Реферат: Міністерство освіти І науки України

Міністерство освіти і науки України


Луганський національний університет імені Тараса Шевченка


Факультет природничих наук

Кафедра садово-паркового господарства та екології


Лазарев Ігор Євгенович

Тема: Сучасний стан популяції плазунів та питання їх охорони в приміських зонах (на прикладі міста Луганськ)

Магістерська робота за спеціальністю

8.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища»


Науковий керівник:
кандидат біологічних наук,
доцент Загороднюк
Ігор Володимирович


Луганськ–2009


РЕФЕРАТ


Магістерська робота за спеціальністю 8.070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища»

Автор Лазарев Ігор Євгенович

Науковий керівник — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, доцент Загороднюк Ігор Володимирович

Тема роботи: Сучасний стан популяції плазунів та питання їх охорони в приміських зонах (на прикладі міста Луганськ)


Магістерська робота містить: 82 сторінку, таблиць — 7, рисунків — 6, список літератури — 73 джерела, додатки — 4.


Магістерську роботу присвячено дослідженню сучасного стану популяцій змій в приміських зонах та безпосередньо в самому місті. Проаналізовано основні фактори знищення популяцій плазунів у місті, та визначено головний. Проведено кількісну реєстрацію зустрічей, та аналіз загиблих серед них змій за різними факторами. Зроблено соціальний опит природокористувачів стосовно їхнього відношення до плазунів, та аналіз загальних базових знань відносно цієї теми.


Ключові слова: плазуни, сучасний стан, фактори знищення, загибель, дороги, природокористувачі, Луганщина.


ЗМІСТ

Вступ 5

Актуальність роботи 7

Мета і задачі 8

Апробація результатів 9

Подяки 9

Розділ 1.
Теоретична частина 10

1.1. Характеристика регіону
та факторів впливу на популяції змій 10

1.1.1. Фізико-географічні особливості регіону 10

1.1.2. Фактори антропогенного навантаження в містах 14

1.1.3. Головні сектори природокористування, що впливають на змій 17

1.2. Питання охорони плазунів 18

1.2.1. Основні положення концепцій охорони тварин 19

1.2.2. Вплив доріг на плазунів та інших тварин 21

1.2.3. Вирішення питання про негативність екологічних ефектів 26

1.3. Загальна характеристика об'єкту дослідження 26

1.3.1. Родина полозових (Colubridae) 27

1.3.2. Родина гадюкових (Viperidae) 30

1.3.3. Екологічні особливості плазунів 32

Розділ 2.
Матеріал та методики роботи 37

Розділ 3.
Результати та їх обговорення 39

3.1. Сучасний стан популяцій змій 39

3.1.1. Огляд видів та аналіз їх біотопної приуроченості 39

3.1.2. Результати кількісних обліків чисельності змій 43

3.1.3. Визначення провідних факторів скорочення популяцій змій 49

3.2. Ставлення людей до змій 51

3.2.1. Анкетування та його результати 51

3.2.2. Порівняльний аналіз опитувань 56

3.3. План заходів щодо охорони плазунів 57

Розділ 4.
Методична розробка теми
для екологічної освіти у школі 59

4.1. Екологічне виховання у загальноосвітній школі 59

4.2. Урок з біології “ Фактори впливу міського середовища
та природокористувачів на плазунів” 64

Висновки 68

Список використаних джерел 70

Додатки 77



Вступ

Однією з найважливіших екологічних проблем сучасності є техногенна зміна та трансформація екосистем під впливом забудови їх містами різноманітними спорудами та селами, і на додаток до цього все це розчленовано дорожніми системами та автомагістралями [19; 30].

Тваринний світ міських територій характеризується як дуже специфічний, оскільки на тварин у великому місті діє цілий ряд несприятливих факторів, у тому числі підвищена в порівнянні з позаміською територією температура повітря; високе хімічне забруднення повітря, ґрунту, води; підвищений рівень шуму; збіднена і відмінне від природного біологічна розмаїтість рослинного світу [18; 25].

Крім цих факторів на популяції змій у містах діє ще інший ряд взаємодій, наприклад як: прямий і непрямий вплив людини, конкуренція з домашніми тваринами, постійне скорочування природних біотопів їхнього існування [25]. Постійні зустрічі з людиною — головним конкурентом за просторовий та трофічний ресурси.

Дуже часто внаслідок таких зустрічей людина просто вбиває змію, навіть не усвідомлюючи те що ці тварини зовсім не шкідливі для нього і особливо для його здоров’я. Багато людей навіть не знають як виглядає справжня гадюка а вбивають усіх поспіль впевнено стверджуючи у силу своєї безграмотності що це була саме гадюка.

А насправді все зовсім навпаки, плазуни відіграють дуже велику роль у структурі угруповань тому що вони є складовим компонентом трофічної ланки багатьох хребетних тварин, як в свою чергу і інші хребетні та безхребетні тварини стають жертвою плазунів, тому між ними встановилися складні зв'язки, різного роду при­стосування. Біологічна розмаїтість тваринного світу міст внаслідок освоєння людиною більшості їхньої території існування вимушена збільшуватися від центра до периферії, де основна частина тварин концентрується на територіях зі збереженими природними місцями існування, насиченими зеленими насадженнями.

Під впливом господарської діяльності виникли нові антропогенні ландшафти зі специфічною фауною [25;26]. Найбільш змінені урбанізовані території, зайняті містами і промисловими агломераціями. Деякі види змій знайшли в антропогенних ландшафтах сприятливі умови і пристосувалися уживатися поруч з людиною (дачні масиви), наприклад вуж звичайний, чого на жаль не можна сказати про гадюк, останні залишають їх добровільно через 3-5 років.

Фауна антропогенних ландшафтів має малу кількість видів і високу щільність населення тварин, що викликано інтенсивним скороченням природних місць існування. Більшість видів тварин, не пристосувавшись до змінених людиною умов, не витримуючи високій щільності і конкуренції переселяються в нові місця існування або гинуть. При погіршенні умов існування під впливом господарської діяльності людей багато видів тварин природних ландшафтів скорочують чисельність. Зникнення тварин під впливом господарської діяльності людей почалося дуже давно, але особливо підсилилося в епоху науково-технічної революції. При цьому швидкість зникнення видів тварин неухильно зростала, досягнувши максимальних показників за останні півтора-два століття [18; 19].

Змії страждають від зміни рослинного покриву, широкого застосування отрутохімікатів, знищення дрібних тварин, якими харчуються змії. В умовах антропогенного навантаження викликаної розсіченням природних місць існування автомагістралями, величезне кількість змій гине на дорогах [20; 23]. Змій виловлюють для одержання отрути, який використовується в медицині. Створено серпентарії (розплідники), у яких містять (але не розводять) змій для багаторазового одержання від них отрути. Систематичний вилов змій наносить істотну втрату їх природним популяціям. Для охорони змій у більшості європейських країн заборонений їхній вилов без спеціального дозволу [23].


Актуальність роботи

Розвиток цивілізації а саме урбанізація екосистем, призвів до того, що людство занурилося у екологічну кризу. Розвиток транспортної системи призвів до руйнування біотопів та формування нових екосистем — квазіприродних систем [13]. У квазіприродних системах ситуація з флорою та фауною призводить до того, що з’являються нові види [13; 23], але зникають і ті що були історично. Існують дві основні причини зникнення тварин на Землі: природна — як ре­зультат зміни природних умов існування та антропогенна — як результат діяльності людини. Тільки четверта частина усіх хребетних тварин зникла з природних причин. У загибелі решти видів прямо чи опосередковано винна людина. Прямо — через безпосередню експлуатацію та фізичне знищення тварин: опосередковано — через інтенсивне скорочення та деградацію при­родного середовища існування тих чи інших видів в результаті розширення сільськогосподарських площ, меліорації земель, вирубки лісів, розростання урбанізованих ландшафтів тощо [7; 8; 23].

Сучасний стан популяцій багатьох видів хребетних тварин викликає занепокоєння у зв’язку з великою чутливістю багатьох видів дії антропогенного фактора. Особливо вразливими виявляються аборигенні види хребетних-плазуни, оскільки їхні вимоги до середовища є найбільш близькими до вимог людини — головного їхнього конкурента за просторовий і трофічний ресурси. Як наслідок, ми все частіше чуємо вислови "сіра біота", "біологічне забруднення", "збереження біорізноманіття", а види, ще нещодавно широко поширені й чисельні, стають раритетними та стоять на черзі включення до "червоних списків".

Таких списків безліч. Досить сказати, що у Червону книгу України внесено 382 видів тварин, у тому числі 121 видів наземних хребетних. "Червона книга України", яка розповідає про хребетних тварини, що знаходяться під загрозою зникнення, додатки до "Бернської конвенції" та інших міжнародних угод про промисел, торгівлю чи безпосере­дню охорону того, що ми називаємо біологічним різноманіттям та одночас­но — біологічним ресурсом [10; 45].

Дослідження присвячене оцінкам змін видового складу та чисельності плазунів, тих тварин, яких ми ще маємо можливість бачити, в своїх містах, лісосмугах, ярках та балках, поблизу наших домівок ,тих місцях існування, які ми їм залишили і які постійно скорочуємо. Чисельність яких цілком залежить від нас. Аналізу факторів редукції їхніх популяцій особливо загибелі плазунів від прямого знищення людиною та на дорогах міста і області. Також було зроблено соціальний опит людей , з метою виявлення характеру ставлення людей різного віку до цієї групи тварин, та запропонувати ефективні заходи щодо їхньої охорони на прикладі м. Луганськ.


Мета і задачі

Мета роботи — оцінити на прикладі приміських екосистем м. Луганськ зміни видового складу та чисельності плазунів і фактори редукції їхніх популяцій та запропонувати заходи щодо їх охорони.

Для досягнення цієї мети автор вирішував наступні задачі:

1) проаналізувати рівень антропогенного навантаження і розглянути фактори загроз популяціям плазунів у приміських екосистемах;

2) провести порівняльний аналіз біотопної приуроченості видів, описати розподіл знахідок змій за приміськими біотопами;

3) провести моніторинг жертв та зустрічей плазунів за різними маршрутами та визначити основні фактори згасання популяцій змій;

4) провести анкетування природокористувачів щодо їхнього ставлення до змій та потреб їх охорони;

5) проаналізувати вплив автомагістралей на популяції плазунів та інших тварин;

6) провести порівняльний аналіз сучасного стану популяцій різних видів змій у приміських зонах;

7) запропонувати план дій щодо охорони рідкісних видів плазунів.


Апробація результатів

Результати дослідження були апробовані на студентській конференції «Дні науки» Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, секція «екологія та охорона природного середовища» (2009 р.).


Подяки

Щиро дякую за допомогу у проведенні дослідження та написанні роботи науковому керівнику роботи, кандидату біологічних наук, старшому науковому співробітнику, доценту Ігорю Володимировичу Загороднюку.


Розділ 1.
Теоретична частина


1.1. Характеристика регіону
та факторів впливу на популяції змій


1.1.1. Фізико-географічні особливості регіону

Долиною Сіверського Дінця область поділяється на дві окремі по своєму геологічному характеру частини. По берегах лівих приток Сіверського Дінця (річок Красної, Айдару, Деркулу та ін.) виходять мергелеві та крейдяні породи, вододіли згладжені, мало пагорбів. На правобережжі по балкам та річковим долинам ми побачимо виходи сірих скальних порід, місцевість з чисельними пагорбами, пронизана великою кількістю яруг і балок. В цілому поверхня регіону представляє собою хвилясту рівнину, яка поступово знижується з півночі на південь.

Гідрографічна мережа регіону представлена річками, озерами, підземними водами, водосховищами, ставами, водовідстійниками. Водою вкрито близько 1 % території [37]. По території області протікає близько 120 річок спільною довжиною 4556 км [43]. Всі ці річки відносяться до рівнинного типу [14]. За характером водного режиму вони належать до східноєвропейського типу, з чітко вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню та кількома підвищеннями рівня води восени (внаслідок дощів) і взимку (через часті відлиги). У живленні річок основна роль належить талим сніговим водам (65–75 %) і літньо-осіннім атмосферним опадам (біля 25 %). Суттєву роль в стійкому живленні більшості рік грають також підземні води (до 10 %) [43]. В окремі роки деякі невеликі річки пересихають. Для гідромережі регіону також характерна збільшена замуленість, мінералізованість та забруднення промисловими та комунально-побутовими стоками [14]. Озер дуже мало (близько 60), та по своєму походженню, як правило, представляють собою стариці (залишки старих русел річок). Такі заплавні озера, в основному, невеликі (0,5–5 га) та мілководні (2–4 м), часто замулені. В живленні озер переважають річкові води (при повенях), ґрунтові та частково атмосферні опади. Також у Луганській області було збудовано близько 350 ставів та водосховищ. Болта займають дуже незначну територію і утворюються переважно у заплавах крупних річок у результаті заростання заплавних озер. Найбільші болота утворюються в днищах яруг та балок в результаті застоювання талих снігових та дощових вод.

Клімат регіону відносять до континентальної степової області помірних широт [3]. Згідно з даними В. Д. Симоненко [37], цю територію поділяють на шість кліматичних районів, для характеристики яких прийняті метеопункти таких місць: Північно-Задонецький (Сватове), Придонецький (Луганськ), Центральний (Дебальцево), Західний (Червоноармійськ), Південно-Західний (Волноваха), Південний Приморський (Маріуполь). Крім того, включені крайні північно-східна (Деркул) і південно-східна (Краснодон) місця спостереження і місто Донецьк. Клімат континентальний із вираженими відлигами, ожеледицею та посушливо-суховійними явищами. З доволі жарким, посушливим літом та порівняно холодною зимою з нестійким сніговим покровом.

Різноманіття факторів та умов ґрунтоутворення (рельєф поверхні, ґрунтоутворюючі породи, кліматичні умови, характер рослинного покриву, господарською діяльність людини, тощо) зумовлюють значну неоднорідність ґрунтового покриву досліджуваного регіону, що характеризується складністю, барвистістю та різноманіттям. Згідно схеми районування ґрунтів України, досліджувана територія належить до помірного поясу Центральної лісостепової і степової області, зоні степу з чорноземами звичайними, південними та міцелятно-карбонатними, підзоні Центрального степу. Для цієї підзони характерне переважання різних типів звичайних чорноземів [2]. В долині Сіверського Дінця і його приток, де є виходи давньоалювіальних піщаних відкладень різного типу, формуються чорноземи та дернові ґрунти на пісках. По долинам річок та деяких ярів формуються заплавні ґрунти, представлені комплексом лучних та чорноземно-лучних ґрунтів. Подекуди зустрічаються солонці, мочарні, мочаристі та еродовані ґрунти. На схилах яруг, ярів, куполів та гряд зустрічаються відслонення корінних порід [24].

Для регіону характерно два основних типи рослинності — степ та ліс, але через складність геологічної будови і рельєфу поверхні, різноманітність ґрунтів, кліматичних умов тощо тут відмічається їх значна строкатість і складність. Ліса займають 8,6% території області та розповсюдженні дуже не рівномірно. Основні масиви лісів знаходяться в басейнах рік Сіверський Донець (Кремінський та Станично-Луганські райони) і Айдар. Високою лісистістю відрізняється також Донецький кряж. По походженню, умовам існування і видовому складу деревної рослинності в Луганській області виділяють такі типи лісів [43]:

1) байрачні ліси, приурочені до глибоких балок, в найбільш розчленованих районах з підтипами: а) “скельні” ліси на кам’янистих та обривистих схилах крупних балок та річних долинах; б) яружні лісі, приурочених до глибоких яруг та балкам по схилам долин великих річок;

2) вододільні ліси (майже повністю знищені) найвищих ділянок з підтипом схильних лісів;

3) долинні ліси з підтипами: а) заплавних лісів; б) терасових лісів.

До окремих типів можуть бути виділені штучні насадження дерев, а також яружні та степові вододільні чагарникові зарості.

Трав’янистий покрив байрачних та вододільних лісів характеризується сумішшю лісових видів (з соковитими стеблами та широкими листовими пластинами) і степових рослин з вузькою або опушенною листвою, переважаючи у вододільних лісах.

Степи в Луганській області займають найбільшу площу. Різниця в ступені зволоження, особливості місцевості та ґрунту даної території зумовлюють неоднорідний видовий состав різнотрав’я степової рослинності. У зв’язку з цим степи підрозділяються на три типи [10;43 ]:

— гігрофітні різнотравно-типчаково-ковильні (лугові) степи;

— типові (справжні) різнотравно-типчаково-ковильні степи;

— різнотравно-типчаково-ковильні степи донбаського варіанту (петрофітні або кам’янисті степи).

Крім цих основних типів рослинності, також зустрічаються ділянки галофітної, болотяної, біляводної та рудеральної рослинності.

Досить своєрідна рослинність крейдяних та крейдяно-вапнякових відслонень (кальцефітна рослинність), що зустрічається на схилах ярів та яруг південних відрогів Середньо-Руської височини та деяких частинах Донецького кряжу. Ці варіації відрізняються високим рівнем ендемізму рослинного світу [11].

На піщаних терасах Дінця, та деяких його приток, зустрічаються ділянки зі своєрідною рослинністю, що пристосована до існування на піщаних ґрунтах і навіть рухливих піщаних дюнах. Це так званий псамофітний степ, що за видовим складом дуже подібний до петрофітного. На заплавах річкових долин та пониззях великих ярів, окремих перезволожених міжгривових низинах формується лучна або степово-лучна рослинність. На півночі вона представлена справжніми луками, на півдні — степовими луками [24].

У зв’язку з тривалим та інтенсивним сільськогосподарським та промисловим освоєнням Луганської області природна рослинність лісів та цілинних степів в її межах збереглися лише в заповідних місцях (Провальський та Стрільцівський степ, Кремінські ліси) або у важкодоступних та непридатних для сільськогосподарської діяльності людини ділянках (крутих схилах, кам’янистій поверхні, яругах та балках).

В цілому тривала експлуатація лісових масивів Луганської області привела до того, що сучасні ліса більш, ніж на половину представлені штучними насадженнями, а на місці вікових дібров зрідка зустрічаються невеликі площі порослевого дуба та в’яза, а також степових чагарників [43].

Тваринний світ являє собою головний біотичний фактор розвитку рослинного покриву та є свідком сучасного стану останнього. Роль тварин у формуванні рослинного світу визначається, насамперед, впливом фітофагів на структуру рослинного покриву. В степових та лісових ландшафтах різні автори наводять від близько 360[38] до 426 видів [40] хребетних тварин. Серед них, один вид круглоротих, 48 видів риб, 9 — амфібій, 12 — плазунів [40], від 250 до 279 [40] видів птахів, та від близько 50 до 77 [40] видів ссавців. До “Червоної книги України” (1994) з видів місцевої фауни включено 1 вид круглоротих, три види — риб, 4 — плазунів, 44 — птахів та 17 видів ссавців [10,40].


1.1.2. Фактори антропогенного навантаження в містах

Тваринний світ міських територій характеризується як дуже специфічний, оскільки на тварин у великому місті діє цілий ряд несприятливих факторів, у тому числі підвищена в порівнянні з позаміською територією температура повітря; високе хімічне забруднення повітря, ґрунту, води; підвищений рівень шуму; збіднена і відмінне від природного біологічна розмаїтість рослинного світу, постійні зустрічі з людиною-головним конкурентом за просторовий та трофічний ресурси [19; 23].

Дуже часто внаслідок таких зустрічей людина просто вбиває змію, навіть не усвідомлюючи те що ці тварини зовсім не шкідливі для нього і особливо для його здоров’я. Багато людей навіть не знають як виглядає справжня гадюка а вбивають усіх поспіль впевнено стверджуючи у силу своєї безграмотності що це була саме гадюка.

А насправді все зовсім навпаки плазуни відіграють дуже велику роль у структурі угруповань тому що вони є складовим компонентом трофічної ланки багатьох хребетних тварин, як в свою чергу і інші хребетні та безхребетні тварини стають жертвою плазунів, тому між ними встановилися складні зв'язки, різного роду при­стосування. Біологічна розмаїтість тваринного світу міст внаслідок освоєння людиною більшості їхньої території існування вимушена збільшуватися від центра до периферії, де основна частина тварин концентрується на територіях зі збереженими природними місцями існування, насиченими зеленими насадженнями [11; 19]. Господарська діяльність людини сильно позначається на тварин, викликаючи збільшення чисельності одних, скорочення популяцій інших, вимирання третіх [19; 23]. Вплив людини на тварин може бути прямим або непрямим. Погрози природним системам включають: (1) зникнення і видозміна місцеперебувань; (2) надмірне використання біоресурсів; (3) забруднення; (4) вплив завезених, не аборигенних видів; (5) зміну клімату.

Прямий вплив (переслідування, винищування і переселення) випробують переважно промислові тварини, яких добувають заради хутра, м'яса, жиру і т.п.. У результаті чисельність їх знижується, а окремі види зникають.

До прямих впливів людини на тварин варто віднести загибель їх від хімічних речовин, застосовуваних для боротьби зі шкідниками сільського господарства і бур'янами. При цьому нерідко гинуть не тільки шкідники, але і корисні для людини тварини. До цих же випадків потрібно віднести численні факти отруєння водяного вужа й іншими тварин добривами й отруйними речовинами стічних вод, що скидаються промисловими і побутовими підприємствами.

Непрямий вплив людини на тварин зв'язано зі зміною середовища існування (при вирубці лісів, оранці степів, осушенні боліт, спорудженні гребель, будівництві міст, селищ та доріг) і рослинності (у результаті забруднення атмосфери, води, ґрунту і т.д. ), коли повністю перетворяться природні ландшафти й умови життя тварин.[25; 28; 35]

Під впливом господарської діяльності виникли нові антропогенні ландшафти зі специфічною фауною. Найбільш змінені урбанізовані території, зайняті містами і промисловими агломераціями. Деякі види змій знайшли в антропогенних ландшафтах сприятливі умови і пристосувалися уживатися поруч з людиною (дачні масиви), наприклад вуж звичайний, чого на жаль не можна сказати про гадюк, останні залишають їх добровільно через 3–5 років [22; 31; 46; 47]. Фауна антропогенних ландшафтів має мале число видів і високу щільність населення тварин, що викликано інтенсивним скороченням природних місць існування. Більшість видів тварин, не пристосувавшись до зміненою людиною умовам, і не витримуючи високої щільності і конкуренції переселяються в нові місця або гинуть. При погіршенні умов існування під впливом господарської діяльності людей багато видів природних ландшафтів скорочують чисельність. Вимирання тварин під впливом господарської діяльності людей почалося, як відзначалося, дуже давно, але особливо підсилилося в епоху науково-технічної революції. При цьому швидкість вимирання видів тварин неухильно зростала, досягши максимальних величин за останні півтора-два століття [34;25].

Змії страждають від зміни рослинного покриву, широкого застосування отрутохімікатів, знищення дрібних тварин, якими харчуються змії. В умовах антропогенного навантаження викликаної розсіченням природних місць існування автомагістралями, величезне кількість змій гине на дорогах. Змій відловлюють для отримання отрути, використовуючи її в медицині. Створено серпентарії (розплідники), у яких утримують (але не розводять) змій для багаторазового отримання від них отрути. Систематичний вилов змій веде до істотних втрат їх природним популяціям. Для охорони змій у більшості європейських країн заборонений їхній вилов без спеціального дозволу [6; 25; 46].


1.1.3. Головні сектори природокористування, що впливають на змій

Розглянемо послідовно сектори природокористування, які безпосередньо або опосередковано впливають на стан популяцій змій.

Сільське господарство. Використання пестицидів і забруднення ґрунту.

Ерозія ґрунтів. Забруднення джерел води.

Лісове господарство. Зникнення лісів мало різні наслідки для біорізноманіття і природних екосистем: Зникнення і зміна лісових місцеперебувань. Збільшення ерозії при втраті лісового покриву. Замулення і евтрофікація водойм. Руйнування природних гідрологічних систем, зв'язаних з лісами. Поступова зміна видів, викликана зміною водного балансу (від первинного лісу до вторинної порослі, чагарникові і, у результаті, до пустелі).

Промисловість. Зникнення місцеперебувань у результаті будівництва. Збідніння природних місцеперебувань. Забруднення ґрунтів, води і повітря.

Гірничодобувна промисловість. Причини впливу гірської промисловості на біорізноманіття: Великомасштабне знищення місцеперебувань через відкритий спосіб розробок. Вплив на екосистеми відходів. Забруднення рік і ґрунтових вод.

Енергетика. Цей вплив включає: Термальне забруднення (включаючи воду, що використовується для охолодження) і забруднення повітря (газами і частками). Локальні зміни рослинного покриву поблизу електростанцій. Електромагнітне поле ліній електропередач може привести до змін у тваринних і рослинних співтовариствах у безпосередній близькості від них.

Транспорт. Транспортні системи по-різному впливають на біорізноманіття: Знищення природних місцеперебувань під час будівництва. Збідніння сусідніх місцеперебувань. Забруднення (повітря і місцевості). Перешкода розселенню, що веде до фрагментації видів. Пряма смертність.

Туризм і відпочинок. Пряме знищення людиною. Пряме знищення рослинності. Витоптування. Надмірне використання водних та інших ресурсів. Засмічування і збільшення виробництва відходів.


З вище сказаного можна зробити наступні висновки:

1. Місто є потужним фактором редукції популяцій більшості плазунів .

2. Більшість місць існування виду фрагментовані дорогами та трасами , інші місця існування активно скорочуються під будівництвом міст та оселищ або орні.

3. Фрагментація оселищ є причиною згасання популяцій багатьох видів популяцій.

5. Збільшується кількість людей на раніше не доступних територіях, що негативно впливає на популяцію плазунів. Пряме знищення .

6. Збільшується антропогенне навантаження та хімічне забруднення.


1.2. Питання охорони плазунів


1.2.1. Основні положення концепцій охорони тварин

Однією з найбільш вразливих груп хребетних є плазуни, а серед них — змії. Змії є закономірним та дуже значним компонентом природних угруповань тварин та відіграють дуже велику роль у цій структурі угруповань, тому що є складовим та невід'ємним компонентом цієї складної трофічної ланки, багатьох хребетних тварин, з встановленими між ними складними зв'язками ,та різного роду при­стосуваннями.

У зв’язку з цим для охорони фауни потрібне знання всіх найголовніших наробіток в системі охорони біологічної розмаїтості. У цьому розділі розглядаються основні стратегічні положення охорони фауни хребетних тварин .

Охорона уразливих, тобто слабко захищених, зникаючих тварин придбала останнім часом досить важливе, глобальне значення. У її цілях засновуються "Червоні книги", регулярно розглядаються і затверджуються реєстри особливо охоронюваних видів, приймаються відповідні закони і різні угоди, усе ширше розгортається мережа охоронних територій, створюються розплідники по розведенню рідких тварин, ведуться оперативні розробки по порятунку окремих зникаючих видів. Таким чином, тактичні аспекти охорони уразливих видів досить детально відпрацьовані [6 Банників, 1978; Флінт, 1 Флінт, Черкасова, 1985].

Але стратегічні підходи, на яких будується ця діяльність, політика добору першочергових об'єктів охорони, принципи вибору конкретних тактичних прийомів базуються зараз часто лише на основі кількісних критеріїв [4; 6; 44].

Справа в тім, що в науковій печатці під стратегією охорони тварин зараз, як правило, розуміється комплекс тактичних заходів, ніяк не відносних до стратегії, наприклад: зниження смертності, оптимізація умов існування, керування поведінкою, зменшення тиску хижаків, пропаганда і т.п. [44 Флінт і ін., 1992]. У дійсності стратегія, відповідно до дослівного визначення терміна, — це планування, підготовка і ведення операцій, чим вона і відрізняється від тактики, тобто конкретних прийомів і способів досягнення мети.

Таким чином, стратегія охорони тварин — це свого роду мистецтво вибору і здійснення відомих тактичних прийомів у залежності від екологічної ситуації, що складається, від стану видових популяцій, а також від наявності засобів, від політичних орієнтирів, а саме комплекс заходів, спрямованих на рішення визначеної, конкретної задачі. Нарешті, особливу, вищу ступінь займає екологічна (природоохоронна) політика, суть якої складається в інвентаризації ресурсів популяцій і екосистем і прийнятті принципових рішень по їхній охороні, тобто охороняти або не охороняти і що охороняти в першу чергу, а що — потім: окремі види, їхнього місцеперебування або всі біорізноманіття в цілому. Вивчення ж популяцій і екосистем не відноситься ні до політики, ні до стратегії, ні до тактики; це усього лише умова їхнього розвитку, основа їхнього грамотного здійснення.[ 4; 6].

Зараз же вибір тактики і розробка операцій по охороні уразливих видів засновані, переважно на кількісних критеріях і орієнтовані по своїй суті на безпосереднє збільшення чисельності рідких тварин: оптимізацію умов розмноження, штучне підвищення розмірів популяцій і т.д. [6 Грищенко, 1995а]. Більш перспективним представляється каузальний підхід, що дозволяє намічати найбільш ефективні шляхи охорони рідких тварин на основі блокування факторів, що лімітують. При цьому тактика буде цілком залежати від типу впливів, випробовуваних уразливими видами. Стратегія охорони уразливих видів тварин повинна ґрунтуватися не тільки на кількісних критеріях, що у цілому все-таки залишаться, мабуть, що ведуть у визначенні пріоритетів при охороні окремих видів. Але в розробку загальної стратегії необхідно вкладати і казуальні підходи, облік основних причин зникнення тварин, що дозволять підвищити результативність охоронних заходів. Так, деградацію рідких видів, викликану прямим антропогенним впливом, можна ефективно попередити усього лише простими директивними і технічними рішеннями (законодавчою охороною, юридичними нормативами, конструкційними розробками і т.п.). Непрямий вплив, зв'язаний з освоєнням і використанням природних ресурсів людьми, блокувати, як правило, дуже складно [4;6;44].

І основним рішенням тут може бути, імовірно, лише оптимізація територіальних взаємин між людиною і тваринами, що дозволила б останнім адаптуватися до трансформованих ландшафтів. Особливо вагоме значення набуває при цьому формування резерватів з могутніми популяціями уразливих видів. Нарешті, єдиним ефективним заходом для порятунку тварин, зникаючих у результаті біогеоценотичних впливів, представляється лише штучне розведення й інтродукція їх у нових підходящих районах.

Таким чином, проведений у цьому розділі аналіз, дозволяє відзначити головний напрямок в розвитку природоохоронних ініціатив.

Уся сучасна практика і теорія природоохорони вимагає строго розділення задач у розробці і формулюванні стратегії і тактики охорони біорізноманіття та екосистем у цілому [23; 25; 47].


1.2.2. Вплив доріг на плазунів та інших тварин

Проаналізувати вплив автомагістралей на популяції плазунів та інших тварин. Наявність доріг може або позитивно, або негативно змінювати поведінку тварин. Це може відбуватися через п'ять механізмів: зміна ареалів, змінені моделі міграцій, змінення репродуктивної функції популяції, змінена реакція відходу від небезпеки і змінення фізіологічного стану тварин [ 63].

Дороги сприяють використанню територій людиною, які самі по собі часто викликають різноманітні і стійкі екологічні дії на неї. Нові дороги забезпечують легкий доступ людині в раніше віддалені райони. Можливо важливішим є те, що дороги часто підвищують інтенсивність, з якою можуть вивозитися природні ресурси. Принаймні, три різні види використання ландшафту людиною, можливість яких збільшують дороги, можуть мати великі екологічні наслідки: полювання і рибальство, діяльність, пов'язана з відпочинком і розвагами і зміни у використанні землі і води [61]. Фрагментація місця оселення

Фрагментація оселищ є причиною згасання популяцій багатьох видів тварин. Дороги можуть створювати бар'єри для міграцій тварин, породжувати крайові ефекти і викликати смерть. Не дивлячись на серйозність цих потенційних загроз, дотепер отримано небагато емпіричних даних з цієї теми, проте вони інтенсивно накопичуються. Показано, зокрема, що дороги є фактором обмеження потоку генів між локальними популяціями багатьох видів через високу дорожню смертність чисельність плазунів є низькою навіть на відстані до 300 метрів від дороги.

Екологічні ефекти доріг поділяють на 5 груп. Уперше цю класифікацію запропонував А. Сейлер [68; 69], а пізніше розвинув І. Загороднюк [19] у роботі про антропогенні пастки. Ця класифікація більш зорієнтована на біоту та сильно взаємопов’язана [50; 51; 53; 54 ;55 ;56 ;57 ;59 ;62 ;73 ] (рис. 1.1).





Рис. 1.1. Фактори формування екологічних ефектів автошляхів


Класифікації наводиться за усією сумою перелічених вище першоджерел та загалом відповідає схемі ефектів доріг, представленій у праці Ігоря Загороднюка «Загибель тварин на дорогах: оцінка впливу автотранспорту на популяції диких і свійських тварин» [19]. До основних факторів формування класифікації ефектів доріг відносяться:

Втрата житла — порушення сталості територій ареалів. Фізичне вторгнення на ці території дає початок неспокою і бар'єрним наслідкам, які сприяють повній фрагментації житла.

Неспокій — дороги, залізниці і рух турбують і забруднюють фізично, хімічно і біологічно навколишнє середовище і тому змінюють придатність житла для багатьох видів тварин і рослин.

Коридор — дорожні межі і узбіччя можуть забезпечувати притулки, нові житла або коридори руху для живих організмів.

Смертність — рух авто викликає смерть багатьох тварин, які використовують межі автошляхів як житло або пробують перетнути дороги. Дорожня смертність зростає постійно, але розглядається як фактор загрози популяціям багатьох видів лише за конкретних умов.

Бар'єр — для тварин, автодорожня система стає бар'єром у русі, дороги обмежують тварин у територіях, їжі, роблять недоступними місця житла, і можуть остаточно приводити до ізоляції поселень. Бар'єрний результат — головний чинник у повній фрагментації природи автомережею.

Дороги як стрічкові ландшафти. Мережа автодоріг займає величезні площі. Для прокладання дороги завширшки 4 м знищують 1 га природних біотопів на кожні 2,5 км траси [71]. Транспортні зони формують специфічні комунікаційно-стрічкові ландшафти (рис. 2.2), що відрізняються переважанням антропогенних факторів середовища. Ґрунти пришляхових екотопів є антропогенізованими (будівельне сміття, засоленість, забруднення карбідами і викидами транспорту) і ущільненими [28]. У придорожніх біотопах домінує рудеральна рослинність.

Впливи доріг на тваринний світ. Існує два типи впливів т