Реферат: Приграничные социогеосистемы: общественно-географические особенности, проблемы и перспективы развития (на примере Харьковского региона)

УДК 911.3 Ганна Кулєшова


ПРИКОРДОННІ СОЦІОГЕОСИСТЕМИ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ

ОСОБЛИВОСТІ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

(НА ПРИКЛАДІ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ)


У статті запропоновано поняття «прикордонна соціогеосистема» та «прикордонний соціум». Дано визначення трансляційної функції кордону. Охарактеризовано особливості демографічної ситуації та виявлені тенденції розвитку малого підприємництва у прикордонних районах Харківського регіону. Наведено результати соціологічного опитування населення щодо особливостей перетину державного кордону. Представлено результати аналізу суспільно-географічних особливостей Харківського регіону як прикордонної соціогеосистеми з використанням різних методів дослідження, виявлені проблеми та перспективи його розвитку.

^ Ключові слова: соціогеосистема, прикордонна соціогеосистема, прикордонний соціум, кордон, суспільно-географічні особливості прикордонних соціогеосистем.

Анна Кулешова. Приграничные социогеосистемы: общественно-географические особенности, проблемы и перспективы развития (на примере Харьковского региона). В статье предложены понятия «приграничная социогеосистема» и «приграничный социум». Дано определение трансляционной функции границы. Охарактеризованы особенности демографической ситуации и выявлены тенденции развития малого предпринимательства в приграничных районах Харьковского региона. Показаны результаты социологического опроса населения об особенностях пересечения государственной границы. Представлены результаты анализа общественно-географических особенностей Харьковского региона как приграничной социогеосистемы с использованием разных методов исследования, определены проблемы и перспективы его развития.

^ Ключевые слова: сициогеосистема, приграничная социогеосистема, приграничный социум, граница, общественно-географические особенности приграничных социогеосистем.

Ganna Kulieshova. THE border social geosystems: the public-geographical features, problems and prospects of development (on the example of the Kharkov region). In the article the content of the concepts “the border social geosystem” and “the border socium” are suggested. The translation function of border has been established. The features of demographic situation are characterized and the trends of development the small business in border areas of Kharkov region are considered. The results of the opinion poll about the features of border crossing are showed. The results of the analysis of public-geographical features the Kharkov region as a border social geosystem with use of different research methods are presented and the problems and prospects of its development are considered.

^ Keywords: social geosystem, border social geosystem, border socium, border, the public-geographical features of the border social geosystem.


Актуальність дослідження. Важливе місце у сучасних суспільно-географічних дослідженнях займає аналіз розвитку та функціонування соціогеосистем, зокрема прикордонних. Особливістю їх економіко-географічного положення є, як правило, віддаленість від центру країни та близькість до сусідніх держав, що вимагає детального суспільно-географічного аналізу впливу прикордонного положення на сучасний стан підсистем прикордонних соціогеосистем.

^ Аналіз попередніх досліджень. До дослідження прикордонних регіонів, особливостей розвитку транскордонного співробітництва та діяльності єврорегіонів прикута увага багатьох науковців. Окремі теоретико-методологічні, методичні та практичні питання даної проблематики розробляли такі науковці, як Балян А.В., Бєлєнький П.Ю., Бройде З.С., Вавринюк А.А., Голіков А.П., Дергачов В.О., Долішній М.І., Луцишин Н.П., Луцишин П.В., Ляшенко В.І., Макогон Ю.В., Мікула Н.А., Мокій А.І., Нагірна В.П., Новицький В.Є, Петренко З.О., Пила В.І., Пирожков С.І., Писаренко С.М., Студенніков І.В., Терещенко Т.В., Топчієв О.Г., Урбан О.А., Черномаз П.О., Чмир О.С., Федан Р., а також зарубіжні вчені: Вардомський Л.Б., Колосов В.О., Коморніцькі Т., Попкова Л.І., Ратті Р., Ружмон Д. та ін.

Аналізуючи внесок зазначених вчених у дослідженні прикордонних територій, слід зазначити, що особливості функціонування прикордонних соціогеосистем з позиції суспільної географії залишаються ще недостатньо вивченими.

Метою даної роботи є комплексний аналіз суспільно-географічних особливостей Харківського регіону як прикордонної соціогеосистеми і на цій основі виявлення проблем та перспектив його розвитку в аспекті прикордонного положення.

^ Викладення основного матеріалу. Спираючись на існуюче визначення «соціогеосистеми» з позиції соціальної географії [6], пропонуємо розглядати прикордонну соціогеосистему як таку, що характеризується прикордонним положенням, наявністю різних за рівнем узагальнення і ієрархії функціональних підсистем (демографічної, соціокультурної, економічної, екологічної), а також територіальних підсистем (адміністративні райони), які знаходяться у взаємодії за допомогою потоків речовини, енергії і інформації у географічному просторово-часовому континуумі, а також наявністю та її території специфічного прикордонного соціуму.

Прикордонний соціум – це населення, що проживає на території прикордонного регіону та характеризується своєрідними особливостями менталітету, звичаями та традиціями, що склалися під впливом культури різних народів у процесі історико-географічного формування прикордонної соціогеосистеми.

Головною рисою, яка відрізняє прикордонні соціогеосистеми від решти інших, є їх безпосереднє розташування біля держаного кордону. На особливості розвитку прикордонних соціогеосистем впливає кордон, основні функції якого представлено на рис. 1. Узагальнюючи функції кордону, які висвітлені у науковій літературі [1, 4], нами було виділено трансляційну функцію кордону, під якою ми розуміємо інтенсивність інформаційного обміну між суміжними територіями, що характеризує рівень відкритості (закритості) кордону.




Рис. 1. Функції державного кордону (складено за [1, 4] з доповненням автора)


Харківщина являється одним з 19 прикордонних регіонів України. Територія області має 450 км державного кордону, що становить 23,4 % від загальної довжини сухопутного російсько-українського кордону. Область розташована на північному сході України на межі лісостепової та степової фізико-географічних зон та займає південно-західну окраїну Середньоруської височини. На півночі й північно-сході вона межує з Бєлгородською областю Російської Федерації, на сході – з Луганською, на південному сході – з Донецькою, на південному заході – з Дніпропетровською, на заході й північному заході – з Полтавською та Сумською областями України. Площа області – 31,4 тис. км2, що складає 5,2 % території України. Територія області характеризується значною компактністю, що в умовах рівнинного рельєфу сприяє розвитку внутрішньообласних господарських зв'язків. Її протяжність з півночі на південь становить 210 км, а зі сходу на захід – 220 км [12].

Харківська область в адміністративно-територіальному поділі представлена 27 районами, з яких 6 є прикордонними та розташовані вздовж державного російсько-українського кордону (Золочівський, Дергачівський, Харківський, Вовчанський, Великобурлуцький, Дворічанський) [12].

Харківська область протягом тривалого періоду розвивалася як внутрішній регіон Радянського Союзу, в результаті чого було сформовано коопераційні, виробничо-технологічні, культурні зв'язки з радянськими республіками, насамперед з Російською Федерацією. На початку 90-х років XX століття область набула статус прикордонної. Це внесло істотні зміни в життєдіяльність її мешканців, компенсувати які стало можливим за рахунок активного розвитку транскордонного співробітництва та використання переваг прикордонного положення як регіону в цілому, так і окремих адміністративних районів.

Певними особливостями характеризується демографічна ситуація в Харківському регіоні як складова прикордонної соціогеосистеми. Так, станом на 01.01.2009 р. [12] в регіоні проживало 2782,4 тис. осіб. Причому у прикордонних районах налічувалося 400,6 тис. осіб, що становить 14,4 % населення Харківського регіону. Серед прикордонних районів найбільша чисельність наявного населення спостерігається в Харківському районі (183,6 тис. осіб, без м. Харкова), найменша – у Дворічанському (19,1 тис. осіб). Досліджуючи динаміку зміни чисельності наявного населення в прикордонних районах, можна зазначити, що для всіх районів характерним є зменшення чисельності населення, як і для регіону в цілому. Найбільш суттєво зменшилася кількість населення за період 2001-2008 рр. в Золочівському (на 15,5 % менше у порівнянні з 2001 роком), Дворічанському (на 14,3 % менше), Великобурлуцькому (на 13,8 % менше) та Вовчанському (на 9,7 % менше) районах. Незначне зменшення населення спостерігається в Харківському (на 1,9 % менше) та Дергачівському (на 3,4 % менше) районах (рис. 2), які є найбільш економічно розвиненими серед прикордонних районів Харківщини.




Рис. 2. Динаміка кількості наявного населення в прикордонних районах Харківської області за період 2001-2088 рр. (побудовано за даними [12])


В цілому в Харківському регіоні за період 2001-2008 рр. кількість наявного населення зменшилася на 4,5%. Можна зробити висновок, що в прикордонних районах Харківщини відсутня єдина тенденція динаміки чисельності населення. Так, у Золочівському, Дворічанському, Великобурлуцькому та Вовчанському районах зменшення кількості наявного населення значно перевищує середньообласні показники, тоді як в Харківському та Дергачівському районах ситуація значно краща, ніж по області в цілому.

Основні показники демографічної ситуації в Харківському регіоні та прикордонних районах у 2008 році наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Показники демографічної ситуації в прикордонних районах Харківської області у 2008 році

(складено за даними [12])




Кількість наявного населення,

тис. осіб

Коефіцієнт народжуваності, на 1000 наявного населення

(всього)

Коефіцієнт смертності,

на 1000 наявного населення

(всього)

Природний приріст (скорочення), на 1000 наявного населення (всього)

Харківська

область

2782,4

9,8

16,2

-6,4

Золочівський

28,8

10,2

24,7

-14,5

Дергачівський

95,2

10,7

18,8

-8,1

Харківський

183,6

10,2

17,7

-7,5

Вовчанський

49,6

10,4

22,0

-11,6

Великобурлуцький

24,3

10,0

20,3

-10,3

Дворічанський

19,1

10,3

22,8

-12,5


Аналізуючи демографічну ситуацію в прикордонних районах Харківської області у 2008 році, необхідно відзначити, що у всіх районах коефіцієнт народжуваності вищий за середній показник по області. Але й коефіцієнт смертності також перевищує аналогічний показник по області, що призводить до від’ємного приросту населення; при цьому найвищий показник природного скорочення населення спостерігається в Золочівському районі, найнижчий – в Харківському.

Суттєвий вплив на загальну демографічну ситуацію як в Харківському регіоні в цілому, так і в прикордонних районах вносить міграційний рух населення (табл. 2)

Таблиця 2

Показники міграційного руху населення в прикордонних районах Харківської області у 2008 році

(складено за даними [12])




Міграційний приріст (скорочення) всього, осіб

Міграційний приріст (скорочення) у межах області, осіб

Міграційний приріст (скорочення) у зовнішній міграції, осіб

^ Харківська область

4405

-

4405

Золочівський

-190

-163

-27

Дергачівський

571

391

180

Харківський

1515

1180

335

Вовчанський

54

24

30

Великобурлуцький

-151

-115

-36

Дворічанський

-203

-172

-31


У ході аналізу міграційного руху населення було виявлено, що в усіх прикордонних районах показники внутрішньої міграції перевищують показники зовнішньої міграції, зокрема в Золочівському, Великобурлуцькому та Дворічанському районах спостерігається скорочення чисельності населення за рахунок його відтоку як в інші райони області, так і за кордон. У Дергачівському, Харківському та Вовчанському районах відбувається збільшення чисельності населення за рахунок прибулих переважно з інших районів Харківщини.

Проведений аналіз свідчить про наявність бар’єрної функції державного російсько-українського кордону, що проявляється у незначній інтенсивності перетину кордону мешканцями прикордонних районів.

З метою виявлення особливостей руху населення прикордонних районів Харківської області через державний кордон було проведено соціологічне опитування, в якому прийняло участь 289 респондентів, що представляють різні верстви населення.

Так, було встановлено, що 48 % респондентів взагалі не відвідують м. Бєлгород та Бєлгородську область, 22 % опитаних перетинають державний кордон декілька разів на рік, 20 % респондентів відвідують сусідні прикордонні райони один раз на рік (рис. 3).



Рис. 3. Розподіл респондентів за частотою відвідування м. Бєлгорода та Бєлгородської області

(побудовано за результатами соціологічного опитування)


Серед опитаних мешканців прикордонних районів Харківської області 49 % найчастіше відвідують м. Бєлгород, 24 % - райони Бєлгородської області, що є прикордонними, 10 % - інші райони Бєлгородської області, 17 % респондентів відвідують інші регіони Російської Федерації, зокрема Курську та Московську області (рис. 4).



Рис. 4. Розподіл респондентів за місцем перебування в Російській Федерації

(побудовано за результатами соціологічного опитування)


Головною метою відвідування Російської Федерації, а саме Бєлгородської області, є родинні контакти, на що вказали 58 % респондентів. Крім цього, 13 % опитаних перетинають державний російсько-український кордон з метою закупівлі товарів для власного споживання, 9 % - займаються купівлею-продажем товарів для отримання прибутку (рис.5).



Рис. 5. Розподіл респондентів за метою візитів до м. Бєлгорода та Бєлгородської області

(побудовано за результатами соціологічного опитування)


Соціологічне опитування показало низьку активність мешканців прикордонних районів Харківської області у співпраці з населенням сусідньої Бєлгородської області. Головними причинами цього є труднощі у перетині державного кордону, пов’язані з процедурою перевірки документів та багажу, на що вказали більшість респондентів. Це також вказує на бар’єрну функцію російсько-українського кордону.

Для аналізу економічної підсистеми Харківського регіону було обрано підприємницьку діяльність, а саме розвиток малого підприємництва як найбільш динамічного та мобільного сектору економіки.

За підсумками 2008 року кількість малих підприємств в Харківській області становила 81 одиницю у розрахунку на 10 000 осіб наявного населення [11]. Аналізуючи графік (рис. 6.), можна зазначити, що в області спостерігається поступове збільшенні суб’єктів підприємницької діяльності. Так, у 2008 році в регіоні кількість малих підприємств збільшилася на 35 одиниць у порівнянні з 2000 роком, на 1 підприємство стало більше по відношенню до 2007 року.



Рис. 6. Динаміка кількості малих підприємств України та Харківської області (на 10 000 осіб наявного

населення) за період 2000 – 2008 рр. (побудовано за даними [10, 11])

Кількість малих підприємств на 10 000 осіб наявного населення по Харківській області перевищує середній показник по Україні на 12,5 %.

За даними Державного комітету статистики України, Харківська область у 2008 році посіла 4 місце серед регіонів України за показником кількості малих підприємств на 10 000 осіб наявного населення, поступаючись Одеській області, м. Севастополю та м. Києву [10]. Слід зазначити, що Харківщина за даним показником стабільно посідає 4 місце протягом останніх трьох років.

Серед районів Харківської області найбільша кількість малих підприємств у розрахунку на 10 000 осіб наявного населення розташована у Харківському, Дергачівському та Печенізькому районах. Найменша кількість відмічається в Сахновщинському, Великобурлуцькому, Куп’янському та Балаклійському районах (рис. 7).




Рис. 7. Розподіл районів Харківської області за кількістю малих підприємств на 10 000 осіб наявного

населення у 2008 році (побудовано автором за даними [11])

Для аналізу стану малого підприємництва в Харківському регіоні у 2008 році було обрано шість показників, за якими проведено рейтингове ранжування районів, результати чого наведено в таблиці 3 та на рис. 8, 9.

Таблиця 3

Рейтинги районів Харківської області за показниками розвитку малого підприємництва у 2008 році




Кількість малих підприємств,

одиниць

Частка реалізованої продукції

малими підприємствами, %

Середньорічна кількість найманих працівників, осіб

Питома вага найманих працівників малих підприємств до кількості

працівників всіх підприємств-СПД

Рівень зайнятості на малих

підприємствах (у % до кількості населення у працездатному віці)

Середньомісячна заробітна плата одного найманого працівника, грн.

^ Сумарний рейтинг

Печенізький

3

1

21

1

1

5

32

Дергачівський

2

22

2

7

6

3

42

Золочівський

6

12

7

9

3

11

48

Шевченківський

8

16

14

5

4

1

48

Краснокутський

10

3

12

2

11

12

50

Борівський

5

2

16

3

4

23

53

Харківський

1

24

1

19

2

9

56

Валківський

7

5

10

6

11

19

58

Зачепилівський

13

4

22

4

11

10

64

Лозівський

18

6

13

10

17

4

68

Ізюмський

12

13

19

13

8

7

72

Нововодолазький

15

10

11

14

19

6

75

Зміївський

10

7

3

11

21

24

76

Вовчанський

8

21

4

20

10

16

79

Близнюківський

20

11

20

12

15

18

96

Богодухівський

20

19

8

17

17

20

101

Барвінківський

20

8

24

8

25

17

102

Кегичівський

13

25

15

26

8

15

102

Коломацький

4

17

27

22

7

27

104

Первомайський

15

9

23

16

15

26

104

Красноградський

20

14

9

18

23

21

105

Чугуївський

15

26

6

24

21

13

105

Сахновщинський

25

20

17

15

14

22

113

Дворічанський

18

23

25

21

24

8

119

Куп'янський

27

15

26

25

27

2

122

Балаклійський

24

27

5

27

26

14

123

Великобурлуцький

25

18

18

23

19

25

128


Виходячи з проведеного ранжування, можна зробити висновок, що прикордонні райони Харківської області суттєво відрізняються за рівнем розвитку малого підприємництва. Так, до лідерів з розвитку даного сектору економіки можна віднести Дергачівський та Золочівський райони, які за сумарним рейтингом займають відповідно 2 та 3 місця. Це свідчить про те, що у 2008 році ці райони мали високі результати функціонування сектору малого підприємництва порівняно з іншими районами області. Середній рівень розвитку малого підприємництва характерний для Харківського та Вовчанського районів, які посіли відповідно 7 та 14 у загальному рейтингу. Найнижчі показники розвитку малого підприємництва спостерігаються у Дворічанському та Великобурлуцькому районах, які можна віднести до районів-аутсайдерів за показниками розвитку малого підприємництва.




Рис. 8. Розподіл районів Харківської області за сумарним рейтингом показників розвитку малого підприємництва у 2008 році (побудовано за даними [11])




Рис. 9. Розподіл районів Харківської області за рівнем розвитку малого підприємництва у 2008 році

(побудовано за даними [11])


Для комплексної оцінки суспільно-географічних особливостей розвитку Харківського регіону як прикордонної соціогеосистеми було обрано 58 показників, які характеризують різні складові суспільно-географічного процесу: демографічну, соціальну, виробництво сільськогосподарської продукції, економічну, транспорт та зв’язок, охорону здоров’я, освіту, культуру, охорону навколишнього природного середовища тощо. Міста обласного підпорядкування (Харків, Куп’янськ, Лозова, Первомайський, Ізюм, Люботин, Чугуїв) не враховувалися у проведеному дослідженні, оскільки для них не визначені деякі показники (наприклад, виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції) або за деякими показниками вони суттєво відрізняються від решти районів, що ускладнює аналіз по регіону в цілому.

Застосовуючи методику факторного аналізу [3], були розраховані факторні навантаження за кожним показником. Інтерпретація сформованих факторів була здійснена, спираючись на загальну оцінку факторного навантаження змінних. Це дало можливість встановити, що найбільший вплив на розвиток прикордонної соціогеосистеми здійснюють соціально-демографічний та економіко-демографічний фактор. Матриця факторний навантажень наведена в таблиці 4.

Таблиця 4

Матриця факторних навантажень




Показники

Загально-інформаційний

фактор

Соціально-демографічний

фактор

Економіко-демографічний

фактор



Кількість наявного населення, тис. осіб

-0,157

0,053

0,005



Щільність населення, осіб на км²

-0,157

0,028

0,013



Сільське населення, тис. осіб

-0,157

0,029

0,011



Коефіцієнт народжуваності, на 1000 наявного населення (всього)

-0,157

0,021

0,023



Кількість вибулих всього, осіб

-0,157

0,023

0,025



Міграційний приріст (скорочення) всього, осіб

-0,157

0,034

0,026



Кількість прибулих у межах області, осіб

-0,147

-0,101

0,008



Кількість вибулих у межах області, осіб

-0,157

0,011

0,035



Міграційний приріст (скорочення) у межах області, осіб

-0,157

0,026

0,034



Кількість вибулих (зовнішня міграція), осіб

-0,157

0,039

0,01



Міграційний приріст (скорочення) у зовнішній міграції, осіб

-0,157

0,047

0,013



Середньорічна кількість найманих працівників, тис. осіб

-0,155

0,003

-0,004



Рівень офіційного безробіття, %

-0,157

0,038

0,01



Кількість магазинів роздрібної торгівлі, одиниць

-0,138

0,016

-0,127



Кількість підприємств ресторанного господарства, одиниць

-0,155

0,049

0,048



Кількість малих підприємств на 10000 наявного населення, одиниць

-0,156

0,046

0,009



Частка реалізованої продукції малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, %

-0,118

-0,102

-0,068



Обсяг реалізованих послуг населенню, тис. грн.

-0,145

0,024

-0,105



Забезпеченість населення легковими автомобілями в особистій власності по районах (на 1000 осіб постійного населення, одиниць)

-0,15

0,031

-0,081



Пасажироборот автомобільного транспорту по районах області (млн. пас. км)

-0,147

-0,021

-0,098



Довжина автомобільних доріг загального користування по районах області (км)

-0,156

0,024

-0,026



Довжина автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям по районах області (км)

-0,157

0,05

0,003



Щільність автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям по районах області (км доріг на 1 тис. км² території)

-0,157

0,051

0,001



Загальноосвітні навчальні заклади, одиниць

-0,157

0,041

0,006



Кількість лікарняних закладів, одиниць

-0,157

0,039

0,017



Кількість лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, одиниць

-0,157

0,024

-0,01



Кількість зареєстрованих злочинів по містах та районах області, одиниць

-0,152

0,045

0,062



Виробництво зернових та зернобобових культур, тис. ц

-0,148

0,047

-0,08



Виробництво насіння соняшнику, тис. ц

-0,151

0,051

-0,091



Виробництво цукрових буряків, тис. ц

-0,151

0,066

0,016



Реалізація зернових культур, тис. ц

-0,146

0,048

-0,089



Реалізація олійних культур, тис. ц

-0,148

0,044

-0,097



Реалізація цукрових буряків, тис. ц

-0,152

0,066

0,018



Чисельність великої рогатої худоби, тис. голів

-0,143

0,062

0,115



Чисельність корів, тис. голів

-0,145

0,063

0,109



Чисельність свиней, тис. голів

-0,14

0,015

0,057



Чисельність птиці, тис. голів

-0,145

-0,108

-0,006



Виробництво на забій худоби та птиці, тис. ц у живій вазі

-0,146

-0,016

0,022



Виробництво молока, тис. ц

-0,151

0,05

0,071



Виробництво яєць, млн. шт.

-0,141

-0,12

-0,034



Реалізація худоби та птиці, тис. ц

-0,146

-0,004

0,043



Реалізація молока та молочних продуктів, тис. ц

-0,153

0,046

0,052



Міське населення, тис. осіб

-0,073

-0,389

0,118



Природний приріст (скорочення), на 1000 наявного населення (всього)

0,069

0,239

0,077



Кількість прибулих (зовнішня міграція), осіб

-0,017

-0,355

0,039



Середній рівень заробітної плати, грн.

0,04

0,299

-0,059



Роздрібний товарообіг підприємств, включаючи ресторанне господарство, по містах та районах області, млн. грн.

-0,013

-0,209

-0,19



Вантажооборот автомобільного транспорту по районах області (млн. ткм)

-0,025

-0,185

0,02



Кількість дошкільних закладів, одиниць

0,006

-0,07

-0,049



Кількість ліжок на 10 000 осіб, одиниць

-0,04

-0,083

-0,001



Кількість місць у закладах культури клубного типу на 100 осіб, одиниць

0,057

0,372

-0,124



Реалізація яєць, млн. шт.

-0,137

-0,145

-0,028



Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на одну особу, кг

0

-0,149

0,006



Коефіцієнт смертності, на 1000 наявного населення (всього)

0,013

-0,062

-0,505



Кількість прибулих всього, осіб

-0,057

-0,241

-0,282



Інвестиції в основний капітал на одну особу, грн. у фактичних цінах

-0,02

-0,174

-0,481



Обсяг реалізованих послуг усього, тис. грн.

0,015

0,127

-0,323



Книжковий фонд бібліотек, примірників на 100 осіб, одиниць

0,025

0,298

-0,343


Для детального аналізу суспільно-географічних особливостей розвитку Харківського регіону було застосовано метод кластерного аналізу [2]. У ході дослідження здійснено групування адміністративних районів Харківської області за всіма 58 показниками та окремо за демографічною, соціальною й економічною компонентами за період 2002-2008 рр. Частково результати наведено у таблиці 5 та на рис. 10.

Результати кластерного аналізу дозволили зробити висновок, що сьогодні ще відсутня єдина тенденція у розвитку прикордонних районів Харківської області, причинами чого є незначний період функціонування даних районів як прикордонних. Але вже сьогодні намічаються певні зрушення в соціально-економічному розвитку прикордоння, що вимагає значної уваги з боку науковців та регіональних органів влади.

Таблиця 5

Групування районів Харківської області за результатами кластерного аналізу, 2008 рік

Група

Підгрупа

№

району

Райони

Перша

1

1

Барвінківський

10

Зміївський

4

Борівський

11

Золочівський

2

3

Богодухівський

6

Великобурлуцький

18

Лозівський

3

16

Краснокутський

21

Печенізький

23

Чугуївський

Друга

1

2

Близнюківський

7

Куп'янський

19

Нововодолазький

24

Шевченківський

2

13

Кегичівський

Третя

1

9

Дергачівський

14

Коломацький

2

12

Ізюмський

20

Первомайський

Четверта

1

5

Валківський

7

Вовчанський

2

8

Дворічанскький

15

Красноградський

22

Сахновщинський

П’ята







Харківський

Шоста







Балаклійський

Сьома







Зачепилівський




Рис. 6. Кластеризація адміністративних районів Харківської області у 2008 р.

(без Харківського, Балаклійського та Зачепилівського районів).

У ході дослідження суспільно-географічних особливостей Харківського регіону застосовано графоаналітичний метод багатовимірної класифікації суспільно-географічних об’єктів [5], що дозволило класифікувати адміністративні райони за особливостями їх соціально-економічного розвитку. Здійснено моделювання траєкторії розвитку прикордонних районів за методикою, описаною у [8, 9]. Побудовані моделі поверхні зони впливу за різними показниками на основі ІФВ-моделювання [7]. Отримані результати в цілому підтверджують висновки, наведені вище.

Висновки. Проведене дослідження дозволило встановити суспільно-географічні особливості Харківського регіону як прикордонної соціогеосистеми та запропонувати наступні заходи щодо удосконалення розвитку прикордонних районів та регіону в цілому:

розробка програм транскордонного співробітництва для прикордонних районів Харківської області з урахуванням суспільно-географічного моніторингу територій;

вдосконалення законодавчої бази як в національному масштабі, так і на регіональному рівні;

максимальне спрощення процедури проходження митного контролю під час перетину державного кордону для мешканців прикордонних районів з метою активізації співробітництва в економічній та соціокультурній сферах;

створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу з урахуванням особливостей транскордонного співробітництва між прикордонних районами Харківської та Бєлгородської областей;

всебічна підтримка розвитку освітньої та культурної складової прикордонної соціогеосистеми (Харківського регіону) за рахунок активізації участі у міждержавних програмах, наприклад, Прикордонному білорусько-російсько-українському університетському консорціумі.


Список використаних джерел:

Вардомский Л. Б. Приграничное сотрудничество: механизмы, факторы и тенденции развития / Л.Б. Вардомский // Проблемы приграничных регионов России: сборник научных трудов. – М., ИГ РАН, 2004. – 328 с. – С. 11 – 18.

Дюран Б. Кластерный анализ / Б. Дюран, П. Оделл. – М.: «Статистика», 1977. – 128 с.

Жуковская В.М. Факторный анализ в соцыиально-экономических исследованиях / В.М. Жуковская, И.Б. Мучник. – М.: «Статистика», 1976. – 151 с.

Колосов В.А. Геополитика и политическая география / В.А. Колосов, Н.С. Мироненко. – М: Аспект Пресс, 2001. – 479 с.

Машков О.А. Графоаналітичний метод багатовимірної класифікації суспільно-географічних об’єктів / О.А. Машков, К.А. Нємець // Часопис соціально-економічної географії: міжрегіон. зб. наук. праць. – Харків, ХНУ імені В.Н. Каразіна. – 2010. – Вип. 8 (1). – С. 30-35. 

Немец Л. Н. Устойчивое развитие: социально-географические аспекты (на примере Украины) [монография] / Л. Н. Немец. – Х. : «Факт», 2003. – 383 с.

Нємець К. А. Дослідження просторової взаємодії суспільно-географічних об’єктів / Нємець К. А., Нємець Л. М., Нємець О. К. Часопис соціально-економічної географії: міжрегіон. зб. наук. праць. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна. – 2009. – № 6 (1). – С. 20-31.

Нємець К.А. Моделювання траєкторії розвитку регіональних соціогеосистем України / К.А. Нємець // Часопис соціально-економічної географії: міжрегіон. зб. наук. праць. – Харків, ХНУ імені В.Н. Каразіна. – 2009. – Вип. 7 (2). – С. 66-80. 

Нємець Л. М. Просторова організація соціально-географічних процесів в Україні [Монографія] / Нємець Л. М., Олійник Я. Б., Нємець К. А. – Х. : РВВ ХНУ, 2003. – 160 с.

Офіційний сайт Державного комітету статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

Статистичний збірник «Діяльність малих підприємств Харківської області у 2008 році» / [під. ред. О. С. Никифорова]. – Х., 2009. – 119 с.

Харківська область у 2008 році: [статистичний щорічник] / Головне управління статистики у Харківській області / [за редакцією М. Л. Чмихала].– Х. : ТОВ «Золоті сторінки», 2009. – 580 с.