Реферат: Тема 1: Мета та зміст дисципліни "Управління витратами"

Тема 1: Мета та зміст дисципліни "Управління

витратами"

§І. Концепція управління витратами

Підприємницька діяльність має місце в різних галузях економіки і виступає в різних організаційно-правових формах. Результати підприємництва залежать від ефективності використання в процесі господарської діяльності ресурсів. Підприємницька діяльність включає взаємопов'язані елементи:

Інвестиційної;

Операційної;

Фінансової діяльності.

Для погодження цих видів діяльності використовують особливу функцію управління.

Частина системи бухгалтерського обліку, яка забезпечує потребу управління в інформації називається управління витратами або управлінським обліком.

Відповідно функції бухгалтера, який забезпечує інформацію управління (бухгалтера аналітика) є значно ширшими в порівнянні з функціями бухгалтера, який просто реєструє господарські операції.

Якщо фінансовий бухгалтерський облік просто описує операції,^ які мали місце, то головним завданням управлінського обліку є передбачення наслідків майбутніх операцій (бухгалтер аналітик є Нострадамус, а бухгалтер-рахівник - Нестор Літописець).

Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий облік і управління витратами проходив поступово в 3 етапа.

В процесі розвитку науки про управління витратами змінюється трактування обліку витрат (виробничого обліку).

Сьогодні Вілсон і Хуа розглядають виробничий облік як частину управлінського обліку. Взаємозв'язок виробничого обліку, фінансового обліку і управління витратами можна подати так:









- Фінансовий облік;

- Управління витратами;

- Данний облік витрат.


Ш

\

Управління витратами використовується для:

Оцінки запасу і фінансових результатів;

Прийняття ^правлінських рішень;

Забезпечення контролю.

§2. Класифікація витрат

Головним об'єктом аналізу в процесі управлінні витратами є витрати. Тому класифікація витрат має велике значення для розуміння того, як ними управляти.

Виділяють 3 напрямки класифікації витрат:

Класифікація витрат

напрямки

Оцінка запасів і

визначення фінансових

результатів

Прийняття рішення

Контроль

виконання


Спожиті і неспожиті витрати

Релевантні і

нерелевантні

витрати

Контрольовані і неконтрольовані


Витрати на продукцію і витрати періоду

Постійні і змінні


Прямі і непрямі витрати

Маржинальні (граничні) і середні

Оснівні і накладні

Характеристика витрат за напрямком оцінка запасів і визначення фінансових результатів.

^ Спожиті і неспожиті витрати Неспожиті витрати мають місце тоді, коли засоби (основні засоби, товарно-матеріальні цінності) закуповуються. Спожиті витрати спостерігаються в випадку, коли ці засоби використовуються у виробництві або в торпвельній діяльності. Неспожиті витрати відображаються в активі балансу; спожиті - в звіті про фінансові результати.

^ Витрати на продукцію і витрати періоду

Витрати на продукцію є витрати, шо пов'язані з виробництвом або купівлею товарів для реалізації (матеріали, з/п, амортизація - пов'язана з виробництвом продукції; вартість куплених товарів - в торгівлі).

Витрати періоду — є витрати, що не включаються в собівартість запасів і розглядяються як витрати того періоду, в .якому вони були здійснені.

Концепцію витрат на продукцію і витрат періоду можна подати:

^ Звіт про прибуток

Дохід від реалізації

Собівартість реалізованої продукції

В>ггратн періоду

Валовий прибуток

Операційні витрати

Операційний прибуток

Коли товари реалізуються


Витрати на продукцію

Баланс

Поточні активи

запаси

Особливо важливиі при оцінці фінансових результатів є визначення собівартості реалізованих товарів та віфобленої продукції. Алгоритм визначення собівартості реалізованих товарів можна подати:

^ Підприємство в торгівлі

Залишки товарів на початок періоду

+

Собівартість

закуплених

товарів

Залишки товарів на кінець періоду


продажі

Собівартість реалізованих товарів

Валовий прибуток

Операційні витрати

Операційний прибуток

І

Запаси готової

продукції

+

Собівартість

Б5?роблеВОЇ

продукції

Запаси

готової

прод)кції на

кінець

планового

періоду

Алгоритм розрахунку для виробничого підприємства собівартості виробленої* продукції можна представити:

1

Собівартість виробленої

продукції

Залишки незавершиного

виробництва

+

Витрати на виробництво напротязі періоду

Залишки незавершиного

виробництва на кінець

періода

§3. Прямі і непрямі витрати

Прямі затрати - затрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до певного об'єкту економічно-можливим шляхом.

Непрямі затрати - затрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкту економічно-можливим шляхом.

Одні й тіж витрати можуть бути прямими й непрямими відносно різних об'єктів (витрати на амортизацію, обладнання, з/п керівників цеху, опалення, освітлення тощо).

На підприємствах виробничої сфери витрати, які відносяться на продукцію називаються виробничими витратами, а витрати періода -невиробничими витратами.

Виробничі витрати ділять на:

Основні

Накладні

Основні витрати - є сукупність прямих витрат на виробництво продукції і поділяються на:

Прямі матеріальні витрати (тканина для виробництва одягу; дерево - для меблів тощо).

Прямі витрати на оплату праці - з/п робітників, яку можна включити в с/в конкретного товару. Оплата праці інших категорій виробничого персоналу (майстер, допоміжний персонал тощо) відноситься до виробничих наклад; їх витрат.

Інші прямі витрати (вартість спеціального інструмента; оренда спеціального обладнання; ліцензія на виробництво товару тощо).



Виробничі накладні витрати — витрати пов'язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені на конкретний вид продукції (непряма з/п, з/п на експлуатацію робочих приміщень, їх ремонт амортизація, комунальні послуги тощо).

Вони розподіляються між продукцією пропорційно вибраній базі.

Конверційні витрати — витрати на обробку сировини для перетворення її головну продукцію.

В багатьох країнах прямі витрати на оплату праці складають лише 5% виробничих витрат. Тому їх включають у склад виробничиї накладних витрат.

Невиробничі витрати включають загальні і адміністративні витрати, а також витрати на збут продукції.

Взаємозв'язок окремих видів витрат можна подати:



Л








Вироб

ничі витрати

,










Прямі

матеріали










Основні витрати

л

Ч










Витрати на продукцію

'Г

. Пряма з/п










)




Конверсійн і витрати

м










Виробки ■ чі

накладні




Ч





























У








Невиробничі витрати

[







Витрати на збут










Витрати періоду



















Витрати на управління













•








>■>
§4. Класифікація витрат за напрямком "прийняття

рішень

І. Релевантні та нерелевантні витрати: і

Релевантні витрати - майбутні |итрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінського рішення;

^ Нерелевантні витрати — витрати, які не залежать від прийняття рішення;

^ Диференційовані витрати - витрати, що складають різницю




!


між альтернативними рішеннями.

На основі цих вихідних даних здійснюється диференційний аналіз, визначається диференційний дохід, диференційні витрати та диференційний прибуток. II. Дійсні і можливі витрати:

^ Дійсні витрати - витрати, які вимагають витрати ресурсу (грошей);

Можливі витрати - вигода, що втрачається, коли при вибору одного рішення ми відмовляємся від результатів реалізації інших витрат.

Залежність між релевантними дійсними і можливими можни подати табл.:






■" - ■ ... ' ,' і ' ' Варіанті ВаріантП

Сутьність варіанту

Покласти гроші на дипозит

Придбати операційну

техніку і здати її в

аренду

Дійсні витрати Можливі витрати

Плата за відкриття депозиту + Втрати доходу від здачі операційної техніки

Вартість операційної

техніки

+

Втрата відсотка на

депозиті

Релевантні витрати

Для варіанту І

Для варіанту П

III. Маржинальні і середні витрати:

> ^ Маржинальні (граничні) - витрати на виробництво
(реалізацію) однієї додаткової одиниці продукції;

Приклад:

Витрати на виробництво одного верстату — 2000 гр.од., двох - 3900 гр.од. Маржинальні витрати на виробництво верстату 1900 гр.од. (3900-2000).

> Середні - для нашого приклада: 3900/2=1950 гр.од.

§5. Звітні і постійні витрати

Звітні витрати - є витрати, що змінюються прямопропорційно обсягу діяльності або іншого виду витрат.

Графічно зміну звітних витрат можна подати:

к

■

і а и

» Р

а

б т

N

•

к




.










^ Змінні витрати на 1 од. продукції

■




Загальні

змінні

витрати

:■ ■ -










к-




Обсяг міртат







■ г

5саг вкртат ?~

і

Типові приклади звітних витрат для виробничих підприємств:

Прямі матеріали;

Пряма з/п;

Змінна частина виробничих накладних витрат (непрямі матеріали; непряма з/п; з/п тих, хто обслуговує обладнання; енергія; наладка обладнання; витрати на погашення).

Досвід роботи свідчить, що не всі витрати змінюються прямопропорційно зміні фактору витрат, тому виділяють напівзмінні витрати (змінні непрямопропорційно).

Поведінка змінних витрат матеріалів при умові знижок:













Обсжгмртат

Обсяг црш

Постійні витрати, що залишаються незмінними в випадку зміни обсягу діяльності:

>




•

и

т




■ т

р




р

а т




а т

и

ь

■




^ Обсяг анртят




Обсяг вкрпт

Прикладом постійних витрат є орендна плата, амортизація. Постійні витрати залишаються постійними лише в межах релевантного діапазону:

■

т

р

т ■

резгеав

т

Обсяг акртхт


обов'язкові і

^ Змінні витрати - складають певну частину напівзмінних витрат і містять елементи як змінних так і постійних витрат (плата за телефон; транспортні послуги тощо).

Крім цього виділяють в складі постійних витрат дискреційні витрати.

Обов'язкові витрати - визначаються потужністю підприємства (амортизація, страхування, з/п обслуговуючого персоналу).

Структуру постійних витрат можна подати:,

Постійні витрати

обов'язкові

постійні

витрати

дискреційні витрати

-■ -■ і

Напівпостійні
витрати



Постійні
витрати
напівпостійних
витрат

• -

■ • ■

Чисті витрати

-■

щ


§6. Організація управління витратами Зарубіжжям

Проводиться керівництвом підприємства, принципи і методи розробляються міжнародними професіональними організаціями бухгалтерів (управлінських бухгалтерів США 1919; привілейований інститут управлінських бухгалтерів Великобританії.

Бухгалтерський облік в країнах Заходу є саморегулюючою системою і передбачає використання 3 оснивних систем обліку:

Загальна система обліку - використовують невеликі підприємства. Система базується на періодичному обліку запасів.

Інтегрована система обліку - використовується в Англосаксонських країнах. Передбачає безперервний контроль за витратами ресурсів.

Переплетена система обліку - базується на відокремленні обліку витрат на рахунках фінінсового і виробничого обліку. \*і-.

Тема 2: Витрати і їх поведінка; функція витрат; методи визначення функцій витрат.

§1. Види можливих варіантів витрат.

Для збільшення прибутку, зміцнення позицій підприємства на ринку можна розглядяти варіанти:

Розробити новий товар для існуючого ринку

Розробити новий товар для нового ринку

Освоїти нові ринки для існуючих товарів.

Вибір того чи іншого варіанту залежить достовірності і своєчасності інформації. Процес підготовки і прийняття рішення схематично можна подати:

Постановка проблеми

і Визначення можливих варіантів дій

1 Збір даних про альтернативи

і

Аналіз кількіснтх показників

і Прийняття рішення

Більша частина рішень пов'язана з аналізом витрат і доходів. При цьому особливу увагу потрібно приділити релевантним доходам і витратам.

Критерій релевантності витрат і доходу можна подати:

Доходи і в «прати

можуть мати місце в майбутньому; різні для порівнювальних альтернатив.

уже мали місце; однакові для порівнювальних рішень


Можуть бути змінені, внаслідок прийняття рішенні

Не можуть бути змінені, ■амаваюк прийняття рішеная


релеваятю

веред евантш


£ 5 ■ ,.

9

'



§2. Поведінка і функція витрат

Поведінка витрат — це реакція витрат на зміни діяльності підприємства.

Зміни відбуваються під впливом певних подій і операцій (факторів до витрат).

Для різних функцій бізнеса такими факторамими є табл.:



Функції бізнеса

ТТ7ТГ; 1-- -

, Фактори витрат

1. Дослідження і розрробки

1. Кількість проектів

2. Технічна складність проекту

2. Виробництво

1. Обсяг виробництва

2. Кількість переналадок

3. Маркетинг

1. Кількість рекламних оголошень

2. Кількість продавців







Вивчення поведінки витрат, оцінити їх величину, а також побудувати їх функцію.

Оцінка витрат дозволяє визначити їх величину під впливом факторів, які впливають.

Функція витрат - є математична залежність між їх величиною і факторами.

В спрощеному виді функція витрат буде:

у = а + Ьх

Функція дозволяє передбачувати витрати, прогнозувати і планувати.

Використовують декілька методів визначення функції витрат:

Метод технологічного аналізу

Аналіз бухгалтерських рахунків

Метод вищої-нижчої точки

Метод візуального пристосування

Регресійний аналіз

Спрощений статистичний аналіз

Одним із самих важких методів є метод технологічного аналізу. Він дозволяє визначити технологічних характер взаємозв'зків між витратами і результатами діяльності.

У процесі технологічного аналізу детально вивчають всі операції, їх доцільність, визначають необхідні ресурси для їх реалізації. Тобто технологічний аналіз являє собою функціонально-вартісний аналіз.



§3. Аналіз бухгалтерських рахунків

Цей метод передбачає поділ витрат на змінний і постійний. Приклад:

Універмаг реалізував за звітний період 200 годинників. Аналіз бухгалтерських рахунків з використанням методів вводимо в табл.



Рахунки

Сукупність витрат

Постійні витрати

Змінні витрати

Змінні витрати на

од. продукції

1. собівартість реалізованої продукції

240000




24000

120

2. Зарплата менеджера

30000

30000







3. Зарплата касира

10000

10000







4. витрати на оренду на освітлення, опалення і т.д.

60000

60000







5. Комісійні продавця

240000

14000

10000

5

6. Витрати на рекламу і збут

10000

2000

8000

4

7. Всього

37400

116000

258000

123

Функцію витрат можна представити:

у = 11600 + 129х В випадку реалізації 3000 годинників, витрати будуть: у = 11600 + 129*3000 - 513000 Метод аналізу ьухгалтерських рахунків досить широко використовується на практиці, проте він базується в основному на досвіді і інтуїції менеджера.

§4. Метод вищої-ннжчої точки

\) Цей метод передбачає визначення функцій витрат на основі допушення, що змінні витрата - це різниця між сукупними витратами при вищому і нижчому рівні діяльності. Приклад:

Визначити функцію витрат на обслуговування обладнання при трудових витратах представлених в табл.

Тижн

•

і

Машино-години

' ■■'• ' " V.

Витрати на обслуговування, грн

1

102

17,850

2

132

18165

3

93

15060

4

108

13755

5

90

11550

6

144

26840

7

117

17700

8

69

10650

9

123

19740

10

141

15480

11

102

11280

12

72

14450

З табл. бачимо, що найбільше число маш.-годин - 144, найменше - 69. Виділяємо дані за 6 і 8 тиждень окрему табл.



'*■-— " -

Результати

состереження

!

Фактори

витрат,

машино-години

СР Ч ! ■■ ■'■■■-■-Щ

Витрати на обслуговування, | грн

Найбільш високе значення

144

21840

Найменше значення

69

10650

Різниця

75

11190



Оскільки при збільшенні обсягу роботи на 75 маш.-год. Загальні витрати виросли на 11190 грн., то змінні витрати на одну маш-год.:

11190/75=149,2грн. Виходячи з цього визначимо величину постійних витрат:

> При обсязі роботи 144 маш-год.

21840-149,2*144=21840-21485=355

> При обсязі роботи 69 маш-год.

10650-149,2*69=355грн. Таким чином функція витрат має вигляд:

у=355+149,2х Графічно ця функція матиме вигляд:


.





■

Шй іо_



•^

Вибір властивої функції Порівнюючи рівняння функцій витрат бачимо наступні результати в залежності від метода.



Метод

Функція витрат

- вижчої-нижчої точки

У = 355 + 19,2х

- візуального пристосування

У = 5000 + 99,7х

- найменування квадратів

у = 4528 + ІОЗх "*"•«"•"** - -"•*-■ --■-— ?

- спрощений стастистичний

У = 3998+107,7х

Як бачимо функції витрат є дещо різними це пов'язано з тим, що на їх величину можуть впливати і інші чинники крім маш-год. роботи обладнання, тому для прийняття управлінського рішення необхідно вибрати найбільш релевантну функцію витрат послуговуючи критеріями:

Економічної правдоподібності - відповідає функція економічноиу змісту

Хорошої пристосованості - наскільки функція точно відображає взаємозв'язок змінних

Значимості незалежної зміної.

Для визначення ступеня надійності функції витрат використовуємо:

Коефіцієнт детермінації

Стандартну помилку розрахунку

Стандартну помилку коефіцієнта.

§7. Коефіцієнт детермінації

Надійність функції витрат базується на величині відхилень фактичного спостереження.

Коефіцієнт детермінації характеризує питому вагу суми відхилення у, які викликані незалежною зміною в сумі загальних відхилень і визначається за формулою:

К2=1

ах

Т»Де

ох - залишкова дисперсія;

„2


а - загальна дисперсія.

Для розрахунку коефіцієнта детермінації потрібно визначити величини, залишкова дисперсія визначає ту частину відхилень вактичного спостереження від лінії регресії, яка обумовлена впливом випадкових або неконтрольованих причин.






■










■

•




.




■




■




т ■




І

3£х1§С^

..- ,-. «£.;


X

У |

У = 4528 + 103

Уа-Ус

СУ.-У.У-

102 132 93

17850 18265 15060

15034 18124 14107

2816 41 953

7929856

1681 908209

І

187515







65435532

, 65435532 ..„_,.

ах = = 5452961 . ,

12

Загальна дисперсія розраховується як середнє значення квадрата

оізниці між фактичною та сеоедньо-квадратичною величиною у. &

Для визначення величин використовуютьгтаблчнв^ форму.



X

Уа

487515 ''= 12

\Уо~У

О. ->)2

152 132

17850 18265

15626 15626

2224 2539

4946176 6446521

І /,










136732107

Розрахувавши залишкову та загальну дисперлі визначаємо коефіцієнт детермінації.

к і щ! _ І5«55_32_ =1 _ 06 ^ 14= 136732107 Ця величіша свідчить, що 52,14% відхилень загальної суми витрат є наслідком зміни вибраного нами фздстору витрат (числа машино-годин). Інші 47,86% відхилень загальної*; ч,уми витрат є наслідком впливу інших факторів і випадкових величин.

§8. Стандарте похибка розрахунків

ЙИсфіцкнт детермінації^ сні дчить про надійність оцінки загаль.іш; вйтра'і. Така оцінка базується на рівнянні регресії. Проте ми не можемо визначити абсолютного розміру ймовірних відхилень від лінії регресії.

Для визначення цієї величинн розраховуємо стандартну похибку. В процесі аналізу і проведення } озрахунків виникає питання, в якій мірі, розрахована нами[фуикц'я виграт у=4528+109х відповідає дійсній лінії*.

Стандартна розетка дозволяє визначити інтервал, в межах якого ми впевни"' ° иітжч?#ш,і" осірності натпих результатів.

С а аграрії >И 1 й"»2І6х&:

5*в\'(Ус-лХя-2)

(п - 2)-число ступеню свободи

5, =,,»? = 2558,84

"V 12-2

Про проведені розрахунки важливо приймати до уваги число спостережень (^30)

За допомогою спеціальної таблиці проводимо корегування стандартної похибки.

п-2

Ступінь свободи

1

2 10

0,8 0,9

Ймовірність

0,95 0,98 0,99

.

3,169

Якщо ми хочемо визначити інтервал з ймовірністю 0,99%, то витрати будуть знаходтится в межах ± 3,169стандартної похибки.

Тобто при максимальному числі машино-годин роботи обладнання, вати будуть:

.у = 4528+ 103* 144 = 19360

^ = 19360 ±3,169(92558,84)

у = 19360 ± 3,168(92558,84) = 27466

у = 19360-3,169(2558,84) = 11254

Як бачимо, що впевненістю можна сказати, що на 99% при 144 маш-

год роботи оюладнання, витрати будуть в межах -11254 - 27466.

§8. Стандартна похибка коефіцієнта

Вплив випадкових факторів на величину змінних втрат на одиницю розраховуються:

чі:<*-*)'

Розраховуємо значення стандартної помилки користуючись

приведеними вище данними:

= 31.24

255.8.84

/і 46025'-139320.75 Ь_ _103 ~5А ~31.24

= 3.3^2


& =

Таким чином функція витрат є достатньо надійною.

18

Тема 3: Принципи і методи калькулювання

§1. Об'єкти витрат і вибір системи обліку витрат на

виробництві

-и Калькулювання де процес визначення соб«гл^лтосгі певного об'єкту
витрат (сегмент діяльності підприємства; один я ця _а іродукції; послуга;
марка виробу; вид дяльності; програма і регіон). т

Собівартість об'єктів витрат визначається за допомогою системи виробничого обліку:

Альтернативні системи обліку,на підприємствах

—>*^_.

Система ьпробничого обліку

Заі^ЦП-и» . г.ч(т»»,ча л£ "гігу

Періодичний облік запасів

Постійний облік запасів

ГЗнсісма виробничого обліку забезпечує калькулювання і контроль собівартості об'єктів витрат:

накопичення витрат (об'єднування витрат за однорідними елементами: матеріали; з/п)

вілнесення витрат (віднесення або розподіл витрат до псрних об'єктів)

Прямі виграти Просте л. гння витрат на основі перг' ян те документів сбл.ку.

Нелркм.ви.-рати Розподіл витрат проооршино до велсчини певного фактора


X



Об'єкти витрат

о

ІЗ^ір систруи виробничого обліку залежать -..від технології і організації внроблкців;»■. ..:рсдбачає етапи.

І. Вивчення організаційної структури підприємства - дозволяє

групувати витрати за центрами віішовідальності.

2.

3.

Проектування документу потоків.

4. Підхід до постійних виробничих витрат.

Вибір відіюзідгі і системи катькулювання продукції.

5. Вибір ьідгіовідногс методу контролю (через порівняння бюджетних
і факти*онііх окремих підрозділів). І

§2. Системи калькулювання продукції

Вибір системи калькулювання визначається перш за все характером продукції. Виділяють 2 системи калькулювання:

За окремими замовленнями (роботами; контрактами тощо)

За процесами виробництва, які постійно повторюються.

В межах кожної з цих систем, калькулювання може проводитися за повними виробничими витратами або лише за змінними витратами:









с н

0

в н

і в н

т

р

а

т и




ь

и

р

0

б

н и ч і

в и

т

р

а

т и




3 а г а л ь н і

в II т

р

а

т и

Прямі матеріали

ь

р







Пряма з/п

ь

р







Інші прямі витрати




р







Виробничі

накладні

витрати













^







Витрати на діяльність ті збут
















ь

Витрати

періоду




р

І, *
















Калькулювання повних витрат передбачає включення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат:



Прямі матеріали







с н

0

в н і в и т

р

а т и




и

Р 0

б

н и

ч і

в и

т

р

а т и




3 а г а л ь н і

в и

т

р

а

т и

г







Пряма з/п













Змінні накладні

виробничі

витрати

ь

р







Постійні накладні витрати

*




^




Г1







Витрати на управління та збут






















ь

Витрати

періоду







V







р.

20

§3. Калькулювання за замовленнями

^ Калькулювання за замовленнями — є система калькулювання продукції на основі обліку витрат по кожному індивідуальному виробу, або окремої партії товарів:









ь

Замовлення №100

Л










р







Матеріали, з/п, накладні виробничі витрати
















с/в

реалізованої продукції

ь,

Готова продукція

ь

Замовлення №101

р

^

■ ^

























ь

Замовлення №102

)










г




На основі замовлення споживачів бухгалтерія підприємства відкриває виробничі замовлення на основі якого видають замовлення окремим підрозділам на виконання окремих робіт тощо. Кожному замовленню присвоюється свій код, який вказує у всіх документах пов'язаних з виконанням робіт або витратами ресурсів.

Для узагальнення витрат та калькулювання собівартості використовують відомості обліку витрат. У цьому обліковому реєстрі накопичуються всі фактичні витрати пов'язані з виконанням замовлення.

Матеріали, що були витрачені для виконання замовлення відображаються у відомстві на підставі вимог або накладних. Пряма з/п переноситься у відомість з нарядів або картки обліку робочого часу. Накладні витрати розподіляються між замовленням щомісячно пропорційно до встановленної бази розподілу (маш.-год.; пряма з/п).

Приклад:

Відомість обліку витрат на замовлення.

Замовник: АТ "Сталь". Замовлення №245

Вид роботи: виготовлення 10 електромоторів

Дата початку робіт: 4.01.00

Дата закінчення робіт: 29.01.00


П



2 і

Дата

Матеріали

3/п







'озподіл накладних витрат

№ вимоги

гри

№ наряду

грн

Дата

Ставка

І» грн

6.01 8.01 12.01

469 501

530 220

379

120

29.01

150%

735(150%+490)

Пряма з/п

15.01 21.01







388 391

160 100

С/в за кінцевими замовленнями

23.01

514

80







830+490+735=2055 с/в одного мотора 205,5

28.01







403

ПО




Всього

830

Всього

490




Як бачимо документо-потік в умовах калькулювання за замовленням характеризуються структурою:

Замовлення на продаж

Виробничі замовлення

Вимоги на матеріали

Наряд на

виконання

роботи

Ставка розподілу складних витрат

Відомість обліку витрат на замовлення

Облік витрат по замовленням відображається на відповідних оахунках.

^ Прямі матеріали

Виробництво Готова продукція . С/в реалізованої продукції


XX

XX

XX

XX

XX

XX

Пряма ч/п

І XX

Накладні

виробничі витрати

22

■. ■

••


§4. Калькулювання за процесами

Є система калькулювання продукції на основі групування витрат в межах окремих процесів або стадій виробництва:






ь

Процес А







Матеріали

Злі

Накладні витрати

9




ь-

+




Процес Б



















Готова про дотація

ь

С/в

реалізованої продукції

і







^

Процеси







р

Ця система характерна для масового та серійного виробництва. Сферою застосування є такі галузі як хімічна, текстильна, взуттєва, вугільна, фармацефтична тощо.

Складність калькулювання залежить від числа процесу, обсягів незавершеного виробництва.

Простий метод калькулювання використовується на підприємствах, де виготовляється лише однорідна продукція (видобуток вугілля, нафти, газу тощо) на цих підприємствах немає незавершеного виробництва або воно зовсім незначне.

Процес калькулювання ускладнюється в умовах, коли підприємство виготовляє декілька видів продукції і має місце значний обсяг незавершеного виробництва. В цих умовах калькулювання проводиться по кожном>- виду продукції, при цьому враховуються залишки незавершеного виробництва. Найскладнішим є калькулювання, коли технологічний процес продукції складається з окремих стадій обробки, які можуть здійснюватися послідовно або паралельно. Прикладом послідовної обробки є виробництво гарної металургії; паралельної - виробництво вз\ття.

В світовій практиці калькулювання по процесах ведеться за допомогою еквівалентних одиниць готової продукції - вивілювач продукції обробленої за звітній період. Кількість еквівалентній одиниць готової ггродлкції визначається як добуток числа оброблених виробів на коефіцієнт, відсоток їх готовності.

Приклад

Підприємство виготовило за місяць 9000 од. продукції, а оброблено на половину.

Витрати підприємства еквівалентні витратам на виробництво:

9000 + 2000 * 50% = 1 (Ю00од.лр<><Н>куї

О V. ■ .... >


Калькулювання по процесам включає етапи:

Розрахунок чмсла еквівалентних одиниць;

Визначення виробничих витрат;

Калькулювання собівартості еквівалентних одиниць продукції;

Калькулювання собівартості готової продукції і незавершеного виробництва.

При розрахунку числа еквівалентних одиниць і калькулюванні їх собівартість важливе значення має метод оцінки запасів, який використовує підприємство. Частіше використовується метод середньозваженої собівартості та метод РІРО.

§5. Калькулювання по процесам з використанням середньозваженої собівартості

При цьому методі не враховується незавершене виробництво на початок місяця, тому що припускають, що необроблені на початок звітного періоду вироби будуть оброблені і включені в склад готової продукції на протязі звітного періоду.

Приклад:

Підприємство на протязі першого процесу виготовило і передало для подальшої обробки 10000 одиниць продукції.

Вихідні дані, пов'язані з виробництвом продукції протягом двох процесів подані в таблиці нижче.

V

Показники




Процес 1




Процес 2










Кількігть-

одиниць і

_,іірод\киії

"о ГОТОВНОСТІ

І

Сума грошових одиниць

Кількість

^ ОДИНИЦЬ ІіРОЛ\КЦІЇ

!■ % Сум:.

і готовності грошових ,., І одиниць




Н.В. на початок місяця

1000







2000










і. Напівфабрикати










•

100

12120




2.Матеріали




100

2208




50

2000




3. Зарплатня




20

252




50

636




4. Накладні витрати




20

504




50

1272




Запуск за звітній і 12000 період







1000










Витрати за місяць




і. Напівфабрикати !







1000 ]







2.Матеріали




24000

1




21000




3. Зарплатня







14400







7000




і 4. Накладні витрати







28800







14000




Випуск за

звітній

місяць

10000

І







11000










Н.В. * на

кінець місяця

3000







1000










і. Напівфабрикати













100




2.Матеріали




100




1

50




3.Зарплатня




3;>,:>:>




і 50




4. Накладні витрати




33,33




1

50







Розрахувати собівартість готової продукції і незавершене виробництво.

Розв'язок: /. Розглядаємо з початку процес 1. З таблиці бачимо, що випуск склав 10000 одиниць продукції, а 3000 одиниць залишились неоороолені на кінець місяця.

Враховуючи те, що матеріали використані повністю (готовність-100%), а операція обробки виконана лише на 33,33%, то загальне число еквівалентних одиниць буде:

- 13000(10000+3000* 100%)- для матеріальних витрат; 11000( 10000+3000*33,33%)- для зу'п і накладних витрат. Незавершене виробництво на початок місяця, а також витрати за місяць складають загальні витрат