Реферат: Наша справа ”, №4 ’ 2001

“Наша справа”, №4’2001
Зміст
Зміст 1

ВСТУП 6

Предмет 7

Цілі курсу 7

Структура курсу 8

Основні теорії зовнішньоекономічної діяльності 8

Нові теорії зовнішньої торгівлі 16

Роль державного управління в зовнішньоекономічній діяльності 19

Оцінка економічного, політико-правового та культурного середовища 22

Оцінка ризиків у ЗЕД 28

Матриця вибору стратегії ЗЕД 29

Управління ЗЕД на національному та міжнародному рівнях 31

Види зовнішньоекономічної діяльності 32

Хто має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність в Україні 34

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності 37

Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю 40

Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності 41

Принципи митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності 43

Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій 44

Порядок встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог 50

Заходи проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності 52

Спори, що виникають при здійсненні ЗЕД 53

^ Митне регулювання ЗЕД 54

Основні положення Митного кодексу України 54

Основні завдання митних органів України 56

Контроль за переміщенням товарів та інших предметів через митний кордон України 58

Період перебування товарів та інших предметів під митним контролем 59

Огляд та переогляд транспортних засобів, товарів та інших предметів 60

Огляд та переогляд речей 60

Особистий огляд 61

Операції з товарами та іншими предметами, що знаходяться під митним контролем 63

Звільнення від митного контролю 63

Спеціальні митні режими огляду речей 64

Мета, місце і час здійснення митного оформлення 65

Транспортні засоби, товари та інші предмети, що підлягають декларуванню 66

Обов'язки декларанта 68

Порядок переміщення через митний кордон України транспортних засобів 69

Порядок переміщення через митний кордон України речей 70

Митні пільги для дипломатичних представництв іноземних держав 71

Пропуск з метою тимчасового ввезення або тимчасового вивезення 74

Пропуск з метою транзиту через територію України 76

Товари та інші предмети, що не підлягають пропуску через митний кордон України 76

Митні збори за виконання покладених на митницю обов'язків 77

Валюта, в якій сплачуються митні збори 78

Заходи, що вживаються у випадках, коли транспортний засіб не зміг прибути в митницю призначення 78

Товари та інші предмети, що зберігаються під митним контролем 79

Склади митниць 80

Митні ліцензійні склади 80

Строк зберігання товарів та інших предметів 81

Контрабанда 82

Відповідальність осіб, які вчинили порушення митних правил 82

Порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення 85

Порушення зобов'язання про транзит 86

Переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю 86

Переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем 88

Відповідальність митних органів України та їх службових осіб 89

Оскарження неправомірних дій митних органів України та службових осіб, які порушують права громадян 89

^ Міжнародне валютне регулювання та валютне регулювання в Україні 91

Необхідність валютного регулювання 91

Суб’єкти валютного ринку 93

Механізми валютного регулювання 94

Основні положення Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” 96

Порядок організації торгівлі іноземною валютою 98

Порядок організації розрахунків у іноземній валюті 99

Валютний (обмінний) курс 99

Повноваження Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання 100

Відповідальність за порушення валютного законодавства 101

Платіжний баланс 120

^ Контракт у зовнішньоекономічній діяльності 124

Попередні етапи укладання контрактів 124

Куди можна звернутись за інформацією про зарубіжного партнера 125

Оферта 126

Коли оферта не може бути відкликана 127

Основні вимоги до складання контракту 128

Нормативні документи 147

^ Експортно-імпортні операції в СНД 148

Особливості регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності 154

Строки проведення товарообмінних (бартерних) операцій 155

Відповідальність за порушення строків проведення товарообмінних (бартерних) операцій 157

^ Особливості операцій з давальницькою сировиною 160

Порядок ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземного замовника та вивезення виробленої з неї готової продукції 161

Порядок реалізації на митній території України готової продукції, виробленої з давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником 165

Порядок закупівлі на митній території України іноземним замовником давальницької сировини та порядок реалізації або вивезення виробленої з неї готової продукції 166

Порядок вивезення давальницької сировини українського замовника за межі митної території України та повернення в Україну готової продукції 168

Порядок розрахунків за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини 171

Визначення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах 172

Облік та статистична інформація про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах 172

Переваги та недоліки операцій з давальницькою сировиною 173

^ МІЖНАРОДНА БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ 175

Господарська діяльність благодійної організації 180

Порядок та умови надання кредиту в Україні 183

Система кредитних органів 183

Форми кредиту 184

Банківський кредит та джерела його формування 188

Основні принципи проведення кредитної політики 189

Укладення кредитних договорів між банком і суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності 190

Правова основа регулювання міжбанківських кредитів 194

Комерційний кредит 196

Лізинговий кредит 197

Іпотечний кредит 197

Споживчий кредит 198

Бланковий кредит 198

Консорціумний кредит 200

Відповідальність сторін за порушення умов кредитної угоди 200

Податковий облік кредитів 201

Податковий облік курсових різниць за валютними кредитами 202

Податковий облік відсотків за кредитом 205

Бухгалтерський облік кредитних операцій 207

Бухгалтерський облік курсових різниць за валютним кредитом 209

^ Всесвітня торгова організація (ВТО) - міжнародний інститут регулювання ВЭД 213

додатки 214

МІЖНАРОДНІ ПРАВИЛА ПО ТЛУМАЧЕННЮ ТЕРМІНІВ "ІНКОТЕРМС" (РЕДАКЦІЯ 1990р.) 215

^ ЗАКОН УКРАЇНИ 259

Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) 259

ЗАКОН УКРАЇНИ 263

Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби 263

^ ЗАКОН УКРАЇНИ 269

Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби 269
ВСТУП
В теорії зовнішньоекономічної діяльності (далі ЗЕД), як і в будь-якій суспільній науці, не існує абсолютно правильних чи абсолютно неправильних понять, тверджень, теорем, постулатів. Практично будь-яке твердження є дискусійним і підлягає багаторазовим перевіркам. Наші знання про світ завжди є відносними. Навіть для таких точних наук, як математика й фізика, існуючі колись аксіоми з часом перестали бути такими. Наприклад, аксіома про паралельність прямих; уявлення, що найменшою неподільною частинкою тіла є молекула сформувало ціле направлення у фізиці – молекулярну фізику, але по мірі технічного розвитку (появі потужних мікроскопів) молекулярну фізику змінила атомна, а сьогодні ми знаємо, що і атом не є неподільним.

Тому запропонований Вам курс передбачає вивчення менеджменту ЗЕД не стільки у формі лекцій, а в більшій мірі у формі дискусій. Така практика навчання показала свою високу ефективність в багатьох країнах Західної Європи і США. Адже економічна теорія, в т. ч. теорія менеджменту ЗЕД базується на діаметрально протилежних поглядах на одні і ті ж події, якщо кожна з них в достатній мірі доказана. Тому Вам пропонується відійти від догматизму, констатації раз і назавжди прописних “істин” або категоричного відстоювання будь-якої однієї економічної школи. Ваша справа - бути прагматиком і вибрати той підхід чи ту модель, яка ближча до Вашого розуміння сучасних проблем або за допомогою якої Ви зможете просто краще вирішувати конкретні задачі ЗЕД, з якими Ви маєте справу сьогодні або зіткнетесь в міжнародному бізнесі в майбутньому.
Предмет
^ Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це наука, що вивчає систему різноманітний господарських зв’язків (науково-технічних, виробничих, комерційних, фінансових, валютних, кредитних) національних економік різних країн на основі міжнародного перерозподілу праці, природних ресурсів, технологій і капіталів.

^ Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності – це наука про систему управління міжнародним бізнесом, яка вивчає та визначає доцільність, напрями та порядок переносу підприємницької активності на іноземні ринки з врахуванням вітчизняного та міжнародного законодавства щодо регулювання ЗЕД з метою отримання прибутків.
^ Цілі курсу
Розвинути у слухачів здатність глобального і стратегічного мислення та уміння інтегрувати набуті знання з різних галузей економіки, що використовуються в менеджменті ЗЕД.

Сформувати компетентність щодо об’єктивної оцінки економічно-правового та культурного середовища, в якому працює Ваша фірма та її партнери у ЗЕД.

Розвинути практичні навики направлені на підготовку, укладання, виконання зовнішньоекономічних контрактів, залучення кредитних ресурсів та створення спільних підприємств.

Закріпити отримані знання щодо правого регулювання ЗЕД в Україні на національному та міждержавних рівнях з метою максимізувати прибуток фірми за рахунок ефективного використання існуючих правил ЗЕД, що регулюються чинним законодавством України та міжнародними правилами.

Ознайомити з основними економічно ефективними схемами здійснення ЗЕД з метою мінімізації податкового та митного навантаження на зовнішньоекономічні операції в рамках чинного національного та міжнародного законодавства.
^ Структура курсу


Основні теорії зовнішньоекономічної діяльності
Послідовники вчення меркантелізму стверджували, що наявність золота в країні є основою процвітання нації. Торговці розглядались як найбільш важлива для успішного функціонування економічної системи група, а праця - як основний фактор виробництва.

Основний недолік теорії меркантелістів полягає в тому, що вони додержувались статичних поглядів на світ, який, на їх погляд має обмежену кількість багатства. Багатство однієї країни може збільшитись лише за рахунок зубожіння іншої. Оскільки зростання багатства можливе лише за рахунок перерозподілу, то кожній державі крім сильної економіки необхідно мати сильну державну машину, що включає армію, воєнний і торговий флот, які змогли б забезпечити переваги над іншими державами.

Наявність золота (срібла) дозволяє утримувати армію, державний апарат, проводити соціальну політику та ін.

На думку меркантилістів держава зобов’язана:

1. Підтримувати позитивний торговий баланс - вивозити товарів більше, ніж ввозити, оскільки це забезпечує надходження золота як засобу платежу. У випадку простого товарного обміну (наприклад, шерсті на вино) обидва товари, після використання, перестають існувати. Тому пропонувалось підсилити державне регулювання та контроль за станом зовнішньої торгівлі, щоб стимулювати експорт і обмежувати імпорт тарифними й нетарифними методами з метою отримання за свої товари золота та срібла.

2. Заборонити або обмежити вивіз сировини і дозволити безмитний ввіз (імпорт) сировини, що не виробляється в середині країни, що дозволить підтримувати низькі експортні ціна на готову продукцію.

3. Заборонити будь-яку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополій і заборонити колоніям виробляти готові товари, перетворюючи тим самим їх в постачальників сировини для метрополій.

Найбільш характерні приклади зовнішньої політики періоду меркантилізму належать історії Британської імперії. Так в період правління королеви Єлізавети (1565-1566рр.) діяв закон, згідно з яким заборонялось експортувати живих овець. За порушення цього закону могли конфіскувати власність, на рік посадити в тюрму і відрубати ліву руку. При повторному порушенні - винуватого страчували. При Карлі ІІ (1666-1685) такий же закон поширювався на експорт шерсті.

Згідно англійському Навігаційному акту 1651-1660 рр. всі товари, що виготовлені в колоніях і призначені для продажу за кордон мали спочатку завезти до Англії, розвантажити там, а потім, вже як дійсно англійський товар, знову навантажити на корабель і відправити покупцю.

І сьогодні США забороняють іноземним кораблям перевозити вантажі між своїми портами. Росія забороняє іноземним авіакомпаніям перевозити пасажирів між російськими містами.

Така політика сприяла розвитку націоналізму, намаганню отримати більше привілеїв за рахунок інших держав і, як наслідок, збільшувалось число міжнародних конфліктних ситуацій. На захоплені колоніальні території ввозились лише товари із метрополій, інші постачальники “відсікались” жорсткими обмежувальними бар’єрами.


Наприкінці 17 сторіччя появилась нова теорія “вільної торгівлі” А. Сміта й Д. Рікардо. Головною ідеєю в роботі А. Сміта “Дослідження про природу й причини багатства народів” була ідея про те, що основою багатства нації й народів є розподіл праці: вигоду отримують ті країни, які активно приймають участь в міжнародному розподілі праці. Кожна країна має спеціалізуватись на виробництві того товару, де вона володіє абсолютними перевагами (менші затрати на виробництво).

Але згідно з теорією А.Сміта, в результаті переміщення факторів виробництва рано чи пізно абсолютні переваги одних регіонів перед іншими зникнуть і доходи від факторів виробництва вирівняються. Здавалось би, що міжнародна торгівля має припинитись. Це явище пояснює теорія відносних переваг Д.Рікардо, яка розвиває теорію А.Сміта.

Д.Рікардо показав, що торгівля вигідна кожній із двох країн, навіть в тому випадку, коли одна із них не має абсолютних переваг в виробництві конкретних товарів.

Висновки А. Сміта розширили теорію меркантелістів. Не стільки золото або дорогоцінні метали, що надходять в країну як наслідок перевищення експорту над імпортом, скільки активна участь в міжнародному поділі праці за рахунок використання природних і абсолютних переваг, якими володіє країна, забезпечується зростання державного благополуччя. В зв’язку з тим, вченими пропонуються рекомендації прямо протилежні поглядам меркантелістів:

1. Державі пропонується звести до мінімуму свій вплив на вибір галузей міждержавної спеціалізації, довіривши регулювання виробництва й обміну “невидимій руці конкуренції”;

2. Регулювання державою зовнішньої торгівлі допускається лише в рідких випадках, наприклад, з метою нейтралізації державної підтримки експорту в іншій країні, або в зв’язку з необхідністю забезпечення безпеки чи підсилення обороноздатності країни.

Наприклад, А. Сміт підтримував введення Навігаційного акту Великобританією, який забороняв використання суден ворожої в цей час Голландії для перевезення англійських товарів. Саме ця політика Великобританії послабила позиції Голландії, яка спеціалізувалась на морських перевезеннях, і забезпечила протекціоніський захист розвитку англійського суднобудування. Головною задачею державної політики на думку А. Сміта має бути соціальний прогрес, підвищення життєвого рівня народу і на вирішення саме цієї задачі має бути направлена політика державного регулювання економікою. Зростання економічної могутності країни не є самоціль, а базою для суспільного розвитку. За його словами: “Квітуча держава є веселою і турботливою для всіх верств населення, держава з нульовим економічним ростом - безрадісна, а з падаючим - меланхонічна”.


В 30-і роки шведські вчені ^ Е. Хекшер і Б. Олін розвинули доктрину А. Сміта і Д. Рікардо, основні положення їх теорії співвідношення факторів виробництва зводились до наступного:

1. В країнах є тенденція експортувати товари, для виготовлення яких використовуються надлишкові фактори виробництва і, навпаки, імпортувати товари, для виробництва яких необхідних факторів не хватає.

^ Фактор виробництва - це ресурси, які необхідно витратити, щоб виробити товар.

Сьогодні класична економічна теорія виділяє чотири основні фактори виробництва: праця, земля, капітал і технологія.

В зв’язку з існуючим геополітичним становищем та нерівномірним історичним розвитком окремих країн кожна з них володіє різними за обсягом і якістю факторами виробництва. В одних країнах є надлишок трудових ресурсів, але бракує капіталу, в інших є надлишок капіталу, але бракує сучасних технологій. І, як наслідок - в різних країнах ціна факторів виробництва різна.

Під ціною фактору розуміється винагорода, яку отримує власник фактору за його використання. Для праці - це заробітна плата, для капіталу - процентна банківська ставка, для землі - рента, для технології - ліцензійний або патентний платіж.

Наприклад, в Росії ціна землі буде відносно нижчою, ніж в Голландії, ціна праці в Китаї буде відносно нижчою, ніж в Німеччині, ціна капіталу в Україні - більш вищою, ніж в США, ціна технологій в Японії - відносно нижчою, ніж в Грузії.

2. В міжнародній торгівлі, в сучасних умовах, має місце тенденція до вирівнювання “факторних цін”.

3. Експорт товарів все в більших обсягах змінюється на переміщення факторів виробництва.

Зовнішня торгівля згідно з концепцією Хекшера-Оліна здійснюється таким чином. “Індустріальна” країна, яка має надлишковий капітал і відносно недостатню кількість робочої сили, спеціалізується на виробництві промислової продукції, а “Аграрна”, навпаки, має надлишок землі й недостаток капіталу.

При виробництві деяких видів продукції наявність капіталу є вирішальним фактором. Наприклад, переробка нафти, електронне машинобудування, виробництво машин і обладнання -- капіталомісткі виробництва при незначній кількості робочої сили. Країна, що володіє надмірною масою капіталу, буде орієнтуватись на розвиток саме цих виробництв.

В цей же час виробництво зерна та великої рогатої худоби потребує значної кількості земельних ресурсів. Саме ними багата “Аграрія”, тому тут будуть вироблятись сільськогосподарські товари.

В результаті обміну товарами між “Індустріальною” та “Аграрною” країнами буде досягнуто більш ефективне використання капіталу та землі.

Наприклад, саме за таким принципом здійснюється зовнішня торгівля між Великобританією та Новою Зеландією, Канадою. В обмін на машини та обладнання в Великобританію поставляють зерно, шерсть, м’ясо. Переваги Південної Кореї в експорті таких трудомістких товарів, як одяг або електронні блоки, пояснюється наявністю у неї значного надлишку дешевої робочої сили, а переваги Швеції в експорті продукції металургійної промисловості - незначною кількістю фосфору , який вміщується в руді, що дозволяє отримувати високоякісну сталь при мінімальних виробничих витратах. Переваги Канади і Норвегії при виробництві алюмінію пов”язані з наявністю дешевої електроенергії.

Подальший розвиток теорія зовнішньої торгівлі одержала у роботі американського економіста російського походження В. Леонтьєва, яка отримала назву “Парадокс Леонтьєва”. Використовуючи теорію Хекшера-Оліна В. Леонтьєв показав, що економіка США у післявоєнний період спеціалізувалась на тих видах виробництва, що потребують більше праці, а не капіталу. Це суперечило існуючим поглядам, що економіка США характеризується надлишком капіталу, а тому відповідно до теорії Хекшера-Оліна США мають експортувати не трудомісткі, а капіталомісткі товари. Завдяки цьому теорія порівняльних переваг отримала подальший розвиток і включила поняття технічного прогресу і нерівномірності його розвитку, різниці вартості робочої сили та ін.

Значний внесок в розвиток в теорії зовнішньої торгівлі вніс американський вчений Д. Кісінг, вказавши на необхідність введення показника кваліфікованої праці як самостійного фактору виробництва. Підрахунки Д. Кісінга показали високий рівень “кваліфікованого насичення” товарів, що експортуються із США порівняно з імпортованими товарами. Цієї теорії дотримувався В. Лєонтьєв, коли пояснював феномен успішної торгівлі США тим, що експортні товари із США мають значні затрати кваліфікованої праці.

До основних особливостей, що сприяють тій чи іншій країні у виготовлені товарів з високим вмістом кваліфікованої праці Д. Кісінг відносить: культурні особливості народу, що приводять до неоднакових здібностей до навчання, імміграційну політику держави, наявність “первинних надбань” у вигляді кваліфікованих викладачів, стажерів, наставників та ін.

Дослідження показали, що у розвинутих країнах більш високу ступінь “кваліфікованої насиченості” мають ті галузі господарства, що орієнтовані на експорт, порівняно з тими галузями, які орієнтовані на імпорт.

Наприклад, США мають порівняльні переваги в кваліфікації робочої сили, наявність деяких природних ресурсів і потужного наукового потенціалу, що дозволяє США досягати позитивного сальдо при торгівлі технічно складною продукцією. Кваліфікована праця дозволяє мати переваги при експорті капіталу, маркетингових послуг, патентів, ліцензій. Надлишок сільськогосподарських угідь надає можливість експортувати продукти помірної зони. Це компенсується імпортом тих товарів, де можливості США обмежені: мінеральна сировина, нафта, тропічні культури.

Японія суттєво залежить від імпорту природних ресурсів і сировини ( продукції сільського господарства, риболовства, лісної та обробної продукції). Оплачується імпорт за рахунок переваг Японії в експорті трудомісткої продукції, що пояснюється відносним надлишком в країні кваліфікованих наукових кадрів. Канада експортує сировинні товари в обмін на послуги та наукомісткі товари. Зовнішні відносні переваги Канади в торгівлі стандартними товарами пов’язані з надлишком сировини.

Передові американські комп’ютерні технології забезпечують США одне з перших місць у торгівлі комп’ютерами, голландська технологія вирощування квітів - забезпечує Голландії перше місце в світі по торгівлі ними.

Західноєвропейські країни мають подібні з Японією відносні переваги, але з більш збалансованим експортом і імпортом.

Росія має відносні переваги в переробці мінеральної сировини й виробництві енергоресурсів, лісотехнічної та військової продукції. Країни Середньої Азії володіють ресурсами сировинних товарів і робочої сили.

Відносні переваги України полягають у наявності значних запасів корисних копалин і територіально-компактного розміщення їх родовищ (вугілля, залізної й марганцевої руди, сірки, ртуті, титану, деяких рідкоземельних металів, урану, мінеральних солей, гіпсу, алебастру, мармуру, каоліну тощо); родючих земель, низької вартості висококваліфікованої робочої сили, вигідного геополітичного положення, великого історико-архітектурного та туристсько-рекреаційного потенціалу.

Подальше подріблення факторів виробництва сприяє подальшому виявленню експортних переваг тієї чи іншої країни: більш високої підприємницької активності, новітніх технологій та ін.

Наприклад, наявність високого фактору “підприємницька активність” в одній із компаній і “високої технології виробництва” в іншій пояснює співробітництво, а не просту конкуренцію американської і японської літакобудівних компаній “Боінг” і “Міцубісі”.
^ Нові теорії зовнішньої торгівлі
В сучасних умовах більш інтенсивно розвивається міжнародна кооперація виробництва, що пояснюється новими підходами до теорії і практики зовнішньої торгівлі. Американські вчені С. Робок і К. Сіммондс сформулювали нові теоретичні підходи. На їх думку: “Нездатність традиційної теорії торгівлі пояснити і зпрогнозувати зростаючу важливість процесу інтернаціоналізації виробництва частково пояснюється неправильною постановкою питання. Теорія торгівлі задає питання: Чому нації торгують? Це не зовсім коректне питання. Бізнесмени торгують і все більшу кількість перевозять товарів між країнами , при цьому товари не залишають меж однієї фірми. Питання має бути поставлено так: Чому товари і послуги передаються між націями?... При відповіді на це питання нам стає ясно, що рішення приймає не нація, а комерційне підприємство”. Адже відомо, що значна частина зовнішньоторгових операцій фактично є товарообміном всередині самих фірм. Дослідження показують, що на такий товарообмін припадає 70% всієї світової торгівлі, 80-90% торгівлі ліцензіями й патентами, 40% експорту капіталу. Зовнішньоторговельна статистика показує, що зовнішня торгівля швидко розвивається між індустріально розвиненими країнами, яка базується на обміні напівфабрикатів і запасними частинами, які використовуються при виготовлені виробів для світового ринку.

Американський вчений С. Ліндер показав, що більш схильними до споживання нових дорогих високоякісних товарів є багаті споживачі. Так, якщо в США винайдено молоток вартістю 100 дол., то він може бути проданий в Німеччині, де рівень доходів, а відповідно і структура споживання товарів подібні, але не в країнах, що розвиваються, в яких перевага буде дана 100 молоткам по 1 дол.

Це пояснює той факт, чому більш динамічно розвивається зовнішня торгівля між економічно розвиненими державами.

Подальший розвиток теорії зовнішньої торгівлі пов’язаний з теорією “життєвого циклу продукту”. Класичним прикладом проходження товару через етапи може бути історія розвитку електроніки. Після другої світової війни виробники США були лідерами на ринку радіоапаратури, що діяли на базі вакуумних трубок. Японія, використовуючи дешеву робочу силу і її високу кваліфікацію почала виробництво транзисторних радіоприймачів і завоювала значну частину ринку. Наступний “виток” пов’язаний з розробкою й виробництвом в США інтегральних схем і інших форм мініатюризації, типових для сучасного радіовиробництва.

Але теорія “життєвого циклу продукту” не давала відповіді на питання : “Чому окремі фірми деяких держав отримують конкурентні переваги в специфічних галузях виробництва, поступаючись одночасно в інших областях?”

Наступний крок в розвитку теорії зробив американський вчений М. Портер, на думку якого головними параметрами, що визначають розвиток сучасної зовнішньої торгівлі, є: 1) умови виробництва; 2) умови попиту; 3) суміжні й обслуговуючі галузі; 4) стратегія фірми й конкуренція.

1. На відміну від авторів неокласичної теорії , М. Портер вважав, що умови виробництва не наслідуються, а створюються в процесі розширеного виробництва. Наприклад, настача такого фактора, як земля, стала основою для розробки в Японії компактних технологічних процесів, які в подальшому набули широкого попиту на світовому ринку. Нестача землі заставила японців створити методику чітких гарантованих поставок товарів в зазначений час. Швейцарські фірми, які після другої світової війни мали значну нестачу робочої сили, пішли по шляху підвищення продуктивності праці.

2. Вимоги внутрішнього ринку впливають на діяльність компаній. Наприклад, японці проживають в невеликих кімнатах, орієнтуються на покупку дешевих енергозберігаючих кондиціонерів, які почала виготовляти японська промисловість. В подальшому такі кондиціонери завоювали популярність у всьому світі, що забезпечило їх експорт японськими компаніями. Американська система швидкого приготування обідів отримала популярність у всьому світі й забезпечила експорт американських технологій відповідного типу.

3. Італійські фірми, що виробляють ювелірні вироби, процвітають тому, що Італія є світовим лідером по виробництву машин для обробки дорогоцінного каміння та металів. Близькі контакти між виробниками шкіряної продукції й високий рівень вичинки шкіри в Італії дають значні переваги італійським взуттєвим підприємствам, які лідирують на світовому ринку.

4. Стратегія фірми й конкуренція також впливають на рівень зовнішньої торгівлі. При цьому не можна виділити яку-небудь одну універсальну систему управління. яка була б однаково ефективною для всіх. Наприклад, італійським фірмам, що лідирують у виробництві меблів, світлотехнічного обладнання, пакувальних матеріалів, характерний динамізм, відсутність

жорстких форм управління, спроможність до швидких перемін. Для німецьких фірм, що спеціалізуються у виробництві оптики, точного машинобудування, типова жорстка система централізованого управління.

Важливим фактором на думку М. Портера є присутність на внутрішньому ринку конкурентів. Він не визнавав потенціальну корисність концентрації виробництва на одній національній фірмі, яка захищається державною підтримкою. Більшість таких державних фірм відрізняються низькою ефективністю, неекономним використанням природних ресурсів, низькою продуктивністю праці. І навпаки, гостра конкуренція на внутрішньому ринку стимулює вихід фірми на зовнішні ринки, що в свою чергу сприяє більш динамічному економічному та культурному розвитку країни в цілому.
^ Роль державного управління в зовнішньоекономічній діяльності
Для визначення ролі держави в світовій економіці виникає проблема вибору показників. Якщо орієнтуватись лише на обсяги виробництва, то серед лідерів будуть країни Групи 7. Якщо орієнтуватись рух портфельних інвестицій, то лідерами стають міжнародні фінансові центри - Сінгапур, Японія, Великобританія. Якщо до уваги брати такі фактори виробництва, як земля й робоча сила, то в лідерах будуть Китай і Індія.

Найбільш повну оцінку ролі окремої держави в світовій економіці дає Міжнародний валютний фонд (далі МВФ) в рамках перегляду кожні 5 років квот країн - учасниць, згідно з уставними документами МВФ.

Для економіки України дуже важливо знайти такий баланс між рівністю можливостей і свободою, який би забезпечив справедливий, але ефективний економічний порядок. Для цього необхідно створити умови для дійсно вільної конкуренції, яка не підлягала б деформаціям в результаті тиску монополій та впливових лобістських угрупувань.

Не держава має диктувати економіці, як і що виробляти, а покупець - кінцевий споживач продукції. Виробництво для людини, а не людина для виробництва - головний критерій “соціальності” будь-якої економічної системи. Вирішити цю задачу державна економіка не може. Її може вирішити тільки ринок.

Але “дикий” ринок далеко не завжди приводить до ефективного використання капіталу. Кризи надлишкового виробництва - не випадковість, а закономірний наслідок такого ринку. Більше того, нерегульований ринок в кінці кінців душить самого себе, оскільки обов’язково породжує концентрацію капіталу й виробництва, тобто монополізм, який вбиває вільну конкуренцію, а відповідно й сам ринок.

Ринок є найкращим з всіх існуючих інструментів регулювання економічних процесів. Але тільки держава, на якій лежить обов’язок забезпечити “загальне благо”, може спасти ринок від самого себе й надати йому соціальну направленість. Набір можливостей впливу держави на економічне життя досить широкий, але користуватись ними треба дуже обережно, щоб не вбити курку, що несе золоті яйця.

Держава головним чином має забезпечити виконання всіма суб’єктами чесних “правил ігри”, встановити рамочні умови, а її безпосереднє втручання в економіку може носити лише коректуючий характер, коли ринкова економіка дає збої.

Задача держави - ставити перед економікою цілі й виробляти керівні принципи господарської політики, слідкувати за тим, щоб ні суспільні привілеї, ні штучні монополії не порушували природної рівноваги економічних сил і, щоб залишилось місце для ігри попиту й пропозиції.

Але держава ні в якому разі не має підміняти собою ринок. Наслідком буде безгосподарність, дефіцит і стагнація економіки.

Але ні ринок , ні сама економіка не є самодостатніми цінностями. Ринок не є кінцевою ціллю, а лише інструментом для її досягнення. Сама ціль полягає в необхідності розкріпачення людини, надати простір її енергії та ініціативі доля забезпечення не тільки матеріальних, але і духовних потреб.

Тільки при такому підході до реформ економіки пересічний громадянин не зможе свою відповідальність за свою судьбу, невдачі в конкурентній боротьбі, керуючись споживацькими намірами спихнути на плечі держави.

Перше ніж щось поділити необхідно це виробити. Ринкова економіка найкраще може забезпечити ефективне виробництво і тоді державі буде що ділити. Загальний “пиріг” буде досить пишним.

^ Оцінка економічного, політико-правового та культурного середовища
Чому багато латиноамериканців процвітають у США чи в Західній Європі, але їм це не вдається в Латинській Америці? Виявляється, що причина не в особливостях латиноамериканців, а в недоліках латиноамериканського середовища. Так, для того, щоб в 90-х роках в Перу відкрити власну справу (без використання родинних чи інших зв’язків) необхідно було витратити 259 днів. При цьому, практично, неможливо було уникнути необхідності дати хабаря щонайменше чотирьом чиновникам.

Створити ринкову економіку в Перу, де її раніше взагалі не було, непросто. Тому проблеми, що виникають при реформуванні економіки скоріше пов’язані не з національними особливостями та менталітетом громадян країни, а з існуючим середовищем.

Це стосується і України. Одна з основних причин, через яку значна частина громадян України працює в неофіційному секторі економіки, полягає в тому, що вони уникають сплати надмірно високих податків і дотримання всіх норм, оскільки їх дотримання і сплата всіх податків розорили б будь-якого підприємця. Посилення податкового тиску на громадян з метою наповнення державного бюджету не дадуть позитивного результату. Необхідно змінювати правове та податкове середовище України.

Ще один приклад, який характерний для країн з перехідною економікою – це боротьба з всеохоплюючою корупцією. Президент Еквадору Абдула Букарам з своєю сестрою привласнювали, практично, все, що можна було вкрасти в країні. Президента змусили піти у відставку. Після чого, в Еквадорі не стали створювати нові структури в поліції та в системі покарання, а запропонували іншу стратегію - знищити саму можливість вимагати хабарі. Для цього було створено новий судовий орган, чиїм завданням було узгодження законів. В Еквадорі діяло 52000 законів, 60% з яких суперечили один одному, тобто була створена благодатна основа для того, щоб чиновники за певну винагороду вирішували, який саме закон застосовуватиметься щодо вашої підприємницької діяльності. Створення органу, який має переглянути 52000 законів і усунути існуючі в них суперечності не є панацеєю вирішення всієї проблеми, проте цим способом було нейтралізовано чималу дискреційну бюрократичну владу.

Тобто завжди при вирішенні економічних, політичних чи управлінських задач необхідно враховувати наявне середовище, а не формулювати заходи (місію) виходячи з ідеї, яку ми хочемо донести до партнерів. Необхідно з’ясувати. Якими є інтереси та потреби людей, що їх ми намагаємось мобілізувати та залучити до співпраці, а потім формулювати свою точку зору та розробляти заходи для її втілення.

Крім того, незалежно від того, якою є внутрішня політика країни, вартість н