Реферат: Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств

Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього розділу терміни вживаються у такому значенні:

1.1) амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

1.2) вартість основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, - первісна вартість основних засобів та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості;

1.3) податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток (в усіх відмінках) - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню (у відповідних відмінках);

1.4) холдингові компанії - юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами, як пов’язані особи.


Стаття 2. Платники податку

2.1. Платниками податку з числа резидентів є:

2.1.1) суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

2.1.2) управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, одержані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

2.1.3) підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

2.1.4) неприбуткові установи та організації, у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

2.1.5) відокремлені структурні підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу І цього Кодексу (далі – філії).

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням філії несе платник податку, до складу якого належить така філія.

2.2. Платниками податку з числа нерезидентів є:

2.2.1) юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які одержують доходи із джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

2.2.2) постійні представництва нерезидентів, які одержують доходи із джерелом їх походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

2.3. Нерезиденти провадять господарську діяльність на території України лише через постійні представництва, а також ведуть облік результатів своєї діяльності у порядку, встановленому для резидентів України.

Представництва нерезидентів в Україні до початку своєї господарської діяльності стають на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом, незалежно від того, чи буде в подальшому визнано його діяльність такою що створює постійне представництво чи ні. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.


Стаття 3. Об’єкт оподаткування

З метою застосування цього розділу об’єктом оподаткування є:

3.1) прибуток із джерелом його походження з України та з джерел походження за межами України, який визначається шляхом відрахування від суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтею 6 цього розділу, собівартості реалізованих товарів (послуг) та суми інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно із статтею 7 цього розділу;

3.2) дохід (прибуток) від страхової діяльності, визначений згідно з статтею 10 цього розділу;

3.3) дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно із статтею 13 цього розділу, з джерелом його походження з України.


Стаття 4. Ставки податку

Ставка податку становить:

4.1) 20 відсотків до об’єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 3 цього розділу, якщо протягом звітного періоду не менше 50 відсотків оподатковуваного прибутку реінвестовано у придбання нових основних засобів груп 4, 5, 6, 9, що використовуються виключно для виконання інвестиційної програми виробництва високотехнологічної продукції, визначеної відповідно до Закону;

4.2) 25 відсотків до об’єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 3 цього розділу, крім випадків, визначених пунктами 4.1, 4.3-4.4 цієї статті;

4.3) за ставкою 4 відсотки до доходу від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених пунктом 11.8 статті 11 цього розділу;

4.4) за ставками 0, 4, 6, 12 та 15 відсотків до доходів нерезидента з джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 13 цього розділу.


Стаття 5. Порядок обчислення податку

5.1. Податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 4.1 статті 4 цього розділу, від оподатковуваного прибутку, розрахованого згідно із статтею 3 цього розділу, з урахуванням положень статей 8-14, та зменшується на суму нарахованого відповідно до розділу VII цього Кодексу податку на нерухоме майно цього розділу. Податок на прибуток, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XVIII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету у сумі, визначеній відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу, яка зменшена на вартість придбаних торгових патентів для провадження такого виду діяльності.

5.2. Платник податку, який провадить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XVIII цього Кодексу, зобов’язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов’язаних з провадженням діяльності, з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування.

5.3. Доходи і витрати нараховуються в момент їх утворення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів, якщо інше не встановлено нормами цього розділу.

5.4. Платник податку веде бухгалтерський облік доходів, витрат, тимчасових та постійних податкових різниць, визначених згідно із цим розділом.

5.5. Платник податку повинен забезпечувати накопичення в регістрах бухгалтерського обліку інформації про доходи, витрати, тимчасові та постійні податкові різниці, визначені згідно із цим розділом, для складення декларації з податку на прибуток.

Податковою різницею визнається різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та доходами і витратами, визначеними згідно з цим розділом.

Тимчасова податкова різниця виникає у звітному періоді та анулюється у наступних звітних податкових періодах.

До складу тимчасових податкових різниць належать різниці, які виникають унаслідок:

невідповідності оцінки довгострокових та поточних зобов’язань, забезпечень;

невідповідності критеріїв визнання та оцінки доходів, зокрема доходів від безкоштовно одержаних необоротних матеріальних активів, доходів від продажу товарів (послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів тощо;

невідповідності критеріїв та оцінки витрат, зокрема витрат, понесених платником податку у вигляді благодійних чи інших внесків до неприбуткових організацій тощо.

Постійною податковою різницею визнається податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється у наступних звітних податкових періодах.

До постійних податкових різниць належать:

суми доходів та витрат, визнані згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які не входять до складу доходів і витрат згідно з цим розділом;

суми доходів, визначені згідно з цим розділом, які не визнаються доходами згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

5.6. Порядок нарахування податку у разі наявності філій, що не мають статусу юридичної особи, у складі платника податку – юридичної особи

5.6.1. Платник податку, який має у своєму складі філії повинен забезпечити у розрізі кожної філії ведення окремого бухгалтерського обліку доходів, витрат та прибутку, за правилами, визначеними для географічних сегментів згідно із положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та обліку доходів і витрат згідно з цим розділом.

5.6.2. Для розрахунку прибутку філії враховуються доходи, визначені згідно з цим розділом в результаті реалізації та/або відвантаження товарів (послуг) іншим, ніж платник податку, особам, та зменшені на витрати, пов’язані з отриманням таких доходів.

5.6.3. Такий платник податку повинен сплачувати до відповідних бюджетів за місцезнаходженням філій та за своїм місцезнаходженням податок, визначений згідно з нормами цього розділу.

5.6.4. Сума податку на прибуток філій, яка підлягає сплаті до відповідного бюджету, визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленої пропорційно питомій вазі суми прибутку окремої філії у загальній сумі оподатковуваного прибутку платника податку.

5.7. Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які здійснюють страхову діяльність, визначається у порядку, передбаченому пунктом 11.8 статті 11 цього розділу.

5.8. Неприбуткові організації, визначені у пункті 11.10 статті 11 цього розділу, сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності з урахуванням пункту 11.10 статті 11.

5.9. Нерезидент щороку отримує від податкового органу підтвердження щодо сплати податку на прибуток українською мовою.

5.10. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у пункті 10.4 статті 10, у пункті 11.8 статті 11, статті 13 цього розділу несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати.

5.11. Для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

5.11.1. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених пунктом 11.5 статті 11 цього розділу, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року і закінчується 30 червня наступного звітного (бюджетного) року.

5.11.2. У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

5.11.3. Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації.

5.11.4. Для виробників сільськогосподарської продукції, які зареєстровані платниками фіксованого сільськогосподарського податку, не застосовуються норми підпункту 5.11.1 цього пункту в частині визначення податкового періоду для виробників сільськогосподарської продукції.

5.12. Порядок надання інвестиційно-інноваційного кредиту

5.12.1. Договір про надання інвестиційного-інноваційного кредиту укладається після виникнення першого податкового зобов’язання з податку на прибуток, обчисленого щодо діяльності такого суб’єкта господарювання в межах реалізації інвестиційного проекту. Першим днем користування інвестиційно-інноваційним податковим кредитом вважається день укладення договору про надання інвестиційного податкового кредиту між суб’єктом господарювання та органом державної податкової служби.

5.12.2. При отриманні інвестиційно–інноваційного податкового кредиту платник суб’єкт господарювання веде бухгалтерський та податковий обліку в розрізі кожного зареєстрованого інвестиційного (інноваційного) проекту.

5.12.3. Інвестиційно-інноваційний податковий кредит надається не більше ніж на три роки шляхом відстрочення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, нарахованих з прибутку від реалізації інвестиційного (інноваційного) проекту в загальному порядку, встановленому цим розділом. Проценти за користування інвестиційно–інвестиційним податковим кредитом нараховуються на суму податкового зобов’язання з цього податку, яке він мав би сплатити за відсутності такого відстрочення, у розмірі 50 відсотків облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день користування таким кредитом, та сплачуються щомісячно.

Загальний порядок надання та повернення до бюджету інвестиційно-інноваційного податкового кредиту, подачі звітності суб’єктом господарювання та контролю за цільовим використанням такого кредиту встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5.12.4. Сума інвестиційно-інноваційного податкового кредиту не може перевищувати суму інвестицій, фактично внесених платником - суб’єктом господарювання згідно з інвестиційним (інноваційним) проектом, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.

Суми коштів, отриманих в рамках інвестиційно-інноваційного податкового кредиту, використовуються платником - суб’єктом господарювання виключно на цілі, передбачені таким інвестиційним (інноваційним) проектом, зокрема:

придбання устаткування (обладнання), інших основних засобів та комплектуючих до них;

самостійне виготовлення основних засобів;

проведення реконструкції, модернізації та іншого поліпшення основних засобів;

проведення наукових, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

підготовку конструкторської та технологічної документації, технічних умов, технічних проектів;

створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію науково-технологічних, експериментальних та дослідно-промислових дільниць;

патентування розробок, придбання прав на об’єкти права інтелектуальної власності (патентів, ліцензій на використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків).

5.12.5. Накопичений інвестиційно-інноваційний податковий кредит погашається суб’єктом господарювання рівними частками (з можливістю дострокового погашення), але не пізніше року, наступного за податковим звітним періодом (кварталом), на який припадає останній день користування таким кредитом відповідно до норм цього розділу шляхом включення таких часток до складу податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та перераховується до бюджету у строки, передбачені для сплати податку на прибуток підприємств.

У разі несвоєчасного погашення суб’єктом господарювання інвестиційного податкового кредиту органами державної податкової служби застосовуються відповідні заходи, передбачені цим Кодексом для стягнення податкових зобов’язань.

Податковий період при сплаті відстрочених сум податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств шляхом надання інвестиційно-інноваційного податкового кредиту дорівнює податковому кварталу.

5.12.6. Керівник центрального податкового органу за поданням керівника податкового органу за місцем реєстрації суб’єкта господарювання приймає рішення про дострокове розірвання договору про надання інвестиційно-інноваційного податкового кредиту та сплати непогашеної суми такого кредиту у разі, коли такий платник - суб’єкт господарювання :

до закінчення терміну дії такого договору не сплачує у строк, встановлений цим Кодексом чергову частку отриманого інвестиційно-інноваційного податкового кредиту та/або процентів за користування ним протягом одного чергового терміну сплати;

або інвестиційний (інноваційний) проект достроково виключений з Реєстру;

визнається неплатоспроможним у встановленому законодавством порядку.

5.12.7. Суб’єкт господарювання, який використав кошти інвестиційно-інноваційного податкового кредиту не за цільовим призначенням та у разі дострокового розірвання договору про надання інвестиційного податкового кредиту, втрачає право на користування таким кредитом до завершення реалізації інвестиційного проекту та зобов’язаний до 10–го числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулося таке нецільове використання, перерахувати до бюджету суму податку на прибуток підприємств, сплата якої була відстрочена, та сплатити пеню, нараховану на суму відстроченого податкового зобов’язання прибуток підприємств, з моменту надання відстрочки до моменту сплати податку, виходячи із розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати.

5.13. Платники податку, зазначені у статтях 10-11 цього розділу, а також платники, які здійснюють діяльність, що підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходів, які звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених статей або отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому:

до складу витрат таких платників податку не включаються витрати, понесені у зв'язку із одержанням таких звільнених доходів;

сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних засобів, що використовуються для отримання таких звільнених доходів, не враховується у витратах, понесених у зв’язку із отриманням доходів, що не звільняються від оподаткування.

У разі коли основні засоби використовуються як для одержання звільнених доходів, так і для інших доходів, які підлягають включенню до складу доходів згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів, що підлягає включенню до складу доходів згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, доходи (прибуток) від проведення якої звільняються від оподаткування, так і з іншою діяльністю.


Стаття 6. Дохід

6.1. Доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:

дохід від реалізації товарів (послуг);

інші доходи.

6.2. Доходи визначаються на підставі первинних документів та інших документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

6.3. В цілях цього розділу суми, відображені у складі доходів платника, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

6.4. Дохід від реалізації товарів визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві перейшло право власності на товар;

підприємство-продавець не здійснює надалі управління та контроль за реалізованими товарами.

6.5. Дохід, пов’язаний з наданням послуг, враховується при визначенні об’єкта оподаткування в сумі, обчисленій виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на кінець звітного податкового періоду.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться виходячи з:

визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

та/або з визначення питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв’язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

6.6. Дата визнання доходу при отриманні коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів:

6.6.1) суми коштів, отримані платником податку з бюджету у вигляді цільового фінансування капітальних інвестицій, визнаються доходом пропорційно сумі нарахованої амортизації об’єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів);

6.6.2) цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнається доходом в момент його фактичного отримання;

6.6.3) отримане цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 6.6.1 та 6.6.2, визнається доходом протягом тих періодів, в яких були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

6.7. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів (надання послуг) з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, які укладені на виробництво таких товарів (надання послуг) не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно ступеню завершеності виробництва (операції з надання послуг), яка визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

6.8. Датою отримання доходів, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи мали місце, незалежно від фактичного надходження грошових коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 12 цього розділу.

6.9. Датою отримання доходу від продажу товарів (послуг) вважається дата продажу (відвантаження) товарів, а для послуг - дата фактичного надання послуги у результаті виконання платником податку робіт, незалежно від фактичного надходження грошових коштів.

При продажу товарів за договором комісії (агентському договору) платником податку-комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у підтверджуючому такий продаж документі комісіонера (агента) і (або) в звіті комісіонера (агента).

6.10. У разі здійснення торгівлі товарами (валютними цінностями) або послугами з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

У разі коли торгівля товарами (послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

6.11. У разі коли торгівля товарами (послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою отримання доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку (розрахункового документа).

6.12. Датою отримання доходу в разі продажу товарів (послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів а поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

6.13. Датою отримання доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

Якщо платником податку-дебітором здійснюється дострокове погашення зобов’язань зі сплати процентів (комісійних), доходи платника податку-кредитора вважається отриманим на суму фактично отриманих процентів (комісійних) у податковому періоді, в якому здійснювалось таке перерахування.

Датою отримання доходів власника іпотечного сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за управління та обслуговування іпотечних активів).

Якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів чи комісій, то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно із пунктом 12.1 статті 12 цього розділу.

6.14. Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (послуг) на підставі акта приймання - передачі таких товарів (приймання - передачі послуг) або дати надходження грошових коштів на банківський рахунок або в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

6.15. Датою отримання доходів у вигляді орендних (лізингових) платежів за майно, що передано платником податку в оренду (лізинг), ліцензійних платежів (включаючи роялті) за користування об’єктами інтелектуальної власності, інших подібних доходів – є дата здійснення розрахунку відповідно до умов укладених договорів або дата надання платнику податку документів, що є підтвердженням для проведення розрахунків.

6.16. Датою отримання доходів від продажу (придбання) іноземної валюти є дата переходу права власності на іноземну валюту.

6.17. За договорами позики та іншими подібними договорами (іншим борговим зобов’язанням, включаючи цінні папери), строк дії яких припадає більш ніж на один звітний (податковий) період, дохід вважається отриманим платником на кінець відповідного звітного (податкового) періоду.

У разі коли дію договору (погашення боргового зобов’язання) припинено до закінчення звітного податкового періоду дохід вважається отриманим платником у тому звітному податковому періоді, на який припадає дата припинення дії договору (погашення боргового зобов’язання).

6.18. Суми штрафів та/або неустойки чи пені, одержані за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, господарського чи третейського суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного отримання.

6.19. Датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку-страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає із умов договорів страхування (перестрахування), незалежно від порядку сплати страхового внеску, вказаного у відповідному договорі (за виключенням довгострокових договорів страхування життя).

За договорами довгострокового страхування життя дохід у вигляді частки страхового внеску визнається у момент виникнення у платника податку права на отримання чергового страхового внеску відповідно до умов вказаних договорів.

6.20. Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

6.21. Резервний.

6.22. Дохід від реалізації товарів (послуг)

6.22.1. Доходом від реалізації товарів (послуг) є виручка від реалізації товарів (послуг) як власного виробництва, так і раніше придбаних (отриманих).

6.22.2. Особливості визначення доходів від реалізації товарів (послуг) для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

6.23. Інші доходи включають:

6.23.1. Доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами.

6.23.2. Доходи від операцій оренди (лізингу), визначені відповідно до пункту 10.8 статті 10 цього розділу.

6.23.3. Доходи за операціями в іноземній валюті, включаючи дохід від курсової різниці, з торгівлі цінними паперами та деривативами, від надання банківських послуг та інших операцій з надання фінансових послуг, визначені з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом,

6.23.4. Суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержані за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

6.23.5. Суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, вартості товарів (послуг), безоплатно одержаних платником податку у звітному періоді, визначеної на рівні не нижче звичайної ціни, з крім випадків, коли таку безповоротну фінансову допомогу та безоплатні товари (послуги) одержують неприбуткові організації згідно з пунктом 11.10 статті 11 цього розділу, або коли такі операції здійснюються між платником податку та його філіями, які не мають статусу юридичної особи.

6.23.6. Сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена статтею 4 цього розділу. У разі коли у майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим підпунктом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх витрат або доходів.

6.23.7. Сума невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 статті 12 цього розділу.

6.23.8. Суми заборгованості, що підлягає включенню до доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 статті 12 цього розділу.

6.23.9. Суми коштів страхового резерву, використаних не за призначенням.

6.23.10. Вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

6.23.11. Суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду.

6.23.12. Суми акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

6.23.13. Суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

6.23.14. Доходи, визначені відповідно до статей 8 – 14 цього розділу.

6.23.15. Доходи, не враховані в обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

6.23.16. Дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, тощо.

6.23.17. Інші доходи платника податку за звітний податковий період.

6.24. Доходи, що не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування:

6.24.1) сума попередньої оплати та авансів в рахунок оплати товарів (послуг);

6.24.2) суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість;

6.24.3) суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

6.24.4) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством;

6.24.5) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів;

6.24.6) суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу витрат;

6.24.7) суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов’язковість придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів.

6.24.8) суми коштів у вигляді внесків, які:

а) надходять до платників податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону, від вкладників пенсійних фондів, вкладників пенсійних депозитних рахунків, а також осіб, що уклали договори страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення";

б) накопичуються за пенсійними вкладами, рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону;

в) суми надходжень до неприбуткових установ і організацій згідно з вимогами пункту 11.10 статті 11 цього розділу.

6.24.9) кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6.24.10) суми одержаного платником податку емісійного доходу;

6.24.11) номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім’я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов’язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів);

6.24.12) нарахована учаснику спільної діяльності на території України без створення юридичної особи частина прибутку, отриманого від такої діяльності та оподаткованого за правилами, визначеними у пункті 10.3 статті 10 цього розділу, дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, у випадках, передбачених пунктом 10.4 статті 10 цього розділу;

6.24.13) кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента або у разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, або після закінчення договору про спіль