Реферат: Оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва

Проект 19.03.2007

Розділ XVIII. Спеціальні податкові режими


Глава 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва


Ця Глава визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва.


Стаття 1. Визначення термінів


1.1. У цій Главі терміни вживаються у такому значенні:


1.1.1) Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – система оподаткування, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, визначених цим Кодексом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.


1.1.2) Дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отримана у будь-якій формі, у тому числі виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) та визначені в порядку, установленому цим Кодексом, доходи від продажу цінних паперів, основних фондів, невиробничих фондів, нематеріальних активів, проценти, дивіденди, роялті, доходи від надання в оренду (користування) майна та будь-які інші види пасивних доходів.


^ 1.1.3) Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – уся сума коштів, одержана платником єдиного податку на поточний рахунок та/або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) у готівковій формі та (або) безготівковій формах розрахунків за податковий (звітний) період.


^ 1.1.4) Середньооблікова чисельність працюючих – чисельність працюючих у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників, а також тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більше одного календарного місяця, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, за винятком найманих працівників, які знаходяться у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого законодавством.


1.2. Інші терміни використовуються у цій Главі у значеннях, визначених цим Кодексом або іншими законами у частині, що не суперечить цьому Кодексу.


Стаття 2. Платники єдиного податку


2.1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва:


а) юридичні особи – суб’єкти господарювання (далі по тексту – юридичні особи) будь-якої організаційно - правової форми, в яких протягом останніх дванадцяти календарних місяців середньооблiкова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб та обсяг отриманого доходу за цей період не перевищує 1 млн. гривень;


б) фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, з якими протягом календарного року перебувають у трудових відносинах не більше 10 осіб (включаючи членів їх сімей) та обсяг доходу яких, отриманого протягом такого календарного року, не перевищує 500 тис. гривень.


2.2. Не можуть бути платниками єдиного податку:


а) довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, небанківські фінансові установи, інститути спільного інвестування;


б) державні та комунальні підприємства;


в) суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких сукупність часток, що належать юридичним особам та (або) фізичним особам-підприємцям - учасникам таких суб’єктів, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;


г) суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, в тому числі діяльність, пов’язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формах, букмекерської діяльності, організації і утримання тоталізаторів;


ґ) суб’єкти господарювання, які здійснюють обмін іноземної валюти;


д) суб’єкти господарювання, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом і оптовим продажем підакцизних товарів;


е) суб’єкти господарювання, які здійснюють оптовий і роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів (крім роздрібного продажу мастильних матеріалів, фасованих фабричним способом в ємності до 20 літрів);


є) фізичні особи – суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібний продаж підакцизних товарів (крім пива);


ж) спільна діяльність без створення юридичної особи;


з) реєстратори цінних паперів;


и) суб’єкти господарювання – ринки;


і) суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення;


ї) суб’єкти господарювання, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;


й) фізичні особи – підприємці, які здійснюють торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення;


к) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;


л) фізичні особи – підприємці, які здійснюють такі види економічної діяльності: допоміжні послуги у сфері фінансового посередництва та страхування, діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, консультування з питань комерційної діяльності та управління, рекламна діяльність;


м) нерезиденти України та (або) їх постійні представництва, фізичні особи без громадянства.


н) юридичні особи, в яких протягом останніх дванадцяти календарних місяців середньооблiкова чисельність працюючих перевищує 50 осіб та (або) обсяг отриманого доходу за цей період перевищує 1 млн. гривень;


о) фізичні особи – підприємці, з якими протягом календарного року перебувають у трудових відносинах більше 10 осіб (включаючи членів їх сімей) та (або) обсяг отриманого доходу яких перевищує протягом такого календарного року 500 тис. гривень.


Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажені товари (роботи, послуги), крім готівкового та безготівкового розрахунків у грошовій формі.


Стаття 3. Об’єкт оподаткування єдиним податком


3.1. Об’єктом оподаткування єдиним податком є дохід платника податку, з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 3.3 цієї статті.


3.2. З метою оподаткування дохід платника податку поділяється на:


а) виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі операції з їх безоплатної передачі іншим особам;


б) прибуток від відчуження інвестиційних активів;


в) пасивні доходи.


3.3. До об’єкта оподаткування (доходу) платника єдиного податку не включаються


а) одержані платником єдиного податку суми кредитів, поворотної фінансової допомоги, отриманої та поверненої протягом дванадцяти календарних місяців, а також суми, одержані за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника податку;


б) кошти, отримані як відшкодування податку на додану вартість;


в) кошти цільового призначення, отримані від державних фондів соціального страхування;


г) кошти (аванси, передоплати), які повертаються замовнику або покупцю (у випадках повернення товару або розірвання договору), кошти, які повертаються покупцю внаслідок повернення ним товару, але не більше суми, що була сплачена покупцем за цей товар;


ґ) вартість зворотної (заставної) тари, неповернутої протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але у строки не більше дванадцяти календарних місяців з моменту отримання такої зворотної тари;


д) кошти, отримані в оплату за продукцію (товари, роботи, послуги), вартість якої включено до валового доходу (юридичної особи) чи/або загального оподатковуваного доходу (фізичної особи) та реалізовану в період оподаткування за загальною системою, крім випадків їх реалізації за рахунок бюджетних коштів;


е) кошти, які внесені засновниками або учасниками до статутного фонду платника єдиного податку;


є) інші доходи, отримані та оподатковані згідно із спеціальними законами;


ж) суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів;


з) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законом;


и) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом;


і) вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством, якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади;


ї) кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку, при їх цільовому використанні.


Стаття 4. Ставки (розмір) єдиного податку для фізичних осіб


4.1. Ставки єдиного податку для фізичних осіб встановлюються щорічно органами місцевого самоврядування в межах від 20 до 200 гривень з розрахунку на календарний місяць залежно від виду господарської діяльності та місця здійснення такої діяльності.


4.2. Ставки єдиного податку, встановлені органами місцевого самоврядування для фізичних осіб, підлягають оприлюдненню до 15 серпня року, що передує наступному бюджетному року, і є незмінними протягом наступного бюджетного року.


4.3. У разі якщо місцевими радами до початку нового бюджетного року в установленому цією статтею порядку, не визначено ставки єдиного податку по видах діяльності, то до моменту їх перегляду діють ставки податку, визначені для попереднього року.


4.4. У разі коли фізична особа здійснює декілька видів господарської діяльності для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво про сплату єдиного податку i сплачується єдиний податок за більшою ставкою.


4.5. У разі коли фізична особа здійснює господарську діяльність з використанням найманої праці або за участю у господарській діяльності членів своєї сім’ї ставка єдиного податку, встановлена органом місцевого самоврядування, збільшується за кожну таку особу на 20 відсотків.


4.6. У разі коли за результатами звітного (податкового) року фізична особа отримує дохід, який перевищує 300 тис. грн., сума перевищення оподатковується за ставкою 1%.


Стаття 5. Ставки (розмір) єдиного податку для юридичних осіб


5.1. Юридичні особи можуть самостійно обирати одну з наступних ставок оподаткування:


а) 5 відсотків від об’єкта оподаткування, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Платники єдиного податку за ставкою 5 відсотків не є платниками податку на додану вартість;


б) 3 відсотки від об’єкта оподаткування за умови сплати податку на додану вартість.


5.2. Прибуток від відчуження інвестиційних активів оподатковуються окремо за ставкою 15 відсотків.


5.3. Пасивні доходи оподатковуються окремо за ставкою 5 відсотків.


5.4. Розмір об’єкту оподаткування єдиним податком визначається згідно з даними податкового обліку з урахуванням норм цього Кодексу.


Стаття 6. Податковий (звітний) період


6.1. Податковим (звітним) періодом платника єдиного податку є календарний квартал.


6.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.


6.3. Для суб’єктів малого підприємництва, які перейшли на спрощену систему оподаткування з загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, наступного за місяцем, в якому такому суб’єкту було видано свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого податкового (звітного) періоду.


6.4. Для новостворених суб’єктів малого підприємництва перший податковий (звітний) період починається з дня видачі свідоцтва платника єдиного податку і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду, в якому таке свідоцтво було видане.


6.5. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом вважається період, який закінчується днем такої державної реєстрації.


Стаття 7. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку


7.1. Фізичні особи сплачують єдиний податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа включно до початку місяця, за який здійснюється сплата єдиного податку.


7.2. Сплачена сума єдиного податку не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи – платника податку з доходів фізичних осіб, а отримані доходи від здійснення господарської діяльності та оподатковані єдиним податком не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за результатами звітного року.


7.3. Юридичні особи сплачують єдиний податок згідно поданого розрахунку про сплату єдиного податку протягом 10 календарних днів, наступних за встановленим останнім днем подання такого розрахунку.


7.4. Суми єдиного податку перераховуються на окремий рахунок органів Державного казначейства України.


7.5. Органи Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів від платників єдиного податку перераховують суми єдиного податку у повному обсязі до місцевих бюджетів.


7.6. У разі несплати в установлені строки належних сум єдиного податку вони вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету відповідно до положень цього Кодексу.


Стаття 8. Облік і звітність платників єдиного податку


8.1. Фізичні особи для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.


8.2. Форма і порядок ведення книги обліку доходів і витрат фізичними особами встановлюються центральним органом державної податкової служби України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.


8.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством.


8.4. Платник єдиного податку не звільняється від ведення податкового обліку, складання і подання звітності щодо інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платниками яких він є згідно з цим Кодексом та іншими законодавчими актами.


8.5. За результатами господарської діяльності за податковий (звітний) період юридичні та фізичні особи подають до органу державної податкової служби Звіт суб’єкта малого підприємництва – платника єдиного податку у терміни, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.


8.6. Форма Звіту суб’єкта малого підприємництва – платника єдиного податку затверджується центральним органом державної податкової служби України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.


8.7. Податкова звітність складається та подається наростаючим підсумком.


Стаття 9. Особливості оподаткування платників єдиного податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами)


9.1. Єдиний податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов’язкових платежів):


а) податку на прибуток підприємств (за винятком сплати авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, податку на прибуток з доходів, визначених цим Кодексом;


б) податку з доходів фізичних осіб в частині доходів (об’єкту оподаткування), отриманих від господарської діяльності фізичної особи, що оподатковані згідно із цим законом (за винятком доходів нерезидентів, доходів від відчуження нерухомого майна, подарунків та майна, отриманого у спадщину);


в) податку на додану вартість, за винятком: фізичних осіб, які за своїм добровільним рішенням зареєструвалися платниками податку на додану вартість; юридичних осіб, які обрали ставку оподаткування 3 відсотки; суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з ввезення (пересилання або отримання) продукції (товарів, робіт, послуг) на митну територію України;


г) плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;


д) комунального податку;


е) збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;


є) ринкового збору.


9.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 9.1 цієї статті, та внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, сплачуються платником єдиного податку в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.


9.3. Платник єдиного податку вважається податковим агентом найманих ним осіб та/або фізичних осіб, які перебувають з ним у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті.


9.4. Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, платнику єдиного податку видається довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку (далі – Довідка).


У разі збільшення чисельності працівників (відкриття додаткових робочих місць) протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платник єдиного податку повинен здійснити доплату за кожного додатково найманого працівника, з розрахунку не менш як за повний місяць з початку діяльності таких працівників, і отримати Довідки для цих працівників.


У разі зменшення чисельності працівників протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платник єдиного податку повинен повернути отримані Довідки.


У разі коли протягом дії Свідоцтва платника єдиного податку платник податку замість працівників, які звільнилися, приймає інших, то сплачена сума єдиного податку не збільшується до кінця періоду, за який була здійснена оплата за звільненого працівника.


9.5. Платник єдиного податку не звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до бюджету та державних цільових фондів податку з доходів фізичних осіб і зборів (обов’язкових платежів), пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах.


Стаття 10. Порядок переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування


10.1. Суб’єкти малого підприємництва мають право застосовувати лише один порядок оподаткування, обравши за власним бажанням спрощену систему оподаткування або загальну систему оподаткування.


10.2. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування може бути прийняте суб’єктом малого підприємництва один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної заяви.


10.3. Перехід на спрощену систему оподаткування або відмова від її застосування, а також перехід на сплату єдиного податку за іншою ставкою можуть бути здійснені суб’єктами, які відповідають вимогам пункту 2.1 статті 2 цієї Глави, з початку нового податкового (звітного) періоду за умови подання відповідної письмової заяви до органів державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного податкового (звітного) періоду. Юридичні особи у поданій заяві зазначають ставку єдиного податку.

У такому ж порядку провадиться перехід фізичної особи, що сплачує єдиний податок, з одного виду діяльності на інший.


10.4. Орган державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня подання суб’єктом малого підприємництва заяви про обрання спрощеної системи оподаткування зобов’язаний безоплатно видати свідоцтво платника єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом малого підприємництва у судовому порядку.


10.5. Свідоцтво платника єдиного податку видається за умови сплати усіх податкових зобов’язань і податкового боргу (недоїмки), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).


10.6. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований платником єдиного податку за умови погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки).


10.7. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до податкового органу за місцем їх реєстрації, вважаються суб’єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з дня видачі свідоцтва платника єдиного податку.


При цьому при розгляді органом державної податкової служби заяви про отримання свідоцтва платника єдиного податку, поданої новоствореним суб’єктом малого підприємництва, який раніше вже був в установленому законом порядку включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка була нею отримана в результаті такої діяльності.


10.8. Свідоцтво платника єдиного податку видається на календарний рік і не потребує щоквартального продовження.


10.9. Бланк свідоцтва платника єдиного податку є документом суворого обліку, що запроваджується на всій території України.


10.10. Форма свідоцтва платника єдиного податку і порядок його видачі встановлюються Державною податковою адміністрацією України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.


10.11. У разі припинення платником єдиного податку здійснення господарської діяльності податкові зобов’язання по сплаті єдиного податку нараховуються такому платнику по останній день календарного місяця (включно) його фактичної діяльності.


10.12. Процедура переходу платників податків на спрощену систему оподаткування, а також платників єдиного податку на загальну систему оподаткування встановлюється Державною податковою адміністрацією України за погодженням з Міністерством фінансів України та державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.


Стаття 11. Відповідальність платників єдиного податку


11.1. Платник єдиного податку несе відповідальність за правильність нарахування, своєчасність подання розрахунків та сплати єдиного податку, а також інших податків, платниками яких він є згідно із законодавством.


11.2. У разі перевищення граничної межі доходу, встановленого для юридичних осіб, сума такого перевищення за результатами звітного (податкового) періоду оподатковується за подвійною ставкою.


11.3. У разі перевищення граничної межі доходу, встановленого для фізичних осіб, сума такого перевищення за результатами звітного (податкового) періоду оподатковується за ставкою 15 відсотків.


11.4. У разі недотримання положень, визначених статтею 2 цієї Глави, платник єдиного податку зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного кварталу, а також втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування протягом наступного календарного року. При цьому свідоцтво такого платника підлягає анулюванню.


11.5. Порядок анулювання свідоцтва платника єдиного податку встановлюється центральним органом державної податкової служби України.


Глава 2. Фіксований сільськогосподарський податок


Ця Глава визначає правові засади застосування спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників фіксованим сільськогосподарським податком.


Стаття 1. Визначення термінів


1.1. Терміни, які використовуються у цій Главі, мають таке значення:


1.1.1) Частка сільськогосподарського товаровиробництва – питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, у загальній сумі його валового доходу за такий звітний (податковий) рік, яка враховується при визначенні права такого товаровиробника на реєстрацію платником фіксованого сільськогосподарського податку.


^ 1.1.2) Сільськогосподарська продукція – продукція, що відповідає кодам 01.1 – 01.3 та 05.00.1-05.00.3 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.


1.1.3) Сільськогосподарський товаровиробник – юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, яка займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, у тому числі рибогосподарське підприємство, яке займається виловом (збиранням), відтворенням, вирощуванням переробкою та реалізацією риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках, водосховищах).


^ 1.1.4) Фіксований сільськогосподарський податок – податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках від її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів (обов’язкових платежів).


1.2. Інші терміни використовуються у цій Главі у значеннях, визначених цим Кодексом або іншими законами у частині, що не суперечить цьому Кодексу.


Стаття 2. Платники податку


2.1. Платниками фіксованого сільськогосподарського податку, з урахуванням обмежень, визначених пунктом 2.3 цієї статті, можуть бути зареєстровані сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній звітний (податковий) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.


Звітний (податковий) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.


У цілях частини першої цього пункту для сільськогосподарських товаровиробників, створених протягом попереднього календарного року, під попереднім звітним (податковим) роком розуміється період від дати їх державної реєстрації по 31 грудня такого календарного року.


2.2. Новостворені сільськогосподарські товаровиробники, з урахуванням положень 2.3 цієї статті, можуть бути зареєстровані платниками фіксованого сільськогосподарського податку з дня їх державної реєстрації.


2.3. Не можуть бути зареєстровані платниками фіксованого сільськогосподарського податку:


1) суб’єкти господарювання, які реалізують інвестиційні та (або) інноваційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків, зареєстровані платниками єдиного податку;


2) суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які є учасниками таких суб`єктів господарювання, але не зареєстровані платниками фіксованого сільськогосподарського податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;


3) інкубаторні станції, птахофабрики, відгодівельні комплекси та інші сільськогосподарські підприємства, які спеціалізуються на виробництві та переробці продукції тваринництва і птахівництва, у разі якщо у їх власності або у користуванні знаходиться менш як 1000 гектар сільськогосподарських угідь;


4) суб’єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить дохід від реалізації продукції квітково-декоративного рослинництва, декоративних рослин, грибів, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;


5) суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва та (або) реалізації підакцизних товарів;


6) суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником фіксованого сільськогосподарського податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).


Стаття 3. Об’єкт і база оподаткування


3.1. Об’єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та (або) земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), які знаходяться у власності сільськогосподарського товаровиробника або надані йому у користування, в тому числі на умовах оренди.


3.2. Базою оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є нормативна грошова оцінка площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) – нормативна грошова оцінка площі ріллі в Автономній Республіці Крим або по області.


3.3. Нормативна грошова оцінка землі провадиться відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.


Стаття 4. Ставки податку


4.1. Розмір ставок фіксованого сільськогосподарського податку залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках до бази оподаткування):


а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях) – 0,15;


б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях) – 0,09;


в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях) – 0,09;


г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях – 0,03;


ґ) для земель водного фонду – 0,45.


Стаття 5. Порядок нарахування та строки сплати податку


5.1. Базовим податковим (звітним) періодом для фіксованого сільськогосподарського податку є календарний місяць.


5.2. Платники податку самостійно визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на звітний (поточний) рік у порядку і розмірах, передбачених цією Главою, і подають податкову декларацію до органу державної податкової служби за своїм місцем знаходження до 1 лютого звітного (поточного) року.


5.3. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.


Платник податку має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.


Платники податку, що ліквідуються шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення у звітному податковому періоді, зобов'язані подати у період до їх фактичного припинення органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію фіксованого сільськогосподарського податку (для набуття статусу платника податку, а також усіх прав і обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або боргів, які передані йому як правонаступнику).


Сільськогосподарські товаровиробники, створені шляхом злиття, приєднання, перетворення поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, та зареєстровані платниками фіксованого сільськогосподарського податку у рік свого створення надають податкову декларацію органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.


5.4. Платники податку у разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, дія обставин непереборної сили) подають податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку разом із висновком Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин у попередньому звітному (податковому) році.


До таких платників податку у наступному звітному (податковому) році не застосовується виконання вимоги, згідно якої частка сільськогосподарського товаровиробництва повинна дорівнювати або перевищувати 75 відсотків.


5.5. Якщо у звітному періоді у платника фіксованого сільськогосподарського податку змінюється площа сільськогосподарських угідь та (або) земель водного фонду у зв’язку з набуттям на неї права власності або користування, такий платник зобов’язаний:


провести уточнення суми податкових зобов’язань з фіксованого сільськогосподарського податку на період від дати набуття такого права до останнього дня звітного (податкового) року;


подати протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним до органів державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та за місцем розташування земельної ділянки уточнені декларації щодо площі земельної ділянки, а також витяг з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх нормативну грошову оцінку.


5.6. У разі коли платник фіксованого сільськогосподарського податку (орендодавець) здає сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду в оренду іншому платнику фіксованого сільськогосподарського податку (орендар), то орендовані площі земельних ділянок не можуть включатися до декларації сплати фіксованого сільськогосподарського податку у орендаря, а враховуються у декларації такого податку орендодавця.


5.7. Якщо платник фіксованого сільськогосподарського податку (орендар) орендує сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду у не платника фіксованого сільськогосподарського податку (орендодавець), орендовані площі земельних ділянок включаються до розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку орендаря.


5.8. Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:


а) у I кварталі - 10 відсотків;


б) у II кварталі - 10 відсотків;


в) у III кварталі - 50 відсотків;


г) у IV кварталі - 30 відсотків.


5.9. Платники фіксованого сільськогосподарського податку перераховують протягом 30 календарних