Реферат: Загальна характеристика дисертаційної роботи актуальність теми

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ


Актуальність теми. Продуктивність праці є одним з найважливіших індикаторів діяльності будь-якої економічної системи незалежно від її розміру і функцій. Вона виступає основним критерієм ефективності економіки і вирішальною умовою підвищення життєвого рівня населення. Зростання продуктивності праці має винятково важливе значення для досягнення визнаних світовою спільнотою економічних, соціальних і екологічних стандартів життєдіяльності суспільства.

В умовах ринкових відносин завдання підвищення продуктивності праці як джерела реального економічного зростання стає життєво важливим для подаль­­шого розвитку економіки. У сучасному світі економічними лідерами стають не ті країни, які мають значні природні ресурси, а ті, які здатні досягти високої продуктивності суспільної праці. Вітчизняне сільське господарство сього­дні перебуває в новій економічній ситуації, обумовленій вступом України до Світової організації торгівлі. Незабаром вітчизняні сіль­сько­господарські виробники опиняться в умовах вільної конкурентної боротьби з іноземними товаровиробниками, що мають значно вищу продук­тивність праці у своїй галузі. Відомо, що в умовах ринку агроформування, що мають високу трудомісткість продукції і, як наслідок, вищу її собівартість, програють в конкурентній боротьбі і припиняють свою діяльність.

Продуктивності праці повинна бути приділена першочергова увага і на рівні підприємств усіх сфер діяльності як одному з найважливіших показників ефективності, що характеризує рівень раціонального використання ресурсів і використовується для внутрішнього аналізу й планування ефективної господар­ської діяльності сільськогосподарського підприємства.

Важливість проблеми зростання продуктивності праці обумовлює постійну увагу до цієї теми вчених економістів в Україні і за її межами. Суттєвий внесок у дослідження значення продуктивності праці та пошук шляхів її зростання в сільському господарстві внесли відомі вчені: А.Г. Бабенко, О.А. Бугуцький, Д.П. Богиня, В.В. Вітвіцький, В.С. Дієсперов, О.І. Здоровцов, В.Ф. Машенков, М.Г. Назаров та ін.

Розвитком теорії продуктивності факторів у західній літературі займалися Б. Сей та Ф. Бастіа. Пізніше Д. Кларком сформульована теорія граничної продуктивності факторів, на якій заснована сучасна західна теорія продуктивності праці. Подальший розвиток цієї теорії пов’язаний з працями Д. Кендріка, Е. Денісона, Р. Солоу та ін.

Незважаючи на значний обсяг проведених попередніх досліджень, ряд теоретичних і практичних питань є невирішеними. Високий динамізм соціально-економічних та політичних чинників розвитку аграрної сфери вносить постійні корективи у формування та використання трудових затрат. Потребують дослідження питання виявлення тенденцій і факторів продук­тивності аграрної праці, раціонального забезпечення сільськогоспо­дар­сь­ких підприємств трудовими ресурсами, формування дієвого мотиваційного механізму, обґрунтування шляхів підвищення рівня продуктивності праці в галузі, удосконалення підходів щодо управління продуктивністю праці. Наукова і практична важливість указаних питань обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­ційна робота виконана відповідно до затвердженої тематики науково-дослідних робіт кафедри статистики і економічного аналізу Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва "Розробити пропозиції по удосконаленню методології аналізу виробничих ресурсів сільськогоспо­дарських підприємств і заходи підвищення ефективності їх використання в умовах реформування АПК" (№ ДР 0102U001838).

^ Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є подальший розвиток теоретичних положень і розробка обґрунтованих практичних рекомендації щодо підвищення продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах.

Для досягнення цієї мети були поставлені і вирішені такі завдання:

узагальнити сутність теоретичних положень продук­тив­ності праці та пов’язаних з нею інших соціально-економічних категорій;

обґрунтувати методичні підходи до аналізу рівня продуктивності праці та факторів, що його формують;

дослідити методичні підходи до аналізу продуктивності праці в зарубіжній економічній науці і практиці;

проаналізувати сучасний стан та динаміку продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах Харківської області;

виявити і дослідити вплив визначальних факторів на рівень продук­тивності праці у сільськогосподарських підприємствах;

змоделювати оптимальну чисельність працівників типових сільсько­госпо­­дарських підприємств регіону;

з'ясувати вплив системи соціально-економічних стимулів на рівень продуктивності праці;

визначити напрями і шляхи підвищення продуктивності праці;

розробити програму управління підвищенням продуктивності праці у сільськогоспо­дарських підприємствах.

^ Об’єктом дослідження є продуктивність праці у сільськогосподарських підприємствах в умовах трансформаційних процесів.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти підвищення продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах.

^ Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослід­ження стали вихідні положення вітчизняної і зарубіжної економічної теорії з питань продуктивності праці і зайнятості, законодавчі та нормативні акти державних структур, діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення соціально-економічних явищ.

У процесі аналізу статистико-економічної інформації були використані такі методи: діалектичний та абстрактно-логічний (при узагальненні теоретич­них та методичних аспектів визначення продуктивності праці та формуванні висновків); монографічний (при вивченні досвіду кращих підприємств регіону); аналітичні групування (при групуванні підприємств регіону за рівнем продук­тив­ності праці, фондо- та енергоозброєності, рівнем заробітної плати тощо); побудова рядів динаміки, графічний метод, індексний аналіз, (аналіз тенденцій продуктивності праці); кореляційно-регресійний аналіз (для кількісної оцінки впливу факторів на рівень продуктивності праці); економіко-матема­тичне моделювання (при визначенні оптимальної чисельності працівників підприємств). За допомогою спеціально організованого анкетного обстеження визначені основні соціально-економічні мотиви до продуктивної праці.

Джерелом інформації були дані статистичної звітності сільськогоспо­дарських під­приємств, матеріали Державного комітету статистики України та міжнародних статистичних установ, вітчизняні і зарубіжні наукові літературні джерела, власні спостереження автора.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у розвитку теоретико-методологічних положень і обґрунтуванні шляхів підвищення продук­тив­ності праці у сільсько­господарських підприємствах, а саме:

уперше:

запропоновано модель формування чисельності трудових колективів типових сільгосппідприємств регіону залежно від рівня ефективності використання виробничих ресурсів, розмірів підприємств та обсягів виробництва;

розроблено поетапну програму управління підвищенням продуктив­ності праці для сільськогосподарських підприємств;

удосконалено:

методику індексного аналізу продуктивності праці на основі комплексного використання загальних вартісних, трудових та індивідуальних індексів;

дістали подальший розвиток:

теоретичні підходи до визначення суті категорії продуктивності праці як головного фактора ефективності процесу праці; запропоновано використо­ву­вати систему натуральних, трудових і вартісних показників продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах;

методичні підходи до вимірювання продуктивності праці на базі зарубіжного досвіду використання показників багатофакторної продуктивності;

виявлення закономірностей розвитку продуктивності праці в умовах трансформаційних процесів аграрного сектору економіки;

система визначальних факторів продуктивності праці у сільсько­гос­по­дарських підприємствах, здійснено кількісну оцінку їх впливу;

система основних економічних та неекономічних стимулів до праці у сільськогосподарських підприємствах.

^ Практичне значення одержаних результатів. Реалізація пропозицій та рекомендацій щодо необхідності інтенсифікації виробництва, контролю й управління трудовими затратами, оптимізації і збалансованості основних виробничих ресурсів підприємства, посилення трудової мотивації працівників дозволить підвищити обсяги виробництва продукції, скоротити затрати праці та підвищити трудову активність працівників.

Результати досліджень, рекомендації щодо управління продуктивністю праці і формування системи соціально-економічних стимулів підвищення про­дук­­­тивності схвалені та рекомендовані до впровадження фахівцями Головного управління агропромислового розвитку Харківської облдер­ж­адміністрації (до­від­ка № 16/401 27.12.2007 р.), фахівцями Управління агропромис­лово­го розвитку Великобурлуцької районної державної адміні­стра­ції Харківської обла­сті (довідка № 03/115 від 26.03.2007 р.). Рекомендації, розроблені в роботі, впроваджені в окремих сільськогосподарських підприємствах Харків­ської області: СТОВ "Новий шлях" Борівського району (довідка № 73/12 від 19.03.2007 р.), ТОВ "Зоря" Великобурлуцького району (довідка № 135 від 22.02.2007 р.), ПАОП "Промінь" Красноградського району (довідка № 77 від 2.04.2007 р.).

Результати дослідження використовуються в Харківському національ­ному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва в навчальних курсах з ряду економічних дисциплін (довідка № 685 від 12.07.2007 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертантом виконано узагальнення теоретичних положень щодо визначення сутності категорії продуктивності праці. Досліджено теоретичні основи продуктивності праці та методологічні підходи до її вимірювання в зарубіжній економічні теорії. Проаналізовано стан та динаміку продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах Харківської області. Виявлено напрям та ступінь впливу основних факторів на рівень продуктивності праці в досліджуваних підприємствах. Визначено оптимальну чисельність працівників залежно від розміру підприємства. Дисертантом розроблені положення поетапної програми управління підвищенням продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах.

Одержані результати дослідження з теми дисертаційної роботи є особистим здобутком автора.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (м. Харків, 2002-2007 рр.); міжнародній науково-практичній кон­фе­­рен­ції, присвяченій 75-річчю економічного факуль­тету Харківського націо­нального аграрного університету ім. В.В. Докучаєва "Ринкові трансфор­мації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора" (м. Харків, 2004 р.); міжнарод­ній науково-виробничій конференції "Проблемы сельско­хозяй­ствен­ного произ­вод­ства на современном этапе и пути их решения" (м. Бєлгород, Росія, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, аспі­ран­тів, магістрів та студентів, присвяченій 190-річчю Харківського націо­наль­но­го аграрного університету ім. В.В. Докучаєва "Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва" (м. Харків, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 190-річчю з дня заснування Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва "Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні" (м. Харків, 2006 р.); державній науковій конференції "Аграрна наука – виробництву: проблеми економічного розвитку АПК" (м. Біла Церква, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства" (м. Харків, 2007 р.); Всеукраїн­ській науково-практичній конференції "Фінансово-кредитний меха­нізм функціонування аграрного комплексу" (м. Харків, 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані в 13 наукових роботах, загальним обсягом 2,8 ум.-друк. арк., серед них: 10 – статті у фахових виданнях обсягом 2,5 ум.-друк. арк. (з них 9 одноосібно – 2,3 ум.-друк. арк.).

^ Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Основна частина викладена на 170 сторінках. Повний обсяг роботи становить 233 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить 47 таблиць, 11 рисунків, 18 додатків. Список використаних літературних джерел включає 180 найменувань.


^ Основний зміст дисертаційної роботи


У першому розділі "Теоретичні та методичні основи дослідження продуктивності праці" здійснено теоретичне дослідження сутності продуктивності праці як економічної категорії та інших категорій, пов’язаних з продуктив­ністю праці, розкрито значення процесу підвищення продуктивності для розвитку економіки країни в цілому і сільського господарства зокрема, викладено основні особливості і відмінності у визначенні продуктивності праці й методичних підходах відносно її вимірювання у вітчизняній та західній економічних теоріях.

Праця як основний засіб існування людини та суспільства з початку розвитку людської цивілізації є перманентною темою дослідження мис­лителів, учених, філософів, економістів. Кардинальних змін наукові дослідження з питань праці набули у ХХ ст. Літературні джерела містять декілька визначень категорії "продуктивність праці", що підтверджує її складність та значення. Найбільш загальним визначенням категорії продуктивності праці є ефективність, плодотворність виробничої діяльності людей у процесі створення матеріальних благ і послуг.

Аналіз літературних джерел дозволив установити, що більшість сучасних джерел з економіки праці визначають продуктивність праці як один з найважливіших показників ефективності трудового процесу або як ефек­тив­ність затрат конкретної праці. Ефективність живої праці залежить від багатьох факторів: якості виробленої продукції, її відповідності попиту, ефективності використання минулої праці, паритету цін на сільськогос­подарську продукцію інших галузей тощо. Але головним фактором є продуктивність живої праці.

Дослідження відмінності поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців дає змогу встановити, що в основі вітчизняного досвіду стосовно продуктив­ності праці, накопи­ченого до початку 90-хх років ХХ ст., лежить трудова теорія вартості товару К. Маркса, згідно з якою в основі вартості товару може бути лише один продуктивний фактор – праця працівників матеріальної сфери (жива і минула). Принциповою ж відмінністю підходів західної економічної науки до питання продуктивності є невизнання переважною частиною західних еконо­міс­тів трудової теорії вартості К. Маркса. Більшість західних досліджень із цього питання в основі мають теорію граничної продуктивності Д. Кларка. Він розглядав чотири фактори виробництва: капітал у грошовій формі; капітальні блага (засоби виробництва і земля); діяльність підприємця; праця робітника. Згідно з його твердженням кожний фактор виробництва характеризується спе­ци­фіч­ною продуктивністю і створює дохід, причому кожний власник отримує свою частку доходів від фактора, котрий йому належить. Причому частка кожного фактора в доході визначається його граничною продуктивністю.

Класифікація продуктивності в західній економічній теорії прин­ципово розрізняє загальну продуктивність факторів, багатофакторну продуктивність та часткову продуктивність (праці, капіталу та ін.). Загальна про­дук­тивність визначається як співвідношення всіх кінцевих продуктів до всіх витрачених факторів виробництва. Розповсюджений в західній економічній літературі погляд щодо чіткого розмежування загальної продуктивності й ефективності не отримав належної уваги науковців в Україні.

Методи визначення продуктивності праці класифікують відповідно до способів вираження виробленої продукції. Продуктивність праці визна­чаєть­­ся натуральним, трудовим і вартісним методами. Кожний з показників має свої позитивні та нега­тивні боки, але жоден з них, окремо взятий, не може повністю виразити ефективність праці на різних рівнях економіки. На нашу думку, з метою всебічного аналізу зміни рівня продуктивності праці та впливу на нього факторів необхідно використовувати систему показників: натуральних, трудових, вартісних; прямих і обернених; основних і додаткових.

У другому розділі "Аналіз рівня, динаміки та факторів продуктив­ності праці у сільськогосподарських підприємствах" досліджено сучасний стан та динаміку продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах Харківської області; здійснено аналіз забезпеченості галузі трудовими ресур­сами і відображено ефективність їх використання; детально розкрито вплив факторів на рівень продуктивності праці, здійснено кількісну оцінку їх впливу.

Сучасний стан агарного виробництва Харківс­ької області залишається досить важким. За результатами діяльності у 2005-2006 рр., відповідно 29,7 та 30,1 % сільськогоспо­дарських підприємств області виявилися збитковими. Починаючи з 1990 р. і по 1999 р. у сільському господарстві країни відбувався безперервний спад обсягів виробництва продукції (табл. 1). Протягом цього тривалого періоду в Харківській області виробництво валової продукції в порівнянних цінах 2005 р. щорічно скорочувалося в середньому на 12,9 %. Темпи скорочення були особливо високими в галузі тваринництва. Але у 2000 р. негативна тенденція до спаду обсягів виробництва була зупинена і з цього часу триває безперервне зростання обсягів виробництва сільського­сподарської продукції.


Таблиця 1

^ Динаміка обсягу валової продукції, чисельності працівників і продуктив­ності праці у сільськогосподарських підприємствах Харківської області

Показники

Середньорічні темпи приросту (зниження) за період, %

1990-1999 рр.

2000-2006 рр.

Валова продукція сільського господарства

-12,9

3,0

Середньорічна чисельність працівників

-3,9

-11,6

Продуктивність праці

-9,3

16,4


Період з 1990 по 1999 рр. характеризувався різким спадом продуктив­ності праці у вітчизняному сільському господарстві: виробництво валової продукції з розрахунку на одного середньорічного працівника зни­жувалось на 9,3 % щорічно. Однак, починаючи з 2000 р., негативна тенденція до зниження продуктивності була подолана і протягом 2000-2006 рр. продук­тивність праці у вартісному вираженні щорічно підвищувалася в середньому на 16,4 % на рік. Проте зростання цього показника у 2006 р. порівняно з 1990 р. відбулося в умовах значного зниження обсягів виробництва продукції в натуральних одиницях і за рахунок виключно фактора скорочення чисельності працюючих.

Аналіз індексів 2006 р. до 1990 р. показує, що загальна продуктивність праці в сільському господарстві у 2006 р. у вартісних показниках була вища від її рівня 1990 р. на 9,2 % (табл. 2). Проте недоскона­лість оцінки динаміки продуктивності праці за валовою продукцією з розрахунку на працівника підтверджується розрахунком трудо­місткості виробництва окремих ви­дів про­дук­ції рослинництва і тваринництва, яка у 2006 р. значно вища, ніж у 1990 р. за більшістю її видів. Внаслідок цього загальні перевитрати робочого часу на виробництво всієї сільськогосподарської продукції у 2006 р. в рослин­ниц­тві становили 8077 тис. люд.-год, та у тваринництві – 5164 тис. люд.-год. Подаль­ше стрімке скорочення обсягів виробництва продукції в галузі тварин­ниц­тва, що супро­воджується зниженням питомої ваги загальних затрат праці в цій галузі у 2006 р. до 54,8 %, вплинуло на зростання загального вартісного показ­ника продуктивності праці по сільськогоспо­дарському виробництву на 7,0 %.

Зростання трудомісткості виробництва в сільському господарстві відбулося внаслідок масштабної деіндустріалізації галузі, зниження рівня інтенсивності виробництва, відсутності трудової мотивації працівників, низького рівня оплати праці. Тенденцію останніх шести років до зниження трудомісткості і підвищення продуктивності праці можна пояснити, в першу чергу, оптимізацією складу працівників сільськогосподарських під­приємств і масовим їх вивільненням.


^ Таблиця 2

Індекси продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах

Харківської області

Показники

2000 р. до 1990 р.

2006 р. до 1990 р.

2006 р. до 2000 р.

Рослинництво

Загальні вартісні індекси:










змінного складу

0,566

0,824

1,456

постійного складу

0,468

0,638

1,429

структурних зрушень

1,209

1,293

1,019

Загальний трудовий індекс

0,468

0,638

1,429

Економія, перевитрати (–,+) робочого часу, тис. люд.-год

18079

8077

-9568

Тваринництво

Загальні вартісні індекси:










змінного складу

0,356

1,183

3,319

постійного складу

0,402

0,814

2,258

структурних зрушень

0,887

1,453

1,470

Загальний трудовий індекс

0,402

0,807

2,250

Економія, перевитрати (–,+) робочого часу, тис. люд.-год

39912

5164

-33426

Сільське господарство

Загальні вартісні індекси:










змінного складу

0,484

1,092

2,258

постійного складу

0,427

1,021

2,477

структурних зрушень

1,132

1,070

0,911

Економія, перевитрати (–,+) робочого часу, тис. люд.-год

57991

13241

-42994

Тенденцію зростання продуктивності праці останніх шести років у сільськогосподарських підприємствах підтверджують розраховані індекси 2006 р. до 2000 р. Показники виробництва валової продукції в порівнянних цінах з розрахунку на одну люд.-год підвищилися: в рослинництві на 45,6 %, в тваринництві на 231,9 %, в цілому по сільському господарству на 125,8 %. Позитивним моментом є також зростання у 2006 р. порівняно з 2000 р. годинної продуктивності праці майже по всіх видах продукції рослинництва і по всіх без винятку видах продукції тваринництва. Так, у рослинництві вона зросла на 42,9 %, а у тваринництві на 125,8 %. Структурні зрушення у виробництві цих двох галузей, а відповідно і зміна питомої ваги затрат праці по окремих видах продукції, також підвищували продуктивність в рослинництві на 1,9 %, а в тваринництві на 47,0 %. Загальна економія робочого часу внаслідок підвищення продуктивності праці у 2006 р. становила в рослинництві 9568 тис. люд.-год, а у тваринництві 33426 тис. люд.-год.

Групування вибірки з 182 найбільш типових сільськогосподарських під­при­ємств Харківської області дає змогу стверджувати, що високої продук­тив­ності праці можна досягти переважно у великих підприємствах. Установлено чітку тенденцію до підвищення продуктивності праці зі зростанням площі сільгоспугідь, що припадає на одне підприємство. Проте щодо показника розміру підприємства за кількістю працівників такої чіткої тенденції не простежується. Однак розмір площі, що припадає на одного працівника, також має чітку тенденцію до зростання з підвищенням рівня продуктивності праці. Таким чином, більші підприємства використовують наявні трудові ресурси більш інтенсивно, а тому ефективніше.

Проблема підвищення продуктивності праці має істотне значення для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва. Підприємства з рівнем виробництва валової продукції більше 50 тис. грн на одного працівника мають найвищий середній показник рентабель­ності виробництва всієї сільськогосподарської продукції (11,9 %), а також найнижчий рівень збитковості продукції галузі тваринництва (-5,9 %).

Одночасно із групуванням вибірки найбільш типових сільсько­госпо­дар­сь­ких підприємств було проведено кореляційно-регресійний аналіз факторів що формують рівень продуктивності праці. Попередній аналіз сукупності із 17 факторів методом парної прямолінійної кореляції та перевірка отриманих коефіцієнтів на наявність мультиколінеарності дозволили сформувати кінцеву багатофакторну модель, до якої увійшли такі найбільш вагомі фактори: х1 – витрати на основне виробництво з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, грн; х2 – оплата праці одного середньорічного працівника за рік, грн; х3 – витрати на мінеральні добрива з розрахунку на 1 га посівної площі, грн; х4 – кількість працівників, що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь, осіб; х5 – навантаження тварин на одного працівника у тваринництві, умовних голів. Обчислене за результатами діяльності у 2005 р. вибірки досліджуваних під­приємств Харківської області рівняння регресії, що відображає лінійну залежність виробництва валової продукції з розрахунку на одного працівника від вищенаведених факторів, має таке вираження:



Значення множинного коефіцієнта кореляції R = 0,801 свідчить про тісний, суттєвий зв’язок між продуктивністю праці та факторами, включеними в кореляційну модель. Значення коефіцієнта множинної детермінації R2 = 0,642 показує, що на частку систематичної варіації показника продуктивності праці, зумовленою дією факторних показників, включених в модель, приходиться 64,2 %. На частку інших факторів залишається 35,8 %.

За результатами аналітичного групування встановлено, що в Харків­­сь­кій області найвищі показники продуктивності праці мали приватні під­приємства – в середньому 37,8 тис. грн валової продукції з розрахунку на одного середньорічного працівника, а най­ниж­чу продуктивність демонструють державні підприємства – 28,9 тис. грн.

Загальною для всіх країн світу й для України зокрема є тенденція збільшення міського населення та працюючих у промисловості і сфері обслу­го­вуван­ня та зменшення сільського населення і працюючих у сільському госпо­дарстві. Навантаження орної землі на одну особу економічно активного населення в сільському господарстві в Україні значно менше, ніж в аграрно розвинутих країнах Європи та США. Таким чином, сільське господарство країни потенційно трудовими ресурсами забезпечене в повній мірі.

Кризовий стан сільськогосподарських підприємств і скорочення чи­сель­­но­сті їх працівників зумовили стрімкий розвиток особистих селянських господарств, які залучили значну частину робочої сили, вивільне­ної із сільсько­господарських підприємств. У 2006 р. господарства насе­лення в Харківські області виробили 57,4 % продукції рослинництва і 58,2 % продукції тварин­ництва. Проте проведене вибіркове обстеження засвідчило значно нижчий рівень продуктивності праці в таких госпо­дарствах.

У третьому розділі "Шляхи підвищення продуктивності праці у сільсь­ко­­господарських підприємствах" обґрунтовано принципи раціональ­ного поє­д­­нання основних виробничих ресурсів підприємств і оптимальної чисель­но­сті пра­цівників; досліджено систему соціально-економічних мотивів високо­про­дук­­тивної праці в сільському господарстві; запропоновано програму управління підвищенням продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах.

У роботі запропоновано модель визначення оптимальної чисельності працівників для сільськогосподарських підприємств регіону методом DEA – Data envelopment analysis (з англ. "аналіз оболонки даних"), суть якого полягає у зіставленні фактичного показника продуктивності з максимально можливим виходом продукції за даної кількості ресурсів. При цьому за максимально можливим виходом продукції приймають підприємства з максимальним рівнем виробництва на одиницю ресурсів. За методикою DEA технічна ефективність вказує на можливість підприємства досягати максимального виходу продукції за даного обсягу факторів виробництва. Максимальний вихід продукції визна­ча­єть­ся граничною функцією виробництва. Якщо така межа досягається, то технічна ефективність дорівнюватиме одиниці. Погіршення продуктивності підприємства призводить до віддалення від межі виробництва і відношення стає менше 1, але більше 0.

Для input-орієнтованої моделі побудова кривої (межі), ураховуючи показники кращих підприємств, досягається шляхом вирішення такої проблеми лінійної оптимізації:


(1)

при таких умовах:

, j=1,…,k (2)

, i=1,…,l (3)

, m=1,…,n


де – значення технічної ефективності О-го підприємства, тобто фактор, до якого загальна кількість використаних ресурсів (inputs) xi, i=1,…,l, О-ого підприємства може бути зменшена без зменшення виходу продукції (outputs) yj, j=1,…,k. Величини є output- та input- орієнтованими змінними резерву. Величини , m=1,…,n є зваженими факторами, з якими n підприємств вибірки включені в розрахунок змодельованої точки на межі виробничих можливостей.

Особливою перевагою методу DEA є можливість одержати в розрізі кожного підприємства інформацію про те, на скільки відсотків підприємство в змозі зменшити обсяги використання ресурсів, а також на скільки доцільно зменшити окремо взятий вид ресурсів і якою повинна бути його оптимальна величина.

Для визначення ефективності всіх досліджуваних підприємств розв’я­зу­ю­ть­ся задачі лінійного програмування (1-3) для кожного підприємства вибірки. Рішення цієї проблеми оптимізації отримане нами за допомогою спеціалізо­ваної комп’ютерної програми DEAP v.2.1, розробленої T.J. Coelli для вико­рис­тання при DEA аналізі. У табл. 3 наведені вихідні дані вирішення input-орієн­тованої моделі СТОВ “Новий шлях” Борівського району Харківської області.


Таблиця 3

^ Вихідні дані розрахунку DEA моделі з використанням DEAP v.2.1

для СТОВ “Новий шлях” Борівського району Харківської області

Технічна ефективність (Technical efficiency) = 0,735

Вихідні данні (Projection summary)

Змінна

(variable)

Фактичне значення

(original value)

Зміна значення фактора

(radial movement)

Невикористаний резерв

(slack movement)

Модельне значення

(projected value)

Товарна продукція, тис. грн (output 1)

4826.7

0,0

0,0

4826,7

Чисельність праців­ників, осіб (input 1)

228

-60

-4

164

Сільськогосподарські угіддя, тис. га (input 2)

3,900

-1,033

0,000

2,867

Амортизація, тис. грн (input 3)

176,4

-46,7

0,0

129,7

Матеріальні витрати, тис. грн (input 4)

3980,4

-1054,5

0,0

2925,9


Технічна ефективність товариства "Новий шлях" у 2005 р. становила 0,735 (Technical efficiency), тобто підприємство в змозі скоротити обсяги викорис­тання всіх ресурсів на 26,5 % без зменшення досягнутого обсягу виробництва товарної продукції у 4826,7 тис. грн (original value). Колонка radial movement показує, на скільки доцільно зменшити або збільшити обсяги використання окремих видів ресурсів, включених у модель (input 1,2,3,4). Таким чином, для товариства “Новий шлях” за умови досягнення рівня ефективності виробництва найбільш ефективних підприємств вибірки оптимальною чисельністю працівників є 164 особи (input 1 projected value).

За наведеною методикою проведено аналіз ефективності діяль­ності, продуктивності праці й оптимальної чисельності працівників відібраних 182 найбільш типових сільгосппідприємств Харківської області за результатами їх діяльності у 2005 р. Фактична середня чисельність працівників на одне підприємство з досліджуваної сукуп­но­сті під
^ Список опублікованих праць за темою дисертації


1. Горкавий В.К., Гончаренко Н.Г., Панченко С.І., Пузік Д.В., Сафронська І.М. Тенденції та діалектика розвитку особистих господарств населення: Наук. вид. / За ред. В.К. Горкавого / ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. – Х., 2002. – 46 с.

2. Панченко С.І. Продуктивність і оплата праці в умовах реформування сільськогосподарського виробництва // Вісник ХДАУ: Зб. наук. пр. ХДАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія "Економіка АПК і природокорис­тування"). – 2001. – № 8. – С. 246–249.

3. Панченко С.І. Особливості формування доходів сільського населення в умовах реформування АПК // Зб. наук. пр. Луганського національного аграрного університету. – 2002. – № 14 (26). – С. 234–239.

4. Панченко С.І. Продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах Харківської області // Вісник ХНАУ: Зб. наук. пр. ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія "Економіка АПК і природокорис­тування"). – 2003.
– № 6. – С. 340–344.

5. Панченко С.І. Система показників продуктивності сільськогоспо­дарської праці // Зб. наук. пр. Луганського національного аграрного університету (Серія "Економічні науки"), – 2004. – № 37 (49). – С. 378-384.

6. Панченко С.І. Вплив рівня інтенсифікації виробництва на продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах // Вісник ХНАУ: Зб. наук. пр. ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія "Економіка АПК і природо­користу­вання"). – 2006. – № 10. – С. 106–164.

7. Панченко С.І Міжнародний досвід визначення ефективності сільськогосподарського виробництва // Вісник ХНАУ: Зб. наук. пр. ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія "Економіка АПК і природокорис­тування"). – 2006.
– № 1. – С. 260–266.

8. Панченко С.І. Визначення оптимальної чисельності працівників сільськогосподарських підприємств методом "Аналізу оболонки даних" // Вісник ХНАУ: Зб. наук. пр. ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія "Економіка АПК і природокорис­тування"). – 2007. – № 6. – С. 66–71.

9. Горкавий В.К., Панченко С.І. Аналіз тенденцій і факторів продуктивності аграрної праці у Харківській області // Статистика України.
– 2007. – № 2. – С. 44–49.

10. Панченко С.І. Соціально-економічні мотиви високопродуктивної праці в сільськогосподарських підприємствах // Вісник Білоцерківського державного аг­рар­ного університету: Зб. наук. пр. (Біла Церква, 2007). – Вип. 45.
– С. 89-91.

11. Панченко С.І. Управління підвищенням продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах // Вісник ХНАУ: Зб. наук. пр. ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія "Економіка АПК і природокорис­тування"). – 2007.
– № 8. – С. 195-200.

12. Панченко С.І. Соціально-економічні мотиви високопродуктивної праці в сільськогосподарських підприємствах // Аграрна наука – виробництву: Тези доповідей V державної науково-практичної конференції (Біла Церква, 2006 р.).
– Ч.2. – С.5.

13. Панченко С.І. Забезпеченість сільського господарства трудовими ресурсами та проблеми ефективного їх використання // Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства: Тези міжнародної науково-практичної конференції ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. – Х., 2007. – С. 53–55.


Анотація


Панченко С.І. Продуктивність праці у сільськогосподарських підприємствах в умовах трансформаційних процесів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). – Луганський національний аграрний університет, Луганськ, 2008.

У дисертації викладено основні результати дослідження сучасного стану та шляхів підвищення продуктивності праці у сільськогосподарських підприєм­ствах різних організаційно-правових форм господарювання. Досліджено теоретичні основи продуктивності праці в сільському господарстві. Проаналі­зовано відмінності в підходах до визначення продуктивності праці у вітчизняній та зарубіжній економічній науці. Проаналізовано сучасний стан та динаміку продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах. Визначено вплив основних факторів на рівень продуктивності праці. Запропоновано модель визначення оптимальної чисельності працівників сільськогоспо­дарських під­приємств. Досліджено систему соціально-економічних мотивів д