Реферат: Міністерство культури І туризму україни кам’янець-подільське училище культури кам’янець-Подільський, 2007 Укладач

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКЕ УЧИЛИЩЕ КУЛЬТУРИ








Кам’янець-Подільський, 2007


Укладач: Чорна Н.П., викладач гуманітарних дисциплін Кам’янець-Подільського училища культури, спеціаліст «ІІ категорії»


Розглянуто та рекомендовано на засіданні циклової комісії гуманітарних дисциплін та іноземних мов Кам’янець-Подільського училища культури

(протокол № від 2007 року)


Абстрагування (лат. abstractio - відтягую, відриваю) - відокремлення у свідомості одних ознак від інших, а також від об’єктів, яким вони властиві.

Абулія (гр. abulia - нерішучість) - психопатологічний синдром, який характеризується загальною в’ялістю, відсутністю будь-якої ініціативи, прагнення до діяльності, послабленням волі.

Агогіка (гр. а - не й agoge - відведення, віднесення) - наука про шляхи запобігання відхиленням у поведінці дітей та підлітків.

^ Адаптація сенсорна (лат. adapto - пристосовую і sensorium - орган чуття) - зміна чутливості аналізатора під впливом подразника постійної сили, який діє протягом тривалого часу, а також пристосування до нього.

Акомодація (лат. accomodatio - пристосування) - зміна форми кришталика ока, завдяки якій на сітківці ока чітко фокусуються зображення предметів, що розташовані на різній віддалі від спостерігача.

^ Аксон (гр. axon - вісь) - довгий відросток нейрона, по якому збудження передаються іншим клітинам.

Актив учнівський (лат. activus - діяльний) - найініціативніша частина учнівського колективу. Істотно впливає на формуванні громадської думки в групі чи закладі освіти та охоче займається громадською роботою.

Активація - стан нервової системи, який характеризує її збудження і реактивність; процес підсилення активності головного мозку.

^ Активізація пізнавальної діяльності - мобілізація вчителем, викладачем інтелектуальних, моральних та фізичних сил учнів, студе­нтів для досягнення конкретної мети навчання й виховання.

Активність - риса темпераменту, що характеризується енергі­єю впливу людини на навколишній світ і подоланням перешкод на шляху до мети.

^ Активність характеру - структурна властивість характеру, яка визначається ступенем протидії зовнішнім обставинам.

Актуалізація досвіду учнів (лат. actualis - справжній, теперіш­ній) - відтворення в пам'яті учнів знань, уявлень, чуттєвого досвіду.

^ Акцентуація характеру (лат. accentus - наголос) - граничний варіант норми, наслідок посилення окремих рис характеру.

Алгоритм (лат. algorithmus - сукупність дій) - сукупність пра­вил, дій для розв’язування певної задачі.

Аналіз (гр. analysis - розкладання) - метод наукового дослі­дження, що полягає в уявному чи фактичному розкладанні цілого на його складові. У психології - мисленнєва операція, що передбачає розчленування об’єктів у свідомості, виділення їх окремих частин, елементів, ознак і властивостей.

^ Аналіз продуктів діяльності - метод вивчення кількісного і які­сного складу матеріалізованих результатів психічної діяльності лю­дини - архівних матеріалів, щоденників, креслень, малюнків, виго­товлених предметів тощо.

Аналізатор - орган чуття, який здійснює аналіз і синтез подраз­ників, що надходять із внутрішнього і зовнішнього середовищ. Склада­ється з рецептора, провідних нервових шляхів (доцентрових і відцент­рових) і мозкової ділянки.

Андрагогіка (гр. andros - чоловік, доросла людина і agoge - відведення, віднесення) - наука про освіту і виховання людини упро­довж усього її життя.

Анкета (лат. enquerere - розслідувати, шукати) - складений дослідником список запитань для повного контингенту осіб, відпо­віді на які є вихідним емпіричним матеріалом для узагальнень.

Анкетування - метод збирання фактів на основі письмового са­мозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою.

^ Антинаркогенне виховання - виховна діяльність, спрямована на формування в молоді несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків).

Антропогенез (гр. anthropos - людина і genesis - походження) - процес виділення людини зі світу тварин та її розвитку.

Апперцепція (лат. ad - до і perceptio - сприймання) - залежність сприймання від змісту психічного життя і особливостей особистості.

Апраксія (гр. apraxia - бездіяльність) - порушення здатності виконувати доцільні звичні дії і рухи, що виникає при ураженні окре­мих ділянок головного мозку.

Аргумент (лат. arguo - показую, виявляю) - підстава, доказ, які наводять для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.

Архетип (гр. arche - початок, походження і їуроз - відбиток, форма) - центральне поняття аналітичної психології. Спосіб поєд­нання образів, які передаються від покоління до покоління. За К.-Г. Юнгом, архетипи є структурними елементами людської психіки, які містяться в колективному несвідомому, задають загальну структуру особистості, структурують розуміння людиною світу та самої себе і є основою творчості.

^ Асиметрія функціональна півкуль головного мозку - неоднаковість функціонального призначення лівої і правої півкуль головного мозку людини. Ліва півкуля забезпечує оперування вербально-знаковою інформацією, а права - образами дійсності. У тварин такої асиметрії немає.

Асоціація (лат. associo - приєдную, з’єдную) - група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно значущий для кожного зміст спільної діяльності.

Атракція (лат. attractio - притягування) - привабливість одного партнера по спілкуванню для іншого.

Аутизм (гр. autos - сам) - хворобливий стан психіки людини, що характеризується послабленням зв’язків із реальністю, зосередженістю на власних переживаннях, створенням свого примарного світу.

Афект (лат. affectus - пристрасть, хвилювання) - емоційний процес, який виникає у людини швидко, протікає бурхливо і характеризується значними змінами свідомості та порушенням вольового контролю за діями.

^ Афективно-комунікативна функція спілкування - функція і спілкування, що проявляється у зміні інтенсивності, а інколи й модальності емоційних станів людини в процесі спілкування.

^ Бажання - усвідомлене і цілеспрямоване прагнення людини, яке не викликає довільних дій.

Бар’єри спілкування (франц. barriere - перешкода) - психологічні перешкоди, які виникають у спілкуванні.

^ Батьківський комітет школи - орган батьківської громадськості, який сприяє школі у вирішенні навчально-виховних і господарських питань.

Бездоглядність дитяча - відсутність у дітей та підлітків постійного місця проживання, певних занять, сімейного чи державного піклування й систематичного виховного впливу внаслідок утрати батьків, залишення сім'ї, втечі з виховного закладу тощо.

Бесіда - розмова, обмін думками між двома чи кількома особами. У психології використовується як метод вивчення психічних явищ у процесі безпосереднього спілкування за спеціально розробленою програмою. У педагогіці - метод навчання, при якому педагог за допомогою вміло поставлених запитань спонукає учнів, студентів до відтворення набутих раніше знань, до самостійних висновків і узагальнень на основі засвоєного матеріалу.

^ Бесіда репродуктивна (лат. re і producere - знову виробляти) - бесіда, спрямована на відтворення раніше засвоєного матеріалу.

Бесіда фронтальна - бесіда, яка проводиться з усім класом або студентською групою.

^ Бібліогенне захворювання (гр. bsblion - книга і genos - рід, походження) - захворювання, викликане читанням описів різних хвороб.

Важковиховуваність - у широкому розумінні, поняття, що пояснює труднощі у вихованні, з якими стикається педагог у виховному процесі; у вузькому розумінні, максимально наближений рівень відхилень у поведінці дитини, яка потребує уваги й зусиль педагога для їх подолання.

^ Великі півкулі головного мозку - орган вищої нервової діяльності, до складу якого входять кора великих півкуль і приблизно 14 мільярдів підкіркових нервових клітин. Кора великих півкуль пов’язана зі свідомістю і вищими психічними функціями людини, з набутим досвідом і на учінням.

Вербальний (лат. verbum - слово) - мовний, словесний

Верніке центр - слухово-мовна ділянка кори головного мозку. При її ураженні людина ще може вимовляти окремі слова, але не розуміє мови інших людей.

^ Верхній абсолютний поріг чутливості - максимальна сила подразника, за якої виникає відчуття, ще адекватне подразнику, що діє.

Взаємодія відчуттів - зміна чутливості одного аналізатора під впливом подразнення інших органів чуття.

^ Взаємодія навичок - вплив однієї сформованої навички на формування і функціонування іншої.

Взаємохарактеристика - прийом самовиховання, що реалізується через складання і обговорення товаришами характеристик один одного.

Викладання - діяльність викладача в процесі навчання під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, повідомляє нові знання, організовує спостереження, лабораторні і практичні заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь і навичок.

^ Використання життєвого досвіду учнів, студентів – метод навчання, який полягає в осмисленні наукових основ перебігу процесів, які учні, студенти спостерігали в житті чи в яких самі брали участь.

^ Вимога негативна - вимога, яка своїм змістом і формою вираження демонструє негативне ставлення педагога до діяльності вихованця, до прояву його негативних якостей (осуд, погроза, недовір’я).

^ Вимога нейтральна - вимога, в якій не виявляється чітке ставлення вихователя до вихованця. Базується на ставленні вихованця до стимульованої діяльності (натяк, умовна вимога, вимога в ігровій формі).

^ Вимога позитивна - вимога, що виражає позитивне ставлення педагога до вихованця під час її пред’явлення (прохання, довір’я схвалення).

Виправлення - складний психічний процес перебудови особистості, що відбувається під впливом перевиховання і самостійної роботи над усуненням відхилень у власній свідомості та поведінці.

Висновок - одержане логічним шляхом судження, яке містить нову чи додаткову інформацію.

Витіснення - спосіб уникнення внутрішнього конфлікту завдяки вилученню зі свідомості неприємної інформації.

Витримка - вольова якість, що виражається у вмінні людини своєчасно стримувати небажані спонуки, дії і вчинки.

Вихованість – відповідність рис і поведінки вихованця меті й завданням виховання.

Виховання - цілеспрямований та організований процес формування особистості.

^ Вища нервова діяльність - відображувальна умовнорефлекторна діяльність кори головного мозку і найближчих до неї підкіркових центрів, на яких ґрунтується психічна діяльність людини і тварин.

^ Вищі психічні функції - загальна назва, яка об’єднує види пізнавальних процесів у людей. До В. п. ф. належать довільні і опосередковані форми уваги, сприймання, пам’яті, мислення, уяви і мовлення.

Відображення - загальна властивість матерії, яка проявляється у здатності матеріальних об’єктів відтворювати з різною адекватністю ознаки, властивості й характеристики інших об’єктів.

Відтворення - мнемічний процес, який забезпечує відновлення матеріалу, що зберігається в пам’яті.

Відчуття - відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ об’єктивного світу внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.

^ Вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих) - галузь педагогіки, що досліджує закони та закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп.

Віктимологія (лат. victima - жертва і гр. logos - слово, вчення) - наука про людей, які стали жертвами несприятливих соціальних умов та насильств.

^ Власне відтворенн
Інформаційно-комунікативна функція спілкування (лат. informo - пояснюю і communico - з’єдную, повідомляю) - функція що об’єднує процеси формування, передавання і приймання інформації людьми.

Історія педагогіки і школи - галузь педагогіки, що вивчає розвиток педагогічних ідей і практику освіти різних історичних епох.

^ Катехізисна бесіда (гр. katechesis - настанова) - бесіда, спрямована на відтворення тверджень, які потребують дослівного запам’ятовування.

Каузальна атрибуція (лат. causa - причина і attributio - приписування) -причинне пояснення вчинків партнера шляхом “приписування” йому почуттів, намірів і мотивів поведінки.

Керівник - особа, що управляє трудовою діяльністю групи на основі адміністративно-правових повноважень і узвичаєних норм співжиття.

^ Коефіцієнт розумової обдарованості (IQ) (англ. intellecttual quotient - коефіцієнт інтелектуальності) - стандартизований кількі­сний показник рівня розумового розвитку людини, який одержують за допомогою тестів інтелекту.

^ Козацька педагогіка - педагогіка українського народу, спря­мована на формування мужнього громадянина (козака-лицаря), з яскраво вираженою українською національною свідомістю, твердою волею і характером.

Колектив (лат. collectivus - збірний, нагромаджений) - група, в якій міжособистісні стосунки опосередковуються суспільно цін­ним і особистісно значущим змістом спільної діяльності.

^ Колективне несвідоме - колективний досвід людства, який пе­редається від покоління до покоління і проявляється в поведінці кон­кретної людини.

Коливання уваги - періодичні, короткочасні мимовільні зміни рівня інтенсивності уваги.

Комунікатор (лат. communico - спілкуюся з кимось) - людина, яка повідомляє інформацію, кодуючи її за допомогою різних знаків.

^ Конвергенція очей (лат. convergo - сходжуся, наближаюся) - зведення на предметі зорових осей обох очей.

Константність сприймання (лат. constans - незмінний, постій­ний) - відносна постійність перцептивного образу (розміру, форми і кольору) при зміні відстані, положення спостерігача, освітленості предмета тощо.

Консультація (лат. consulto - прошу поради) - порада, пояс­нення педагога учням і студентам з будь-якого питання.

Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення) - зіткнення протилежних думок, цілей, інтересів, позицій; крайнє загострення суперечностей.

Конформність (лат. conformis - подібний, відповідний) - здат­ність людини за внутрішньої незгоди піддаватися тиску групи, що про­являється у зміні її поведінки відповідно до вимог групи.

^ Концентрація уваги - міра заглибленості людини у певний вид діяльності.

Кора головного мозку - поверхнева оболонка півкуль головно­го мозку, утворена сімома шарами вертикально орієнтованих нерво­вих клітин.

^ Корекційна педагогіка (лат. correctio - виправлення, поліпшен­ня) - галузь педагогіки, предметом якої є виховання, навчання та освіта дітей із вродженими чи набутими відхиленнями у фізичному або психічному розвитку.

Корпорація (лат. corporatio - зв’язок) - група, в якій міжособи­стісні стосунки опосередковує особистісно значущий для її індивідів, але асоціальний зміст групової діяльності.

^ Критерії ефективності педагогічного процесу - показники, що виражають рівень вихованості учнів.

Критичність мислення (гр. kritike - здатність розрізняти) - якість мислення, що передбачає вміння індивіда суворо оцінюва­ти свої думки і сторонні впливи, піддавати їх сумніву і перевіряти.

“Крок уперед” - прийом самовиховання, що передбачає щоден­не планування на наступний день роботи над собою.

^ Кругозір учня - уявлення, поняття й фактичні відомості про предмети, явища природи, громадського життя й людської психіки, властиві учням на кожному етапі їх розумового розвитку.

^ Культура поведінки (лат. culture - догляд, освіта, розвиток) - дотримання основних норм людського спілкування, вміння знаходи­ти адекватні засоби у спілкуванні з оточуючими.

^ Лабораторна робота (лат. labor - праця) - метод навчання, що передбачає самостійну роботу учнів, студентів за завданням педагога із застосуванням навчальних приладів, інструментів, матеріалів, установок та інших технічних засобів.

^ Латентний період відчуття (лат. latentis - прихований) - час, який проходить від початку дії подразника на орган чуття до появи реакції на нього.

Лекція (лат. lectio - читання) - як метод навчання передбачає усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою матеріалу. Як метод виховання реалізується шляхом послідовного, системного викладу інформації з певної проблеми, який має на меті сформувати у слухачів певні погляди і переконання.

^ Лекція вдвох - лекція, яка передбачає проблемний виклад матеріалу в діалозі двох викладачів, що моделює реальні ситуації обговорення теоретичних і практичних питань двома дослідниками.

^ Лекція вступна - лекція, що дає загальне уявлення про завдання і зміст навчальної дисципліни, розкриває структуру й логіку конкретного навчального предмета, викликає до нього інтерес, показує його взаємозв’язок з іншими предметами.

^ Лекція заключна - лекція, що передбачає підбиття підсумків вивченого матеріалу з певного навчального предмета, виділення вузлових питань і зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань для подальшого навчання.

^ Лекція із заздалегідь запланованими помилками – лекція, що передбачає вкраплення у її текст певної кількості наперед підібраних помилок змістового, методичного характеру, які слухачі повинні виявити.

^ Лекція проблемна - лекція, що передбачає засвоєння нової інформації шляхом її “відкриття”.

Лекція-візуалізація (лат. visualis - зоровий) - лекція, на якій демонструють явища і процеси у зручній для зорового сприйняття формі, використовуючи такі демонстраційні матеріали, які не тільки доповнюють слова, а й самі виступають змістовними повідомленнями.

Лекція-прес-конференція - лекція, зміст якої будують на основі отриманих лектором запитань від студентів.

Лідер (англ. leader - вести, керувати) - особистість, за якою інші члени групи визнають право брати на себе найвідповідальніші рішення, що зачіпають їх інтереси і визначають напрям та характер діяльності всієї групи.

^ Лідер авторитарний (гр. autoritas - влада) - лідер, який на практиці застосовує владний одноосібний стиль управління.

Лідер демократичний (гр. demos - народ) - лідер, який вико­ристовує стиль управління, що характеризується розподілом владних повноважень між ним і членами групи, спільним прийняттям рішень і взаємною повагою.

Літота (гр. litotes - простота) - прийом створення образів уяви, який полягає у підкресленому применшенні, недомовленості.

^ Локалізація психічних функцій (лат. localis - місцевий) - міс­це розташування в центральній нервовій системі людини тих мозкових структур, які пов’язані з її психічними процесами, станами і влас­тивостями.

^ Локус контролю (лат. locus - місце) - індивідуальна якість лю­дини, яка характеризує її схильність приписувати відповідальність за наслідки своєї діяльності зовнішнім силам (екстернальний локус кон­тролю) чи внутрішнім станам і переживанням (інтернальний локус ко­нтролю).

^ Макрорівень спілкування (гр. makros - великий, довгий) - рі­вень аналізу, який передбачає вивчення розвитку спілкування про­тягом життя людини.

Мезорівень спілкування (гр. mesos - середній) - рівень ана­лізу спілкування, на якому вивчають окремі контакти між людьми при виконанні певних завдань чи спілкуванні на певну тему.

Меланхолік (гр. melas - чорний і chole - жовч) - людина, яка має меланхолійний темперамент, що характеризується переважан­ням процесів гальмування над процесами збудження в корі головно­го мозку, а також слабкими психічними процесами.

^ Мета - ідеальний образ об’єкта, який у свідомості задовольняє потребу, що виникла.

Мета виховання - сукупність властивостей особистості, які пра­гне сформувати суспільство.

^ Метод аналізу результатів діяльності учня - метод, що перед­бачає вивчення кількісного і якісного складу результатів різних ви­дів діяльності, успішності, участі у конкурсах, громадської роботи уч­нів, студентів, який дає змогу скласти уявлення про їх освітній рівень, вихованість та ін.

^ Метод виховання (гр. methodos - спосіб пізнання) - спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців певних поглядів, переконань, а також навичок і звичок поведінки.

^ Метод моделювання - математичний метод, що передбачає створення й дослідження моделей.

Метод навчання - спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, за допомогою якого вирішуються проблеми освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

^ Метод науково-педагогічного дослідження - шлях опануван­ня складних психолого-педагогічних процесів формування осо­бистості, встановлення об’єктивних закономірностей виховання і на­вчання.

^ Метод педагогічного спостереження - метод, що передбачає спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в при­родних умовах.

Метод психолого-педагогічного тестування - метод визна­чення рівня знань, умінь або загальної інтелектуальної розвиненості особистості за допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань.

^ Метод ранжування - математичний метод розміщення зафіксо­ваних показників у певній послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця елемента у певній множині (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня їх успішності).

^ Метод реєстрування - математичний метод, який полягає у виявленні певної якості в явищах даного класу та її обрахуванні за наявністю або відсутністю (наприклад, кількості скоєних учнем негативних вчинків).

^ Метод узагальнених незалежних характеристик - метод, що передбачає узагальнення відомостей про учнів, студентів, отриманих із різних джерел (від учителів, батьків, ровесників), зіставлення цих відомостей, їх осмислення.

^ Методи контролю - сукупність методів навчання, які дають змогу перевірити рівень засвоєння учнями, студентами знань, сформованості вмінь і навичок.

Методи контролю й аналізу ефективності виховання - методи виховання, що передбачають з’ясування результативності конкретних виховних заходів, виховної роботи загалом у певному колективі.

^ Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності - сукупність методів, спрямованих на передавання і засвоєння учнями знань, формування умінь та навичок.

^ Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності - методи навчання, спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню учнів, студентів навчальною інформацією.

^ Методи стимулювання діяльності й поведінки - методи виховання, які виконують функції регулювання, коригування і стимулювання поведінки і діяльності вихованців.

^ Методи формування свідомості - методи різнобічного вплину на свідомість, почуття і волю вихованця з метою формування у нього поглядів і переконань.

Методи формування суспільної поведінки - методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю вихованців з метою формування у них навичок і звичок суспільної поведінки.

Мислення - суспільно зумовлений, нерозривно пов’язаний із мовленням психічний процес пошуків і відкриття суттєво нового, опосередкованого й узагальненого відображення дійсності у процесі и аналізу і синтезу.

^ Мислення абстрактне (лат. sbstractio - відтягнення, відвертання) - мислення за допомогою понять, які розкривають суть предметів і виражаються в словах і знаках.

^ Мислення аутичне (гр. autos - сам, один) - відірване від дійс­ності мислення, яке керується лише бажаннями, уявленнями і намірами особистості.

Мислення дискурсивне - розгорнуте мовне мислення людини, опосередковане її попереднім досвідом. Система взаємопов’язаних логічних міркувань, у якій кожна наступна думка зумовлена попередньою.

^ Мислення інтуїтивне (лат. intuitio - уява, споглядання) - швидке, згорнуте і малоусвідомлюване мислення, що не має чітко виражених етапів.

Мислення наочно-дійове - мислення, що ґрунтується на безпо­середньому сприйманні предметів у процесі дій із ними.

^ Мислення патогенне (гр. phatos - біль, страждання і genesis - походження) - мислення, що передбачає роздуми, уявлення, пов’язані з образою, соромом, невдачею, страхом чи іншими негати­вними переживаннями, які можуть підсилювати психологічне на­пруження і призвести до виникнення психічних розладів.

^ Мислення практичне (гр. praktikos - діяльний) – мислення, що спрямоване на вирішення практичних задач або перетворення прак­тичних ситуацій.

Мислення продуктивне (творче) (гр. produco - створюю) - ми­слення, продуктом якого є принципово новий або вдосконалений об­раз певного аспекту дійсності.

^ Мислення реалістичне (лат. realis - суттєвий, дійсний) мис­лення, що спрямоване на зовнішній світ, відображає його і керується його законами.

Мислення репродуктивне (лат. re і produco - зновy створюю) - мислення, що виявляється у вирішенні проблем за наявним зраз­ком, віднесенні кожної нової проблеми до вже відомого типу.

^ Мислення саногенне (лат. sanatio - лікування, оздоровлення) - мислення, свідомо спрямоване на подолання негативних емоційних розладів і психічне оздоровлення людини.

^ Мислення теоретичне (гр. theoria - діяльний, активний) про­цес пізнання і створення законів та правил. Здійснюється за допомо­гою понять без звернення до досвіду чи практичних дій з реальними предметами.

^ Міжпредметні зв’язки педагогіки - зв’язки педагогіки з інши­ми науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, яви­ща і процеси.

Мікрорівень спілкування (гр. mikros - малий) - рівень аналізу спілкування, на якому вивчають окремі сполучені акти спілкування, що виступають у ролі його елементарних одиниць.

^ Міміка (гр. mimikos - наслідування) - зовнішнє вираження психічних станів за допомогою м’язів обличчя.

Міцність запам’ятовування - індивідуальна особливість пам’яті, яка виражається в збереженні сприйнятого матеріалу і швидкості його забування.

Мовлення - процес практичного використання мови для спіл­кування.

^ Мовлення внутрішнє - видозміна зовнішнього мовлення. Ви­користовується людиною для планування й організації діяльності, а також для внутрішнього контролю за всіма психічними процесами.

^ Мовлення зовнішнє - словесне мовлення, яким людина корис­тується для повідомлення інформації іншим людям в усній чи письмо­вій формі.

Мовлення писемне - мовлення, яке передбачає передавання його змісту за допомогою символів (літер, знаків, ієрогліфів тощо), що зображуються на матеріальних носіях.

Модуль (гр. modulus - міра) - логічно завершена частина теоре­тичних знань і практичних умінь з певної навчальної дисципліни.

^ Модульно-рейтингове навчання - навчання цілісними, логічно впорядкованими і обґрунтованими частинами (модулями). Результати М.-р. н. є підставою для визначення місця (рейтингу) учня чи студента серед однокласників, одногрупників.

^ Мозковий стовбур - частина центральної нервової системи, до якої входять довгастий мозок, вароліїв міст, середній і проміжний мозок. М. с. здійснює вегетативні функції, природжені рухи, рефлекси орієнтації в просторі, підтримує тонус м’язів, кістяка тощо.

^ Мозочок - один з нижчих відділів головного мозку, з діяльністю якого пов’язане функціонування деяких безумовних рефлексів.

Мораль (лат. moris - звичай) - система ідей, принципів, законів, норм і оцінок, що регулюють стосунки між людьми.

^ Моральна свідомість - одна зі сфер суспільної свідомості, що відображає реальні стосунки і регулює моральний аспект діяльності людини.

Моральна спрямованість - стійка суспільна позиція особистості, що складається на світоглядній основі мотивів поведінки і виявляється в різних умовах як властивість особистості.

^ Моральне виховання - виховна діяльність, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

^ Моральні звички - корисні для суспільства стійкі форми поведінки, які є внутрішньою потребою особистості і виявляються у будь-якій ситуації й умовах.

Моральні переконання - пережиті та узагальнені моральні принципи, норми.

^ Моральні почуття - запити, оцінки, спрямованість духовного розвитку особистості.

Моральність - етичне поняття, що означає практичне втілення етичних норм і принципів.

^ Мотив навчання (лат. motus - рух) - спонукальна причина навчально-пізнавальної діяльності людини.

Мотивація - спонукання, що викликають активність особистості й визначають її спрямованість.

^ Мрія - особлива форма творчої уяви, за допомогою якої людина створює образи бажаного майбутнього.

Навичка - часткова автоматизація виконання і регулювання доцільних рухів.

Навіювання - психологічний вплив однієї людини на іншу, який частково або й повністю не усвідомлюється як тим, хто його здійснює, так і тим, хто йому піддається.

^ Навчальна дискусія - метод навчання, який полягає в обговоренні учителем і учнями, студентами спірного питання навчальною матеріалу.

Навчальна програма - документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, уміння і навички, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

^ Навчальний план - документ про склад навчальних предметів, які вивчають у певному закладі освіти, їх розподіл, тижневу й річну кількість годин, що відводяться на кожний навчальний предмет, про структуру навчального року.

^ Навчальний посібник - книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.

Навчальний рік - час, що відводиться для занять у навчально­му закладі від їх початку до літніх канікул.

Навчання - цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у про­цесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.

Надсвідоме - рівень психічної активності особистості при вико­нанні творчих завдань, який не піддається індивідуальному усвідомлено-вольовому контролю.

^ Наочно-образне мислення - мислення образами, уявленнями, перетворення ситуації в образній формі.

Наполегливість - вольова якість, що виявляється в умінні лю­дини активно викликати дії, потрібні для подолання труднощів, і ене­ргійно діяти під час досягання мети.

^ Народна педагогіка - галузь педагогіки, що охоплює накопи­чений віками народний досвід, погляди на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання підростаючого покоління.

Наслідування - свідоме чи несвідоме повторення, відтворення людиною психічних особливостей і поведінки інших людей.

Настрій - загальний емоційний стан людини, який характери­зує її життєвий тонус упродовж певного часу, породжений емоціями, що переважали в недалекому минулому чи є наявними.

^ Науковий світогляд - цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, пере­конань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й самої себе.

^ Научіння, научування - набуття людиною знань, умінь, навичок і нових форм поведінки.

Національна школа (лат. natio - народ) - навчальний заклад, у якому навчають дітей рідною мовою.

^ Національне виховання - виховання дітей та молоді на культу­рно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і об­рядах, багатовіковій мудрості та духовності.

Невроз - функціональне психічне захворювання, яке розви­вається внаслідок тривалого впливу психотравмуючих факторів, емоційного чи розумового перевантаження.

^ Нейрон (гр. neuron - жила, нерв) - нервова клітина, що пере­дає нервові сигнали.

Необіхевіоризм (гр. neos - новий і англ. behaviour - поведі­нка) - напрям у американській психології, який у 30-х роках XX ст. прийшов на зміну класичному біхевіоризму. Згідно з ним основ­ним завданням психології повинно стати дослідження процесу научіння.

Несвідоме - сукупність психічних явищ, що виникають під впли­вом чинників, яких людина не відчуває і про які нічого не знає.

^ Нестійкість уваги - особливість уваги, яка виявляється у легко­му відвертанні, відволіканні уваги іншими об’єктами.

Нижній абсолютний поріг чутливості - мінімальна сила подра­зника, що, діючи на аналізатор, спричиняє ледве помітне відчуття.

^ Нові інформаційні технології (НІТ) навчання - методологія і технологія навчально-виховного процесу, яка ґрунтується на вико­ристанні новітніх електронних засобів, насамперед ЕОМ.

Обдарованість - високий рівень розвитку загальних і спеціаль­них здібностей, що є передумовою творчих досягнень.

Образ ейдетичний (гр. eidos - вид, вигляд) - надзвичайно яск­равий наочний образ, відтворений через тривалий час після припи­нення дії предмета на органи чуття.

^ Обсяг уваги - кількість об’єктів, які людина може одночасно сприйняти за короткий проміжок часу.

Онтогенез (гр. ontos - суще і genesis - народження, походжен­ня) - індивідуальний розвиток організму з моменту народження до смерті.

Освіта - процес і результат засвоєння учнями систематизова­них знань, набуття умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

^ Осмисленість сприймання - властивість перцептивного образу бути усвідомленим.

Осмислення (розуміння) навчального матеріалу - процес мисленнєвої діяльності, спрямований на розкриття істотних ознак, яко­стей предметів, явищ і процесів та формування теоретичних понять, ідей, законів.

^ Основний психофізичний закон - закон Вебера - Фехнера про залежність інтенсивності відчуття від сили подразника, що діє.

Особистісна спрямованість особистості - переважання в осо­бистості мотивів, спрямованих на забезпечення власного благополуччя.

^ Особистісне несвідоме - сукупність раніше усвідомлених переживань, які стали забутими або витісненими зі свідомості.

Особистісно орієнтована технологія навчання - навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність.

Особистість - суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характеристиками, які є стійкими, соціально зумовленими і виявляються у суспільних зв’язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми та визначають поведінку людини.

^ Оцінка дня, що минув - прийом самовиховання, що полягає в обліку своєї діяльності, щоденному оцінюванні її результатів з виставленням оцінок за певні вчинки.

^ Оцінювання знань - визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оціночних судженнях учителя знань, умінь га навичок учнів відповідно до вимог навчальних програм.

^ Пам’ять - процеси запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування індивідом його попереднього досвіду.

Пам’ять довготривала - основний вид людської пам’яті, який характеризується тривалим збереженням набутих знань, навичок і вмінь.

^ Пам’ять довільна - процеси запам’ятовування і відтворення, які відбуваються відповідно до поставленої мети щось запам’ятати чи відтворити.

Пам’ять емоційна - пам’ять, що виявляється в запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх емоцій і почуттів.

^ Пам’ять короткочасна - пам’ять, яка характеризується швид­ким запам’ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і швидким забуванням.

Пам’ять механічна - пам’ять, що ґрунтується на простому бага­торазовому повторенні матеріалу без розуміння його змісту.

^ Пам’ять мимовільна - процеси запам’ятовування і відтворен­ня, які відбуваються без спеціально поставленої мети щось запам’ятати чи відтворити.

Пам’ять образна - пам’ять, що проявляється у запам’ятовуванні об­разів і уявлень про предмети, явища, властивості та зв’язки між ними.

^ Пам’ять рухова - пам’ять, що проявляється у запам’ятовуванні й відтворенні людиною своїх рухів.

Пам’ять сенсорна - пам’ять, яка характеризується дуже корот­ким (до 2 секунд) збереженням сприйнятої інформації, що фіксується в рецепторах.

^ Пам’ять словесно-логічна - специфічний вид пам’яті, що прояв­ляється в запам’ятовуванні й відтвор