Реферат: Програма курсу І методичні вказівки до самостійної роботи студентів заочної форми навчання за спеціальністю 050107 Економіка підприємства

Міністерство освіти і науки України


Харківська національна академія міського господарства


До друку

Перший проректор

_______________Стадник Г.В.

«____»_________2007 р.


ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

ПРОГРАМА КУРСУ І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи студентів заочної форми навчання

за спеціальністю 7.050107 – Економіка підприємства


Харків – ХНАМГ – 2007
Фінансове планування діяльності бюджетних установ: Програма курсу і методичні вказівки до самостійної роботи студентів заочної форми навчання зі спеціальності 7.050.107 «Економіка підприємства». Укл. к.е.н. Плакіда В.Т., к.е.н. Філіна Г.І. - Харків: ХНАМГ, 2007. – 53 с.


Укладачі: В.Т.Плакіда, Г.І.Філіна


Рецензент: Ачкасов А.Є., д.е.н., проф.


Рекомендовано кафедрою економіки і управління будівництвом і

міським господарством факультету післядипломної освіти і заочного навчання,

протокол № 1 від 30 серпня 2007 р.

ЗМІСТ


Вступ…………………………………………………………………

4

Загальні методичні вказівки………………………………………..

5

Зміст програми курсу……………………………………………….

6

Загальні положення…………………………………………………

9

Фінансування бюджетної організації………………………………

10

Кошторис доходів і витрат бюджетної організації…………………..

13

Власні надходження бюджетної організації………………………..

22

Закупівля товарів (робіт, послуг) за державний кошт…………

26

Необоротні активи бюджетної організації……………………….

28

Запаси бюджетної організації……………………………………..

31

Розрахунки бюджетних організацій………………………………

32

Оподаткування………………………………………………………

36

Тести………………………………………………………………….

39

Зарпитання для самоконтролю……………………………………..

47

Відповіді на тести……………………………………………………

50

Список літератури…………………………………………………...

52


ВСТУП


В умовах розвитку економічних відносин в Україні бюджетні й наукові установи виступають як частина єдиного народногосподарського комплексу, причому відносно відокремлена частина. Це обумовлено наявністю товарно-грошових відносин і передбачає здійснення специфічних функцій даних установ. Для задоволення потреб соціально-культурної сфери і наукового прогресу держава щорічно виділяє з бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає значні обсяги матеріальних цінностей. Важливо, щоб ці ресурси й цінності використовувались на місцях з максимальним ефектом, при цьому повністю задовольнялись потреби народу в культурному розвитку, освіті, медичному обслуговуванні, забезпечувались всі інші соціальні потреби суспільства, вдало використовувався науковий потенціал.

На сучасному етапі розвиток суспільного виробництва забезпечує безперервне зростання національного доходу країни, на цій основі відбувається щорічне зростання обсягу доходів і видатків державного бюджету, який не може бути забезпечений без правильної організації бюджетного обліку.

За допомогою бюджетного обліку здійснюється безпосередній контроль за процесом виконання бюджету, ефективним і економним використанням бюджетних коштів.

Серед напрямків бюджетного обліку чималу роль відіграє облік основних засобів.

Бюджетні установи для здійснення своєї діяльності забезпечені основними засобами, які є частиною національного багатства країни. Тому правильна організація обліку використання основних засобів бюджетними організаціями має важливе народногосподарське значення у справі подальшого економічного підйому країни та збереження великої кількості коштів, що спрямовуються на капітальне будівництво.

Метою вивчення дисципліни «Фінансове планування діяльності бюджетних установ» є формування у майбутніх фахівців теоретичних знань і практичних навичок у галузі планування в бюджетних установах, складанні кошторису, розрахунку нормативів та показників, необхідних у процесі планування. Такі навички корисні при прийнятті управлінських рішень для реалізації фінансової політики.


^ 1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

В умовах ринкового механізму фінансове планування діяльності бюджетних установ має все більше значення у звязку з недостатністю фінансування з боку держави.

Мета курсу – ознайомити студентів з головними методами й прийомами фінансового планування щодо розрахунків необхідних економічних показників, які дають обєктивну картину фінансового стану бюджетної установи, його фінансових результатів, зміни у структурі активів і пасивів. Причому, в процесі планування студент повинен вміти не тільки розраховувати й користуватись нормативами, необхідними для складання кошторису, але й обгрунтовувати потребу у фінансуванні.

У результаті вивчення курсу студент повинен знати:

теоретичні основи фінансового планування діяльності бюджетних установ;

головні методи складання кошторису;

методику інформаційного забезпечення фінансового планування;

послідовність етапів нормування;

головні форми фінансової звітності бюджетних установ України та зарубіжжя;

методику аналізу доходів та витрат бюджетної установи;

бюджетну систему України;

орієнтуватись у питаннях фінансування бюджетної установи з боку державного та місцевих бюджетів.

Студент повинен вміти:

- застосовувати отримані знання у практичній діяльності.
^ 2. ЗМІСТ ПРОГРАМИ КУРСУ

МОДУЛЬ 1. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

Тема 1. Бюджетна установа: поняття та види

Поняття бюджетної установи. Класифікація бюджетних установ на основі розподілу витрат державного бюджету. Основні схеми фінансування бюджетної установи. Принципи кошторисного фінансування. Правові основи діяльності бюджетної установи.

Рекомендована література: 1;14.

^ МОДУЛЬ 2. СКЛАДАННЯ КОШТОРИСУ ЗА ДОХОДАМИ Й ВИТРАТАМИ

Тема 2. Кошторис бюджетної установи

Основний фінансовий документ бюджетної установи. Поняття кошторису. Види кошторису. Структура кошторису. Порядок складання кошторису. Розгляд і затвердження кошторису. Внесення змін до кошторису. Складання звітності про виконання кошторису.

Рекомендована література: 1; 14.

^ Тема 3.Казначейська система виконання кошторису за витратами

Казначейство як фінансовий орган. Принципи функціонування казначейства. Відкриття рахунків бюджетних установ в органах Державного казначейства. Звітність бюджетної установи про виконання кошторису за витратами. Здійснення контролю за цільовим використанням коштів бюджету з боку Державного казначейства.

Рекомендована література: 1; 13; 14.

^ МОДУЛЬ 3. ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

Тема 4. Планування власних надходжень бюджетних установ

Сутність власних надходжень бюджетної установи. Види власних надходжень. Особливості планування надходжень спеціального фонду кошторису. Здійснення операцій на спеціальних реєстраційних рахунках.

Рекомендована література: 1; 12; 14.

^ Тема 5. Планування обсягів закупівель товарів (робіт, послуг) за державні кошти

Тендерні торги. Функціонування тендерних комітетів. Планування закупок та визначення предмету закупки. Види процедур закупок. Визначення переможця торгів, акцепт або відхилення тендерних пропозицій. Подання звітності.

Рекомендована література: 1; 3; 5; 12; 14.

^ Тема 6. Планування необхідного обсягу необоротних активів

Класифікація необоротних активів. Оцінка необоротних активів. Придбання необоротних активів. Експлуатація і знос необоротних активів. Ремонт та технічне обслуговування необоротних активів. Списання, ліквідація або продаж необоротних активів. Інвентаризація необоротних активів.

Рекомендована література: 1; 12; 13; 14.

^ Тема 7. Планування запасів бюджетної установи

Класифікація запасів. Організація обліку та документальне оформлення надходжень запасів. Придбання запасів. Особливості обліку запасів. Інвентаризація запасів.

Рекомендована література: 1; 12; 14.

^ Тема 8. Планування розрахунків бюджетної установи

Розрахунки по заробітній платі. Розрахунки зі стипендіатами. Розрахунки за службовими командировками. Особливості відряджень по Україні. Особливості відряджень за кордон. Розрахунки з іншими дебіторами й кредиторами.

Рекомендована література: 1; 13; 14.

^ МОДУЛЬ 4. ОПОДАТКУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Тема 9. Оподаткування бюджетної установи

Податок на прибуток. Податок на додану вартість. Податок на доходи фізичних осіб. Плата за землю. Податок з власників транспортних засобів. Збір за спеціальне використання водних ресурсів. Збір за забруднення навколишнього природного середовища. Комунальний податок.

Рекомендована література: 2 – 12.

^ Тема 10. Збори у фонди соціального страхування

Збір в Пенсійний фонд. Збір у Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Збір у Фонд загального державного соціального страхування України на випадок безробіття. Збір у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Рекомендована література: 2 – 12.

^ МОДУЛЬ 5. ЗВІТНІСТЬ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

Тема 11. Форми й принципи складання звітності бюджетної установи

Класифікація звітності за обсягом, складом і містом подання. Форми місячної звітності. Форми квартальної звітності. Статистична звітність бюджетних установ.

Рекомендована література: 2 – 12.


^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

До бюджетних організацій відносяться органи та установи, які визначені Конституцією України, а також установи і організації, які були створені органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, які повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету або місцевих бюджетів. До таких організацій, зокрема, належать установи охорони здоров'я, культури і мистецтва, фізичної культури і спорту, учбові заклади, а також інші установи, створені для задоволення соціально-економічних, освітніх, культурно-просвітницьких потреб населення.

Бюджетні установи відносяться до одного з різновидів організацій некомерційного характеру, для яких отримання прибутку не є основною діяльністю.

Рішення про створення бюджетної організації, яке приймається відповідними органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, за наявністю необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців, підлягає обов'язковому узгодженню з уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Основним фінансовим документом для бюджетних організацій є кошторис доходів і витрат, на підставі якого бюджетна організація має повноваження на отримання доходів і здійснення витрат. Кошторис доходів і витрат визначає об'єм та спрямованість засобів для виконання бюджетною організацією своїх функцій і досягнення цілей, встановлених на календарний рік відповідно до бюджетного призначення.

Основним документом, що визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності є Закон України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV зі змінами та доповненнями.

Бухгалтерський облік господарських операцій в бюджетних організаціях ведеться відповідно до Плану рахунків і Порядку його вживання, які затверджені наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 р. № 114.

Крім того, бюджетні установи при відображенні господарських операцій разом з Планом рахунків і Порядком його вживання користуються наступними документами:

Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64;

Інструкцією про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 10.07.2000 р. № 61;

Інструкцією з обліку запасів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 08.12.2000 р. № 125;

Інструкцією про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядок їх складання, затвердженою наказом Державного казначейства України від 27.07.2000 р. № 68, а також іншими документами.

Поняття бюджетної організації не має строго юридичного сенсу і покликане відобразити різні організаційно-правові форми, що використовуються у даний час в органах влади, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Бюджетна послуга - умовне позначення державних (муніципальних) функцій, зокрема регулюючих і адміністративних, а також господарської діяльності, що виконуються бюджетними організаціями.

^ ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Відповідно до чинного законодавства діяльність бюджетних організацій здійснюється за рахунок коштів, що поступають з бюджету, і додаткових доходів, отримання яких дозволено законодавством України.

Бюджетні організації фінансуються безпосередньо з державного або місцевого бюджету. Бюджетне фінансування - це виділення коштів з бюджету (державного або місцевого) в розпорядження керівників установ і організацій на здійснення витрат, які передбачені бюджетом.

Основні принципи побудови бюджетної системи України, її структура, правові основи функціонування визначені в Бюджетному кодексі України від 21.06.2001 р. № 2542-Ш (далі - БКУ).

Згідно із ст. 82 БКУ витрати, які здійснювались за рахунок коштів державного бюджету і місцевих бюджетів, підрозділяються на:

1) витрати на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші витрати, які не можуть бути передані на виконання органам місцевого самоврядування;

2) витрати, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання органам місцевого самоврядування з метою забезпечення найефективнішого їх виконання;

3) витрати на реалізацію прав і обов'язків місцевого самоврядування, що мають місцевий характер і визначені законами України.

Фінансування бюджетних організацій здійснюється за умовами дотримання наступних основних принципів:

1. Фінансування проводиться в межах асигнувань, передбачених кошторисом бюджетної установи.

2. При фінансуванні слід обов'язково дотримуватись принципу цільового використовування бюджетних засобів.

3. Бюджетне фінансування має безвідплатний характер.

Для здійснення програм і заходів, фінансування яких проводиться за рахунок бюджетних коштів, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні організації в особі їх керівників, уповноважених на отримання бюджетних асигнувань, прийняття бюджетних зобов'язань і здійснення витрат за рахунок коштів бюджету.

Залежно від обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів підрозділяються на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головний розпорядник бюджетних коштів - це розпорядник, якому затверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті і який має право:

- витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, яку він очолює;

- витрачати засоби бюджету на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою;

- розподіляти надані йому кошти з бюджету між розпорядниками нижчого рівня;

- затверджувати кошториси і плани асигнувань розпорядників нижчого рівня.

До головних розпорядників бюджетних коштів відносяться:

1) міністерства, відомства та інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди, установи і організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також Національна Академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтва України в особі їх керівників - по Державному бюджету України;

2) керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавських органів - по місцевому бюджету.

Розпорядниками бюджетів нижчого рівня є розпорядники, які в своїй діяльності підлеглі відповідному головному розпоряднику вищого рівня та (або) діяльність якого координується через нього.

До розпорядників коштів нижчого рівня відносяться керівники установ та організацій, які мають підвідомчі установи, що одержують кошти з бюджету на здійснення витрат своєї установи, а також на витрати підвідомчих установ.

^ КОШТОРИС ДОХОДІВ І ВИТРАТ БЮДЖЕТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Кошторис бюджетної установи - основний плановий документ, що надає повноваження бюджетній організації на отримання доходів та здійснення витрат, визначає обсяг і спрямованість коштів для виконання її функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет. При цьому під бюджетним призначенням слід розуміти повноваження, надане явному розпоряднику бюджетних коштів БКУ, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні й тимчасові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Таким чином, для бюджетної установи кошторис є основним документом, що визначає обсяг, цільове надходження та використання коштів, виділених з бюджету на утримання установи протягом року.

Невід'ємною частиною кошторису є план асигнувань, що є місячним розподілом асигнувань, затверджених в кошторисі для загального фонду. На відміну від кошторису, план асигнувань складається за скороченою формою економічної класифікації витрат (КЕКВ):

1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»,

1120 «Нарахування на заробітну плату»,

1132 «Медикаменти і перев'язувальний матеріал»,

1133 «Продукти харчування»,

1160 «Оплата комунальних послуг і енергоносіїв»,

1171 «Дослідження, розробки, окремі заходи розвитку щодо реалізації державних (регіональних) програм»,

1172 «Окремі заходи щодо реалізації державних (регіональних) програм, не віднесених до заходів розвитку»,

1340 «Поточні трансферти населенню»,

5000 «Інші витрати».

Відповідно до Порядку № 228 кошториси підрозділяються на: індивідуальні, зведені й кошториси на централізовані заходи.

Індивідуальний кошторис складає кожна бюджетна організація і подає безпосередньо вищестоящій організації. При цьому індивідуальні кошториси складають всі бюджетні установи, незалежно від того, ведуть вони облік самостійно або обслуговуються в централізованій бухгалтерії по кожній функції, що виконується.

Зведені кошториси, зведені плани асигнувань загального фонду бюджету, зведені плани надання кредитів із загального фонду бюджету і зведені плани спеціального фонду є зведенням показників індивідуальних кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, які складаються головним розпорядником бюджетних коштів для представлення Мінфіну, Міністерству фінансів АРК, місцевим фінансовим органам та органам держказначейства.

Кошторис на централізовані заходи складається міністерством, відомством, органом виконавчої влади або місцевого самоврядування для фінансування витрат на разові заходи (наприклад, наради, конференції і т.п. заходи). При цьому асигнування в кошторис на централізовані заходи включаються тільки в тому випадку, якщо проведення таких заходів за рахунок засобів відповідного бюджету не суперечить законодавству України.

Кошторис бюджетної організації складається з двох частин: загального і спеціального фонду. Загальний фонд кошторису включає надходження із загального фонду бюджету і розподіл витрат, складений відповідно до повної економічної класифікації витрат для виконання бюджетною організацією основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету відповідно до класифікації кредитування бюджету. Спеціальний фонд кошторису включає надходження із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл, складений відповідно до повної економічної класифікації на здійснення витрат згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням даною організацією основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету відповідно до законодавства згідно з класифікацією кредитування бюджету.

Крім того, загальний і спеціальний фонд кошторису складаються з прибуткової і витратної частини. У прибутковій частині кошторису віюображуються плановані обсяги надходження засобів, які передбачається спрямувати на покриття витрат установи. У витратній частині кошторису відображається загальна сума витрат, які заплановано здійснити протягом року даною бюджетною організацією, з розподілом їх за кодами економічної класифікації витрат.

Причому всі показники, що характеризують витрати бюджетної організації, згруповані в кошторисі за принципом побудови економічної класифікації витрат бюджету.

Процес складання кошторисів бюджетними організаціями починається з того, що Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи повідомляють головним розпорядникам дані про граничні обсяги витрат і надання кредитів загального фонду проекту відповідного бюджету наступного року. Ці дані формуються виходячи із запланованих доходів державного і місцевих бюджетів наступного року. Разом з цими даними головним розпорядникам коштів бюджету надаються необхідні інструктивні матеріали для формування бюджетних запитів.

Після цього головні розпорядники бюджетних коштів, керуючись вказівками Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів по складанню проектів відповідних бюджетів наступного року здійснюють наступні заходи:

- встановлюють для підвідомчих установ граничні обсяги витрат та/або надання кредитів із загального фонду бюджету, термін представлення проектів кошторисів;

- забезпечують підвідомчі установи вказівками зі складання проектів кошторисів;

- проводять наради з керівниками підвідомчих установ з питань складання проектів кошторисів, дотримання вимог чинного законодавства, а також строгого режиму економії грошових коштів і матеріальних цінностей;

- розробляють і повідомляють підвідомчим установам відповідні показники, яких вони повинні дотримуватись при складанні проектів кошторисів і які необхідні для правильного визначення витрат або надання кредитів;

- забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що здійснюються безпосередньо головними розпорядниками.

Відповідно до Порядку № 228 планування прибуткової і витратної частини кошторису проводиться з урахуванням наступних вимог.

У прибутковій частині проекту кошторису вказуються планові обсяги надходжень із загального фонду бюджету й обсяги надходжень із спеціального фонду, які планується спрямувати на здійснення витрат або надання кредитів із загального і спеціального фондів.

Формування прибуткової частини загального фонду здійснюється виходячи з планових обсягів бюджетних асигнувань, які виділяються на утримання даної організації. Дані про планові обсяги бюджетних асигнувань повідомляються установі безпосередньо вищестоящою організацією.

Планування прибуткової частини спеціального фонду проводиться на підставі розрахунків доходів, які очікується одержати в наступному році. До таких надходжень відносяться кошти, які були одержані бюджетною організацією від надання послуг, виконання робіт і реалізації продукції або іншої діяльності. При цьому Порядком № 228 передбачено, що формування прибуткової частини спеціального фонду проводиться на підставі розрахунків, які складаються по кожному джерелу доходів та/або фінансування бюджету або повернення кредитів до бюджету, запланованому в наступному році.

При складанні цих розрахунків враховуються наступні показники:

обсяг наданих тих або інших платних послуг;

розмір плати з розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватись відповідно до законодавства;

інші розрахункові показники (площа приміщень та вартість обладнання, іншого майна, що здається в оренду, кількість місць в гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок і т. п.);

прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету;

прогнозний обсяг повернення засобів, що мають цільове призначення, до бюджету.

На підставі вказаних показників визначається сума надходжень наступного року з кожного джерела надходжень з урахуванням конкретних умов роботи установи. Загальна сума планованих надходжень із спеціального фонду наводиться у зведенні показників спеціального фонду кошторису (далі - зведення), який додається до кошторису. Форма зведення затверджена наказом № 57.

У витратній частині проекту кошторису планується загальна сума витрат бюджетної установи в розрізі кодів економічної класифікації.

При визначенні обсягів витрат та/або надання кредитів з бюджету бюджетні організації повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах, виходячи з їх основних виробничих показників та контингентів, які встановлюються для установи (кількість класів, учнів в школах, ліжок в лікарнях, дітей в дошкільних установах і т. п.), обсягу роботи, що виконується, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм і запланованих заходів щодо скорочення витрат у планованому періоді, крім того, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості.

Планування витрат по кошторису проводиться на підставі встановлених норм витрат і діючої сітки установи, тобто при формуванні витрат бюджетною організацією враховуються такі показники:

- оперативно-виробничі показники діяльності установи (кількість шкіл, чисельність учнів в них, кількість лікарень і лікарняних ліжок і т. д.);

- норми бюджетних витрат на розрахункову одиницю (на клас у школі, ліжко або койко-день в лікарні, на дитину або діто-день в дошкільній установі).

При цьому норми бюджетних витрат є обсягом витрат (в натуральному або вартісному вираженні), встановленим в розрахунку виходячи з основних показників діяльності установи.

Матеріальні норми витрат (в натуральному вираженні) відображають витрати матеріальних ресурсів (в кількісному вираженні) на одиницю вимірювання витрат. Наприклад, склад і кількість продуктів харчування на одного хворого, кількість електроенергії на освітлення 1 м2 площі приміщення, норми витрати паливно-мастильних матеріалів і т.д.

Грошова норма є матеріальною нормою, переведеною в грошовому вираженні, виходячи зі встановлених тарифів. Наприклад, кількість койко-днів у лікарні, помножена на встановлену норму витрат на одне ліжко, складе витрати на харчування по даній лікарні.

Порядком № 228 передбачені певні особливості планування витрат із спеціального фонду.

По-перше, розподіл витрат проводиться виключно в межах і за рахунок надходжень, запланованих на цю мету в спеціальному фонді у проекті кошторису.

По-друге, планування витрат із спеціального фонду проводиться в такій послідовності:

за встановленими напрямами використовування;

на погашення заборгованості установи за бюджетними зобов'язаннями за спеціальним та загальним фондами кошторису;

на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) витратами загального фонду.

Всі показники витрат або надання кредитів з бюджету, що включені в проект кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації витрат або класифікації кредитування бюджету і деталізується за видами і кількістю товарів (робіт, послуг) з вказівкою вартості за одиницю.

Проекти кошторисів, надані розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у встановлені терміни, розглядаються головними розпорядниками з погляду законності й правильності розрахунків, доцільності запланованих витрат або надання кредитів з бюджету, правильності їх розподілу відповідно до економічної класифікації витрат або класифікації кредитування бюджету, повнотою надходження доходів або повернення кредитів, дотримання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів та ін.

На підставі проектів індивідуальних кошторисів, представлених підвідомчими установами, вищестоящі організації складають проекти зведених кошторисів і формують бюджетні запити, які спрямовуються в Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи для включення в проекти відповідних бюджетів в установленому порядку.

У тижневий термін після публікації Закону України про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування - це документ, що містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх щомісячний розподіл, а також інші показники, які відповідно до законодавства повинні бути визначені на підставі відповідних нормативів. Лімітна довідка видається відповідно Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, - місцевим фінансовим органом, розпорядником вищого рівня і доводиться головним розпорядникам, розпорядникам нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних засобів (окрім планів використання бюджетних коштів одержувачами), щомісячних планів використання бюджетних коштів.

Головні розпорядники протягом двох тижнів після отримання лімітних довідок подають Мінфіну, Мінфіну АРК, місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду бюджету, зведених планів надання кредитів із загального фонду бюджету, зведених планів спеціального фонду. Головні розпорядники коштів, через яких бюджетні призначення одержують вузи і наукові установи, окрім цих документів, подають також уточнені проекти зведених планів використання бюджетних коштів і зведених щомісячних планів використання бюджетних засобів для складання та затвердження відповідно до бюджетних призначень, встановлених у відповідному бюджеті для загального і спеціального фонду в розрізі головних розпорядників, розпису відповідного бюджету. В розпис відповідного бюджету входять:

- річний розпис асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) відповідного бюджету за повною економічною класифікацією витрат, що відповідає зведеним показникам усіх кошторисів;

- річний розпис повернення кредитів до відповідного бюджету і надань кредитів з відповідного бюджету відповідно до класифікації кредитування бюджету, що відповідає зведеним показникам усіх кошторисів;

- річний розпис витрат спеціального фонду з розподілом за видами надходжень за відповідними розділами бюджетної класифікації, що відповідає зведеним показникам всіх кошторисів;

- щомісячний розпис асигнувань загального фонду відповідного бюджету і щомісячний розпис спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ і відповідних витрат) за скороченою економічною класифікацією витрат і за класифікацією кредитування бюджету, що відповідає зведеним показникам усіх планів асигнувань загального фонду бюджету і планів спеціального фонду;

- щомісячний розпис повернення кредитів до загального фонду відповідного бюджету і щомісячний розпис надання кредитів із загального фонду відповідного бюджету згідно із класифікацією кредитування бюджету, яка наведена в системі зведених показників всіх планів надання кредитів із загального фонду бюджету.

Згідно із статтею 27 Закону «Про державний бюджет України на 2006 рік» забороняється збільшення бюджетних призначень по загальному і спеціальному фондах на:

1) оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших витрат, тобто за кодом 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ», у тому числі і за кодами 1111 «Заробітна плата», 1112 «Грошове утримання військовослужбовців»;

2) витрати розвитку за рахунок зменшення витрат споживання. З 01.01.2005 р. Законом про держбюджет введено розподіл витрат бюджету на витрати розвитку і витрати споживання. У зв'язку з цим були внесені зміни в наказ Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію витрат та її впровадження» від 27.12.2001 р. № 604, якими було дано роз'яснення щодо вживання понять витрат розвитку і витрат споживання. Так, до витрат споживання відноситься частина витрат бюджетів, що забезпечують поточне функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні міжбюджетні трансферти і витрати на фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення і соціально-культурної сфери, а також інші витрати, не віднесені до витрат розвитку і нерозподілених витрат. Витрати споживання відповідно до економічної класифікації витрат формуються за рахунок:

- поточних витрат за КЕКВ 1110 - 1140; 1160; 1172; 1200; КЕКВ 1320 - 1350;

- субсидій і поточних трансфертів підприємствам, установам, організаціям (КЕКВ 1310), які відповідно до функціональної класифікації витрат і кредитування відносяться до загальнодержавних функцій (КФКВК 0100, окрім КФКВК 0140 і 0150); оборони (КФКВК 0200, окрім КФКВК 0250); громадському порядку, безпеці і судовій владі (КФКВК 0300, окрім КФКВК 0370); охорона навколишнього середовища (КФКВК 0500, окрім КФКВК 0530); охорона здоров'я (КФКВК 0700, окрім КФКВК 0750); духовного і фізичного розвитку (КФКВК 0800, окрім КФКВК 0840); утворення (КФКВК 0900, окрім КФКВК 0980); соціального захисту і соціального забезпечення (КФКВК 1000, окрім КФКВК 1080).

До витрат розвитку відносяться витрати бюджетів на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності. Витрати розвитку відповідно до економічної класифікації витрат формуються за рахунок:

- капітальних витрат (КЕКВ 2000);

- досліджень і розробок, окремих заходів розвитку щодо реалізації державних (регіональних) програм (новий КЕКВ 1171);

- матеріалів, інвентаря, будівництва, капітального ремонту і заходів спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення (КЕКВ 1150);

- субсидій і поточних трансфертів підприємствам, установам, організаціям (КЕКВ 1310), які відповідно до функціональної класифікації витрат і кредитування відносяться до: науковим дослідженням (КФКВК 0140, 0150, 0250, 0370, 0480, 0530, 0630, 0750, 0840, 0980, 1080); економічної діяльності (КФКВК 0400); житлово-комунального господарства (КФКВК 0600);

3) витрати за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органі