Реферат: Маркетингові організації виробників сільськогосподарської продукції. Досвід країн єс, порядок створення І діяльності в Україні

Fifth progress report Page


ANNEX 23


DELEGATION OF THE EUROPEAN UNION TO UKRAINE

MINISTRY OF AGRICULTURAL POLICY OF UKRAINE


“Implementation of Ukrainian’s Commitments under WTO and ENP Frameworks

in the Rural sector”


- Ukraine -


Provisions for Commercial Marketing Groups in Agriculture

Guidelines


(in Ukrainian)

ББК_______

С________

УДК_______


Автори-укладачі:

М.П. Гриценко, Р.Я. Корінець, Джон Мілнз, М.Й. Малік, А.В.Розгон,


Редакційна колегія: М.П. Гриценко, М.Й. Малік,


Рецензенти:


^ Маркетингові організації виробників сільськогосподарської продукції. Досвід країн ЄС, порядок створення і діяльності в Україні: Практичний посібник / Кол. авт. – К.: Аграрна освіта, 2011. – ________ с.


ISBN


Підготовлено в рамках виконання компоненту 3 на підтримку створення й розвитку комерційних організацій виробників сільськогосподарської продукції (фермерів) як практичний посібник щодо вирішення важливих питань розвитку інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції. Посібник призначений для фермерів, власників особистих селянських господарств та дорадників, що працюють у сільській місцевості.

Посібник охоплює такі питання:

Що таке комерційна група виробників сільськогосподарської продукції (фермерів)?

Типи комерційних груп виробників сільськогосподарської продукції (фермерів)

Створення комерційних груп виробників сільськогосподарської продукції (фермерів)

Управління комерційними групами виробників сільськогосподарської продукції (фермерів)

Приклади створення й роботи груп виробників сільськогосподарської продукції (фермерів)



Звісно, у цьому посібнику ви не знайдете відповіді на абсолютно всі запитання, що можуть виникнути. Натомість надані в ньому рекомендації можуть правити за відправний пункт на шляху створення й розвитку комерційних груп виробників сільськогосподарської продукції.


За додатковою інформацією та для ознайомлення з іншими матеріалами у сфері розвитку ринкової інфраструктури агропромислового сектору звертайтеся до офісу Проекту:

Україна, 01023, Київ, вул. Мечникова 16-А, кімната 916

Тел.: +38 044 3550178

Електронна пошта: office@swap-rural.org.ua


Фінансовано Європейським Союзом в рамах реалізації проекту технічної допомоги "Виконання Україною зобов’язання щодо членства в СОТ та реалізації Європейської політики добросусідства в сільському секторі", який покликаний допомогти Україні краще інтегруватися в європейську спільноту і привести свої нормативно-правові акти, норми і стандарти у відповідність з вимогами СОТ.


ISBN

Зміст


Вступ


Частина І. Створення та діяльність комерційних фермерських організацій. Досвід країн ЄС.
^ Що таке комерційна група виробників сільськогосподарської продукції (фермерів)? Типи фермерських груп Створення й розвиток фермерських груп
Договори з членами групи

Підтримка діяльності фермерських груп


Частина ІІ. Створення та організація діяльності маркетингових організацій виробників сільськогосподарської продукції в Україні.


Основні напрями маркетингової діяльності в аграрному секторі


2. Організаційно – правова форма маркетнгових організацій

4. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи: Основні принципи створення та організації діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу.

5. Законодавче забезпечення та основні принципи створення і організації господарської діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.


6. Мета та основні завдання заготівельно – збутових сільськогосподарських

7. Основні етапи створення кооперативу


8. Маркетингові групи виробників сільськогосподарської продукції

9. Юридичне оформлення діяльності маркетингової групи.

10. Форма спільної діяльності та форма договору

11. Майно учасників маркетингової групи за договором спільної діяльності

12. Особливості обліку майна спільної діяльності та його розподілу після закінчення договору про спільну діяльність.

13. Порядок ведення справ спільної діяльності


14. Відмова, припинення участі у маркетинговій групі за договором про спільну діяльність

15. Основні положення бухгалтерськиго обліку діяльності маркетингової групи за договором спільної діяльності

16. Основні засади податкового обліку діяльності маркетингової групи за договором спільної діяльності.

16.1. Облік податку на прибуток

16.2. Облік податку на додану вартість (ПДВ)

17. Розподіл прибутку

18. Література


Вступ:


В аграрному секторі України здійснено структурні реформи, перебудовано земельні й майнові відносини, створено організаційно-правові структури ринкового спрямування на основі приватної власності на землю та майно. Водночас у агропродовольчому секторі залишається низка складних проблем, однією з найбільш гострих, - залишається проблема формування сучасної за економічним змістом та організаційною формою інфраструктури аграрного ринку, який би позитивно впливав на цінові коливання, створював прозору мережу заготівлі та збуту сільськогосподарської продукції.

Ця проблема є особливо актуальною ще і тому, що понад 70 відсотків трудомісткої сільськогосподарської продукції повсякденного споживання - картоплі, овочів, фруктів, молока та м'яса виробляється в особистих селянських (4,7 млн.), фермерських (42,4 тис.) господарствах , які не мають надійних, постійно діючих каналів реалізації такої продукції.

Як результат - значна частина вирощеної цими господарствами сільськогосподарської продукції, особливо у віддалених від приміської зони селах, згодовується худобі або псується. Частина її потрапляє до кінцевих споживачів через численних посередників або продається селянами на стихійних ринках, узбіччях доріг, та інших непристосованих місцях.
Крім того, особисті селянські і фермерські господарства та фізичні особи - сільськогосподарські товаровиробники не здатні самостійно адаптуватися до вимог СОТ і кон'юнктури аграрного ринку щодо виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції та ефективного просування її до кінцевого споживача. Як результат, в умовах загострення конкуренції на аграрному ринку вони стали перед проблемою реалізації надлишків продукції, а підвищення цін на енергоресурси, сільськогосподарську техніку, добрива та корми, низький рівень закупівельних цін, відсутність стабільних та надійних каналів збуту сільськогосподарської продукції робить її виробництво збитковим.

Статтею 3 Закону України „Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року” передбачені пріоритети державної аграрної політики, зокрема створення рівних умов для функціонування різних організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі та удосконалення державної підтримки розвитку підприємництва з метою розв’язання проблеми зайнятості сільського населення.

Важливим напрямком розбудови економічної системи у сільському господарстві є розвиток ринкової інфраструктури. Проте наявна на сьогоднішній день мережа інфраструктурних формувань, зокрема, маркетингових організацій виробників сільськогосподарської продукції за обсягами надання послуг та їх якістю не задовольняє потреб товаровиробників та покупців (споживачів) їх продукції.



Світовий досвід показує, що в агропродовольчому секторі зростає роль маркетингу і зрештою маркетинг стає головною сферою агробізнесу. Наука і практика стверджують, що в загальних витратах часу витрати на технологію вирощування мають становити 25% робочого часу – решта припадає на маркетинг. Наприклад, у США в структурі АПК на маркетингову сферу припадає 75 % вартості, в Російській Федерації поки лише близько 25 %, а в Україні ще менше.

Маркетингова сфера агропромислового комплексу охоплює всі галузі, що забезпечують рух сільськогосподарської продукції від поля (ферми) до споживача— збирання, збереження, переробка і реалізація продукції. У цій сфері визначаються потреби держави і населення в продуктах сільського господарства, тобто вона відповідає трьом основним завданням ринкової економіки: Що виробляти? Скільки виробляти? За якою ціною продавати?


В цьому контексті закономірним є запитання «Що таке маркетинг у сфері агропромислового виробництва?» Маркетинг – це наука, яка має дати відповіді селянину на запитання:

Що виробляти, для кого і в якій кількості?

Як виробити якісний товар і подати його в такому вигляді, щоб він мав задовольнити потреби споживачів?

Як провести маркетингові дослідження?

Яка інформація потрібна для здійснення маркетингової діяльності і звідки її взяти?

Яку ціну встановити?

Які маркетингові методи застосувати в процесі збуту сільськогосподарської продукції?

Як зацікавити покупців, щоб вони придбали саме вашу продукцію?»

Фактично маркетинг у агропромисловому виробництві виступає заключним етапом господарської діяльності і від його організації значною мірою залежить успіх роботи і результативність аграрного бізнесу.


Частина І. Створення та діяльність комерційних фермерських організацій. Досвід країн ЄС.
^ 1.Що таке комерційна група виробників сільськогосподарської продукції (фермерів)?
У країнах Західної Європи комерційні фермерські групи існують вже багато років і визнані важливою економічною та соціальною силою. Понад 50% обладнання і матеріалів, необхідних для роботи фермерських господарств, та виробленої ними продукції купляється і продається через створені ними комерційні організації. Багато з них створювалися як невеликі групи, котрі з плином часу розрослися у великих імпортерів та/або експортерів.

Сьогодні в Україні практично не існує комерційних фермерських груп у справжньому розумінні. Сподіваємося, що ця брошура допоможе фермерам і сільським радникам у створенні комерційних фермерських груп та налагодженні дієвого управління їхньою роботою.
^ Профільна діяльність комерційних фермерських груп
Діяльність комерційних фермерських груп спрямовується виключно на скорочення собівартості виробництва сільськогосподарської продукції у фермерських господарствах та/або на збут цієї продукції за якомога високими цінами. Для цього вони налагоджують ділові відносини з постачальниками та покупцями і не відволікаються на іншу діяльність, наприклад, політичне лобіювання інтересів фермерів, оскільки будь-яка непрофільна діяльність призводить до збільшення витрат.
^ Прості та чіткі цілі діяльності
Запорукою успішної діяльності комерційних фермерських груп є встановлення простих і чітких цілей, добре зрозумілих кожному члену групи. Комерційні фермерські групи, що прагнуть займатися багатьма справами одночасно, заплутують не тільки себе, а й своїх партнерів – постачальників і покупців.

^ Спеціалізація по певних товарних групах (вовна/баранина/сир тощо)

Фермерські групи, які прагнуть продавати продукцію широкого асортименту чи надавати велику кількість послуг, нерідко неспроможні дієво управляти своєю роботою. Групам, що спеціалізуються по певних товарних групах, легше розробити чіткі плани роботи і створити визнані бренди.

^ Провідна роль фермерів

Власниками та управляючими комерційних фермерських груп є люди, в чиїх інтересах вони, власне, й працюють, тобто виробники сільськогосподарської продукції. Серед членів комерційних фермерських груп не повинно бути фермерів та спеціалістів, чия робота безпосередньо не пов’язана з виробництвом сільськогосподарської продукції, – торгівців, шкільних вчителів, посадових осіб тощо.


^ Добровільний характер

Членство у комерційних фермерських групах є добровільним. Члени груп повинні мати можливість вийти з групи у будь-який час. Водночас, фермери мають встановити свої умови і правила членства у групі. Фермери, які не задовольняють встановлені стандарти, виключаються з групи.

^ Фінансова прозорість

Члени комерційної фермерської групи повинні знати, за що вони платять гроші, і як ці гроші використовуються. Інформація про всі фінансові операції повинна бути відкритою і належним чином обліковуватися. Найпростіший спосіб фінансувати роботу групи полягає у відрахуванні до її бюджету комісійних з кожної виконаної операції з продажу продукції чи закупівлі матеріалів (в розмірі, скажімо, 3%-4% вартості операції). Розмір комісійних встановлюється фермерами. В кінці року надлишок коштів, одержаних за рахунок відрахування комісійних, розподіляється між членами групи, або спрямовується у спільний фонд для закупівлі необхідного обладнання чи на інші спільні цілі.


^ Вигода від членства у групі: ефект економії на масштабі

Чим більшим обсягом послуг користуються члени групи, тим більшу вигоду від існування групи вони одержують. Важливо, щоб обсяг прямих торгових операцій членів групи (тобто не через групу) був зведений до мінімуму, інакше членство у групі стане невигідним найбільш відданим учасникам.

^ Договір про членство у групі

Найчастіше членство у групі формалізується шляхом укладання відповідного договору, який визначає як обов’язки групи до відношенню до фермера, так і обов’язки фермера по відношенню до групи. Крім того, договір визначає кількісні та якісні параметри продукції та матеріалів, що продаються та закуповуються, послуги, що надаються членам групи, і тарифи на ці послуги. Зазвичай, такий договір укладається строком на один рік з можливістю щорічної пролонгації. У разі відмови від чергової пролонгації договору, фермер виключається з членів групи. У такий спосіб здійснюється контроль за членством у групі та її розвитком.

^ Дієве управління і стале функціонування

Комерційні фермерські групи проваджують свою діяльність у конкурентному середовищі. Як і робота будь-яких інших суб’єктів господарювання, робота комерційних фермерських груп вимагає розробки робочих планів, проведення ринкового аналізу, налагодження добрих відносин з покупцями і постачальниками, вирішення питань фінансування, а також наявності добре підготовлених і вмотивованих лідерів з добре розвиненою інтуїцією..

^ Правові питання

Комерційна фермерська група має бути належним чином зареєстрована з дотриманням чинних правових вимог для забезпечення законності будь-яких договорів, які вона укладає з третіми особами. В Україні фермерські групи можуть створюватися як товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативи чи асоціації.

^ 2.Типи фермерських груп
Фермери, які діють поодинці, ніколи не можуть бути абсолютно певними, що зможуть продати свою продукцію чи одержати гроші в рахунок її оплати. Їм доводиться також вирішувати непрості для себе питання фінансування закупівлі сільськогосподарської техніки, насіння, хімікатів, добрив та інших необхідних матеріалів. Вирощуванню урожаю можуть стати на заваді стихійні лиха – посухи чи повені. Неможливість застрахувати майбутній врожай ставить під загрозу одержання доходу.

У більшості випадків існує просте рішення згаданих вище проблем фермерів – стати членом фермерської групи. Членство у фермерській групі дозволяє скоротити власні витрати, збільшити сукупний дохід від збуту продукції або мінімізувати власні ризики. Існує п’ять основних категорій фермерських груп, що спеціалізуються на виробництві, постачанні необхідних для виробництва матеріалів і техніки, збуті, наданні послуг; існують також групи, що створюються зі спеціальною метою.

Виробничі групи

Виробничі фермерські групи створюються для координування виробничої діяльності задля збільшення обсягу виробництва певного виду продукції. Напередодні сезону виробництва фермери домовляються про вирощування певних сортів сільськогосподарських культур чи певних порід тварин та обсяги виробництва. Домовленість формалізується у формі договору, що підписується членами групи.

Інколи покупці укладають з групою фермерів договори на вирощування певних сільськогосподарських культур чи тварин певних порід. Укладаючи такі договори, покупці зобов’язуються купити вирощений врожай чи вирощену худобу і при цьому інколи надають насіння, авансують роботи, надають технічну допомогу, навчальні чи інші послуги на підтримку фермерів.

Групи, що займаються постачанням техніки та матеріалів

Групи, що займаються постачанням техніки та матеріалів, зазвичай створюються для скорочення витрат на виробництво сільськогосподарської продукції за рахунок спільного використання ресурсів, наприклад, сільськогосподарської техніки, чи спільної закупівлі необхідних у сільськогосподарському виробництві матеріалів – хімікатів, добрив, насіння чи молодняку.

Лише лічені фермерські господарства спроможні закупити й утримувати всю необхідну їм сільськогосподарську техніку. Нерідко те чи інше обладнання потрібне фермерам протягом нетривалого часу – для орання, поливу, збирання врожаю. Тому доцільно купляти спільну сільськогосподарську техніку і здавати її членам групи в оренду за плату. У такий спосіб можна скоротити витрати членів групи.

Групи виробників можуть також скоротити свої витрати на придбання необхідних у сільськогосподарському виробництві матеріалів за рахунок кооперації. Закупаючи у великих обсягах добрива, хімікати, насіння або інші матеріали, можна домовитися з постачальниками про істотні знижки. Групи даної категорії можуть спеціалізуватися залежно від специфіки продукції, що виробляється членами групи.

Як правило, при здійсненні закупівель група стягує невелику плату для покриття адміністративних витрат. Звісно, розмір такої плати має бути меншим за розмір заощаджень від закупівлі матеріалів зі знижкою.

Маркетингові групи

Маркетингові групи створюються з метою спільної організації збуту продукції членів групи за якомога вищими цінами за рахунок забезпечення її високої якості та свіжості, відповідності встановленим параметрам і дотримання зобов’язань щодо асортименту і регулярності поставок продукції.

Нерідко покупці готові купити великі партії сільськогосподарської продукції за вищими цінами, якщо постачальник гарантує високу якість і безперебійність поставок продукції. Маркетингові групи можуть підвищити цінність продукції за рахунок формування партій потрібного обсягу, просування на ринок певних брендів і стандартів, зберігання, пакування, очищення, сушіння, транспортування й переробки продукції.

Нерідко маркетингові групи спеціалізуються на певній товарній групі і працюють на певних "цільових" ринках і ринках з потенціалом зростання. Тому багато виробників сільськогосподарської продукції зацікавлені стати членами груп, які займаються збутом певних сільськогосподарських культур або сортів.

Виробники одержують очевидні вигоди від роботи у складі маркетингових групах, оскільки членство у маркетингових групах:

дозволяє виробникам налагодити ділові відносини з покупцями, які готові купити за вищими цінами продукцію, яка відповідає погодженим сторонами стандартам якості, у погоджених обсягах та згідно з погодженим графіком поставок, що неможливо, якби виробники діяли поодинці;

надає виробникам можливість розподілити між собою фінансовий тягар великих інвестицій, покликаних або створити додану вартість, або скоротити втрати продукції, наприклад, інвестиції у створення потужностей для зберігання, сортування, чищення, пакування продукції або інвестиції у брендинг і просування продукції на ринок.



З усіх категорій фермерських груп найскладніше створювати і забезпечувати роботу саме маркетингових груп, тому що їхня діяльність спрямована на одержання більш високих цін, у них є численні конкуренти, і їм здебільшого доводиться мати справу не з продавцями, а з покупцями. Успішні маркетингові групи зазвичай займаються збутом продукції обмеженої номенклатури, працюють у певних нішах ринку і вимагають від своїх членів дотримання суворих стандартів і специфікацій продукції.

Багато в чому успішне створення й подальша успішна робота маркетингової групи залежить від наявності ринкових можливостей. Для більшості маркетингових груп запорукою успіху є наявність унікальної "точки збуту" або наявність ексклюзивної продукції або сорту культури, що вирощується лише в певній місцевості, та збут продукції під певним брендом. Багато переробників, гуртових і роздрібних торгівців та експортерів віддають перевагу роботі з маркетинговими групами виробників, тому що це дозволяє їм скоротити власні витрати, налагодити безперебійні поставки продукції своїм замовникам і/або забезпечити відповідність продукції визнаним стандартам.

Якщо група виробників не має досвіду чи навичок збуту чи необхідних для цього ресурсів, вони інколи делегують всі функції маркетингу і збуту незалежному агенту й укладають з ним спільний договір на поставку продукції. Такий розподіл функцій дозволяє виробникам приділяти більше уваги виробництву якісної продукції з дотриманням встановлених специфікацій.

Сервісні групи

Сервісні групи створюються з метою покращення доступу виробників до кредитних/фінансових установ і страхових організацій або підвищення дохідності їх інвестицій. Організація такого спільного доступу дає вигоди всім сторонам – виробникам, надавачам позикового капіталу та організаціям з управління ризиками.

Виробники можуть консолідувати свої фінансові ресурси за рахунок групових позик або створити власний фонд, що використовуватиметься для надання кредитів членам групи або закупівлі спільного обладнання.

Фінансові установи, страхові компанії та венчурні фонди часто зацікавлені працювати саме з групами виробників, тому що останнім легше забезпечити кредити й скоротити адміністративні витрати. Спільна відповідальність за виконання боргових зобов’язань є для кредитора більш надійною гарантією. Крім того, багато розрізнених виробників просто неспроможні надати заставу під кредит, а надання одного великого групового кредиту скорочує обсяг паперової роботи. У деяких випадках група розподіляє одержані позикові кошти серед своїх членів і збирає платежі в рахунок погашення основної суми боргу та процентів.

Створення фермерами власних організацій дозволяє їм одержувати широкий спектр необхідних їм послуг, наприклад, послуг зі штучного запліднення, навчальні та консультативні послуги. Спільна оплата витрат полегшує ведення переговорів з постачальниками.

Групи, що створюються зі спеціальної метою

Можна навести велику кількість прикладів, коли виробники сільськогосподарської продукції створюють організації зі спеціальною метою, як-от: виведення нових сортів рослин чи нових порід тварин, політичне лобіювання інтересів, вирішення соціальних питань, об’єднання молодих виробників в асоціації тощо. Такі групи вирішують певні питання, пов’язані з сільським господарством чи розвитком сільської місцевості, але ці питання не обов’язково є комерційними.


Більшість таких груп фінансуються за рахунок членських внесків або плати за участь у певних заходах. Попри некомерційний характер цих груп, їх члени набувають досвіду управління проведенням спільних заходів.


Деякі групи виробників створюються як багатоцільові. Крім організації постачання необхідних для виробництва ресурсів і збуту продукції, вони надають виробникам також консультативні та навчальні послуги.


^ Створення й розвиток фермерських груп
Після створення фермерські групи поступово розвиваються. Більшість успішних груп створюються невеликою кількістю засновників з незначним капіталом і розвиваються поетапно, що дозволяє фермерам набути впевненості і відчути себе власниками групи. З плином часу інвестиції у групу зростають, і вона збільшує обсяг своєї діяльності. Найчастіше фермерські групи проходять такі етапи розвитку:

^ Визначення можливостей. Можливості можуть стосуватися скорочення витрат, збільшення сукупного доходу, зменшення ризику, на який наражаються члени групи.

Виконання базового аналізу та збирання загальної інформації по конкретних можливостях.

Виконання спрощеного техніко-економічного обґрунтування простих пропозицій, що дають уявлення про те, як група збирається скористатися наявними комерційними можливостями, і чому фермери, діючи як група, одержать більші вигоди.


^ Виконання простого техніко-економічного обгрунтування

Перед тим як створювати нову фермерську групу, корисно виконати просте техніко-економічне обґрунтування. Воно допоможе з’ясувати наявні можливості, потенційні обсяги господарської діяльності, потребу у виробничих потужностях, оцінити операційні витрати і потреби в капіталі. Його результати стануть основою обговорення доцільності чи недоцільності створення групи.


Мета створення групи

Визначити спільні потреби фермерів – потенційних членів групи

Визначити, які послуги надаватиме група

Визначити види продукції, які група постачатиме чи продаватиме

Бізнес потенціал

Визначити потенційні ринки продукції та потенційних споживачів/клієнтів групи

Провести обстеження потенційних членів групи, щоб оцінити потенційну чисельність членів і потенційний товарообіг групи

Визначити потенційних конкурентів групи

Операційна діяльність

Визначити правила, за якими члени групи будуть зобов’язані купляти матеріали, споживати послуги чи постачати продукцію згідно з встановленою специфікацією

Визначити структуру операційної діяльності та управління групою

Фінансові витрати

Оцінити розмір витрат початкових і поточних витрат

Визначити та попередньо оцінити капітальні та постійні витрати, як-то витрати на необхідне обладнання, виробничі та інші потужності та персонал

Джерела фінансування

Визначити можливі варіанти фінансування та пов’язані з ними витрати

Оцінити потребу у початковому фінансуванні з боку виробників (членів групи) та з інших джерел







^ Обговорення пропозиції з фермерами, зацікавленими у створенні групи. Таке обговорення дозволяє проаналізувати слушність ідеї створення групи, заручитися підтримкою зацікавлених фермерів і підготувати план дій зі створення та розвитку групи.




^ Підготовка докладного бізнес/операційного плану групи. Такий план містить докладну інформацію стосовно того, як саме працюватиме група, які послуги вона надаватиме, як вона управлятиметься і фінансуватиметься. План має бути реалістичним, здійсненним і зрозумілим кожному члену групи.


^ Основи підготовки бізнес плану групи виробників с/г продукції

Бізнес план фермерської групи має бути реалістичним, здійсненним і містити таку інформацію:

Вступ і загальна інформація

Назва, адреса і номер телефону групи

ПІБ і номери телефонів директорів фермерських господарств

Стислий опис господарської діяльності та основних цілей

Опис господарської діяльності

Мета створення групи, типи членства, організаційно-правова форма, товари та/або послуги, що пропонуються групою

Опис поточного стану галузі, перспектив розвитку, нові види продукції, наявні тенденції, що впливають на ситуацію в галузі

Опис продукції. В чому полягає унікальність продукції чи послуг групи, або чим вони відрізняються від продукції/послуг інших виробників/надавачів? Поточний стан розробки нових чи вдосконалення існуючої продукції/послуг

Стратегія, до якої планує вдатися група для забпезпечення безперебійного постачання своєї продукції

Ринкові дослідження і план їх проведення

Потенційні споживачі, обсяг і тенденції ринку; аналіз ситуації з конкуренцією, оцінки обсягів збуту і прогнозована частка ринку

Стратегії діяльності з таких питань: контроль якості, ціноутворення, тактика продажів, політика обслуговування клієнтів, реклама і просування на ринок

План організаційної діяльності

Власність та управління, роль директорів фермерських господарств, схема організаційної структури, посадові обов’язки працівників групи, потреба у навчанні, потреба у послугах з професійної підтримки; оцінки витрат на задоволення цих потреб

Технічний та операційний план

Обсяг збуту продукції, необхідний для виведення групи на рівень беззбитковості

Місце здійснення господарської діяльності; місце розташування виробничих потуженостей

Потреба в обладнанні

Аналіз потенційних ризиків

Фінансовий план

Прогнози прибутків і збитків, грошових потоків, обсягів фінансування, одержавних з різних джерел; обгрунтування цих прогнозів

Очікувані результати діяльності групи за оптимістичним, поміркованим і песимістичним сценарієм у коротко- і довгостроковій перспективі




^ Доопрацювання правил і стандартів групи та договорів з членами групи. Вся діяльність групи підпорядковується правилам групи, перша редакція яких розробляється фермерами-засновниками. У міру розвитку групи правила періодично переглядаються для врахування змін, що відбуваються, і забезпечення якнайдієвішої роботи групи. Договори з членами групи є додатками до правил. У багатьох випадках вони укладаються на один рік, і на початку кожного року їх строк дії подовжується на черговий рік після внесення змін і доповнень, якщо в цьому виникає потреба.

^ Реєстрація групи здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства країни. Організаційно-правова форма групи вибирається з міркувань доцільності.

Вибори членів правління, голови правління, погодження й визначення обов’язків голови та членів правління.

Початок роботи групи; впровадження і періодичний перегляд бізнес плану групи.



Інші важливі принципи створення і роботи фермерських груп

Не слід очікувати на одержання вигод від створення фермерської групи за відсутності об’єктивної необхідності у створенні групи.

Основа увага комерційних фермерських груп спрямована на одержання економічної вигоди від спільної закупівлі обладнання чи матеріалів та/або спільного продажу продукції чи спільного користування послугами.

Власниками фермерських груп є фермерські господарства – їх члени. Вони ж і здійснюють контроль за роботою груп. Управління роботою фермерських груп спрямовується на одержання вигод для їх членів.

Заявники і члени фермерської групи, які не бажають чи не можуть задовольняти встановлені стандарти групи, виключаються з групи, а заявникам відмовляють у прийомі до групи.

Ретельний облік даних про сорти культур, що вирощуються членами групи, врожайність та обсяги виробництва сільськогосподарської продукції допомагає краще спланувати закупівлі, виробництво і реалізацію виробленої продукції.

Початку роботи групи має передувати роз’яснення членам групи цілей і вигод від створення групи, визначення можливостей стосовно закупівлі і збуту і затвердження бізнес плану групи.

Всі члени групи мають бути добре й повністю ознайомлені з бізнес планом, а також з небезпекою виникнення конфліктів інтересів між членами групи за наявності такої небезпеки.

Члени правління групи контролюють хід виконання бізнес плану і коригують план і структуру операційної діяльності для врахування змін в обставинах, вирішення проблем, що виникають, і реалізації нових можливостей.

Засідання правління повинні проводитися на професійному рівні, а рішення, що приймаються, оформлюватися документально. Щомісяця правління групи готує звіт про хід робіт, спрямованих на досягнення встановлених цілей.

Члени правління розробляють дієві системи обліку господарської діяльності групи та інформування членів групи.

Члени групи мають право на регулярне та своєчасне одержання інформації про ринкову ситуацію, існуючі ціни, тарифи і платежі.

Будь-які надлишки коштів повертаються членам групи (раз на рік чи у разі припинення членства) пропорційно обсягу торгівлі через групу, а не частці участі у групі.

Доходи групи складаються переважно з відрахування певної частки виручки, яка має бути достатньою для покриття витрат групи і накопичення коштів для інвестицій.

Розмір відрахувань має бути реалістичним і достатнім для оплати всіх витрат групи. Члени групи повинні усвідомлювати, що у разі необхідності їм доведеться надавати кошти на фінансування капітальних інвестицій пропорційно своїм часткам використання основних фондів.

Фінансові вигоди членів групи перебувають у прямій залежності від обсягу продукції, яку вони реалізують через групу.

Частка одного члена у загальному обсязі торгівлі чи виручки групи не може перевищувати 50%.

Обсяг торгівлі продукцією, виробленою не членами групи, має бути дуже малим.

Роль комерційної групи виробників сільськогосподарської продукції НЕ полягає в тому, щоб надавати члену групи всі необхідні йому послуги, закупати всі необхідні йому матеріали чи техніку та продавати всю його продукцію незалежно від виду продукції, її якісних та інших параметрів.

Договори з фермерськими господарствами про членство у групі визначають взаємні обов’язки сторін, які є додатковими до обов’язків, встановлених статутом групи. Зазвичай договори про членство у групі підписуються на початку кожного року (сільськогосподарського циклу).

Члени групи беруть зобов’язання стосовно вироблення певних обсягів сільськогосподарської продукції з певними параметрами на продаж через групу або купівлі через групи певної мінімальної кількості необхідних для виробництва матеріалів та інших ресурсів.

Як правило, члени групи продають свою продукцію за цінами, вищими за середні, за умови, що вони постачають продукцію наперед визначеної якості та у встановлених обсягах.

Група відмовляє своїм членам у збуті продукції, що не задовольняє встановлені стандарти групи.

Фермерські групи активно співпрацюють з покупцями та постачальниками для налагодження з ними ділових відносин на принципах безпеки і взаємної довіри і впровадження інтегрованих систем постачання продукції з можливістю відстеження та контролю своєчасності поставок.

Фермерські групи налагоджують зв’язок з надійними джерелами для одержання регулярної інформації про ціни, покупців, постачальників, контракти і нові технології.



^ 4. Договори з членами групи

Укладання договорів з членами групи формалізує зобов’язання всіх членів групи користуватися послугами групи і наявність у них функцій контролю за роботою групи. Зазвичай такі договори укладаються перед початку сільськогосподарського циклу.

Відсутність зобов’язань з боку членів групи призводить до ризику виникнення конкуренції між групою та її членами, яка підриватиме позиції групи у переговорах з контрагентами. Групі буде складно переконати покупців чи постачальників у доцільності укладання контрактів з групою у разі відсутності договорів між групою та її членами. Договори про членство у групі укладаються задля:

формалізації зобов’язань членів групи стосовно користування потужностями чи послугами групи впродовж певного мінімального періоду часу;

визначення часток виробленої членами продукції, яку вони продаватимуть через групу, та встановлення вимог до якості цієї продукції;

визначення фінансових внесків членів групи, які поділяються на капітальні інвестиції та плату за фактично спожиті послуги групи;

визначення порядку адміністративного управління роботою групи;

визначення зобов’язання групи щодо продажу продукції членів групи;

забезпечення стабільності роботи групи і впевненості членів, клієнтів і кредиторів групи;

забезпечення безперебійності поставок продукції споживачам;

забезпечення належного захисту членів групи у їхніх відносинах з групою