Реферат: Головуючий. Доброго ранку, шановні колеги, гості, запрошені Верховної Ради, представники засобів масової інформації

ЗАСІДАННЯ ДВАНАДЦЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України

23 лютого 2007 року, 10.00 година

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України

МАРТИНЮК А.І.


ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго ранку, шановні колеги, гості, запрошені Верховної Ради, представники засобів масової інформації!

Прошу колег підготуватися до реєстрації. Будь ласка увімкніть систему „Рада”.

10:00:59

У сесійній залі зареєстровано 374 народних депутати. Ранкове засідання Верховної Ради оголошую відкритим.

Шановні колеги! Давайте один одного і всіх наших співвітчизників привітаємо з Днем захисника Вітчизни, побажаємо тим, хто сьогодні захищає наші рубежі, успіхів у бойовій підготовці. (О п л е с к и)

І відповідно, користуючись нагодою, давайте від імені Верховної Ради привітаємо головного захисника вітчизни Верховного Головнокомандуючого – Президента з днем народження. (О п л е с к и)

І від імені вболівальників привітаємо всіх, хто вболіває за український спорт із хорошим подарунком до Дня захисника Вітчизни, який вчора зробив „Шахтар”. (О п л е с к и)

Відповідно до статті 25 Регламенту в п'ятницю ми маємо 30 хвилин на оголошення запитів. Дозвольте оголосити запити, які надійшли.

Надійшли наступні запити народних депутатів України: групи депутатів (КАРПУК, КИРИЛЬЧУК та інші, всього п’ять депутатів) до Прем’єр-міністра України про необхідність відновлення унікального міжнародного значення грязеводолікувального курорту в селі Журавичі Ківерцівського району Волинської області та недопустимості будівництва там пункту тимчасового перебування іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Бачите, ми цим особам даємо найкращі місця. Мабуть ,в іншому треба знайти.

Миколи СИВУЛЬСЬКОГО до віце-прем’єр-міністра України Андрія КЛЮЄВА про незадоволення відповіддю виконуючого обов’язки голови Національної комісії регулювання електроенергетики України Віктора Меркушова на депутатське звернення щодо часткового скасування наказу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 29 грудня 2006 року № 608 «Про затвердження прейскуранта на природний газ».

Романа ЗАБЗАЛЮКА до Генерального прокурора щодо незадоволення перевіркою, проведеною прокуратурою Миколаївської області, з приводу порушень законодавства при відчуженні майна відкритого акціонерного товариства «Нектар».

Ореста МУЦА до Генерального прокурора України, віце-прем’єр-міністра України, Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України щодо приховування головою міста Тернополя Романом Заставним та начальником відділу квартирного фонду Тернопільської міської ради Марією Турчин інформації, яка становить вагомий суспільний інтерес для громадськості міста – про кількість та метраж квартир, що були видані з квартирного фонду Тернопільської міської ради з 1998 року по даний час та про підстави для надання квартир тим чи іншим особам (в тому числі посадовим).

Ореста МУЦА до Генерального прокурора України, Віце-прем’єр-міністра, Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства щодо незаконного підвищення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення Тернопільською міською радою, більшість якої складають фракції „Наша Україна” та Блоку Юлії Тимошенко, та щодо незаконного звільнення депутатів міської ради, членів вказаних фракцій – власників будівельних організацій, від сплати за підключення до міської мережі водопостачання.

Омеляна ПАРУБКА до Генерального прокурора України щодо незадовільного реагування органів прокуратури на депутатське звернення стосовно незаконного заволодіння групою осіб приватною та колективною власністю у Монастирецькому районі Черкащини.

Руслана ЛУК’ЯНЧУКА до Генерального прокурора про загрозу протиправної ліквідації хлібозаводу у селищі міського типу Попільня Житомирської області.

Василя ГРИЦАКА до Генерального прокурора щодо порушення кримінальних справ стосовно колишніх керівників державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» Кияниченка, Максимця та Зальотіна за ознаками складів злочинів, передбачених статями 185, 191, 192, 208, 209, 212 та частинами 2 статей 364 та 367 Кримінального кодексу України.

Олександра ЧЕРНОМОРОВА до Міністра праці та соціальної політики щодо необхідності внесення змін до наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 107 від 5 квітня 2006 року.

Івана БОНДАРЧУКА до Голови Державної митної служби України про безпідставну відмову у пропуску через кордон автомобілів Вінницького об’єднання ветеранів війни в Афганістані.

Юрія МІРОШНИЧЕНКА до Голови Київської обласної державної адміністрації щодо порушення терміну відповіді на депутатське звернення та надання відповіді не по суті.

Анатолія АНТЕМЮКА до Голови Вінницької обласної ради про нехтування керівництвом Козятинської міської ради Вінницької області нормами житлової площі, станом здоров’я і матеріальним станом сім’ї Любові Куликової при врученні їй ордера на однокімнатну квартиру.

Володимира ЯВОРІВСЬКОГО до прокурора міста Севастополя з приводу формальної відписки прокуратури міста Севастополя на депутатське звернення щодо розслідування факту побиття працівниками міліції члена Національної спілки письменників України, лауреата премії імені Льва Толстого, лауреата літературного фестивалю „Кримська Альгамбра”, лікаря Олександра Волкова.

Це ті депутатські запити, які ми маємо на сьогоднішній день. І, будь ласка, послухайте оголошення.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про статус народного депутата України” та статті 59 Регламенту Верховної Ради України інформую про входження народного депутата України Балаша Бориса Федоровича до складу депутатської фракції Партії регіонів. Ну, сподіваюсь, що Борис Федорович напише заяву і про входження до Антикризової коаліції.

Переходимо до розгляду питань, які сьогодні внесені в нас до порядку денного. З процедури? Будь ласка, Цибенко, одна хвилина.


10:07:30

^ ЦИБЕНКО П.С.

Дякую, Адаме Івановичу.

Фракція комуністів, голова Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

Адаме Івановичу, я як голова комітету хотів би приєднатися до ваших вітань на адресу ветеранів, і зокрема ветеранів війни. І хотів би попросити і вас, і шановних колег, зважаючи на те, що ми з вами 13 лютого провели День уряду, який був присвячений дотриманню чинного законодавства в частині правового, соціального і морального захисту ветеранів війни, щоб ми їх привітали ще один раз, поставивши на голосування постанову за наслідками Дня уряду зразу після тих звітів, які у нас заплановані. Я думаю, що у такий спосіб ми теж привітали б ветеранів війни. Дякую.


ГОЛОВУЮЧИЙ. Петро Степанович, все буде вирішено так, як записано в порядку. Ми сьогодні працюємо за нормальною процедурою і приймемо постанову, встигнемо, встигнемо, приймемо обов’язково сьогодні постанову і привітаємо наших ветеранів.

Переходимо до розгляду питань порядку денного. Але я не бачу… А, є. Просто Василь Васильович трохи не те місце зайняв. Суддівська ложа там, вибачте.

Інформацію голови Верховного Суду України Онопенка про основні тенденції здійснення правосуддя, причини кризових явищ у вітчизняному судочинстві та засади реформування судової системи України.

Будь ласка, Василь Васильович, 20 хвилин.


10:09:05

^ ОНОПЕНКО В.В.

Шановний Адаме Івановичу, шановні народні депутати України, перед усім дякую всім вам за підтримку моєї ініціативи та надану можливість поінформувати парламент і суспільство про реальний стан справ у сфері здійснення правосуддя.

Сьогодні в Україні у сфері здійснення правосуддя склалася надзвичайно тривожна ситуація, у багатьох аспектах вона є кризовою, або наближається до такої.

Суд, основним призначенням якого є захист прав і свобод людини, за нинішніх політичних та соціальних умов позбавляється можливості функціонувати як справедливий, незалежний та неупереджений судовий орган. Серйозність ситуації засвідчують численні звернення багатьох із вас, наших виборців з проханням забезпечити розгляд конкретної справи за законом.

Абсолютна більшість прохань зводиться до такого: я не прошу прийняти рішення на користь певної сторони, я прошу, щоб суд справу розглянув за законом. У цьому і виявляється трагізм і парадокс ситуації. Здебільшого причину такої ситуації вбачають у незадовільній діяльності конкретних судів та суддів, але таке бачення проблеми, на моє переконання дуже спрощене і поверхневе.

Насправді, прояви недобросовісності, зловживань та інших порушень з боку деяких суддів, які є і на які, безсумнівно, має бути адекватне правове реагування, це лише один з цілого комплексу чинників, що визначають нинішню ситуацію у сфері здійснення правосуддя. До того, вони є наслідком глибших процесів, зокрема, політичної та соціальної нестабільності, високого рівня корумпованості суспільних відносин, фактичної залежності суду від інших органів державної влади, недосконалості законодавства, його безсистемності, суперечливості, часто і далеко не завжди продуманого внесення змін законодавства.

Сподіваюся, що ми всі свідомі того ,що негаразди правосуддя є не лише проблемами судової влади і суддів. Суд і судді не існують поза системою державної влади, вони не є ізольовані від інших інститутів і суб’єктів. Про це, зокрема, переконливо свідчать замовні судові рішення у так званих рейдерських справах.

Вжиттям певних організаційних та правових заходів проблема використання судів у неправомірному захопленні чужої власності вдалося зменшити. Але без загальної зміни політичної, економічної, правової ситуації її остаточно не розв’язати.

Серед великої кількості проблем, які є сьогодні актуальними для сфери правосуддя, я би виділив такі. Передусім, це підрив правових засад здійснення правосуддя штучною політизацією цієї сфери. Намаганням використати суд як засіб політичної боротьби або боротьби за власність. Прагнення мати ручний суд або свого суддю, по суті, означає приватизацією правосуддя.

Запитую себе і вас: невже прихильники такого підходу не розуміють, що для нормального життя у демократичній правовій державі альтернативи незалежному і справедливому суду немає. Невже ті, хто прагнув і прагне контролювати суд, вважає, що буде вічно при владі і що відбудована під приватний інтерес система завтра не перейде під контроль нового власника.

Уразливим вітчизняне правосуддя робить існуюча, як правло, узаконена залежність суду від інших органів державної влади. Так у залежність від органів виконавчої влади суд ставить установлений порядок організаційного, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності судів, соціально-побутового забезпечення. Для зміни такої ситуації невідкладно слід щонайменше зробити, перш за все Державну судову адміністрацію вивести із системи органів виконавчої влади і зробити її складовою судової влади, запровадити порядок фінансування судової влади, який реально забезпечував би її незалежність.

Свого часу, будучи народним депутатом, я вніс відповідний законопроект на розгляд парламенту. Ще торік, у червні, його прийняли у першому читанні конституційною більшістю, однак ухвалення в цілому чомусь затягнулося.

Не може бути незалежного суду в конкретній справі, якщо залежною є судова влада взагалі. Ключовою навіть серед найактуальніших проблем правосуддя є відсутність організаційної та процесуальної єдності судової системи України.

На сьогодні в нашій державі, вдумайтесь тільки, створено кілька автономних судових систем, які мають відокремлене кадрове, фінансове, матеріально-технічне забезпечення, свої органи суддівського самоврядування, ради суддів, кваліфікаційні комісії тощо. Йдеться про систему судів, господарських судів на чолі з Вищим господарським судом, адміністративних судів на чолі з Вищим адміністративним судом і загальних судів на чолі з Верховним судом України.

Заявляю відповідально, у цьому закладено міну уповільненої дії для правосуддя, держави і суспільства. Відбувається руйнація єдиної судової системи, а з нею державної влади загалом. Це негативно позначається на судовому захисті прав людини, бо вже сьогодні Верховний суд у багатьох випадках позбавлений дієвих правових засобів впливу на забезпечення однакової судової практики, на виправлення судових помилок, допущених судами нижчих ланок.

Тоді у громадян нічого не залишається як шукати правду у Європейському суді з прав людини. Сьогодні є реальна загроза того, що руйнація єдиної судової системи України продовжиться. Нова редакція Закону „Про судоустрій”, яку Комітет з питань правосуддя 21 лютого рекомендував парламенту ухвалити в першому читанні передбачає уже утворення не трьох автономних систем, а п’яти автономних судових систем: системи адміністративних судів, господарських судів, кримінальних, цивільних, на вершині кожної з якої знаходиться відповідний вищий суд та незрозумілою системи, до якої судячи з всього повинні входити: дільничні, апеляційні загальні суди та Верховний Суд.

За цим проектом судовий устрій держави матиме складну громіздку конструкцію з двох місцевих судів, в тому числі з 3 видів окружних судів: кримінальний, адміністративний, господарських, 3 видів апеляційних судів: адміністративний, господарський і цивільний, 4 вищих спеціалізованих судів: Вищий цивільний суд, Вищий кримінальний суд, Вищий господарський суд, Вищий адміністративний суд і ще Верховний Суд України. Ви щось зрозуміли з цієї системи, з цієї логіки побудови судоустрою України, а ще давайте згадаємо про систему військових судів. Зрозуміло, логіку побудови навіть фахівцям після її детального вивчення зрозуміти важко. А, що робити звичайному громадянину, як йому зорієнтуватися у хитросплетінні спеціалізації судів та підсудності справ. Просто неможливо.

Проект створює передумови для правового конфлікту судових систем, оскільки Верховний Суд та вищі спеціалізовані суди наділяються однаковим за юридичними наслідками правом давати судам нижчого рівня обов’язкові роз’яснення з питань застосування законодавства.

Крім того, за цим проектом, всупереч Конституції, Верховний Суд фактично перестає бути не тільки найвищим судовим органом, а судовим органом взагалі, тому що ми позбавляємося касаційної функції.

Рада суддів України, яка представляє весь суддівський корпус прийняла відповідне звернення до Президента, до Верховної Ради, визнавши запропонований проект про судоустрій юридично необґрунтований, історично невиправданий для України та не зрозумілий для її громадян.

Сподіваюсь, що парламент виважено і надзвичайно відповідально підійде до цього розгляду. Адже ті, хто планує таку систему судів і вважає себе визначними архітекторами, нехай вони подумають, що ця система судів поховає і їх під цією будівлею. Але найважче, що від цього будуть страдати прості громадяни України.

В контексті проблеми єдності судової системи окремо хочу акцентувати вашу увагу на питанні доцільності утворення адміністративних судів.

Шановний депутате, утворювана система окружних та апеляційних адміністративних судів просто ускладнює доступ до правосуддя людей, оскільки такі суди розташовані на значній відстані від населених пунктів, у багатьох випадках на відстані 100-200 і більше кілометрів.

Нагадаю, що в області передбачається створити окружний адміністративний суд – один на всю область. А апеляційні суди будуть обслуговувати адміністративні суди по кілька областей. Наприклад, Львівський адміністративний апеляційний суд має обслуговувати за проектом 8 областей Західної України.

Скажіть мені, будь ласка, що це є доступом до правосуддя? І це є європейський стандарт, на що посилаються багато авторів і тих хто підтримує даний законопроект. Я думаю, що це далеко не так.

Обґрунтування в необхідності утворення окружних судів тим, що це забезпечить незалежність суду від впливу місцеві влади, не може вважатися незалежним і прийнятним з правової точки зору.

Залежний суддя, шановні депутати, шановні громадяни, я повторюю для всіх, залежний судді – це вже не суддя, у якому б він суді не працював у господарському, цивільному, кримінальному, місцевому чи Верховному. Це вже не суддя.

Тому проблему слід розв’язувати створенням системи забезпечення незалежності кожного судді і не лише судді певного суду. Дехто не втомлюється пояснювати необхідність створення окремої системи адміністративних судів, виконанням пріоритетного завдання, яке для України визначила Рада Європи, а також відповідністю такої системи європейським стандартам.

Насправді, суверенній державі ніхто не може вказувати те, яким має бути судоустрій чи правова система взагалі. Єдине, що нам можуть рекомендувати відповідні міжнародні інституції, це забезпечення функціонування справедливого суду. Якою системою судів це буде забезпечено – внутрішня справа кожної держави.

Створення окремої системи судів передбачає колосальні фінансові затрати. Запитую вас і себе: „Де нам за нинішньої скрути взяти щонайменше мільярд гривень, щоб лише запустити функціонування адміністративних судів із понад тисячою нових суддів цих судів, у тому числі близько 100 суддів Вищого спеціалізованого суду. Це при тому, що у Державному бюджеті у нинішньому році на функціонування судової системи загальної юрисдикції передбачено 1 мільярд 744 мільйона гривень. І все це хтось називає державним підходом до формування судової системи. Спеціалізація судів не може бути самоціллю, сенс такої спеціалізації в іншому - забезпечити належну якість та ефективність правосуддя, зробити його доступнішим для людей.

Ви запитуєте: „А чи є цьому альтернатива?” Звичайно, необхідно зберегти існуючий на сьогодні порядок розгляду адміністративних справ, запровадивши у місцевих судах, в районних місцевих судах спеціалізації конкретних суддів. Ми можемо доповнити по одній-дві одиниці, але ці судді будуть безпосередньо розглядати адміністративні справи.

В апеляційних судах потрібно створити апеляційні палати, які будуть безпосередньо розглядати скарги на рівні апеляції. І я вас завіряю, що таким чином проблема само по собі відпаде.

Я хочу зазначити, що сьогодні місцеві суди розглядають приблизно 150 десь в середньому, 180 справ. Вони розглядають таку велику кількість і адміністративних справ. В Верховному Суді приблизно 150-200 справа і матеріалів на одного суддю. А суддя апеляційного суду розглядає приблизно на місяць 10 справ. Є можливості сьогодні створити такі палати, і проблема вирішується сама по собі. Більше того, що в апеляційних судах є вакансії біля 360 суддів.

Істотною проблемою, що перешкоджає належному захисту прав людей є також надмірна формалізація судових процедур, істотне ускладнення судового процесу, коли процес здійснюється заради процесу. Усе це та багато інших проблем є результатом безсистемного, хаотичного, непродуманого, науково не обгрунтованого реформування судової системи.

Наш процес надзвичайно складний. Згадайте хоча б процес по господарських справ. Коли справа розглядається в місцевому суді, виноситься якась проміжна ухвала, якась дія судді, справ оскаржується до апеляційного суду. В апеляційному суді справа повертається в місцевий суд, знову оскаржується до Вищого господарського суду, справа просто бігає місяцями, роками із однієї інстанції до вищої. Ми повинні спросити процес, і зараз Верховний Суд над цією проблемою працює.

Очевидним є і те, що сьогодні у тих, хто визначає напрями судової реформи, немає чіткого і єдиного принципового бачення майбутнього устрою нашої країни. Наслідком цього стають небезпечні експерименти з кардинального реформування правосуддя. За такої ситуації головне наше завдання полягає у тому, щоб, по-перше, не допустити руйнації існуючої судової системи, по-друге, максимально використати її можливості для вдосконалення правосуддя.

Дехто може оцінити це, як гальмування судової реформи, а як на мене, це – розумний, виважений і державний підхід. Ключ до судової реформи передусім лежить у площині судового процесу.

Саме процес процедури визначає сутність правосуддя. Ми створили процес, який вимучує буквально суддів та інших працівників суду, який замордовує людей і результат ми сьогодні вже бачимо. Тому, починаючи реформування судової системи, слід спочатку визначитися зі змістом судового процесу і таке інше. У нас реформування здійснюється з іншим підходом: утворюються відповідні суди, а потім під них підганяється процес. Саме це спостерігаємо ми на прикладі адміністративних судів. Це все рівно, що треба віз поставити попереду коней, а не навпаки.

Непродуманість реформування судового процесу призвела до того, що на розгляді Верховного Суду України зараз знаходиться більше 40 тисяч цивільних справ. Роками люди чекають, поки вони будуть розглянуті в касації. Це вже профанація касації, це вже формальність. Ця ситуація виникла не з вини суддів, судової палати в цивільних справах, які сьогодні працюють на межі фізичних і психологічних можливостей. Я вже сказав, місяць біля 200 справ і матеріалів. Вона породжена непродуманим законодавчим регулюванням касаційного розгляду цивільних справ. До речі, більшість рішень Європейського Суду з прав людини, в яких констатовано порушення судами України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосуються порушення розумності строку розгляду справи в суді. У зв`язку з цим, шановні депутати, я хочу подякувати вам, мої колеги колишні, за прийнятий вчора закон, який дозволить здійснювати касаційний розгляд у цих справах уже в найближчий час.

Я розумію, що кардинальне розв`язання проблеми касаційного перегляду судових рішень попереду, але я також переконаний, що спільними зусиллями ми це зробимо, адже нерозумно, несправедливо, коли судді Верховного Суду розглядають справи про користування туалетом, межею, дрібні справи про стягнення штрафів за 40, 50, 100 гривень. Хіба цим повинен займатися суддя Верховного Суду.

Я і перший заступник голови Верховного Суду щоденно розглядаємо десятки справ щодо штрафів за дорожні правопорушення. 48, 16 гривень – цим я повинен займатися Верховним Судом? Я і мої колеги повинні визначати стратегію розвитку судової системи.

Є ще одна нагальна проблема. Ми створили ситуацію, коли суди республіки щорічно розглядають чотири мільйони адміністративних справ, пов’язаних з дорожнім рухом: вісім гривень, 16 гривень. Ми внесли законопроект, я прошу вас його підтримати, щоб повернути назад на розгляд працівників міліції. І там, де тільки громадяни будуть заперечувати проти дій міліції, направляти ці справи суду.

Незважаючи на всі недоліки, всю складність ситуації, я переконаний, що в нас…


ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.


ОНОПЕНКО В.В. … що у нас сьогодні є соціальні, політичні, правові та інші передумови для того, щоб в Україні було створено справедливий суд. У цьому кревно однаково зацікавлені всі: політики, представники бізнесу, влади і громадяни. Бо абсолютна більшість громадян, переважна більшість вас, хто знаходиться зараз в цьому залі, у будь-якій країні хоче жити за визначеними законом правилами, хоче розраховувати на справедливе вирішення державних, приватних справ, на впевненість у завтрашньому дні. І всі ми, незалежно від посад, які обіймаємо, від статків, прагнемо стосовно себе справедливості, яку в правовій державі може забезпечити лише справедливий суд. Суспільству ж важливо жити з таким судом уже сьогодні.

Дякую вам за увагу, шановні колеги.


ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василь Васильович.

Шановні колеги, давайте подякуємо Голові Верховного Суду Василю Васильовичу за інформацію з приводу ситуації в цій надзвичайно важливій гілці влади. І я хочу звернутися до тих профільних комітетів, від яких залежить розв’язання проблем, про які говорив Василь Васильович. Внести конкретні пропозиції, що може парламент зробити для поліпшення ситуації.

Дякую, Василь Васильович. Сідайте, будь ласка.

Не обговорюється ця інформація, ми просто, ще раз повторюю, шановні колеги, ми домовились, що цю інформацію, це була ініціатива не наша з вами, це була ініціатива Верховного Суду, його голови.


ІЗ ЗАЛУ. (Н е ч у т и)


ГОЛОВУЮЧИЙ. Так. Але не ми з вами виступили ініціаторами. А просто сам голова Верховного Суду звернувся до нас з проханням поінформувати. Ось коли ми з вами будемо розглядати конкретні закони, тоді і поговоримо.

Так, переходимо до розгляду наступного питання, тут уже наша була ініціатива. Інформація міністра внутрішніх справ України Цушка Василя Петровича, щодо ситуації в Міністерстві внутрішніх справ України.

Я пропоную побудувати… Немає Василя, немає ще? Ну, давайте почекаємо, можливо, його заблокували? Так, Хара на місці? Є. Тоді почекаємо поки появиться міністр. Слухаємо попередній звіт тимчасової спеціальної комісії для вивчення питання аналізу стану додержання Конституції та законів України у нормотворчій та правозастосовчій діяльності державних органів, посадових осіб, інших суб’єктів владних повноважень.

Хара Василь Георгійович. Будь ласка, Василь Георгійович, ну, 20 хвилин ми вам не дамо, звичайно, 15 хвилин, будь ласка.


10:33:15

ХАРА В.Г.

Уважаемые коллеги, в соответствии с решением Верховной Рады Украины от 12 января 2007 года сегодня вашему вниманию предлагается предварительный отчет Временной специальной комиссии по изучению вопросов анализа состояния соблюдения Конституции, законов Украины в нормотворческой и правоприменительной деятельности государственных органов, должностных лиц и других субъектов властных полномочий.

На первом организационном заседании комиссии 6 февраля 2007 года, в соответствии с регламентом, секретарем комиссии избран член фракции БЮТ Константинов Евгений Семенович. Было принято решение о создании трех рабочих групп по взаимодействию с различными субъектами властных полномочий. Первая группа – по работе с Верховной Радой, Президентом, Кабмином, аппаратом Совета национальной безопасности и обороны, в составе их Хара – председатель, Евтухова, Константинова, Демидко, Дончака. Вторая группа – по работе с Генеральной прокуратурой, Конституционным судом, Верховным Судом Украины, Высшим советом юстиции в составе Матвеева – руководитель группы, Зюбанова, Бондика, Писаренко, Артеменко. Третья группа – по работе с Автономной Республикой Крым, органами местного самоуправления, Киевским городским советом, уполномоченным по правам человека, Национальным банком Украины в составе Савостина – руководитель группы, Круглова, Аржевитина, Буджерака, Ланового.

С учетом изменений в Конституции Украины и повлекшим изменение государственной формы правления, в том числе перераспределение полномочий между Президентом Украины, ветвями власти логичным представляется анализ состояния соблюдения Конституции, законов Украины, нормотворческой и правоприменительной деятельности государственных органов, должностных лиц и других субъектов властных полномочий с 1 января 2006 года.

В то ж время, исходя из реальных возможностей комиссии, преимущественно осуществлялся анализ актов, изданных после формирования правительства коалиции депутатских фракций новоизбранного состава Верховной Рады Украины.

Наша комиссия 22 января направила письма в соответствующие государственные органы с целью получения информации об имеющихся, на их взгляд, недостатках, конфликтах в нормотворческой и правовой сфере, аналитические данные по этому вопросу. Такие письма были направлены в Секретариат Президента Украины, в Секретариат Кабинета Министров, аппарат Совета национальной безопасности в обороны, в Конституционный и Верховный Суды Украины, Генеральную прокуратуру, Национальный банк, Верховный Совет и Совет Министров Автономной Республики Крым, уполномоченному по правам человека, в Фонд государственного имущества, Фонд содействия местному самоуправлению.

Кроме того, направлено письмо в Институт государства и права им. Корецкого с просьбой о сотрудничестве в качестве независимого эксперта.

Хочу отметить оперативность Секретариата Кабинета Министров в предоставлении комиссии качественной информации и в полном объеме.

Предоставили также материалы Аппарат Совета национальной безопасности и обороны, Конституционный Суд, Совет Министров Автономной Республики Крым, Уполномоченный по правам человека, Фонд госимущества, Фонд содействия местному самоуправлению Украины, Национальный банк. К сожалению, отпиской отделалась Генеральная прокуратура, сославшись на то, что в ближайшее время на имя председателя Верховной Рады будет направлена ежегодная информация о состоянии законности, хотя мы просили несколько иное.

Комиссия ожидает материалы от других субъектах властных полномочий и надеется, что наши обращения не останутся без ответа. К сожалению, поздно мы получили экспертное заключение Главного юридического управления нашей родной Верховной Рады, на которое мы очень рассчитывали. Но более всего нас поразило сначала ……, казалось бы наиболее заинтересована участника поиска истины Секретариата Президента Украины, 3 наших письма, 2 телефонных звонка и почти месяц времени понадобилось для того, чтобы получить заморочливый ответ в виде отказа.

Процитирую наиболее понятную часть ответа. Конституція України не відносить до конституційних повноважень парламенту аналіз стану додержання Конституції України та Законів України у нормотворчій та правозастосовчій діяльності Президента України, який за статтею 102 основного закону України є гарантом додержання Конституції України. Відтак із Конституції випливає, що зазначене питання не може готуватися та попередньо розглядатися тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України.

Комментарии излишни. Единственное, что хочется сказать, мне жаль Президента нашего, окруженного в своем родном секретариате воинствующими дилетантами. Они и дальше будут толкать Президента в конфликтные ситуации по различным вопросам.

Уважаемые коллеги, несмотря на нежелание Секретариата Президента Украины сотрудничать с парламентом в решении проблем размежевания полномочий Президента и Кабинета Министров Украины в соответствии с пунктом 3 Универсала национального единства, устранения конфликтных ситуаций в нормотворческой работе государственных органом, в распоряжении нашей комиссии было достаточно материалов для проведения первичного анализа правовых актов.

За период с августа 2006 года Президентом Украины издано около 800 актов, 34 из них изданы без учета требований части 4 статьи 106 Конституции Украины относительно скрепления подписью премьер-министра Украины и министра ответственного за акт и его выполнение, то есть конрасигнации. Восемь актов Президента Украины по вопросам назначения или увольнения с должностей председателей местных государственных администраций приняты нарушение части 4 статьи 118 Конституции без соответствующих представлений от Кабинета Министров.

В отдельную группу следуют вынести акты Президента Украины изданы с превышением полномочий Президента установленных Конституцией Украины, а также имеющие признаки вмешательства в сферу полномочия других органов государственной власти, в частности исполнительной, и это прежде всего указы:

- О подготовке предложений и предварительном рассмотрении кандидатур для назначение на должности и освобождение от должностей руководителей местных государственных администрации от 04.08.2006 года, номер 675.

- О внесении изменений к указу Президента Украины от 19 ноября 2001 года, номер 1098.

- Относительно проведения обязательной специальной проверки, сведений, которые попадают, подают кандидаты на занятие должности государственных служащих, а перечень должностей руководителей военных формирования правоохранительных органов, органов дипломатической службы, на которые кандидаты для назначений согласовываются с Президентом Украины от 04.12.2006, номер 1025.

- О временном исполнении обязанностей председателей местных государственных администраций, вопросы Государственного управления делами от 23.01.2007 года, номер 33, вопросы Фонда государственного имущества Украина и так далее.

Превышение полномочий Президента Украины отслеживается также и издание актом предусматривающих поручение правительству осуществить организационные меры, в том числе и с использованием бюджетных средств Указ о проведении в Украину в 2007 году украинской книги, года украинской книги 15.12. 2006, номер 1088.

В отдельную группу можно выделить указы Президента, которыми приостанавливается действие постановлений правительства по причине их несоответствий, по мнению Президента, Конституции Украины.

За период с августа 2006 года было приостановлено действие 13 постановлений Кабинета Министров Украины и одновременно направлено обращение в Конституционный суд Украины.

В то же время, предварительно рассмотрев преостановленные акты Кабинета Министров, комиссия пришла к выводу об отсутствии основания для их приостановления. В целом более 80 актов Президента Украины вызывают юридические замечания, в том числе изданный вне полномочии Президента четко определенных 106-й Конституции Украины.

Кроме того, в нормотворческой деятельности Президента имеет место затягивание с подготовкой издание указов Президента по признанию утрачивающую силу актов Президента, которыми утверждались в дореформенные времена положение министерства, а также игнорирование части 9 и 10 статьи 118 Конституции Украины об отставке председателей государственных администраций, которым соответствующие советы выразили недоверие.

Комиссией рассмотрено около двух тысяч постановлений и распоряжений Кабинета Министров по различным вопросам.

Результаты анализа предоставленных материалах свидетельствуют о наличии действующих актов правительства, положения которых не в полной мере соответствуют Конституции и законам Украины, поэтому подлежат немедленному пересмотру.

Это в частности постановление от 10.07.2006 года номер 950, которым вопреки положениям Конституции Украины устанавливается особый порядок назначение на должность и увольнение с должности заместителя министра иностранных дел и министра обороны. Распоряжение Кабинета Министров от 24.12.2005 года номер 572 и от 18.01.2006 года номер 20, несмотря на урегулирование этого вопроса Законом Украины «О государственной службе», безосновательно были отнесены к определенным категориям должностей государственной службы, которые некоторые должности в секретариате Президента Украины и в аппарате Совета национальной безопасности и обороны Украины.

Объективности ради необходимо отметить, что причинами существование проблем размежевание полномочий Президента и Кабинета Министров является также и отсутствие Закона «О Президенте Украины», о министерствах и других центральных органов исполнительной власти, об основах внутренней и внешней политики, которые должны содержать четкие механизмы реализации конституционных полномочий Президента и правительства.

Наличие в некоторых законах Украины, устаревших действующих в дореформенный период норм полномочий Президента Украины, в частности, относительно назначения на должности и увольнения руководителей центральных органов исполнительной власти и их заместителей.

Уважаемые коллеги! За короткий промежуток времени комиссии удалось рассмотреть лишь небольшую часть вопросов связанных с задачами поставленными Верховной Радой перед комиссией.

О существовании множества проблем в вопросах соответствия Конституции, законам Украины, нормотворческой и правоприминительной деятельности государственных органов должностных лиц и других субъектов властных полномочий говорит инф