Реферат: Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Бабіч Ія Володимирівна

Міністерство внутрішніх справ України

Харківський національний університет внутрішніх справ


На правах рукопису


Бабіч Ія Володимирівна


УДК 347.44


Договір переробки давальницької сировини


Спеціальність 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право


Дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук


Науковий керівник:

Шишка Роман Богданович

доктор юридичних наук, професор


Харків – 2006

ЗМІСТ
ЗМІСТ 3

ВСТУП 5

^ РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ ПЕРЕРОБКИ ДАВАЛЬНИЦЬКОЇ СИРОВИНИ 13

1.1. Розвиток і становлення суспільних відносин з переробки давальницької сировини в Україні та світі. Толлінг як вид суспільних відносин з переробки давальницької сировини 13

1.2. Правова характеристика діяльності з переробки
давальницької сировини 19

1.3. Предмет договору переробки давальницької сировини 22

1.4. Поняття, загальна правова характеристика і види договору переробки давальницької сировини 26

1.5. Місце договору переробки давальницької сировини в системі цивільно-правових зобов’язань 29

Висновки до розділу 1 38

^ РОЗДІЛ 2
СТОРОНИ, ЗМІСТ, ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ТА ВИКОНАННЯ, НАСЛІДКИ НЕВИКОНАННЯ АБО НЕНАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ ПЕРЕРОБКИ ДАВАЛЬНИЦЬКОЇ СИРОВИНИ 40

2.1. Сторони та умови договору переробки давальницької сировини 40

2.2. Порядок укладення та форма договору переробки давальницької сировини 44

2.3. Права і обов’язки сторін за договором переробки давальницької сировини 46

2.4. Наслідки невиконання або неналежного виконання зобов’язань за договором переробки давальницької сировини 50

Висновки до розділу 2: 56

ВИСНОВКИ 58

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 64



ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Становлення ринкової економіки в Україні супроводжується зростанням різноманіття правових форм здійснення підприємницької діяльності суб’єктами цивільного обороту. Цей процес має відбуватися в економічно виправданих та детермінованих формах і способах у відповідності із законодавством. Підставою та універсальною формою врегулювання взаємних прав і обов’язків у цивільному праві є договір, в якому його сторони вільні формувати необхідні умови. Свобода договору є необхідною умовою розвитку ринкової економіки, засобом реалізації конституційного принципу економічної багатоманітності (ст. 15 Конституції України). Свобода договору є провідним принципом цивільного права України та господарської діяльності (п.3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), п.1 ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Далеко не всі цивільно-правові договори, що використовуються на практиці, регламентовані нормами цивільного законодавства. Розвиток законодавства з об’єктивних та суб’єктивних причин не завжди встигає за стрімким розвитком економіки, наслідком чого є неврегульованість окремих правовідносин або виникнення суперечностей у законодавстві.

Одним із прикладів цього є ситуація з договором переробки давальницької сировини, який не передбачений чинним цивільним законодавством України. Проте внаслідок об’єктивних економічних передумов він останнім часом набув поширення у підприємницькій діяльності, що зумовлено розподілом праці, наявністю ефективних засобів переробки сировини у тих, хто не виробляє сировину, можливістю поєднувати різні види діяльності. Не дарма останнім часом цьому виду договору приділяється увага в загальній та спеціальній літературі. Прийнято низку нормативно-правових актів різного рівня, що регулюють різні аспекти вказаного договору. Однак це не розв’язало нагальної проблеми його врегулювання, про що свідчить наявна судова господарська практика. Для адекватної економічному змісту правової регламентації відносин та застосування положень договірного права необхідно правильно визначати їх правову природу та чітко розмежовувати різні види договірних конструкцій.

В юридичній літературі немає єдності думок щодо правової природи договору переробки давальницької сировини. Його класифікують як форму інвестування переробного підприємства, як договір поставки, як договір міни чи бартеру, як договір підряду чи різновид підряду, як змішаний договір. Унаслідок цього виникають різні підходи до визначення змісту цього договору, прав і обов’язків сторін за договором, що, в свою чергу, призводить до різнобою правозастосовної практики. Такі обставини спонукають до детального аналізу наведених точок зору у порівнянні з нормами ЦК України і практикою суспільних відносин у сфері переробки давальницької сировини і, на підставі цього, висловлення власної позиції з цього питання.

Актуальність дослідження договору переробки давальницької сировини зумовлена сталим застосуванням такої договірної конструкції у світі порівняно з вітчизняною практикою, неврегульованістю суспільних відносин у цій сфері, а також недостатнім аналізом теорії і практики давальницьких правовідносин у вітчизняній юридичній літературі. У науковій літературі питання врегулювання цих правовідносин також недостатньо висвітлено. Дослідженню правової природи договору переробки давальницької сировини за радянських часів не приділялося значної уваги, бо цей договір не мав широкого загальногосподарського планового значення. Свої думки з приводу правової природи цього договору висловлювали такі дослідники як Л.С. Шамис, Р.Я. Хан, О.Н. Садіков, О.С. Йоффе, Г.С. Амерханов, І.Л. Брауде, М.І. Брагін­ський та ін.

Значний інтерес викликає зовнішньоекономічний договір переробки давальницької сировини, поширення та використання якого в Україні здійснюється в рамках міжнародного розподілу праці. Це явище потребує пильної уваги, якщо розглядати його в аспектах тенденції до глобалізації сучасної міжнародної економіки, кардинального поглиблення міжнародного поділу праці та інтеграції національних економік у світовий ринок.

Таким чином, зазначені причини зумовили необхідність комплексного дослідження договору переробки давальницької сировини, його природи, основних його категорій, поняття, змісту і місця в системі цивільно-правових договорів України.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з п.10 Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 рр., затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.; п.1.4 Основних напрямів наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001 – 2005 рр., затверджених вченою радою Національного університету внутрішніх справ 5 січня 2001р. (протокол № 4). Робота спрямована також на реалізацію положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу (затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. №1072).

^ Мета і завдання дослідження. Метою цього наукового дослідження є визначення механізму правового регулювання та правової природи відносин за договором переробки давальницької сировини, а також отримання науково обґрунтованих і вірогідних висновків і пропозицій, які можуть бути надалі використані як у теоретичних дослідженнях, так і на практиці. Для досягнення цієї мети в дисертації поставлені для розв’язання такі завдання:

– дослідження виникнення та розвитку суспільних відносин з переробки давальницької сировини, визначення їх правової природи;

– дослідження ґенези договору переробки давальницької сировини, його поняття, предмета та правової природи;

– системний аналіз законодавства України, що регулює відносини за досліджуваним договором, і визначення його загальних особливостей;

– визначення предмета та місця договору переробки давальницької сировини у системі цивільно-правових договорів України;

– дослідження категорії "давальницька сировина", що є визначальною для договору переробки давальницької сировини;

– визначення правового становища сторін договору переробки давальницької сировини;

– аналіз змісту договору переробки давальницької сировини;

– дослідження наслідків невиконання або неналежного виконання договору переробки давальницької сировини;

– аналіз особливостей зовнішньоекономічного договору переробки давальницької сировини;

– розробка пропозицій, рекомендацій і доповнень до чинного законодавства, спрямованих на удосконалення правового регулювання договору переробки давальницької сировини та правозастосовної практики.

^ Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у матеріальній сфері виробництва як наслідок реалізації суб’єктами цивільного обороту своїх матеріальних інтересів.

^ Предметом дослідження є зобов’язальні правовідносини, які виникають на підставі договору переробки давальницької сировини.

Методи дослідження складають сукупність теоретико-методологічних засобів та прийомів пізнання суспільних явищ і процесів. Зокрема, в ході дослідження було використано діалектичний метод пізнання економічних і правових явищ. Суспільні відносини з переробки давальницької сировини було розглянуто з урахуванням динаміки цих відносин у часі, що свідчить про використання історичного методу. У роботі використаний формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалося законодавство про договір переробки давальницької сировини, визначалися основні поняття та категорії. Порівняльно-правовий метод, у тому числі у поєднанні з іншими методами, дав можливість порівняти договір переробки давальницької сировини з іншими цивільно-правовими договорами під час визначення його місця в системі цивільно-правових договорів. Висновки про можливість застосування в деяких випадках до відносин, які виникають у договорі переробки давальницької сировини, норм інших, суміжних з ним, договорів були одержані з використанням методу моделювання. У ході вивчення судової і підприємницької практики, збору і аналізу спірних ситуацій та їх подальшого узагальнення застосовувалися соціологічний та емпіричний методи дослідження. Сформульовані висновки і пропозиції стали результатом системно-структурного аналізу.

Теоретичну базу дослідження становлять праці таких учених-юристів України та Російської Федерації: Ч. Н. Азімова, С. С. Алексєєва, М. І. Брагінського, В. В. Вітрянського, К. А. Граве, В. П. Грибанова, С. М. Братуся, І. Л. Брауде, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, М. Д. Єгорова, О. С. Йоффе, А. Ю. Кабалкіна, Н. І. Клейн, О. О. Красавчикова, І. Ю. Красько, Н. С. Кузнецової, Л. А. Лунца, В. В. Луця, В. Мамутова, І. Б. Новицького, В. А. Ойгензихта, О. А. Пушкіна, О. Н. Садікова, А. О. Собчака, А. М. Статівки, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, Я. М. Шевченко, Л. С. Шаміса, Р. Я. Хана, Р. Б. Шишки та ін. Крім того, використані праці вчених інших держав, зокрема М. Гербача, У. Мобіуса, І. Саса, У. Швартинга.

^ Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях:

1. Уперше розвинуто положення про те, що категорія "давальницька сировина" є визначальною категорією і основною кваліфікуючою ознакою договору переробки давальницької сировини. Давальницька сировина у правовому сенсі має такі особливості: право власності на цю сировину на всіх етапах переробки чи обробки належить замовнику; вона є споживаною, подільною річчю, визначеною родовими ознаками, яка безпосередньо та істотно використовується у виготовленні готової продукції; поставляється за зобов’язанням замовником. Давальницька сировина за договором переробки давальницької сировини з метою виготовлення готової продукції може піддаватися переробленню, обробленню, збагаченню чи використанню.

2. Розроблено теоретично і запропоновано на нормативному рівні поняття "давальницька сировина", що визначається як вихідна сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, передані виконавцеві замовником у натурі без оплати їх вартості для безпосереднього використання у виробництві готової продукції, що належить та повертається замовнику, які визначають основні (ідентифікаційні) властивості готової продукції або характер процесу (процесів) її виробництва.

3. Удосконалено теоретично і запропоновано на нормативному рівні авторське поняття договору переробки давальницької сировини як домовленості, згідно з якою одна сторона (замовник) зобов’язується надати давальницьку сировину другій стороні (виконавцю), а виконавець зобов’язується переробити надану давальницьку сировину у готову продукцію і передати останню замовнику, який зобов’язується прийняти її та сплатити за її переробку.

4. Набуло подальшого розвитку теоретичне положення про те, що договір переробки давальницької сировини є новим самостійним договором підрядного типу у системі цивільно-правових договорів. Кваліфікуючими ознаками договору переробки давальницької сировини є особливий суб’єктний склад, предмет договору, умова обов’язкової попередньої поставки сировини для вироблення готової продукції.

5. Подальшого розвитку набула теорія предмета договору. Вперше предмет договору визначається як така умова договору-правочину, яка виражає його правову мету шляхом зазначення певних дій з об’єктами цивільних прав. Відповідно, предметом договору переробки давальницької сировини вважається виконання робіт із виготовлення готової продукції з давальницької сировини.

6. Набуло розвитку положення, згідно з яким виготовлення готової продукції виконавцем за договором переробки давальницької сировини у правовому сенсі являє собою виконання робіт, а не надання послуг.

7. Розвинуто тезу про те, що в разі виникнення конкуренції норм про поставку та норм про підряд (порядок надання сировини, порядок приймання виконаної роботи) у регулюванні відносин за договором переробки давальницької сировини, слід застосовувати норми про договір підряду, якщо договором або законом не передбачено інше. Наявність відносин поставки є, за своєю природою, необхідним допоміжним елементом, що забезпечує організацію та виконання основних підрядних обов’язків сторін за договором.

Сторонами у договорі переробки давальницької сировини може бути встановлена можливість застосування норм про поставку в регулюванні поведінки сторін, пов’язаною з передачею майна, якщо це не суперечить договору підряду та не врегульовано самим договором.

8. Автор удосконалив визначення та правовий зміст поняття толлінгу як операції з безмитного ввозу давальницької сировини та безмитного вивозу продукції, отриманої з неї внаслідок її переробки, обробки, збагачення чи використання давальницької сировини.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані як у доктрині цивільного права, так і для подальшого удосконалення Цивільного кодексу, а також іншого законодавства України, а також у підприємницький практиці суб’єктів, пов’язаній з переробкою давальницької сировини та виготовленням з неї готової продукції.

Основні положення роботи можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів, а також при викладанні таких навчальних курсів, як "Цивільне право" та "Підприємницьке право", "Договірні відносини", "Господарське законодавство".

^ Апробація результатів дослідження. Дисертацію підготовлено і обговорено на кафедрі правових основ підприємницької діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ. Одержані результати доповідалися автором на науково-практичних конференціях, зокрема: науково-практичній конференції "Проблеми цивільного права України" (пам’яті професора О.А.Пушкіна) (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 21 травня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу" (м. Ірпінь, Національна академія державної податкової служби України, 16 квітня 2004 р.); науково-практичній конференції "Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених" (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 23 квітня 2004 р.); науково-практичній конференції "Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених" (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 25 травня 2005 р.); науково-практичній конференції "Актуальні проблеми цивільного права та процесу" (пам’яті професора О.А.Пушкіна) (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, Харківський економіко-правовий університет, 21 травня 2005 р.).

Основні теоретичні положення, обґрунтовані в дисертаційному дослідженні, були використані та використовуються дисертантом під час проведення практичних занять і семінарів у Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено у п’яти наукових статтях, опублікованих у збірниках, що входять до списку фахових видань ВАК України, а також у тезах виступів на науково-практичних конференціях.

^ РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ ПЕРЕРОБКИ ДАВАЛЬНИЦЬКОЇ СИРОВИНИ 1.1. Розвиток і становлення суспільних відносин з переробки давальницької сировини в Україні та світі. Толлінг як вид суспільних відносин з переробки давальницької сировини

Для того щоб повніше дослідити суспільні відносини з переробки давальницької сировини та визначити їх сутність, необхідно якомога точніше встановити їх економічну природу та динаміку у часі. Адже дослідження динаміки цього явища у часі (виникнення та розвиток явища), на наш погляд, дозволяє отримати різнобічні та глибокі знання про предмет дослідження взагалі та предмет дослідження цього підрозділу зокрема, виявити найсуттєвіші його ознаки. Особливо це актуально, коли досліджується таке явище, як суспільні відносини. Поставлена мета може бути досягнута переважно шляхом використання історичного методу пізнання предмета дослідження. Отже, перш за все, необхідно встановити історичні аспекти відносин з переробки давальницької сировини.

У процесі становлення і розвитку відносин з переробки давальницької сировини в Україні можна виділити три періоди: ^ 1) доіндустріальний, 2) радянський, 3) сучасний (міжнародний). Крім того, окремого розгляду потребують передумови становлення таких відносин у світовій практиці. Очевидно, що економічні засади цих періодів різні, а це зумовлює особливості досліджуваних відносин у сфері матеріального виробництва.

^ Доіндустріальний період розвитку відносин з переробки давальницької сировини характеризується наявністю натурального обміну та участю в таких відносинах особливого складу учасників (людей) – давальця та майстра-виконавця. Поняття "давалець" (рос. давалец), давальницький (рос. давальческий) з’являється у тлумачних словниках ХІХ ст. Довідкові видання визначають термін "давалець", так: "человек, который держится в покупках и заказах своих одной знакомой лавки, одного мастера", чи той, "кто дает работу, товар на выделку" [47,с.236]; тобто це той, хто робить замовлення реміснику, кравцю, прачці, або замовник, який надає свій матеріал для виготовлення якого-небудь продукту, товару. Прикметник "давальницький" стосується матеріалів, що надаються для переробки [114,с.153].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Розвиток багатоступеневого бартеру та реалізація давальницьких стратегій стали наслідком системної кризи господарського механізму всієї країни. Причинами, які зумовили використання українськими підприємствами подібних схем, були такі:

1. Дефіцит сировинних ресурсів.

2.Недостатність обігових коштів для самостійного придбання сировини, недоступність кредитів, наявність заборгованості внаслідок загальноекономічної кризи, що не дозволяло використовувати за призначенням попередню оплату, що надходила на розрахунковий рахунок.

3.Простій виробничих потужностей або необхідність збільшення завантаження потужностей для зменшення постійних витрат.

4. Наявність незайнятих кваліфікованих робітників.

5. Криза збуту продукції на внутрішньому ринку.

6 Бажання вийти на міжнародний ринок.

Наслідком кризи стало використання переробною промисловістю винятково бартерних операції у відносинах між підприємствами. Система бартерних розрахунків і взаємозаліків не відповідає вимогам сучасної економіки і спричинена недостатністю обігових коштів промислових підприємств, специфікою оподаткування. Широке застосування бартеру, в остаточному підсумку, призвело до кризи платежів по заробітній платні і податкових відрахуваннях. Велику економічну та стратегічну шкоду Україні завдав безконтрольний бартер у зовнішньоекономічній діяльності. Тому. 4 березня 1998 р. Президент України видав Указ № 167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами і державними цільовими фондами" [183], в якому накладалася заборона на проведення бартерних (товарообмінних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності з товарами (продукцією, роботами, послугами), перелік яких визначив Кабінет Міністрів України. Постанова Кабміну № 854 від 12.06.98 "Про перелік товарів (продукції, робіт, послуг), експорт яких забороняється по бартерним (товарообмінним) операціям" [133] передбачала вже понад 70 видів товарів, заборонених до використання в товарообмінних операціях з усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (крім бартеру із суб'єктами підприємницької діяльності країн–учасниць СНД). Постановою № 756 від 29.04.99 "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності" [132] і новою редакцією переліку від 11.10.02 [129] Кабмін збільшив перелік товарів, заборонених до бартеру, що вже містив понад 80 позицій. Наступними постановами багато видів товарів із зазначених переліків було взагалі заборонено вивозити з митної території України [130] Сьогодні ми спостерігаємо відмову від використання бартерних правочини у промисловості та сільському господарстві як України, так і Росії.

Разом з тим на тлі економічної кризи йшов пошук нових ефективних механізмів управління виробничою діяльністю, накопичувався досвід роботи підприємств, вироблялася стратегія діяльності в нових умовах господарювання. Це стало передумовою поширення давальницьких відносин в Україні. Одним із видів нової стратегії треба вважати залучення переробними підприємствами сировинних ресурсів, які не належать підприємству – давальницької сировини. Деякі автори розглядають давальницькі правочини як бартерні, але, на наш погляд, це невірно. Так чи інакше, давальницькі правочини набули поширення в Україні на початку 1990-х років ХХ ст. Широкого застосування давальництво набуло у сільському господарстві, у металургійній, нафтовій, легкій, хімічній промисловості.

Аналізуючи вищенаведені причини використання давальництва в Україні неважко дійти висновку, що ці причини викликані кризою та розпадом СРСР. З точки зору економічної доцільності, підприємство, яке має розвинені структури постачання та збуту і достатні обігові кошти, не має потреби у схемах виробництва на давальницьких засадах як основної діяльності, оскільки за виконані роботи переробне підприємство отримує малий прибуток.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

4. Ми не згодні з тим, що толлінг нав’язує вигідний лише економічним центрам світу розподіл праці. Адже розподіл праці між країнами не є раз і назавжди визначеним питанням. Традиційно вважається, що використання толлінгу зумовлене в цілому низькими витратами на заробітну платню та більш ліберальним правовим режимом у країні-переробнику. Тому толлінг вважають стратегією розвитку країн третього світу. На наш погляд, не можна стверджувати, що толлінг – це доля країн третього світу. Адже першочерговими умовами застосування толлінгу, як і будь-якої стратегії, є, перш за все, економічна вигода, доцільність, ефективність та своєчасність. Індустріально розвинуті країни (США, Німеччина та ін.) також не цураються толлінгу як країни-переробники. 

5. Щодо екологічної загрози, то, певною мірою, це слушне зауваження, тому необхідне виважене ставлення до толлінгу в окремих ситуаціях та відповідне правове регулювання подібних відносин для уникнення негативних наслідків. Незважаючи на велике поширення в Україні договорів з переробки давальницької сировини у зовнішньоекономічних відносинах, їх правова база ще недостатньо розроблена.

6. Твердження про негативний вплив толлінгу на економіку, на наш погляд, є перебільшенням. Наприклад, іноземне інвестування також має свої негативні риси та загрози, але ми розуміємо, що це шлях до відтворення національної економіки, і його позитивні наслідки значно більші, ніж негативні. Використання толлінгу може бути зумовлене не тільки кризою підприємства. Наприклад, толлінг може застосовуватися в разі відсутності в країні замовника технології, кваліфікованих кадрів або виробничих потужностей для отримання необхідної продукції.

Видаються слушними висновки І.А.Бєлової, яка стверджує, що виконання толлінгових замовлень справляє позитивний вплив на країни з низькими витратами на заробітну плату в основному в галузі зайнятості, завантаження виробничих потужностей, що простоюють. Незважаючи на вказані вище негативні прояви, цей вид міжнародних комерційних операцій має розглядатися в цілому як позитивний для країн, які беруть в них участь. Толлінгові правочини можуть бути важливим, хоч і недостатнім кроком для розв’язання проблем деяких країн з низькими витратами на заробітну платню та вирівнювання їх економічних відносин з індустріальними країнами [16,с.136]. Ми поділяємо точку зору білоруського фахівця Є.Макаревича, який зазначає, що до толлінгових операцій не слід підходити з позиції лише заперечення або схвалення. Їх треба розглядати в різних аспектах, не забуваючи при цьому, що істина десь посередині, а негативне сприйняття толлінгу у засобах масової інформації може бути нейтралізоване аргументами досконалого економічного аналізу [98].

Пригадаємо досвід країн Південно-Східної Азії – їх стабільний і бурхливий розвиток у 1970 – 1980-х рр. був зумовлений саме іноземним капіталом у переробній промисловості. Нині ці країни спеціалізуються вже на випуску комп’ютерів та високотехнологічних комплектуючих. Досвід східноєвропейських країн показує, що толлінг часто веде до розвитку національних галузей, що виробляють необхідні матеріали для переробки. Також існує велика різниця за рядом показників між місцем придбання вихідної сировини та місцем збуту готової продукції, що позитивно впливає на країну переробника, бо сприяє взаємодії цієї країни з багатьма країнами, які беруть участь у товарному обігу.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Отже, не зважаючи на зміни у часі, в наявності однорідність основних понять та природи відносин з переробки давальницької сировини, що свідчить про цілісність об’єкта дослідження як явища об’єктивного буття та підтверджує його об’єктивне існування. У період існування СРСР надання можливості укладення договорів переробки давальницької сировини у сфері сільського господарства, на відміну від важкої промисловості, було основою подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва та стимулювання розвитку колгоспних дворів як самостійних суб’єктів цивільних правовідносин. У сучасний період суспільні відносини з переробки давальницької сировини набули поширення у зовнішньоекономічній діяльності, що з економічного боку є формою кооперації в процесі міжнародного поділу праці. Особливого поширення набув толлінг, що являє собою економічну операцію з безмитного ввозу давальницької сировини та безмитного вивозу продукції, отриманої з неї внаслідок її переробки, обробки, збагачення чи використання. Толлінг може бути зовнішнім та внутрішнім залежно від місця придбання сировини. Поняття "давальництво" ширше за поняття "толлінг", адже толлінг – це завжди відносини з приводу переробки давальницької сировини, а давальницькі відносини – не завжди є толлінгом. Поняття "переробка давальницької сировини" є загальним поняттям, а поняття "толлінг" є частковим по відношенню до загального і входить повністю до обсягу поняття "переробка давальницької сировини".


^ 1.2. Правова характеристика діяльності з переробки
давальницької сировини

Для виявлення правової природи відносин з переробки давальницької сировини необхідно зважати на економічну сутність цих відносин. Досліджуючи економічний зміст відносин з переробки давальницької сировини, економічну сутність структурних елементів цих відносин і в першу чергу робіт з переробки давальницької сировини, можна визначити правову форму даного суспільного явища і надалі розробити ефективний правовий механізм для його регулювання. Вдається вірним вибір саме такого методологічного засобу дослідження. Як зазначав С.І. Аскназій, назрілі завдання розвитку матеріального життя суспільства, які є для даного етапу історичного розвитку об’єктивно необхідними і повинні слугувати основою пояснення необхідності та відповідності правових інститутів. Від економічної структури суспільної системи, ми йдемо до всього різноманіття правових інститутів, внаслідок чого ці правові інститути є причинно поясненими як за їх змістом, так і за їх роллю та значенням у всьому процесі суспільного виробництва [11,с.11]. Тим більше, що цивільне право історично склалося і розвивалося як основна галузь, що регулює економічні відносини [53,с.5], які співвідносяться з цивільним правом як зміст та форма.

Розглядаючи зазначені відносини з позиції економічної теорії, неважко зрозуміти, що вони являють собою відносини матеріального товарного виробництва, результатом якого є матеріальний товар (готова продукція). Таким чином, давальницька сировина в цих відносинах виступає одним з основних факторів виробництва [54,с.72–73].

Економічною суттю відносин з переробки давальницької сировини є виробнича діяльність, яка має визначену мету: отримання нового продукту – готової продукції. При цьому готова продукція повинна мати інші властивості, ніж сировина. Наприклад, не буде вважатися переробкою давальницької сировини її упаковка в тару. Це характеризує давальницьку сировину як споживну річ. Законодавець в один ряд з безпосередньо переробкою ставить також оброблення, збагачення чи використання давальницької сировини [58]. Надалі ми будемо використовувати загальне поняття "переробка давальницької сировини", маючи на увазі, що ця переробка може також здійснюватися і в формі оброблення, збагачення або використання сировини в процесі виробництва іншого продукту.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Одна сторона – замовник –має на меті отримати кінцевий чи проміжний продукт, маючи вихідну сировину для його виробництва, але не маючи необхідного для цього обладнання або технологій та знань. Саме ця мета є головною для замовника, яка спонукає його до пошуку виконавця та вступу з ним у зобов’язальні відносини. Інша сторона – виконавець – має технології, виробничі потужності, необхідні знання та кваліфіковану робочу силу і може здійснити необхідну переробку сировини у той чи інший продукт.

При переробці давальницької сировини виконавцем важливим є саме кінцевий результат – результат дій виконавця (інтерес спрямований на кінцевий результат, а не на безпосередні дії виконавця), який до того ж охоплюється зобов’язанням (готова продукція), що являє собою конкретні речі матеріального світу (наявність матеріального результату), існуванню яких передував певний виробничий процес (наявність часової різниці), і які замовник споживає саме в такому матеріальному вигляді: реалізуючи чи використовуючи для наступної переробки отриману продукцію за своїм розсудом (наявність можливості спожити отриманий результат у будь-який інший момент). Саме готова продукція є метою замовника, а дії виконавця з переробки давальницької сировини є лише необхідною та невіддільною частиною процесу отримання готової продукції. Тому це дозволяє нам справедливо кваліфікувати діяльність виконавця у зобов’язаннях з переробки давальницької сировини як роботу.

До речі, економічна діяльність виробничих підприємств є поєднанням дій, що приводять до отримання визначеного переліку продукції. Якщо цей перелік товарів включає до себе конкретну матеріальну продукцію, що виробляється для споживання в подальшому, і на випуск якої спрямована діяльність підприємства, то взагалі не можна класифікувати таку діяльність як надання послуг. Така діяльність буде являти собою у правовому сенсі виключно виконання робіт.

Наприкінці підкреслимо, що у цьому підрозділі ми розглянули окремо тільки діяльність виконавця з переробки давальницької сировини безвідносно до договірних зобов’язань з переробки давальницької сировини.


^ 1.3. Предмет договору переробки давальницької сировини

Якщо виділяється цивілістична чи будь-яка інша наукова категорія, то необхідно точно знати той спеціальний зміст, який виокремлює та характеризує її серед суміжних категорій. Адже точність понять та їх однакове застосування є необхідною умовою науковості знання. На цьому, до речі, наголошував В.І.Жуков у своєму виступі на науковій конференції "Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку". Він закликав правознавців домовитися між собою про однакове застосування категоріального апарату юридичної науки, що надасть юриспруденції більшої науковості та підстав вважати правознавство наукою.

Для подальшого дослідження договору переробки давальницької сировини слід окреслити домінуючу у сучасному цивільному праві троякість сприйняття самого поняття "договір" [191,с.298; 31,с.424–425; 39,с.151–152]. Під цим терміном розуміють, по-перше, двосторонній правочин, домовленість [34,с.211,353; 95,с.26; 22,с.146–152; 170,с.432–433 та ін.] (це закріплено і у чинному ЦК України у ч.2 ст.202). Уявлення про договір як про двосторонній правочин є уявленням про договір як про юридичний факт, юридичний факт-дію [84,с.103–104; 34,с.206 та ін.]. По-друге, під терміном "договір" також розуміють безпосередні правовідносини, які виникають на підставі двостороннього правочину і за своєю суттю є зобов’язальними правовідносинами [22,с.275–295 та ін.]. У цьому разі більш доцільно називати договір зобов’язанням. По-третє, під терміном "договір" розуміють документ –письмовий текст, в якому правочин знайшов своє документальне закріплення [171,с.433]. На наш погляд, слушною є думка О.О.Красавчикова про те, що під поняттям "договір" необхідно розуміти виключно юридичний факт – підставу виникнення правовідносин [171,с.543–544]. Правовідносини, що виникають із договорів, є зобов’язальними правовідносинами або просто зобов’язаннями.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Бездоказово, на наш погляд, спростована О.В.Дзерою думка про те, що предметом договору підряду є роботи та їх матеріальний результат. Неможливість існування такого предмета договору О.В.Дзера пов’язує з тим, що "фактично таке визначення предмета договору підряду відтворює текст законодавчо сформульованого поняття договору, яке містить дані про сторони, їхні права та обов'язки, а також опосередковані дані щодо умов договору, у наведеній думці відбувається, по суті, ототожнення предмета договору підряду з іншими його елементами" [63,с.442–443].

Як ми визначили, предмет договору уособлює правову мету договору, його основу (causa). М.І.Брагинський визначає такі загальні приводи виникнення цивільно-правового договору: передача речей, виконання робіт, надання послуг [22,с.315]. Ці приводи за своєю суттю є ме