоволеності громадян роботою уряду

Робота з молоддю

Громадянська освіта в школах



Правоохоронні заходи

Удосконалення розслідувань

Судове переслідування

Приведення законів у дію

Виконання судових рішень

Покращення міжвідомчої координації міліції та прокуратури

Впровадження законів та процедур щодо захисту свідків та інформаторів


Інституційні заходи

В органах влади:

Комісії з етики

Підрозділи комплексного аудиту

Міжвідомчі комісії

Зміцнення судів

Професіоналізм/ навчання

В громадянському суспільстві:

Центри правової допомоги (громадські адвокатури)

Громадські спостерігачі

Громадські лобістські групи

Коаліції організацій громадянського суспільства та підприємництва



ГРОМАДЯНСЬКЕ^ СУСПІЛЬСТВО В ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ


Головні функції громадянського суспільства:

1. Освіта (корупція, збитки від корупції, права громадян, правовий захист) і участь

2. Контроль за владою (моніторинг діяльності влади)

3. Захист і просування інтересів суспільства

4. Участь в нормотворчих процесах

Всі ці функції взаємопов'язані:

Просвіта заради проосвіти неефективна. Потрібно просувати інтереси суспільства

Моніторинг без гласності (просвіти) і просування реформ не конструктивним

Просування інтересів без розуміння та систематичного вивчення проблеми і збору

фактичних даних не буде обгрунтованим

Нормотворчість без просування залишиться на папері, а без підтримки громадськості (через просвіту) не буде популярною і буде важко просуватись

Тільки у взаємозв'язку ці основні компоненти можуть бути ефективнми і результативними


Просвіта

Розвивати нетерпимість до корупції

Формувати активну позицію протидії корупції

Вживати активних заходів

Не брати участі в корупції

Повідомляти про випадки корупції

Виховувати дітей в нетерпимості до корупції

ПРО ЩО?

Розуміння корупції та її соціально-економічних наслідків

Знання й усвідомлення громадянських прав

Знання прав і обов'язків органів і установ влади

КОГО?

Населення в цілому

Цільові групи: молодь, підприємці, пенсіонери, представники влади і т.д.


Суспільний контроль

Об'єкти моніторингу:

Законодавча влада (Верховна Рада, комітети, ради)

Виконавча влада

Судова влада

Функції/сфери

Рівні:

Національний

Регіональний

Місцевий

Просування реформ і участь в законотворчості

Свобода доступу до державної інформації

Участь громадян в громадському житті:

Відкриті слухання – бюджет, виконання бюджету, проектів законодавчих актів

Консультативні ради

Декларування доходів і нерухомості представниками органів влади

Стандарти поведінки

Прозорість і підзвітність влади



^ ЕФЕКТИВНІ КОМУНІКАЦІЇ


За матеріалами тренінгів Творчого Центру Каунтерпарт


Поняття комунікація може вживатись у різному значенні:

Соціальна комунікація, спілкування між людьми та іншими соціальними суб’єктами;

зв'язок за допомогою технічних засобів;

певна система, за допомогою якої забезпечується сполучення між віддаленими об'єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.

Комунікація - це будь-який контакт людини з людиною, взаємодія між людьми.

Те саме, що спілкуватися:

підтримувати взаємні стосунки, діловий, дружній зв’язок з ким-небудь;

контактувати, розуміти одне одного;

порозуміватися;

об’єднуватися для спільних дій.


Слово «комунікація» прийшло до нас через англійську мову (communication) від латинського communicare, що означає "перебувати у зв’язку, брати участь, об’єднуватися". Слова communicate, community, communication однокореневі. Українськими відповідниками є сполучатися, спілкуватися, спілка, спільнота, спілкування.


Спілкуватися - тобто ставати членом спільноти, а це означає співпереживати, ставати духовно близьким, дотримуватися норм співжиття. Визначальним тут є зв’язок між членами спільноти, але безперечно цей зв’язок має бути не так фізичним, як духовним. Факт духовної єдності й наявність спільних форм духовного зв’язку творять спільноту.


Спілкування, або комунікація, й означає встановлення такої єдності за допомогою відповідних форм духовного єднання (духовних зв’язків). Духовне єднання є нічим іншим, як роботою душі й розуму.


Спілкування, якщо воно відбувається, передбачає наявність комунікаторів - тих, між ким відбувається спілкування, зокрема комуніканта - того, хто ініціює процес спілкування, виступає його адресантом, і комуніката - того, на кого спрямоване спілкування і хто є його адресатом.


Основними результатами успішного спілкування завжди є взаємопорозуміння й згода: згода слухача з мовцем, згода чинити, як того вимагає співрозмовник і ситуація. Процес спілкування може бути ускладнений суперечками, непорозумінням, але спілкування завжди має завершуватися повною згодою. Згода на 30% означає те, що спілкування, на жаль, теж відбулося лише на 30%.


^ Комунікація завжди є тривалим процесом, що перебуває у стадії пошуку порозуміння і згоди. Комунікація - це не результат, це процес пошуку результату.


Виділяються три основні (базові) функції комунікації:

Інформаційна функція означає, що завдяки комунікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.

Експресивна функція визначає здатність соціальної комунікації передавати оціночну інформацію про предмети або явища.

^ Прагматична функція означає, що соціальна комунікація є засобом, який спонукає людину до певної дії та реакції.


Види комунікації. Невербальна і вербальна комунікації


Передача будь-якої інформації можлива лише за допомогою знакових систем. Існує кілька таких систем, які використовуються в комунікативному процесі і відповідно до яких можна класифікувати засоби комунікації на вербальні та невербальні.


Вербальна комунікація використовує як знакову системну мову, і походить її назва від латинського слова (вербум - слово, словесний, усний).


Мова може бути при вербальній комунікації монологічною, тобто мовою однієї особи і діалогічною, тобто мовою двох і більше осіб.


Невербальна комунікація – це сова жестів, міміки, пантоміміки.


Велике значення у невербальній комунікації мають вираз обличчя, погляд. Вираз обличчя найбільше підкреслюють кути губ, нахмурюювання і піднімання брів, зморщування чола. Ці елементи міміки передають гамо-емоції почуттів людини. Поглядом людина може висловлювати інтерес до розмови. Хоча пильний погляд в очі співбесідника може сприйматися як ознака деякої агресивності. Певне значення мають і жести. Такі як похитування головою, нахил плеча в бік партнера є ознакою також інтересу.


Отже вербальна і невербальна комунікація тісно пов’язана між собою. Невербальна комунікація є суттєвим доповненням до вербальної комунікації і підсилює її.
Інформаційне повідомлення “Три сторони спілкування”

Спілкуючись один з одним, ми навіть не замислюємось над тим, скільки факторів та нюансів впливає на процес спілкування. Що ж відбувається? Ми зустрічаємо людину, сприймаємо її, спілкуємось та взаємодіємо з нею за допомогою мови, жестів. Від того, наприклад, яке перше враження справить на нас людина, як ми побудуємо сам обмін інформацією, залежатиме успіх спілкування:


перцептивну – механізми сприймання і розуміння людьми один одного;

комунікативну – обмін інформацією;

інтерактивну – взаємодію у спілкуванні.


Розглянемо основні моменти кожної із сторін.


На формування першого враження впливає особистий багаж (досвід), в якому знаходиться багато соціальних стереотипів, ситуація, в якій проходить спілкування, загальна атмосфера в ситуації спілкування (позитивна чи негативна), а також самопрезентація партнерів по спілкуванню.


^ Фактори формування першого враження:


“Фактор перевершеності”.

Найчастіше ця схема спрацьовує у випадку нерівності партнерів (за соціальним статусом, інтелектом тощо). Помилки нерівності виявляються у тому, що люди схильні систематично переоцінювати різні особистісні властивості тих, хто перевершує їх за якимсь значимим параметром.


^ Фактор привабливості”.

Пов’язана з цим фактором помилка привабливості полягає у йому, що, якщо людина нам подобається зовні, ми схильні до переоцінки її якостей.



“Фактор ставлення до нас”.


Суть помилки, пов’язаної з цим фактором, полягає в тому, що люди, які ставляться до нас добре, оцінюються нами вище, ніж ті, що ставляться до нас гірше.


Ці три фактори охоплюють так званий “ефект ореола”, який виявляється в тому, що перше позитивне враження призводить до переоцінки, а негативне – до недооцінки партнерів по спілкуванню. Джерела “ореола” в кожному випадку різні, але на основі: перевершеності, привабливості, ставлення до нас.
^ Комунікація складається з двох основних компонентів:
Цифровий компонент базується на розумі та логіці, і є тим, що можна виразити з допомогою слів.

Словесно-аналоговий базується на сприйнятті повних зв’язків, є тим, що виражається за допомогою несловесної комунікації, те, чим ми виражаємо наше відношення до чого-небудь, почуття.
^ Головним інструментом словесної комунікації є мова та слово.

Для словесної комунікації необхідно:

розуміти зміст вживаних слів та мати великий їх запас;

вміти виражати свої думки, зрозуміло для інших;

чітко вимовляти слова, вживати слова зрозумілі для партнера по спілкуванню;

виражати думки з позиції моє “Я”;

говорити конкретно;

активно слухати партнера.


Головні компоненти несловесної комунікації:


зоровий контакт: обмін поглядами, прямий погляд;

міміка: рухи обличчя, насамперед рота, очей, носа;

кінетика: загальні руки тіла, хода;

жестикуляція: рухи рук;

територіальність: величина простору, який людина створює навколо себе, і в яку допускає тільки того, кого хоче;

інші ознаки: одяг, почерк, вчинки, творчі нахили.





Комунікативна сторона характеризується тим, що на успіх взаємодії впливають бар’єри спілкування.


Для того, щоб комунікації були ефективними, потрібно перебороти ці бар’єри, які існують у більшості з нас.


^ Бар’єри спілкування


Бар’єр уникнення.


Уникнення від контакту з партнером, коли спілкування стає неможливим. У випадку контакту бар’єр уникнення виявляється у неуважності.


Подолання:

привернення уваги;

підтримка уваги;

акцентування уваги.




Бар’єр авторитету.

Сутність – люди схильні беззастережно довіряти авторитетам і тому не завжди критично сприймають інформацію від них.

В основі авторитетної може бути:

соціальний та економічний статуси;

членство в значимій групі;

привабливість.

Подолання:

використання незацікавленості (чим менше співрозмовник думає, що його хочуть переконати, тим більше він довіряє);

при навчанні краще використовувати середній авторитет, а при агітації – високий, тому, що в середнього авторитета запам’ятовується хід думок, а у високого – висновки.




^ Бар’єр непорозуміння.

а) бар’єр непорозуміння на фонетичному рівні. відбувається, коли говорять швидко, невиразно, з акцентом або використовують жести, що не відповідають контексту, чи занадто активно жестикулюють.

Подолання:

вміння донести інформацію з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей (потрібно говорити повільно з дітьми, людьми похилого віку, з тими, хто погано знає мову, не знайомі з предметом обговорення, або мають низький рівень освіти). Завжди потрібно спиратися на реакцію співрозмовника.


б) бар’єр непорозуміння на понятійному рівні.

Визначається фактом багатозначності слів.

Подолання:

визначення значення слів у певному контексті і ситуації.


в) бар’єр непорозуміння на логічному рівні.

Це – неприйняття одним з партнерів логіки й аргументів іншого.

Розрізняють бар’єри внутрішні та зовнішні.


До зовнішніх бар’єрів відносяться:

відволікання уваги на будь-що, наприклад телефонний дзвінок;

загальний рівень шуму у приміщенні, де відбувається спілкування;

візуальне відволікання, наприклад, ви побачили за вікном знайомого, якого не бачили багато років.


Внутрішні бар’єри:

страх перед невдачею;

сімейні проблеми, турботи, пов’язані з персоналом, проблеми в школі.

забобони (Ваші чи Вашого співрозмовника);

турбота про особисті інтереси, замість турбот про інтереси клієнта;

різниця у культурі і звичаях;

наголос і спосіб мовлення, швидкість, жаргон;

емоції (злоба або депресія);

фізичні незручності (голод, незручність після довгого сидіння);

невміння слухати або “читання думок”;

мрії з відкритими очима, у той час, коли клієнт говорить;

професійний жаргон.


Крім того, існують бар’єри спілкування, які являють собою являють собою психологічну перешкоду, яка заважає процесу адаптації людини до нових факторів зовнішнього середовища.


Основними психологічними бар’єрами спілкування є такі як:

бар’єр характеру і темпераменту;

бар’єр негативних емоцій;

бар’єр гніву;

бар’єр страху;

бар’єр провини і сорому;

бар’єр дистанції;

бар’єр поганого настрою і самопочуття;

мовний бар’єр;

бар’єр техніки і навичок спілкування.

Причинами психологічних бар’єрів є як суб’єктивні так і об’єктивні фактори.


“Слухати – розуміти – взаємодіяти”


Під час спілкування між людьми відбувається досить складний процес розуміння. тобто переклад суті повідомлення з внутрішньої мови однієї людини на внутрішню мову іншої.


Чому цей процес складний? Тому, що коли ми уявляємо реальність у вигляді якогось ландшафту, кожен з нас бачить власну карту цього ландшафту. У створенні карти беруть участь особливості сприймання (переважно зорового, слухового або чуттєвого), особливості мови, засоби. за допомогою яких ми відбираємо важливе чи неважливе, власний досвід людини тощо. Звичайно, якщо люди належать до однієї мовної сім’ї, одного соціокультурного середовища, мають подібний життєвий досвід, - можливостей розуміти одне одного в них більше. Якщо ж спілкування відбувається між людьми різних поколінь, то одне й те саме слово в їхньому розумінні може мати різне значення (наприклад, для вчителя “драп” – це різновид тканини, а для підлітка – різновид наркотичної речовини). Ви тільки уявіть, що може вийти з такого спілкування! Отже, можливості їхнього взаєморозуміння значно обмежуються.


Водночас невміння слухати нерідко є основною причиною неефективного спілкування, непорозуміння і навіть конфліктів. Чому ми не вміємо часом вислуховувати і розуміти іншого? тому, що насамперед, наша увага нестабільна, вона коливається. Побічні думки спотворюють зміст повідомлень. Наш емоційний стан також відволікає увагу того, про що говорять співрозмовники, і ми “відволікаємося”.


Слухання – не просто мовчання, це активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення іншого, залежить від рівня її моральності та культури.


Існує кілька рівнів активного слухання:


І рівень – найпростіший рівень активного слухання. Передбачає, що слухач вставляє у монолог свого співрозмовника “ага”, “так”, чи повторно проговорює те, що почув, свого роду “відлуння”, що свідчить про увагу до співрозмовника.


ІІ рівень – у процесі спілкування партнер не просто повторює, а й може підвести певну риску під почутим, що теж дозволяє уникнути непорозуміння. Найвідоміші техніки цього рівня – перефразування, підсумовування.


Техніка перефразування полягає у тому, що потрібно своїми словами переповісти сказане своїм співрозмовником. Наприклад, “якщо я правильно тебе зрозумів, то…”.


Техніка пояснення дає змогу здобути більше інформації, полегшити співрозмовнику розуміння іншої точки зору. Сама техніка полягає в тому, щоб якомога більше перепитувати, використовуючи різні запитання.


ІІІ рівень – пов’язаний з розвитком ідей, які ви почули від співрозмовника. Але, перш ніж виходити на сам розвиток ідей, ви повинні дати належну оцінку почутому.


Техніка належної оцінки допомагає показати співрозмовнику, що його думка є важливою та оцінити його зусилля. Наприклад, “я ціную твоє бажання вирішити проблему”, “радий, що ти так серйозно підійшов до цієї справи”, “дякую за твої зусилля”. Ефективність процесу спілкування залежить від багатьох факторів і обов’язково від усіх елементів комунікації: відправника, приймача та середовища.


Формула ефективного спілкування:

говори так, щоб тебе почули; слухай так, щоб зрозуміти про що йдеться;

створюй умови для того, щоб ситуація навколо процесу спілкування сприяла комунікації.


“^ Вербальне та невербальне спілкування”


Переважно люди спілкуються за допомогою мовлення, тобто слів.


При цьому типі спілкування інформація підсилюється інтонаціями, логічними наголосами, паузами, гучністю голосу, швидкістю мовлення. Щоб спілкування було успішним, треба за допомогою мовлення надавати співрозмовникові образи, подібні до тих, що використовуються у його культурі. При цьому увага концентрується не на собі, а на співбесідникові. Але культура спілкування складається не тільки з говоріння, а й з слухання. Про одну людину кажуть, що вона говорить, як співає, про іншу – що вона вміє не лише слухати, а й чути. і дуже мало, хто може успішно поєднати в собі обидві складові культури спілкування.


Поряд зі словесною комунікацією існує несловесне спілкування, тобто певна система знаків, що використовується в процесі взаємодії людей. До засобів такого спілкування належать жести, міміка обличчя, рухи тіла, контакт очей…


На жаль, донедавна значення цього виду спілкування недооцінювалось, як правило, тому, що найчастіше воно виявляється на несвідомому рівні і не всі люди можуть його правильно розтлумачити. Водночас саме безсловесне (невербальне) спілкування надає важливу інформацію. За його допомогою передаються емоції, ставлення співрозмовників одне до одного і до змісту розмови.


Вербальні і невербальні засоби спілкування з’являються у людини разом із появою її на світ, розвиваються протягом її життя і зумовлені соціокультурним середовищем. Існують, звичайно, жести та міміка, майже однакові у всіх народів (посмішка, сердитий погляд, хитання головою тощо). Водночас досить багато невербальних засобів, прийнятих лише однією нацією. Наприклад, більшість європейців передають свою згоду, хитаючи головою згори донизу. болгари цим жестом передають незгоду, а японці – лише підтверджують, що уважно слухають співрозмовника. На особливості як вербальної, так і невербальної символіки впливає соціальне становище людини. Досить часто її престиж залежить від кількості жестів, якими вона користується. Якщо людина займає високе соціальне становище, вона, як правило,


користується переважно мовними засобами, якщо ж вона менш освічена і має нижчий професійний статус, то в розмові частіше покладається на жести, ніж на слова.


Загалом чим вище соціально-економічне становище людини, тим менше у нього розвинена жестикуляція для передавання інформації.


^ Цікаво знати


Зміст жестів і почуттів, ходи, виразу обличчя, рукопотискання.


Жести сміху: рівний сміх видає уважну людину, дуже голосний при якому деформується лице свідчить про те, що людина не управляє собою. Так звана закрита посмішка при якій куточки вуст піднімаються чи опускаються видає самовпевнену людину, а іноді насмішку чи зневагу до інших. Людина, яка сміється з закритими очима - любитель насолод. Коротким, уривчастим сміхом сміється людина, яка безкомпромісно йде до цілі. Тихий регіт видає людину, яка любить товариство і легко завойовує дружбу.


Жести ходи: люди, які ходять швидко розмахуючи руками мають чітку ціль і готові негайно діяти. Люди, які тримають руки в кишенях переважно критичні і потайні. Їм подобається пригнічувати інших людей. Люди, які знаходяться в пригніченому стані також ходять тримаючи руки в кишенях, тягнучи ноги і рідко дивляться в гору або в тому напрямку куди йдуть. Люди, які зайняті вирішенням проблем часто ходять у медитативній позі: голова опущена, руки зчеплені за спиною, захват ліктів - контролює себе. Самозадоволені дещо помпезні люди символізують свій стан тихою ходою - підборіддя високо підняте, руки рухаються підкреслено інтенсивно, ноги наче дерев'яні.


Жести з окулярами: погляд поверх окулярів негативний, повільне зняття окулярів і доскіпливе витирання скелець - засіб витрачати час, кінчик дужки в роті чекає надходження нової інформації. Прогладжування шиї долонею захист. Відвернення обличчя вбік незадоволення і відхилення всіх пропозицій, очі вбік - нещирість, каже не правду. Захоплення носа - велика застережливість над всім, що сприймається, прогладжування підборіддя - приймає рішення, постукування по столу чи ногою по підлозі - жест стурбованості, голова в руках, очі напіввідкриті - нудьга, зниження інтересу до теми. Розкачування на стільці, звичайний тест задоволення, володіння ситуацією, відкривання і закривання ящика стола, роздумування над складною проблемою. Якщо людина встала з-за столу, починає ходити не спиняйте, може загубити думку. Якщо зціплені руки - це жест підозри і недовіри, подзенькування монетами в кишені, людина стурбована недостатністю грошей, посмикування себе за вухо, позбавлення від пригнічуючих подій. Готовність вислухати співбесідника: руки складені біля рота, легкий уклін вперед і прояв інтересу до співрозмовника.


В