Реферат: Загальні положення


ЗМІСТ


ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 4

МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ ПРАКТИКИ 4

БАЗИ ПРАКТИКИ 7

ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КЕРІВНИЦТВО ВИРОБНИЧОЮ ПРАКТИКОЮ 8

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 12

Збирання та опрацювання матеріалу 13

Порядок складання та оформлення звіту з виробничої практики 14

Підведення підсумків виробничої практики 18

Критерії оцінювання результатів практики 19

Документація з практики 25

Зразок титульної сторінки звіту 34



ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Виробнича практика є невід’ємною складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців зі спеціальності «Економічна кібернетика».

Програма практики розроблена у відповідності до «Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів», Закону України “Про вищу освіту”, Указу Президента України від 04.07.2005 р. № 1013/2005 “Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні”, Державної програми розвитку вищої освіти на 2005 – 2007 роки з врахуванням положень Концепції досконалості Європейського фонду управління якістю, вимог Міжнародного стандарту якості ISO серії 9000.

В основу змісту виробничої практики покладено головні вимоги до освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця зі спеціальності «Економічна кібернетика».
^ МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ ПРАКТИКИ
Виробнича практика є логічним продовженням навчальних курсів, що розглядають питання організації діяльності, технології та управління організацією (підприємством).

Метою практики є:

систематизація, закріплення та поглиблення теоретичних знань, здобутих в процесі вивчення професійно-орієнтованих навчальних дисциплін;

набуття та удосконалення практичних навичок і умінь за спеціальністю;

формування у студентів професійних умінь і навичок застосування принципів та інструментарію моделювання у реальних ринкових умовах;

набуття досвіду прийняття самостійних рішень в умовах невизначеності на основі методології системного аналізу з використанням сучасних інформаційних технологій.

Основними завданнями у процесі проходження виробничої практики студентів є:

ознайомлення зі структурою, технологічним оснащенням підприємства чи установи (бази практики) та організацією, методами роботи спеціалістів на різних рівнях управління в процесі здійснення основних видів діяльності;

вивчення досвіду підприємств, обраних об'єктом практики, з питань методів організації та управління їх діяльністю, застосування комп’ютерної техніки та інформаційних технологій;

оволодіння функціональними обов'язками службових осіб з профілю майбутньої роботи, формування системного підходу до аналізу економічного об’єкта;

формування та розвиток у студентів професійного вміння приймати самостійні рішення в умовах конкретного виробництва;

оволодіння сучасними методами, формами організації праці, знаряддями праці в галузі їх майбутньої спеціальності;

здобуття практичних навичок та досвіду роботи в галузі застосування знань з економіки, економіко-математичного моделювання та нових комп`ютерних інформаційних технологій, автоматизованих систем управління підприємствами (АСУП), автоматизованих систем обробки економічної інформації (АСОЕІ), автоматизованих систем управління технологічними процесами (АСУТП);

підбір необхідного матеріалу для виконання звіту з практики, виявлення практичних проблем з метою формування напрямів подальшої наукової роботи та написання кваліфікаційних робіт.

Практика проводиться в колективній та індивідуальній формах, які тісно пов'язані й доповнюють одна одну.

Колективна форма передбачає консультації зі спеціалістами, обговорення, дискусії тощо. Індивідуальна форма – самостійне вивчення програмних питань виробничої практики, проведення досліджень, необхідних для підготовки звіту з практики.

Зміст практики визначається у відповідності з завданнями виробничої практики:

проаналізувати діяльність підприємства з позицій системного підходу, в тому числі дослідити напрям основної діяльності підприємства, зовнішні та внутрішні зв’язки, організацію колективної праці на підприємстві з урахуванням форм її розподілу, виробничої та організаційної структури;

ознайомитися із конкретною проектною та виробничою документацією (державні та галузеві стандарти, стандарти підприємства, керівні матеріали та методики, норми та правила тощо);

виконати функції стажера (дублера) на конкретному робочому місці економіста відповідної спеціалізації;

проаналізувати структуру та зміст інформаційних потоків, що мають місце на підприємстві та виділити дані, що будуть використані при написанні курсових, кваліфікаційних робіт;

обґрунтувати доцільність застосування економіко-математичних моделей, методів та інформаційних технологій на підприємстві (установі), а також розрахувати економічну ефективність такого застосування;

здійснити постановку економічної задачі, розробити алгоритм її розв’язання за допомогою методів, що вивчалися, реалізувати його роботу на сучасній обчислювальній техниці. Провести аналіз розрахунків на адекватність та застосовність до конкретного підприємства або конкретної економічної ситуації, виконати розрахунок економічної ефективності впровадження задачі;

ознайомитися із структурою існуючого програмного забезпечення на підприємстві, проаналізувати ступінь та спрямованість його використання;

ознайомитись із типами економіко-математичних моделей, методами аналізу й прогнозування, методиками і технологіями економічних досліджень, використовуваними на базі практики;

ознайомитись із методами виявлення, аналізу, кількісного оцінювання, врахування та управління ризиком, методологією та інструментарієм економіко-математичного моделювання та прогнозування ризику, використовуваними на базі практики;

ознайомитися з однією із діючих на підприємстві автоматизованих систем обробки економічної інформації, структурою бази даних та системою управління базами даних (СУБД). Проаналізувати існуючи аналоги - програмні засоби та технології, що пропонуються на відповідному сегменті ринку інформаційних технологій (IT) для вирішення функціональних задач виробництва (установи), що розглядаються. Виконати порівняльний аналіз за показниками ефективності, функціональності, вартості тощо;

створити масив необхідної статистичної інформації фінансового, техніко-економічного характеру та здійснення її оброблення з метою визначення необхідних параметрів системи (факторів ризику), що використовуватимуться в системі економіко-математичних моделей;

розробити АРМ економічного профілю засобами систем управління базами даних;

здійснювати ефективний бізнес-аналіз в корпоративних комп’ютерних мережах, а також в мережі Інтернет.
^ БАЗИ ПРАКТИКИ
Базами практики є організації та підприємства різних форм власності та підпорядкування.

Вимогою до бази практики є наявність комп’ютерної техніки, її програмного забезпечення та можливості забезпечення умов для виконання програми практики для освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр з економічної кібернетики».

Визначення баз практики здійснюється керівництвом навчального закладу на основі прямих договорів із підприємствами (організаціями, установами) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

При підготовці фахівців за цільовими договорами з підприємствами (організаціями, установами) бази практики передбачаються у цих договорах.

Підприємство, де студент проходить практику, стає об’єктом проведення самостійного наукового або науково-прикладного дослідження та виконання звіту з практики на фактичних даних реального підприємства, організації, що функціонує в ринкових умовах.

У випадку, коли підготовка фахівців здійснюється за замовленням фізичних осіб, бази практики забезпечують ці особи з урахуванням всіх вимог Програми.

Студенти можуть самостійно, за погодженням із керівництвом вищого навчального закладу, підбирати базу практики та пропонувати її для використання.

Зміна бази практики можлива лише з поважних причин і лише до початку виробничої практики. Рішення про можливість зміни бази практики приймає завідувач кафедри.

Самостійно змінювати місце практики студент не має права. У разі самостійної зміни місця практики, нез'явлення до місця практики без поважних причин вважають, що студент не виконав навчального навантаження і може бути відрахований з навчального закладу.

Підприємство, обране базою практики, має відповідати певним вимогам: бути самостійним господарюючим суб’єктом, мати успішний досвід діяльності на ринку не менше 3 років, проводити стандартизований облік, фінансову звітність, функціонувати як відкрита господарська система в ринковій економіці.

Проходження практики оформляється наказом по підприємству і здійснюється згідно з режимом його роботи.

Студенти та керівники практики повинні дотримуватися певного порядку його проходження:

Згідно програми підготовки бакалавра зі спеціальності «Економічна кібернетика» виробничу практику проходять студенти 4 курсу. Тривалість практики визначається навчальним планом.
^ ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КЕРІВНИЦТВО ВИРОБНИЧОЮ ПРАКТИКОЮ
Розподіл студентів для проведення виробничої практики проводиться відповідно наявності баз практики та кількості місць на кожній з них, і оформлюється наказом по університету.

Перед початком практики на установчій конференції студенти одержують роз’яснення цілей та завдань практики, інструктаж щодо організації проходження практики, техніки безпеки на місцях практики, визначення форми представлення звітності та процедури захисту звітів.

Студент-практикант повинен з'явитися на місце проходження практики у термін, установлений наказом ректора ЗНУ.

Студент, прибувши на підприємство, де проходитиме практику, зобов'язаний:

простежити за оформленням адміністрацією наказу про проходження ним практики і про призначення керівника практики від підприємства;

у разі потреби оформити перепустку на підприємство;

пройти інструктаж з техніки безпеки.

Керівництво практикою здійснює спеціаліст від бази практики, навчально-методичне керівництво – викладач кафедри економічної кібернетики.

Загальне керівництво практикою на підприємстві здійснюється головними фахівцями або їх заступниками. Безпосереднє керівництво покладається на керівників структурних підрозділів та окремих висококваліфікованих спеціалістів.

Навчально-методичне керівництво практикою студентів здійснюють викладачі кафедри економічної кібернетики ЗНУ, які закріплюються за базами практики.

Проведення виробничої практики з економічної кібернетики забезпечується такими документами:

програма практики;

щоденник практики (де вказано місце роботи, перелік робіт і час їх виконання, прізвище і посада фахівця, що здійснює керівництво роботою.);

календарний графік проходження практики (головний розділ щоденника);

індивідуальне завдання.

Практика проводиться у три етапи:

Перший етап (перші 3 дні) – формулювання індивідуального завдання з виробничої практики на конкретному підприємстві (установі, фірмі), самостійне вивчення технологій виробництва обраного типу підприємства і самостійне ознайомлення із науково-виробничими посібниками по використанню економіко-математичних моделей та методів по застосуванню АСУП, АСУТП, АСОЕІ на таких підприємствах.

Другий етап (наступні 1,5 – 3 тижня) – індивідуальна виробнича практика на робочих місцях, під час якої студенти вивчають конкретну галузь застосування економіко-математичних моделей та методів, АСУП, АСУТП, АСОЕІ.

Третій етап (останній тиждень) – оформлення звіту з виробничої практики.

Обов'язки керівника практики від кафедри. У період виконання своїх функцій керівник практики від кафедри економічної кібернетики зобов'язаний організувати практику відповідно до затвердженої програми:

своєчасно вручити студентам програму практики і направлення, провести загальний інструктаж, супроводжувати студентів на бази практики, представляти їх керівникові від бази практики;

довести до відома студентів вимоги та критерії оцінювання результатів практики комісією кафедри економічної кібернетики;

проводити регулярні (згідно зі складеним і затвердженим графіком) консультації студентів з питань програми практики;

допомогти студентам скласти індивідуальний календарний графік проходження виробничої практики;

контролювати виконання програми практики, регламенту підготовки звіту про практику;

перевіряти щоденники практики та добірки документів;

інформувати кафедру про перебіг виконання практики та виконання регламенту підготовки звіту про практику;

дати висновок про роботу студента, брати участь у захисті звіту про практику в складі комісії;

представити завідуючому кафедрою письмовий звіт про проведення практики й дати пропозиції щодо вдосконалення практичної підготовки студентів.

Обов'язки керівника від бази практики. Виконуючи свої функціональні обов'язки, керівник практики від підприємства повинен:

влаштувати студентів на робочі місця, забезпечити проведення інструктажу з техніки безпеки і охорони праці;

створити належні умови для якісного виконання студентами програми практики;

здійснювати методичне керівництво і допомагати студентам в одержанні необхідних матеріалів як для виконання програми практики, так і для написання звіту з практики;

контролювати роботу студентів і додержання ними трудової дисципліни;

періодично перевіряти ведення студентами щоденників проходження практики, розглядати та оцінювати звіти з практики;

дати письмову характеристику студентам з оцінкою їх ставлення до роботи, дотримання трудової дисципліни, рівня практичної підготовки. У характеристиці від бази практики результати студента оцінюються за 4-бальною шкалою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

Керівник практики має право клопотатися перед керівником підприємства про заохочення кращих студентів-практикантів, відлучати від практики студентів, які порушують трудову дисципліну і несумлінно виконують свої обов'язки. У цьому випадку керівник повідомляє відділ кадрів і керівника практики від академії.

Обов'язки студента. Під час практики необхідно:

своєчасно прибути на базу практики з відповідними документами, одержаними в університеті;

додержуватися правил техніки безпеки та внутрішнього розпорядку, вимог трудового законодавства на рівні з працівниками підприємства;

виконувати індивідуальний графік, підготовлений і затверджений керівниками від кафедри і бази практики;

регулярно відвідувати керівника практики від університету у дні його консультацій на кафедрі;

виконувати завдання і доручення керівника практики від бази практики, спрямованих на засвоєння практичних навиків;

зібрати та обробити матеріали, необхідні для підготовки звіту з практики;

оформляти щоденник проходження виробничої практики за встановленою формою;

згідно з вимогами програми практики оформити письмовий звіт.

своєчасно подати керівникові практики від університету письмовий звіт про виконання всіх завдань і щоденник практики.

Після закінчення практики студент зобов'язаний своєчасно подати на кафедру для перевірки і рецензування:

щоденник виробничої практики, оформлений належним чином і затверджений керівником практики від підприємства;

індивідуальний календарний графік (додаток Б);

характеристику з місця проходження практики;

письмовий звіт про виробничу практику.

Контроль за виконанням студентами вимог до проходження практики відбувається у двох формах: поточний і підсумковий.

^ Поточний контроль здійснюється керівником практики від університету. Під час поточного контролю перевіряється своєчасність заповнення щоденника виробничої практики та виконання графіка підготовки й написання звіту. Після четвертого тижня практики проводиться атестація студентів. На атестації студенти повинні надати керівникові від університету щоденник практики, підписаний керівником бази практики, виконані індивідуальні завдання та підготовлені за всіма вимогами відповідні розділи звіту.

^ Підсумковий контроль здійснюється під час захисту звіту з практики. Студент, який не виконав програми практики і має незадовільний відзив від керівника підприємства (установи), відраховується з університету.

Одержання незадовільної оцінки за результатами захисту практики студент направляється на повторне проходження практики та має право на повторний захист протягом 30 днів семестру після проведення підсумкової конференції з практики. У разі остаточної незадовільної оцінки вирішується питання про неможливість його подальшого навчання на економічному факультеті.
^ ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
У період практики на відповідній базі студент-практикант виконує індивідуальне завдання з більш глибокого вивчення окремих сторін діяльності досліджуваного об’єкту – бази практики, обов’язково пов’язаних зі спеціальністю практиканта, на конкретних матеріалах теми, узгодженої з безпосереднім керівником практики.

Виконання студентами індивідуальних завдань є важливим етапом у вирішенні основних завдань виробничої практики.

Індивідуальне завдання розробляється керівником практики від кафедри індивідуально з кожним студентом. Зміст індивідуального завдання повинен ураховувати конкретні умови та можливості підприємства (організації, установи), відповідати потребам виробництва і одночасно відповідати цілям і завданням навчального процесу. Крім того, індивідуальне завдання повинно відповідати здібностям і теоретичній підготовці студента.

Зміст індивідуальних завдань формуються з урахуванням наукових напрямів, які розробляються кафедрою. На основі цих напрямів і здійснюється конкретна діяльність студента при проходженні виробничої практики. Розглянемо наукові напрями кафедри, які виступають як індивідуальні завдання і включають відповідні види робіт:

аналіз діяльності підприємств, банків, фінансових органів, органів муніципального та державного управління та ін.;

аналіз ефективності побудови і функціонування систем автоматизованої обробки інформації на різних рівнях сучасної економіки;

проектування і використання баз даних;

використання наукових методів аналізу для побудови прогнозних моделей розвитку економічних об’єктів, систем та процесів;

розробка та впровадження систем автоматизованої обробки інформації та окремих додатків;

проектування та використання локальних, корпоративних та глобальних інформаційно – обчислювальних мереж.

Індивідуальне завдання виконується практикантом за матеріалами конкретного об’єкту: річними та квартальними звітами, даними обліку та внутрішнього аудиту, оперативної звітності, перевірок тощо.

Консультування та контроль за виконанням індивідуального завдання здійснюється безпосередньо керівником практики від кафедри.

За кожним структурним напрямом діяльності підприємства – бази практики повинні бути виявлені основні недоліки роботи та розроблені напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства.
^ Збирання та опрацювання матеріалу
Джерелами інформації для проведення аналізу (оцінювання) результатів діяльності підприємства (установи), підготовки звіту про практику є форми статистичної звітності, а також плани і звіти про результативність різних напрямів економічної діяльності, дані оперативного статистичного та бухгалтерського обліку, опитування та спостереження на робочих місцях, посадові інструкції, положення про підрозділи підприємства (установи) інша оперативна і періодична документація.

Підґрунтям для опрацювання матеріалу є методологія та інструментарій економіко-математичного моделювання. При цьому важливо використовувати набуті знання з різних дисциплін: математичного програмування та дослідження операцій, статистики, економічного аналізу, менеджменту та маркетингу, фінансів та фінансового менеджменту, економічної кібернетики та імітаційного моделювання, моделювання економіки та економічної динаміки, інформатики та комп’ютерної техніки тощо.

Збираючи та опрацьовуючи матеріал, необхідно дослідити якомога більше нового з практики господарювання в даній галузі, передовий досвід, нормативні документи. З урахуванням цих матеріалів оцінюється діяльність підприємства в досліджуваному напрямку, обґрунтовуються конкретні заходи з підвищення ефективності його функціонування та розвитку.
^ Порядок складання та оформлення звіту з виробничої практики
Звіт з виробничої практики – це узагальнення одержаних результатів, викладених у логічної послідовності, починаючи з загального огляду об’єкту дослідження, через постановку задачі дослідження й одержання відповідних результатів, закінчуючи формулюванням висновків, рекомендацій, побажань тощо.

Зміст звіту повинен в повній мірі та в логічній послідовності розкрити ступінь виконання індивідуальних завдань виробничої практики, зазначених в щоденнику студента-практиканта. Зміст звіту та мова його написання дають уявлення про рівень теоретико-професійної підготовки студента-практиканта, його вміння чітко висловлювати свої думки, проводити логічні паралелі, узагальнювати зібраний матеріал і робити відповідні висновки.

Звіт виконується державною мовою і має бути написаний на одній стороні стандартного аркуша формату А4 білого паперу (шрифт - Times New Roman, розмір – 14, міжрядковий інтервал – 1,5, абзацний відступ – 1,25мм., вирівнювання – по ширині аркуша) з полями:

зверху, праворуч і знизу - 20 мм;

ліворуч - 25 мм.

Складений студентом звіт повинен мати наскрізну нумерацію сторінок, проставлених у верхньому правому куті аркуша. Аркуші звіту повинні бути зшиті.

Звіт про виробничу практику складається на 25-40 сторінках (до списку використаної літератури) і повинен мати:

титульний аркуш (додаток В);

зміст;

вступ;

основна частина (теоретичний розділ; аналітичний розділ; висновки; перелік використаної літератури, нормативних актів);

додатки (при необхідності).

Дотримання загальних стандартів при написанні звіту дозволить студентам-практикантам закріпити основні вимоги до оформлення звітної документації, що надалі зустрічатиметься в процесі підготовки й оформлення випускної кваліфікаційної роботи.

У змісті студент наводить структуру звіту, із зазначенням розділів з нумерацією сторінок.

У вступі необхідно (2-3 сторінки):

надати коротку характеристику спеціалізації бази практики, її місце і роль у народногосподарському комплексі, перспективи подальшого технічного, економічного та соціального розвитку;

обґрунтувати актуальність вибраної теми дослідження для конкретного підприємства (фірми, організації, установи) - бази практики;

навести тему випускної кваліфікаційної роботи, мету, задачі, об‘єкт та предмет дослідження відповідно до теми кваліфікаційної роботи;

розкрити цілі та завдання практики, які сформулювати відповідно до мети та задач дослідження, що проводитиметься студентом у випускній кваліфікаційній роботі.

Основна частина:

а) теоретичний розділ (10-15 сторінок). Назву студент визначає самостійно. У даному розділі студент описує становище на конкретному підприємстві-базі практики, а саме:

коротко характеризує сучасне становище підприємства-бази практики, виробничий процес, загальні положення з організаційних та планових питань фінансово-господарської діяльності;

дає стислий економічний аналіз конкретного підприємства (фірми, організації, установи) - бази практики в контексті індивідуальних завдань практики;

висвітлює основні теоретичні положення в контексті визначених для виконання на базі практики індивідуальних завдань в результаті проведення критичного аналізу вивчених літературних джерел, техніко-економічної та нормативної документації з обов’язковими посиланнями на відповідні джерела.

б) аналітичний розділ (10-20 сторінок). Назва розділу повинна відбивати тематику наукового дослідження студента, а також вказувати на оригінальність концепції дослідження та особливості (специфіку) теоретичного інструментарію її реалізації, що розроблятиметься та/або досліджуватиметься студентом.

Даний розділ повинен включати:

аналіз можливостей застосування принципів системного підходу щодо дослідження складних соціально-економічних систем, а також методології та інструментарію економіко-математичного моделювання для розв'язування поставлених задач;

формулювання структурно-функціональної (концептуальної) моделі об’єкту дослідження для конкретної (вибраної) соціально-економічної системи (підприємства-бази практики) із стислим описанням змісту й призначення її основних структурних елементів зі специфічними властивостями та зв’язками між ними у виді інформаційних потоків;

розробку та/або обґрунтування системи економіко-математичних моделей окремих структурних елементів концептуальної моделі;

алгоритмічні процедури та їх програмну реалізацію;

рекомендації щодо можливості використання відомих прикладних програмних продуктів по створенню баз даних, обробці інформації, проведенню числових (модельних) розрахунків, організації бізнес-проектів тощо та аналіз можливості інтеграцій власно розробленого програмного продукту з ними з метою узагальнення окремих програмних блоків на виконання різнопланових операцій;

результати особистих досліджень у поставлених програмою практики завдань (при необхідності треба наводити розрахунки відповідних показників у формі таблиць та ілюстрацій);

обґрунтування вимог щодо інформаційного забезпечення процесу дослідження, а також представлення кінцевої інформації, яку необхідно одержати в результаті вирішення сформульованих задач.

Висновки (1-2 сторінки). Стисло формулюються результати проходження практики. У висновках треба:

узагальнити результати проведеної роботи впродовж виробничої практики, окремо розглянувши питання аналізу досягнень і недоліків;

указати на ступінь виконання завдань практики;

надати дані про повноту наявної (зібраної) інформації з точки зору конкретизації необхідних вхідних параметрів в системі економіко-математичних моделей та розроблених алгоритмах у формі конструктивних заходів подолання можливої неповноти та/або недостовірності інформації.

У списку використаної літератури треба наводити тільки ті джерела, які були опрацьовані при складанні звіту і містять теоретичне обґрунтування викладених у звіті положень, тверджень, методів, моделей і т.п. Літературу рекомендовано подавати в такій послідовності, в якій вона вперше згадується у звіті.

У додатках розміщують (при необхідності) схеми, таблиці, графіки, ілюстрації використаного програмного забезпечення та інші технічні матеріали, які займають більш за 1 аркуш.

Взагалі, звіти будуються по єдиній схемі на основі діючих методичних вказівок. Виконання робіт у наведеній послідовності та описання їх відповідним чином у звіті дозволить позбавитися зайвих помилок, опрацювати коректні рішення, зберегти логіку й послідовність проведених робіт, полегшити написання звіту та його захист. При цьому вимоги уніфікації відносяться не до змісту, а до складових частин звіту. Звіт про проходження практики може мати свої відмінні особливості, які випливають із особливостей підприємств, наявності і повноти джерел інформації, теми випускної кваліфікаційної роботи.

Отже, треба чітко розуміти й пам’ятати, що описана структура і зміст звіту є рекомендованими в тому сенсі, що в жодному разі не потрібно бездумно дотримуватися сформульованих вимог, копіюючи наведені приклади без їх відповідної творчої адаптації до умов і задач конкретного студентського дослідження.
^ Підведення підсумків виробничої практики
Студент згідно з календарним графіком до закінчення терміну практики подає керівникові практики від підприємства звіт і заповнений щоденник практики. Керівник практики від підприємства за умови позитивної оцінки звіту готує характеристику на студента, викладає її в щоденнику практики, де оцінює виконання програми практики, індивідуального завдання, обґрунтованість пропозицій та відповідність вимогам щодо оформлення. Після отримання затверджених печаткою підприємства характеристики та рецензії за підписом керівника з бази практики студент подає звіт на кафедру економічної кібернетики для реєстрації та перевірки керівником від університету.

Керівник практики від кафедри розглядає й оцінює звіт студента, дає відзив з рекомендацією до захисту перед кафедральною комісією. У разі наявності суттєвих відхилень виконаного звіту від вимог його повертають для доопрацювання та встановлюють остаточний термін захисту, але не пізніше за перший тиждень після завершення виробничої практики за відповідним наказом по університету. Захист звіту з практики приймає комісія, яка призначається завідувачем кафедри. Студент готує до захисту доповідь та ілюстративний матеріал у вигляді таблиць, рисунків, які уточнюють результати дослідження, основні узагальнення та пропозиції, що містяться у звіті. За результатами захисту виставляється диференційована оцінка («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»), яка фіксується на титульному аркуші звіту, у щоденнику з практики у заліково-екзаменаційній відомості й заліковій книжці студента. Оцінка студента за виробничу практику враховується стипендіальною комісією факультету при призначенні стипендій разом з його оцінками за підсумками останньої сесії.

Студенту, який не виконав програми практики з об'єктивних причин, може бути надано дозвіл пройти практику повторно на умовах, визначених кафедрою.

Підсумки виробничої практики обговорюються на засіданнях відповідних профільних кафедр, а загальне підведення підсумків практики здійснюється на засіданнях Вченої ради факультету.
^ Критерії оцінювання результатів практики
Оцінка проходження виробничої практики складається із суми балів, які виставляються комісією на основі розгляду змісту звіту з практики та за підсумком усного захисту перед комісією. Підсумкова оцінка знань, умінь та навичок студента, набутих на виробничій практиці, встановлюється за 100-бальною шкалою із подальшим переведенням її у чотирибальну шкалу оцінок.

Переведення балів підсумкової оцінки у традиційну чотирибальну оцінку здійснюється за шкалою:

«Відмінно» (від 90 до 100 балів) – зміст і оформлення звіту та щоденника практики відповідають стандартам. Характеристика студента є позитивною. Студент дав повні та точні відповіді на всі запитання членів комісії щодо програми практики і виконаної індивідуальної роботи.

«Добре» (від 70 до 89 балів) – наявні несуттєві зауваження щодо змісту та оформлення звіту й щоденника практики. Характеристика студента є позитивною. У відповідях на запитання членів комісії щодо програми практики студент допустив окремі неточності, хоч загалом має тверді знання.

«Задовільно» (від 60 до 69 балів) – недбале оформлення роботи і щоденника практики. Переважну більшість питань програми практики у звіті висвітлено, однак мають місце окремі розрахункові й логічні помилки. Характеристика студента в цілому є позитивною. Відповідаючи на запитання членів комісії, студент почувався невпевнено, збивався, припускався помилок, виявив поверхові знання.

«Незадовільно» (до 59 балів включно) – таку оцінку виставляють студентові, якщо у звіті висвітлено не всі питання або роботу підготовлено не самостійно. Характеристика студента у частині ставлення до практики і трудової дисципліни є негативною. На запитання членів комісії студент не міг дати задовільних відповідей.

Шкала балів, які враховуються при виставленні підсумкової оцінки з виробничої практики, наведена нижче.

^ Зміст завдання

Кількість балів

Максимальна кількість балів

І. Теоретична розділ

1.1.Аналіз організаційно-правових характеристик підприємства (юридичний статус підприємства, форма власності, структура та функції економічних служб).

0-3-6

6

1.2. Аналіз виробничого процесу на підприємстві (асортимент та номенклатура товарів підприємства, порядок ціноутворення, система застосування знижок та надбавок, система збуту та основні ринки збуту, стратегія просування та рекламна активність, тип виробничого процесу, його характеристика, технології виробництва, застосовувані на підприємстві, їх характеристика).

0-4-7

7

1.3. Аналіз технічного забезпечення на підприємстві (технічний опис обчислювальної та організаційної техніки, характер та інтенсивність її використання).

0-4-7

7

^ Разом за теоретичним розділом

20

ІІ. Аналітичний розділ

2.1.Аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства (оцінка фінансової звітності підприємства за попередні 2-3 роки (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про фінансово-майновий стан, звіт про рух грошових коштів); структура активів підприємства, основні засоби підприємства, оборотні кошти та їх організація на підприємстві, аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства та основні фінансові показники, що характеризують ефективність діяльності підприємства (дохід, прибуток, рентабельність, показник самофінансування, період обороту обігових коштів, ліквідність тощо), метод оподаткування, що застосовують на підприємстві, податки та відрахування на підприємстві й методи їх нарахування, порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємстві).

0-5-8-10-12

12

2.2. Аналіз методів управління на підприємстві (принципи, форми та методи планування, які фактично використовують на підприємстві; основні внутрішні документи організації, які регламентують її діяльність; продуктивність виробництва та фактори, що впливають на неї на цьому підприємстві; система планування на підприємстві; особливості оперативного планування на підприємстві; ефективність управлінської діяльності підприємства).

0-5-8-10-12

12

2.3. Аналіз трудових ресурсів та управління персоналом на підприємстві (персонал підприємства: його склад та структура; механізм планування й прогнозування трудових ресурсів підприємства; система обліку й регулювання зайнятості трудових ресурсів підприємства; система оцінки ефективності роботи персоналу організації; форми оплати, що використовують на підприємстві; вирішення трудових конфліктів на підприємстві; ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві; характеристика форм і методів управління персоналом).

0-5-8-10-12

12

2.4. Прогнозні показники діяльності підприємства: методи прогнозування на підприємстві; визначення прогнозованих показників діяльності підприємства на наступний рік (складання прогнозів обсягу збуту, цін, показників фінансово-господарської діяльності тощо); основні методи прогнозування можливого банкрутства підприємства.

0-5-8-10-12

12

2.5. Аналіз інформаційного забезпечення підприємства (системне програмне забезпечення; програмне забезпечення загального призначення – редактори, СУБД та ін.; прикладне програмне забезпечення – РМи, ППП, АСОЕІ, АСУ та т.ін.).

Системна характеристика одного з пакетів прикладних програм обробки економічної інформації.

0-5-8-10-12
© РОНЛ.орг 2000-2026 По всем вопросам обращаться на эту почту: admin@ronl.org