Реферат: Постанови кабінету міністрів україни зміст

ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Зміст



Про схвалення пропозицій Української Сторони до Програми надання технічної допомоги з боку Європейського Союзу на 1996-1999 роки (Індикативна програма ТАСІС на 1996-1999 роки) та позиції щодо проведення переговорів з Комісією Європейського Союзу, від 29 травня 1996 р. № 582

3



Про організаційні заходи, спрямовані на виконання зобов'язань України, передбачених Висновком Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26 вересня 1995 р. № 190 щодо заявки України на вступ до Ради Європи, від 20 липня 1996 р. № 792

11



Питання діяльності Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), від 13 липня 1998 р. № 1074

16



Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, від 16 серпня 1999 р. № 1496

22



Про затвердження плану дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу у 2001 році, від 10 квітня 2001 р. № 345

26



Про утворення Управління з питань європейської інтеграції у структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. № 1141

59



Про виконання завдань, що випливають з послань Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки" та "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році", від 17 вересня 2002 р. № 1394

60



Про організацію розгляду питань євроатлантичної інтеграції України, від 24 лютого 2003 р. № 238

265



Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, від 15 жовтня 2004 р. № 1365

265



Деякі питання координації діяльності органів виконавчої влади у сфері європейської інтеграції від 3 березня 2005 р. № 174

271



Про затвердження Порядку організації роботи з підготовки та реалізації проектів Twinning в Україні від 7 лютого 2007 р. № 154

271



Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України (Витяг) від 18 липня 2007 р. № 950

277



Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008 - 2011 роки, від 28 травня 2008 р. № 502

286



Питання Центру сприяння інституційному розвитку державної служби, від 4 червня 2008 р. № 528

300



Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008 - 2011 роки, від 2 липня 2008 р. № 594

306



Про утворення Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції, від 16 липня 2008 р. № 649

317



Про затвердження Порядку проведення конкурсного відбору проектів і програм інформування громадськості з питань європейської інтеграції, розроблених громадськими організаціями, від 30 жовтня 2008 р. № 956

318



Про затвердження Державної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008 - 2011 роки, від 5 листопада 2008 р. № 974

321


^ ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

від 29 травня 1996 р. № 582
Про схвалення пропозицій Української Сторони до Програми надання технічної допомоги з боку Європейського Союзу на 1996-1999 роки (Індикативна програма ТАСІС на 1996-1999 роки) та позиції щодо проведення переговорів з Комісією Європейського Союзу
Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Схвалити пропозиції Української Сторони до Програми надання технічної допомоги з боку Європейського Союзу на 19961999 роки (Індикативна програма ТАСІС на 1996-1999 роки) згідно з додатком № 1 та позицію щодо проведення переговорів з Комісією Європейського Союзу згідно з додатком № 2.

Уповноважити Агентство координації міжнародної технічної допомоги узгодити Індикативну програму ТАСІС на 1996-1999 роки з представниками Комісії Європейського Союзу, дозволивши вносити зміни, що не суперечать позиції Української Сторони.


^ Прем'єр-міністр України

П.ЛАЗАРЕНКО

Перший заступник

Міністра Кабінету Міністрів України

 
М.СЕЛІВОН




 

 
 
 

Додаток № 1
до постанови Кабінету Міністрів України
від 29 травня 1996 р. № 582
ПРОПОЗИЦІЇ
Української Сторони до Програми надання технічної допомоги з боку Європейського Союзу на 1996 - 1999 роки (Індикативна програма ТАСІС на 1996 - 1999 роки) I. ВСТУП
^ 1. Загальні положення

На сесії Європейської Економічної Ради в Римі у грудні 1990 р. прийнято рішення підтримати СРСР у його зусиллях, спрямованих на здійснення економічних реформ, через Програму технічної допомоги ТАСІС (далі - Програма ТАСІС) у секторах, визначених Комісією Європейського Союзу (далі - КЄС). Програма ТАСІС спрямована на передачу знань та практичного досвіду, необхідних для функціонування ринкової економіки. Європейською Економічною Радою ухвалено нормативні акти, якими визначено процедури та механізми реалізації цієї Програми.

Після розпаду СРСР виникла потреба у пристосуванні Програми ТАСІС до нових умов. У лютому 1992 р. підписано Протокол про наміри щодо співробітництва КЄС з країнами СНД та Грузії.

Для кожної країни-отримувача технічної допомоги розробляються індикативні програми стратегічного характеру, на підставі яких приймаються щорічні програми дій. Бюджетні органи ЄС визначають асигнування на кожний фінансовий рік.

У червні 1994 року в Люксембурзі представниками країн-членів ЄС, Головою КЄС та Президентом України підписана Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом (далі - Угода).

Ця Угода має важливе значення для забезпечення національних інтересів України, оскільки створює правову основу для розвитку відносин з ЄС.

Угода з Україною була першою з тих угод, що мають бути підписані з кожною з країн, утворених на території колишнього СРСР.

Основними цілями Угоди є налагодження взаємовигідного політичного, економічного, соціального, фінансового, громадського, науково-технічного, культурного співробітництва та підтримання зусиль України, спрямованих на розвиток демократії і завершення переходу до ринкової економіки.

2. Принципи

Співробітництво щодо технічної допомоги базується на таких основних принципах:

діяльність, що повинна фінансуватися у рамках Програми ТАСІС, є складовою частиною макроекономічної та галузевої політики Уряду України і спрямована на її підтримку;

Уряд України визначає пріоритетні напрями для надання технічної допомоги з боку ЄС, дає оцінку та розробляє пропозиції стосовно діяльності, що фінансуватиметься у рамках кожної щорічної програми дій;

з метою досягнення оптимального результату співробітництво концентрується на обмеженій кількості пріоритетних секторів;

співробітництво реалізується на децентралізованій основі. Безпосередні місцеві отримувачі допомоги ЄС активно залучаються до підготовки і виконання програм та проектів технічної допомоги;

особлива увага має приділятися залученню українських підприємств, установ та організацій до реалізації проектів на умовах контракту або субконтракту.

^ 3. Економічні передумови

Економіка України була важливим елементом народного господарства колишнього СРСР, відігравала значну роль як у промисловому, так і в сільськогосподарському виробництві. 3 розпадом СРСР в Україні з'явилися надзвичайно гострі проблеми економічного переходу як в макроекономічних масштабах, так і на рівні підприємств, пов'язані з безперервним зростанням цін на імпортні енергоносії, що наблизилися до рівня світових, і прискоренням темпів інфляції, що в поєднанні з розірваними економічними зв'язками та різким спадом виробництва спричинило погіршення життєвого рівня населення країни.

Демонополізація виробництва і приватизація державного майна створять необхідні умови для формування конкурентного ринкового середовища.

Основною метою діяльності Уряду України є стабілізація виробництва, створення умов для реального зростання валового внутрішнього продукту як єдиного джерела підвищення життєвого рівня громадян шляхом стримання інфляції, подолання платіжної кризи, проведення виваженої бюджетної та грошова-кредитної політики, реалізації структурної та промислової політики, активізації експорту, сприяння соціальній адаптації населення до нових умов.

^ 4. Програма технічної допомоги з боку ЄС на 1991-1995 роки

Технічна допомога ЄС Україні у рамках індикативних програм ТАСІС 1991, 1992 та 1993 - 1995 років надавалася у формі проведення конкретних заходів у напрямах: розвиток людських ресурсів (реформа державної адміністрації, допомога Національному центру забезпечення зайнятості, надання консультацій Урядові України), транспорт (портові споруди, внутрішні водні шляхи, порти, цивільна авіація, залізничний та автомобільний транспорт), телекомунікації (підготовка кадрів, структура тарифів), агропромисловий комплекс (виробництво, переробка та розподіл продуктів харчування), приватизація, підприємництво (малі та середні підприємства), конверсія оборонної промисловості, фінансові послуги, енергетика (енергетична стратегія, ціноутворення та тарифи, мережі газопроводів, проблеми енергетичної ефективності, стратегічні дослідження для вугільної промисловості, технічна підготовка) та ядерна безпека.

Реалізація Програми ТАСІС здійснювалась у тісному співробітництві з іншими донорами.
^ II. ОСНОВНІ НАПРЯМИ СПІВРОБІТНИЦТВА
Безпосередні отримувачі технічної допомоги визначатимуться на основі економічних інтересів України відповідно до Стратегічних напрямів міжнародної технічної допомоги Україні на 1995 - 1997 роки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 1995 р. № 424.

У рамках Індикативної програми ТАСІС на 1996 - 1999 роки (далі - Індикативна програма) визначено три основних напрями: підтримання економічних реформ, розвиток інфраструктури (енергетика та ядерна безпека, транспорт, телекомунікації та фінансові послуги), інтеграція України у світове співтовариство.

^ 1. Підтримання економічних реформ

Першим основним напрямом надання технічної допомоги є підтримання економічних реформ. На даному етапі підтримання економічних реформ тісно пов'язане з процесом макроекономічної стабілізації та спрямоване на розв'язання ряду проблем - різкого спаду промислового та сільськогосподарського виробництва, інфляції, соціальної нестабільності.

Важливим кроком на шляху економічних реформ є розвиток сектора приватизації та здійснення структурної перебудови підприємств. У цій сфері діяльність буде спрямована на:

розроблення чіткої політики приватизації та структурної перебудови великих державних промислових підприємств, впровадження механізму її реалізації;

розроблення механізму післяприватизаційної підтримки;

залучення до процесу приватизації іноземних інвесторів;

розроблення та вдосконалення нормативних актів створення і діяльності вільних економічних зон, технопарків, логістичних центрів;

демонополізацію підприємств шляхом виділення самостійних структурних підрозділів;

конверсію машинобудування у напрямі виготовлення енергетичного та енергозберігаючого устаткування, включаючи устаткування для нетрадиційних джерел енергії.

Одночасно для розв'язання економічних і соціальних проблем велика увага приділяється розвитку сектора малого та середнього бізнесу шляхом створення бізнес-інкубаторів, технополісів, техноцентрів, фондів підтримки підприємництва, що стимулюватиме збільшення кількості робочих місць та сприятиме розвитку ринкової економіки на конкурентних засадах. Велика увага приділятиметься підвищенню технологічного рівня малих та середніх підприємств, формуванню соціального прошарку власників і підприємців.

Зважаючи на значний сільськогосподарський потенціал України, однією з цілей Індикативної програми є прискорення переходу агропромислового комплексу до системи виробництва, орієнтованої на ринок, підвищення продуктивності у тваринництві та рослинництві, допомога у модернізації системи переробки та розподілу продуктів харчування.

Пріоритетами технічної допомоги в секторі сільського господарства на 1996 - 1999 роки є:

системні перетворення в сільському господарстві;

технічне вдосконалення та розвиток нових технологій в агропромисловому комплексі;

маркетинг сільськогосподарської продукції;

підготовка та перепідготовка фахівців у галузі сільського господарства та переробної промисловості;

післяприватизаційна підтримка та допомога у реструктуризації підприємств сільського господарства;

технічне удосконалення сільськогосподарської методології;

створення умов для залучення кредитів та інвестицій в сільське господарство;

розвиток малих та середніх підприємств на селі, реструктуризація господарств;

створення асоціацій і кооперативів;

розвиток системи інформації.

Передбачається, що технічна допомога надаватиметься для реалізації програм екологічного сектора, де увага зосереджуватиметься на проектах раціонального природокористування, екологічного моніторингу та розповсюдження інформації щодо стану навколишнього середовища, реабілітації від негативних наслідків техногенного впливу господарської діяльності, зокрема ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та екологічних катастроф, а також екологічного оздоровлення басейну р. Дніпра та інших річок.

^ 2. Розвиток інфраструктури

Другим основним напрямом надання технічної допомоги є розвиток інфраструктури (енергетика та ядерна безпека, транспорт, телекомунікації та фінансові послуги).

Підтримання енергетичного сектора необхідне у зв'язку із залежністю України від імпортованих енергоносіїв, великих обсягів їх споживання, надмірною енерговитратністю виробництва та житлово-комунальної сфери, спрацюванням основного обладнання енергогенеруючих підприємств, теплових та енергетичних мереж, нестачею коштів через невнесення платежів за електроенергію та з кризою всієї української економіки. Технічна допомога спрямовуватиметься на:

підтримання реформ в енергетичному секторі на всіх рівнях, передусім на підготовку актів законодавства;

підвищення технологічного рівня підприємств енергетичного сектора, передусім електрогенеруючої та нафтогазової галузей;

створення умов інвестування в паливно-енергетичний комплекс;

залучення додаткових паливних ресурсів та альтернативних джерел енергії для виробництва електричної енергії і тепла.

Одним з головних завдань з точки зору нагальної потреби у ефективному використанні та економному витрачанні енергоресурсів в умовах кризи всієї української економіки є забезпечення енергозбереження. Технічна допомога у цій сфері повинна зосереджуватись на:

розробленні актів законодавства, нормативно-технічного та інформаційного забезпечення енергозбереження;

сприянні фінансуванню, інвестуванню та розвитку бізнесу у сфері енергозбереження;

розгортанні навчальної діяльності та впровадженні демонстраційних проектів, які висвітлюють можливості та переваги енергозбереження;

розвитку виробництва та впровадженні вітчизняних енергозберігаючих технологій, приладів та матеріалів.

Забезпечення стабільної роботи енергетичного сектора є необхідною умовою для стримування негативних явищ в економіці країни, виходу її з енергетичної та економічної кризи.

Сектор ядерної безпеки та енергетики України успішно розвиватиметься за умови міжнародної співпраці в цій галузі. 3 метою забезпечення ядерної безпеки, а також стабільної роботи діючих атомних електростанцій технічна допомога надаватиметься для підтримання таких заходів:

підвищення безпеки діючих енергоблоків;

створення національного виробництва ядерного палива;

закриття Чорнобильської атомної електростанції;

розвиток системи радіаційного моніторингу навколишнього середовища та захисту населення;

створення системи поводження (переробка, зберігання та поховання) з низько- і середньорадіоактивними відходами.

Технічна допомога в фінансово-кредитному секторі зосереджуватиметься на:

розробленні актів законодавства;

розвитку банківської сфери, зокрема в напрямі розроблення ефективних схем фінансової підтримки малого та середнього бізнесу;

розвитку страхових компаній та інших фінансових інститутів (інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, пенсійних фондів, кредитних спілок) та визначенні стратегії їх участі в реструктуризації економіки;

формуванні фондового ринку та його інтеграції до світового фондового ринку;

реорганізації системи оподаткування та адаптації систем бухгалтерського обліку і аудиту до світових стандартів;

підготовці та перепідготовці кадрів.

Єдина транспортна система України поєднує всі види транспорту та шляхи сполучення загального користування, має розгалужену інфраструктуру послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, налагодження зовнішньоекономічних зв'язків України.

Місце і роль транспорту в суспільному виробництві країни визначає необхідність його пріоритетного розвитку. Основні транспортні зв'язки Європи та Азії проходять через територію України. Недостатня увага до проблем транспорту може поставити більшу частину європейських країн у важке становище.

У транспортному секторі технічна допомога надаватиметься в таких напрямах:

інтеграція транспортних систем з європейсько-азіатськими мережами;

розроблення техніко-економічних обгрунтувань і документації для створення транспортних коридорів на території України (№ 3, 5, 9, 14);

надання допомоги в продовженні розроблення актів законодавства;

впровадження Генерального плану розвитку транспортного сектора;

формування гнучкої тарифної політики в сфері транспортних послуг усіх видів:

розвиток та управління пропускною спроможністю повітряних ліній, шосейних доріг, залізниць, портів;

обгрунтування та розроблення автоматизованих систем управління перевізним процесом;

підвищення безпеки використання повітряного простору та ефективності аеронавігаційної системи України;

підготовка кадрів та підвищення їх кваліфікації;

модернізація транспортної інфраструктури.

Галузь зв'язку є важливою складовою інфраструктури України і покликана задовольнити суспільні потреби у засобах та послугах зв'язку. В секторі телекомунікацій Індикативна програма включатиме:

структурне та фінансове реформування підприємств галузі;

створення недержавних підприємств;

підготовка кадрів для роботи в нових ринкових умовах;

розвиток комп'ютерних систем;

розроблення нормативно-правових і технічних заходів щодо інтеграції національної системи зв'язку в загальноєвропейську систему.

^ 3. Інтеграція України у світове співтовариство

Третім основним напрямом надання технічної допомоги є інтеграція України у світове співтовариство.

Для ефективного функціонування ринкової економіки слід розв'язати основні проблеми сектора розвитку людських ресурсів. Технічна допомога повинна включати:

надання консультацій органам законодавчої та виконавчої влади, представницьким органам та органам місцевого самоврядування в процесі переходу до ринкової економіки;

реформування системи державної статистики з метою підтримання ринкових перетворень;

сприяння розробленню стандартів вищої та професійно-технічної освіти;

створення моделі фінансування вищих навчальних закладів;

сприяння розвитку діяльності мережі євроклубів;

становлення системи соціального забезпечення в умовах нової економічної системи;

сприяння розвитку соціального партнерства;

сприяння розвитку системи соціального страхування;

підготовка та удосконалення актів законодавства, впровадження передових технологій та технічне забезпечення Держмиткому та Держкомкордону.

Україна братиме активну участь в програмі ЄС із співробітництва між університетами (ТЕМПУС).

Одним з найважливіших факторів стабільного розвитку економіки України є реформування її зовнішньоторговельного режиму відповідно до норм ГАТТ/СОТ. Питання приєднання України до ГАТТ/СОТ набуло надзвичайно важливого політичного значення і потребує допомоги у розробленні проектів законодавчих актів з питань, що належать до юрисдикції системи ГАТТ/СОТ, та перегляді існуючих актів законодавства на сумісність з вимогами системи ГАТТ/СОТ.

Україна братиме участь у регіональних (міждержавних) програмах, які зосереджуватимуться на розвитку інфраструктури (енергетика, ядерна безпека, транспорт, телекомунікації), екології та фінансових послугах.

^ 4. Форми діяльності в рамках Індикативної програми

Діяльність з реалізації технічної допомоги у вищезазначених секторах Індикативної програми може включати:

продовження та розширення допомоги, що надавалась у рамках індикативних програм ТАСІС 1991, 1992 та 1993 - 1995 років;

впровадження міжнародних стандартів;

підвищення екологічної безпеки;

розроблення та удосконалення актів законодавства;

підвищення технологічного рівня підприємств;

підготовку та перепідготовку, набуття досвіду та навичок роботи українськими спеціалістами в умовах ринкових відносин;

створення умов для залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій;

реалізацію пілотних проектів.


Перший заступник
Міністра Кабінету Міністрів України

 
^ М. СЕЛІВОН




 

 
 
 

Додаток № 2
до постанови Кабінету Міністрів України
від 29 травня 1996 р. № 582
Позиція щодо проведення переговорів з Комісією
Європейського Союзу про включення пропозицій Української Сторони до Програми надання технічної допомоги з боку Європейського Союзу на 1996 - 1999 роки (Індикативна програма ТАСІС на 1996 - 1999 роки)
1. Українській Стороні на переговорах керуватися законодавчими актами України, програмними документами Уряду України, Стратегічними напрямами міжнародної технічної допомоги Україні на 1995 - 1997 роки, положеннями Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом.

2. Під час переговорів відстоювати інтереси України, беручи до уваги пропозиції міністерств та відомств, що були подані до Агентства координації міжнародної технічної допомоги, як основу для укладення річних планів дій та визначення конкретних проектів.

3. Добиватись пріоритетного ставлення ЄС до України щодо надання технічної допомоги.

4. Передбачити можливість здійснення постійного контролю за ходом реалізації проектів, внесення необхідних змін до Індикативної програми ТАСІС на 1996 - 1999 роки та інших документів, що регламентують надання технічної допомоги Україні з боку ЄС, з урахуванням процесу соціально- економічних реформ.


Перший заступник
Міністра Кабінету Міністрів України

 
^ М. СЕЛІВОН



ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

від 20 липня 1996 р. № 792
Про організаційні заходи, спрямовані на виконання зобов'язань України, передбачених Висновком Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26 вересня 1995 р. № 190 щодо заявки України на вступ до Ради Європи
Із змінами і доповненнями, внесеними
постановою КМ
від 25 травня 1998 року № 755,

З метою забезпечення виконання зобов'язань України, що випливають із Висновку Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26 вересня 1995 р. № 190 (1995) щодо заявки України на вступ до Ради Європи, та для приведення законодавства України у відповідність з нормами і стандартами Статуту Ради Європи Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити організаційні заходи, спрямовані на виконання зобов'язань України, передбачених Висновком Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26 вересня 1995 р. № 190 щодо заявки України на вступ до Ради Європи (далі - організаційні заходи), що додаються.

2. Міністерствам і відомствам відповідно до їх компетенції забезпечити виконання організаційних заходів.

3. Міністерству юстиції підготувати і подати Кабінетові Міністрів України погоджені з Міністерством фінансів пропозиції про фінансування програми організаційних заходів.

Абзац 2 пункту 3 втратив чинність.

(згідно з постановою КМ № 755 від 25.05.98 р.)
Координацію роботи та відповідальність за виконання організаційних заходів покласти на Міністерство юстиції.

 

 

^ Прем'єр-міністр України

П. ЛАЗАРЕНКО

Перший Заступник Міністра Кабінету Міністрів України

 
М. СЕЛІВОН
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ
спрямовані на виконання зобов'язань України, передбачених Висновком Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26 вересня 1995 р. № 190 щодо заявки України на вступ до Ради Європи Зміст заходів Термін виконання Відповідальні за виконання
1. Підготувати і подати на розгляд Кабінетові Міністрів України проекти:

Концепції державної правової політики у сфері – захисту прав людини

Концепції судово-правової реформи в Україні

нового Цивільного кодексу України
після прийняття нової Конституції України 15 червня 1996 р. Мін’юст
2. Вжити заходів для організації правової експертизи нового законодавства України, передбаченого Висновком Парламентської Асамблеї Ради Європи № 190 (1995):

проекту нової Конституції України - з боку Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанської комісії)
до прийняття Верховною Радою України -"-
Цивільного, Цивільного процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України - з боку правового директорату Ради Європи


до внесення Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України

3. Забезпечити проведення

всеукраїнських науково-практичних конференцій та публічного обговорення проектів нових кодексів

України (Цивільного, Цивільного процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального) стосовно відповідності їх нормам

і стандартам, які встановлені Радою Європи

після завершення підготовки проектів робочими групами

^ Мін’юст разом з робочими групами
4. Визначити перелік законодавчих актів та їх окремі положення, що потребують внесення змін і доповнень відповідно до норм і стандартів, які встановлені Радою Європи, і подати Кабінетові Міністрів України відповідні пропозиції щодо ратифікації Верховною Радою України і подальшого

застосування Європейської конвенції про Права людини. З цією метою створити експертну робочу групу з питань підготовки до ратифікації фундаментального документа Ради Європи -Європейської конвенції про Права людини, залучивши до роботи цієї групи фахівців у галузі міжнародного права і науковців на контрактній основі

ІІІ квартал

1996 р.

Мін’юст

МЗС

Мінфін

МВС Мінекобезпеки Мінпраці Мінкультури Мінсоцзахист Міносвіти МОЗ Мінчорнобиль Міннацміграції Держмитком СБУ Держкомкордон Держкомрелігій Фонд державного майна Національна академія наук разом з Верховним Судом та Генеральною прокуратурою

5. Подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо необхідності внесення застережень до:

Європейської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах (1959 р.)

Європейської конвенції про видачу правопорушників (1957 р.)

Європейської конвенції про відмивання, пошук,

арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним

шляхом (1990 р.)

червень – липень 1996 р.

Мінюст

МЗС

МВС

СБУ разом з Верховним Судом та Генеральною прокуратурою

6. Подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо підписання Україною та у разі потреби внесення

застережень до:

червень – липень 1996 р.

Мін’юст

МЗС

МВС

СБУ разом з Верховним Судом та Генеральною прокуратурою

додаткових протоколів до Європейської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах (1959 р.)

додаткових протоколів

до Європейської конвенції

про видачу правопорушників

(1957 р.)

червень – липень 1996 р.

Мін’юст

МЗС

МВС

СБУ разом з Верховним Судом та Генеральною прокуратурою

7. Підготувати та подати на розгляд Кабінетові Міністрів України проект Концепції політики держави

в галузі державно-церковних відносин

червень – липень 1996 р.

Держкомрелігій Мін’юст

8. Підготувати і подати

Кабінетові Міністрів

України пропозиції

щодо підписання:

протоколів № 1, 4, 7 до Європейської конвенції про Права людини

червень – липень 1996 р.

Мін’юст

МЗС

Міносвіти

Міннацміграції

МВС

СБУ

Генеральна прокуратура

Верховний Суд

9. Підготувати та подати на розгляд Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо підписання та ратифікації Європейської Хартії про місцеве самоврядування






Мін’юст

МЗС

Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська

міські державні адміністрації разом з Фондом

сприяння місцевому самоврядуванню

10. Підготувати та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо ратифікації:

Європейської соціальної Хартії


III квартал 1996р.

Мінсоцзахист Мінпраці

МОЗ

Міннацміграції Мін’юст

МЗС

Держнаглядохо-ронпраці

Хартії про регіональні мови та мови національних меншин



липень 1996 р.

Міннацміграції Міносвіти Мінкультури Мінпресінформ

Мін’юст

МЗС

Держтелерадіо

Європейської конвенції про запобігання тортурам, нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню



червень 1996 р.

Мінюст

МВС

МОЗ

МЗС

СБУ разом з Генеральною прокуратурою

11. Підготувати та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо організації роботи з підготовки до підписання Протоколу № 6 до Європейської конвенції про Права людини

III квартал

1996 р.

Мін’юст

МЗС

МВС

СБУ разом з Верховним Судом та Генеральною прокуратурою

12. Подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо нормативного порядку

надання статусу офіційних україномовним перекладам документів Ради Європи та перекладам актів законодавства України офіційними

мовами Ради Європи

III квартал

1996 р.

Мін’юст

МЗС разом з Українською комісією з питань правничої термінології

^ ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

від 13 липня 1998 р. № 1074
^ Питання діяльності Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)
Із змінами і доповненнями, внесеними
 постановами Кабінету Міністрів України
 від 21 серпня 2000 року № 1289,
 від 6 травня 2001 року № 424,
 від 13 грудня 2001 року № 1664,
 від 26 квітня 2002 року № 561,
 від 1 липня 2002 року № 895,
 від 26 вересня 2002 року № 1441,
 від 26 квітня 2003 року № 601,
 від 17 липня 2003 року № 1106, ё
 від 29 квітня 2004 року № 557,
 від 3 березня 2005 року № 174,
 від 13 квітня 2005 року № 291,
 від 13 квітня 2007 року № 625

Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про Українську частину Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), що додається.

2. Пункт 2 виключено

 (згідно з постановою Кабінету
 Міністрів України від 21.08.2000 р. № 1289)

Перший
віце-прем'єр-міністр України

 
А. ГОЛУБЧЕНКО


^ ПОЛОЖЕННЯ
про Українську частину Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)
1. Українська частина Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) (далі - Українська частина Комітету) утворена на виконання Указу Президента України від 24 лютого 1998 р. № 148 "Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)", є постійно діючим допоміжним органом Української частини Ради з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) (далі - Українська частина Ради).

Абзац другий пункту 1 виключено

(згідно з постановою Кабінету
 Міністрів України від 03.03.2005 р. № 174)

2. У своїй діяльності Українська частина Комітету керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами та Україною (далі - Угода), іншими міжнародними договорами України, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Української частини Комітету є:

допомога Українській частині Ради у виконанні нею своїх обов'язків;

здійснення повноважень, переданих Українською частиною Ради;

забезпечення безперервності партнерських стосунків України з Європейським Союзом (далі - ЄС);

забезпечення додержання та виконання положень Угоди, аналіз та контроль за ходом реалізації Угоди;

сприяння політичному діалогу в рамках Ради з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) (далі - Рада) та розвитку політичних відносин України з ЄС;

сприяння координації діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України з питань економічного та соціального співробітництва України з ЄС, а також з питань гармонізації законодавства України з законодавством ЄС;

здійснення аналізу актів законодавства України з метою приведення їх у відповідність з Угодою;

підготовка пропозицій щодо директив делегаціям України на засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) (далі - Комітет) та Ради;

забезпечення розгляду Комітетом, його підкомітетами і робочими групами актуальних питань реалізації Угоди і співробітництва України з ЄС;

моніторинг виконання рішень і домовленостей з питань реалізації Угоди, досягнутих під час роботи Комітету та Ради;

підготовка пропозицій до порядку денного засідань Комітету, Української частини Ради та Ради;

підготовка пропозицій до рекомендацій для розгляду їх Комітетом і подальшого прийняття Радою;

проведення консультацій щодо виконання Угоди та розроблення необхідних заходів;

підготовка засідань Української частини Ради.

4. Українська частина Комітету відповідно до покладених на неї завдань:

розробляє за участю відповідних центральних органів виконавчої влади пропозиції щодо визначення, погодження та коригування напрямів діяльності України стосовно інтеграції з ЄС;

подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо координації роботи відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування з політичних, економічних, соціальних, торгівельних, науково-технічних та інших галузевих і міжгалузевих питань, спрямованої на реалізацію Угоди, аналізує хід її виконання;

бере участь у розробленні проектів нормативних актів з питань діяльності міністерств, інших центральних о